Методи мікроекономічного дослідження
Методи мікроекономічного дослідження, розвиток теорії корисності і класифікація економічних благ. Раціональний підхід споживача при оцінці благ. Оцінка графічної моделі бюджетних можливостей споживача. Аналіз цінової дискримінації, поняття резервної ціни.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | шпаргалка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.11.2010 |
| Размер файла | 1,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1. Аналіз трактовок предмету "Мікроекономіка". Методи мікроекономічного дослідження
Значення аналізу. В основі розвитку суспільства лежить фундаментальна суперечність між обмеженими економічними ресурсами і необмеженими проблемами. При чому ресурси обмежені не абсолютно, а відносно до рівня потреб людей. На основі цієї суперечності визначається предмет науки "економікс", складовою якої є мікроекономіка. К. Макконелл дає таке визначення мікроекономіки - це наука, яка вивчає конкретні економічні одиниці. На даному рівні аналізу економіст вивчає характеристики економічної одиниці або дуже невеликої частки економіки ( окремо взяту галузь, фірму чи домогосподарство). Образно кажучи мікроекономіка вивчає "дерева а не ліс".
Мочерний дає дещо вужче визначення - мікроекономіка зосереджена на дослідженні економічних явищ і процесів, які виникають і розвиваються в первинних ланках народного господарства - на підприємствах.
Т. Горобчук робить дещо інший наголос. Мікроекономіка - це розділ економічної теорії, що вивчає обґрунтування виборів, які здійснюються невеликими економічними одиницями. Кириленко дає схоже трактування : мікроекономіка вивчає 1) як економічні суб'єкти приймають рішення 2) яким чином впливають зовнішні умови на рішення.
Р. Піндайк визначає мікроекономіку як науку про те, як функціонують і розвиваються галузі промисловості і ринки. . Центр питання мікроекономіки - відносні ціни на товари, попит, пропозиція, розподіл ресурсів для досягнення альтернативних цілей. Мікроекономіку ще часто називають "економікою цін". Отже, можна визначити такі основні напрямки трактовки мікроекономіки: 1 Мікроекономіка вивчає діяльність окремих одиниць народного господарства. Одні вчені розглядають як об'єкт підприємства та галузь, інші додають домогосподарства.2 Наголос робиться на поведінці мікросистем у різних ринкових ситуаціях, рівновага споживача, виробника. 3Мікроекономіку розглядають перш за все як економіку цін. Методологія - це сукупність знань про методи дослідження. Метод - це спосіб пізнання, як певна сукупність прийомів і операцій з метою мисленого відтворення об'єкта, що досліджується.
Методологічні основи курсу базуються на діалектичному підході до явищ, системному аналізі, методах дедукції, індукції, абстракції, моделюванні, економіко - математичних, графоаналітичних та інших методах. Найважливіші методи мікроекономіки:
- Метод абстракції ( побудова мікроекономічних моделей)
- Граничний аналіз (маржиналізм)
2. Виникнення та розвиток теорії корисності. Класифікація економічних благ
Корисність -- це ступінь задоволення, яке отримує людина від споживання певного блага або сукупності благ. корисність залежить як від блага, так і від людини. Спроби визначити вартість товарів корисністю речей розпочались ще у працях французького вченого А. Тюрго, італійського економіста Ф. Галіані та інш. Д.Рікардо визначав характеристики вартості відновлюваних товарів не лише витратами праці а й рідкісністю. Теорія граничної корисності була розроблена у 70 - і роки 1 ст. представниками австрійської школи політичної економії, до яких належать К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем - Баверк. У середині 1 ст. Г. Гессен сформулював закон, згідно з яким у процесі поступового насичення потреб корисність речі зменшується із збільшенням запасів благ, що призводить до зниження цінності. Корисність останнього блага він називав "цінністю останнього атома"Увів у науковий обіг концепцію граничної корисності англійський економіст В. - С.Джевонс. (Задоволення від додаткової одиниці блага). Е. Бем - Баверк виділив абстрактну і конкретну корисність. Вперше ідею поєднання теорії трудової вартості і граничної корисності висловив Ф. Енгельс у "Начерках до критичної політекономії". Вперше спробу поєднати дані аспекти в українській економічній літературі зробив М. Туган - Барановський.При вимірюванні корисності західні вчені (Дж. Непман, О. Моргенштерн та ін..) пропонували різні штучні методи вимірювання абсолютної величини корисності: за допомогою теорії ігор (Дж. Робертсон), за допомогою теорії грошей (Дж. Хікс, П. Самюельсон), інші вихідним пунктом своїх розробок називають переваги споживачів, порівняння яких використовують для побудови порядкової функції корисності. Теорія граничної корисності зазнала критики з боку багатьох вчених за її малу придатність до конкретних цілей.
Прийнято розрізняти кардинальну та ординальну корисність.
Ординальною корисністю називається впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Тому ординальну корисність інколи називають порядковою вимірністю корисності. Ординальну корисність можна виразити за допомогою співвідношень "набір х кращий, ніж набір у" (х>у).
Кардинальна корисність (кардинальна вимірність корисності) -- це вимірність корисності числом.
Існують поняття прямої, непрямої та пової корисності.
Благом з прямою корисністю називатимемо благо, яке безпосередньо впливає на умови життя людини.
Благо має непряму корисність, якщо воно безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення благ, які мають пряму корисність.
Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.
По мірі споживання благ корисність наступної одиниці . - це знаходить своє відбраження в першому законі Госсена: у міру збільшення кількості споживаного товару його гранична корисність має тенденцію до скорочення.
Граничною корисністю (MU) блага називається зміна корисності при зміні обсягу блага на одиницю.
Якщо Рис.1. х-зує типову ф-цію корисності для переважної більшості благ, а саме для благ з додатною корисністю. Крім того існують антиблага та блага зі зростаючою корисністю.
Для антиблаг максимальна корисність спостерігається за їх відсутності, а функція корисності є монотонно спадною. На рис. 3.4 зображені функції корисності двох антиблаг-жирна лінія відображає корисність антиблага із зростаючою граничною шкодою, півжирна -- із спадною граничною шкодою.
Зростаюча гранична корисність може спостерігатись інколи лише у певному інтервалі споживання блага. Любителю пива, наприклад, може здатись смачнішою друга банка пива порівняно з першою.
Поняття "благо" ширше за "товари і послуги", бо містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов'язані з грошовими витратами.
Блага, що споживаються шляхом простого привласнення називаються вільними. Блага, що споживаються внаслідок купівлі - продажу називаються економічними. Існує певна категорія благ, які не можуть бути запропоновані на ринку (національна оборона і т. д.), бо споживач не в змозі повністю оплатити їх споживання індивідуально. Ці блага називаються суспільними. Забезпеченням такими благами займається держава.
Благом з прямою корисністю називатимемо благо, яке безпосередньо впливає на умови життя людини.
Благо має непряму корисність, якщо воно безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення благ, які мають пряму корисність.
Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.
3. Аналіз корисності та поведінки споживача Госсеном
В процесі споживання людина отримує ступінь задоволення від певного блага, тобто корисність. Сукупною корисністю (ТU) називають всю суму корисності, що забезпечується споживанням певної кількостісті благ.
ТU=f(Q)
Граничною корисністю (MU) блага називається зміна корисності при зміні обсягу блага на одиницю.
MU=
По мірі споживання благ корисність наступної одиниці зменшується - це знаходить своє відбраження в першому законі Госсена: у міру збільшення кількості споживаного товару його гранична корисність має тенденцію до скорочення.
Споживач купує товари до точки, де MU=D. Криву MU можна інтерпретувати як криву попиту на товар Q =f(Р).
Кардиналістський підхід до аналізу поведінки споживача передбачає такі вихідні умови як раціональна поведінка й прагнення до максимізації сукупної корисності; наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ; бюджетне обмеження; наявність встановлення без участі споживача цін на товари та послуги.
Рівновага споживача - це досягнення максимальної сукупної корисності. Вона досягається за умови дотримання принципу рівної корисності. Максимальна корисність досягається тоді, коли остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару А і остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару В, забезпечують однакову граничну корисність, тобто
Споживач при заданих цінах і бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове по всіх благах і дорівнює граничній корисності грошей. Цей висновок називають другим законом Госсена. Такий стан - рівновага споживача.
4. Раціональний підхід споживача при оцінці благ. Врахування ціни, граничної корисності та граничної цінності грошей споживача
Стан, в якому знаходиться типовий споживач, можна описати приблизно таким чином:
- раціональна поведінка (середній споживач - цілком розумна людина, який старається використати свій дохід так, щоб отримати якомога більше задоволення чи корисність - тобто максимізувати сукупну корисність);
- надання переваг (середній споживач має достатньо чітку систему переваг по відношенню до товарів і послуг);
- бюджетне стримування (грошовий дохід має обмежену величину);
Перед споживачем завжди стоїть питання: що саме купити?
Споживач повинен іти на компроміс, тобто він повинен вибирати між альтернативними продуктами, щоб при обмеженості грошових ресурсів отримати в своє розпорядження найбільш задовільний, з його точки зору, набір товарів.
Правило максимальної корисності благ для споживання при обмеженому доході логічно витікає з другого закону Госсена, який можна б було сформулювати наступним чином: Споживач при заданих цінах і бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове по всіх благах і дорівнює граничній корисності грошей. Методологія, використана Госсеном, допомагає сформулювати правило споживчої поведінки. Його суть в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову граничну корисність.
Правило, відповідно з яким можна максимізувати задоволення потреб, заключається в такому розподілі грошового доходу, споживача, при якому остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду продукції, приносила б однакову граничну корисність.
В формі алгебраїчного відображення правило буде мати такий вигляд:
,
де MU - гранична корисність, Р - ціна блага.
5. Аналіз графічної моделі бюджетних можливостей споживача
Бажання спожити безмежні, але доступні споживачеві ринкові кошики - це ті, які відповідають його бюджетним обмеженням. Бюджетна лінія - це геометричне місце точок, що характеризують усі такі набори товарів Х та У, на придбання яких за цінами Рх та Ру споживач повність витрачає свій дохід. Бюджетна лінія у найпростішому випадку пряма І= Рх*Х+ Ру*У, де І - доход споживача. Точки даної прямої показують набори благ при купівлі яких виділений дохід витрачається повністю.Бюджетна лінія перетинає осі координат в точках Х=І/ Рх та У=І/ Ру. Вони показують максимально можливі кількості благ Х та У, що можна купити на даний доход при даних цінах. Нахил бюджетної лінії дорівнює відношенню цін відповідних товарів Рх/Ру (відносній ціні першого блага). З формальної точки зору це взята з протилежним знаком похідна функції бюжетного обмеження. Дана величина (графічно це tg) показує кількість товару У, від якої споживач повинен відмовитись для придбання додаткової одиниці товару Х. Бюджетна лінія має від'ємний нахил до горизонтальної осі, тому що збільшення купівлі одного блага можливо тільки за рахунок зменшення купівлі іншого.
- зона неповного використання бюджету; Z - зона неможлива при даному бюджеті, - кут нахилу бюджетної лінії.
При зміні цін одного з товарів змінюється нахил бюджетної лінії. При зміні доходу і постійних цінах бюджетна лінія зсувається паралельно (вгору при зростанні доходу споживача і вниз при падінні доходу).
6. Аналіз ординаліського та кардиналістського підходів в теорії поведінки споживача значення аксіоми
В мікроекоекономіці є 2 підходи при співставленні різних благ за їх корисністю: кардиналістський (кількісний) та ординалістський (якісний).
Ординалістський підхід передбачає, що споживач може впорядкувати блага за ступенем їх корисності, використовуючи відношення переваги та байдужості.
Скільки людей, стільки і систем цінностей. Проте з точки зору цілей економічної теорії є загальні, типові закономірності для більшості людей, яких цілком достатньо для того, щоб зрозуміти їх вибір.
* Головною аксіомою економічної теорії, яка стосується уподобань людей, є Аксіома повної упорядкованості: людина здатна з двох наборів благ вибрати для себе привабливіший набір або вказати на їх еквівалентність з її точки зору.Важливо підкреслити, що аксіома повної упорядкованості не містить у собі ні грама інформації щодо ресурсних можливостей. Важливим у аксіомі порівнянності є з'ясування того, що людина хоче, а не те, що вона може.
* Якщо аксіома порівнянності твердить про здатність людини вибирати привабливіший варіант набору благ, то аксіома транзитивності встановлює певний порядок уподобань. Аксіома транзитивності: якщо набір благ х є привабливішим ніж набір у, який у свою чергу за ступенем привабливості переважає набір а, то набір х буде привабливішим порівняно з набором а.
* Аксіома монотонності уточнює структуру уподобань: збільшення блага з додатною корисністю у наборі благ робить цей набір привабливішим, а збільшення антиблага -- менш привабливим.
Благо має додатню корисність, якщо збільшення певного блага, яке надається у розпорядження людини, є привабливим для неї. Якщо збільшення певного блага небажане для людини, то таке благо має від'ємну корисність, або наз-ся антиблагом. Наявність СО2 у повітрі або нуклідів у довкіллі є антиблагом для будь-кого. Можна навести приклади, коли сприйняття чогось як антиблага є суто особистим (риб'ячий жир).
* Аксіома незалежності споживача (відсутності зовнішніх ефектів): корисність благ визначається виключно їх кількість і якістю. Відсутність зовнішніх ефектів означає, що людина робить вибір без ефекту (сліпого наслідування моді, жадібності, заздрості і т.д.), а також не існує примусового споживання або нав'язування. Гіпотеза (аксіома) ненасичуваності: за інших однакових умов споживач надає перевагу тому набору благ, який містить більшу кількість благ.
Гіпотеза (аксіома) рефлективності: за наявності двох однакових наборів споживач вважає, що будь - який з них не гірше іншого.
Кількісна (кардиналістська) функція корисності має місце в тому випадку, коли ми не тільки можемо визначити розташування і послідовність класів байдужості, а і вказуємо, як ми оцінюємо різницю в рівнях добробуту, що відповідають кожному з таких класів. (за допомогою певних умовних одиниць) Гіпотези кількісної теорії корисності:
1. споживач витрачає свій бюджет таким чином, щоб одержати максимальне задоволення вд сукупного споживання благ.
2. споживач може висловити своє бажання придбати деяку кількість блага за допомогою кількісної оцінки корисності цього блага. Одиниця, яка є масштабом виміру корисності - ютіль. При цьому кожний вид блага має для споживача загальну корисність і граничну.
Загальна корисність - це сума корисностей всіх наявних у споживача одиниць цього блага.
TU=
Ui - корисність і - ї одиниці блага в ютилях. N - кількість благ
Гранична корисність - це зміна загальної корисності набору благ при зміні кількості даного блага за одиницю.
MU=
При диференційованості функцій споживання гранична корисність блага є першою частинною похідною функції корисності, яка виражає загальний рівеньб добробуту даного споживача в даній ситуації (по змінній Х, яка відповідає величині споживаного блага даного виду.)
3. перший закон Госсена: із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає а гранична зменшується внаслідок насичення благом.
4. другий закон Госсена: споживач при заданих цінах та бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо виконується наступна умова рівноваги:
7. Графічний аналіз відношення переваги. Індиферентність та її значення в мікроекономіці. Теорія заміщення в мікроекономіці та її значення
Поняття споживчих переваг: Простежити вибір споживача можна виходячи з теорії поведінки споживача. З огляду на споживчі переваги і бюджетні обмеження покупців, стає можливим визначити які сполучення товарів і послуг покупці виберуть для придбання, щоб максимально задовольнити свої потреби. З метою пояснення переваг покупця потрібно сформулювати деякі основні припущення, що будуть справедливі для більшості моделей у більшості випадків.
1. У споживачів переваги вже сформувалися. Покупці можуть порівнювати і класифікувати відомі їм товари і послуги, тобто покупець завжди має думку про перевагу товару А товарові Б або Б замість А або однаково буде вдоволений купуючи або А, або Б.
2.Переваги транзитивні. Якщо для покупця товар А краще, ніж товар Б, а Б - краще С, то А завжди краще С.
3.Усі товари для покупців бажані, але при однаковій ціні покупці завжди віддають перевагу більшій кількості даного товару меншому.
Споживчі переваги покупців можна представити у виді графічних моделей, використовуючи для цього криві байдужності (індиферентності). Вони являють собою сукупність споживчих наборів, що забезпечують однаковий рівень задоволення споживачів. Отже, споживач байдужий до вибору наборів, представлених точками, що належать одній кривій байдужності, на графічній моделі.
U1, U2, U3 - криві байдужності.
Графічний метод.
Крапки A, B, C належать одній кривій байдужності, позначеної U1. Крапки, що належать одній кривій байдужності, характеризують однаковий рівень корисності споживання, набір товарів, до якого людина відноситься однаково. D приносить більше корисності, ніж А, а А більше, ніж Е. Чим далі крива знаходиться від початку координат, тим більшу корисність вона представляє.
Властивості криві байдужності.
Увігнуті.
Мають негативний кут нахилу.
Криві байдужності не можуть перетинатися.
Крива байдужості стає більш пологою, тому що по мірі насичення благом Х гранична норма заміщення зменшується. Чим менше одиниць блага (наприклад У) має споживач тим важче відмовитись від ще однієї одиниці цього блага і тим більше буде потрібно блага Х, щоб компенсувати втрату блага У.
Гранична норма заміщення благом Х блага У показує кількість блага У, що повинна бути скорочена в обмін на збільшення блага Х на одиницю, за умови, що рівень корисності залишається незмінним.
U= const , або .
Графічно норма заміщення є тангенсом кута дотичної, підведеної до кривої байдужості в даній точці. Дотичні до точок кривої байдужості свідчать про те, що якщо заміщується благом Х блага У, то рух вздовж кривої байдужості відбувається зверху вниз і супроводжується зменшенням граничної норми заміщення. Крім того . Доведемо це:При збільшенні споживання Х на Х загальна корисність набору виростає на Х*MUx. Одночасно споживач повинен відмовитись від споживання блага У на У, щоб загальна корисність набору залишилась незмінною. Для того необхідно Х*MUx поділити на MUУ
У=-Х*MUx/ MUУ . Тоді MUx/ MUУ =-.
8. Графічний аналіз рівноваги споживача
Якщо на карту кривих байдужості нанести бюджетну лінію, то вона перетне криві в точках А,Е,В. споживач може придбати комбінації благ, що відповідають будь - якій з цих точок. Однак, необхідно вибрати комбінацію, що відповідає т.Е, в якій за даного рівня доходу споживач максимально задовольняє свої потреби (рівень корисності U2 більше за U1).
Отже, максимальна корисність досягається у точці Е, де лінія бюджетного обмеження дотична до кривої байдужості, тобто де нахил кривої байдужості MRSxy дорівнює нахилу бюджетного обмеження . Таким чином, у точці оптимуму споживача виконується рівність: або MRSxy=. Тобто, - співвідношення, в якому споживач за даних цін здатен заміняти один товар на інший, дорівнює співвідношенню MRSxy, в якому споживач згоден заміщати один товар іншим без зміни рівня свого задоволення. Тоді,
=, або
У точці Е споживач досягає найбільший рівень корисності при даному доході і цінах товарів Х і У. така рівновага називається внутрішньою, тобто такою, при якій споживач купує обидва блага.
9. Графічний аналіз зміни доходу споживача та її наслідків. Значення аналізу лінії Хікса та її нахилу
Зміна доходів споживача спричиняє рух бюджетної лінії вправо. Споживач отримує можливість більше споживати товарів. Якщо сполучити точки рівноваги при різних рівнях доходів, то одержимо лінію "доход -- споживання". Лінія доход - споживання - це лінія Хікса. Лінія може загинатись в бік одного з товарів і перетворюється на криву. Характер загинання показує як зміниться оцінка товару споживачем, якщо зміниться його бюджетні можливості. По мірі збільшення бюджетних можливостей споживач надає перевагу одному товару (Тх), це означає, що даний товар є нормальним або високоякісним, а Ту - низькоякісним. Нормальний - закупки якого зростають при збільшенні бюджетних можливостей споживача. Низькоякісний - закупки якого відносно або абсолютно падають при зростанні бюджетних можливостей споживача. Проте дослідження показали, що зі збільшенням доходів споживання різних товарів зростає неоднаково. Товари можна поділити на дві групи за даною ознакою: товари першої необхідності та товари розкошу. Для благ першої необхідності хар-на наявність властивості насичення: досягши певного рівня доходу, людина не споживає більше одиниць товару (Пр. хліб) товари розкошу демонструють безмежність людських бажань.
При зростанні доходу споживання товарів розкошу зростає до безмежності. Також залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності. Крива, що сполучає точки з координатами "споживання за умов рівноваги" та доход називається кривою Енгеля.
10. Графічний аналіз зміни ціни. "Нормальні" і "низькоякісні" товари
Зміна ціни на певне благо справляє двосторонній вплив на споживчий кошик.Із збільшенням (зменшенням) ціни на певне благо воно стає відносно дорожчим (дешевшим) порівняно з іншими благами. Звідси змінюється стимул у споживача щодо придбання блага з іншою відносною ціною.Одночасно зміна ціни призводить до зміни реального доходу, хоча номінальний залишатиметься без змін. Наприклад, за зменшення ціни на певне благо ту ж саму його кількість можна придбати з меншими витратами. Отже, частина доходу вивільняється і може бути використаною для збільшення обсягу споживання інших благ.При незмінному доході, коли ціни зростають на обидва товари пропорційно бюджетна лінія знижується вліво вниз і є паралельною до попередньої. Навпаки, якщо ціни падають на обидва пропорційно, то бюджетна лінія зміщується вправо вгору і теж є паралельною до попередньої. Якщо ціна зростає на один з товарів Тх при незмінному доході бюджетна лінія обертається за годинниковою стрілкою навколо певної точки А, яка лежить на ординаті. Якщо ціна на товар Тх падає бюджетна лінія обертається проти годинникової стрілки, вказуючи на збільшення доходів споживача і відбувається зміщення точки оптимуму. Лінія "ціна - споживання" теж може загинатись в бік одного з товарів. Вказує на зміну оцінки споживачем товару при зміні бюджету споживача.Таким чином, можна зробити висновок щодо двох складових ефекту зміни ціни. Зміна ціни спричиняє два ефекти: ефект доходу та ефект заміщення.
Ефект доходу полягає у зміні споживання внаслідок зміни реального доходу, яка виникла через зміну цін. Ефект заміщення полягає у зміні споживання внаслідок зміни відносних цін. Щоб побудувати функціональну залежність між обсягом споживання певного блага та його ціною і відповідно криву "ціна -- споживання" та криву індивідуального попиту потрібно побудувати бюджетні лінії для різних цін і відповідні стани рівноваги.
Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності. Нормальні блага - обсяг споживання яких зростає (спадає) при зростанні (зменшенні) доходу. Для нормальних благ ефект доходу полягає в тому, що при збільш. ціни на товар => реальний дохід зменшується => споживання товару зменшується. Блага низької споживчої вартості - обсяг споживання яких зменшується при підвищенні доходу (Пр. Дешеві продукти харчування). Для низькоякісних благ ефект доходу полягає в тому, що при збільш. ціни на товар => реальний дохід зменшується => споживання товару збільшується.
11. Концептуальні підходи до ефекту доходу та ефекту заміщення у Хікса та Слуцького. Товари Торнквіста та Гіффіна
Існує концепція розмежування ефекту заміщення та доходу, що належить Джону Хіксу, англійському економісту, лауреату Нобелівської премії. Він запропонував її у середині тридцятих років. Розглянемо еволюцію стану рівноваги внаслідок зміни ціни. Для визначеності будемо розглядатимемо зменшення ціни першого блага з Р до Р'(Р'<Р}. Нехай маємо початкову бюджетну лінію ІА та початковий оптимальний вибір споживача Е1 (рис. 4-7). Після зменшення ціни розташування бюджетної лінії зміниться (ІС) новий оптимальний вибір зміститься у точку Е2, яка відповідає порівняно вищому рівневі корисності споживача. Якщо уявити собі ситуацію, коли після зміни ціни споживач залишився б на початковому рівні корисності (тобто його стан не погіршився і не поліпшився, а залишився таким самим, яким і був до зміни цін), то бюджетна лінія, яка відповідала б цій ситуації, мала б такий самий нахил, як бюджетна лінія ІС, але проходила б як дотична до початкової кривої байдужості (І-?І, У).
За цих умов споживач, залишаючись на тому самому рівні корисності, все одно змінив би свій оптимальний вибір на користь блага, що подешевшало, перейшовши з точки Е1 у точку Ес. Допоміжна бюджетна лінія, що зберігає попередній рівень корисності нових відносних цінах, називається компенсуючою бюджетною лінією. Нарис. 4-7 компенсуюча бюджетна лінія проходить через точки (0, І-?І) та (В,О).
Збільшення споживання блага з х1 до хс пов'язане лише із зміною відносної ціни блага і потребує від споживача менших витрат (на АІ), тобто він зміг би скоротити свій бюджет на величину ?І, не погіршивши свого добробуту. Але реальний бюджет споживача не змінився. Тому збільшення споживання блага, пов'язане з переходом від умовного оптимального вибору Ес до реального Е2, показує зміну у споживанні саме за рахунок збільшення бюджету за однакової відносної ціни блага. Побудована допоміжна бюджетна лінія має дві властивості: 1) зберігає рівень корисності стану рівноваги до зменшення ціни; 2) відображає відносну ціну на благо, яка збігається з його відносною ціною після зменшення номінальної ціни.
Допоміжна бюджетна лінія та пов'язана з нею рівновага дають змогу ділити ефекти заміщення та ефект доходу. Оскільки перехід від Е1 до Ес зберігає рівень корисності за нової відносної ціни, то різницю між хс та х1 можна трактувати як ефект заміщення. Перехід же від Ес до Е2 відбувається за незмінної відносної ціни. Тому різницю між х2 та х1 можна трактувати, як ефект доходу. Отже, ефекти доходу та заміщення, які розділяються за допомогою допоміжної бюджетної лінії, що зберігає корисність початкового споживчого вибору, називаються ефектами заміщення та доходу за Хіксом.
Інша концепція розмежування ефекту заміщення та доходу належить українському економістові та математику Євгену Слуцькому (1880--1948) який запропонував її у 1915 р., задовго до Дж.Хікса. Відмінність підходу Є.Слуцького полягає у тому, що компенсуюча бюджетна лінія будується за умови збереження обсягів споживання благ, тобто конкретного набору, а не рівня корисності початкового меню.
Рис. 4-8 є графічною ілюстрацією ефекту заміщення та доходу за Слуцьким. Геометрично відмінність розподілу ефектів доходу та заміщення за Слуцьким і Хіксом полягає у тому, що компенсуючи бюджетна лінія за Хіксом є дотичною до поверхні байдужості, що містить початковий оптимальний набір споживача, тоді як за Слуцьким вона проходить через точку початкового оптимального вибору і є січною початкової поверхні байдужості.
Рівняння Слуцького встановлює залежність між загальною зміною попиту та ефектами заміщення і доходу за малих змін цін. Як і раніше, (х*, С*) є початковою рівновагою за ціни р, х(р,І) --.залежність попиту на благо від ціни та доходу. Запровадимо позначення.. Функцією попиту Слуцького називатимемо функцію виду
Вважатимемо, функцію попиту Слуцького диференційовною. За умови відшукаємо її похідну за ціною
Останнє співвідношення перепишемо таким чином:
(4.2)
Вираз ліворуч можна інтерпретувати як граничний приріст попиту зміни ціни, перший доданок правої частини -- як граничний приріст попиту за зміни ціни, якщо реальний бюджет залишається на рівні початкового "меню", другий доданок -- як граничний приріст попиту за зміни доході за умови, якщо відносна ціна незмінна.
Іншими словами, перший доданок правої частини рівняння (4-2) є граничним виразом ефекту заміщення, а другий доданок -- ефекту доходу.
Шведський економіст Торнквіст запропонував спеціальні функції для трьох груп благ: благ першої необхідності, благ другої необхідності, предметів розкоші. Згідно з Торнквістом, функція залежності попиту від доходу для благ першої необхідності має вигляд
Очевидно, що
Цей факт відображає наявність насичення щодо благ першої необхідності. Наприклад, досягши певного рівня доходу, людина не споживає більше за подальшого зростання своїх доходів. Для благ другої необхідності функція Торнквіста має вигляд
Ця функція також має горизонтальну асимптоту, але розташовану на вищому рівні, ніж асимптота для благ першої необхідності, причому споживання благ другої необхідності починається за досягнення певного рівня доходу.Прикладом благ другої необхідності може слугувати побутова радіоелектронна апаратура.
Для предметів розкоші запропонована така функція:
Вона відображає факт безмежності людських бажань. При зростанні доходу споживання предметів розкоші зростає до нескінченості. Функції Торнквіста зображені на рис. 4-5.
Спектр залежностей споживання благ від доходу, безумовно, не обмежується функціями Торнквіста. Прикладом є, хоча б, блага низької споживчої цінності.
Для деяких товарів загальний ефект зниження ціни теоретично може призводити до зменшення обсягу попиту. Від'ємний ефект доходу у цьому разі переважає за абсолютною величиною ефект заміщення (мал. 5.8), тобто
Еs>0, Еi<0, ¦Еs¦<¦Еi¦, тому Ет<0.
Остання ситуація означає, що при зниженні ціни обсяг попиту на благо зменшується,що порушує закон попиту. Товар, для якого закон попиту не виконується, називається товаром Гіфена. Товари Гіфена мають криву попиту, спрямовану вгору.
12. Закони Eнгеля та аналіз їх графічного виразу
Розглянемо декілька значень доходу споживача і відобразимо відповідші точки рівноваги на координатній площині "благо -- витрати на всі інші блага". Якщо сполучити точки рівноваги при різних рівнях доходу, то одержимо криву "доход -- споживання" Ця побудова дає інформацію для відображення залежності обсягу споживання блага від доходу. Якщо останній відобразити на вертикальній осі, а обсяг блага, як і раніше, -- на горизонтальній, то можна побудувати криву Енгеля. Крива, що сполучає точки з координатами "споживання за умов рівноваги" та доход називається кривою Енгеля.
На рис. 4-2 зображені дві криві: крива "доход -- споживання" та крива Енгеля. Крива Енгеля розташована над кривою "доход -- споживання". Ці криві мають однаковий характер залежності від доходу. Наприклад, при зростанні споживання блага із збільшенням доходу обидві криві мають додатний нахил. Від кривої дохід - споживання легко перейти до кривої Енгеля, яка показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит.
Для більшості товарів крива має зростаючий характер з затухання, тобто приріст доходу менший приросту споживання. Це пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. Це предмети розкоші. Ці залежності були помічені та сформульовані в закони Енгеля: 1При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім'ї.
2.Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденції зростати швидше ніж зростають доходи.
А - високоякісний товар, б - якісний, в - низькоякісний. В-витрати
13. Графічний аналіз ринкового попиту та її аналіз. Цінові та нецінові фактори попиту
Попит - певна кількість товарів і послуг, яку споживач може і готовий купити за певного рівня ціни та на певному проміжку часу. Попит залежить від бажання споживача та його платоспроможності. Залежність попиту від ціни можна відобразити графічно - у вигляді кривої попиту (D). Кожна точка графіка представляє собою конкретну ціну і відповідну кількість продукту, що споживач вирішила купити за даною ціною. Графік відбиває всі можливі варіанти співвідношення ціни і величини попиту у певних межах. Закон попиту знаходить висвітлення в спадному напрямку кривої попиту. Графік дозволяє чітко представити зв'язок ціни і попиту, а також маніпулювати різними її комбінаціями. Закон попиту - зв'язок між попитом і ціною є постійним, суттєвим і визначальним. Ця залежність завжди оберненою, за виключенням товару Гіффена.
Рух по кривій попиту відображає зміну величини попиту під вплиом зміни ціни. Зміна нецінових акторів призводить до зміщення кривої попиту.
Ціна служить самою важливою детермінантою кількості будь-якого продукту, що купується, але існують і інші фактори, що впливають на покупки. Вони називаються неціновими детермінантами. Коли вони змінюються, відбувається зрушення кривої попиту.
1. Споживчі смаки. Сприятливе для даного продукту зміна споживчих смаків або переваг, викликана рекламою або зміною моди, буде означати, що попит зріс за кожною ціною. Несприятливі зміни в перевагах споживачів викликають зменшення попиту і зсув кривої попиту вліво. 2. Число покупців. Збільшення на ринку числа покупців обумовлює підвищення попиту. А зменшення числа споживачів знаходить висвітлення в скороченні попиту 3. Доход. Вплив попит зміни грошового доходу більш складно. У відношенні більшості товарів підвищення доходу приводить до збільшення попиту. 4. Ціни на товари-замінники. Коли два продукти взаємозамінні, між ціною на один з них і попитом на іншій існує прямий зв'язок. Коли два товари є взаємодоповнюючими, між ціною на один з них і попитом на іншій існує зворотний зв'язок. 5. Очікування. Споживчі очікування щодо майбутніх цін на товари, наявність товарів і майбутнього доходу здатні змінити попит. Чекання падіння цін і зниження доходів веде до скорочення поточного попиту на товари. 6. Податки. Чим більші податки, тим менший попит і навпаки.
14. Концепція цінової еластичності попиту. Графічний аналіз різновидів еластичності попиту
На попит впливає ціна. Еластичність попиту за ціною -- це показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни на товар уздовж даної кривої попиту на нього. Вона показує чутливість обсягу (величини) попиту до змін ціни товару за умови, що всі інші фактори, які виливають на попит, залишаються незмінними.
Оскільки крива попиту має від'ємний нахил, то еластичність попиту за ціною змінюється від нуля до мінус нескінченності. Для практичного використання еластичність попиту за ціною беруть, як правило, по модулю: |Ed|. Чим більше значення цього показника, тим більша цінова еластичність. Якщо: 0 < |Ed|< 1 -- попит нееластичний; |Ed| =1 -- попит з одиничною еластичністю; 1 <|Ed|< ? -- попит еластичний.
Еластичність попиту за ціною залежить від цілого ряду факторів , зокрема:
1. наявності товарів-субпродуктутів. Чим більше існує товарів, здатних досить ефективно замінити один одного, тим активніше реагує попит на зміну цін на них (наприклад, автомобілі одного класу, різні види прохолодних напоїв). Навпаки, якщо на ринку немає товару, що міг би вдало замінити існуючий, то зміна цін на нього майже не спричинить відповідних коливань обсягів продажу. Це може бути інсулін для хворих на цукровий діабет;
2. часу пристосування до зміни цін. У короткотерміновому періоді попит менш еластичний, ніж у довготерміновому, адже для пошуку товарів-субститутів та зміни структури споживання потрібен час;
3. частки споживацького бюджету, що витрачається на продукт. Тут залежність зворотна: чим більша частка, тим менша еластичність і навпаки.
Для вимірювання еластичності попиту за ціною найчастіше застосовується концепція дугової еластичності попиту.Дугова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту, зумовлену відносною зміною ціни на певній частині кривої попиту, тобто на дузі.
Дугова еластичність попиту.
Дугова еластичність попиту дає змогу визначити "середню" еластичність на дузі кривої попиту. Однак крива попиту має різну еластичність у кожній своїй частині. Тому для точного визначення використовують концепцію точкової стичності попиту. P1 -- початкова ціна (до зміни); P2 -- фактична ціна (після зміни); Q1 - початкове значення величини попиту (до зміни ціни); Q2 -- фактичне значення величини попиту (після зміни ціни). Відносна зміна у величині попиту визначається діленням (Фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками А і В -- (Q2- Q1)середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам - (Q2 + Q1)/2 . Аналогічно відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і в - ( P2 - P1), на середнє значення ціни. шо відповідає цим точкам. -- (P2 - P1)/2. Точкова еластичність попиту характеризує відносну зміну величини попиту обумовлену відносною зміною ціни в характерній точці кривої попиту. Для визначення точкової еластичності попиту застосовують формулу: Еd в точці А = ОР / РТ де О - початок координат; Р - ціна в характерній точці; Т - точка перетину кривої попиту з віссю ціни.
Точкова еластичність попиту демонструє всі види еластичності попиту. Для аналізу використаємо криву попиту у вигляді прямої лінії. Припустимо, що точка А розташована вище середини кривої попиту Еd в точці А = ОР2 / Р2Т. оскільки ОР2 > Р2Т, то Еd в точці А більша за одиницю.
Отже, попит у точці А є еластичним, як і у всіх точках, що знаходяться вище від середини кривої попиту аж до перетину її з віссю ціни. точкова еластичність попиту.
Якщо точка А розташована посередині кривої попиту, оо попит у цій точці є одинично-еластичним. Еd в точці А = ОР1 / Р1Т. Оскільки ОР1 = Р1Т, то Еd в точці А дорівнює одиниці.
Якщо точка А розташована нижче середини кривої попиту, то Еd в точці А = ОР3 / Р3Т. Оскільки ОР3 < Р3Т, то Еd в точці А менша за одиницю. Отже попит у точці А є нееластичним, як і в усіх точках, що знаходяться нижче від середини кривої попиту аж до перетину її з віссю величини попиту.
Залежно від абсолютного значення розрізняють п'ять видів еластичності попиту.
1.¦Ed¦ > 1, попит еластичний. %?Qd>%?P. Відносна зміна у величині попиту є більшою за відносну зміну ціни.
2.¦Ed¦ < 1, попит нееластичний. %?Qd>%?P.Відносна зміна у величині попиту є меншою за відносну зміну ціни
3.¦Ed¦ = 1, попит одинично-еластичний. %?Qd=%?P.
Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні ціни
4.¦Ed¦ = 0, попит абсолютно нееластичний. %?Р = 0%?QdВеличина попиту абсолютно не залежить від відносної зміни ціни. Крива попиту набирає вигляду вертикальної прямої. Це можливо в тому випадку, коли покупці вирішують: "Купуватимемо цей товар за будь-якої ціни".
5. ¦Ed¦ = ?, попит безмежно еластичний. %?Р = ?%?Qd.
Відносна зміна ціни зумовлює відносно безмежну зміну величини попиту. Крива попиту набирає вигляду горизонтальної прямої. Величина попиту за цін, що вищі за Р1, дорівнює нулю.
Водночас покупці готові купити необмежену величину товару за ціною, нижчою за Р1, що також практично неможливо через фінансові обмеження. Тому випадок безмежно еластичного попиту є також теоретичним.
1 - еластичний попит, 2 - нееластичний попит,3 - попит з одиничною еластичністю,4 - абсолютно нееластичний попит, 5 - абсолютно еластичний попит.
15. Аналіз методів обчислення коефіцієнта еластичності попиту
Одним із видів нецінової еластичності попиту є еластичність попиту за доходом. Еластичність попиту за доходом характеризує відносну зміну попиту на будь-який товар внаслідок зміни доходу споживача. Коефіцієнт еластичності попиту за доходом вимірюється як відношення відсоткової зміни попиту на товар Х до відсоткової зміни грошового доходу споживача.
,
- зміна попиту на товар,
- зміна доходу.
Якщо E1 < 0, то товар є низькоякісним, збільшення доходу супроводжується зниженням попиту на цей товар.
Якщо E1> 0, товар називають нормальним, із зростанням доходу збільшується попит на цей товар.
Серед нормальних товарів можна виділити три групи. Нормальні товари (0< E1<1). Предмети розкоші, попит на які випереджає зростання доходів (E1> І) і тому не має межі насичення. Товари E1= 0, називають товарами "першої необхідності".
Перехресна еластичність попиту за ціною характеризує відносну зміну обсягу попиту на один товар від зміни ціни іншого. Вона вимірює відсоткову зміну в кількості купленого товару Х у відповідь на кожний 1% зміни в ціні якого-небудь іншого товару.
End=,
зміна обсягу попиту на товар В,зміна ціни товару А
З урахуванням похідної:
Величина перехресної еластичності попиту може бути позитивною, негативною і нульовою.
Якщо EXY> 0, то товари X та Y називають взаємозамінними, підвищення ціни на товар У зумовлює збільшення попиту на товар Х (наприклад, різні види палива).
Якщо EXY < 0, то товари X та Y називають комплементарними підвищення ціни на товар У зумовлює зниження попиту на товар (наприклад, автомашини і бензин).Якщо EXY = 0, то такі товари називають незалежними, підвищення ціни одного товару не впливає на обсяг попиту на інший. Цінова еластичність
16. Аналіз пропозиції. Еластичність пропозиції та її фактори
Пропозиція - це ідеальна готовність і реальна можливість товаровиробника виробляти і постачати на ринок певну кількість товару. Це - шкала, яка показує різну кількість продукту, яку виробник бажає і здатний виробити та запропонувати до продажу на ринку по кожній конкретній ціні з ряду можливих цін на протязі певного періоду часу.
У цьому понятті необхідно виділити два аспекти:
готовність товаровиробника задовольняти ринковий попит;
реальну можливість цього виробника виробити і запропонувати ринку прогнозований товар.
Крім ціни, на рівень пропозиції впливають такі фактори:
наявність виробничих потужностей і природних ресурсів, робочої сили
характер технології
податки і дотації
природно-кліматичні умови
ціни на ресурси й інші товари
Зв'язок є постійним, визначальним, суттєвим, причинно-наслідковим, тому визначений як закон пропозиції. Суть закону пропозиції в тому, що обсяг пропозиції товару збільшується при підвищенні ціни і зменшується при знищенні ціни. Закон можна виразити графічно. Залежність обсягу пропозиції від визначальних його факторів називається функцією пропозиції. У загальному виді функція пропозиції має вид : Q =f(P,P... P,R,K,C,TS і ін.) Якщо усі фактори, крім ціни даного товару, прийняті за невідомі, то функція буде відбивати залежність кількості запропонованої продукції від її ціни : Q =f(P )
Залежність обсягу пропозиції від ціни може бути різноманітною, проте самою типовою буде така: чим вище ринкова ціна, тим більший обсяг пропозиції, і навпаки. Причини, чому діє закон пропозиції:
Якщо ціна зросте, виробники захочуть запропонувати більше виробів
Ефект нового продавця. Допустимо, що у виробників (деяких) витрати перевищували ціну товару, а коли ціна стала більше витрат, то він хоче вже робити цей новий товар.
Еластичність пропозиції -- зміна пропозиції на даний товар під впливом економічних і соціальних факторів, зв'язаних зі зміною цін; пропозиція може бути еластичною, якщо процентна зміна її обсягу перевищує зниження рівня цін, і нееластичною, якщо ступінь зміни цін більше приросту пропозиції. Еластичність пропозиції (Еs) за ціною визначається відношенням відсотка зміни величини пропозиції товару до відсотка зміни його ціни.
Еs(p) = Q/Q : P/P.
Оскільки крива пропозиції не є прямою, то використовують дугову еластичність пропозиції - це відсоткова зміна величини пропозиції на певній частині кривої пропозиції спричинена зміною ціни на товар у відсотках. Для визначення дугової еластичності пропозиції застосовуємо формулу:
Найважливішим фактором, який впливає на еластичність пропозиції є кількість часу, який є в розпорядженні виробників, для того щоб відреагувати на дану зміну ціни продукту. Взагалі, чим довший час, яким володіє виробник, для того щоб пристосуватися для даної зміни цін, тим більше зміниться обєм виробництва і тим більша відповідна еластичність пропозиції.
1. нееластична проп-я,
2.одинично-еластична проп-я,
3. абсолютно нееластична проп-я
17. Графічні моделі ринкової рівноваги за Маршаллом та Вальрасом.
Ринкова рівновага існує тоді, коли немає тенденції до зміни ринкової ціни чи кількості товарів, що продаються.
Якщо ринок перебуває в рівновазі, ціна товару така, що кількість товару, яку покупці хочуть придбати, точно збігається з кількістю товару, яку продавці хочуть запропонувати.
Рівноважна ціна - це ціна, яка врівноважує попит та пропозицію внаслідок дії конкурентних сил.
Існує два підходи до аналізу встановлення рівноважної ціни: А. Вальраса та А. Маршалла.
Основним у підході Вальраса є різниця у обсязі попиту (пропозиції). Якщо існує надлишок попиту Q2- Q1 за ціною Р1, то внаслідок конкуренції покупців відбувається підвищення ціни до тих пір, поки не зникає надлишок, у разі надлишку пропозиції (за ціни Р2) конкуренція продавців зумовлює зникнення надлишку.
Основним у підході Маршалла є різниця цін Р1-Р2:
Маршалл виходить з того, що продавці реагують на різницю ціни попиту і ціни пропозиції. Чим більше ця різниця, тим більше стимулів для зростання пропозиції. Збільшення (зменшення) обсягу пропозиції скорочує цю різницю і, отже, сприяє досягненню рівноважної ціни.
У моделі Вальраса активною стороною ринку є покупці в умовах дефіциту, в умовах надлишку - продавці. Згідно з моделлю Маршалла, домінуючою силою у формуванні ринкової кон'юнктури завжди є підприємці.
В цілому, аналіз показує: якщо D, то Р і Q; D, то Р і Q; S, то Р і Q; S то Р і Q.
Метод Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід А.Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару; тобто Л.Вальрас розробив "модель коригування ринкових цін", тоді як А.Маршалл - "модель коригування випуску". Безперечно, і ціна, і кількість товару взаємообумовлюються- і для вирішення проблем урівноваження всіх параметрів принципової різниці між цими підходами немає. Але динамічні передумови цих двох підходів принципово розрізняються.
18. Зміна попиту і пропозиції, та її вплив на ринкову рівновагу
Ринкова ціна тяжіє до ціни рівноваги. Для того щоб впевнитися у цьому, покажемо, що відхилення від ціни рівноваги не бажане ні для покупців, ні для продавців. Отже, нехай ціна (на рис. 2-8 позначена через Р1) перевищує ціну рівноваги. У цьоому випадку обсяг пропозиції перевищуватиме обсяг попиту. Отож, не всі продавці знайдуть покупців на весь товар. При впертому "утриманні" ціни продавцями частину товару доведеться викинути на смітник і взагалі нічого за нього не виручити. Тому, напевне, якщо
на ринку встановилася ціна Р1 продавці будуть схильні до її зменшення. Без сумнівів, покупці вітатимуть цю тенденцію. Тепер розглянемо випадок для ціни Р2 яка є меншою від ціни рівноваги. Очевидно, що за такої ситуації обсяг попиту перевищуватиме обсяг пропозиції, і виникне дефіцит. Покупці, які не отримали бажаного товару або отримали його у меншій кількості, схильні до підвищення ціни. Для кожного з продавців ця тенденція вигідна. Лише за ціни рівноваги обсяг попиту та обсяг пропозиції врівноважуються, а ринок перебуває у стані рівноваги. При відхиленні від цього стану виникає тенденція до рівноваги.
Проаналізовані раніше зміни попиту та пропозиції, безперечно, впливають на ціну рівноваги. Нескладний графічний аналіз дає змогу дослідити цей вплив.
1. Вплив змін попиту На рис. 2-9 відображена графічна модель впливу змін попиту на ціну рівноваги. Очевидно, що при зростанні попиту (крива попиту D зміщується праворуч та вгору до D+) зростає як ціна рівноваги, так і обсяг рівноваги. Протилежна тенденція спостерігається при спаді попиту. Таким чином, при зростанні (спаді) попиту ціна та обсяг рівноваги зростають (спадають).
Попит ^ ==> ціна рівноваги" ^, обсяг рівноваги ^
2. Вплив змін пропозиції. Вплив змін пропозиції на рівновагу ілюструє рис. 2-10. При зростанні пропозиції (зміщення кривої S вниз та праворуч до кривої S+) на ціну та обсяг рівноваги діють протилежні тенденції. Обсяг рівноваги збільшується, а ціна -- зменшується. При зменшенні пропозиції обсяг рівноваги зменшується, а ціна рівноваги збільшується.
Отже, при збільшенні (зменшен-ні) пропозиції обсяг рівноваги збільшується (зменшується), а ціна рівноваги знижується (збільшується).
Пропозиція ^ ==> ціна рівноваги v, обсяг рівноваги
19. Виробничі фактори і продукт виробництва. Графічний аналіз продукту виробництва і його форм
Ресурси (фактори виробництва)-блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ-готової продукції. Основні види факторів виробництва-капітал, земля, праця, підприєм. хист. Власниками факторів є домогосподарства. Між обсягом виробництва та к-стю спожитої продукції існує функціональна залежність:
Qs = f (x1, x2, x3 …)
де Qs - макс. можливий обсяг продукції, x1, x2, x3 - вир-чі ресурси (фак-ри).
Подобные документы
Потреби як суб’єктивні бажання, які людина намагається задовольнити, аналіз класифікації. Розгляд основних особливостей теорії граничної корисності і поведінки споживача. Загальна характеристика піраміди потреб за А. Маслоу. Знайомство з видами благ.
презентация [188,1 K], добавлен 18.10.2013Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських та ординалістських позицій. Поняття корисності. Кількісний (кардиналістський) підхід до аналізу корисності і попиту. Якісна (ординалістська) теорія корисності. Стан рівноваги споживача.
контрольная работа [827,7 K], добавлен 24.11.2008Поняття потреби та її види. Сутність та класифікація благ. Корисність як мотив споживацького вибору. Кардиналістська та ординалістська концепції. Рівновага споживача. Внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Поняття корисності та її функції.
презентация [11,0 M], добавлен 28.10.2013Вибір споживача з ординалістських позицій. Побудова карти кривої байдужості. Визначення граничної норми заміщення благ. Бюджетні обмеження та вирішення проблеми максимізації корисності від споживання товарів при заданих цінах і відомому рівні доходу.
курсовая работа [2,6 M], добавлен 18.10.2012Предмет і метод економіки. Теорія граничної корисності та поведінка споживача. Ординалістська теорія поведінки споживача. Мікроекономічний аналіз поведінки індивіда-споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити потреби.
реферат [86,7 K], добавлен 27.11.2008Мета споживача. Максимізація корисності. Обмеження. Вибір. Кардиналістська модель. Ординалістський підхід. Гранична корисність. Перший закон Госсена. Закон зростаючої сукупної корисності. Кількісне ранжирування. Споживчий кошик.
реферат [449,0 K], добавлен 05.08.2007Функція загальної корисності споживача. Обчислення оптимального споживчого кошика. Функції граничних корисностей кожного із товарів. Попит, пропозиція і ціна на товар. Параметри ринкової рівноваги. Розрахунок коефіцієнту цінової еластичності попиту.
контрольная работа [696,0 K], добавлен 26.04.2016Сутність, значення граничного аналізу та теорія граничної користі. Оптимізація вибору на основі кординалістської теорії. Мета споживача та ординалістська модель. Критерії цінності товару. Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу.
курсовая работа [150,2 K], добавлен 22.09.2011Зміна сукупної та граничної корисності при кількісному (кардиналістському) підході у формалізованому аналізі поведінки споживача. Будування кривої байдужості за порядковою (ординалістською) функцією корисності, визначення бюджетної лінії та рівноваги.
контрольная работа [541,3 K], добавлен 25.11.2010Побудова кривих байдужості та їх карти. Заміщення одного товару іншим на основі кривої байдужості. Співвідношення граничних корисностей благ та кута нахилу бюджетної лінії. Кардиналістський та ординалістський підходи до оптимального вибору споживача.
презентация [188,1 K], добавлен 18.10.2013
