Удосконалення системи формування доходів та розподілу видатків Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Засади діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, система формування доходів та видатків. Аналіз виконання бюджету. Удосконалення системи формування доходів та системи розподілу видатків Фонду.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.06.2012 |
| Размер файла | 707,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДИПЛОМНА РОБОТА
Удосконалення системи формування доходів та розподілу видатків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Вступ
Актуальність теми дипломного дослідження полягає в тому, що необхідність подальшого розвитку та реформування соціального страхування на випадок безробіття в Україні зумовлена його залежністю від соціальної політики держави, обмеженістю її фінансових можливостей у забезпеченні матеріальної підтримки населення в разі настання певних страхових випадків, наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільно корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати, та які є дієздатними, але не мають змоги реалізувати свою працездатність.
Прагматизм соціального страхування як важливої складової державних фінансів привертає увагу багатьох представників фінансової науки. Серед відо-мих вітчизняних учених у цій галузі слід виокремити таких, як В. Андрущенко, О. Василик, С. Осадець, І. Ткачук, В. Федосов, С. Юрій та ін.
Фундаментальну роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики соціального страхування на випадок безробіття відіграють праці зарубіжних науковців. Вагомим внеском до розробки цієї проблеми у контексті стратегії стабілізації зайнятості є дослідження Л. Бальцеровича, У. Беверіджа, О. фон Бісмарка, Ш. Бланкарта, М. Блауга, Ф. фон Гаєка, Д. Гелбрейта, Л. Ергарда, Д. Кейнса, К. Маркса, Д. Рікардо, А. Пігу, А. Сміта, О. Філіпса, М. Фрідмена, Д. Хікса, що заклали теоретичний фундамент учення про зайнятість та ринок праці.
Серед сучасних українських учених, які досліджували питання функціонування вітчизняного ринку праці, проявів безробіття як багатоаспектного суспільно-економічного та соціального явища в умовах загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, найбільший внесок зробили С. Бандур, В. Близнюк, Д. Богиня, О. Грішнова, М. Гуць, Т. Заяць, В. Ковальський, О. Комарова, Ю. Краснов, Г. Купалова, В. Куценко, О. Кучинська, Е. Лібанова, Л. Лісогор, О. Макарова, Ю. Маршавін, С. Мельник, В. Мортіков, О. Павловська, С. Павлюк, О. Пазюк, І. Петрова, Т. Петрова, І. Петровська, В. Петюх, В. Плиса, О. Пономарьова, В. Руденко, Н. Юрлова, В. Яценко та ін.
Вивчають цю проблему і російські дослідники, такі як В. Антропов, І. Бочарова, В. Брагін, Н. Вишневська, Т. Ісаченко, А. Кашепов, Г. Костюніна, Г. Нікольська, Ю. Одегов, О. Олейнікова, В. Осаковський, Г. Руденко, Т. Четверніна та ін.
Метою дипломної роботи є проведення аналізу поточного стану фінансового забезпечення виконання соціальних завдань та функціонування Державної служби зайнятості України як виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, виявленні проблем його фінансового забезпечення, а також розробка на цій основі практичних рекомендацій з питань удосконалення фінансування бюджету Фонду в умовах соціально-економічних перетворень в Україні.
Для досягнення поставленої мети в дослідженні передбачено вирішення таких завдань:
- з'ясувати соціально-економічну природу безробіття як багатоаспектного суспільного явища та законодавчі основи діяльності Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України та Державної служби зайнятості України як виконавчої дирекції Фонду;
- проаналізувати діючу практику та розкрити прагматизм фінансового забезпечення загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в Україні;
- узагальнити закономірності формування, проаналізувати сучасні світові тенденції та особливості базових моделей організації систем захисту від безробіття, їх специфіку та можливості використання в Україні;
- проаналізувати діяльність Державної служби зайнятості України, бюджет доходів та видатків при виконанні функцій соціального страхування на випадок безробіття;
- розробити економіко-математичну модель прогнозування джерел фінансового забезпечення соціального страхування на випадок безробіття.
Об'єктом дипломного дослідження є бюджет доходів та видатків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України.
Предмет дослідження - сукупність фінансових відносин, які виникають при формуванні джерел фінансового забезпечення та використанні коштів державного соціального страхування на випадок безробіття в умовах соціально-економічних перетворень.
Методи дослідження. Основу дипломної роботи становлять сукупність загальнонаукових та спеціальних прийомів і методів дослідження: діалектичні та формально-логічні, системні та структурні методи, історичні підходи, економіко-статистичні методи дослідження, аналіз і синтез, узагальнення, кореляційний аналіз, економіко-математичні методи.
Теоретичною основою дипломної роботи є наукові праці класиків світової економічної і фінансової думки, теоретичні висновки, узагальнення і розробки сучасних зарубіжних та вітчизняних учених-економістів, провідних фахівців з питань реалізації соціального страхування на випадок безробіття, що містяться у монографічній, спеціальній, періодичній літературі, матеріалах наукових та науково-практичних конференцій.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації загальнообов'язкового державного соціального страхування, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державного центру зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України, бухгалтерська звітність, планові та фактичні дані Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Жовтневого районного центру зайнятості в м. Дніпропетровську.
Практична цінність результатів дипломного дослідження полягає в тому, що вони підтверджують необхідність переформування структури видатків бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в напрямку різкого підвищення питомої ваги видатків на професійне навчання та перепрофілювання спеціальностей безробітних, а не на нарощування обсягів допомоги по безробіттю при рості чисельності безробітних.
1. Організація системи формування доходів та системи розподілу видатків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в Україні
1.1 Основні засади діяльності Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та використання його бюджету
Соціамльне страхувамння - це фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства [25].
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
В Україні існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування (див. табл. 1.1).
Прагматика та проблематика державного соціального страхування на випадок безробіття, а також проблеми зайнятості, безробіття, втрати працездатності, як соціальних явищ розглядалися в наукових працях Д. Богині, В. Гейця, Т. Зайця, В. Куценко, Е. Лібанової, В. Лагутіна, В. Новікова, Н. Орлової, О. Павловської, О. Пазюк, О. Палій, В. Плиси, І. Петровської, В. Петюха, В. Руденко та інших [27].
Таблиця 1.1. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні [25]
|
Тип соціального страхування |
Механізм реалізації |
|
|
На випадок безробіття |
здійснюється через Фонд загальнообов'яз-кового державного соціального страхування України на випадок безробіття |
|
|
Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням |
здійснюється через Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працез-датності |
|
|
Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності |
здійснюється через Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України |
|
|
Пенсійне страхування. |
здійснюється через Пенсійний фонд України та недержавні пенсійні фонди |
Зрушення, що відбуваються на сучасному етапі в економіці України призвели до суттєвих негативних змін на ринку праці, зокрема, до досить значних обсягів і рівня безробіття і, як наслідок, до неефективного використання робочої сили. При цьому слід визнати, що нинішній розвиток підприємництва, малого бізнесу та інші ринкові перетворення ще не в змозі на належному рівні вирішити проблеми забезпечення ефективної зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення якості життя населення та ін.
Оцінюючи рівень безробіття за сутністю цього соціального явища, виділяють такі типи безробіття [36]:
- фрикційне (пов'язане з пошуками або очікуванням роботи. Інакше кажучи, його можна розглядати як плинне);
- структурне (виявляється під впливом зміни споживацького попиту, технологій, що в свою чергу змінюють структуру загального попиту на робочу силу);
- добровільне (людина з певних міркувань якійсь період часу не працює);
- технологічне (є наслідком перетворень, зумовлених переворотами в науці й техніці, у результаті чого більшу частину виробництва виконують роботи);
- регіональне (є наслідком моноекономічної згорнутості розвитку деяких районів країни);
- циклічне (безробіття, що викликане спадом, тобто фазою економічного циклу, коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає);
- приховане. Його характерною особливістю є те, що будучи спричинене руйнівними процесами в економіці, воно являє собою деструкцію найбільш передових, перспективних кваліфікованих трудових ресурсів. Приховане безробіття може існувати у вигляді оплачуваного безробіття, або безстрокових відпусток, неповного робочого тижня, скороченого робочого дня тощо. Ті, хто потрапили до лав прихованого безробіття, статусу безробітного не одержують.
- економічне (зумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури і банкрутст-вом підприємців, що не витримали конкурентної боротьби. Посилюється в період переходу до ринку);
- молодіжне (зумовлене труднощами адаптації молоді, що приступає до самостійної трудової діяльності).
Отже, можна виділити наступні причини безробіття;
- втрата роботи (вимушене звільнення з різних причин);
- звільнення за власним бажанням;
- повторне входження на ринок праці;
- нові учасники ринку праці.
Проблема безробіття має не лише соціальний аспект, для суспільства в цілому втрати від безробіття виявляються в недовиробництві національного доходу, скороченні податкових надходжень, значних витратах на надання громадянам допомоги з безробіття, погіршенні якісних характеристик життя економічно активного населення тощо. Тому кожна країна шукає ефективні засоби у розробленні державної політики зайнятості. Зокрема, в боротьбі з безробіттям розвиненими країнами було взято курс збільшення видатків на заходи, які провадяться безпосередньо на ринку праці: надання матеріальної допомоги особам, що втратили роботу, функціонування системи професійної підготовки безробітних та організацію громадських робіт. Але цей напрям не приніс бажаних результатів у скороченні безробіття, оскільки надзвичайно щедра допомога з безробіття сприяє його зростанню, перепідготовка ж безробітних внаслідок короткого терміну навчання не може серйозно підвищити конкурентоспроможність безробітного, а громадські роботи не стали засобом скорочення безробіття; ведеться активний пошук шляхів якнайшвидшого залучення до активної трудової діяльності безробітного населення.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в Україні (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття [1].
Діяльність Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснюється згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [1].
Фонд соціального страхування на випадок безробіття в Україні є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Управління Фондом соціального страхування на випадок безробіття здій-снюють його правління, виконавча дирекція та її робочі органи. Управління здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від трьох вказаних груп - по 15 осіб від кожної.
Забезпечення соціального захисту незайнятого населення в умовах соціального страхування на випадок безробіття здійснюють органи державної служби зайнятості. Функції виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на випадок безробіття покладені на Державний центр зайнятості, а її робочих органів - на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.
Згідно Закону [1] терміни страхування на випадок безробіття вживаються в такому значенні:
1) страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески;
2) страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
3) роботодавець:
- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю;
- військові частини Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, які виплачують грошове забезпечення, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи внутрішніх справ та податкової міліції, органи і підрозділи цивільного захисту, а також воєнізовані аварійно-рятувальні служби (формування), створені відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військові формування);
- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
4) найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи;
5) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем);
6) страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом;
Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
- надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
- обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
- цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
- солідарності та субсидування;
- обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
- паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
- диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
- надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
- законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
Страхуванню на випадок безробіття підлягають [1] особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.
Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням, профілактичні заходи.
Згідно статті 7 закону [1] видами забезпечення є:
- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
- допомога по частковому безробіттю;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Видами соціальних послуг за Законом [1] та Законом України «Про зайнятість населення» [2] є:
- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;
- профорієнтація;
- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом [1] і статутом Фонду.
Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Усі застраховані особи є членами Фонду.
У статуті Фонду зазначено (Додаток А):
- найменування та місцезнаходження Фонду;
- напрями діяльності Фонду;
- права, обов'язки і відповідальність Фонду;
- органи управління Фондом, їх права, обов'язки і відповідальність;
- порядок прийняття рішень правлінням Фонду; перелік питань, рішення з яких приймаються правлінням Фонду двома третинами від загальної кількості голосів та обов'язковою більшістю голосів від кожної сторони;
- порядок обрання, повноваження і відповідальність голови правління Фонду та його заступників, підстави та порядок позбавлення їх повноважень;
- права, обов'язки та відповідальність членів правління Фонду, порядок їх призначення або обрання (делегування), підстави і порядок позбавлення їх повноважень та відкликання, у тому числі за рішенням органу державного нагляду;
- функції виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів;
- порядок здійснення правлінням Фонду контролю за діяльністю виконавчої дирекції Фонду;
- джерела формування і напрями використання коштів Фонду;
- порядок формування та використання резерву коштів Фонду;
- порядок фінансування витрат, пов'язаних з виконанням функцій виконавчої дирекції Фонду, управлінням Фондом, розвитком його матеріальної та інформаційної бази;
- порядок внесення змін до статуту Фонду;
- інші положення, які стосуються діяльності Фонду.
Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.
Керівник виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.
5. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:
- здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;
- виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків;
- контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників;
- представляють інтереси Фонду в судових та інших органах;
- представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини;
- готує та подає на розгляд правління Фонду:
пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;
проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду;
пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду;
звіт про діяльність.
Фонд має право:
- користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій;
- перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду;
- отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;
- стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону;
- стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою;
- стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу;
- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про страхування на випадок безробіття.
Фонд зобов'язаний:
- виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені Законом [2];
- вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду;
- контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття.
1.2 Система формування доходів та видатків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Основним джерелом формування коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені страхові внески страхувальників - роботодавців та застрахованих осіб, асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, застосованих до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фондів, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення; дохід, одержаний від використання тимчасово вільних коштів фондів, у тому числі резерву коштів фондів, розміщених на депозитному рахунку; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.
З переходом до ринкових відносин дедалі очевидною стає необхідність участі працівників у фінансуванні фондів соціального страхування, що дає їм можливість самим впливати на рівень свого соціального захисту в разі настання страхових випадків.
Перехід від фінансування загальнообов'язкового державного соціального страхування через систему податків до системи внесків має принципове значення, оскільки поняття «соціальний податок» та «страхові внески» різняться як за соціально - економічною природою, так і за роллю і призначенням у соціальному захисті. Страхові внески - це форма резервування заробітної плати, яка забезпечує матеріальні виплати та надання соціальних послуг працівникам в разі настання страхового випадку.
Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України. На рис. 1.3 наведені етапи розвитку законодавчого забезпечення загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Основне джерело формування доходів Фонду соціального страхування на випадок безробіття - відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створюється на державному та місцевому рівнях.
На державному рівні основними напрямами використання фонду є [1]:
- розвиток центрів підготовки, навчання та профорієнтації вивільнюваних працівників;
- проведення наукових досліджень з проблем рівноваги ринку праці та зайнятості населення;
- надання допомоги державним та місцевим центрам зайнятості;
- відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» [2];
- фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом;
- створення резерву коштів Фонду;
- утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази Фонду;
- створення гуртожитків та тимчасового житла для осіб без певного місця проживання;
- та інше.
На місцевому рівні основними напрямами використання фонду є [1]:
- професійна орієнтація населення, професійне навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню;
- виплата допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;
- надання безпроцентної позики безробітним для заняття підприємницькою діяльністю;
- виплата допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;
- дотація роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
- організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства;
- інші витрати, пов'язані із соціальним захистом прав громадян держави на працю.
Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.
З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв коштів Фонду, який не може перевищувати суму, необхідну для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку на місяць (цей резерв встановлюється у розрахунку на 15 календарних днів згідно із змінами в законі від 17.01.2002 [1]). Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в уповноваженому банку України.
З бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття здійснюють видатки (див. табл. 1.2):
- на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, фінансування яких законодавчо передбачене за рахунок коштів Фонду;
- відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію певних категорій осіб;
- фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності вико-навчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
- створення резерву коштів Фонду. Види матеріального забезпечення:
- допомога у разі безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності;
- допомога у разі часткового безробіття;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Види соціальних послуг у сфері зайнятості (див. табл. 1.2 - 1.3):
- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
- інформаційно-консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Таблиця 1.2. Бюджет Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на 2004-2010 рр.
Таблиця 1.3. Бюджет Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на 2012 рік [23]
|
Статті |
тис. грн. |
|||
|
I. Доходи |
||||
|
1 |
Залишок коштів на 01.01. |
281 628,6 |
||
|
в тому числі: |
||||
|
резерв попереднього року |
54 004,2 |
|||
|
Надходження протягом року |
8 927 616,6 |
|||
|
2 |
Страхові внески |
8 822 140,0 |
||
|
3 |
Кошти Державного бюджету |
27 795,4 |
||
|
в тому числі: |
||||
|
3.1 |
Надання роботодавцям дотацій для забезпечення молоді першим робочим місцем |
25 000,0 |
||
|
3.2 |
Соціальний захист працівників, що вивільняються у зв'язку з виведенням з експлуатації Чорнобильської АЕС |
595,4 |
||
|
3.3 |
Реєстрація державною службою зайнятості трудових договорів, укладених між працівниками та фізичними особами |
2 200,0 |
||
|
4 |
Інші |
77 681,2 |
||
|
Всього доходи (разом із перехідним залишком) |
9 209 245,2 |
|||
|
IІ. Видатки |
||||
|
Всього видатки (разом з резервом) |
9 209 245,2 |
|||
|
в т. ч. для незастрахованих осіб |
446 730,0 |
|||
|
1 |
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги |
7 285 848,3 |
||
|
1.1 |
Допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного |
5 082 841,7 |
||
|
1.2 |
Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності |
117 445,3 |
||
|
1.3 |
Допомога на поховання |
2 081,4 |
||
|
1.4 |
Комісійна винагорода банкам за здійснення виплат матеріального забезпечення незайнятому населенню |
15 652,0 |
||
|
1.5 |
Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних |
687 298,0 |
||
|
1.6 |
Організація громадських робіт для безробітних |
232 905,3 |
||
|
1.7 |
Працевлаштування безробітних шляхом надання дотацій роботодавцям |
955 203,7 |
||
|
1.8 |
Інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням та їх забезпечення |
128 473,7 |
||
|
1.9 |
Профорієнтація та її забезпечення |
60 947,2 |
||
|
1.10 |
Профілактика настання страхових випадків |
3 000,0 |
||
|
2 |
Розвиток та супроводження Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості |
125 919,0 |
||
|
3 |
Відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію |
154 842,9 |
||
|
4 |
Утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду, її робочих органів, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, управління Фондом |
1 394 697,3 |
||
|
в тому числі: |
||||
|
4.1 |
Утримання виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів |
1 373 098,8 |
||
|
4.2 |
Утримання Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості |
19 359,8 |
||
|
4.3 |
Запезпечення поточної діяльності правління Фонду |
268,0 |
||
|
4.4 |
Підвищення кваліфікації працівників виконавчої дирекції та її робочих органів, членів правління Фонду |
720,7 |
||
|
4.5 |
НДР, методичні розробки та дослідження |
800,0 |
||
|
4.6 |
Забезпечення міжнародного співробітництва |
450,0 |
||
|
5 |
Створення умов прийому, надання соціальних послуг та розвиток матеріальної бази |
178 500,0 |
||
|
6 |
Резерв Фонду |
69 437,7 |
В табл. 1.2. наведений прогнозний бюджет Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на 2012 рік по доходах і видатках на суму 9,2 млрд. гривень [23]. На матеріальне забезпечення буде направлено 59,1% доходів. За рахунок цих коштів щомісяця отримуватимуть допомогу по безробіттю близько 390 тис. безробітних, матеріальну допомогу за період професійної підготовки - понад 180 тис. безробітних.
Прогнозується, що із загальної кількості отримувачів допомоги по безробіттю близько 160 тис. застрахованих осіб будуть отримувати її в мінімальному розмірі, а 123 тис. будуть отримувати допомогу як незастраховані особи.
На кінець 2011 року мінімальний розмір допомоги по безробіттю для застрахованих осіб складає 75,9% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для незастрахованих - 54,2%.
На графіках рис. 1.4 - 1.7 наведені результати динаміки доходної та видаткової частини бюджету Фонду соціального страхування України на випадок безробіття та питома вага статей доходної та видаткової частин бюджету у 2003-2010 рр.
Динаміка надходжень та видатків Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2003-2010 рр
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
Умовою для призначення допомоги по безробіттю є готовність особи до участі в загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота для них є підходящою.
У разі відмови особи від участі у загальнодержавних оплачуваних громадських роботах, якщо така робота є для неї підходящою, без поважних причин розмір допомоги по безробіттю, передбачений статтею 23 цього Закону, зменшується на 50 відсотків строком до трьох місяців.
Застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
- до 2 років - 50 відсотків;
- від 2 до 6 років - 55 відсотків;
- від 6 до 10 років - 60 відсотків;
- понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
- перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
- протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
- у подальшому - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається, але її виплата починається з 91-го календарного дня.
Застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 Закону [1], і не підлягає зменшенню;
Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.
Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
Фондом може надаватися дотація роботодавцям для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік.
З 2011 року новим Законом України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування « [4] визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Єдиний внесок встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску (Додаток В, Г).
1.3 Зарубіжний досвід функціонування фондів соціального страхування на випадок безробіття
Аналізуючи світові концепції соціального захисту треба відмітити, що спочатку у світі сформувалися дві основні моделі захисту населення на випадок соціальних ризиків. Перша - система Бісмарка (континентальна), основна ідея якої полягала в організації соціального захисту на основі взаємної допомоги і соціального страхування працюючого населення; соціальні допомоги в рамках соціального страхування призначалися лише за категоріями працюючого населення та залежно від їх доходів. Друга - система У. Беверіджа (атлантична), яка базувалася на принципі забезпечення мінімального споживчого бюджету всього населення держави [26].
В економічній літературі здійснено типологію соціального страхування за особливостями національних систем [27]:
1. За механізмами фінансування соціальних видатків:
- північноєвропейський варіант;
- континентальний варіант;
2. За соціальним спрямуванням:
- система соціального страхування США, метою якого є підтримання мінімального життєвого рівня;
- системи країн ЄС, які спрямовані на забезпечення основних життєвих потреб та недопущення суттєвого зниження доходів внаслідок дії чинників соціального ризику;
Нині спостерігається тенденція до злиття цих систем, а також їх удосконалення. Зараз у світі є різні модифікації систем соціального захисту:
1. Соціально-демократична модель Скандинавських країн, за якою держава бере на себе значну частку відповідальності за соціальний захист населення і ставить глобальним політичним завданням забезпечення повної зайнятості;
2. Неоліберальна модель (США) - проблеми соціального захисту переважно вирішуються між підприємцями (роботодавцями) та найманими працівниками, у вирішенні цих питань активну участь беруть профспілки;
3. Неоконсервативна модель (Німеччина), що ґрунтується на змішаному державно-приватному вирішенні соціальних проблем, система колективної відповідальності під контролем держави;
4. Система Беверіджа (Велика Британія, Ірландія), за якою основним завданням є захист мінімальних доходів населення.
Як свідчить практика, у кожній державі складові соціального захисту можуть суттєво відрізнятися за складом та обсягом соціальних виплат, трансфертів, субвенцій. Ці характеристики відрізняються також у тій самій державі у різні періоди. Тобто соціальний захист - категорія надзвичайно динамічна і рухлива, безпосередньо пов'язана із соціальною політикою держави. Водночас, не зважаючи на те, що у європейських країнах склалися різні системи соціального захисту, вони цілком співвідносні за рівнем розвитку.
Незалежно від конкретної концепції загальнопоширеними є такі організаційно-правові форми соціального захисту: соціальне страхування; фінансування за рахунок податкових надходжень; державна соціальна допомога; недержавне соціальне забезпечення.
Соціальне страхування - це така форма державного соціального забезпечення, яка базується на ідеї розподілу ризику між застрахованими особами та взаємозалежності між внесками й обсягом соціальних послуг (еквівалентність внескам).
Один із засновників сучасного соціального страхування - канцлер Бісмарк, обґрунтовуючи необхідність його введення у 90-х роках XIХ ст., особливо зазначав його переваги над інститутами державного захисту (державним опікуванням), фінансові ресурси яких забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету. На його думку, в рамках соціальної державної взаємодопомоги неможливо виховати вільну і водночас самостійну й відповідальну людину - ту, яка може ефективно діяти в умовах ринкових відносин. У соціальному страхуванні роботодавці та працівники несуть усю повноту відповідальності за формування фінансових ресурсів на випадок настання соціальних ризиків. Це багато в чому пояснює унікальну роль інституту соціального страхування, який за допомогою своїх економічних, соціальних і психологічних інструментів виконує «державно-публічні» функції соціального захисту і формування «соціально-ринкового» менталітету населення. Більш ніж столітній світовий досвід його ефективного функціонування в Німеччині, Австрії, Італії, Франції, Фінляндії та інших країнах переконує, що це - базовий інститут соціального захисту в умовах ринкової економіки, покликаний забезпечити реалізацію конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у старості, у разі безробіття, хвороби або втрати працездатності внаслідок нещасного випадку. Таке значення соціального страхування, на думку В.Д. Роіка Роик В.Д. Модернизация системы социальной защиты и место в ней социального страхования // Аналитический вестник Совета Федерации ФС РФ. - 2003. - № 10 (203).
, зумовлено тим, що в ньому знайшли органічне втілення, здавалося б, полярні ідеї: персональна відповідальність особистості за свій матеріальний добробут і колективна (солідарна) взаємодопомога, ліберальні й соціал-демократичні засади.
Спеціальні страхові соціальні фонди фінансуються за рахунок внесків роботодавців, самих застрахованих-працівників у певному відсотковому відношенні до заробітної плати. У багатьох країнах участь у фінансуванні також бере і держава. Як правило, розмір компенсації орієнтований на величину попередньої заробітної плати.
Фінансування повністю за рахунок податкових надходжень становить державну систему соціального забезпечення для певних груп населення (в кожній державі це можуть бути різні групи населення, зокрема військовослужбовці, чиновники, жертви війни та ін.). При цьому право на отримання соціальних послуг не обумовлено внесками; передбачаються фіксовані види та розміри послуг; відмова від перевірки ступеня нужденності. Хоча є країни, у котрих застосовуються системи соціального страхування більш загального характеру, приклади наводилися вище.
Державна соціальна допомога передбачає надання матеріальної підтримки особам, які перебувають у скрутних матеріальних умовах (при цьому відбувається перевірка ступеня нужденності), а також в інших випадках соціального ризику. Соціальна допомога фінансується з державного та комунальних (місцевих) бюджетів або за іншими програмами і виплачується як соціальна підтримка для особи. Є країни, де право на таку допомогу мають лише непрацездатні особи, проте є й держави, які своїм законодавством передбачають виплату соціальних допомог різного виду кожній особі, яка цього потребує.
У таких країнах, як Ірландія, Великобританія, Скандинавські країни, Португалія, застосовується універсальний підхід, за якого системи соціального захисту включають усі організаційно-правові форми надання соціальних виплат та послуг населенню. До цих систем входить не лише соціальне страхування у всіх його видах, а й програми щодо забезпечення мінімального доходу, які забезпечують задоволення базових потреб найбідніших верств населення. Такі допомоги не вимагають від людини попередньої сплати внесків, а виконуються місцевими органами влади за рахунок податків або трансфертів з централізованих бюджетів.
Системи соціального захисту в країнах ЄС мають довгу історію і сформувалися в сучасному вигляді досить давно. На нинішньому етапі найважливіше завдання у галузі розвитку систем соціального захисту полягає в необхідності пристосування її до потреб сучасного суспільства, що змінилися. Одним із напрямів є організація захисту від нових ризиків, що виникають на ринку праці, пов'язані з демографічними процесами, соціальною інтеграцією/дезінтеграцією й зайнятістю. Майже в усіх країнах надаються соціальні допомоги у зв'язку з бідністю, які зазвичай об'єднує спільна назва «програми щодо забезпечення мінімального доходу». При цьому функціонують різні програми, як загальні й додаткові, так і спеціальні. Наприклад, у Німеччині Закон про соціальну допомогу передбачає два її види: допомогу на прожиття і допомогу із соціальних мотивів. Приклади розвитку програм щодо забезпечення мінімального доходу наочно показують, що справа полягає не лише в тому, щоб виплачувати соціальні допомоги, а й у тому, щоб допомогти людям інтегруватися в суспільство.
1. Американська модель соціального захисту населення [53]
В американській моделі соціальної політики присутній лібералізм. Система базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеження захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. Загалом при такій моделі забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.
Число безробітних осіб в країні коливається залежно від спільної еконо-мічної кон'юнктури, за офіційними даними в останні роки безробіття в США становить 7-8%.
2. Система соціального захисту населення в Канаді [53]
Подобные документы
Вивчення особливостей формування різного виду доходів державного бюджету. Аналіз фактологічного матеріалу Держкомстату України про стан доходів України. Економічні відносини, що виступають з приводу формування централізованих фондів грошових коштів.
курсовая работа [588,4 K], добавлен 17.12.2014Сутність, причини, види та форми безробіття. Закон Оукена, поняття ВВП-розриву. Вплив безробіття на суспільство та соціально-економічні наслідки. Регулювання зайнятості в міжнародному контексті. Характеристика діяльності Фонду соціального страхування.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 30.11.2013Аналіз інформаційно-керуючої системи управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Впровадження програми АС "Членство та внески" в робочих органах виконавчої дирекції фонду.
дипломная работа [586,6 K], добавлен 04.02.2011Структура доходів населення і джерела їх формування, причини нерівності в доходах. Аналіз нерівності доходів в Україні, наслідки їх нерівномірного розподілу. Бідність як одна з найважливіших соціальних проблем, оцінка її стану в країні та шляхи подолання.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 01.05.2014Домогосподарство як інституційна складова економічної системи. Значення статистичного спостереження доходів і видатків домогосподарств, їх сутність і місце в економіці країни. Методика здійснення статистичного спостереження за формуванням доходів, витрат.
дипломная работа [502,6 K], добавлен 31.05.2012Сутність і механізм розподілу доходів. Плюси і мінуси нерівності доходів населення. Освітньо-професійні ресурси як чинник соціальної диференціації населення. Регіональні та структурні особливості доходів і видатків населення.
курсовая работа [36,1 K], добавлен 03.09.2007Теоретична сутність державного бюджету. Аналіз механізму формування і використання бюджетних грошей. Джерела доходів. Типи позик та суб’єкти оподаткування. Класифікація видатків. Визначення та причини виникнення бюджетного дефіциту. Вирішення проблеми.
курсовая работа [221,5 K], добавлен 25.11.2012Сутність і джерела виробництва національного доходу, особливості його розподілу та використання. Порівняння національного доходу України, країн-сусідів та країн з найбільшим розвитком економіки. Удосконалення чинної системи доходів Державного бюджету.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 20.12.2013Роль системи розподілу у процесі виробництва. Основні види та джерела доходів населення. Мотиваційний механізм економічної діяльності. Заробітна плата як винагорода, обчислена у грошовому виразі. Забезпечення соціальної справедливості і стабільності.
курсовая работа [349,8 K], добавлен 23.11.2014Джерела отримання доходів. Суспільні фонди споживання. Сутність і механізм розподілу доходів. Проблеми, що пов’язані з розподілом доходів. Аналіз розподілу доходів в Україні. Особливості політики держави у галузі регулювання і перерозподілу доходів.
реферат [117,0 K], добавлен 18.12.2013
