3.2 Шляхи підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю

У літературі розробка кредитної політики фірми, як ряду факторів, які контролюються й визначають середню тривалість часу між продажем і пред'явленням платіжних документів, звичайно базується на припущенні, що вже визначена частка реалізації товарів у кредит у загальній структурі товарообігу. Деякі автори визначають поняття "природного рівня дебіторської заборгованості", що повинен розраховуватися на підставі "власного досвіду й специфічних умов діяльності" підприємства . Передбачається, що цей рівень установлюється виходячи з таких міркувань: менший рівень заборгованості неможливий, а більший - економічно недоцільний і не впливає негативно на функціонування підприємства. Такі суб'єктивні міркування не можуть бути рекомендовані для широкого користування.

Подальша політика керування заборгованістю формується залежно від аналізу даних. При цьому застосовується здебільшого статичний порівняльний аналіз: на підставі даних господарського й управлінського обліку визначається коло показників, які відображають стан активів підприємства в певному періоді (зокрема, абсолютний розмір заборгованості, її частина в структурі активів, оборотність і т.п.). На підставі прогнозних показників розвитку підприємства можна оцінити ступінь впливу обраної політики керування заборгованістю й кредитною політикою зокрема на ефективність операційної діяльності підприємства. Навіть більше прогресивна методика динамічного аналізу або трендового аналізу впливу окремих факторів не забезпечує приблизної відповіді на питання, як обґрунтувати оптимальний рівень заборгованості за продані в кредит товари.

Багато авторів відзначають, що цей оптимальний рівень заборгованості існує, однак визначити його формально досить важко через невизначеність і непропорційний характер впливу задіяних факторів. Разом з тим для такої складової частини оборотних активів, як товарні запаси, існують і широко використаються на практиці різні оптимізаційні моделі, з яких найвідомішої є модель оптимального розміру замовлення (ЕО) .

Для визначення потенційної можливості створення подібної моделі для строків і розмірів дебіторської заборгованості спочатку треба розглянути взаємодія окремих факторів.

Рівень товарообігу можна відобразити за допомогою функції, що зростає залежно від кредитної політики (рисунок . 3.1).

Рисунок 3.1 - Збільшення товарообігу при поліпшенні кредитних умов

Позначений ріст товарообігу обумовлений ростам продажів у кредит, тобто залежить від дебіторської заборгованості. Реальне співвідношення між товарообігом і заборгованістю може бути дещо іншим, тому що воно буде залежати й від особливостей обліку цих категорій на підприємстві. Але при умовах, що заборгованість буде враховуватися в цінах продажу товарів, а моментом продажу є момент відвантаження товару покупцеві, зазначена пропорція справедлива. При цьому ріст заборгованості хоча й пропорційне товарообігу, але випереджає його за рахунок того, що кредитні умови спонукують певну частку покупців, які раніше купували за готівку, користуватися товарним кредитом. Ця тенденція виявляється тією самою мірою, що й загальне збільшення обсягів продажів.

Якщо відповідні кредитні умови стають кращими, тобто подовжується кредитний період і зростають цінові дисконти, то це сприяє й збільшенню товарообігу. Така тенденція з позицій потенційних дебіторів аналогічна неявному зниженню ціни, тому зростає як кількість клієнтів, які використають запропоновані умови, так й обсяг товару, що купує окремий клієнт. Крім того, кредитна політика може бути важливий складової конкурентної стратегії підприємства. Через невиправдано тверду кредитну політику або й відсутність такий підприємство може втратити частина покупців, які віддадуть перевагу кращим умовам конкурентів. При цьому ефект (приріст товарообігу) від поліпшення кредитних умов поступово зменшується, адже збільшення товарообігу обмежено потенціалом товарного ринку, а для клієнтів поліпшення умов стає усе більше менш важливим.

Ріст дебіторської заборгованості тягне за собою збільшення пов'язаних з нею витрат. По перше, це витрати на її втримання, головним чином недоотриманий прибуток від активів, які в ній "заморожені". По-друге, це витрати, пов'язані з негативним впливом кредитної політики - зростає сума ризиків, що гроші будуть повертати несвоєчасно (фактично тимчасово вилучені з обігу) або й не будуть повертати зовсім . Ніж більше ризикована кредитна політика, тим більше витрат на заходи щодо запобігання цих ризиків. Витрати першого типу пропорційні сумі заборгованості й часу її втримання, витрати другого типу залежать від кредитних умов. Додатково вкажемо, що до витрат, залежним від кредитної політики, можна віднести витрати по овертрейдингу - ситуацію, коли швидкий ріст товарообігу не підкріплений власними фінансовими ресурсами й може привести до кризи ліквідності.

Існує певний максимальний рівень дебіторської заборгованості Dmах, якого взагалі можна досягти при ринкових умовах, якщо кредитна політика є ліберальної. Як ми вже відзначали вище, поняття "кредитна політика" багатогранне, але не всі її складу рівнозначні як за впливом на ефективність політики в цілому, так і з погляду оптимізації розмірів заборгованості. Стандарти кредитування можна назвати умовно - постійною величиною на підприємстві, адже вони тільки визначають, більшій або меншій частці потенційних дебіторів буде надаватися товарний кредит. Фактори, пов'язані з інкасацією дебіторської заборгованості, мають визначальне значення при оперативному керуванні заборгованістю й для поліпшення платіжної дисципліни дебіторів. Проте, вони не мають першочергового значення для формування структури активів й абсолютного розміру заборгованості.

Отже, за фактор, що поєднує кредитну політику й політику визначення оптимального розміру інвестицій у заборгованість, приймемо саме кредитний період. Розмір дебіторської заборгованості, що утворюється, пропорційний строку кредитного періоду, але ця залежність не є лінійною. Якщо ситуацію розглядати спрощено, то можна сказати, що відхилення в меншу сторону від максимального значення заборгованості назад пропорційно кредитному періоду.

Позначимо кредитний період t, а дебіторську заборгованість, що залежить від нього, D(t). Тоді, на підставі сказаного вище, апроксимируя цю нелінійну залежність, визначимо:

D(t)=Dmax- Dmax = Dmax (1- ), (3.2)

де k - коефіцієнт пропорційності між зміною кредитного періоду й зміною D(t).

Фінансові надходження (навіть потенційні) від дебіторської заборгованості можна визначити на підставі збільшення нею валового прибутку до сплати податків, або приблизно як

Р=D ' (3.3)

де p₁ - ціна закупівлі товарів,

р₂ - ціна їхньої реалізації на умовах товарного кредиту.

Приймемо, що всі витрати, пов'язані з утворенням D, лінійно залежать від різних факторів. Тоді витрати, які залежать від розміру D, визначимо як

Ed=Dk_d(3.4)

а ті, що залежать від кредитного періоду, як

Еt = t kt) (3.5)

Після визначення основних тенденцій впливу можна встановити сукупний ефект або зміна прибутку до оподатковування:

?P= Зміна валового прибутку- Зміна витрат на підтримку певного розміру ДЗ- Зміна витрат, що залежать від умов кредитування =P- Ed -

Еt=Dmax (1- ) - Dmax (1- ) k_d -tkt=

Dmax (1-- )( - ) - t kt (3.6)

Знайдемо точку максимізації по параметрі t. Функція досягає максимуму, коли похідна від її дорівнює 0. Звідси - оптимальний розмір t дорівнює:

t_opt= (3.7)

тоді оптимальний розмір дебіторської заборгованості дорівнює:

D(t_opt)= Dmax (1- ) = Dmax (1- (3.8).

Запропонована модель оптимізації справедлива при дотриманні таких умов:

- інші параметри кредитної політики, крім кредитного періоду, є незмінними, або істотно не впливають на розмір заборгованості (як ми вже з'ясовували, навпаки, частіше трапляється, що кредитна політика залежить від цільового розміру заборгованості);

- для різних типів витрат передбачається лінійна залежність від факторів, які їх визначають.

Розрахунок показників здійснюється при наступних умовах:

- максимально припустимий розмір дебіторської заборгованості розраховуємо винятково по 1 виду продукції майонезу « Провансаль», тому що саме цей вид продукції є найбільш споживаним;

- отже й ціни реалізації йз знижкою й без беремо тільки по цьому виді продукції;

- коефіцієнт пропорційності між зміною кредитного періоду й дебіторської заборгованості беремо рівним 0,5;

- коефіцієнт пропорційності між зміною кредитного періоду й витрат, пов'язаних з дебіторською заборгованістю беремо рівним 1,5;

Отже, основними шляхами вдосконалення управління дебіторською заборгованістю є:

- визначення максимально припустимого розміру дебіторської заборгованості для різних асортиментних груп товарів;

- постійний моніторинг діяльності найбільш значимих клієнтів;

- надання гнучкої системи знижок для постійних клієнтів;

- постійний моніторинг розміру сумнівних боргів.

ВИСНОВКИ

На основі викладеного матеріалу можна зробити висновок, що існує законодавчо-нормативного визначення терміну «активи підприємства». Проаналізувавши декілька підходів до даної категорії, констатуємо наступний факт, що під активами слід мати на увазі економічну категорію, яка включає майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку. Політика відносно управління активами підприємства, що має на увазі оптимізацію його складу та структури, важлива насамперед з позиції забезпечення безперервної, ефективної поточної діяльності підприємства.

Виділяють декілька підходів до аналізу активів підприємства, що включають загальний аналіз активів,аналіз активів на основі оборотних та необоротних активів.

До джерел фінансування активів відносять власний капітал та прирівняні до нього джерела, зобов'язання. Для отримання відповідного місця на ринку в сучасних умовах підприємства повинні якісно і вчасно аналізувати свій фінансово - економічний стан, оцінювати ефективність використання майна і капіталу. Не припиняти пошук на основі ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості способів зміцнення стабільності. Про ріст платоспроможності підприємства говорить ріст коефіцієнтів ліквідності. Підвищення показників фінансової стабільності пов'язане зі збільшенням масштабів виробництва й достачею власних оборотних коштів.

Переходячи до характеристики показники стану й ефективності використання основних фондів на ПАТ «Полтавакондитер» за період 2008-2010 рр. як негативну тенденцію можна відмітити зниження показників фондовіддачі та коефіцієнту оновлення. В той же час спостерігається безперервний ріст коефіцієнта зносу, що в поєднанні з вище сказаним підсилює негативний ефект. Позитивним фактором можна назвати чітку тенденцію до збільшення показника фондоозброєності.

Варто відзначити, що ПАТ «Полтавакондитер» активно використовує свої виробничі потужності,але неефективно нарощує основні засоби, про що свідчать показники коефіцієнтів оновлення та придатності. Відзначимо, що за аналізований період спостерігалася чітка тенденція до покращення показників рентабельності.

При проведенні аналізу складу та структури активів підприємства нами була виявлена характерна риса для ПАТ «Полтавакондитер», а саме те,що у структурі активів підприємства найбільшу питому вагу має дебіторська заборгованість, крім того в динаміці даний показник збільшується. Загалом така ситуація характерна для більшості підприємств України. Саме тому необхідно підвищувати ефективність управління дебіторською заборгованістю.

Управління кредиторською заборгованістю нерозривно пов'язане з управління дебіторською заборгованістю. Крім цього підприємству необхідно здійснювати постійний моніторинг фінансового стану найбільш значимих клієнтів, надавати гнучку систему знижок для постійних клієнтів, здійснювати постійний моніторинг розміру сумнівних боргів. Загалом були виокремлені наступні шляхи вдосконалення управління дебіторською заборгованістю:

- визначення максимально припустимого розміру дебіторської заборгованості для різних асортиментних груп товарів;

- постійний моніторинг діяльності найбільш значимих клієнтів;

- надання гнучкої системи знижок для постійних клієнтів;

- постійний моніторинг розміру сумнівних боргів.

Таким чином, запропоновані заходи дадуть можливість удосконалити керування оборотним капіталом підприємства.

Зазначимо, шляхами покращення стану та ефективності використання основних засобів є не тільки прагнення модернізувати, збільшувати час роботи обладнання, поліпшувати склад, структуру і склад основних засобів, але і максимально підвищувати ефективність використання того, що є із застосуванням переважно інтенсивних методів, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів та виробничих інвестицій.

Підводячи загальний підсумок, зауважимо,що усе вищезазначене дає змогу говорити, що вирішення питання складу та структури оборотних коштів підприємства є надзвичайно та значущим для сучасного та майбутнього функціонування підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Аранчій В.Л. Фінанси підприємств. [Текст] : навчальний посібник / Аранчій В.Л. - К.: Професіонал, 2004.- 304 c.

2) Бабич А.М. Формування оптимальної структури оборотних коштів [Текст] Бабич А.М. //Актуальні проблеми економіки. - 2001.- №9.-C. 12 - 24

3) Білик М. Розробка політики формування оборотних активів [Текст] Білик М. // Банківська система України: теорія й практика становлення: В 2 т. Т.2.- Суми: Мрія-1 ЛТД; Ініціатива,1999. - C. 466 - 479

4) Білик, М.Д. Фінансовий аналіз [Текст] : Навчальний посібник / М.Д. Білик ; - К. : КНЕУ, 2005. - 594 с. - ISBN 855-422-113-2

5) Белых, Л.П. Техника фінансового анализа [Текст] : Навчальний посібник / Л.П. Белых; - М. : ЮНИТИ, 2004. - 663с. - ISBN 966-364-366-8.

6) Бланк І.А. Фінансовий менеджмент. [Текст] : навчальний посібник / Бланк І.А. - К.: Ника - Центр; Эльга, 1999.- 528 c.

7) Бойчик I.М. Економіка підприємства. [Текст]: підручник / Бойчик I.М. - К.: Атіка, 2004. - 480 c.

8) Голили Р. Десять найважливіших невирішених проблем керування фінансами [Текст] Голили Р. //Банківський менеджмент (рос.). - 2006.- № 4.-C. 14 - 21

9) Давиденко Н.М. Фінансовий менеджмент підприємств [Текст] Давиденко Н.М. // Фінанси України. -2004.- № 6.-C. 90 - 96

10) Долгоруков Ю.А., Редіна Н.І. Управління ефективністю використання обігових коштів у промисловості [Текст] Долгоруков Ю.А., Редіна Н.І. //Фінанси України. - 2005.- № 11.-C. 103 - 110

11) Коренєва О.Г. Врахування факторів ризику в управлінні оборотними засобами будівельних підприємств [Текст] Коренєва О.Г. //Вісник Української академії банківської справи. - 2000.- № 1.-C. 70 - 73

12) Крайник О.П., Клепикова З.В. Фінансовий менеджмент. [Текст]: підручник / Крайник О.П., Клепикова З.В. - К.: Дакор, 2001. - 260 c.

13) Крамаренко, Г.О. Фінансовий аналіз і планування [Текст] : Навчальний посібник / Г.О. Крамаренко ; - Дніпропетровськ : ДУАВЛ, 2001. - 224 с. - ISBN 712-332-113-2

14) Мірошник Л.Г., Каринцева А.І. Економіка підприємства. [Текст]: підручник / Мірошник Л.Г., Каринцева А.І - Суми: Університетська книга, 2003.- 192 c.

15) Міннібаєва К.А., Остапенко В.В. Забезпеченість підприємства власними оборотними коштами: фактори зміни [Текст] Міннібаєва К.А., Остапенко В.В. //Фінансовий менеджмент - 2005.- № 4.-C. 40 - 48

16) Павлова, Л.Н. Финансовый менеджмент [Текст] : учебное пособие / Л.Н. Павлова ; - М. : ЮНИТИ, 2001. - 400 с. - ISBN 125-324-343-8.

17) Пещанская И.В. Кредит й оборотний капітал [Текст] Пещанская И.В. //Фінанси (рос.).- 2003.- № 2.- C. 20-23

18) Поддєрьогін, А.М. Фінансовий менеджмент [Текст] : Навчальний посібник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик ; - К. : КНЕУ, 2005. - 571 с. - ISBN 345-354-363-8.

19) Поддєрьогін, А.М. Фінанси підприємств [Текст] : Навчальний посібник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик ; - К. : КНЕУ, 2002. - 571 с. - ISBN 345-354-363-8.

20) Потрібна О.А. Оптимізація структури основних й оборотних засобів як важливий чинник забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств [Текст]Потрібна О.А.//Економіка АПК.- 2005.- № 7.-C. 94-100

21) Радионова О., Радионова Р. Методологія нормування, ризики й надійність забезпечення запасами й оборотними коштами[Текст] Радионова О., Радионова Р. //Фінансовий бізнес (рос.).- 2004.- № 5.-C. 15-35

22) Салига, С.Я. Фінансовий менеджмент [Текст] : Навчальний посібник / С.Я. Салига ; - К. : КНЕУ, 2006. - 274 с. - ISBN 966-123-113-2

23) Сикора И. Особливості методики оцінки оборотних активів на виробничих підприємствах[Текст] Сикора И. //Бухгалтерський облік й аудит (рос.).- 2004.- № 9.-C. 13-19

24) Філімоненков, О.С. Фінанси підприємств [Текст] : Навчальний посібник / О.С. Філімоненков ; - К. : Ельга, 2002. - 360 с. - ISBN 345-354-363-8.

25) Школьник, І.О. Фінансовий менеджмент [Текст] : Навчальний посібник / І.О. Школьник ; - Суми : Університетська книга, 2009. - 301 с. - ISBN 978-966-680-439-9

ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця А.1 - Класифікація активів згідно діючих П(С)БО України та МСФЗ

Таблиця А.2 - Характеристика активів підприємства

Таблиця А.3 - джерела формування активів підприємства

ДОДАТОК Б

Таблиця Б.1 - Баланс станом на 2008 рік

Таблиця Б.2 - Баланс станом на 2009 рік

Таблиця Б.3 - Баланс станом на 2010 рік

Размещено на Allbest.ru