Рис. 2.10. Структурна схема діагностики проблеми неплатоспроможності та банкрутства підприємства

Таким чином, стан ефективності управління фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Промінжиніриг» за 2006 (2 місяці) - 2007 (1 квартал) роки можна інтегрально характеризувати як «кризисний початок діяльності нового підприємства», який потребує введення санаційного режиму чи ліквідації підприємства. Економічна діагностика діяльності підприємства виявила основні наступні проблеми в його розвитку, які є основними цілями для управління санацією підприємства:

- статутний капітал у 2006 - 2007 роках становив суму 37,5 тис. грн., та при збитках діяльності 270,3 тис. грн. у 2006 році та - 814,7 тис. грн., не виконує своєї захисної функції, оскільки підприємство існує при негативному власному капіталі та повинно бути розформовано як господарське товариство за статутом;

- сумарно власний капітал у 2006 - 2007 роках системно нарощує негативну частину в ресурсах підприємства з рівня 251,6 тис. грн.(2006) до рівня - 796,0 тис. грн. у 1 кварталі 2007 року;

- єдиним джерелом ресурсів в пасивах підприємства є кредиторська заборгованість (структурна частина 104% валюти балансу) та нестійка поточна заборгованість підприємства, тобто у першому кварталі 2007 року підприємство має коефіцієнт фінансової незалежності(автономії) 0,7, що значно нижче нормативного рівня 0,5;

Таким чином, ресурси підприємства представлені тимчасово позиченим та залучений капіталом в валюті пасивів балансу - кредиторською та поточною заборгованістю, що загрожує можливим банкрутством за судовими позовами кредиторів при порушенні строків розрахунків (30 -90 днів).

- в 2006 році необоротні активи у підприємства відсутні, в першому кварталі 2007 року представлені тільки незавершеним будівництвом (27,4% від валюти балансу активів), власні основні засоби у підприємства відсутні, а згідно з аналізом стану з власним капіталом - у підприємства відсутні ресурси для придбання основних засобів;

- оборотні активи підприємства у першому кварталі 2007 року представлені наступними агрегатами :

а) запаси в структурній частці 0,9% від валюти балансу;

б) дебіторська заборгованість за відпущену продукцію в структурній частці 40,4% від валюти балансу;

д) дебіторська заборгованість за розрахунками в структурній частці 13,3% від валюти балансу;

е) грошові кошти в структурній частці 12,2 % від валюти балансу;

Таким чином, проведений аналіз активів валюти балансу свідчить, що 27,4% активів балансу ТОВ «Промінжиніринг» вкладено в необоротні кошти, які не є виробничим ресурсом до завершення будівництва, а більше ніж 53% активів розміщені в дебіторську заборгованість, таким чином дисципліна нормування оборотних коштів на підприємстві є нагальною задачею.

- при зростанні валюти балансу у першому кварталі 2007 року відносно 2006 року в 20,3 раза, зростання обсягів виручки від реалізації у першому кварталі 2007 року відносно 2 місяців 2006 року становить 2,01 раза, тобто підприємство знаходиться в стадії організації і не має сталого економічного механізму реалізації можливостей валюти активів балансу в валюту доходів підприємства;

підприємство як у 2006, так і у 2007 роках працює збитково, при цьому збитковість виникає на етапі перевищення собівартістю робіт доходів від надання послуг, що є нонсенсом та існує тільки на етапі реорганізації інтегрованих участків великого виробництва в окреме підприємство.

основними витратами є заробітна плата 147 працівників підприємства та витрати на сплату оренди за виробничі площі, транспорт та обладнання основному виробництву НАК «ІСТА».

3 ЕКОНОМІКОМАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ САНАЦІЇ ТОВ НВП «ПРОМІНЖИНІРИНГ»

3.1 Схеми оптимізації функціонування підприємства

Антикризове управління підприємством повинно здійснюватися з урахуванням системних та специфічних принципів (рис. 3.1). До найбільш значущих системних принципів, які визначають загальні вимоги до проведення антикризового управління, належать:

1) принцип об'єктивності, використання якого передбачає врахування суті та механізмів виникнення та поглиблення кризових явищ, орієнтацію управлінського впливу не тільки на зовнішні прояви кризи, але й на глибинні першопричини виникнення кризових явищ з метою їх локалізації (блокування) або усунення;

2) принцип комплексності, який визначає необхідність системного мислення, розробку антикризових рішень з усіх напрямів діяльності підприємства, видів ресурсів, що використовуються, функціональних підсистем підприємства;

3) принцип відповідності, суть якого полягає у вивченні та типізації умов функціонування конкретного підприємства об'єкта антикризового управління, виявленні специфічних умов та тенденцій його розвитку, врахуванні стадії життєвого циклу і наявних конкурентних переваг підприємства, часових обмежень, притаманних антикризовому процесу, особливо на етапі поглиблення кризи, якомога ширшому охопленні усіх «за» і «проти» конкретного управлінського рішення з врахуванням реалій, які мають місце;

4) принцип контролю, який передбачає здійснення постійного контролю за перебігом реалізації управлінських заходів з метою її постійної адаптації до умов внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, що змінюються в часі;

5) принцип оптимальності, який передбачає оптимізацію методичного інструментарію дослідження проблем підприємства та діагностики загрози його банкрутства, оптимальне співвідношення оперативних, тактичних і профілактичних антикризових заходів з врахуванням стадії кризи, ймовірного терміну виникнення ситуації банкрутства, причин і факторів, що обумовили появу кризових явищ;

Рис.3.1 Основні принципи антикризового управління

6) принцип основної ланки, використання якого орієнтує на пошук та першочергове розв'язання основної проблеми ( каталізатора кризи), посилення уваги до тієї сфери (напряму) діяльності, яка обумовлює виникнення та поширення кризи або в якій подальше поглиблення кризи має найбільш негативний вплив на функціонування та життєздатність підприємства в цілому;

7) принцип законності, який передбачає знання та використання в інтересах підприємства об'єкта антикризового управління правових засад, що регламентують здійснення підприємницької діяльності, впровадження та розгляду справи про банкрутство, обумовлюють можливості фінансового оздоровлення та санації підприємств;

8) принцип ефективності, сутність якого полягає у максимально можливому використанні потенціалу об'єкта та суб'єкта управління для формування обґрунтованої програми антикризових дій, мінімізації часових, матеріальних та фінансових витрат, пов'язаних з кризовим станом підприємства та (або) виходом з нього.

Специфічні принципи антикризового управління диференціюються щодо механізму, процесу та системи управління. Під механізмом антикризового управління слід розуміти сукупність засобів та методів впливу на об'єкт управління кризові явища. Основними принципами, на яких ґрунтується механізм антикризового управління, визнаються:

1) принцип опори на антикризову свідомість розуміння негативних наслідків виникнення та поглиблення кризи для усіх суб'єктів антикризового процесу; найважливішими характеристиками свідомості є інтереси, цінності та мотиви діяльності, від яких залежить досягнення поставленої мети;

2) принцип антикризової мотивації діяльності його суть полягає в переважному використанні засобів мотивації, спрямованих на розв'язання кризових проблем; адміністративні або організаційні заходи не підкріплені економічною та морально-етичною мотивацією, як правило, неефективні;

3) принцип упередженості в розв'язанні проблем швидкість поглиблення кризових явищ на певному етапі виходить з-під контролю, зміни стають Незворотними, тому механізм антикризового управління має бути орієнтованим насамперед на запобігання виникненню та поглибленню кризових явищ;

4) принцип багатоваріантності розробки можливих антикризових процедур з врахуванням фактора невизначеності і ризику реалізації окремих планових заходів, необхідність розробки альтернативних заходів обумовлюється, по-перше, їх можливою не результативністю, по-друге, ймовірністю змін у зовнішньому оточенні, внутрішньому потенціалі, ціле визначенні власників підприємства, внаслідок чого розроблений варіант антикризових дій буде визнаний як недоцільний або неможливий для реалізації;

5) принцип реалістичності в оцінці ситуації, успіхів або невдач, які мають місце; оцінюючи можливість подолання кризи необхідно спиратися на об'єктивну реальність. Інформація про будь-які позитивні зрушення, які мають місце і є результатом антикризових заходів, має розповсюджуватися серед персоналу. Невдачі не повинні сприйматися фатально, слід зосереджувати увагу на вивченні причин низької ефективності або не результативності для запобігання повторенню таких помилок у майбутньому.

Процес управління прийнято визначати як послідовність дій, які мають бути здійснені і які формують управлінський вплив. Головним в організації процесу антикризового управління є дотримання таких принципів:

1) стратегічності (цілеспрямованості) антикризове управління не може бути ефективним, якщо воно здійснюється без певної мети або чітких завдань, коли відсутня антикризова стратегія управління;

2) послідовності розв'язання проблем у перебігу антикризового управління необхідно ран жувати завдання та проблеми за ступенем їх важливості для досягнення кінцевої мети, враховуючи їхній вплив на розв'язання подальших завдань та швидкість антикризових перетворень;

3) своєчасності прийняття управлінських рішень, реалізація якого потребує постійного моніторингу стану господарської системи, раннього виявлення ознак кризового стану, швидкого реагування на них відповідними антикризовими заходами; ігнорування цього принципу може мати фатальні наслідки, оскільки загальновідомо, що виведення системи з глибокої кризи потребує значно більших зусиль та витрат, ніж попередження та запобігання її виникненню;

4) гнучкості, маневреності, пристосування до швидких змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства; незважаючи на доцільність розробки типової схеми антикризового процесу, специфіка конкретного підприємства може уточнювати зміст та інструментарій роботи, яка має бути здійснена на кожному етапі, ран жувати їх значущість, змінювати порядок проведення;

5) оцінки позитивних та негативних наслідків рішень, що приймаються, врахування їхнього впливу на життєдіяльність підприємства в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Згідно з результатами етапу ідентифікації загроз банкрутства ТОВ НВП «Промінжиніринг», проведеними в розділі 2, в дипломному проекті запропонована наступна програма санації підприємства:

1. Засновник підприємства підвищує статутний фонд підприємства на 1 млн. грн. за рахунок передачі частини основних фондів - обладнання, транспорт (+240 тис. грн.) в статутний фонд ТОВ «Промінжиніринг», а також грошовими коштами для завершення будівництва нового цеху будівельних виробів, який вводиться в основні засоби (+ 310,9 тис. грн.) підприємства.

Умови створення ТОВ «Промінжиніринг» з штатним складом працівників 148 чоловік та статутним фондом 37,5 тис. грн. без основних фондів були помилковими, оскільки з такими параметрами підприємство не може розпочати діяльність навіть на рівні самоокупності витрат.

2. Засновник підприємства надає довгострокову фінансову допомогу у розмірі 100 тис. грн. для підвищення оборотного капіталу ТОВ «Промінжиніринг» при началі роботи нового цеху.

3. За рахунок роботи нового цеху будівельних виробів ТОВ НВП «Промінжиніринг» планує заключення зовнішніх договорів, які дозволяють отримати чистий прибуток на кінець 2007 року +280 тис. грн. та, відповідно,

знизити накоплені збитки початкового періоду діяльності з рівня -814,7 тис. грн. станом на кінець 1 кварталу 2007 року до рівня -534,7 тис. грн. станом на кінець 2007 року.

Назначена програма санації вводиться параметрами в балансову економіко-математичну модель для розробки планових показників санації, які є основою для бюджетування процесів діяльності підприємства ТОВ «Промінжиніринг» на 1 етапі санації (кінець 1 кварталу 2000 року - кінець 2007 року).

3.2 Ефективність впливу проекту санації на оптимізацію функціонування підприємства

Балансова економіко математична модель санації будується ну вигляді програмно пов'язаних таблиць EXCEL -2003, які дозволяють вводити прогнозні параметри зміни в балансові статті та статті звіту про фінансові результати підприємства, а на виході отримувати відповідні зміни:

- показників ліквідності підприємства;

- показників рентабельності підприємства;

- показників ділової активності підприємства;

- показників фінансової стійкості підприємства;

При введенні прогнозних показників в статті балансу(форма 1) та фінансового звіту(форма 2), автоматично виводиться незбалансованість пов'язаних показників та необхідність введення відповідних корегувань.

В табл.3.1 - 3.3 наведені результати збалансування показників в балансовій економіко математичній моделі прогнозування показників 1 етапу санації.

Алгоритм збалансування наступний:

1. Введення в пасивах статутний капітал змін +1 млн. грн.

2. Введення в пасивах в довгострокових зобов'язаннях змін +100 тис. грн.

3. Введення в активах параметрів основних фондів:

введення в дію незавершеного будівництва (переведення суми 310,9 тис. грн. з графи «незавершене будівництво» в графу «основні фонди»);

введення в основні фонди додаткової суми 240 тис. грн., витрачених засновником за рахунок статутного капіталу на добудову та оснащення незавершеного будівництва;

4. Введення залишку статутного капіталу в грошові кошти, дебіторську заборгованість за відпущену продукцію та виконані роботи, в нарощення виробничих запасів для роботи нового цеху;

Таблиця 3.1

Прогнозний баланс ТОВ «Промінжиніринг» на кінець 1 етапу санації (кінець 2007 року)



Продовження табл.3.1

Таблиця 3.2

Прогнозний звіт про фінансові результати ТОВ “Промінжиніринг” на кінець 1 етапу санації (кінець 2007 року)

Таблиця 3.3

Прогноз основних показників діяльності ТОВ «Промінжиніринг» на кінець 1 етапу санації (кінець 2007 року)



Продовження табл.3.3



Закінчення табл.3.3

3.3 Оцінка результатів фінансової досконалості рішень проекту санації

Проблематика оцінки ефективності антикризового управління належить до найменш розроблених теоретичних питань його побудови, хоча зрозуміло, що визначення таких ключових понять, як результат, ефект, критерії та показники ефективності є однією з необхідних передумов формування будь-якої системи управління.

Як відомо, проблематика ефективності та підходів до її оцінки достатньо розроблялася вітчизняними та зарубіжними вченими, що обумовило поширення різних підходів для обґрунтування цих понять та формування оціночних показників.

Прийнято виокремлювати зазначені нижче види ефективності.

1. Залежно від отриманого результату (наслідку) економічну, яка в загальному вигляді характеризує співвідношення між отриманими результатами та ресурсами, що були витрачені для їх досягнення, та соціальну ефективність, яка додатково враховує соціальні наслідки (збереження та створення нових робочих місць, покращення соціально-психологічного клімату в колективі або умов праці тощо).

2. Залежно від місця одержання ефекту народногосподарську (суспільну) та локальну (комерційну) ефективність, яка може бути в свою чергу оцінена на рівні окремого підприємства, його структурного підрозділу, окремого бізнес процесу, операції тощо.

3. Залежно від методу розрахунку абсолютну ефективність, яка характеризує загальну або питому ефективність діяльності підприємства чи іншого об'єкта оцінки за певний проміжок часу, та порівняльну ефективність, яка відображає наслідки порівняння альтернативних варіантів та вибору найкращого з них.

4. Залежно від підходу до оцінки часткову (окрему), чинникові (обумовлену впливом окремого чинника) та повну (інтегральну) ефективність.

5. Залежно від об'єкта оцінки ефективність виробництва, ефективність використання трудових (праці), матеріальних та фінансових ресурсів; ефективність системи управління підприємством або організації певного управлінського процесу тощо.

6. Залежно від ступеня збільшення ефекту первинна, мультиплікаційна та синергічна ефективність.

Первинна ефективність це початковий одноразовий ефект, який одержано внаслідок реалізації певної сукупності заходів (технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних тощо). Мультиплікаційна ефективність є наслідком багаторазового та багато спрямованого використання цих заходів (інновацій) не лише на даному підприємстві, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності.

Синергічна ефективність характеризує комбінований вплив усіх заходів (інновацій) на фінансово-господарський стан суб'єкта господарювання, при якому він перевищує арифметичну суму ефектів, отриманих від кожного окремого заходу.

Стосовно антикризового управління немає сенсу намагатися сконструювати систему показників ефективності саме управлінської діяльності, виділити із загального ефекту ту частину, яка досягнута завдяки функціонуванню власне системи антикризового управління. Більш слушним в якості ефекту (результату, наслідків) антикризового впливу розглядати результативні показники діяльності керованої системи в цілому, тобто показники, досягнуті підприємством за період впровадження антикризового управління.

Оцінка ефективності антикризового управління проводиться за такою системою критеріїв:

досягнута зміна найважливіших показників господарська фінансової діяльності та фінансового стану підприємства за період антикризового управління (порівняно з початком реалізації антикризових процедур);

швидкість отримання позитивних змін на одиницю часу, тобто приріст узагальнюючих показників господарювання, отриманий за один часовий інтервал (тиждень, місяць, квартал);

економічність отримання позитивного ефекту, виміром оцінки якої є співвідношення між досягнутим приростом результатів господарська фінансової діяльності та обсягом витрат, пов'язаних з досягненням цього ефекту (сукупна оцінка витрат на проведення суто антикризового управління та вартості додатково залучених ресурсів);

достатність змін для відновлення параметрів життєздатності підприємства, яка оцінюється шляхом порівняння фактично досягнутих показників з еталонними (цільовими) значеннями, за яких забезпечується життєздатний стан підприємства.

Визначені критерії можуть стати підґрунтям побудови системи локальних та загальних показників ефективності антикризового управління, за допомогою яких можуть оцінюватися альтернативні антикризові пропозиції та формуватися висновок стосовно ефективності системи антикризового управління підприємством в цілому.

На графіках рис. 3.1 -3.3 показані основні зміни в показниках фінансового стану та діяльності ТОВ «Промінжиніринг», с прогнозовані на кінець 1 етапу санації (кінець 2007 року) - табл.3.1 - 3.3.

Як показує аналіз графіків рис. 3.1 при реалізації програми санації 1 етапу прогнозується досягнення нормативного діапазону показників ліквідності у всіх 3х діапазонах, тобто підприємство з неплатоспроможного та неліквідного повинно перейти в стійкий діапазон діяльності.

Проблемною залишається для 1 етапу досягнення нормативного діапазону співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей, тобто проблеми розрахунків з кредиторами повинні бути на постійному контролі та «ручному» управлінні.

Рис.3.1. Вплив результатів 1 етапу проекту санації ТОВ «Промінжиніринг» на відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства



Рис.3.2. Вплив результатів 1 етапу проекту санації ТОВ «Промінжиніринг» на відновлення рентабельності роботи підприємства

Рис.3.3 Вплив результатів 1 етапу проекту санації ТОВ «Промінжиніринг» на підвищення ділової активності підприємства

Зростання показників ліквідності на кінець 1 етапу санації планується (рис.3.1):

абсолютної ліквідності з рівня 0,072 до рівня 0,216 (при нормативному діапазоні 0,2 - 0,3);

строкової ліквідності з рівня 0,310 до рівня 0,866 (при нормативному діапазоні 0,7 - 0,8);

загальної ліквідності з рівня 0,388 до рівня 1,053 (при нормативному діапазоні 1,2 - 2,0);

співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей з рівня 0,388 до рівня 0,850 (при нормативному діапазоні >1,0)

Аналіз графіків рис.3.2 показує, що при виконанні умов нормування витрат собівартості виробництва в нормах прогнозної табл.3.2 та відповідній реалізації не тільки послуг НАК «Іста», а і продукції нового будівельного цеху для зовнішніх клієнтів, очікуємо рентабельність:

активів по валовому реалізаційному прибутку зміниться з рівня -52.4 % (1 квартал 2007 року) до позитивного рівня +17,52% (кінець 2007 року);

власного капіталу по валовому реалізаційному прибутку зміниться з рівня -92.4 % (1 квартал 2007 року) до позитивного рівня +88,5% (кінець 2007 року);

власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування зміниться з рівня -62,4 % (1 квартал 2007 року) до позитивного рівня +55,7% (кінець 2007 року);

Аналіз графіків рис.3.3 показує, що при виконанні умов нормування витрат собівартості виробництва в нормах прогнозної табл.3.2 та відповідній реалізації не тільки послуг НАК «Іста», а і продукції нового будівельного цеху для зовнішніх клієнтів, очікуємо зміна ріней ділової активності характеризується:

- зміною періоду 1 обороту обігових коштів з 370,5 днів до 157,3 днів;

- зміною періоду 1 обороту запасів з 301,9 днів до 126,2 днів;

- зміною періоду погашення дебіторської заборгованості з 206,1 днів до 97,1 днів (до 3 -х місяців);

що свідчить про просування підприємства до економічно доцільних рівне й ділової активності та оборотності оборотних агрегатів балансу.

Зміна рівне й фінансової стійкості підприємства на кінець 1 етапу санації характеризується як (табл.3.2):

величина коефіцієнта фінансової незалежності (автономії) з рівня -0,7 при негативному власному капіталі змінилася до рівня 0,2, при нормативних вимогах не менше 0,5;

величина коефіцієнта фінансової стійкості з рівня -0,72 при негативному власному капіталі змінилася до рівня 0,237, при нормативних вимогах не менше 0,75 -0,8, тобто проблеми фінансової стійкості у підприємства ще залишаються.

4 ОХОРОНА ПРАЦІ В ТОВ НВП “ПРОМІНЖИНІРИНГ”

4.1 Правові аспекти охорони праці в Україні

Охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

На адміністрацію підприємства покладається проведення інструктажу працюючих:

Вступний інструктаж проводить інженер по охороні праці із усіма поступаючи ми на роботу, незалежно від їхньої освіти і стажу роботи, а також з учнями і студентами, що прибули на виробниче навчання і практику.

Первинний інструктаж на робочому місці проводить індивідуально безпосередній керівник робіт із усіма робітниками, відрядженими, учнями і студентами, що вперше приступають до даного виду роботи. До ряду професій пред'являються підвищені вимоги з погляду забезпечення безпеки праці. Робітники таких професій перед первинним інструктажем повинні проходити навчання по спеціальних програмах.

Повторний інструктаж проводять із усіма працівниками, що проходять первинний інструктаж, з метою перевірки і підвищення рівня їхніх знань по охороні праці. Його необхідно проводити систематично через визначений проміжок часу.

Позаплановий інструктаж необхідно проводити при змінах різного роду в об'єктах, що обслуговуються, при порушенні працівниками інструкцій з охорони праці і при зміні правил по охороні праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Власник зобов'язаний в кожному структурному підрозділі і на робочому місці забезпечити функціонування системи управління охороною праці, для чого:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;

розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;

здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

Працівник зобов'язаний:

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

4.2 Аналіз умов праці, шкідливих і небезпечних виробничих факторів

Небезпечні та шкідливі промислові фактори відповідно з класифікацією розподіляють по природі дії на слідуючи групи: фізичні та хімічні.

Відрізняють небезпечні виробничі фактори від шкідливих у такий спосіб: якщо небезпечні викликають безпосередньо негативні наслідки (приміром, різні машини,механізми), тj шкідливі поступово приводять до професійних захворювань(наприклад, хімічні речовини, канцерогени). Усі шкідливі фактори можна підрозділити на 4 розділи:

1) Фізичні (пил,шум,вібрація...)

2) Хімічні (радій,ртуть,свинець...)

3) Біологічні (мікроби,віруси,мікроорганізми...)

4) Психофізіологічні (нервові перевантаження,стреси,стомлення...)

Ш У М відноситься до шкідливих факторів виробництва; як і З В У К, виникає при механічних коливаннях у твердих, рідких і газоподібних середовищах. Шумом є різні звуки, що заважають нормальної діяльності людини і викликають неприємні відчуття. Звук являє собою коливальний рух пружного середовища, сприйманий людським органом слуху. Підвищення звукового тиску негативно впливає на орган слуху; для виміру голосності (у децибелах Дб) використовується двошкальний шумомір. У цехах допускається голосність близько 100 Дб, голосність вище 140 Дб може викликати болючий ефект.

Крім того,існує доведений шкідливий вплив инфра і ультразвуку на людський організм (нижче 20 Гц і вище 20 кгц частоти відповідно). Хоча коливання не викликають болючих відчуттів, вони роблять специфічний негативний фізіологічний вплив на організм людини.

Об'єктивно дії шуму виявляються у виді підвищення кров'яного тиску, прискореного пульсу і подиху, зниження гостроти слуху, ослаблення уваги, деяких порушень координації руху, зниження працездатності. Суб'єктивно дії шуму можуть виражатися у виді головного болю, запаморочення, безсонниці, загальної слабості. Комплекс змін, що виникають в організмі під впливом шуму, останнім часом розглядається медиками як "шумова хвороба".

Як захист від шуму і звуку варто застосовувати нормування ; деякі технічні засоби конструювання приміщень та технологічних процесів, звукоізоляцію, звукопоглинання, спеціальні глушителі аеродинамічного шуму, засоби індивідуального захисту(навушники, беручи, проти шумні каски, спеціальний проти шумний одяг).

Х І М І Ч Н І С П О Л У К И поділяються на тверді отрути(свинець Pb, миш'як Sn, деякі види фарб) і рідкі й газоподібні отрути(оксид вуглецю,бензин,бензол,сірководень,ацетилен,спирти,ефір і ін.) По характеру токсичності їх можна підрозділити на 1)їдкі (сірчана кислота ,соляна кислота , оксид хрому і ін.); 2)діючі на органи подиху (двоокис сірки , кремнієвий оксид , аміак і ін.); 3)діючі на кров (CO, миш'яковистий водень і ін.); 4)діючі на нервову систему (спирти,ефір,вуглеводні.). ДСТ 12.1.00776 установлює 4 класи небезпеки:

1)надзвичайно небезпечні(гранично припустима концетрация ПДК<0.1мг/кубич. м.)

2)високо небезпечні(0.1<ПДК<1.0мг/кубич. м.)

3)помірковано небезпечні(1.0<ПДК<10.0мг/кубич. м.)

4)мало небезпечні(ПДК>10.0мг/кубич. м.)

Усі ці речовини отруюють місцеве середовище на виробництві; так, наприклад, підвищується канцерогенний вплив, а газоподібні речовини можуть привести до летального результату робітників(метиловий до сліпоті). Зниження впливу отруйних речовин можна домогтися при максимальній механізації й автоматизації виробництва, модернізації технічного устаткування, ефективної вентиляції(як місцевої,так і загальобмінної). Що стосується безпосередньо робітників, то серед них повинні проводитися часті медогляди, вони повинні бути забезпечені чистими їдальнями і душовими, необхідні також видача і своєчасне очищення сучасного спецодягу; не варто забувати і про дегазацію приміщень. У конкретних випадках потрібно видавати працюючим спецперчатки, маски, захисні щитки, окуляри; іноді протигази, попереджаючи захворювання мазі.

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ шкідливі фактори виробництва виникають унаслідок напруженої, часом навіть над напруженої діяльності людини, при великій відповідальності і насиченості технікою і людьми.

Умови праці в даному виробництві цехів характеризуються такими несприятливими факторами, як : фізичні та хімічні.

До фізичних факторів відносяться відповідно :

підвищення температури (до 30⁰ С влітку);

підвищення температури обладнання;

підвищення статичної електрики;

машини та механізми які рухаються, вироби, заготовки та матеріали які рухаються;

небезпечний рівень в електричному ланцюгу, замикання, які можуть пройти крізь тіло людини;

недостатнє природне освітлення;

промисловий внутрішньозаводський транспорт.

Концентрація шкідливих і небезпечних хімічних чинників виробничого середовища на робочих місцях під час виготовлення продукції не повинна перевищувати гранично допустиму концентрацію (ГДК), зазначену в табл. 4.1, відповідно до норми у залежності від класу небезпеки.

Таблиця 4.1

Характеристика шкідливих речовин

Найменування шкідливого і небезпечного фактору	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
Бензин	100,0	IY
Окис цинку	0,5	II
Каніфоль	4,0	III
Формальдегід	0,5	II
Ангідрид сірчистий	10,0	III
Аміни	0,5	III
Аміак	20,0	IY
Вуглецю оксид	20,0	IY
Бутадієн	100,0	IY
Cтирол	10,0	III
Ангидрид фталевий	1,0	II
Луг їдкий	0,5	II
Пилюка (по ацетонілу Р)	2,0	III

Застосовувані засоби захисту від пилу на виробництві максимальна механізація, модернізація й автоматизація виробничих процесів; застосування герметичного устаткування для транспортування матеріалів, що порошать; використання увлажнених сипучих матеріалів;застосування ефективних аспірацій них установок,що дозволяють видаляти відходи і пил; застосування засобів індивідуального захисту респіраторів,окулярів,протипилового спецодягу.

Перевищення встановлених норм по таких факторах як вібрація, інфразвук, ультразвук, випромінювання, вага, напруженість праці в плині 2001р. не спостерігалася. Малися короткочасні відхилення параметрів по мікроклімату (температура повітря) викликані реалізацією графіків відхилення по підприємствах Дніпропетровської області розроблених службою Обленерго. При зниженні температури нижче нормативної (за Дст 12.1.00588) на період більш напівзміни, практикувалася зміна графіка роботи підрозділів, що допускалося з урахуванням фактора їхнього завантаження.

Цех відноситься до категорії виробництва В, Г, Д. У пожаронебезпечних цехах і на устаткуванні з небезпеками вибуху чи пожару, відповідно до вимог ДСТ 12.4.02676 ” Кольору сигнальні і знаки безпеки для промислових підприємств ” вивішені знаки, що забороняють користування відкритим вогнем, а також знаки, що попереджають про обережність при наявності займистих і вибухових речовин.

Робота на висоті 1м і більш від поверхні ґрунту чи перекриттів відносяться до робіт виконуваним на висоті. При виробництві цих робіт повинні бути прийняті міри запобігання падіння працюючих з висоти.

При роботах, виконувані на висоті більш 5м від поверхні ґрунту, основним засобом запобігання від падіння з висоти служить запобіжний пояс, а також металеві сходини, що при цьому використовуються та повинні бути обгороджені стаціонарними металевими дугами .

Небезпечний виробничий фактор може створюватися відкрито рухаючимися частинами машин, розташованими на доступній висоті, зіткнення з якими викликає механічні ушкодження; незахищеними проводами і деталями приладів, що знаходяться під електричним струмом; розігрітими деталями. Найбільше число травм при керуванні машинами й обслуговуванні їх наносять частини, що рухаються. Тому всі такі частини повинні бути обгороджені, чи мати передпускові звукові чи світлові сигнальні пристрої, що подають добре чутні і видимі сигнали; чи мати блокувальні пристрої, призначені для запобігання неправильних дій людей.

Для забезпечення безпеки ведення технологічних процесів в цеху передбачено:

блокування технологічного і вентиляційного устаткування;

устрій аварійних вимикачів;

устрій для огородження устаткування;

контроль і регулювання всіх параметрів ведення процесу, установка блокувального устрою;

для запобігання підвищення температури середовища вулканізаційний прес забезпечений захисним кожухом;

заземлення технологічного устаткування .

Будівлі та виробничі приміщення відповідають вимогам:

СНиП 2.09.0285 «Производственные здания»,

СНиП 2.09.0487 «Административные и бытовые здания»,

«Правил устройства електроустановок», затверджених Головдерженергонаглядом СРСР 1984 р. (ПВЕ),

«Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей», затверджених Головдерженергонаглядом СРСР 21.12.84 (ПТЕ),

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Мін'юсті України 10.02.98 N 93/2533 (ПБЕ),

СНиП 2.01.0285 «Противопожарные нормы»,

ГОСТ 12.1.004 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования безопасности»,

Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Управління Державної пожежної охорони МВС України від 14.06.95 N 400, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.07.95 за N 219/755,

СНиП 2.08.0289 «Общественные здания и сооружения» з доповненнями, затвердженими наказом Держкоммістобудування України від 29.12.94. N 106,

СН 51278 «Инструкция по проектированию зданий и помещений для электронновычислительных машин», затверджених Держбудом СРСР,

Стіни, стеля, підлога приміщень виготовлені з матеріалів, дозволених для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Заземлені конструкції, що знаходяться в приміщеннях (батареї опалення, водопровідні труби, кабелі із заземленим відкритим екраном тощо), надійно захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.

Приміщення мають природне і штучне освітлення відповідно до СНиП II479 «Естественное и искуственное освещение».

У приміщеннях рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях відповідають вимогам ГОСТ 12.1.003 ССБТ «Шум. Общие требования безопасности», СН 322385 "Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, ГР N 241181 "Гігієнічні рекомендації по встановленню рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості та тяжкості праці", затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

Рівні вібрації під час виконання у виробничих приміщеннях не перевищують допустимих значень, визначених в СН 304484 «Санитарные нормы вибрации рабочих мест», затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, та ДСанПіН 3.3.200798.

Приміщення обладнані системами опалення, кондиціювання повітря, припливновитяжною вентиляцією відповідно до СНиП 2.04.0591 «Отопление, вентиляция и кондиционирование».

Параметри мікроклімату, іонного складу повітря, вміст шкідливих речовин на робочих місцях відповідають вимогам пункту 2.4 СН 408886 "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, ГОСТ 12.1.00588 «ССБТ Общие санитарногигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (пункт 1.4, таблиця 2.1), СН 215280 «Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень», затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР .

Рівні електромагнітного випромінювання та магнітних полів відповідають вимогам ГОСТ 12.1.006 «ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведенню контроля», СН N 320685 «Гранично допустимі рівні магнітних полів частотою 50 Гц» та ДСанПіН 3.3.200798.

Гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях не перевищує рівнів, наведених в ГОСТ 12.1.045 «ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведенню контроля», СН N 175777 «Санитарногигиенические нормы допустимой напряженности электростатического поля» та ДСанПіН 3.3.200798.

4.3 Захист природного середовища при впровадженні біохімічних методів очистки виробничих стоків води

Ефективним методом видалення органічних домішок з води є біохімічний. Методи біологічного очищення ґрунтуються на застосуванні різних мікроорганізмів. Розрізняють аеробний процес, який здійснюється за наявності кисню, і анаеробний - без доступу кисню. Анаеробне очищення застосовують як перший ступінь для підготовки до наступного аеробного очищення стічних вод з високою концентрацією органічних забруднень.

Біологічне аеробне очищення здійснюють у біофільтрах, аеротенках, на зрошувальних полях та в біологічних ставках. Біофільтри будують у вигляді залізобетонних резервуарів діаметром до 30 м і заввишки: низькі -1,52 м, високі -24 м і баштові - 1020 м. На дірчасте днище резервуара накладають щебінь, гальку, керамзит або гранчасті блоки з пластмаси. На поверхні укладених матеріалів поселяють мікроорганізми, які живляться органічними домішками стічних вод. Мікроорганізми перетворюють органічні речовини на неорганічні (переважно на вуглекислий газ і воду або метан, аміак та ін.). Біофільтри доцільно застосовувати в районах з теплим кліматом для стічних вод з БСК не більше як 400500 мг О₂/л.

Аеротенки являють собою резервуари завдовжки до 100 м і більше, завширшки до 10 м і завглибшки до 5 м. В аеротенках постійно нагнітають повітря. Стічні води очищають методом «чистих культур» або за допомогою активного мулу. «Чиста культура» - це вирощені популяції мікроорганізмів, які живляться певними речовинами (наприклад, фенолом, роданідами і ціанідами з концентрацією до 100 мг/л і більше). Активний мул - це співтовариство різноманітних бактерій, які живляться органічними домішками стічних вод. У мулі залежно від виду виробництва розвиваються певні групи мікроорганізмів. проте певна частина їх є спільною для всіх видів мулу: завжди присутні не спороносні бактерії роду псевдомонас, сарцини, а також інші бактерії й мікрококи. Для очищення стічних вод харчових виробництв використовують також різні водорості, нафтохімічної промисловості - мікроорганізми з роду нокардія і культури дріжджів. Приріст активного мулу періодично виводять з апарата і після знезаражувальної обробки його можна використовувати як добриво.

Біологічні ставки облаштовують каскадом по 35 водойм завглибшки 11,5 м. оскільки процеси біологічного очищення відбуваються повільно, вода в ставках має перебувати не менш як 20 діб. Біологічні ставки частіше використовують після попереднього очищення іншими методами, як буфер перед водоймою. в яку скидають очищену воду.

До четвертої групи забруднювальних домішок належать електроліти, що становлять гомогенні системи. Для їх видалення з води застосовують гіперфільтрацію (зворотний осмос), трансформацію йонів у малорозчинні та малодисоційовані сполуки, сепарацію йонів при різних фазових станах води, фіксацію йонів на твердій фазі іонітів (йонний обмін), електродіаліз та вилучення йонів металів мікробами.

Процес розділення розчинів, що полягає у фільтруванні рідини крізь напівпроникні мембрани, які пропускають розчинник (воду) і затримують розчинені речовини (гідровані Йони та молекули органічних сполук), називають зворотним осмосом. Фільтрування води під тиском, вищим за осмотичним, крізь непроникні для йонів мембрани застосовують для стічних вод із вмістом солей 2035 г/л. Осмотичний тиск розчинів навіть у разі невисокої мінералізації досить значний. Так, для морської води з вмістом солі 3,5% він становить 2,5 МПа. Робочий тиск в установках для опріснення визначається вмістом солей у розчинах і для морської води його підтримують у межах 45 МПа.

Трансформацію йонів у малорозчинні сполуки шляхом утворення гідроксидів, карбонатів або летких сполук використовують у хімічних методах очищення. За допомогою хімічних методів здійснюють пом'якшення води з видаленням солей твердості содововапняковим та фосфатним методами, видалення кольорових і важких металів, силіцію, заліза, мангану та ін.

За допомогою електролізу із стічних вод вилучають кольорові, благородні та інші метали (мідь, цинк, нікель, хром, золото, срібло тощо). Електролітичний метод очищення застосовують також для видалення ціанистих і хромовмісних сполук. Ціанисті сполуки окислюються на аноді, а потім гідролізуються до карбонатів і амонію. Хромовмісні сполуки відновлюються до хромітів з утворенням нерозчинного осаду хроміту феруму або до хрому (ІІІ), який осаджують лугом у вигляді гідроксиду хрому (ІІІ).

Іонообмінний метод полягає у видаленні зі стічних вод йонів розчинених солей за допомогою іонітів, здатних обмінювати свої йони на йони, що містяться у воді. Розрізняють процеси катіонного і аніонного обміну. Відповідно йоніти називають катіонітами та аніонітами. Як катіоніти застосовують сульфовугілля або високомолекулярні смоли, що містять активні групи з йонами Н⁺ чи NH₄⁺.

4.4 Інженерно технічні заходи щодо охорони праці - захисне заземлення

Заземлення повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.001.2198 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

Для запобігання випадків поразки електрострумом використовується захисне заземлення. Захисне заземлення здійснюється за допомогою заземлювачів - металевих провідників, що знаходяться в безпосередньому контакті з землею і розташовуються в ряд. Обираємо трубчатий електрод, довжиною l = 5м, діаметром d = 40мм = 0,04 м.

Для визначення необхідного заземлення проводимо розрахунок.

Розрахуємо кількість електродів і довжину сполучної штиби.

Розрахуємо опір одного вертикального електроду, Ом:

, (4.1)

де питомий опір поверхні в місці розташування заземлювачів, Ом•м, грунт суглинок, тому = 100 Ом•м.

l довжина трубчастого електроду, м, l = 5 м.

d діаметр трубчастого електроду, м, d = 40мм = 0,04 м.

- відстань від верхньої точки стержневого заземлювача до поверхні землі, м; 0,5 1,0 м; = 0,9;

t глибина розташування середини електрода від поверхні землі, м,

розраховується за формулою

, (4.2)

 м

Ом

Припустимий опір устрою, який заземлює, R_доп = 4 Ом. Так як R_e > R_доп, знаходимо потрібну кількість вертикальних електродів.

На початку розрахуємо початкову кількість заземлювачів без урахування об'єднуючої штиби.

(4.3)

шт.

приймаємо начальну кількість електродів 6 штук.

Визначаємо необхідну кількість вертикальних електродів:

(4.4)

де коефіцієнт використання вертикальних електродів, що враховує обопільне екранування.

Для вибору цього коефіцієнта приймають значення відношення відстані між електродами до їхній довжини а = 1, отже, коефіцієнт використання вертикальних електродів = 0,65.

Приймаємо кількість електродів - 10 штук.

Визначивши кількість заземлення знайдемо довжину з'єднуючої штиби:

(4.5)

м

Опір з'єднуючої штиби визначаємо за формулою:

, (4.6)

де В ширина з'єднуючої штиби, м; b = 40 мм = 0,04 м;

відстань від верхньої точки трубчастого заземлювача до поверхні землі, м; = 0,9 м.

Ом.

І розрахуємо загальний опір для устрою, який заземлює, Rз, який повинен бути .

(4.7)

?_ш коефіцієнт використання з'єднуючої штиби, ?_ш = 0,62.

Ом.

Загальний опір R_з відповідає умові R_з R_доп, тому обрані нами десять електродів d = 0,04м, довжиною l = 5м відповідає всім нормам.

4.5 Заходи щодо виробничої санітарії організація освітлення робочих місць

Освітлення має велике значення для здоров'я робітників, для створення безпечних умов праці і підвищення його продуктивності

Правильне спроектоване і виконане освітлення дозволяє:

поліпшити умови зорової роботи;

знизити стомлення;

підвищити продуктивність праці;

підвищити якість продукції;

поліпшити виробниче середовище, роблячи позитивний психологічний вплив на робітників;

підвищити безпеку праці, знизити травматизм .

Відсутність або неправильне використання аварійного освітлення, що забезпечує безпечну роботу або вихід із робочих приміщень при аваріях, може явитися причиною травми.

Раціональне організоване освітлення повинно забезпечити достатнє освітлення робочих поверхонь, бути рівномірним, мати правильний напрямок світлового потоку .