укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

2. З дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

3. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

4. Не дозволяється опублікування або розголошення іншим чином відомостей про визнання боржника банкрутом до дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом.

в)Функції арбітражного суду у ліквідаційній процедурі

1. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Арбітражний суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

2. У ліквідаційній процедурі арбітражний суд:

розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

г)Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії

1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах кредиторів;

заявляє про відмову від виконання договорів банкрута в порядку, встановленому Законом;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення арбітражним судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств банкрутів;

здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

д)Ліквідаційна маса

1. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

2. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

3. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

е)Продаж майна банкрута

1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

4. Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

5. Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.

6. Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.

Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів.

13. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

ж)Черговість задоволення вимог кредиторів

1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у наступному порядку:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

5. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

6. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

з)Звіт ліквідатора

1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі продажу;

копії договорів купівлі продажу та акти приймання передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Арбітражний суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

2. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

3. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Арбітражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

2 АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОЦІНКА ЗАГРОЗИ БАНКРУТСТВА ТОВ НВП «ПРОМІНЖИНІРИНГ» в 2004 - 2006 роках

2.1 Загальна характеристика ТОВ НВП «ПРОМІНЖИНІРИНГ»

ТОВ НВП «ПРОМІНЖИНІРИНГ» засноване національною акумуляторною корпорацією «ІСТА» 29.11.2006 року, як юридично самостійна особа, яка виникла на бази реорганізації ремонтних дільниць та технологічних цехів оснастки допоміжного виробництва, маючи основною метою знизити витрати на утримання допоміжного виробництва за рахунок розширення його діяльності не тільки для обслуговування основного виробництва НАК «ІСТА», а і для надання послуг зовнішнім клієнтам.

На сьогоднішній момент ТОВ НВП «Промінжиніринг» обслуговує три самостійні підрозділи національної акумуляторної корпорації «ІСТА»:

підприємство «ІСТАЦентр»(транспортний цех);

підприємство ТОВ «Укрсплав»;

підприємство ТОВ ДОЗ «Енергоавтоматіка»;

У 1992р. за поданням Дніпропетровської обласної адміністрації Кабінет Міністрів України прийняв рішення про створення акціонерного товариства «Іста» і будівництво першого в Україні заводу по випуску стартер них батарей. Будівництво Дніпропетровського акумуляторного заводу «Іста» розпочалося у І півріччі 1994р., через 18 місяців, у вересні 1995р., було здійснено запуск першої лінії по виробництву акумуляторів виробничою потужністю 1,3 млн. штук акумуляторів на рік. 20 серпня 1996р. введено в дію другу лінію - автоматизовану систему по випуску важких акумуляторів 6СТ місткістю від 90 до 190 Агодин, проектна потужність лінії - понад 200 тисяч важких акумуляторів на рік. Згідно постанови КМУ від 11.09.96р. «Про створення свинцево-кислотних акумуляторів з замкнутим циклом у м. Дніпропетровську», виконання робіт, пов'язаних зі створенням комплексного виробництва свинцево-кислотних акумуляторів на базі Дніпропетровського акумуляторного заводу, покладено на акціонерне товариство закритого типу «ІстаЦентр», яке стало правонаступником та прийняло на себе всі права та зобов'язання акціонерного товариства «Іста».

Українськонімецьке Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «ІстаЦентр»(Дніпропетровськ) (код ЕДРПОУ 23073489) , як самостійний підрозділ наукововиробничої корпорації “ІСТА”:

а)Зареєстровано як ЗАТ «ІстаЦентр» виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 15.03.1995 р. №10408АТ.

б)Перереєстровано як Українськонімецьке ЗАТ з іноземними інвестиціями «ІстаЦентр» (далі ЗАТ «ІстаЦентр») виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 08.05.1998р. за №500р, обліковий номер 1294АТІН.

Форма власності колективна.

Статутний фонд - 128 171 тис. грн.

Засновниками підприємства є Фонд державного майна України, що володіє часткою 21,55% (270623,9 тис. грн.), юридичні особи (64,49% або 82 666,9 тис. грн.) та фізичні особи (13,96% або17880,2 тис. грн.)

Юридична та фактична адреса: 49059, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 30.

Основний вид діяльності виробництво акумуляторних батарей.

Структура підприємства. Підприємство не має структурних підрозділів, філій. Торговий об'єкт магазин знаходиться за адресою 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Базова,2.

Основні види продукції підприємства акумулятори і пластини до акумуляторів, що виробляються підприємством з власної сировини та на умовах переробки давальницької сировини, отриманої від торгового дому ТД “Іста” (м. Київ).

Продукція підприємства сертифікована та відповідає вимогам міжнародних стандартів та нормам DIN i ГОСТ.

Підприємством випускаються акумулятори наступних видів:

1. 6МТС9 для мотоциклів, охоронних систем і радіоапаратури.

2. 6СТ44, 6СТ50, 6СТ55, 6СТ60 - для легкових автомобілів вітчизняного і імпортного виробництва.

3. 6СТ75, 6СТ90, 6СТ132, 6СТ140, 6СТ180, 6СТ182, 6СТ190, 12СТ85р для вантажних автомобілів, тракторів, екскаваторів і комбайнів вітчизняного і імпортного виробництва, спецтехніки.

Технологічний процес виробництва акумуляторних батарей являє собою сукупність окремих технологічних операцій, що виконуються у наступних цехах.

ЛИВАРНИЙ ЦЕХ лиття струмовідводів та первинна обробка струмовідводів.

Продуктивність одного ливарного автомата складає 600700 шт. здвоєних струмовідводів у годину.

ЦЕХ ПАСТОПРИГОТОВЛЕННЯ І ПАСТОНАМАЗКИ

Технологічний процес цеху поділяється на три основні операції:

одержання свинцевого порошку;

готування пасти;

пасування електродних пластин.

Продуктивність пасування електродних пластин на одній машині складає в середньому 7500 шт. годину.

3. ЦЕХ ФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОДНИХ ПЛАСТИН

Технологічний процес цеху поділяється на такі основні операції :

завантаження до формувальних баків;

з'єднання в формувальну групу;

заливка електролітом;

розрізання подвійних електродів на одинарні

4. ЗБОРОЧНИЙ ЦЕХ

У цеху здійснюють комплектацію акумуляторних батарей корпусами батарей (кришками та іншими комплектуючими); електродами (позитивними і негативними); сепараторною стрічкою.

Після зборки сухо заряджені акумуляторні батареї упаковуються і відправляються на склад готової продукції, та частково у цех батарейного формування для продовження виробничого процесу.

5. ЦЕХ БАТАРЕЙНОГО ФОРМУВАННЯ

Технологічний процес цеху поділяється наступні основні операції:

заливання розчину сірчаної кислоти;

встановлення технологічних пробок;

автоматична подача на зарядні конвеєри;

підключення до перетворювачів струму;

коригування рівня електроліту;

відмивання від залишків електроліту в мийній машині.

Після виконання іспитів акумуляторні батареї маркуються, укладаються на піддони і відправляються на склад готової продукції.

В даний час науково-промислова корпорація «ІСТА» є єдиним виробником свинцево-кислотних акумуляторних батарей в Україні по повному циклу.

Проектна потужність діючих виробництв складає 1500000 шт. акумуляторних батарей у рік ємністю від 9 до 200 ампер-годин. В найближчі роки потужності діючих виробництв планується збільшити до 3000000 шт. акумуляторних батарей у рік.

До складу НПК «Іста» входять два академічних інститути і чотири заводи:

- завод «ІстаЦентр» (м. Дніпропетровськ) - виготовлювач стартер них акумуляторів різних типів;

- завод «Энергоавтоматика» (м. Дніпропетровськ) - виготовлювач стартер них акумуляторів для мотоциклів і сільгосптехніки, стаціонарних, тягових акумуляторних батарей для спецтехніки;

- завод «Реіс» (м. Дніпропетровськ) - утилізація використаних акумуляторів. З завершенням будівництва цього заводу буде вирішена проблема захисту навколишнього середовища від використаних і акумуляторів, що вийшли з ладу;

- завод «Ритм» ( Запорізька обл.) виробник пластмасових комплектуючих.

З 1996 р. діловим партнером НПК «Іста» є Український промислово-інвестиційний концерн (м. Київ), що став у 1999 р. одним з найбільших його акціонерів.

Стратегічною місією НПК «Іста» є налагодження національного українського виробництва автомобільних свинцево-кислотних акумуляторів для всіх видів автомобільної техніки, яка виробляється в Україні та імпортується їз країн СНГ та дальнього зарубіжжя, отримання стабільного та наростаючого прибутку.

В табл.2.1 наведені основні види діяльності ТОВ НВП «Промінжиніринг», згідно яким, окрім виконання ремонтних робіт на основному виробництві НАК «Іста», планується розвинути виробництво будівельних металевих конструкцій.

Таблиця 2.1

Основні статутні види діяльності ТОВ НВП «Промінжиніринг»

Класифікатор	Код виду діяльності	Назва виду діяльності	Тип виду діяльності
КВЕД	51.90.0	Iншi види оптової торгiвлi
КВЕД	31.62.3	Ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не вiднесеного до інших групувань
КВЕД	31.20.2	Ремонт i технічне обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури
КВЕД	29.24.3	Монтаж інших машин та устаткування загального призначення
КВЕД	28.11.0	Виробництво будівельних металевих конструкцій	Основний вид діяльності

Таблиця 2.2

Реєстраційні дані ТОВ НВП «ПРОМІНЖИНІРИНГ»

Код ЄДРПОУ:	34735600
Назва українською мовою:	ТОВ "НВП ПРОМІНЖИНІРИНГ"
Повна назва українською мовою:	ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ "НВП ПРОМІНЖИНІРИНГ"
Місце основної реєстрації в органах податкової служби:	464ЛIВОБЕРЕЖНА МIЖРАЙОННА ДПI (В IНДУСТРIАЛЬНОМУ РНI) (IНДУСТРIАЛЬНИЙ РН М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)
Адреса юридична:	49127 ДНІПРОПЕТРОВСЬК, ВУЛИЦЯ КУРСАНТСЬКА д.30
Адреса фактична:	49127 ДНІПРОПЕТРОВСЬК, ВУЛИЦЯ КУРСАНТСЬКА д.30
Дата основної реєстрації в ДПА:	29.11.2006
Номер основної реєстрації в ДПА:	№5076
Статус:
Має платежі
Код інспекції	Назва інспекції	Дата реєстрації	Номер реєстрації
464	ЛIВОБЕРЕЖНА МIЖРАЙОННА ДПI (В IНДУСТРIАЛЬНОМУ РНI) (IНДУСТРIАЛЬНИЙ РН М.ДНIПРОПЕТРОВСЬК)	29.11.2006	5076
Стан платника
ОСНОВНИЙ ПЛАТНИК
Дата реєстрації в держадміністрації:	23.11.2006
Орган державної реєстрації:	(4052092)ВИКОНАВЧИЙ КОМIТЕТ ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ МIСЬКОЇ РАДИ БАБУШКІНСЬКИЙ ДНIПРОПЕТРОВСЬКА
Статутний фонд (в грн.):	37500,00
Орган управління:	(7774)ПIДПРИЄМСТВА УКРАЇНИ, ЗАСНОВАНI ФIЗИЧНИМИ ОСОБАМИ
Організаційноправова форма:	(240)ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ
Кількість співробітників:
Тип платника податків:	НЕВИЗНАЧЕНО
Форма власності:	(10)ПРИВАТНА ВЛАСНIСТЬ
Форма фінансування:	(2)ГОСПРОЗРАХУНОК
Коментар:

Таблиця 2.3

Керівники та засновники ТОВ НВП «ПРОМІНЖИНІРИНГ»

Ідентифікаційний номер	ПІБ	посада	Номер телефону	Ознака факсу	Додатковий номер телефону
1833801376	ФІЛІНОВСЬКИХ ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ	директор
1833801376	ФІЛІНОВСЬКИХ ВОЛОДИМИР ЙОСИПОВИЧ	головний бухгалтер
Засновник	Код засновника юридичної особи	Код засновника фізичної особи	Сума внеску в статутний фонд	Еквівалент суми валютного внеску в $ США	Вид валюти	Країна
НАЦІОНАЛЬНА АКУМУЛЯТОРНА КОРПОРАЦІЯ "ІСТА"	31659668	0	37 500,00	0		УКРАЇНА

Структурно підприємство ТОВ НВП «Промінжиніринг» складається з:

А) Бюро технічної підготовки виробництва

відділ головного конструктора;

відділ головного технолога.

Б) Електроцех

В) Теплосилова дільниця

Г) Механічний цех

Д) Лабораторія промелектроніки

Е) Ремонтнобудівельна дільниця

Ж) Транспортна дільниця

Загальна кількість персоналу становить 137 чоловік, що за нормам не відповідає статуту ТОВ НВП «Промінжиніринг» як малого підприємства..

2.2 Процедури економічного аналізу для ідентифікації та усунення загрози банкрутства підприємства

У сучасній спеціальній літературі відсутня єдність поглядів на процес антикризового управління підприємством, тобто послідовність дій, які повинні бути здійснені з метою виведення його зі стану кризи. У окремих дослідників послідовність процесу антикризового впливу взагалі не формалізується, і тільки із логічного викладення матеріалу можна зробити необхідні висновки стосовно причинно-наслідкових зв'язків, які існують між окремими напрямами (блоками, етапами) роботи, підсистемами антикризового управління, а інші, зокрема проф. І.О. Бланк, пропонують чітке структурування послідовності управлінських зусиль.

Базуючись на викладених вище теоретичних засадах, антикризове управління підприємством має здійснюватись поетапно та передбачати послідовність дій, які показано на рис. 2.1.

Зміст кожного етапу процесу антикризового управління полягає у нижчезазначеному.

1 етап діагностика кризового стану і загрози банкрутства підприємства. Діагностика кризового стану і загрози банкрутства підприємства може здійснюватися або безпосередньо співробітниками підприємства або зовнішніми незалежними експертами. Другий варіант визнається як більш дієвий. На цьому етапі роботи шляхом використання спеціальних прийомів і методів дослідження необхідно:

1) здійснити комплексний аналіз результатів господарськофінансової діяльності та фінансово майнового становища підприємства, вивчити динаміку найважливіших обсягових (обсяги виробництва та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), доходів, витрат, прибутку активів та капіталу) та якісних показників діяльності (рентабельності, ліквідності, оборотності, фінансової стійкості підприємства);

2) оцінити ритмічність і синхронність грошових потоків;

Рис.2.1 Концептуальна модель процесу антикризового управління Підприємством

3) розміри та періодичність виникнення дефіциту грошових коштів;

4) визначити обсяг, структуру і час погашення зовнішніх фінансових зобов'язань;

5) визначити основні причини виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства;

6) оцінити масштаб і можливі наслідки подальшого поглиблення кризових явищ, ймовірність і терміни виникнення ситуації банкрутства;

7) здійснити аналіз і прогнозування розвитку ринкової ситуації для визначення сприятливості зовнішнього середовища для подолання кризи;

8) оцінити внутрішні можливості підприємства щодо локалізації та подолання кризових явищ.

Проведення описаного комплексу досліджень надає можливість сформувати необхідне аналітичне підґрунтя для подальшої роботи.

2 етап визначення мети і завдань антикризового управління. Результати проведеної діагностики дозволяють визначити глиби ну кризи, яка охопила підприємство, а отже визначити мету та завдання антикризового управління. Залежно від глибини кризи такими завданнями можуть бути:

виведення підприємства зі стану юридичного банкрутства;

недопущення виникнення ситуації банкрутства;

локалізація кризових явищ;

фінансова стабілізація;

запобігання повторенню кризи.

Розрізняють поточні (актуальні) та наступні завдання антикризового управління. Поточне (актуальне) завдання визначається після проведення діагностики кризи та відповідає певній фазі кризи. Наведені завдання антикризового управління є головними або першочерговими. їх виконання свідчить про зменшення глибини кризи і припускає перехід до виконання наступних завдань антикризового управління (за ступенем черговості), аж до повного виходу з неї. Тобто кожне наступне завдання у наведеному ланцюгу завдань стає актуальним після реалізації завдань попереднього етапу.

3 етап визначення суб'єкта антикризової діяльності. На цьому етапі роботи необхідно визначити суб'єкт, який бере на себе відповідальність за розробку і реалізацію антикризових процедур, встановити його повноваження стосовно розробки та впровадження антикризової програми.

Проблематичною визнається розробка заходів щодо виведення підприємств з кризи тими ж особами (або командою менеджерів), діяльність або бездіяльність яких зумовила її появу. Тому, як правило, успішна нормалізація діяльності можлива за умови зміни вищого керівництва або, як мінімум, шляхом залучення до розробки антикризової програми молодих кадрів середньої ланки управління. Новизна і неординарність їхнього мислення можуть стати серйозною підтримкою вищому керівництву, забезпечити розробку ефективного плану виходу з кризи.

У країнах з розвиненою ринковою економікою для виконання цієї роботи використовують позаштатних професіоналів фахівців з питань неспроможності або антикризових керуючих (у багатьох державах їх називають синдиками, в українському професійному сленгу «ліквідаторами» або «чистильниками»). Оскільки ефективність даної роботи багато в чому визначається досвідом і професіоналізмом запрошених фахівців, їх пошук і залучення до співпраці є необхідним етапом процесу антикризового управління.

4 етап оцінка часових обмежень процесу антикризового управління, які визначаються часом, наявним у підприємства до порушення справи про банкрутство і адміністративного обмеження повноважень існуючого керівництва.

Часові обмеження антикризових процедур визначаються інтенсивністю поширення кризових явищ. Розуміння цього обумовлює недопущення подальшого поглиблення кризи, оскільки подолання більш глибокої кризи пов'язане з більш значними витратами і труднощами.

У разі реальної загрози ініціювання банкрутства, фактор часу стає жорстко лімітованим обмеженням, набуває центрального значення. Це визначає необхідність прогнозування ймовірного терміну банкрутства.

Якщо за відправну точку взяти день можливого невиконання зобов'язань перед ім кредитором, то виникнення ситуації банкрутства може мати місце як мінімум через 160 днів. Такий часовий лаг пояснюється існуючою процедурою порушення справи про банкрутство:

30 днів час відповіді на офіційне письмове звернення кредитора з вимогою виконання фінансових зобов'язань;

30 днів час відповіді на претензію кредитора;

30 днів час розгляду в судовому порядку позову кредитора через невиконання фінансових зобов'язань і одержання рішення про стягнення боргу;

10 днів час набуття чинності рішення суду про стягнення боргу з боржника;

30 днів час на виконання судового рішення щодо виконання строкового зобов'язання (перерахування суми боргу кредиторові);

30 днів час до порушення справи про банкрутство після подання заяви кредиторів.

5 етап оцінка ресурсного потенціалу антикризового управління. У сучасній економічній літературі підприємство розглядається як система ресурсів, що взаємодіють між собою і забезпечують досягнення певних результатів, мети діяльності. Основними видами використовуваних ресурсів є: технічні, технологічні, кадрові, просторові, ресурси організаційної структури системи управління, інформаційні, фінансові тощо (для торговельних підприємств товарні ресурси).

Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей функціонування підприємства та досягнення стратегічних цілей його діяльності. Існуючі потенційні можливості у підприємства при найбільш ефективному використанні наявних у його розпорядженні ресурсів являють собою ресурсний потенціал підприємства.

Оцінюючи ресурсний потенціал підприємства у процесі антикризового управління, необхідно звернути увагу на такі його характеристики:

достатність ресурсів для вирішення поставлених завдань та комплексність ресурсного потенціалу;

гнучкість і адаптованість ресурсного потенціалу, що визначає спроможність підприємства до інновацій;

перспективність ресурсного потенціалу або наявність життєздатного ядра.

Таким чином, ресурсний потенціал також є лімітую чим обмеженням антикризового процесу. Жорсткість цього обмеження визначається рядом факторів:

1) можливістю вивільнення ліквідних коштів внаслідок іммобілізації оборотних і поза оборотних активів підприємства (природної, здійснюваної в перебігу операційного циклу, або насильницької, внаслідок прийняття рішення про продаж окремих елементів майна);

2) можливістю одержання додаткових зовнішніх фінансових ресурсів (додаткових кредитів, позик, здійснення випуску акцій та облігацій, поповнення статутного фонду за рахунок грошових фінансів та інше) або одержання відстрочки повернення (пролонгації) отриманих раніше;

3) конкурентним статусом підприємства, що визначається сукупністю внутрішніх можливостей підприємства з генерування потоків грошових коштів, необхідних для розрахунку по зовнішніх зобов'язаннях і продовження самофінансування діяльності. Даний фактор є найскладнішим і комплексним, оскільки визначає спроможність підприємства не тільки до ліквідації загрози банкрутства, але й до усунення глибинних причин кризових явищ.

6 етап розробка антикризової програми підприємства, яка являє собою обґрунтовану сукупність заходів, що мають бути вжиті для досягнення визначених цілей та задач антикризового управління, її зміст обумовлюється результатами проведеної діагностики, часовими та ресурсними обмеженнями антикризового процесу. У складі програми зазвичай виділяються окремі антикризові політики, тобто сукупність дій, засобів та інструментів досягнення певних завдань.

У сучасній економічній літературі антикризові заходи і політику прийнято класифікувати по-різному. Так, виокремлюють тактичні і стратегічні рішення, оборонні і наступальні дії, механізми оперативної, тактичної і стратегічної фінансової стабілізації, вжиття негайних заходів та корпоративні відновлювальні стратегії тощо.

Не сформувалося загальновизнаної точки зору на послідовність (черговість) застосування тих чи інших антикризових процедур, оптимальну норму співвідношення між ними. Багато дослідників акцентують увагу на необхідності поєднання стратегії і тактики антикризового управління, диференціюють час проведення окремих політик.

У роботі поєднання стратегічного і тактичного підходу до антикризового управління подано у вигляді окремих часових інтервалів запобігання, недопущення і виходу з кризи, які визначені залежно від інтенсивності наростання кризових явищ. Необхідність адекватності антикризових дій глибині кризи передбачена і в роботі, де визначені основні етапи фінансової стабілізації (усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової стійкості; зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання) та розкрито систему заходів, характерних для кожного з них.

Чітке ранжирування тих чи інших антикризових заходів за терміном не є виправданим і життєздатним. У практичному житті неможливо чітко визначити день „X", що є межею їх застосування. Залежно від фази кризи, жорсткості часових та ресурсних обмежень в антикризовій програмі підприємства має бути знайдене оптимальне поєднання оперативних, тактичних і стратегічних рішень. Раціональне співвідношення між оперативними, тактичними і стратегічними заходами щодо виведення підприємства з кризи пропонується визначати залежно від характеру прояву часових і ресурсних обмежень антикризового процесу.

7 етап впровадження антикризової програми і контроль за її виконанням. Найважливішою управлінською функцією на етапі безпосереднього проведення запланованих заходів є організація контролю за перебігом виконання розробленої антикризової програми для своєчасного вжиття заходів щодо модернізації або корегування раніше розробленої політики (процедур, заходів) у зв'язку з не прогнозованими збуреннями у внутрішньому і зовнішньому середовищі та поведінкою окремих кредиторів.

Система контролю має забезпечувати, по-перше, відстеження динаміки зовнішніх проявів кризових явищ, причин і факторів розвитку кризи, інтегральних показників кризового стану; по-друге, оцінку результатів вжитих антикризових заходів (за їх характером, термінами, наслідками реалізації).

8 етап розробка і реалізація профілактичних заходів щодо запобігання повторенню кризи. Метою цього етапу процесу антикризового управління є створення або модернізація основних елементів системи протидії банкрутству на рівні підприємства, розробка та реалізація профілактичних заходів щодо запобігання повторенню кризи в майбутньому.

З цією метою мають бути внесені відповідні зміни в основні функціональні стратегії та політики підприємства: управління грошовим оборотом та запасами, господарським ризиком; формування та використання прибутку, закупівля товарно-матеріальних ресурсів, управління дебіторською заборгованістю, залучення кредитних ресурсів, інвестиційну та інші політики, пов'язані з генеруванням або витрачанням грошових коштів. Зміни, що вносяться, мають враховувати передові технології, засоби та інструменти управління економічними процесами, забезпечити високоефективну і сталу роботу підприємства в майбутньому.

Виходячи з інформаційного забезпечення розрахунку показників індикаторів, виокремлюються показники експрес та фундаментальної діагностики.

До складу показників експрес-діагностики включають оціночні показники, що розраховуються тільки на підставі затверджених форм фінансової, статистичної та податкової звітності підприємства. Ці показники можуть бути швидко розраховані будь яким стороннім дослідником (органами державного контролю, кредиторами, господарськими партнерами тощо). Фундаментальна діагностика потребує більш складного інформаційного забезпечення у вигляді матеріалів управлінського обліку та результатів спеціальних обстежень (рис.2.3).



Рис.2.2 Система оціночних показників - індикаторів кризового стану та загрози банкрутства підприємства за функціональним спрямуванням

У складі показників експрес-діагностики залежно від виду звітності, що використовуються, можна відокремити наступні аналітичні підсистеми:

1) показники, які розраховуються щоквартально та за підсумками року виключно на базі даних фінансової звітності;

2) показники, розрахунок яких базується на спільному використанні форм фінансової та статистичної звітності, зокрема ф.№1Б «Звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість» (місячна), яка містить інформацію про обсяг простроченої кредиторської заборгованості підприємства;

3) показники, які розраховуються на базі податкової звітності; на відміну від 2х попередніх підсистем ці показники розраховуються за матеріалами податкового обліку та передбачають використання специфічних показників, перелік та методика розрахунку яких визначена відповідними нормативно інструктивними матеріалами.

Виходячи з функціонального спрямування, показники індикатори кризи традиційно об'єднуються у 4ти підгрупи:

1) стан ліквідності,

2) структура капіталу,

3) оборотність,

4) рентабельність.

Перелік показників кожної групи є достатньо різноманітним та дискусійним. Більш того, в різних дослідженнях пропонуються різні назви одного показника (за однакового алгоритму) та різні алгоритми розрахунку (за однакової назви).

Залежно від призначення (сфери застосування) показників виокремлюються показники поточної і майбутньої загрози банкрутства.

Розрахунок показників поточної загрози банкрутства дає змогу оцінити загрозу порушення передбачених законодавством про банкрутство термінів виконання фінансових зобов'язань (задоволення претензій кредиторів) за рахунок наявних високоліквідних активів або наявність передумов для ініціювання судових процедур (з боку кредиторів наявність заборгованості, термін сплати якої минув, з боку самого підприємства поточна збитковість та часткова втрата власного капіталу). До складу цієї групи доцільно включати показники, що мають еталонний мінімум або критичне значення. Якщо рівень цих показників нижчий еталонного (критичного) поточний стан підприємства діагностується як неблагополучний, а рівень поточної загрози банкрутства високий.

Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства може здійснюватися за допомогою дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів. Стабільна тенденція до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому періоді. Порівняння абсолютних значень показників із середньогалузевим дає можливість встановити, як швидко «відкладена загроза банкрутства» може стати наявною.

2.3 Оцінка фінансово-економічного стану підприємства ТОВ НВП «Промінжиніринг»

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів:

Форма №1 «Баланс» - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.

Форма №2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [ ].

У табл. Б.1, Б.2 Додатку Б приведені баланси підприємства ТОВ «Промінжиніринг» за 2006 2007 роки та звіти про фінансові результати за 2006 2007 роки.

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ «Промінжиніринг» за 2006 2007 роки (1 квартал), наведених в табл. Б.1 - Б.2 Додатку Б та табл.2.4 , показує (рис.2.3 2.4) :

валюта балансу підприємства відносно рівня 2006 року (53,3 тис. грн.) підвищилась в +20,3 рази у 1 кварталі 2007 року (до 1136,4 тис. грн.);

- статутний капітал у 2006 - 2007 роках становив суму 37,5 тис. грн., та при збитках діяльності 270,3 тис. грн. у 2006 році та - 814,7 тис. грн., не виконує своєї захисної функції, оскільки підприємство існує при негативному власному капіталі та повинно бути розформовано як господарське товариство за статутом;

- сумарно власний капітал у 2006 - 2007 роках системно нарощує негативну частину в ресурсах підприємства з рівня 251,6 тис. грн.(2006) до рівня - 796,0 тис. грн. у 1 кварталі 2007 року;

Таблиця 2.4

Аналіз динаміки та структури пасивів (джерел) в ТОВ НВП «Промінжиніринг»

- єдиним джерелом ресурсів в пасивах підприємства є кредиторська заборгованість (структурна частина 104% валюти балансу) та нестійка поточна заборгованість підприємства, тобто у першому кварталі 2007 року підприємство має коефіцієнт фінансової незалежності(автономії) 0,7, що значно нижче нормативного рівня 0,5;

Таким чином, ресурси підприємства представлені тимчасово позиченим та залучений капіталом в валюті пасивів балансу - кредиторською та поточною заборгованістю, що загрожує можливим банкрутством за судовими позовами кредиторів при порушенні строків розрахунків (30 -90 днів).

Рис.2.3. Динаміка темпу росту основних статей пасивів (джерел) балансу в ТОВ «Промінжиніринг» у 2006 -2007 роках



Рис.2.4. Динаміка змін структури основних статей пасивів (джерел) балансу в ТОВ «Промінжиніринг» у 2006 -2007 роках

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки та структури активів (майна) в ТОВ «Промінжиніринг»

Порівняльний аналіз динаміки змін агрегатів активу балансів ТОВ «Промінжиніринг» (табл.2.5 та графіки рис.2.3 - 2.4) дає наступні результати:

- в 2006 році необоротні активи у підприємства відсутні, в першому кварталі 2007 року представлені тільки незавершеним будівництвом (27,4% від валюти балансу активів), власні основні засоби у підприємства відсутні, а згідно з аналізом стану з власним капіталом - у підприємства відсутні ресурси для придбання основних засобів;

- оборотні активи підприємства у першому кварталі 2007 року представлені наступними агрегатами :

а) запаси в структурній частці 0,9% від валюти балансу;

б) дебіторська заборгованість за відпущену продукцію в структур

ній частці 40,4% від валюти балансу;

д) дебіторська заборгованість за розрахунками в структурній

частці 13,3% від валюти балансу;

е) грошові кошти в структурній частці 12,2 % від валюти балансу;

Таким чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить, що 27,4% активів балансу ТОВ «Промінжиніринг» вкладено в необоротні кошти, які не є виробничим ресурсом до завершення будівництва, а більше ніж 53% активів розміщені в дебіторську заборгованість, таким чином дисципліна нормування оборотних коштів на підприємстві є нагальною задачею.

При аналізі фінансових результатів діяльності використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати" (Форма 2), що обумовлюють зміст і форму Звіту , а також загальні вимоги до розкриття його статей. Результати вертикально горизонтального аналізу звіту про фінансові результати за 2006 2007 рік наведені в діаграмах рис.2.7.

Як показує аналіз графіків рис.2.7 та даних табл.. Б.2 Додатку Б у 2006 - 2007 роках(1 квартал):

витрати на оплату праці та інші операційні витрати займають основні долі в собівартості виробництва;

- при зростанні валюти балансу у першому кварталі 2007 року відносно 2006 року в 20,3 разу, зростання обсягів виручки від реалізації у першому кварталі 2007 року відносно 2 місяців 2006 року становить 2,01 разу, тобто підприємство знаходиться в стадії організації і не має сталого економічного механізму реалізації можливостей валюти активів балансу в валюту доходів підприємства;

підприємство як у 2006, так і у 2007 роках працює збитково, при цьому збитковість виникає на етапі перевищення собівартістю робіт доходів від надання послуг, що є нонсенсом та існує тільки на етапі реорганізації інтегрованих участків великого виробництва в окреме підприємство.

Рис.2.5. Динаміка темпів росту основних статей активів балансу в ТОВ «Промінжиніринг» у 2006 -2007 роках



Рис.2.6. Динаміка структури основних статей активів балансу в ТОВ «Промінжиніринг» у 2006 -2007 роках



Рис.2.7. Динаміка та структура витрат (формування собівартості) в ТОВ «Промінжиніринг» у 2006 -2007 роках

2.4 Комплексна (інтегральна) оцінка ефективності господарської діяльності підприємства ТОВ НВП “Промінжиніринг”

В табл. Г.1 Г.4 Додатку Г наведені алгоритми розрахунків показників діяльності підприємства з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 «Баланс» та Форма 2 «Звіт про результати фінансової діяльності».

Результати розрахунків коефіцієнтів - показників фінансового стану дочірнього ТОВ «Промінжиніринг» за 2006 - 2007 роки згідно алгоритмів табл.Г.1 - Г.4 Додатку Г наведені в табл. В.1 - В.3 Додатку В та на рис.2.8 - 2.9.



Рис.2.8. Динаміка показників ліквідності балансу ТОВ «Промінжиніринг»

Аналіз графіків, наведених на рис.2.8 показує, що у ТОВ «Проміниніринг»:

у 2006 2007 роках рівень загальної ліквідності становить 0,175 - 0,472, тобто знаходиться в діапазоні, який значно нижче нормативного (більше 1,0, абсолютно стійкий рівень загальної ліквідності - більше 2,0), тобто підприємство загально неліквідне;

у 2006 - 2007 роках рівні абсолютної ліквідності (0,06 - 0,07) знаходилися значно нижче нормативного діапазону (0,25 0,3), що свідчить про проблеми моментальної платоспроможності у підприємства, тобто практично відсутні необхідні готівкові кошти;

у 2004 - 2006 роках рівні швидкої (строкової) ліквідності (0,06 - 0,31) знаходилися значно нижче нормативного діапазону(0,70,8), що свідчить про проблеми строкової платоспроможності у підприємства, тобто значне перевищення обсягів кредиторської заборгованості над обсягами дебіторської заборгованості та готівкових коштів;

у 2004 - 2006 роках показник відношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей (0 0,39) був суттєво нижче значення стійкого діапазону (більше 1,0), тому для розрахунків з кредиторами необхідно було отримати кошти дебіторської заборгованості за виконані послуги, та надати ще додаткові послуги чи отримати аванси за їх виконання, тобто підприємство - неплатоспроможне.

Таким чином, у 2006 - 2007 роках підприємство ТОВ «Промінжиніринг» знаходиться в кризовій полосі неліквідності в короткострокових періодах.

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу ТОВ «Промінжиніринг» показує, що інтегрально ефективність діяльності підприємства може бути охарактеризована наступними показниками:

1. Ресурсу віддача активів в чисту виручку значно знизилась з рівня 7,57 (2006) до 0,72 у 2007 році (1 квартал);

3. Рентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку знизилась у 2007 році більш ніж в 10 разів від рівня 756,0% (2006) до 71,6% у першому кварталі 2007 року.

4. Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку є негативною величиною.

На рис.2.7 наведені характеристики ділової активності (швидкості обороту окремих характерних агрегатів активів та пасивів балансу) ТОВ «Промінжиніринг».



Рис. 2.9. Характеристики динаміки показників ділової активності ТОВ «Промінжиніринг»

Як показано графіками рис.2.9 у 2007 році з нарощенням обсягів операцій період обороту всіх оборотних агрегатів підвищився в десятки разів та становить 206 300 днів, що свідчить про низький рівень ділової активності підприємства.

2.5 Аналіз загрози банкрутства та рекомендації по санації підприємства

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будьяка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі -- Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів.

Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» -- інтегрального показника рівня погрози):

 (2.1)

де Х₁ = (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;

Х₂ = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;

Х₃ = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;

Х₄ = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;

Х₅ = Виторг від реалізації / Обсяг активу;

При Z < 1,8 імовірність банкрутства дуже висока;

1,8 < Z < 2,7 імовірність банкрутства середня;

2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика;

Z > 2,99 імовірність банкрутства незначна.

Розрахунок інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для українських підприємств) за даними балансу ТОВ НВП «Промінжиніринг» за 1 квартал 2007 року(кризовий для підприємства рік), дає наступні значення :

Тобто, імовірність банкрутства підприємства ТОВ НВП «Промінжиніринг» по Альтману у 2007 році є неминучою, а оскільки власний капітал вже в 2006 році при заснуванні підприємства був негативний, то підприємство зобов'язане само розпочати процедуру банкрутства.