Державний бюджет. Дефіцит бюджету

Саме на цій основі можна і виділити активні і пасивні форми дефіциту державного бюджету. Активний дефіцит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Активний дефіцит характеризує комплекс заходів, спрямований на розвиток відтворювальних процесів у виробництві і розвиток економіки в цілому. Пасивний дефіцит бюджету виникає в умовах економічної кризи, розвитку інфляційних процесів, згортання виробництва, зменшення доходівбюджету, і, як результат, зростання його дефіциту [16, c. 59].

Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реально спостережуваний, структурний і циклічний дефіцити бюджету [14, c. 94].

Під реально спостережуваним розуміють дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним доходам від податків за мінусом витрат на державні закупівлі і платежі.

Структурний дефіцит - це обчислення різниці між доходами і витратами за певної фіскальної політики і базового рівня безробіття.

Під фіскальною політикою розуміють сукупність фінансових заходів країни щодо регулювання бюджетних доходів і витрат з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни. Базовий рівень безробіття дорівнює 6%. Коли економічна система входить у період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реально спостережуваний дефіцит перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплат допомоги по безробіттю й інші соціальні програми, а також частково через падіння доходів населення. Різницю між реально спостережуваним дефіцитом і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету.

Слід зазначити, що дефіцит бюджету впливає на можливості економічного зростання. Бюджетний дефіцит характеризує стан національної економіки, фіксує істотні її зміни у цьому році [17, c. 433]. Встановлено закономірність: із зростанням часток дефіциту бюджету у ВВП та державних витрат у ВВП зменшується темп економічного зростання [18, c. 10]. Іншими словами, дефіцит державного бюджету “пригнічує” економіку. Спираючись на цю закономірність, можна припустити, що бюджетний дефіцит є не лише наслідком кризового спаду, а й, певною мірою, його причиною.

Бюджетний дефіцит значно посилює напруження наринку позичкових капіталів, спричиняючи зростання позичкового відсотка, перешкоджаючи зниженню високих процентних ставок. Високі процентні ставки, в свою чергу, негативно позначаються на валютній сфері, призводять до подорожчання товарів за кордоном, викликають негативні наслідки на ринку праці. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць [14, c. 95].

Отже, дефіцит державного бюджету не таке вже й “безневинне” явище.

Дефіцит бюджету виникає на основі дії різних чинників. Загальновідомим чинником дефіциту бюджету є неможливість держави забезпечити наповнення бюджету необхідними доходами. Причиною цього можуть бути спад виробництва, високий рівень собівартості виробництва товарів, потреби у новітньому обладнанні та реконструкції виробництва за рахунок впровадження нових технологій, не збалансування економіки, а в цілому - зниження ефективності господарювання.

Другим чинником бюджетного дефіциту є непомірне зростання видатків без урахувань фінансових можливостей. Причому витрати проводять не зважаючи на їх доцільність та ефективність.

Третім чинником дефіциту бюджету і найголовнішим є інфляційні процеси, розбалансування грошового обігу та системи розрахунків, не виважена податкова, інвестиційна та кредитна політика.

Інфляцію спричиняє нераціональне використання грошей при зниженні рівня виробництва. Головними негативними наслідками інфляції є те, що вона зупиняє процес відтворення як у сфері виробництва, так і в грошовому обігу, призводить до повного розвалу фінансів держави, спричиняє тяжкі економічні і соціальні потрясіння. Характерною ознакою інфляції є різке зростання грошової маси, що потребує все більшої емісії грошової маси. Інфляційні процеси спричиняють різке підвищення бюджетного дефіциту.

Варто зазначити, що одним із головних недоліків процесу формування бюджету є те, що економічні прогнози та проекти витрат складаються практично незалежно один від одного. Часто процес бюджетного планування розробляється на нереальних прогнозах економічного розвитку при одночасному складанні планів видатків, на підставі яких вишукуються доходи на покриття запропонованих витрат [19, c. 19]. Якщо доходів не вистачає, то в межах встановленого рівня планується дефіцит, коригуються в бік зменшення витрат, вишукуються нові джерела частіше податкових надходжень. Тому, потрібно порівнювати підготовлені незалежно один від одного дві частини бюджету, скоригувавши суми запланованих видатків у відповідності до доходів. Дефіцит державного бюджету виникає, тому що головні фактори, які визначають якість бюджету, мають негативний прояв: економіка нестабільна, економічна політика невизначена, розрахунки проекту бюджету недосконалі, суб'єктивний вплив визначається відповідальністю.

Визначальними чинниками, які впливають на дефіцит державного бюджету в країнах з перехідною економікою є:

1) характер політики;

2) рівень інфляції;

3) рівень безробіття;

4) курс національної валюти.

Ці чинники відображають особливості і причини можливого зростання державних витрат. Прорахунки як в економічній так і фінансовій політиці призводить до розвитку позаекономічних методів перерозподілу фінансів - розкрадання державного майна, розвитку тіньової економіки, що не можна назвати позитивним; це негативно впливає на бюджет. Неефективне використання державних фінансів порушує фінансові відносини, за якими завжди стоять реальні матеріальні цінності, оскільки рух фінансових ресурсів відображає процес утворення, розподілу і використання доходів та їх вагомої частки - державного бюджету. Це й спричиняє постійний дефіцит бюджету. Отже, досліджуючи характеристики бюджетного дефіциту, можна констатувати, що його причинами є:

- загальний спад виробництва, зниження ефективності роботи окремих галузей виробництва;

- невчасне проведення структурних змін в економіці;

- жорстка податкова політика, яка не стимулює виробництво;

- розвиток інфляційних процесів (інфляційні процеси закономірно призводять до економічної кризи, різкого зниження доходів бюджету та різкого зростання дефіциту бюджету), кредитна та цінова політика;

- незбалансованість доходів і видатків бюджету, зростання видатків при зменшенні доходів.

Можна виділити політичні, економічні, методологічні й технологічні фактори, які спричиняють виникнення негараздів в економіці, зменшення надходжень доходів бюджету та збільшують його дефіцит [16, c. 59].

До політичних факторів, насамперед, слід віднести часту зміну керівництва як уряду так і міністерств. Основними економічними факторами є податки, кредити, інвестиції, а тому вкрай необхідно вдосконалювати податкову систему в напрямку її децентралізації (урахування інтересів як держави так і регіонів, зменшення загальної частки ВВП, перерозподілюваної через бюджет, побудови чіткого механізму оподаткування та сплати податків цільового використання їх через бюджети різних рівнів). Реформування й розвиток й податкової системи має провадитись у чіткій відповідності з розвитком економіки.

Методологічний фактор характеризується необхідністю розбудови незалежної держави, що потребує якісно нових економічних, правових, законодавчих та нормативних актів щодо створення кредитної, податкової, цінової політики, що відповідають завданню стабілізації розвитку економіки і не тільки на макроекономічному, але й на мікроекономічному рівнях.

Процес відпрацювання методики підходів до розв'язання питань становлення фінансової, кредитної систем і економіки в цілому потребує великого проміжку часу, залучення до цієї справи широкого загалу науковців і політиків, вивчення процесу побудови цих систем у передових країнах світу і на цій основі видання методичних вказівок, положень, рекомендацій органам державної влади і управління.

Неабияке значення для процесу економіки відіграє технологічний фактор. В цілому необхідна глибока структурна перебудова економіки, модернізація підприємств за рахунок впровадження ресурсозберігаючих технологій і особливо оновлення технологічного обладнання, підвищення якості продукції та зниження її собівартості. Проаналізувавши вищесказане, слід зазначити, що явище бюджетного дефіциту має негативний прояв. В цей період держава живе не за своїми доходами, витрачає більше, ніж отримує. Нестача надходжень у державний бюджет призводить до затримки виплат пенсій, зарплат працівникам бюджетних установ, до додаткового випуску грошей, які не забезпечені товарами і послугами. Дефіцит державного бюджету має негативний вплив на економічне зростання в країні, тому проблема потребує вирішення.

3.2 Механізм вирішення проблеми

Дефіцит бюджету має бути покритий. Мова йде про забезпечення необхідних видатків бюджету. Дефіцит державного бюджету не може бути ліквідований, якщо не буде вжито заходів щодо стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами.

Подолання бюджетної кризи слід почати з вирішення проблем формування державного бюджету. Пропозиції щодо напрямків вирішення проблеми: пропонувалось розробити і застосувати науково обґрунтовану систему макро- та мікроекономічних показників, на основі яких складався б бюджет; планувати бюджет на сформованій, сталій податковій базі; розширити систему бюджетної класифікації та бюджетної статистики, яка б відповідала міжнародним стандартам [19, c. 18].

Основною базою успішного планування бюджету має стати єдина база визначення доходів і видатків, тобто матеріали, прогнози та розрахунки, на основі яких складатиметься майбутній бюджет. Якщо формування бюджету починається з визначення структури й обсягу його доходів, які дозволяють встановити обсяг видатків, то його вдосконалення має починатися з визначення структури і обсягу видатків [19, c. 18].

Визначено три концепції збалансування бюджету:

1. Збалансування бюджету на щорічній основі - це означає, що державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Для цього потрібно підвищити чисті податки або зменшити державні закупки.

2. Збалансування бюджету на циклічній основі - бюджет повинен балансуватися в межах економічного циклу. Під час падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту. Під час інфляційного зростання, щоб стримати економіку держава підвищує чисті податки і скорочує державні закупки, що спрямовує бюджет до надлишку. Бюджетний надлишок під час інфляційного зростання повинен покривати бюджетний дефіцит під час падіння виробництва [13, c. 187].

3. Концепція функціональних фінансів - тут мається на увазі, що стабілізація економіки є важливішою проблемою, ніж збалансування державного бюджету. Державний бюджет є інструментом досягнення цієї стабілізації. Для того, щоб ліквідувати дефіцит бюджету, треба неухильно провадити лінію на випередження зростання доходів порівняно з видатками держави.

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

1) збільшення дохідної частини бюджету;

2) скорочення видаткової частини бюджету;

3) здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

4) проведення грошової і кредитної емісії.

Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету - може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформ заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із зацікавленістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань. Другий напрямок - скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто віднести насамперед скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Витрати, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використати частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити. Скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане, наприклад, зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасового скорочення витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я) і що особливо важливо зі скороченням витрат на управління. Третій напрямок - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався. Зовнішні позики можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні форми.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає виникнення можливості здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас є можливість виникнення нового явища - державного боргу, що тісно пов'язане з дефіцитом державного бюджету.

Наявність державного боргу призводить до певних соціальних наслідків:

1) тягар державного боргу несуть на собі всі громадяни - платники податків, а вигоду дістають лише деякі - цінні папери державного боргу розміщуються здебільшого серед високоприбуткових підприємств і заможних громадян. Отже, лише вони мають доходи, а відшкодовують сам борг і відсотки по ньому усі громадяни;

2) державний борг, що виник з вини одного покоління може лягати тягарем наплечі наступних поколінь - відсотки по державному боргу збільшують загальну суму самого боргу. Ситуація загострюється, якщо взяті кошти держава використовує не на ефективні інвестиції, а, наприклад, на поточні споживання. Подібне використання коштів у майбутньому призведе до скорочення споживання, зниження рівня добробуту громадян, адже для покриття боргу доведеться або збільшувати податки або зменшувати соціальні витрати.

Зовнішній державний борг, що перевищує 80% від ВВП, вважається небезпечним для стабілізації економіки [4, c. 383].

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик, уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

Платежі по внутрішньому боргу підвищують сукупний попит і позитивно впливають на економіку, а платежі по зовнішньому боргу - негативно.

Грошово-кредитна емісія означає, що випускаються нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансується уряд.

Позики як джерело фінансування бюджетного дефіциту створюють державний борг, що є негативним проявом. Грошово-кредитна емісія не створює державного боргу, але є інфляційною. Інфляційні процеси у свою чергу ведуть до неконтрольованого різкого зростання дефіциту бюджету. Тому доцільно використовувати такі напрямки подолання дефіциту бюджету як збільшення дохідної частини або скорочення видаткової частини бюджету. Витрати мають бути доцільні і ефективні.

Щоб уникнути дефіциту державного бюджету потрібно проект бюджету розробляти на реальних прогнозах економічного розвитку, потрібно порівнювати дві частини бюджету - видатки і доходи - і збалансувати суми запланованих видатків у відповідності з доходами.

Для збільшення дохідної частини бюджету необхідно вдосконалювати податкову систему - побудувати чіткий механізм оподаткування та сплати податків, використовувати з ціллю їх через бюджет.

Необхідна розробка якісно нових економічних, правових, законодавчих та нормативних актів щодо створення кредитної, податкової, цінової політики, що відповідають завданню стабілізації та розвитку економіки.

Важливу роль у процесах скорочення дефіциту бюджету відіграє участь органів влади й управління, яка полягає в управлінні податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням бюджетів усіх рівнів відповідно до економічного розвитку регіонів.

Дефіцит бюджету повинен стати контрольованим і сприяти розвитку економіки.

• Розділ 4. Проблеми функціонування бюджетної системи україни та можливі шляхи їх подолання

Дефіцит державного бюджету є основним інструментом державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або прискорення розвитку. Дефіцит державного бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням бюджетних кредитів. Бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит на рівні 3% від ВВП. Хоча такий норматив є досить умовним, тому, що межа безпеки бюджетного дефіциту залежить від особливостей конкретної країни у тій чи іншій економічній ситуації. З метою повного розуміння ситуації, що склалася у сфері бюджетного дефіциту необхідно проаналізувати зміни даного показника в останні роки. Розгляд питомої ваги дефіциту бюджету (а не абсолютних його значень), дасть змогу зрозуміти реальні масштаби зростання дефіциту бюджету з урахуванням змін ВВП України у 2005-2010 рр. Дефіцит Державного бюджету України у відсотках до ВВП наводжу на рисунку 1. Таким чином, у 2005 р. дефіцит державного бюджету України становив 1,8% ВВП країни. Даний показник є прийнятним з точки зору європейських нормативів бюджетної безпеки і не призводить до деструктивних процесів в економіці країни. У 2006 р. досліджуваний показник сягнув найнижчого рівня у виділеному періоді і склав 0,69% до ВВП. Це пов'язано з падінням абсолютного значення дефіциту державного бюджету України та зростанням рівня доходів державного бюджету України та ВВП. Вважається, що показник питомої ваги дефіциту державного бюджету у ВВП на даному рівні є оптимальним і свідчить про динамічний розвиток економіки.

Рисунок. 1. Дефіцит Державного бюджету України у відсотках до ВВП у 2005-2010 рр.

У 2007 р. питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП зростає більше, ніж вдвічі, досягаючи рівня 1,37%, але залишається у прийнятних межах. Доходи державного бюджету та ВВП України також характеризуються значним зростанням. У 2008 р. спостерігається зниження досліджуваного показника на 0,05% до 1,32%. Фактично, можна зробити висновок, що у 2005-2008 роках у сфері бюджетного дефіциту спостерігалася відносна стабільність, відповідні показники не перевищували дозволених рівнів. Але з 2009 року спостерігається порушення даної тенденції, а саме питома вага дефіциту бюджету у ВВП складає 3,88%, тобто перевищує норматив бюджетної безпеки, визнаний європейським економічним співтовариством. Це пов'язано зі значним зменшенням ВВП України у 2009 р. порівняно з 2008 р. Подальше зростання досліджуваного показника простежується у 2010 році. Дефіцит Державного бюджету України у % до ВВП склав 5,51%, сягнувши найвищого значення за аналізований період. Таким чином, дефіцит Державного бюджету України у 2005-2008 рр. знаходився у економічно безпечних межах, не здійснюючи значного навантаження на економічний розвиток країни. Але у 2009-2010 рр. спостерігаються загрозливі тенденції у даній сфері, які характеризуються як зростанням абсолютного значення дефіциту державного бюджету, так і його питомої ваги у ВВП України. Як свідчать аналітичні матеріали, основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: зменшення приросту національного доходу у зв'язку зі стагнацією економіки та впливом світової економічної кризи; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України.

Висновки і пропозиції

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що дійсно державний бюджет країни та його дефіцит є важливими питаннями сучасності, що стосуються економічної сторони життя країни. Вони потребують детального обговорення та аналізу, і в результаті вирішення всіх проблем, пов'язаних з ними, усунення всіх недоліків.

Бюджет - основний інструмент економічного планування та макроекономічної стабілізації та зростання.

Через бюджет держава фінансує економічний та соціально - культурний розвиток, керує цими процесами. Отже, бюджет відображає як економічну, так і соціально - культурну сторону життя суспільства.

Бюджет - провідна ланка фінансової системи. Через бюджет здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу держави.

Державний бюджет країни складається з доходів та видатків. Тому в ньому об'єднуються основні фінансові інститути - видатки, різні види доходів, державні позики.

Державний бюджет - централізований грошовий фонд, що витрачається державою для здійснення її функцій та завдань. Він необхідний для забезпечення існування сучасної демократичної держави, розвитку економіки та культури.

Бюджет відіграє важливу роль для стимулювання довгострокового економічного зростання, забезпечення стратегічних умов розвитку економіки і підвищення її ефективності та конкурентоспроможності.

Бюджет повинен бути контрольованим і не мати ніяких негативних проявів для економіки країни. З цим пов'язана проблема збалансованості бюджету по видатках та доходах. Перевищення видатків над доходами призводить до бюджетного дефіциту.

Дефіцит бюджету - це та сума, на яку за даний рік видатки перевищують доходи. Причинами його виникнення є те, що основні фактори, які впливають на якість бюджету, мають негативний прояв. Це, насамперед, нестабільна економіка, невизначена економічна політика, недосконалі розрахунки проекту бюджету.

Явище бюджетного дефіциту має негативний прояв. Коли виникає бюджетний дефіцит, це означає, що держава живе не за своїми доходами, витрачає більше, ніж одержує, тобто вона не може забезпечити наповнення бюджету необхідними доходами при непомірному зростанні витрат. Нестача надходжень у державний бюджет призводить до погіршення добробуту людей. Тому проблема бюджетного дефіциту потребує вирішення.

Вирішення даної проблеми слід почати з розв'язання проблем формування бюджету. Дуже часто проект державного бюджету складається на нереальних основах економічного розвитку, що в подальшому і призводить до бюджетного дефіциту. Тому при підготовці бюджетного проекту основною базою його складання має стати єдина база визначення доходів і видатків. Державні видатки не повинні перевищувати доходи держави.

Для подолання дефіциту державного бюджету доцільно або збільшити дохідну його частину, або зменшити видаткову. Звичайно є й інші шляхи подолання бюджетного дефіциту - це державні позики, грошово-кредитна емісія. Але вони мають негативні прояви для економіки держави: державні позики спричиняє державний борг, а грошово-кредитна емісія веде до інфляційних процесів. Щоб зменшити видаткову частину державного бюджету, потрібно визначити, які витрати перш за все є доцільними і ефективними для розвитку держави. Отже, проблема бюджетного дефіциту має бути вирішена. Дефіцит має бути подоланий, щоб забезпечити нормальний розвиток економіки країни. Я вважаю, для того щоб ліквідувати дефіцит потрібно збільшити доходи держави, а також зменшити видатки. Насамперед треба вдосконалити податкову систему, бо податки - головний засіб надходження державного бюджету.

Список використаних джерел

1. Гальчинський А. С. , Єщенко П. С. , Палкін Ю. І. Основи економічних знань. - К. : Вища школа. - 1998. - с. 544.

2. Д'яконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації //Фінанси України. - 1998. - №10. - с. 53-59.

3. Д'яконова І. І. Причини та фактори бюджетного дефіциту / І. І. Д'яконова //Банківська справа. - 1998. - №6. - с. 57-60.

4. Д'яконова І. І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків державного й місцевого бюджетів / І. І. Д'яконова //Фінанси України. - 1999. - №3. - с. 125-129.

5. Економічна теорія: у 2-ох кн. Кн. 1. Макроекономіка: Навч. Посібник /За ред. З. Г. Ватаманюка та С. М. Панчишина. - К. : Заповіт, 1997. - 408с.

6. Єпіфанов А. О. , Сало І. В. , Д'яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник для вузів. - 2-е видання. - К. : Наукова думка, 1999. - 304с.

7. Єпіфанов А. О. , Сало І. В. , Д'яконова І. І. Регіональна економіка: Навч. посібник для вузів. - К. Наукова думка, 2000. - 304с.

8. Закон України “Про бюджетну систему України” //Правові аспекти приватизації в Україні. - К. , 1996. - с. 51-52.

9. Кухарець А. В. З історії бюджету / А. В. Кухарець //Фінанси України. - 1998. - №2. - с. 113-115.

10. Мельничук С. Державному бюджету економічне обґрунтування / С. Мельничук //Фінанси України. - 1999. - №11. - с. 12-28.

11. Механізм фіскальної політики //Савченко А. Г. , Пухтаєвич Г. О. , Тітьонко О. М. Макроекономіка: Підруч. - К. , 1999. - с. 169-193.

12. Опарін В. М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні / В. М. Опарін //Фінанси України. - 2000. - №9. - с. 126-133.

13. Організація виконання державного бюджету //Фінанси України. - 1998. - №3. - с. 37-45.

14. Основи економічної теорії: політичний аспект: Підручник /Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л. О. Каліщенко та ін. ; За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. - 2-е видання, перероб. і допов. - К. : Вища школа. - Знання, 1997. - 743с.

15. Павлюк К. В. Проблеми формування бюджету розвитку / К. В. Павлюк //Фінанси України. - 2000. - №1. - с. 59-65.

16. Радіонова І. Ф. Податково-бюджетна політика. Проблема дефіциту державного бюджету та державного боргу / І. Ф. Родіонова //Загальна економіка: Підруч. для ліцеїв і гімназій. - К. , 1995. - с. 277-290.

17. Радіонова І. Ф. , Бурлай Т. В. Модель дефіциту бюджету України //Фінанси України. - 1998. - №9. - с. 9-15.

18. Редіна Н. І. , Гордєєва Л. П. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні //Фінанси України. - 2000. - №5. - с. 93-97.

19. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид. , стереотип / О. П. Нестеренко. - К. : МАУП, 2002 .

20. Ніколенко Ю. В. , Діденко М. М. , Шегда А. В. Основи економічної теорії. - Київ: Либідь,2005р.

Размещено на Allbest.ru