Добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних

2009

січень

100,2

100,2

100,3

100,3

102,3

98,6

101,6

101,6

94,9

94,9

лютий

101,8

102,0

99,6

99,9

99,9

100,0

102,5

104,1

100,2

95,1

березень

101,1

103,1

100,3

100,2

99,0

101,3

100,3

104,4

104,8

99,7

квітень

100,4

103,5

96,5

96,7

98,0

95,5

100,7

105,1

100,8

100,5

травень

99,3

102,8

99,6

96,3

98,3

94,5

100,1

105,2

96,0

96,5

червень

101,4

104,2

100,5

96,8

98,7

95,0

100,8

106,0

103,9

100,3

липень

100,7

104,9

99,1

95,9

96,3

95,5

100,4

106,4

102,6

102,9

серпень

101,8

106,8

104,3

100,0

98,3

101,5

102,5

109,1

98,4

101,3

вересень

103,6

110,6

107,6

107,6

106,6

108,5

103,8

113,2

101,1

102,4

жовтень

101,9

112,7

103,4

111,3

110,4

112,0

102,6

116,1

98,4

100,8

листопад

100,4

113,2

99,4

110,6

109,6

111,3

100,6

116,8

99,9

100,7

грудень

101,0

114,3

100,5

111,2

110,6

111,4

100,5

117,4

103,2

103,9

2010

січень

101,9

101,9

101,2

101,2

100,5

101,9

101,3

101,3

104,4

104,4

лютий

101,9

103,8

105,5

106,8

107,9

105,7

102,4

103,7

98,1

102,4

березень

103,0

106,9

106,1

113,3

117,9

108,8

102,0

105,8

105,7

108,2

квітень

103,0

110,1

105,6

119,6

125,6

113,8

103,4

109,4

99,9

108,1

травень

104,4

114,9

114,5

136,9

129,1

144,2

102,0

111,6

108,9

117,7

червень

99,5

114,3

100,0

136,9

128,3

144,9

98,8

110,3

101,8

119,8

липень

99,8

114,1

99,3

135,9

128,3

143,2

99,5

109,7

101,1

121,1

серпень

100,9

115,1

102,5

139,3

134,8

143,6

100,7

110,5

100,8

122,1

вересень

100,1

115,2

100,1

139,4

135,2

143,5

101,3

111,9

95,9

117,1

жовтень

102,4

118,0

101,0

140,8

137,0

144,5

102,1

114,2

104,1

121,9

листопад

99,7

117,6

100,4

141,4

136,9

145,7

101,3

115,7

93,4

113,9

грудень

100,9

118,7

102,1

144,4

139,1

149,3

101,2

117,1

98,8

112,5

2011

січень

101,3

101,3

102,9

102,9

102,7

103,2

101,3

101,3

100,3

100,3

лютий

104,8

106,2

111,2

114,4

103,6

126,2

102,9

104,2

107,7

108,0

березень

102,1

108,4

101,7

116,3

107,6

125,8

102,1

106,4

102,1

110,3

квітень

103,4

112,1

102,2

118,9

108,1

130,5

102,2

108,7

107,9

119,0

травень

102,6

115,0

101,0

120,1

109,1

131,9

100,9

109,7

108,4

129,0

червень

100,5

115,6

100,8

121,1

110,0

133,0

100,8

110,6

99,3

128,1

липень

100,1

115,7

100,9

122,2

112,8

132,2

101,4

112,1

96,0

123,0

серпень

100,5

116,3

100,4

122,7

112,7

133,4

100,8

113,0

99,5

122,4

вересень

101,2

117,7

100,8

123,7

113,7

134,3

100,3

113,3

104,1

127,4

жовтень

листопад

грудень

Національний банк України дав власну оцінку інфляції в Україні. При цьому, Національним банком інфляційні процеси розглядаються (крім іншого) через призму девальвації національної валюти по відношенню до євро [28].

Інфляція у жовтні склала 0,5% (10,1% у річному вимірі, 7,9% з початку року), це було повністю забезпечено зростанням базового ІСЦ (БІСЦ) (0,9% зміна за місяць, 0,5 в.п. - внесок в ІСЦ). Отже, помірне зростання інфляції у жовтні підтвердило оцінки Департаменту про тимчасовість сплеску вересневої інфляції (таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3. Зміна цінових індексів та внески компонетів в ІСЦ

	Жовтень 2010
	Зміна за місяць	12-ти місячна плинна
	Зміна, %	Внесок в ІСЦ, в.п.	Зміна, %	Внесок в ІСЦ, в.п.
ІСЦ	0,5	0,5	10,1	10,1
Базова інфляція	0,9	0,5	7,8	4,3
Небазова інфцяція	0	0	13,8	5,8
Сирі продукти	0,3	0,1	12,8	3,4
Адміністративні	-0,3	-0,1	15,5	2,4
Паливо	-0,3	0	1,7	0

Причини зростання базової інфляцій у жовтні:

1) подорожчання на 1,3% продуктів харчування з високим ступенем обробки (внесок у зміну БІСЦ - 0,5 в.п.), насамперед молочних виробів. В річному вимірі базова інфляція прискорилась до 7,8%.

2) послаблення НЕОК гривні внаслідок знецінення курсів долара США та гривні до євро. (Рис.2.10.)

Рис. 2.10. Помісячні внески компонент в ІСЦ

Це зумовило зростання вузького базового ІСЦ на 0,5% (0,2 в.п. - внесок у зміну базового ІСЦ) (Рис. 2.11.).

Водночас в річному вимірі тривало його уповільнення (до 2,6%). Небазовий ІСЦ не змінився (0% за жовтень, 13,8% річна зміна). Зростання цін на сирі продукти (0,3%, 0,1 в.п - внесок у зміну ІСЦ) повністю компенсувалося зниженням цін та тарифів, що регулюються адміністративно (-0,3% зміна за місяць, -0,1 в.п. - внесок у зміну ІСЦ).

Рис. 2.11. Внески компонент в БІСЦ за міс. в.п.

При цьому, зниження цін на адміністративні товари та послуги відбулося за рахунок подешевшання цукру (-5,1% за місяць, -0,1 в.п. - внесок у зміну ІСЦ) та зменшення тарифів на міжміський телефонний зв'язок (-6,7%) [29].

Під впливом пожвавлення зовнішнього попиту на продукцію металургії індекс цін виробників у жовтні зріс на 2,4%

При цьому жовтнева зміна ІЦВ переважно забезпечена:

- зростанням цін у виробництві та розподілі електроенергії, газу та води (внесок 0,8 в.п.);

- підвищенням цін у галузях, пов`язаних з металургією .

За даними держстату, за 9 місяців 2011 р. інфляція склала 4,9%. Індекс споживчих цін у вересні 2011 р. склав 100,1%. За 8 місяців інфляція в Україні склала 4,7%, індекс споживчих цін - 104,1%, у серпні - 99,6%. За січень-липень інфляція в Україні склала 4,6%. Індекс споживчих цін у липні 2011 р. склав 98,7%. Інфляція в Україні за 6 місяців 2011 р. склала 5,9%. У червні інфляція склала 0,4%, у річному вимірі - червень 2011 р. до червня 2010 р. - інфляція склала 11,6%. За 5 місяців 2011 р. інфляція в Україні склала 5,5%. У травні базовий індекс інфляції до попереднього місяця зберігся на рівні 0,6%.

У 2010 р. інфляція склала 9,1%, в 2009 р. - 12,3%.У проекті бюджету на 2012 р. рівень інфляції прогнозується на рівні 7,9% [28].

Розділ 3. Пропозиції щодо зниження рівня інфляції та її соціально-економічних наслідків

3.1 Антиінфляційна політика держави

Антиінфляційна політика є важливим компонентом усього комплексу методів державного регулювання економіки країн ринкового господарства. Важливу роль у ній відіграє регулювання державних витрат і надходжень у державний бюджет.

Антиінфляційні заходи урядів щодо бюджетних надходжень, з одного боку, сприяють акумулюванню додаткових фінансових ресурсів у державній скарбниці, а з другого - призводять до погіршення господарської кон`юнктури та зростання безробіття [14, c. 15].

Концепція оберненої залежності інфляції й зайнятості (безробіття) найповніше розроблена в працях англійського економіста А. Філіпа (Рис. 3.1.).

Рис. 3.1. "Крива Філіпса".

На основі ретельного статистичного аналізу з широким застосуванням економіко-математичних методів А. Філіпс встановив жорстоку обернену залежність між величинами зайнятості робочої сили та динамікою заробітної плати в межах економічних циклів. Ця залежність легко переноситься на співвідношення між інфляцією та безробіттям. "Крива Філіпса", як вважають західні економісти, стала найбільш обгрунтованим "законом", який розкриває причини та механізм розвитку інфляції і таким чином вказує на засоби боротьби з нею [20, c. 48].

Чільне місце у фінансово-кредитному макроекономічному регулюванні в умовах ринкової економіки займає механізм оподаткування. Сьогодні важливим його атрибутом є "крива Лаффера", яка вказує на якісний та кількісний взаємозв`язок між сумою податкових надходжень до державного бюджету Т та податковими ставками t (Рис. 3.2.). Її винахідник професор А. Лаффер здобув світову славу, коли його дослідження були використані президентом Р. Рейганом в економічній політиці, що дала поштовх піднесенню господарства США. Вона знайшла відображення в макроекономічному регулюванні багатьох країн ринкового господарства.

Рис. 3.2. "Крива Лаффера".

При зростанні податкової ставки податкові надходження спочатку зростають, а потім знижуються. Це визначається тим, що після певної величини податкової ставки t_опт починає діяти така закономірність: чим більша ставка податку, тим менші податкові надходження до бюджету Т. Це пояснюється тим, що зростання податкової ставки пригнічує ділову активність, веде до скорочення капіталовкладень, прибутків, а отже, і податкових надходжень. Якщо податкові надходження досягнуть максимуму (точка М) і починається зниження їх (точка L), є сенс знизити ставки податку [25, c. 434].

Природний рівень не є обов`язково оптимальним для виробництва. Природний рівень безробіття, ймовірно, вищий за оптимальний, тобто за той рівень безробіття, за якого чистий економічний добробут максимальний.

Які заходи можуть зменшити природний рівень безробіття? Розглянемо деякі з них (таблиця 3.1.).

Таблиця 3.1. Заходи зменшення природного рівня безробіття

1. Удосконалення служб ринків праці. Певна частка безробіття існує внаслідок того, що вільні робочі місця невідомі безробітним. Через поліпшення інформації, зокрема, завдяки комп`ютеризованим спискам робочих місць, розмір фрикційного і структурного безробіття можна зменшити.
2. Підтримка урядових програм перекваліфікації. Дехто вважає, що урядові програми перекваліфікації зможуть допомогти безробітним перекваліфікуватися для кращих робочих місць у сектори економіки, що розвиваються.
3. Усунення державних перешкод. Захищаючи людей від труднощів безробіття і бідності, уряд водночас вирвав жало безробіття і послабив мотиви пошуків роботи.

Оптимальний рівень безробіття в економіці буде тоді, коли чистий економічний добробут максимізується. Ті, хто вивчав взаємозв`язок безробіття та економічного добробуту, вважають, що оптимальний рівень безробіття нижчий за природний. Вони відзначають, що існує чимало зовнішніх обставин, зовнішніх впливів на ринку праці [26, c. 20].

Розглянувши міркування щодо зменшення природного рівня безробіття, необхідно взяти до уваги таке застереження. Три десятиліття наукових досліджень і практики ринку з цієї проблеми зробили наукових аналітиків дуже обережними у їх твердженнях щодо зменшення природного рівня безробіття.

Антиінфляційна політика має спрямовуватись на досягнення трьох основних цілей, які можна сформулювати так (Рис. 3.3.):



Рис. 3.3. Цілі антиінфляційної політики

Цілі антиінфляційної політики відбивають загальні, стратегічні завдання суспільства в плані подальшого розвитку ринкової економіки.

До досить поширених заходів антиінфляційної політики належить також державне регулювання цін. Воно може супроводжуватися ще й обмеженням прибутків торговельних посередників. До цього методу країни Заходу вдавались неодноразово і дуже поступово йшли до лібералізації цін. Так, скажімо, Франція на своєму внутрішньому ринку повністю лібералізувала ціни тільки в 1986 році [27, c. 4].

Важливою складовою антиінфляційної політики стає й регулювання зовнішньої торгівлі. Це пов'язано з тим, що за певних умов може мати місце імпорт інфляції і держава повинна вживати відповідних захисних дій. Особливо важливе значення це має для України з її величезною залежністю від імпорту енергоносіїв і високим рівнем відкритості нашої економіки.

Розглянуті заходи антиінфляційного характеру базуються на економічних важелях. Водночас певне значення мають і ті заходи, що пов'язані з адміністративними діями. Вони за своєю сутністю мають антиринковий характер і за крайніх проявів, наприклад в умовах тотального регулювання цін, здатні нанести ринковому механізму значних збитків. Однак у певних ситуаціях адміністративний контроль за цінами буває абсолютно необхідним і в цьому плані не руйнує, а, навпаки, зміцнює ринковий механізм [11, c. 596].

3.2 Обгрунтування необхідності регулювання цін в умовах інфляційної нестабільності

Надзвичайно важливу роль грає державний контроль над цінами, особливо в умовах кризису економіки i виходу з нього.

Під контролем над цінами розуміють будь-яку послідовність цілого ряду заходів - від помірних обмежень, до примусового встановлення верхніх границь зростання цін, що проводяться у рамках економічної політики.

Одним з підходів є перевірений у світовій практиці метод тимчасового заморожування цін й надалі їх часткового перегляду. Він полягає у заборонені підвищувати ціни вище визначеного рівня, без спеціального на те дозволу. За граничний рівень цін може бути прийнятий той, що існував на протязі базового періоду перед "заморожуванням" [9, c. 549].

При цьому підвищення цін вважається:

- допустимим - якщо, наприклад, воно було пов'язано з ростом цін на імпортні вироби (тобто коли збільшення витрат неможливо контролювати);

- недопустимим - якщо, його причиною стало невиправдане підвищення зарплати, що стимулювало підприємців самим обмежувати зростання заробітної плати.

В ролі альтернативи прямому державному регулюванню цін іноді розглядаються картельні згоди про ціни, які можуть зіграти позитивну роль, якщо однією з сторін, що беруть в них участь буде Уряд, що забезпечує загальну узгодженість цін.

Максимальний рівень ціни являє собою законодавчо встановлену максимальну цiну, яку продавцю дозволяєтся запрошувати за свiй товар або послугу [18, c. 258].

В широких маштабах максимальнi рiвнi цiн, або загальний контроль за цiнами, застосовуються для обмеження iнфляцiйних процесiв в економiцi.

Проблеми у реалiзацiї полiтики контролю за цiнами можна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами її проведення. До органiв контролю постiйно пред'являються вимоги зробити виключення для тих чи iнших видiв товарiв або який-небудь галузi. Поступово, по мipi подальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги й посилення дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги зростає, й, в кiнцi-кiнцiв, це надзвичайно ускладнює контроль.

Iнша проблема полягає у тому, що уряд може спробувати зберегти цiновий контроль в силi вже пiсля завершення промiжного перiоду й початку нового пiдйому. В цей перiод контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погiршити ситуацiю.

Хоча полiтика державного регулювання цiн несе значний позитивний ефект i має особливе значення в кризовi перiоди, її реалiзацiя може призвести до дуже небажаних наслiдкiв [26, c. 21].

У короткостроковому планi пряме регулювання цiн сприятиме стабiлiзацiї нацiональної економiки. Так, у державi можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрiбних цiн i це призведе до гальмування iнфляцiйних процесiв. Але вже у найближчi роки виявляться негативнi наслiдки централiзованої моделi регулювання. "Заморожування" цiн i заробiтної плати обмежить мiжгалузевий перелив капiталiв, буде гальмувати iнвестицiйну полiтику, знизить рiвень дiлової активностi, стримуватиме зростання доходiв [23, c. 59].

"Заморожування" внутрiшнiх оптових цiн на нафту, нафтопродукти й природний газ, стримуючи на перший погляд розвиток iнфляцiйних тенденцiй, призвело до ряду негативних наслiдкiв в американськiй економiцi. Нестача iнвестицiй в енергетичне господарство, вiдсутнiсть зацiкавленостi у видобувних корпорацiй щодо розробки нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рiвнем внутрiшнiх цiн призвели до того, що чистий iмпорт нафти до США, незважаючи на зростання свiтових цiн, продовжував аж до 1981 року збiльшуватися високими темпами.

3.3 Зарубіжний досвід долання інфляції та можливості адаптації його в Україні

інфляція регулювання ціна україна

З'ясування негативних наслідків для функціонування грошей в умовах інфляції формує усвідомлення у потребі її подоланні. Вивчення досвіду подолання інфляції є важливим елементом побудови антиінфляційного механізму і забезпечення зростання економіки.

Слід підкреслити, що у світі вже накопичено певний досвід боротьби з інфляцією. Цей досвід особливо помітно накопичився після 60--70-х років XX ст., коли у високорозвинених країнах почали істотно зростати ціни. І хоч рівень інфляції в країнах Заходу був, за нашими мірками, невеликим (до 10--15 % на рік), він став суттєвою перешкодою на шляху економічного зростання цих країн. Тому в кінці 1970-х на початку 1980-х років у розвинутих країнах Заходу почався період широкого застосування антиінфляційних заходів. Вони вже базувалися на теоретичних засадах монетаризму і зводились до необхідності підтримувати такий обсяг емісії грошей, який би не перевищував за своїми темпами темпи зростання продуктивності праці і валового внутрішнього продукту [7, c. 354].

Яскравим прикладом реалізації чіткої низки антиінфляційних заходів у країнах з розвинутою ринковою економікою стала політика президента США Р. Рейгана, яка отримала назву "рейганоміки". її основні практичні заходи звелись до зменшення дефіциту державного бюджету США за рахунок скорочення перш за все непродуктивних витрат. Так, Р. Рейган скоротив чисельність державного апарату на 100 тис. чоловік. Одночасно було вжито низку заходів з посилення мотивації до праці і проведено податкову реформу, яка дала змогу корпораціям направити значні кошти на збільшення виробництва продукції і переоснащення виробництва. Усе це дало свої позитивні результати, і вже в кінці 1980-х років інфляція в США знизилась до прийнятного рівня в 4--5 % річних [14, c. 14].

Досить цікавим є досвід боротьби з інфляцією в молодих індустріальних країнах, до яких належить і Бразилія. На початку 90-х років минулого століття президент цієї країни Ф. Коллор з метою подолання інфляції запровадив пакет надзвичайних економічних заходів, спрямованих на зменшення інфляції, що отримали назву "Нова Бразилія". В основу цих заходів покладено завдання звільнення грошового обігу від надлишкової грошової маси. З цією метою здійснено грошову реформу із заміною старої грошової одиниці на нову у співвідношенні 1:1. Але це торкнулось тільки готівкових грошей. Що ж стосується тих грошей, які були на рахунках у банках, то вони прирівнювались до старої грошової одиниці і їх власники мали право отримати ці гроші, але в розмірі не більше 20 % від суми вкладу, або не більше визначеної суми. Решта вкладів концентрувалась у Центральному банку Бразилії і власник не мав права отримати ці гроші раніше 18 місяців. Цей захід завдав сильного удару по накопиченнях грошових спекулянтів і суттєво сприяв оздоровленню грошової сфери.

Цікавим була у цьому плані й політика щодо анонімних вкладів. їх власники повинні були для отримання грошей надати свідоцтва, що підтверджували легітимність джерел утворення таких коштів. Це відчутно відбилося на грошових нагромадженнях тіньового сектору економіки. Крім того, власники рахунків, на яких були суми, що перевищували встановлений урядом Бразилії розмір, повинні були заплатити з неї певний податок у новій грошовій одиниці [19, c. 6].

Вказані заходи уряду Бразилії призвели до заморожування банківських вкладів. Більша частина грошової маси (до 80 %) була вилучена з обігу на цілих 18 місяців. Усе це дало позитивні наслідки. Інфляцію в Бразилії було приборкано, а в економіці почалось певне пожвавлення.

Цікавим є й досвід боротьби з інфляцією і нашого сусіда Польщі. У 1988 р. рівень інфляції в цій країні склав 85 %, а в наступному році він подвоївся. Для боротьби з цим уряд Польщі розробив і почав реалізовувати антиінфляційну програму, яка мала характер "шокової терапії". Ось основні заходи цієї програми:

— лібералізація цін та жорстка грошова політика;

--суворий контроль за зростанням доходів і особливо заробітної плати;

--зменшення норми індексації заробітної плати залежно від інфляції.

У сучасних умовах в Україні для здійснення виваженої антиінфляційної політики слід, передусім, навчитись точно прогнозувати інфляцію. Для цього необхідно на основі чіткого статистичного відображення основних макроекономічних показників у сфері товарного і грошового обігу розробляти моделі можливих інфляційних змін у грошовій сфері. Але розробка моделі розвитку інфляційних процесів з огляду на заплановані основні макроекономічні показники розвитку нашої економіки являє собою тільки теоретичне обґрунтування здійснення антиінфляційних заходів, їх реалізація вимагає постійного пошуку з боку НБУ шляхів найефективнішого застосування цього інструментаріюДосвід показує, що в наших умовах традиційні антиінфляційні заходи не завжди дають відповідні результати [24, c. 27].

Важливим напрямком здійснення антиінфляційної політики мають стати операції центрального банку на ринку цінних паперів. Активний продаж цінних паперів і реанімація цього ринку в Україні -- необхідна передумова зменшення інфляційних наслідків від збільшення заробітної плати, пенсій, стипендій тощо. Посилення його роботи стає неодмінною умовою як розвитку економіки в цілому, так і вдосконалення системи антиінфляційних заходів держави [12, c. 319].

Суттєве місце в Україні щодо стримування інфляційних процесів має зайняти і організація державного управління. Hа сьогодні маємо великий і обтяжливий для країни управлінський апарат. І якщо його скорочення в більш-менш помітних масштабах на даному етапі малореальне, то треба хоч би підвищити ефективність використання коштів, які виділяються на цей апарат з державного бюджету. Великий резерв ще є і в царині функціонування всієї бюджетної сфери, де проблема не тільки в оптимізації витрат бюджетних коштів, але й в удосконаленні її організаційної структури.

Висновки

У наш час інфляція - один із найбільш небезпечних процесів, що негативно впливають на фінанси, грошову і економічну систему загалом. Інфляція означає не тільки зниження купівельної здатності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить на немає зусилля по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій.

З характером, інтенсивності, виявам інфляція буває вельми різна, хоч і означається одним терміном. Інфляційні процеси не можуть розглядатися як прямий результат тільки певної політики, політики розширення грошової емісії або дефіцитного регулювання виробництва, бо зростання цін виявляється неминучим результатом глибинних процесів в економіці, об'єктивним слідством наростання диспропорцій між попитом і пропозицією, виробництвом предметів споживання і засобів виробництва, накопиченням і споживанням і т.д. В результаті процес інфляції - в різних його виявах - носить не випадковий характер, а вельми стійкий.

До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, обезцінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на продукти харчування, погіршення умов життя переважно у представників соціальних груп з твердими прибутками (пенсіонерів, що працюють, студентів, прибутки яких формуються за рахунок держбюджету).

4. В цілому, з 2005 р. спостерігається швидке зростання роздрібних і виробничих цін, на фінансовому ринку і на ринку нерухомості. Хоча вклад цін на продовольчі товари у зростання ІСЦ зараз знову найбільший, підвищення цін на комунальні послуги в 2008 р. (через вищі ціни на імпортні енергоносії) може ще більше погіршити ситуацію в майбутньому. Зараз інфляція може прискоритись внаслідок двох чинників, що визначали її динаміку у минулому, - ціни на продовольство й послуги. Крім того, залишається ризик того, що високі ціни виробників і ціни на активи негативно вплинуть на споживчі ціни в майбутньому.

5. Зволікання чи нереалізація стабілізаційних і антикризових заходів нині набуває ваги державної безпеки та виживання абсолютної більшості населення України. Кінцевою метою антиінфляційних заходів має стати формування високоефективного народногосподарського комплексу, поетапний комплексний підхід до соціально зорієнтованої ринкової економіки, органічне поєднання державного і приватного інтересів у розвитку комплексів та галузей виробництв, що пов'язані з перспективами технологічного переозброєння галузей, розгортання конкурентноспроможних виробництв, формування експортного потенціалу, а також стимулювання виробників і оздоровлення довкілля.

При всій значимості скорочення державних витрат, поступового стиску грошової емісії потрібно проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них - стабілізація і стимулювання виробництва, удосконалювання податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, зміна обмінного курсу гривні, проведення визначених заходів для регулювання цін і доходів.

6. До досить поширених заходів антиінфляційної політики належить також державне регулювання цін. Воно може супроводжуватися ще й обмеженням прибутків торговельних посередників. Регулювання цін дозволяє долати iнфляцiйнi очікування населення, господарюючих суб'єктів, кредитної системи, внести деяке заспокоєння в економіку.

7. В Україні ще немає значного досвіду боротьби з інфляцією і тому в розробці своєї антиінфляційної політики в нашій державі було використано теоретичні й практичні розробки західної економічної науки в цій сфері. Це дозволило нашій країні, хоч і з багатьма серйозними помилками, приборкати, врешті-решт, інфляцію і подолати найбільш негативні її соціально-економічні наслідки.

На відміну від Заходу в Україні й інших країнах, що здійснюють перетворення господарського механізму, інфляційний процес розгортається, як правило, у зростаючих темпах. Це дуже незвичайний, специфічний тип інфляції, що погано піддається стримуванню і регулюванню. Інфляцію підтримують інфляційні чекання, порушення народногосподарської збалансованості (дефіцит держбюджету, негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, що росте зовнішня заборгованість, зайва грошова маса в звертанні).

Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, наполегливо і цілеспрямовано проведених у життя.

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - 847-851 с.

2. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес,2004. -611- 615 с.

3. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. - К.: Альтернативи, 2003. - 610-622 с.

4. Заболоцький Б.Ф.. - Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка: Підручник. - К.:2003. - 368-374 с.

5. Мельникова В.І., Клімова Н.І. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. -385-394 с.

6. Мочерний С.В., Довженко М.В. Економічна теорія: Підручник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2004. - 847-856 с.

7. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. - К.: Таксон, 2004.-338-348 с.

8. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Університет економіки та права "КРОК". 2004. - 69-72 с.

9. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп./ За ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598-612 с

10. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.: ЦУЛ, 2002. - 318-320 с.

11. Царенко О.М., Бей Н.О., Сало І.В. Економіка розвитку. - С.: ВТД "Університетська книга", 2004. - 590-596 с.

12. Чистов С.М., Никифоров А.Є. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 316-319 с.

13. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи // Вісник НБУ. - 2007. - № 3. - С.2-5.

14. Скрипник А. Інфляція, фактори впливу та інструменти регулювання // Вісник НБУ. - 2003. - №9 - С.13-15.

15. Шевчук В. Інфляційний "перегрів" української економіки в 2003-2004 роках: причини та наслідки // Економіст. - 2005. - № 11. - С.33-38.

16. Івасів Б.С. Гроші та кредит [Текст]: підручник /ред.: Б. С. Івасів, 2000. -510-513 с.

17. Бутук А.И. Зкономическая теория. (Текст): учебное пособие / А.И. Бутук, 2000. - 644-650 с.

18. Кулішов В.В. Макроекономіка .основи теорії і практикум (Текст): навч.посібник /В. В Кулішов, 2004 - 256-259 с.

19. Петрик О.А. Обмінний курс,інфляція та конкурентоспроможність економіки. [Текст] /О.А. Петрик, В.С. Стельмах //Вісник НБУ. - 2001, - № 9.- С.З-7

20. Петрик Е. Базова інфляція:концепція та деякі методи розрахунку. (Текст)/Е. Петрик //Вісник НБУ.- 2002. - №12.-С47-48

21. Литовченко О. Траєкторія розвитку ВВП-зростання (інфляція, рефінансування) (Текст) /О Литовченко // Казна - 2003. - № 11 - С.9

22. Бубенко С. Інфляція та експортна політика в Україні (Текст) /С. Бубенко // Банківська справа - 2003 - № 2 - С.45-46

23. Мельник О. Інфляція:еволюція поглядів на неї в економічній теорії [Текст]/О. Мельник//Наукові праці НДФІ. -2002,- №1 - С.57-59

24. Шматко Н. Невизначеність та інфляція:вплив на очікувану дохідність цінних паперів і ефктивність інвестицій [Текст]/Н. Шматко //Вісник НБУ. - 2005. - № 8- С.26-27

25. Михайловська І.М. Гроші та кредит : Навчальний посібник Л.М. Михайловська, 2006 - 432-444 с

26. Береславська О. Ревальвація гривні: вплив на інфляційні процеси в Україні та рівень доларизаціі економіки [Текст) / Береславська О. // Вісник НБУ. - 2006 - № 2.- С.20-21

27. Кораблін С. Інфляційні орієнтири [Текст] /С. Кораблін //Фондовий ринок. - 2006. - №11.- С.4

28. НБУ Національний банк України. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

29. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]http://www.ukrstat.gov.ua/

Додаток А

Доходи та витрати населення України за ІI квартал 2011 року

Додаток Б

Прямі іноземні інвестиції в Україну у січні - вересні 2011 року

Додаток В

Індекси споживчих цін

Додаток Г

Індекси цін виробників промислової продукції

Размещено на Allbest.ru