Сутність та походження грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Гроші пронизують усі сфери соціального життя і є невід'ємною складовою існування сучасної цивілізації. Оцінка усіх сфер не лише економічної діяльності, а й самого буття людини в сучасній цивілізації здійснюється через використання грошей. Спроможність виконувати властиві грошам функції є основною ознакою грошей. Будь-який матеріальний носій загальновизнаних функцій можна визначити як гроші.

Таким чином, суть грошей обумовлює їх постійну еволюцію та історичний розвиток відповідно до потреб суспільства. Тривалий історичний період панували грошові системи, побудовані на використанні золота та інших монетарних металів. Сучасні грошові системи є ринковими за своєю суттю і вимагають застосування заходів грошово-кредитної політики для забезпечення їх стабільності.

На сьогодні немає єдиного визначення грошей. При визначенні суті грошей науковці, як правило, грунтуються на їхніх функціях. Найбільш обгрунтовано історичну суть і функції грошей розкривають концепції, які розглядають їх через розвиток форм вартості. Не можна досконало пізнати суть грошей, не пізнавши причини їх виникнення, походження, не з'ясувавши їх природу, не дослідивши історичний розвиток, зокрема, розвиток та зміну функціональних форм грошей.

На мою думку, актуальність обраної для написання теми курсової роботи в тому, що проблема суті сучасних грошей набула особливої гостроти, бо без глибокого розуміння їх природи не можна ні будувати сучасну грошову систему, ні ефективно регулювати її. А це особливо важливо у період трансформації економічної системи України, становлення національної грошової системи.

Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних теоретичних шкіл, так і всередині кожної з них.

Мета даної курсової роботи - розглянути сутність та походження грошей, їх економічне значення, виконати теоретичний аналіз функцій грошей, показати їх еволюцію за допомогою ілюстративного матеріалу та проаналізувати використання функцій грошей в соціально-економічному розвитку України, показати роль грошей у формуванні економічної політики та житті суспільства.

Курсова робота складається з трьох розділів, в яких розглянуто основні питання, що стосуються походження, сутності, функцій та практики їх використання в розвитку та економіці України. Крім того у своїй роботі особливу увагу я приділила сучасним грошам та зростанню їх ролі у розвитку економіки. З цією метою я звернулася до науково-періодичних видань і праць зарубіжних та українських економістів.

Об'єктом дослідження є гроші, а предметом - їх функції, використання в соціально-економічному розвитку України. Теоретичне значення роботи - огляд сутності та функцій грошей, їх значення в економіці.

Отже, для з'ясування сутності грошей я простежила різноманітні погляди науковців стосовно визначення та використання функцій грошей, порівняла їх та зробила на їх основі грунтовний аналіз і висновки. При цьому я використала законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники монографії та наукові статті українських і зарубіжних економістів.

1. Походження та сутність грошей

У сучасному світі пануючою формою організації виробництва є товарне виробництво. Його найважливіші базові категорії - товар і гроші. Роль грошей в організації функціонування суспільного виробництва надзвичайно велика. Вони не тільки забезпечують кругообіг товарів і послуг, але й виступають суттєвим важелем регуляції всієї сукупності соціально-економічних процесів сучасного суспільства.

Виникнувши в сиву давнину, гроші пройшли довгий і складний шлях свого розвитку. Щоб розкрити їх суть як загального еквівалента і правильно зрозуміти роль грошей у житті будь-якого сучасного суспільства, треба простежити їх історичну еволюцію від найпростішого товару, що епізодично виконував роль еквівалента, до багатогранного і всемогутнього способу вираження вартості, що є рушієм не тільки виробництва, але й долей і пристрастей мільйонів людей. [14, с. 7]

В економічній літературі немає єдиного, загальноприйнятого визначення сутності грошей. У вітчизняній економічній літературі найчастіше гроші визначаються як специфічний товар, що виконує роль загального еквівалента. Будучи товаром товарів, гроші виступають як загальний товар, загальний еквівалент. Тобто за допомогою грошей вимірюється вартість усіх товарів. Гроші дають можливість вимірювати суспільні витрати і отримані результати.

Маючи товарну форму, гроші разом з тим принципово відрізняються від звичайних товарів. На відміну від звичайних товарів, вони мають не конкретну, а загальну споживну вартість, абстрактну цінність. Тому на ринку стають абсолютним товаром. Як особливий і абсолютний товар, гроші виступають як загальні матеріалізовані представники багатства. На відміну від конкретних багатств, гроші є втіленням загальної форми суспільного багатства, багатства взагалі.

В грошах суспільна форма багатства уречевлена і має самостійне існування поза цим багатством у товарній формі. Виступаючи як товар, гроші утримують усі його властивості: мають вартість і споживну вартість. Вартість товару гроші визначають кількістю суспільної праці, необхідної для виробництва однієї грошової одиниці. Споживна вартість грошей полягає в їхній здатності обмінюватися на всі інші товари. На гроші можна придбати коли завгодно і які завгодно продукти суспільної праці. Тобто гроші мають абсолютну ліквідність.

Маючи товарне походження, гроші виражають економічні відносини між товаровиробниками з приводу обміну продуктами їхньої праці. Суспільна роль грошей, їхнє місце в економічній системі визначаються тим, що гроші виступають реальним суспільним зв'язком між товаровиробниками. Вони є силою, яка з'єднує окремих виробників через суспільний поділ праці і ринок у єдиний народногосподарський організм, приватну працю -- в систему суспільної праці, забезпечує еквівалентність обміну між товаровиробниками.

Через обмін на гроші відбувається реалізація товару, його продаж на ринку. На ринку за допомогою грошей визначається вартість (ціна). Гроші -- це інструмент функціонування нормальних економічних відносин у народному господарстві.

Отже, сутність грошей визначається єдністю трьох найважливіших їхніх властивостей. Гроші -- особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, посередника в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми в процесі виробництва та обміну товарів. Гроші -- результат об'єктивного історичного процесу розвитку товарного виробництва і обміну, загальний еквівалент, на який обмінюються всі товари, засіб вираження їхньої вартості. Товарне виробництво в його розвинутій формі не може функціонувати без грошей -- необхідного компонента розвинутої ринкової економіки. [9, с. 9-10]

Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як усього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі економічні призначення (функції) і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. У такому підході (назвемо його функціональним) порушена логіка дослідження: спочатку визнано певний набір функцій грошей, а потім визначено сутність грошей як механічну сукупність цих функцій. Але функції економічної категорії визначаються її сутністю, а не навпаки. Представники іншої економічної школи, що має своїми витоками трудову теорію вартості, тлумачать сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Цей підхід, назвемо його еквівалентним, є більш методологічно витриманим, але має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як обслуговування потреб нагромадження цінності.

Усунути недоліки цих двох визначень грошей спробували прибічники так званого портфельного підходу до вивчення грошей. Вони використали умовний портфель активів окремого економічного суб'єкта, у якому всі активи розмістили в міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну. За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх призначення як засобу обігу та платежу, так і засобу нагромадження вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два. [12, с. 10-11]

Гроші за своєю сутністю - це загальний еквівалент. Розкриваючи сутність грошей, К.Маркс у своїй праці "Капітал" дав їм таке визначення: "Специфічний товарний вид з натуральною формою якого суспільно зростається еквівалентна форма, стає грошовим товаром, або функціонує як гроші".

Не менш важливим доцільно навести визначення сучасних грошей, адже поняття та сутність грошей згодом змінюється та доповнюється, отже, приймає нового значення.

Сучасні гроші - це кредитні гроші, які виражають рух позикового капіталу. Тому вони, намальовані на папері чи у формі електронної картки, виражають рух позикового капіталу, що визначає їхню матеріальну природу. Отже, сталася не дестафація, не дематеріалізація грошей, а зміна їхньої матеріальної субстанції. Раніше це був товар, а нині - капітал, що робить сучасні гроші не просто повноцінними, а значно більш досконалішими, економними, гнучкими, а значить, дієвішим важелем в економічному і соціальному розвитку. [9, с. 8]

Гроші належать до низки дуже загадкових феноменів, виникнення яких цікавило людство вже в стародавні часи. За довгий час існування товарного виробництва і його дослідження вченими-економістами з питань походження грошей сформувалися різні погляди, які умовно можна звести до двох основних загальних напрямків: раціоналістичного й еволюційного. [4, с. 7]

Прихильники раціоналістичної концепції пояснювали появу грошей наслідком домовленості, тобто угоди між людьми з метою подолання труднощів і полегшення процедури обміну товарів. Вперше ця концепція була висунута Аристотелем у праці "Нікомахова етика". У цій науковій праці знаходимо кілька винятково важливих гіпотез щодо походження грошей. Аристотель писав: "Все, що бере участь в обміні, має бути якимось чином порівняним…". Для здійснення обміну "має існувати певна одиниця виміру, при чому обґрунтована на умовності". [11, с. 9]

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для полегшення обміну товарів і підвищення ефективності його функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналістичної концепції. Згідно з нею гроші є результатом еволюційного процесу розвитку форм вартості, який стихійно призвів до того, що деякі предмети виділилися з товарного світу і посіли в ньому особливе місце. [18, с. 29]

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії А. Смітом. Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин. [13, с. 6]

Поступово, з плином часу, у когось краще виходило вирощування хліба, у другого -- ловля риби, у третього -- виробництво горнят, а хтось був неабияким мисливцем. Тому в різних виробників починає нагромаджуватися надлишок продукту, у виготовленні якого вони були вправнішими. Саме це спричинило виникнення обміну. Наприклад, гончар хотів обмінювати глечики на м'ясо, рибу і хліб, а рибалка свою рибу-- на посуд, хліб тощо. Найранішою формою обміну продуктами був, по-сучасному кажучи, бартер. Бартер -- це безпосередній обмін одних продуктів чи послуг на інші. [12, с. 62-63]

З розвитком суспільних відносин стало очевидним, що безпосередній обмін незручний, він потребує багато часу і зробити це було досить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку -- сокиру, а за неї -- зерно.

У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто споживною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну, їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступово набувають нової споживної вартості -- властивості бути загальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з глибокої давнини відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів виступали худоба, хутро, сіль, зерно, черепашки, метали та ін. [13, с. 7]

Отже, стає потрібним загальний еквівалент, яким можна було б виміряти вартість будь-якого товару. Ним виявилися гроші -- особливий, специфічний товар, який почав виконувати роль такого еквівалента. [11, с. 63]

Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові функції -- засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Ці функції були першими в історії розвитку грошей. Їх одночасне виконання перетворило звичайний товар в якісно інше явище -- гроші. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності суспільної праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра тощо), а потім цих останніх -- кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а потім -- благородних (срібло, золото). (Додаток А)

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей поступово набули настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару -- його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей -- здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задовольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.

Проте представники концепції еволюційного походження (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) довели безпідставність раціоналістичної концепції. На їхню думку, виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.

Відповідно до еволюційної концепції походження грошей, історія їх виникнення є результатом розвитку суспільного поділу праці, обміну, товарного виробництва. Аналіз історичного процесу розвитку обміну і форм вартості дає можливість зрозуміти, як із загальної маси товарів виокремився один товар, що почав виконувати роль грошей і спеціальним призначенням якого стала роль загального еквівалента. [3, с. 93]

Згідно з нею гроші є результатом еволюційного процесу розвитку форм вартості, який стихійно призвів до того, що деякі предмети виділилися з товарного світу і посіли в ньому особливе місце. Історія грошей починається з прямого обміну продуктів, або бартеру, і передбачає подальший обмін товарів за допомогою посередника чи загального еквівалента, роль якого спочатку виконували хліб, олія, какао-боби, хутро звірів, сіль, худоба, а згодом - срібло і золото та паперові гроші. [2, с. 29]

На мою думку, обидві концепції мають раціональне пояснення. Нові форми грошей не відміняють старих. Паперові гроші лише видозмінили роль золотих і срібних, проте не скасували їх призначення. Сучасна ж епоха започаткувала електронні гроші, але не видозмінила паперові чи металеві.

Процес еволюції та становлення грошей являє собою розвиток форми вартості, тобто розвиток мінової вартості.

Проста, або випадкова, форма вартості з'явилась на найнижчих щаблях економічного розвитку. Ця форма була найпростішою, епізодичною і випадковою, оскільки обмін не був регулярним. Пропозиції, за якими обмінювались товари, теж були випадковими. Наприклад, одна община могла обміняти надлишок шкір овець на надлишок зерна, що утворився в іншій общині, і такий обмін можна подати так: одна шкіра вівці на один кошик зерна. Мінова вартість за такого обміну могла часто змінюватись у часі і просторі.

Розгорнута форма вартості. Подальший розподіл праці зокрема розмежування скотарства і землеробства, сприяв розвитку товарних відносин. Надлишки землеробської продукції вже не випадково, а регулярно починають обмінюватись на надлишки продукції тваринництва. Один товар обмінюється на велику кількість інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює: одній вівці, двом унціям золота, двом шкірам соболя.

Але оскільки товар безпосередньо обмінюється на інший, а обмін між общинами з розпадом первісного ладу змінюється на обмін між індивідами, то останній стикається з певними труднощами. По-перше, у багатьох випадках під час обміну може виникнути невідповідність попиту і пропозиції на конкретному ринку. Наприклад, власник овечих шкір хотів виміняти їх на зерно, а власнику зерна потрібна сіль, а овечі шкіри не потрібні, тобто всі учасники обміну нічого не моглипридбати і поверталися з ринку зі своїми товарами. По-друге, певний товар виражав свою вартість у споживній вартості безлічі інших товарів, що у свою чергу ускладнювали мінові пропорції товарів та орієнтацію товаровиробників у їхній господарській діяльності.

Загальна форма вартості. Поступово учасники обміну впевнювалися у тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такі, попит на які найбільший. Тому кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний всім. Такими товарами за різних часів у різних місцевостях найчастіше були худоба, сіль, зерно та ін. Загальна форма вартості - це така форма, за якої безліч товарів обмінюється на якийсь один товар, і цей товар стає загальним еквівалентом. Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало, власне, появу грошей у їх найпростішому вигляді. Вони, вже могли виконувати базові грошові функції - засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Однак у цій ролі товари затримувались недовго, оскільки зі збільшенням кількості продуктів обміну, ускладненням та розширенням територіальних меж обміну, вже не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності. В результаті обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар - метал. Цей процес становлення товару як загального еквівалента, дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості - грошової.

Грошова форма вартості. Відмінність грошової форми вартості від загальної полягає не в тому, за яким товаром закріпилась роль загального еквівалента, а в тому, чи закріпилась ця роль за одним товаром. І якщо таке закріплення відбулось, то й перехід від загальної форми вартості до грошової можна вважати таким, що здійснився.

Отже, цілком очевидним є висновок про те, що виникнення та розвиток грошей - тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є науково достовірним і створює сприятливу базу для з'ясування суті грошей. Кожна з цих форм послідовно відображає процес зародження і зростання ролі грошей та їх взаємодії з властивостями вищого ступеня розвитку товарного виробництва й обміну. [6, с. 21]

Таким чином, гроші -- історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється зі зміною умов виробництва. Гроші розв'язали протиріччя товарного виробництва між споживчою вартістю і вартістю. З появою грошей товарний світ розділився на дві частини: перша -- товар-гроші, друга -- всі інші товари. Споживча вартість сконцентрована з боку всіх товарів, а їхня вартість -- з боку грошей. Товари, які беруть участь в обміні, виступають як споживчі вартості. Гроші стають виразником споживчих вартостей усіх товарів через свою вартість. [8, с. 16]

Об'єктивний характер появи грошей засвідчив тривалий процес розвитку форм грошей: від простих товарів (худоба, зерно, сіль та ін.) до сучасних кредитних (електронних грошей). З розвитком форм грошей змінювався механізм їх функціонування та роль держави у цьому процесі.

2. Теоретичний аналіз функцій грошей

Більшість західних економістів-дослідників питання теорії грошей -- виводять їх сутність з того, які функції виконують гроші. При цьому констатують: грошима може бути все, що визнається людьми за гроші і виконує їх функції. [3, с. 93]

Функція грошей - це певне призначення грошей щодо обслуговування руху цінності в процесі відтворення. Питання про функції грошей є одним з найбільш дискусійних у теорії грошей. Розбіжності стосуються не тільки трактування окремих функцій, а й їх кількості. Дискусії ведуться як між представниками різних шкіл, так і всередині кожної з них. (рис. 2.1)

Особливо помітні розбіжності у трактуванні функцій грошей серед представників немарксистських теорій. Не заперечуючи взагалі існування функцій грошей, більшість із них визнають лише три функції. Разом з тим класики економічної теорії та деякі її представники кінця XIX - початку XX ст. визнавали п'ять функцій грошей: мірила цінності, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження і світових грошей. [12, с. 30]

рис. 2.1 Характеристика функцій грошей

Гроші - усе, що приймається в обмін на товари або як погашення боргу, причому не задля власного вживання, а для наступного аналогічного обміну, тобто є засобом платежу. Як засіб платежу гроші становлять деяку сутність, що переходить з рук у руки під час здійснення платежу, тобто вони діють як засіб обігу, виконуючи функцію, що є важливою у будь-якій економіці, за винятком найпримітивніших. Термін "гроші" використовується також для позначення "грошей (одиниць) рахунку", тобто належить до системи абстрактних облікових одиниць, в яких виражаються цінності або визначаються заборгованості. На практиці існування такої системи є обов'язковою попередньою умовою системи цін, оскільки вона перетворює відносні цінності в зручні, виражені в кількості грошей, ціни. У сучасних грошових системах головними засобами платежу є боргові зобов'язання, як-от: банкноти і банківські депозити. Крім використання функцій засобів обігу, такі засоби платежу використовують для нагромадження активів, тобто вони функціонують і як "засоби збереження вартості". [5, с. 4]

Для більш детального теоретичного аналізу функцій грошей я проаналізувала різні точки зору авторів стосовно функцій грошей. Для цього я використала двадцять джерел, в яких кожен автор по-своєму трактує функції та зазначає їх особливості, призначення і роль в економічному житті суспільства. (Додаток Б)

Сутність функції грошей як міри вартості полягає у тому, що вартість усіх товарів вимірюється за допомогою грошей, набуваючи форми ціни. Функція міри вартості виражає відносини товару до грошей як до загального еквівалента. Отже, функціональне призначення грошей як міри вартості нероздільно пов'язане з категорією ціна, що є грошовим виразом вартості товару.

З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій і ролі грошей у цьому механізмі. Тому виділяють основні етапи механізму визначення грошових функцій: 1. початкові стадії розвитку суспільства; 2. закріплення ролі грошей за золотом; 3. епоха паперових грошей. [2, с. 10]

Ціна залежить, з одного боку, від вартості товару, з іншого - від вартості самих грошей. Вартість товару може бути незмінною, але за умови зменшення вартості грошей ціни на товари зростатимуть. Тобто, спостерігається обернено пропорційна залежність між ціною та вартістю грошової одиниці.

Для порівняння цін різних за вартістю товарів необхідно звести їх до одного масштабу, тобто виразити їх в однакових грошових одиницях. Масштабом цін у металевому обігу називається законодавчо фіксована вагова кількість грошового металу (наприклад золота або срібла), прийнятого у певній країні за грошову одиницю. (табл. 2.1) Як зазначалось вище, на перших етапах економічного розвитку, масштаб цін збігався з їх ваговим вмістом, але у процесі розвитку грошових відносин він почав відокремлюватися від безпосередньоговагового вмісту. Основними чинниками цього відхилення можна вважати: зношення і псування монет, зменшення їх вагового вмісту державною владою, перехід від менш цінних до більш цінних металів, з яких карбувалися монети. Як наслідок, прийнятий державний масштаб цін поступово відмежувався від реального грошового вмісту грошової одиниці. З появою розмінних на золото паперових грошей, масштаб цін зберігав своє призначення. На основі масштабу цін порівнювались національні грошові одиниці, відповідно встановлювались валютні курси.

гроші платіж вартість ціна

Табл. 2.1 Сутність масштабу цін під час еволюції

Функцію грошей як міри вартості держава повинна регулювати ринковими методами, наприклад, шляхом підвищення купівельної спроможності національної валюти з метою сприяння зростанню виробництва. У нормалізації або порушенні функції міри вартості міститься ключ до розгадки однієї із причин подвійного характеру економічної категорії грошей, яка здатна залежно від конкретних умов сприяти розвитку або, навпаки, спаду економіки. [10, с. 25]

Функцію міри вартості сучасні гроші виконують тим краще, чим стабільніша їхня купівельна спроможність. Тільки при стабільних грошах усі грошові показники здатні правильно відображати зміни в реальних економічних процесах. В іншому разі ці показники представляють стан економіки на мікро- та макрорівнях у викривленому, спотвореному вигляді і не можуть бути надійними орієнтирами для прийняття правильних економічних рішень.

При реалізації товару гроші виконують функцію засобу обігу. Засіб обігу -- це функція, в якій гроші виступають посередником в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Як посередники гроші доводять товари до споживача. Самі вони залишаються у сфері обігу і обслуговують наступні операції обміну. Функцію грошей як засобу обігу виконують не ідеальні, а реальні гроші. Для здійснення кругообігу Т -- Г -- Т мають бути реальні гроші. Функція засобу обігу передбачає фізичну наявність відповідної кількості грошей (готівкових чи безготівкових). Передача товару покупцю і його оплата відбуваються одночасно. (рис. 2.2)

На відміну від безпосереднього бартерного товарообміну (Т1 -- Т2), обмін товарів, що здійснюється за допомогою грошей, називається товарним обігом. Його формула Т1 -- Г -- Т2. Вона складається з двох актів: Т1 -- Г -- продаж і Г -- Т2 -- купівля. У формулі Т1 -- Т2 товар безпосередньо обмінювався на інший товар, тобто відчуження одного товару було одночасно набуттям іншого товару. У формулі ж Т1 -- Г -- Т2 купівля і продаж відособлюються в просторі і часі.

За продажем товару купівля одразу може і не настати. Більше того, продавець одного товару може взагалі не купувати іншого товару. В такому разі повний товарний метаморфоз не відбудеться. В цьому криється абстрактна можливість кризи збуту, що негативно позначиться на процесі виробництва товарів.

рис. 2.2 Необхідні умови для виконання функції засобу обігу

Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, тобто в момент сплати покупцем за отриманий товар. Ось чому для продавця байдуже, чи мають вартість отримані гроші, адже метою продавця є не гроші, а інший товар. Тому для виконання функції засобу обігу не має значення, в якій формі виступають гроші -- повноцінних золотих чи срібних монет, розмінних чи нерозмінних знаків вартості.

Виконувати цю функцію можуть не лише повноцінні гроші, а й такі, що не мають внутрішньої вартості. Тобто виступати посередником при обміні товарів можуть і неповноцінні паперово-кредитні гроші. Важливо лише те, щоб як засіб обігу вони забезпечували перехід товарів від виробника до споживача, щоб їх як гроші визнавало суспільство, щоб можна було їх використати як купівельний засіб.

У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню тощо. Проте розвиток ринкових відносин, зокрема й завдяки грошам як засобу обігу, створює передумови для звуження сфери використання цієї функції. Це відбувається завдяки розширенню використання кредитних відносин.

Функція грошей як засобу платежу виникла саме у зв'язку з розвитком кредитних відносин у товарному господарстві. Цю функцію гроші виконують у разі, коли товар продається у кредит, що пов'язано з неоднаковими умовами виробництва і реалізацією товарів, різною тривалістю їх виробництва й обігу, сезонним характером виробництва, що створює нестачу додаткових коштів у суб'єкта господарювання. В результаті виникає необхідність купівлі-продажу з відстрочкою платежу, тобто у кредит.

Гроші як засіб платежу мають специфічну форму руху, яка відрізняється від форми руху грошей як засобу обігу:

Т - Д - Т - функція грошей як засобу обігу;

Т-3.. .3 -Т - функція грошей як засобу платежу,

де: 3 - боргове зобов'язання.

Таким чином, за такого обміну немає зустрічного руху грошей і товарів, погашення боргового зобов'язання є кінцевою ланкою у процесі придбання або продажу. До грошей у функції засобу платежу ринок висуває одну з основних вимог - сталість. Гроші виявляються у цій функції досить гостро, тому що діє фактор часу. Якщо кредитор надасть кредит на довгостроковий термін, і за цей час гроші знецінюються, то він не поверне позиченої вартості й зазнає збитків. Щоб уникнути цього необхідно використовувати плаваючі процентні ставки відповідно до знецінених грошей, що у свою чергу негативно впливає на стан кредитного ринку в державі.

Крім того, існує ймовірність загрози неплатежу. Оскільки в умовах розвинутого товарного господарства гроші у цій функції пов'язують між собою велику кількість суб'єктів господарювання, майже кожний з яких купує товари у кредит, розрив у одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов'язань, що в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу.

Функція грошей як засобу платежу за змістом є продовженням функції засобу обігу і з'явилася вона пізніше, на вищих етапах розвитку товарно-грошових відносин. Грошей не можна уявити без функції міри вартості і засобу обігу, тоді як без функції засобу платежу вони логічно можуть існувати. (рис. 2.3)

рис. 2.3 Відмінності грошей як засобу платежу та як засобу обігу

Гроші як засіб платежу, як і засіб обігу, передаються від одного суб'єкта відносин до іншого, тобто здійснюють обіг. Тому коли мова йде про грошовий обіг, то найчастіше мається на увазі функціонування їх і як засобу обігу, і як засобу платежу. Відповідно і загальна масса грошей в обігу включає їх кількість в обох цих функціях. Вимоги закону грошового обігу поширюються на загальну масу грошей, тобто на обидві їх функції.

Гроші, виступаючи загальним еквівалентом, тобто забезпечуючи його власнику отримання будь-якого товару, стають загальним втіленням багатства. Тому в людей виникне прагнення до накопичення їх та заощадження. Для утворення скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу переривається. Однак просте накопичення і заощадження грошей додаткового доходу власникові не приносить.

На відміну від попередніх двох функцій, гроші як засіб нагромадження повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними. При металевому обігу ця функція виконувала економічну роль стихійного регулятора грошового обороту: зайві гроші направлялися в скарбниці, нестача поповнювалася за рахунок скарбів.

З розвитком товарного виробництва значення функції як засобу накопичення та заощадження зростало. Без накопичення та заощадження ставало неможливим здійснювати процес відтворення. На відміну від простого товарного відтворення, коли гроші нагромаджувались у вигляді "мертвих скарбів", з розвитком виробництва підприємцю стало невигідно зберігати гроші, їх стали направляти в оборот, щоб отримати прибуток. Крім того, акумуляція тимчасово вільних коштів -- необхідна умова кругообігу капіталу. Саме створення грошових резервів на підприємстві забезпечує пом'якшення порушень, що виникають у окремого господарюючого суб'єкта, а резерви в масштабі країни -- відсутність диспропорцій у народному господарстві.

У розвинутому товарному виробництві в ролі тезавранта виступає не тільки золото в зливках, а й ювелірні вироби, предмети розкоші, нерухомість, земля тощо. Що ж стосується держави, то вона, як правило, створює золото-алмазний валютний резерв. При цьому її золоті запаси переважно формуються зі зливків золота, золотих монет та ювелірних виробів високої художньої цінності.

Виконання грошима функції засобу нагромадження є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких можна використовувати тимчасово вільні кошти, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх у позику підприємствам та організаціям інших галузей та окремим кредиторам. [8, с. 28-29]

Розширення інтернаціоналізації виробництва і виходу товарного обміну за межі національних кордонів, формування інтернаціональної вартості товарів, поглиблення міжнародного поділу праці і пов'язана з цим необхідність міжнародного обміну товарами та послугами об'єктивно потребує, щоб гроші були засобом зв'язку відособлених товаровиробників не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. В такій якості гроші виконують функцію світових грошей.

Функція світових грошей зумовлюється особливостями руху вартості на світовому ринку, поділом цього ринку державними кордонами. Тому ця функція виявляється у взаємовідносинах між країнами, між юридичними та фізичними особами, що знаходяться в різних країнах.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грішми руху вартості в міжнародному економічному обороті і забезпеченні реалізації взаємовідносин між державами. Економічні відносини між суб'єктами економіки різних держав і самими державами виникають у зв'язку із зовнішньою торгівлею, міжнародним туризмом, кредитними, культурними, політичними та іншими зв'язками між державами.

Якщо національна валюта країни вільно конвертується (конвертація -- гарантована можливість обміну національної валюти на іноземну за реально існуючим курсом), то вона здатна обслуговувати платежі не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. У цьому випадку для зовнішніх зв'язків не потрібна якась особлива форма грошей, крім національної валюти.

Якщо ж національна валюта в країні вільно не конвертується, то зовнішні зв'язки цієї країни обслуговуються вже не нею, а іноземною валютою, що виступає в ролі світових грошей. Це й дає підставу для виділення світових грошей як самостійної функції грошей.

Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і засіб перенесення багатства з однієї країни до іншої.

Отже, світові гроші -- це комплексна функція, що включає, за суттю, майже всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку. Функціонування в сучасних умовах світових грошей, передусім як платіжного і купівельного засобів, у вигляді національних грошових одиниць, що не мають золотого забезпечення, зумовлено самим розвитком світової економіки й відповідними йому змінами міжнародних платіжних відносин. Це виявляється в тому, що сформувався єдиний широкий світовий ринок, система взаємозв'язків і взаємозалежностей між його суб'єктами характеризується розвитком кредитних відносин і банківського обслуговування. У зв'язку з цим світові гроші в більшості випадків функціонують миттєво і немає потреби використовувати для цього повноцінні гроші, бо вимоги світового ринку цілком задовольняються знаками вартості.

Самі відносини між державами докорінно змінилися, доповнивши економічне протистояння співробітництвом з метою спільного регулювання світового економічного простору і грошових відносин між собою.

Економічний потенціал окремих країн досяг величезних розмірів, що створило можливість для деяких держав забезпечити на міжнародних ринках довіру до своїх національних грошей як реальних носіїв мінової вартості. Спільними зусиллями країни вибудували механізми забезпечення високої довіри до деяких з найбільш сталих національних валют, наприклад долар США, а також створили нові міжнаціональні валюти з такими самими якостями -- євро тощо.

Однак золото й нині відіграє значну роль у виконанні грішми функції світових грошей. Це функція централізованого резерву країни. Він зосереджується в центральних банках і може використовуватися в міжнародних розрахунках опосередковано. Спочатку відбувається продаж золота на світових ринках золота, а вже потім його обмінюють на національні валюти інших країн. [9, с. 36-37]

3. Аналіз практики використання функцій грошей в соціально-економічному розвитку України

Гроші та проблеми їхнього використання посідали й посідають важливе місце у життєдіяльності кожного суб'єкта господарювання і окремої людини. Безумовний інтерес становить питання про функції сучасних грошей, бо саме функції відображають їх глибинні властивості. Сучасні дослідники розрізняють не тільки різну кількість функцій, а й уживають різні їх назви і вкладають у них різний зміст.

Гроші та грошова проблематика пронизують усі сфери соціального життя і є невід'ємними атрибутами існування сучасної цивілізації. Оцінка усіх сфер не лише економічної діяльності, а й самого буття людини в сучасній цивілізації здійснюється через використання грошей.

Важливе питання теорії грошей - про представницьку вартість нинішньої грошової маси загалом та її одиниці, знаходить своє пояснення в законі грошового обігу. Закон грошового обігу вимагає ув'язки при виконанні грошима всіх функцій, починаючи з міри вартості і надалі засобу обігу, платежу, нагромаджень та заощаджень, як у національних масштабах, так і на світовій арені. При цьому необхідно вбачати відмінність між функцією грошей та їх видами і різноманітними інструментами, за допомогою яких здійснюються ці функції грошей. [21, с. 199]

У сучасній літературі поширені способи визначення природи грошей шляхом виділення їх функціональних властивостей. Функція є специфічним виявом суті економічної категорії, в даному випадку грошей. Зміна суті зумовлює модифікацію функцій, і навпаки. Тому великою помилкою є не помічати, що сучасні гроші характеризують якісно новий етап їх еволюції, вони мають якісно нові риси в своїй природі і в суті, відповідно у функціях, їх основу становить рух позичкового капіталу, якісно нове явище порівняно з таким специфічним грошовим товаром, як золото. Ця обставина позначилася і на розвитку функцій сучасних грошей. Специфічний характер кожної функції грошей пов'язаний з тими особливостями, які є на кожному етапі товарно-грошових відносин і характеризують певну грань суті грошей.

Суть грошей як міри вартості полягає в їх здатності вимірювати вартість усіх товарів і виступати посередником під час встановлення ціни. Спроможність сучасних грошей виконувати функцію міри вартості переважно пов'язують із запереченням товарного обміну на підставі їх власної вартості. У західній економічній літературі функція міри вартості втратила своє поширення - тут для виміру і зіставлення товарів переважно використовують категорію ціни.

Функцію грошей як засобу обігу визнають практично представники всіх напрямів економічної думки. Роль грошей розглядають як посередницьку в обміні товарів за протилежно спрямованого руху товарів і платіжних засобів. Дедалі вищий рівень спеціалізації та кооперації в сучасній економіці, що пов'язана з чимраз більшим територіальним та касовим розмежуванням виробників і споживачів, підвищує роль грошей як засобу обігу. У деяких випадках функцію засобу обігу ототожнюють зі звичайним технічним інструментом, який забезпечує обмін товарів. В інших випадках намагаються знайти певні глибинні соціально-економічні процеси, які ця функція опосередковує.

Визнання функції грошей як засобу обігу пов'язане з тим, що її можуть виконувати золото і паперові гроші, та новітні електронні носії інформації. Функція засобу платежу пов'язана зі зустрічним рухом товарів і платіжних засобів, коли здійснення платежу та його отримання відокремлене в часі, тобто продавець виступає кредитором, а покупець - його боржником.

Сучасна економічна діяльність тісно пов'язана з використанням банкнот, векселів, чеків, частка яких у платіжному обігу постійно збільшується. Розвиток кредитних грошей у здійсненні функцій платежу також пов'язаний з процесами акціонування, концентрації виробництва та розвитку монополій. В окремих випадках функція засобу платежу розглядається в контексті рахункових одиниць та технічних інструментів товарообмінних процесів.

Функція нагромадження або збереження вартості є однією з найвагоміших у забезпеченні розвитку сучасних економічних систем. У сучасній ринковій економіці основний аспект функції нагромадження пов'язується з інвестуванням. Процес нагромадження здійснюється самими учасниками економічної діяльності або опосередкований кредитними закладами і забезпечує інвестиції, які є основою економічного зростання. Серед різноманітних сучасних інструментів нагромадження лише гроші володіють абсолютною ліквідністю і можуть бути використані в будь-яких напрямах господарської діяльності.

Розвиток інститутів фінансових посередників пов'язаний з використанням різноманітних каналів нагромадження та проходження коштів, що є характерною ознакою ринкової економіки. Світові гроші пов'язані з міжнародним розподілом праці у сфері виробництва товарів та надання послуг.

Проте, певна частина вчених-економістів заперечує самостійне виділення цієї функції, оскільки вона не втілює у своїй сутності нічого нового порівняно з національними грішми, деякі з них виходять на міжнародну арену і безпосередньо виконують роль світових грошей. Роль світових грошей виконувало золото, але поступово вона переходила від англійського фунта стерлінгів до американського долара. В подальшому конкуренцію національним валютам склали міжнародні розрахункові одиниці, а в сучасних умовах - Євро.

У міжнародній економічній діяльності однією з найбільш актуальних проблем є встановлення ціни однієї національної валюти відносно іншої або їх курсів. Проблема курсоутворення є однією з центральних у функції світових грошей, що впливає на динаміку експортно-імпортних операцій. [20, с. 121-123]

Сучасний розвиток економіки, її інформаційний характер та нові підходи до суті грошей через призму фінансової науки, де, гроші розглядаються як основний предмет дослідження, дають підставу для появи та обґрунтування нової функції грошей -- інформаційної.

За допомогою інформаційної функції ми не лише оцінюємо реальний стан економіки країни й окремих господарств, ми можемо також прогнозувати економічний і соціальний розвиток держави, планувати роботу підприємств і окремої особи в умовах невизначеності. При об'єднанні ринків за допомогою сучасної банківської системи гроші стають світовим інформаційним інструментом.

Зрозуміло, що інформаційна функція, як і інша економічна категорія, не може існувати окремо, без взаємозв'язку із тими функціями, що досліджувалися раніше.

Інформаційна функція грошей дає можливість не лише оцінити вартість товарів і послуг, а й оцінити ринки, бізнес і, крім того, здійснити планування та організацію діяльності як окремих домогосподарств чи підприємств, так і країни в цілому.

Таким чином, інформаційна функція грошей не дублює функції виміру вартості, а є ширшим поняттям, яке найповніше відповідає сучасній формі грошей. Гроші є носіями тієї необхідної ринку інформації, яка забезпечує його функціонування. З огляду на це сьогодні ми не можемо не виділяти й не досліджувати інформаційної функції грошей.

150 років тому К. Маркс розробив теоретичну основу грошей. З того часу відбулися радикальні зміни в економіці, фінансах і кредиті, з'явилися нові види грошей, розширилися товарно-грошові відносини. Аналіз економічної літератури свідчить про намагання окремих фахівців поглибити теорію грошей, уточнити, а то й обмежити кількість їх функцій, як це роблять американські економісти, на думку котрих гроші виконують три функції: засобу обігу, міри вартості, засобу збереження. Проте ці спроби не сприймаються однозначно. Сучасні аналітики прагнуть дещо змінити послідовність дій функцій грошей, виходячи з їх ролі у грошовому обороті. Дехто з учених поділяє їх функції на найважливіші й важливіші. Діюча послідовність функцій грошей відповідає грошовому обороту в суспільному відтворенні, тому такий поділ функцій грошей є недоцільним.

Деякі дослідники стверджують, що трудова теорія вартості в сучасних умовах начебто входить у суперечність із нормальним економічним процесом і не відповідає ні вимогам ринку, ні вимогам покупця, а отже, слід відмовитися від функції грошей як міри вартості. Така метаморфоза з рухом грошей відбулася завдяки новітнім технологіям, активного розвитку ринкових відносин, розширенню фінансово-кредитних операцій тощо.

У сучасних умовах статус грошей визначають з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників, особливостей конкретної ситуації.

З втратою золотом функцій грошей останні втратили деякі властивості дійсних (золотих) грошей, проте набули цілу низку нових, притаманних лише сучасним грошам, чим відрізняються не тільки від золотих грошей, а й від їх так званих "повноважних представників", тобто банкнот, які мали зв'язок із золотом (і втрачали його в міру еволюції золотого стандарту). Нині не тільки сутність, а й функції грошей у вигляді грошових білетів, білонної монети і записах на рахунках у банках суттєво відрізняються. Відповідно змінюється і роль грошей в економіці країни (та світу загалом), що потребує визначення сенсу і функцій сучасних грошей, без чого неможливо ефективно підтримувати ні їх сталість, ні вплив на економічне та соціальне життя суспільства.

Деякі вітчизняні економісти вже почали усвідомлювати: сучасні гроші не мають власної вартості, а отже, не можуть виконувати функції міри вартості та бути засобом нагромадження вартості, хоча при цьому, на погляд тих же економістів, сучасні гроші все ж залишаються загальним еквівалентом вартості товарів, що суперечить здоровому глузду.

Зрозуміло, зміни стосовно сутності грошей, які відбулися з моменту демонетизації золота, відобразилися і на виконуваних функціях, отож важко погодитися з висновком, що "у процесі еволюції функції грошей не трансформуються", бо сьогодні гроші не виконують, наприклад, функції світових грошей в її марксистському трактуванні. Хоча в міжнародних розрахунках використовуються сучасні гроші без власної вартості та у своїх "національних мундирах", твердження деяких економістів про виконання грошовими білетами сучасних грошей функції "світових грошей" є дуже спірним. І якби ми не тлумачили зміст функцій "світові гроші" щодо сучасних грошей (без зв'язку із золотом і без власної вартості), ми врешті-решт усе ж доходимо висновку, що зміст (глибинні властивості сучасних грошей у міжнародних розрахунках) характеризує саме функція засобу платежу.

Не виконують сучасні гроші й такої функції дійсних грошей, як міра вартості. Це зумовлено тим, що сучасні гроші не мають масштабу цін (як законодавчо встановленої ваги металу в грошовій одиниці країни) і відповідно не мають власної вартості, у зв'язку з чим вони не можуть власною вартістю вимірювати вартість товарів. Отже, стосовно сучасних грошей немає навіть передумов для розгляду їх у функції міри вартості. Це свідчить про те, що сучасні кредитні гроші такої функції золотих грошей, як міра вартості, не виконують, до речі, як і банкноти, котрі власної вартості не мали, тож здійснювали лише представництво вартості золотих грошей. Саме у сучасних грошах без власної вартості виражаються сьогодні товарні ціни та порівнюються цінові пропорції між товарами. Тому не можна не погодитися з твердженням, що сьогодні однією з функцій сучасних грошей є функція вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами, а не функція міри вартості, яка була притаманна золотим грошам і яку не виконували навіть їх повноправні представники - банкноти. Навряд чи є підстави вважати сучасні гроші мірилом цінності товарів, тому стосовно сучасних грошей доцільніше розглядати функцію вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами, що точніше передає їх глибинну сутність.

Отже, сучасні гроші виконують функцію вираження товарних цін та цінових пропорцій між товарами; функцію засобу обігу; функцію зберігання і нагромадження цінності та функцію засобу платежу. [15, с. 28-30]

За своєю суттю гроші сьогодні є легітимною борговою розпискою найбільшого господарюючого суб'єкта - держави. Це свідчить про те, що "пред'явник цього" має право відчужувати у свою користь (власність) частку національного багатства, розмір якої визначається її міновою вартістю, описаною на мові грошових одиниць, кількість яких зафіксована у самій розписці. Гроші, таким чином, виконують функцію регламентації відносин власності, які реалізуються в актах купівлі-продажу, що є найважливішою частиною обмінних процесів, без яких неможлива господарсько-економічна діяльність людей. [17, с. 186]