Тіньова складова національної економіки та напрямки протидії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Сумська філія

Реферат на тему:

"Тіньова складова національної економіки та напрямки протидії"

Підготувала:

Студентка ПЗдб-13-3

Троценко Ю.Ю.

Суми, 2013

План

Вступ

1. Сутність та структура тіньової економіки

2. Особливості існування тіньової економіки в Україні

3. Детінізація економіки як нагальна потреба українського суспільства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Світовий історичний досвід господарювання показує, по-перше, що "тіньова" економіка у різних масштабах існувала практично у всіх економічних системах, по-друге, - багатогранність її форм розширялася пропорційно до рівня розвитку суспільних відносин і, по-третє, - по мірі розвитку боротьби з нею вона посилювала свою функцію самовідтворення. Оскільки "тіньова" економіка існує в умовах різних соціально-економічних систем, то її особливості та різноманітність форм визначаються специфічністю того чи іншого етапу економічного розвитку країни, національними традиціями.

"Тіньова" економіка не є породженням перебудови економічних, соціальних і політичних відносин в Україні. В період ринкових реформ відбулося лише її бурхливе зростання та реструктуризація (зміна форм і механізмів).

Змінилася її організація. Якщо раніше "тіньова" економіка включала в себе такі елементи, як дрібні крадіжки продукції, приписки, хабарництво, підпільне виробництво продукції, то наприкінці ХХ століття стала формуватися складна розгалужена система, яка мала вже спеціалізацію, своїх лідерів та "авторитетів". За розрахунками спеціалістів, з початку 60-их і до кінця 80-их років "тіньовий" сектор економіки колишнього Союзу зріс у 30 разів і досяг позначки понад 20 % національного доходу.

Однією з причин розвитку "тіньового" сектору економіки було чинне на той час законодавство та існуюча економічна політика, яка не давала підприємливим та ініціативним людям реалізувати свої можливості легальним шляхом. Саме тоді з'явилися у великій кількості різні нелегальні "підпільні" цехи або такі, що діяли під прикриттям легальних державних підприємств. Після набуття Україною незалежності "тіньова" економіка стрімко набрала темпи.

Почали формуватися та набирати сили мафіозно-спекулятивні та кримінальні структури, чий капітал примножувався на грунті не лише пограбувань та майнових переділів, а й невиваженої інфляційної політики держави, невпорядкованості її кредитно-фінансової та банківської систем.

1. Сутність та структура тіньової економіки

Тіньова економіка - це системне явище господарювання асоціальної природи, що притаманне країнам з будь-яким соціально-економічним ладом і виражає різний рівень інтенсивності соціальної небезпеки та відображає форму кризи державного управління економіки як дисфункціональність.

На наш погляд, усі ланки тіньової економіки характеризують не поодинокі зони кризового управління, а утворюють асоціальну систему тіньової економіки із органічно взаємопов'язаними внутрішніми механізмами функціонування. До тіньової економіки належить вся тіньова інфраструктура, що забезпечує її повсякденне виживання й відтворення - законодавча, політична, ідеологічна, культурна, етична, поведінкова, система духовних і матеріальних цінностей та інші.

Недосконала система державного управління та контролю за суб'єктами господарювання сприяє відносному поділу економічного простору на офіційний і тіньовий сегмент. Поділ економічного простору держави на офіційний (соціально-позитивний) і тіньовий (соціально-негативний) сегмент відбувається на основі рівня якості управління економікою з боку органів державної влади і управління: чим вища якість управління - тим менший рівень тіньової економіки і навпаки.

Як показує аналіз світової практики функціонування тіньової економіки, вона є антисоціальною системою всередині країни, небезпека кожного з її елементів постійно підсилюється синергічним ефектом від дії інших складових, що утворюють комунікаційну тінь - неформальна, прихована, підпільна та кримінальна економіка.

Так, після прийняття Податкового кодексу України у грудні 2010 року, в результаті посилення податкового тиску на підприємців, що раніше працювали на єдиному податку, майже третина їх пішла в "тінь", що примусило державні органи влади й управління переглянути такий порядок і більш диференційовано підійти до платників єдиного податку, розділивши їх на три групи з відповідним рівнем оподаткування. За якісного державного менеджменту таких "збоїв" у роботі звичайно не було б, так як він мав би добре усвідомлювати, що значно легше спрямувати підприємця в "тінь" ніж детінізувати його діяльність.

Проведений нами аналіз зарубіжних і вітчизняних літературних джерел стосовно поняття терміну "тіньова економіка" свідчить про те, що єдиного поняття стосовно його визначення не існує і між ними існують певні відмінності щодо визначення тіньової економіки.

Так, зарубіжні дослідники надають перевагу так званому операційному визначенню, для якого характерне трактування тіньової економіки через види тіньової діяльності та дії щодо її виміру.

Зокрема Б. Даллаго відмічає, що тіньова економіка складається з нелегальної, прихованої та неофіційної економіки. Основними видами тіньової економіки є:

а) контрабанда, нелегальні азартні ігри, нелегальна торгівля наркотиками, проституція, шахрайство, крадіжки, привласнення виданих під розписку грошей;

в) приховування угод, "чайові", самозайнятість;

д) садівництво, городництво, продаж продукції домашнього або кустарного виробництва [1,34].

А. Френз підкреслює, що тіньова економіка - це діяльність, що не зараховується до ВВП через відсутність методологічної бази обліку нелегального виробництва товарів і послуг. Її компоненти - прихована діяльність самозайнятих та прихована діяльність зайнятих, що працюють додатково [2,69].

П. Гутманн вважає, що тіньова економіка - це будь-яка економічна діяльність, не врахована офіційною статистикою. Її основні складові - нелегальна, прихована, неформальна [3,с.33].

Б. Контіні ототожнює її як "невидиму" діяльність, яка враховує - незаконну діяльність, тіньову (приховану) економіку і незаконну діяльність [4,112].

Вітчизняні дослідники в основному використовують теоретичний підхід, згідно з яким тіньова економіка - це економічна категорія, що відображає складну систему соціально-економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

Так, С.В. Мочерний визначає тіньову економіку як сферу вияву економічної активності, спрямованої на отримання доходів від здійснення заборонених видів діяльності або на ухилення від суспільного (державного) контролю та сплати податків при здійсненні легальних видів економічної діяльності [5,637].

В.О. Мандибура розглядає тіньову економіку з двох позицій у вузькому і широкому розумінні, а саме:

1) у вузькому розумінні тіньова економіка обмежується лише тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними;

2) у широкому розумінні до тіньової економіки належить - сектор домашніх господарств (сектор натурального самозабезпечення); "неформальний сектор" (нерегламентована діяльність - дрібне виробництво, послуги, торгівля, "світло-сірий" сектор); "темно-сірий" сектор (законспірований сектор легітимних видів економічної діяльності); "чорний" (кримінальний, "криваво-чорний"); диверсифіковані частки "чорної" економіки [6,12-14].

З.С. Варналій у роботі "Економічна безпека" виділяє три блоки тіньової економіки:

1) неформальна економічна діяльність - легальне (нерегламентоване державою) виробництво товарів і надання послуг;

2) прихована економіка - порушення в межах дозволеної економічної діяльності;

3) незаконна (кримінальна) економіка - здійснення заборонених видів діяльності [7.442].

Структурно-логічна схема тіньової економіки наглядно відображена на рис.1.

Рис. 1. Структурно-логічна схема тіньової економіки за 3-а блоками З. Варналія.

Структурно-логічна схема тіньової економіки яскраво відображає формування комунікаційної тіні суб'єктами неформальної, прихованої та підпільної економіки.

Комунікаційна тінь у структурно-логічній схемі тіньової економіки розглядається як економічна діяльність, що зумовлена новітніми технологічними досягненнями інформаційного суспільства, що не підпадає під дію чинного законодавства та обліку офіційною статистикою, оскільки є віртуальною, але й подібно до факторів виробництва третьої, а то й четвертої хвилі технічного прогресу і не може бути оцінена за вже відомим механізмом ціноутворення.

Сферою тіньової економічної діяльності може бути вся легальна економічна діяльність. Доцільно виокремити найбільш типові сфери економічної діяльності, де найбільш активно процвітає тіньова економічна діяльність: виробнича і розподільна, зокрема продуктивний капітал; інвестиційну; банківську; біржову; страхову; ресурсо- видобувну і розподільчу; надання послуг у медичній сфері; будь-яка посередницька діяльність та ін.

Класифікація тіньової економіки за характером діяльності її суб'єктів подана в табл. 1.1.

Таблиця 1.

Класифікація тіньової економіки за характером діяльності суб'єктів.

Неформальна економіка - сегмент тіньової економіки, що виявляється в дозволеній, але формально не зареєстрованій, а отже і не залученій до офіційної статистичної звітності економічної діяльності. Її види - між сімейний обмін на неринкових засадах, домашня, надання послуг на непостійній основі, здавання нерухомості в оренду, невеликі підробітки.

Прихована економіка - сегмент тіньової економіки, що частково або повністю не фіксується у статистичній звітності, а отже шляхом приховування доходів ухиляється від сплати податків. Її види - нелегальне виробництво офіційно дозволених товарів, ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів у межах офіційної економіки, валютно-фінансові та фондові порушення в межах офіційної економіки.

Незаконна (підпільна, кримінальна) економіка - сегмент тіньової економіки, що здійснює заборонену чинним законодавством економічну діяльність. Її види - виробництво і збут психотропних і наркотичних товарів, торгівля людьми, розкрадання, шахрайство, виготовлення й збут зброї та інші згідно Кримінального кодексу України.

Тіньова економіка, - наголошує З.С. Варналій, - це складне соціально-економічне явище, що представлене сукупністю неконтрольованих і нерегульованих як протиправних, так і законних, але аморальних, економічних відносин між суб'єктами економічної діяльності щодо отримання надприбутку за рахунок приховування доходів і ухилення від сплати податків [7,430].

На наш погляд, для обґрунтування й використання поняття "аморальності" економічних відносин у науковому лексиконі стосовно визначенні тіньової економіки слід взяти за основу роботу Ю.М. Осипова "Час філософії господарства", який розглядає філософію господарства як більш об'ємне явище, ніж сама економіка, і зазначає, що економіка не може вимірюватися лише ефективністю та корисністю поза мораллю, оскільки людина не буває без моралі, в тому числі й в економіці. Сама економіка не може обійтися без моралі, без певних етичних принципів, еталонного способу поведінки тощо. Інша справа, що мораль в економіці дуальна - тобто вона має поєднувати непоєднуване (роби все, що не заборонено законом, роби ще більше, якщо зможеш обійти закон) [8].

Нова філософія бізнесу німецького вченого і підприємця Клауса Штайльманна науково обгрунтовує те положення, що в сучасних умовах бізнес не може бути успішним, якщо він не грунтується на міцній моральній основі. Не випадково на Заході успішно розвивається особливий науковий напрям - етична економіка.

2. Особливості існування тіньової економіки в Україні

У сучасному світі з проблемою тінізації економічних процесів ведуть боротьбу майже всі країни. Обсяги тіньового сектору в економічно розвинутих країнах світу утримуються на рівні, що не має суттєвого впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві (5--12% ВВП). При розмірах тіньового сектору у 30% ВВП настає критична межа, перевищення якої свідчить про функціонування у країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин.

За твердженням експертів МВФ, питома вага тіньової економіки підвищується на ранніх етапах переходу до ринку, однак потім починає знижуватися з прогресом реформ та скороченням корупції в органах державної влади. Хоч мають місце й інші приклади. Так, у Білорусі та Узбекистані, де питома вага тіньового сектору відповідно становить 19,3% і 6,5% ВВП, ринкові реформи здійснювалися повільно, проте завдяки державному втручанню, запровадженим обмеженням і санкціям фактично вдалося обмежити зростання тіньової економіки.

Серед країн Центральної та Східної Європи і на пострадянському просторі за масштабами тіньового сектору Україна, на жаль, і далі утримує одну із чільних позицій. Оцінки масштабів тіньової економіки в Україні коливаються у межах від 40 до 60% ВВП залежно від методу оцінки (наприклад, на основі попиту на гроші чи споживання електроенергії). Для порівняння: обсяги тіньової економіки у Словацькій Республіці, Польщі, Чеській Республіці та Естонії оцінюються на рівні 5--13% ВВП, у Казахстані - 34%, Латвії - 35%, Болгарії - 36%, Росії - 42%.

На думку більшості експертів з цієї проблеми, найвищими темпами тіньова економіка в Україні розвивалася у 1994--1998 роках, коли її обсяги сягали 65% офіційного ВВП. На той час тіньовий сектор охопив більшу частину промислового виробництва, особливо паливно-енергетичного комплексу, сільського господарства, приватизації. Характерною ознакою цього періоду був підвищений попит на готівку поза банками, темпи зростання якої майже удвічі перевищували темпи зростання депозитних внесків у банківській системі. Великого поширення набули "неофіційні" готівкові розрахунки за різноманітні "послуги" (за встановлення телефонних ліній, реєстрацію підприємств, перевірку санітарної, пожежної, податкової інспекцій тощо) [9, 3-5].

Останнім часом, за даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, уряду вдалося знизити процес тінізації економіки на 5-8%. Проте питома вага тіньового сектору економіки в Україні й далі залишається досить високою.

Сьогодні реалії соціально-економічних перетворень в Україні, формування приватного сектора економіки, зміни в економічних відносинах дають можливість говорити про зростання нових видів злочинної діяльності - професійну злочинність та її схрещення з ешелонами влади, що здійснюють істотний контроль над господарськими суб'єктами.

На нашу думку, в Україні існує дві економіки - офіційна (легальна) і не офіційна ("тіньова"). Тіньова складова економічної системи держави перейшла допустиму межу. Вона як за розміром, так і своїми можливостями здійснює значний вплив на всі сфери життя в державі, суспільстві в тому числі й політичну.

"Тіньова економіка" стала небезпечним фактором для прогресивного економічного і політичного розвитку України. Ця небезпечність посилюється тим, що у сфері "тіньової економіки" переважає, так звана кримінальна складова. За оцінками Національного банку України поза контролем банків знаходиться в обігу 4,8 млрд. гривень, що складає майже половину грошової маси. Це один з показників "тінізації" економіки України. Гроші, які знаходяться в обігу поза банками, обслуговують товарообіг, що не оподатковується, тобто тіньову економіку.

За підрахунками фахівців, до 50 % фінансового капіталу в Україні має "тіньове" походження, а неофіційний внутрішній валютний обіг (поза банками) становить близько 10 млрд. доларів США. Розвиток "тіньової" економіки є надзвичайно складною та великомасштабною проблемою перехідного періоду. Ця проблема пов'язана з економічною і соціальною безпекою України і потребує як економічного, так і соціального державного регулювання.

Серед основних чинників і умов, які визначають надзвичайне зростання обсягів "тіньової економіки" на сучасному етапі розвитку держави, можна назвати [10,29].:

1) соціально-економічна криза в країні;

2) непослідовність економічних і соціальних реформ;

3) неврегульованість суспільно-економічних відносин;

4) недосконалість фіскальної політики держави;

5) відсутність стабільного законодавства, регулюючого економічну діяльність;

6) серйозні прогалини в чинному законодавстві;

7) небезпечний рівень корумпованості державних службовців;

8) бартеризація взаєморозрахунків між суб'єктами господарювання

Домінуючими сегментами сучасної тіньової економіки та основними механізмами одержання тіньових доходів стали:

· нелегальний експорт капіталів;

· одержання тіньових доходів шляхом прихованого вилучення з обігу різниці між офіційними і реальними цінами на товари й послуги;

· корупція;

· нелегальні валютні та зовнішньоекономічні операції (контрабанда);

· випуск і реалізація не облікованої продукції та послуг;

· кримінальний промисел (вимагання, наркобізнес, проституція, розкрадання і грабежі);

· фінансове шахрайство;

· незаконна приватизація державної власності;

· розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах.

Економічна злочинність має високий ступінь соціальної небезпеки, що визначається негативними тенденціями, які властиві економічній злочинності на сучасному етапі. До їх числа необхідно віднести:

· високий ступінь її поширеності. Більшість вчинених у країні злочинів є економічними;

· високий ступінь шкоди, яка спричиняється економічною злочинністю. Збиток від неї часто не піддається обчисленню;

· ступінь її латентності, навряд чи не найвищий у порівнянні з іншими видами злочинності. Тіньовий сектор економіки, за деякими оцінками, перевищує легальний;

· високий рівень рецидиву і професійної злочинності, значний відсоток жіночої злочинності і злочинності високоосвічених суб'єктів у економічній злочинності;

· корупційний характер економічної злочинності;

· транснаціональний, міжнародний характер найбільш небезпечних різновидів аналізованої злочинності;

· високий ступінь функціонування організованої економічної злочинності.

Саме високій рівень організації вчинення злочинів є найбільш небезпечним чинником, який характеризує сучасну економічну злочинність. Чітка організація, стійкі зв'язки членів угруповання - це саме ті елементи, які дозволяють вчиняти з найбільшою ефективністю економічні злочини, створюючи при цьому складні та заплутані схеми. Тому організована злочинність являє найбільший інтерес при розробці методик попередження економічної злочинності. [11, 68-71].

Організована злочинність у будь-яких своїх проявах являє собою, насамперед, злочинний бізнес, в основі якого лежать головним чином економічні причини. Деформації економічної свідомості, будучи основними причинами вчинення організованих злочинів у сфері економіки, на рівнях групової та індивідуальної свідомості найчастіше виявляються у різних різновидах користі:

1) у переконаності про неможливість правомірними шляхами вирішити економічні проблеми, що стоять перед групою чи індивідом, а також у тім, що забезпечити гідний рівень життя можна тільки неправомірними засобами;

2) в інерційній дії звичок і стереотипів поведінки, що виникли в умовах існування "народної", а фактично нічийної власності та вкрай обмеженого цивільного обороту.

Спостерігається невідповідність економічної свідомості, психології і менталітету більшості людей економічній реальності, що значно змінилася. Названі деформації детермінують різного роду розкрадання, посадові, податкові й інші злочини, які вчиняються організованими злочинними угрупованнями в сфері економічної діяльності.

У повсякденній свідомості втрачена цінність продуктивної праці як джерела благополуччя і головного засобу самореалізації особистості, досить поширеним стало уявлення про можливість легко досягти благополуччя шахрайським шляхом - спекулятивними операціями, участю в сумнівних фінансових "іграх" та кримінальному бізнесі.

Світова практика свідчить, що обсяги тіньової економіки країни є своєрідним індикатором її дієздатності: чим слабша держава, тим більші масштаби тінізації. А отже конкретні дії з детінізації мають містити заходи не лише з оздоровлення економіки, а й зі зміцнення дієздатності держави.

3. Детінізація економіки як нагальна потреба українського суспільства

тіньовий економіка нелегальний підприємництво

Розмах тіньової діяльності в Україні та її кримінального сегмента вимагає створення правових основ боротьби з нелегальним підприємництвом та "відмиванням брудних грошей". Законодавче регулювання відповідальності за відмивання "брудних" грошей необхідне насамперед в інтересах боротьби з організованою злочинністю для того, щоб підірвати фінансову основу цього виду тіньової діяльності.

З цією метою у 1991 р. Україна ратифікувала Віденську Конвенцію ООН "Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин" (1988р.), що передбачає обов'язкову кримінальну відповідальність за низку діянь, пов'язаних з обігом наркотиків і, зокрема, за приховання або утаювання дійсного характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, дійсних прав щодо власності або її приналежності, якщо відомо, що така власність отримана внаслідок правопорушення або правопорушень, визнаних такими в зв'язку з виробництвом, виготовленням, збутом, транспортуванням і іншими діями щодо наркотичних засобів і психотропних речовин, а також відповідальність за придбання, володіння або використання такої власності, якщо в момент її одержання відомо, що вона отримана внаслідок правопорушення або участі в ньому.

Важливе значення у посиленні боротьби з економічною злочинністю в Україні призваний зіграти Новий Кримінальний кодекс України, що встановив кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) коштів або іншого майна, отриманих злочинним шляхом. Стаття 209 "Легалізація (відмивання) коштів і іншого майна, одержаних злочинним шляхом" передбачає відповідальність за здійснення фінансових операцій і інших угод з коштами й іншим майном, отриманих свідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів і іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні або за її межами для легалізації (відмивання) коштів і іншого майна, отриманих свідомо злочинним шляхом.

Кримінальний кодекс України містить також спеціальну норму ст. 306, що встановлює кримінальну відповідальність за розміщення коштів, отриманих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях і їхніх підрозділах або придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягає приватизації, або устаткування для виробничих або інших потреб з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів.

Крім цього, в Україні діє постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про сорок рекомендацій групи по розробці фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР)" від 28 серпня 2001 р. N1124,що зобов'язує органи виконавчої влади, банківські й інші фінансові установи керуватися у своїй діяльності запропонованими рекомендаціями. [12, 25-28].

Проте слід визнати, що такі заходи дещо позитивно вплинули на розвиток легальної економіки, гальмуючи тіньовий сегмент підприємницької діяльності, але бажаних результатів не принесли.

На наш погляд, більш результативнішими були б заходи із переходу регулювання тіньової економіки побудовані на неоліберальній моделі економічних перетворень, що були притаманні початковому етапу реформування, до інституційної моделі ринкових перетворень, поєднаної з елементами сильного державного регулювання. За такої моделі діяльність органів державної влади з регулювання тіньової економіки повинна містити інституційно-правове регулювання, яке в свою чергу вимагає негайного завершення правової реформи в державі.

Економічні передумови детінізації економічних відносин в Україні мають стати стрижневим, системотвірним елементом комплексної системи детінізації (КСД), що спямовані не лише на усунення наявних факторів, що зумовлюють відтворення джерел тіньових відносин, а й у об'єктивному зменшенні маси непродуктивного капіталообігу й документообігу та удосконаленні на цій основі функцій правоохоронних органів. Виходячи з цього, на наш погляд, КСД слід формувати за такими напрямами:

1. Організаційно-правове забезпечення економічних передумов детінізації шляхом усунення наявних факторів, що зумовлюють або сприяють відпливу капіталів за кордон та відтворенню тіньової економіки.

2. Організаційно-правове забезпечення формування функціональної складової КСД щодо розроблення методики оптимізації загальної структури організаційних та реєстраційно-дозвільних функцій.

3. Організаційно-правове забезпечення формування оптимізації організаційної структури органів державного і корпоративного управління згідно з КСД.

Висновок

Отже, зважаючи на те, що "тіньова" економіка є не тільки криміногенним явищем, а й економічним, пронизаним фінансовими, організаційно-управлінськими і правовими технологіями, успіхи у напрямі усунення підґрунтя для її існування можливі лише за умови єдиної концепції та програми скоординованих дій, в основі яких і повинно бути створення ринкової інфраструктури в Україні з максимальною прозорістю та врегульованістю економічних відносин у суспільстві.

Враховуючи все наведене, стало можливим дійти деяких висновків. З метою "детінізації" економіки України необхідно було б створити оптимальну систему діючого економічного механізму на основі конструктивної співпраці гілок влади, для цього поряд з їх визнаними повноваженнями, необхідно чітко розмежувати відповідальність за результати діяльності у межах цих повноважень:

- законодавча влада, яка розробляє закони, має нести повну відповідальність за наслідки їх дії, наприклад такі, які посилюють "тінізацію" економіки, сприяють зростанню соціальної напруги та погіршують криміногенну ситуацію в країні тощо;

- виконавча влада, яка має суворо дотримуватися норм чинного законодавства, повинна вивчити наслідки дії законів і розробити пропозиції, які обмежували б розвиток негативних тенденцій. Звіти Уряду перед Верховною Радою мають містити розгорнутий аналіз дії законів та визначати причини загострення економічної ситуації. На їх основі необхідно розробляти конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства, які Верховна Рада має обов'язково враховувати при внесенні поправок до відповідних законів.

Список використаної літератури

1. Dallago B. Second and irregular economy in Eastern Europe: its conseguences for economic transition /B. Dallago.- Washington, 1991.- P. 34.

2. Frans A. Guide-book to statistics on the hidden economy: conference of European statisticians. United Nations.- N.Y., 1992. - P. 67-78.

3. Gutmann P.M. The Subterranean Economy /P.M. Gutmann //Financial Analisis 1. - 1977. - Vol. 33.

4. Contini B. The Irregular Economy of Italy: a Survey of Contributions B. Contini //Guide-book to statistics on the hidden economy.

5. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3/Редкол.:…С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 952с.

6. Мандибура В.О. Тіньова економіка України як об'єкт спеціального наукового дослідження /В.О. Мандибура. - К., 1998. - 118с.

7. Економічна безпека: навч. посіб. /за ред.. З.С. Варналія. - К.: Знання, 2009. - 647с.

8. Осипов Ю.М. Время философии хозяйства: в 3 кн. с прилож. /Ю.М. Осипов. - М.: Экономист, 2003. - 656с.

9. Ковальчук Т. Детінізація економіки - фактор фінансової безпеки України Т. Ковальчук // Банківська справа. - 2001. - № 2. - C. 3-11

10. Литвиненко В. Економіка і "тіньовий" сектор /В. Литвиненко //Закон і бізнес. - 2001. - № 22. - C. 29.

11. Мазур І. Корупція як інститут тіньової економіки /І. Мазур // Економіка України. - 2005. - № 8. - C. 68-75.

12. Озерський І. Місце тіньової економіки у сучасному економічному середовищі І. Озерський // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - № 6. - C. 25-28.

Размещено на Allbest.ru