Методика обчислення фондів основної і додаткової оплати праці

Такими виробничими упущеннями або іншими провинами можуть бути:

- порушення вимог виробничих і технологічних інструкцій;

- порушення норм охорони праці;

- повернення покупцями товарів неналежної якості;

- невиконання або неналежне виконання господарських договорів;

- прогул;

- поява на роботі в нетверезому стані;

- порушення встановленого режиму роботи;

- спізнення на роботу;

- передчасне залишення роботи;

- розголошення комерційної таємниці.

Позбавлення премії повністю або частково у зв'язку зі вчиненням працівником виробничого упущення має оформлятися наказом, щоб працівник знав, на якій підставі він депремійований, і мав можливість захистити свої права.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОБЧИСЛЕННЯ ФОНДІВ ОСНОВНОЇ І ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ

2.1 Аналіз підприємства

Об'єктом даної курсової роботи є Баришівський РККП на прикладі якого детально висвітлена тема: «Методика обчислення фондів основної і додаткової оплати праці». Баришівський РККП - є юридичною особою. Володіє відокремленим майном, працює на принципах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи, бланки, від свого імені укладає договори, угоди, контракти, набуває майнових та особистих не майнових прав і несе обов'язки, виступає позивачем і відповідачем в суді, господарському суді і третейському суді, несе відповідальність всім своїм майном, на яке згідно з законодавством може бути звернено стягнення, має право користуватися кредитами та позиками банків.

Головним завданням і напрямками діяльності Баришівського РККП є:

- забезпечення водою та прийом каналізаційних стоків від житлового фонду, виробничих, кооперативних, громадських організацій, комунально-побутових, комунально-освітніх та інших об'єктів, що знаходяться в зоні діяльності Баришівського РККП;

- забезпечення своєчасного збору плати за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню;

- облік подачі води та прийому стоків;

- експлуатація і розвиток централізованого водопостачання та водовідведення;

- забезпечення надійності та економічності роботи артезіанських свердловин, водопровідних та каналізаційних насосних станцій, водопровідно-каналізаційних мереж, що знаходяться на балансі РККП;

- підвищення технічного рівня водопровідно-каналізаційних споруд, впровадження передових методів організації праці, досягнень науки і техніки в області забезпечення водопостачання та водовідведення;

- зниження експлуатаційних витрат на очистку води та її доведення до споживачів і на прийом стоків;

- розробка і впровадження заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей водопроводу й каналізації та ремонтної бази;

- доведення споживачам затверджених місцевими органами влади лімітів на водопостачання і водовідведення;

- організація і проведення будівництва та ремонту об'єктів РККП - силами власного ремонтного підрозділу та за допомогою підрядних організацій;

- підготовка та видача технічних умов на проектування об'єктів промислових підприємств, організацій, інших споживачів, багатоповерхових будинків та приватного сектору, які підключаються до мереж водопостачання та водовідведення;

- будівництво трубопроводів, надання платних послуг населенню та іншим споживачам підключення до діючих мереж водопроводу і каналізації, реалізація лічильників води, їх встановлення та пломбування, виконання ремонтних робіт;

- укладання угод з абонентами на водопостачання та прийом стоків, інших угод, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства;

- здійснення інших видів господарської діяльності, включаючи зовнішньоекономічну, якщо вони не заборонені законодавством і відповідають цілям, Статутом підприємства;

- виконання хімічних та бактеріологічних аналізів питної води;

- розробка проектної документації на ремонт і реконструкцію діючих та будівництво нових об'єктів комунального підприємства;

- придбання цінних паперів інших підприємств і організацій з метою отримання доходів;

- звернення до виконавчої влади при порушенні умов угоди на водопостачання та водовідведення при нанесенні матеріальних збитків підприємству;

- Баришівський РККП може придбавати та реалізовувати цінні папери юридичних осіб України та інших держав;

- реалізовувати надлишки матеріальних цінностей та неліквіди фізичним і юридичним особам, за винятком основних засобів виробництва.

2.2 Аналіз фонду оплати праці на підприємстві

Трудові доходи працівників РККП визначаються тарифною угодою, яка є невід'ємною частиною колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом, а також діючою на підприємстві системою преміювання та заохочення.(Додаток 1, Додаток 2).

Оплата праці проводиться на основі тарифних сіток, ставок і окладів, що встановлюються підприємством.(Додаток 3).

Тарифна ставка визначає абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, вираженого у вартісній формі. Тарифна ставка враховує умови та інтенсивність праці робітників у даній галузі, а також значення самої галузі в народному господарстві.

Тарифна сітка являє собою сукупність тарифних розрядів, що характеризують ступінь складності, важливості та відповідальності робіт, а також тарифних коефіцієнтів, що відповідають кожному розряду.

Проведемо аналіз, структурно-динамічного темпу росту фонду оплати праці. Який відобразимо в таблиці 2.1.(Додаток 4, Додаток 5, Додаток 6).

Таблиця 2.1. Динаміка темпів росту ФОП

Аналізуючи отримані результати можна зробити такі висновки:

1. (в порівнянні 2007 р. з 2006 р.):

- фонд основної зарплати зріс на 1,37% або ж на 141,10 тис. грн.;

- фонд додаткової зарплати зріс на 1,51% або ж на 40,80 тис. грн.

з нього: надбавки та доплати зросли на 1,62% або ж на 28,80 тис. грн., премії та винагороди зросли на 2,33% на 3,60 тис. грн., а оплата за невідпрацьований час зросла на 1,27% або ж на 8,40 тис. грн., що негативно вплинуло на діяльність підприємства.

2. (в порівнянні 2008 р. з 2007 р.), то:

- фонд зарплати основної зріс на 1,39% (205,3 тис. грн.);

- фонд додаткової зарплати зріс на 1,69% (84,0 тис. грн.) за рахунок росту розміру надбавок і доплат на 1,54% або 40,9 тис. грн., хоча премії та винагороди зменшилися на 1,10% або на 0,6 тс. грн., а оплата за невідпрацьований час зросла на 2,11% (43,7 тис. грн.), але все одно прослідковується зростання фонду основної та додаткової зарплати, за рахунок стимулювання працівників до росту продуктивності праці за рахунок чого вони отримують матеріальне заохочення у вигляді надбавок та винагород.

3. (в порівнянні 2008 р. з 2006 р.):

- фонд основної зарплати зріс на 1,90% або на 346,4 тис. грн.;

- фонд додаткової зарплати зріс на 2,55% (124,8 тис. грн.),

в тому числі надбавки та доплати зросли на 2,49% або на 69,7 тис. грн., премії та винагорода на 2,11% або на 3,0 тис. грн., а також оплата за невідпрацьований час на 2,68% або на 52,1 тис. грн., за рахунок того, що середньооблікова чисельність працівників збільшилася з 55 до 62 чол., що і призвело таке велике зростання цього показника.

Тепер доцільним буде визначення середньорічної зарплати одного працівника, а також середньомісячної, середньоденної і середньогодинної зарплати одного працівника, дані наведемо в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 озрахунок середньої зарплати одного працівника, грн.

Середньорічна зарплата 1 працівника визначається як:

т. грн. або 883,64 грн.

Середньомісячна зарплата 1 працівника визначається як:

, де N_міс. - кількість місяців.

грн.

Середньоденна зарплата 1 працівника визначається як:

Т - тривалість зміни, год.

Середньогодинна зарплата 1 працівника:

, де N_Л-2 - кількість люд-год за які була нарахована зарплата

Розглянувши таблицю 2.2 можна скзати, що середньорічна, середньомісячна зарплата одного працівника мала тенденцію до зростання. Але найкраще динаміку середньої зарплати відображає середньогодинна і середньоденна зарплата одного працівника, яка показує зростання середньої зарплати по днях і годинах, що є “позитивним” явищем на підприємстві.

Можна зробити такі висновки, що найважливішою умовою збільшення фонду оплати праці, а також зростання зарплати залежить від підвищення продуктивності праці так, щоб випереджувати зростання заробітної плати. Виконання такої умови знаходиться під дією ряду факторів, як усередині підприємства, так і поза ним. До таких факторів належить зміна структури виробництва, рівня кваліфікації працівників, умов праці, міжгалузеве, внутрігалузеве і районне регулювання зарплати. Однак, незважаючи на це, принцип випереджаючого зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням зарплати повинен дотримуватись як у самому підприємстві, так і по його цехах. Дотримання цього принципу необхідно також для збереження у робітників постійного стимулу до підвищення продуктивності праці.

Оптимальне й економічне обгрунтування співвідношення між зростанням продуктивності праці і зарплати має забезпечуватися за рахунок удосконалення методики формування фонду оплати праці. Якщо створення фонду оплати праці поставлено в пряму залежність від кінцевого результату роботи колективу, то зникає потреба введення спеціальної системи контролю. Джерелами коштів, які спрямовані на підвищення зарплати, є:

- економія фонду оплати праці, одержана за рахунок додаткових заходів щодо підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості, зменшення чисельності персоналу, скорочення втрат робочого часу;

- економія фонду оплати праці, досягнута завдяки проведенню заходів з удосконалення організації зарплати;

- приріст фонду оплати праці від збільшення обсягу виготовлення продукції, обчислені на підставі стабільних нормативів.

РОЗДІЛ 3 ПРОПОЗИЦІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОНДІВ ОСНОВНОЇ І ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ

3.1. Шляхи вдосконалення використання існуючих форм і систем оплати праці на підприємствах

Подальшим кроком в удосконаленні системи заробітної плати є врахування конкретних умов і якості праці в її оплаті, особливо в почасовій. На основі державних тарифних вимог розробляються внутрішньозаводські тарифні системи, у яких ураховуються складність, умови роботи на певних процесах (робочих місцях), вимоги до рівня кваліфікації та ділових якостей працівників із відповідними доплатами. На роботах, що потребують групових (бригадних) форм праці, ефективною є оплата за кінцевим результатом з наступним розподілом заробітку між працівниками відповідно до кількості і якості їх праці, що докладніше буде розглянуто нижче.

Оскільки підприємство не використовує автоматизованої системи обліку, застосувати програмне забезпечення „1-С Бухгалтерія”. Це дозволить уникнути механічних помилок в оформленні розрахункових документів та зробить бухгалтерський облік заробітної плати таким, що відповідає нормам та стандартам обліку і законодавства. Оскільки в установі діє погодинна система оплати праці то для удосконалення регулювання використання робочого часу та зменшення витрат на оплату праці бухгалтерів, що проводять дані розрахунки, пропонується встановити пропускну систему, що дозволяє відслідкувати кількість годин проведених кожним працівником на робочому місці. Впровадивши дану пропозицію бухгалтерія буде мати оперативні дані щодо присутності працівників на робочому місці, щоденно буде передаватися в електронному вигляді інформація про кількість відпрацьованих годин. Для покращення продуктивності праці, варто встановити систему мотивування та розробити кар'єрограму для кожного працівника. Оскільки перевірка бухгалтерського обліку в даній установі проводиться Контрольно-ревізійним управлінням, пропонується організувати контролюючий відділ в установі, що може складатися із бухгалтера та ще з однієї особи. Обов'язками даного відділу буде робити регулярну ревізію та контролю за вірністю відображення в бухгалтерському обліку інформації та складання фінансової звітності. Отже, інформація, що одержана внаслідок проведеного дослідження, а також внесені пропозиції можуть бути використані для ефективного використання трудових ресурсів, раціональнішого використання фонду оплати праці, і в результаті буде сприяти ще більш ефективній діяльності установи.

Коротко зупинимось на деяких напрямках удосконалення оплати праці в підрозділах підприємства. Найбільш поширеними, досить ефективними і легко впроваджуваними є системи оплати праці, у яких прості форми почасової та відрядної зарплати доповнюються преміюванням. Показники й умови преміювання вибираються такими, щоб нейтралізувати певною мірою недоліки простих форм оплати праці й підвищити їх стимулюючу роль у певному напрямку. Показники преміювання визначають величину премії за певною шкалою, а умови є достатньою підставою для її виплати. У виробничих підрозділах, у яких треба збільшити випуск продукції без погіршення її якості, преміювання здійснюється за кількісні показники, а якісні є умовою нарахування премії. На дільницях (у бригадах), де за умовами виробництва немає змоги збільшити обсяг продукції або це не потрібно, премії установлюються за якісні показники. Однак для того, щоб підвищена увага до якості продукції не призводила до зменшення обсягу її виготовлення, підставою для преміювання можуть бути і кількісні показники. У тих випадках, коли в певному виробничому підрозділі потрібно чи економічно доцільно збільшувати обсяг продукції й одночасно є резерви підвищення її якості, преміювання здійснюється за кількісні та якісні показники. До кількісних показників преміювання належать показники обсягу продукції (робіт, послуг) установленої номенклатури (у натуральному, грошовому та трудовому виразах). Отже, преміювання здійснюється за виконання і перевиконання планових (нормативних) завдань щодо виготовлення продукції (виконання робіт).

За ринкових умов господарювання чинне законодавство України забезпечує повну самостійність підприємств та інших суб'єктів бізнесової діяльності щодо питань організації оплати праці всіх категорій персоналу. Засновники (керівники) державних підприємств та установ (організацій) мають право самостійно вибрати форми й системи оплати праці, установити працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат, керуючись єдиною тарифною сіткою, а також умовами, передбаченими колективним договором. Що стосується підприємств інших форм власності, то вони можуть використовувати традиційну тарифну систему; застосовувати тарифні ставки та оклади тільки як орієнтири; запроваджувати власну, індивідуально розроблену модель оплати праці.

Об'єктивний процес становлення й поширення в усіх галузях народного господарства України умов праці, адаптованих до сучасних вимог науково-технічного та організаційного прогресу й ринкових взаємовідносин між суб'єктами господарювання, зумовлює тенденцію поступового збільшення частки почасової оплати праці в загальному фонді заробітної плати підприємства. Започатковано процес удосконалення форм і систем оплати праці, створення нових моделей заробітної плати. Характерним у цьому процесі є намагання позбутися негативних і поєднати позитивні елементи почасової та відрядної форм оплати праці. Зокрема, це стосується поширення моделей безтарифної системи оплати, що базується на частковому розподілі зароблених коштів, призначених для винагородження працівників за певними критеріями, як-от:

1. Кваліфікація та діловитість працівника;

2. Коефіцієнт трудової участі як узагальнююча оцінка реального внеску кожного працівника в результаті колективної праці;

3. Міра виконання нормованих завдань;

4. Кількість відпрацьованих годин.

З метою ефективного використання робочої сили на засаді активізації творчого потенціалу працівників усіх категорій широкого розвитку набувають колективні форми організації та оплати праці. Використання колективних розцінок заохочує працівників до суміщення професій, взаємозаміни та взаємодопомоги в процесі праці, практично ліквідує поділ робіт на «вигідні» та «невигідні» і, що дуже важливо, значно більше орієнтує на досягнення позитивних кінцевих результатів діяльності підприємства.

3.2. Реформи оплати праці на сучасному етапі

Основними цілями реформи оплати праці на сучасному етапі є:

- підвищення матеріальної зацікавленості працівників в забезпеченні високих результатів та якості праці;

- відновлені функції оплати праці по забезпеченню розширеного відтворення робочої сили та поступове наближення рівня оплати праці до реальної вартості робочої сили на ринку праці;

- створення економічних умов для зміни пропорції в розподілі створеної вартості та підвищення тієї її частини, яка залишається в розпорядженні працівників;

- забезпечення на основі загальнодержавної тарифної сітки методичного підходу до питань встановлення працівникам тарифних ставок та окладів, застосування форм та систем оплати праці;

- здійснення регулювання рівня заробітної плати в галузях і на підприємствах на основі укладених тарифних угод та колективних договорів;

- надання підприємствам та організаціям різних форм власності максимальної самостійності щодо вирішення питань по оплаті праці та забезпеченню працівникам гарантій в сфері заробітної плати.

В Україні з впровадженням ринкових форм господарювання розпочате проведення реформи оплати праці. Відмінені обмеження зростання індивідуальної заробітної плати, підприємствам всіх форм власності надана велика самостійність щодо вирішення питань оплати праці. Кабінет Міністрів країни встановлює мінімальну заробітну плату, як основу для визначення тарифів оплати праці. Мінімальна заробітна плата - це норматив, який встановлюється державою та означає мінімально допустимий рівень грошових і натуральних виплат працівнику наймачем за виконану роботу. Вона встановлюється з врахуванням мінімального споживчого бюджету, виходячи з рівня економічного розвитку. Встановлення мінімальної заробітної плати є формою регулювання державою ринкових процесів з метою забезпечення соціального захисту громадян з низьким рівнем доходів. Рівень державної гарантії в оплаті праці забезпечується шляхом періодичного перегляду розміру мінімальної заробітної плати і залежності від динаміки цін на товари та послуги. Реформа оплати праці передбачає вдосконалення тарифної системи. При встановленні розмірів місячних окладів та тарифних ставок наймачем необхідно виходити з задачі забезпечення диференціації заробітної плати в залежності від кваліфікації працівників, складності та відповідальності робіт, які вони виконують, створення необхідних умов для застосування прогресивних норм праці та реалізації принципу рівної оплати праці за рівну по кількості та якості працю. Крім того, важливе виділення за рівнем оплати праці працівників, праця яких в найбільшому ступеню впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Одним з найважливіших напрямків реформи оплати праці є регулювання заробітної плати. Механізм регулювання заробітної плати за умов ринкових відносин грунтується на поєднанні методів державного та договірного регулювання.

Головними задачами державного регулювання заробітної плати є:

- встановлення розміру мінімальної заробітної плати та тарифної ставки першого розряду;

- регулювання заробітної плати підприємств та організацій, які фінансуються з бюджету;

- забезпечення індексації розмірів оплати праці в залежності від зростання інфляції;

- вплив на порядок формування фонду оплати праці в залежності від ефективності господарювання через нормативи розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств.

Необхідно передбачити створення принципово нових правових, економічних та організаційних засад державної політики у сфері оплати праці, які б мали ринкове спрямування і де б були враховані міжнародні норми, конвенції, міжнародний досвід.

ВИСНОВОК

Отже, можна зробити такий висновок, що за умов розвитку підприємництва та існування різних форм власності заробіток працівника вже не визначається розміром якогось гарантованого фонду оплати праці, а все більше залежить від кінцевих результатів і доходів від діяльності підприємства. Треба враховувати, що й сам працівник усе частіше стає більш-менш реальним співвласником підприємства. Відтак винагороду працівникові-власнику треба нараховувати не тільки за працю, а й за вкладений у підприємство капітал. Ось чому, ураховуючи зміни в природі та механізмі формування заробітку працівника, замість поняття «заробітна плата» усе частіше використовують терміни «трудовий дохід», «винагорода», «оплата праці», «заробіток», «дохід». Але в будь-якому разі повна компенсація за витрачені зусилля, включаючи заробітну плату, повинна відбивати внесок кожного працівника, ефективність його праці.

Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі обліку в установі. Заробітна плата - це точка перетину інтересів багатьох: установи, працівника, податкової, фондів. Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати, що є найважливішим. У зв'язку з цим важко переоцінити значення роботи бухгалтера, пов'язаної з обліком витрат на оплату праці. Вона, як правило, найбільш складна та трудомістка. Помилка у нарахуванні заробітної плати автоматично призводить до цілої серії помилок і порушень, які є найважчими за своїми наслідками. Є тільки один спосіб уникнути таких помилок - абсолютно точно знати, як проводити будь-які розрахунки, - пов'язані із заробітною платою.

Одним із найважливіших елементів механізму функціонування підприємств в умовах розвитку ринкових відносин є матеріальне стимулювання праці. Заробітна плата повинна бути поставлена в пряму залежність від конкретних результатів праці на підставі диференційованого обліку трудового внеску кожного працівника в загальні результати роботи колектива. Відповідно, в основі організації оплати праці повинні знаходитись наступні принципи:

1. Оплата праці на рівні, який забезпечує відтворення робочої сили відповідного рівня кваліфікації та створення умов для росту індивідуальної заробітної плати за рахунок трудових зусиль працівника.

2. Диференціація оплати праці з урахуванням складності, характеру і змісту праці у робітників, технічних виконавців, керівників, спеціалістів.

3. Облік загальних умов праці, режимів праці і відпочинку та інших спеціфічних особливостей характерних для окремих галузей народного господарства.

4. Однакова оплата за однакову працю на основі створення необхідних умов для застосування рівнонапружених норм праці.

5. Забезпечення зростання заробітної плати при зниженні її витрат на одиницю продукції або товарообігу та підвищення гарантованості виплати за рахунок поліпшення результатів діяльності підприємства.

6. Порівняння темпів росту заробітної плати з темпами росту продуктивності праці і забезпечення випередження росту продуктивності праці.

Отже, під фондом оплати праці розуміють всю суму виплат, визначених по тарифах, окладах і розцінках, прогресивних доплатах, преміальних системах, а також матеріальних заохоченнях, спеціальних доплатах та інші виплати з прибутку.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про підприємства в Україні» // Нове законодавство України Випуск 3 - Київ 1992;

2. Закон України «Про оплату праці» // Нове законодавство України Випуск 3 - Київ 1993;

3. «Внутрішньо економічний механізм підприємства» за ред. М.Г. Грещака, Київ КНЕУ, 2001;

4. Цигилик І.І. «Внутрішній економічний механізм підприємства» Івано-Франківськ ІМЕ, 2000;

5. Онищенко Т., Рудяк Ю., Пустовіт М. «Оплата праці: податковий та бухгалтерський облік» - Харків «Фактор», 2006;

6. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» - Київ КНЕУ, 2006;

7. Бойчик І.М., Харів М.С., Хонам М.І., Піча Ю.В. «Економіка підприємства» - «Каравела», 2000;

8. «Економіка підприємства» за ред. Шегди А.В., Київ «Знання-Прес», 2002;

9. Шваб Л.І. «Економіка підприємства» - Київ «Каравела», 2005;

10. «Экономика предприятия» под ред. Грузинова В.П., Москва «ЮНИТИ» 1998.