Статистичний показник - це загальна істотна ознака якого-небудь масового явища у її якісній і кількісній визначеності для конкретних умов місця і часу. Кожний статистичний показник має кількісний вираз. Разом з ним кількість в статистиці завжди має відповідну якість. Як єдність кількості і якості статистичні показники характеризують міру явища.

Будь-яка система показників дає інформацію, яка якісно відрізняється від тієї, що несуть окремі показники.

Статистичний аналіз, розкриваючи зміст і значення показників, поглиблюючи уяву про предмет дослідження і властиві йому закономірності, здійснюють за двома напрямами: замість ізольованих характеристик окремих сторін предмета розглядають зв'язки і відношення, виявляють фактори, які впливають на рівень і варіацію показників, оцінюють ефекти їх впливу;

вивчають динаміку показників, напрям і швидкість змін, визначають характер і рушійні сили розвитку.

Все це поглиблює аналіз і дає можливість для багатоцільового використання результатів.

Стан і розвиток тваринництва значною мірою визначається складом і кількістю худоби, птиці та інших сільськогосподарських тварин. Тому дані про кількість і склад поголів'я сільськогосподарських тварин мають важливе значення для оцінки стану і розвитку тваринництва, характеристики процесу їх відтворення і продуктивності, визначення розмірів окремих видів продукції тваринництва та його виробничого напряму, розрахунків потреб кормів, тваринницьких приміщень, робочої сили, засобів механізації тощо, а також для проведення міжнародних порівнянь.

У статистиці облік кількості тварин ведуть у головах диференційовано за видами, віком, статтю, виробничо-економічним призначенням, господарським використанням і породами.

До основних видів сільськогосподарських тварин належать: велика рогата худоба, свині, вівці, кози і коні. Крім того, обліковують птицю, кролів, хутрових звірів, бджіл, службових собак тощо. Слід відзначити, що при статистичному обліку великої рогатої худоби, як правило, наводяться два показники: вся велика рогата худоба, в т. ч. корови.

Важливим в економічному відношенні є розподіл сільськогосподарських тварин за віком, оскільки господарське використання тварин значною мірою залежить від віку, наприклад з віком пов'язані зміни живої ваги тварин і певні якісні їх зміни, які зумовлюють перехід тварин з однієї статево - вікової групи до іншої. За віком усі види сільськогосподарських тварин поділяють на дві основні групи: дорослі тварини і молодняк. Дорослих тварин, у свою чергу, класифікують як основне стадо, кастрована продуктивна і робоча худоба, дорослі тварини на відгодівлі та нагулі. Основне стадо включає маточне поголів'я і самців-плідників.

В свою чергу, кожна група молодняку поділяється за статтю і віком.

Зазначимо, що облік сільськогосподарських тварин за окремими видами, статево-віковими групами дозволяє вивчити виробничу спрямованість тваринництва, процес відтворення тварин та їх продуктивність, обсяг продукції тваринництва і вирішити різні проблеми щодо його подальшого розвитку.

При проведенні статистичними органами щорічних обліків сільськогосподарських тварин станом на 1 січня виділяються такі статево - вікові групи по основних видах тварин:

· по великій рогатій худобі - всього великої рогатої худоби; корів (без корів на відгодівлі та нагулі); знаходилось на - відгодівлі і нагулі великої рогатої худоби, в т. ч. корови м'ясного і молочного напрямів; корови на відгодівлі і нагулі м'ясного і молочного напрямів; телиці від 1 до 2 років (осіменених); телиці від 2 років і старші (осіменених, неосіменених - окремо); бугаї-плідники, воли робочі; худоба м'ясного напряму в т. ч. корови м'ясного напряму;

· по свинях - всього, основні свиноматки (по господарствах населення і фермерських господарствах обліковуються свиноматки від 9 місяців і старші), свиноматки, що перевіряються, ремонтні свинки старші 4 місяців;

· по вівцях - всього овець, вівцематки та ярки старші 1 року, вівцематки каракульської породи, з них овець романівської породи;

· по козах - всього кіз, козоматки;

· по конях - всього коней, кобили від 3 років і старші, робочі коні;

· по кролях - всього кролів, кролематки;

· по хутрових звірях обліковують дорослих самців і дорослих самок за видами (лисиці, песці, норки, нутрії та ін.). [10, c.56]

Зауважимо, що в річних бухгалтерських звітах сільськогосподарських підприємств класифікація сільськогосподарських тварин подається за укрупненими групами. У виробничо-зоотехнічному обліку класифікація тварин за статево-віковими групами детальніша.

За господарським використанням сільськогосподарських тварин розподіляють на дві групи: продуктивні тварини, які дають продукцію (м'ясо, молоко, вовну і т. ін.); робоча худоба, яка використовується як тяглова сила. До першої групи належить велика рогата худоба, свині, вівці й кози; до другої - коні, робочі воли, робочі буйволи, осли, верблюди, мули. В окрему групу виділяють тварин на відгодівлі і нагулі.

За виробничо-економічним призначенням сільськогосподарських тварин поділяють на основні та оборотні фонди, залежно від того, які функції на момент обліку виконують тварини у виробничому процесі. Доросла продуктивна і робоча худоба є засобом праці і належить до основних фондів, а молодняк тварин і тварини на відгодівлі - незавершене виробництво і відноситься до оборотних фондів. До них належать також дрібні тварини (птиця, кролі, бджоли), незалежно від їх віку.

За породою все поголів'я сільськогосподарських тварин поділяють на порідних і безпорідних. Порідних тварин обліковують за виробничими напрямами і за кожною породою окремо.

При переписах звичайно виділяють такі групи: велика рогата худоба, у тому числі молочні корови; свині, у тому числі племінні свиноматки; вівці, у тому числі племінні вівцематки; кури-несучки; коні. Статистичними орга­нами не збирається інформація про такі види тварин, як кози, кролі, хутрові звірі, бджоли, цесарки, карликові кури тощо. Статистичні органи одержують у разі потреби дані про ці види тварин від відповідних тваринницьких товариств і об'єднань.

Аналізуючи дані щодо кількості тварин, застосовують такі статистичні показники: кількість тварин на певну дату (наприклад, на 1 січня, 1 лютого і т.д.); середнє поголів'я за певний період; умовне поголів'я.

Середнє поголів'я тварин визначають кількома способами залежно від характеру вихідних даних про їх кількість. Якщо мають відомості про кількість тварин за кожний день, то середнє поголів'я за певний період (місяць, квартал, рік) обчислюють діленням загальної кількості кормо-днів за певний період на кількість календарних днів у періоді, що вивчається. Кормо-день - це перебування у господарстві однієї голови худоби протягом доби. Загальна кількість кормо-днів визначається множенням кількості голів худоби на число днів перебування у господарстві. При розрахунку середнього поголів'я загальна кількість кормо-днів за квартал визначається підсумовуванням кількості кормо-днів за кожний місяць, а за інший триваліший період, наприклад, за півріччя - підсумовуванням квартальних даних. Зазначимо, що розглянутий спосіб визначення середнього поголів'я тварин найточніший.

За наявності даних про кількість тварин на початок і кінець місяця середнє поголів'я обчислюється приблизно - за формулою простої середньої арифметичної з кількості тварин на початок і кінець місяця. Середнє поголів'я тварин за триваліші періоди - квартал, півроку і рік - обчислюється за формулою простої середньої арифметичної на основі середньомісячного поголів'я або за формулою середньої хронологічної за даними поголів'я на перше число кожного місяця. Зауважимо, що в статистичній практиці середню кількість тварин визначають за відповідними видами та їх групами.

Дані про кількість сільськогосподарських тварин на певну дату (моментні дані) потрібні для вивчення складу поголів'я худоби та його динаміки, а також для обчислення показників, які характеризують рівень розвитку тваринництва, наприклад рівень механізації, забезпеченість приміщенням, робочою силою тощо. Дані про середнє поголів'я потрібні для обчислення цілого ряду показників, які характеризують економічні умови та ефективність виробництва продукції тваринництва (наприклад, рівень годівлі тварин, вихід продукції на одну голову і т.д.).

При аналізі чисельності тварин поряд із середнім поголів'ям за місяць, квартал, рік використовується середнє групове поголів'я, під яким розуміється середнє число голів, яке перебувало у визначеній групі. Середнє групове поголів'я визначається діленням суми кормо-днів перебування тварин у певній групі на число днів даного періоду.

Для загальної характеристики стану і розвитку тваринництва виникає потреба виразити все поголів'я тварин єдиним загальним числом. Оскільки тварини окремих видів і груп істотно відрізняються між собою за різними ознаками, то підсумовування їх кількості не має сенсу. Тому визначають показник кількості тварин, переведений на умовні голови, так зване умовне поголів'я. За умовну голову прийнято вважати голову дорослої великої рогатої худоби. Для обчислення умовного поголів'я використовують коефіцієнти переведення у велику рогату худобу, які визначають, виходячи із співвідношення кількості використаних у стійловий період кормів різними видами і статево - віковими групами тварин, - кормові або фуражні коефіцієнти, або співвідношення вартості вирощування різних видів і статево - вікових груп тварин - вартісні або загальноекономічні коефіцієнти.

Вартісні коефіцієнти використовуються при обчисленні показників щільності поголів'я на душу населення та одиницю земельної площі при вивченні регіональних відмін у розвитку тваринництва, фуражні коефіцієнти - при визначенні показників, які характеризують потребу і забезпеченість тварин кормами.

У тваринництві відбувається безперервний рух поголів'я тварин внаслідок одержання приплоду, забою їх на м'ясо, падежу, закупок і продажу. Змінюється і структура виробничого використання тварин у результаті переведення їх з молодших у старші вікові і відгодівельні групи. Зміна кількості тварин вивчається за балансовим методом шляхом складання спеціальних балансових таблиць, які називають балансом руху поголів'я худоби та птиці, або просто оборотом стада. Статистичні органи складають таблиці обороту стада по окремих видах тварин, як правило, за рік. Вони містять такі статті:

1) наявність тварин на початок року;

2) надходження (приплід, купівля, одержано зі сторони, переведено з інших груп, інші надходження);

3) вибуття (реалізовано для забою на м'ясо, забито у своєму господарстві, продано і видано населенню, інше вибуття);

4) наявність тварин на кінець року.

Показники обороту стада наводяться в натурі, тобто в головах і живій масі.

Обороти стада сільськогосподарських тварин складаються як по окремих підприємствах, так і по їх типах, категоріях господарств, адміністративно-територіальних одиницях і в цілому по країні в розрізі окремих категорій господарств, а також по всіх категоріях господарств в цілому в межах тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці. При цьому обороти стада по адміністративно-територіальних одиницях як по окремих категоріях, так і по всіх категоріях господарств в цілому, формуються по окремих видах худоби.

Оборот стада по окремих господарствах складається на підставі первинних документів бухгалтерського та зоотехнічного обліку. По господарствах населення оборот стада визначається розрахунковим методом за матеріалами вибіркових обстежень домашніх господарств і даних статистичних форм щорічного суцільного перепису поголів'я худоби та птиці в господарствах населення по сільській місцевості станом на 1 січня.

Джерелами даних для складання оборотів стада по районах, областях і в цілому по країні є статистичні звіти за формами № 24 (річна) та річні звіти сільськогосподарських підприємств.

Показник виходу приплоду в розрахунку на 100 маток обчислюють двома способами:

1) як відношення кількості живого приплоду до кількості маток, призначених для одержання приплоду на початок року;

2) як відношення кількості живого приплоду до кількості маток основного стада (корів, основних свиноматок, вівцематок та ін.).

Для багатоплідних скороспілих тварин (свиней, овець, кроликів) визначають також показник плодючості маток, який характеризує кількість приплоду від однієї матки за один розплід і обчислюється як відношення кількості живого приплоду за рік до числа розплодів, і коефіцієнт обороту маток - відношення кількості розплодів до кількості маток, що розплодилися у цьому році.

Показник яловості корів - відсоткове відношення кількості корів, які не дали приплоду, до загальної кількості корів на початок року, призначених для одержання приплоду. Нетелі, які абортували або дали мертвонароджених телят, переводяться в групу телиць. Цей показник можна також обчислити як різницю між 100% і показником виходу приплоду на 100 корів.

Показник забезпеченості стада ремонтним молодняком характеризує можливості розвитку тваринництва (здійснення розширеного відтворення) за рахунок поповнення продуктивного стада ремонтним молодняком. Цей показник обчислюється діленням кількості ремонтного молодняку на доросле поголів'я певного виду худоби відповідно на початок і кінець року. Для великої рогатої худоби показник забезпеченості стада ремонтним молодняком визначається кількістю нетелей, телиць віком старші 2-х років і телиць від 1-го до 2-х років у розрахунку на 100 корів, для свиней - кількістю свиноматок, що перевіряються, і ремонтних свинок віком понад 4 місяці в розрахунку на 100 основних свиноматок, для овець - кількістю ярок старші 1-го року в розрахунку на 100 вівцематок. Відомо, що корови в господарстві продуктивно використовуються протягом 10-12 років. Щороку їх вибуває зі стада понад 8%. Тому для простого відтворення стада слід мати на 100 корів 8-10 голів ремонтного молодняку, а для розширеного відтворення - значно більше.

Показник вибракування тварин. Під вибракуванням розуміють реалізацію худоби для забою на м'ясо, а також худобу, забиту в своєму господарстві. До вибракування не відносять продаж худоби на плем'я і молодняку для вирощування. Чисельність вибракуваних тварин визначається за даними звітності, а також за даними обороту стада як кількість тварин на початок року плюс надходження протягом року і мінус падіж, кількість проданих тварин для подальшого вирощування і кількість тварин на кінець року. Відносний показник вибракування тварин обчислюють як відсоткове відношення кількості вибракуваних тварин до загальної кількості їх в обороті, тобто до поголів'я в обороті. Під поголів'ям в обороті розуміють кількість тварин на початок періоду плюс приплід і надходження протягом року зі сторони. Цей показник характеризує частку поголів'я худоби, яка використана для забою на м'ясо.

Показник падежу тварин. Падіж тварин - це втрата тварин, включаючи всі випадки їх смерті від хвороби, у зв'язку зі старістю, внаслідок стихійного лиха, пожежі, нападу хижаків, нещасних випадків, а також вимушеного забою тварин, м'ясо яких не було використане в їжу або на годівлю худоби, а не звірям.

Відносний показник падежу тварин обчислюється відношенням кількості здохлих і загиблих тварин до поголів'я в обороті або до середньорічного поголів'я. Падіж корів, як правило, обчислюється у відсотках до середньорічного поголів'я.

Показник збереження тварин обчислюють відніманням від 100% показника падежу тварин.

Відзначимо, що показник вибракування і падежу визначають як в цілому по всьому стаду, так і за окремими статево - віковими групами. При визначенні даного показника за окремими статево - віковими групами до поголів'я в обороті відносять також тварин, переведених з інших груп.

На основі даних обороту стада можна визначити показники збереження тварин або падежу як по всьому поголів'ю, так і по окремих статево - вікових групах.

Для оцінки стану розвитку тваринництва особливе значення мають показники збереження молодняку народження поточного року. Ці показники обчислюються як по всьому поголів'ю молодняку народження поточного року, включаючи молодняк, який надійшов зі сторони, так і по молодняку, одержаному від маток свого господарства відніманням від 100% відсоткового відношення відповідно до кількості здохлого і загиблого приплоду до кількості одержаного приплоду.

Показник виходу ділового приплоду в розрахунку на одну або 100 маток розраховують як відношення одержаного живого приплоду, крім загиблого молодняку народження поточного року, до кількості маток, призначених для одержання приплоду.

При аналізі стану тваринництва та його продуктивності важливе значення мають показники щільності тварин за їх видами і виробництва продукції тваринництва на 100 га сільськогосподарських угідь і на душу населення.

Показники щільності тварин обчислюють діленням кількості наявних на кінець року певного виду тварин на площу сільськогосподарських угідь на початок року і множенням знайдених величин на 100. Для великої рогатої худоби, овець і кіз показник щільності визначають на 100 га сільськогосподарських угідь; для свиней - на 100 га ріллі; для птиці - на 100 га посіву зернових культур. При цьому посівна площа зернових культур приймається під урожай попереднього року. Для розрахунку показника щільності птиці її переводять в умовне поголів'я.

При обчисленні показників щільності тварин на душу населення всі види тварин переводять в умовне поголів'я за вартісними коефіцієнтами і ділять на середньорічну чисельність населення, що має худобу і птицю.

Аналогічно обчислюються і показники виробництва продукції тваринництва на 100 га сільськогосподарських угідь і душу населення. При цьому на 100 га сільськогосподарських угідь визначаються такі показники:

1) вирощено худоби і птиці в живій масі; реалізовано на забій худоби та птиці: в живій масі; в забійній масі;

2) на 100 га ріллі - вирощено свиней в живій масі; реалізовано на забій свиней: у живій масі; в забійній масі;

3) на 100 га посіву зернових культур припадає яєць.

Статистичне вивчення зоотехнічних заходів здійснюється за допомогою системи показників, які характеризують обсяги, якість, поширеність та ефективність заходів по розведенню, годівлі і утриманню сільськогосподарських тварин.

Зоотехнічні заходи по розведенню сільськогосподарських тварин включають: племінну роботу; хід і підсумки парувальної кампанії; організацію ремонту основного стада.

Основними складовими племінної роботи є такі основні організаційно-зоотехнічні заходи, як відбір, підбір, розведення тварин, зоотехнічний і племінний облік та бонітування тварин.

Забезпечення тварин кормами в достатньому обсязі і застосування раціональної системи їх годівлі є першою з основних умов і чинників успішного розвитку тваринництва та його інтенсифікації. Завдання статистичного вивчення кормів вимагають їх класифікації на однорідні групи за низкою характерних для них ознак.

Основними і найбільш поживними групами кормів з урахуванням їх поживної цінності є: концентровані - комбікорм, макуха, а також трав'яне борошно штучного сушіння, зерно фуражне, зернові відходи і продукти переробки зернових і олійних продовольчих культур; соковиті - силос, картопля, кормові коренеплоди, овочі і баштанні культури, відходи харчової промисловості - жом, барда, пивна дробина тощо; грубі - сіно, сінаж, солома, полова тощо; зелені - трава пасовищ, природних сіножатей, сіяних трав (конюшини, люцерни, вико-вівсяної суміші, селери та ін.), гичка буряка тощо.

За характером походження корми поділяються на рослинні, тваринні, мінеральні і комбіновані.

За способом одержання і використання корми групуються на стійлові - корми, зібрані і підвезені до тваринницьких приміщень для згодовування тваринам, що перебувають на стійловому утриманні, і пасовищні - корми, що з'їдаються тваринами на місці пасіння без попереднього збирання.

За способом промислового приготування розрізняють корми у вигляді гранул, брикетів, паст.

За джерелами надходження розрізняють корми власного виробництва, покупні та заготовлені на стороні.

У статистичній практиці застосовується докладніше групування кормів, що міститься в статистичному звіті за формою № 10-а-сг "Заключний звіт про заготівлю кормів на 1 грудня___ року".

Особлива увага при оцінці забезпеченості тварин кормами приділяється збалансуванню кормів по перетравному протеїну. Для цього обчислюють такі показники ступеня забезпеченості тварин протеїном: кількість перетравного протеїну в кормах; кількість перетравного протеїну в розрахунку на кормову одиницю в грамах; відсоток забезпеченості тварин протеїном, що міститься в кормах.

Для характеристики забезпеченості тварин кормами використовуються також показники, які одержують у результаті порівняння наявних кормів на одну голову в кормових одиницях, перетравному протеїні та інших поживних речовинах із зоотехнічними нормами на одну голову по видах тварин або в цілому по всьому поголів'ю тварин на одну умовну голову.

При укрупнених статистичних розрахунках визначається показник середньої витрати корму на одну умовну голову.

Показником ефективності, що характеризує витрати кормів на корм тварин, є витрати кормів на одиницю продукції в кормових одиницях по окремих їх видах і групах усіх кормів, у т. ч. концентрованих. Ці показники називаються показниками питомих витрат кормів. Для характеристики економічної ефективності використання кормів визначається і зворотний показник питомих витрат кормів, тобто вихід продукції в розрахунку на одну кормову одиницю витрачених кормів. Цей показник називається натуральним показником окупності кормів. Визначається також показник економічної окупності кормів - вартість валової продукції тваринництва на одиницю вартості кормів як відношення вартості валової продукції тваринництва до загальної вартості витрачених кормів.

Основними напрямами економіко-статистичного аналізу стану і розвитку тваринництва є:

1) вивчення зміни чисельності, складу і відтворення сільськогосподарських тварин, їх продуктивності і виробництва продукції тваринництва порівняно з плановими (прогнозними) завданнями, в динаміці і по території;

2) вивчення ступеня впливу на стан і розвиток тваринництва різних чинників з метою пошуку резервів для подальшого підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин і збільшення продукції тваринництва. [11,c.67]

За вказаними напрямами розглянуті вище натуральні показники стану і розвитку тваринництва аналізуються, як правило, у трьох розрізах: соціально-економічному - по категоріях господарств певного регіону (району, області тощо) і в цілому по країні; виробничому - по основних видах і групах сільськогосподарських тварин і видах тваринницької продукції; територіальному - по різних адміністративно-територіальних одиницях і по країні в цілому.

При аналізі натуральних показників різних видів продукції тваринництва, кількості і складу сільськогосподарських тварин, їх відтворення і продуктивності в зазначених напрямах і розрізах використовують сукупність статистичних методів: метод абсолютних, відносних та середніх величин, метод статистичних групувань, побудови і аналізу рядів динаміки, індексний метод, дисперсійний і кореляційно-регресійний аналіз, графічний метод тощо.

1.3 Організація статистики в Україні

За даними таблиці 2.1.2., можна зробити висновок, що найбільша питома вага виробництва молока в Україні є в області № 3 і становить 829,8 тонн, що займає 6,57 %, а область № 9 займає найменшу частку виробництва молока і становить 317,3 тонн, що займає 2,51 %. Інші області знаходяться в межах від 321,1 - 813,4 тонн, що займають від 2,54 % - 6,44% загального виробництва молока.

1. Встановлюємо кількість груп:

n =

n = = 5,09902

Отже, на основі кількісної ознаки ми згрупували сукупність у 5 груп, які ми розглянемо в таблиці 2.1.3.

2. Визначаємо величину інтервалу групування (виробництва молока на одну особу):

При групуванні за ознаками, які мають безпосереднє кількісне вираження, необхідно розв'язати питання про вибір інтервалу групування за формулою:

де X_max та X_min - відповідно найбільше та найменше значення ознаки; п - число груп, за даними таблиці: Х_max = 829,8; Х_min = 317,3

Отже, отримавши дані можна зробити висновок, що ширина інтервалу рівна 102,5 тонн.

Таблиця 2.1.3.

Групування по виробництву молока

Подобные документы

• Статистичне вивчення реалізації продукції птахівництва

  Аналіз даних про рівень реалізації продукції птахівництва в сукупності областей. Середні показники статистики, групування господарств за різними ознаками. Основні внутрішні закономірності процесу реалізації яєць та оцінка чинників, що її формують.
  
  курсовая работа [337,4 K], добавлен 03.02.2011
  

• Розрахунок основних показників адекватності моделі

  Групування як розділення сукупності статистичних показників на групи однорідні за якоюсь ознакою. Гістограма як графічне зображення залежності частоти попадання елементів вибірки від відповідного інтервалу угрупування. Використання критерію Фішера.
  
  контрольная работа [172,4 K], добавлен 12.01.2010
  

• Статистичне вивчення робочої сили та робочого часу

  Завдання статистики робочої сили і робочого часу. Вивчення складу та розподілу робочої сили, показання її чисельності та руху. Використання робочих місць, робочої сили та робочого часу. Статистичне використання робочої сили і робочого часу в Україні.
  
  курсовая работа [707,1 K], добавлен 12.04.2010
  

• Ряди розподілу, їх види, побудова та характеристики форм

  Теоретичні аспекти рядів розподілу, їх сутність. Варіаційні, дискретні та інтервальні ряди. Графічне зображення рядів розподілу, характеристики форм. Аналіз підприємств сумських рибхозів за вартістю проданого товару. Принципи побудови рядів розподілу.
  
  курсовая работа [481,6 K], добавлен 11.03.2012
  

• Статистичне вивчення товарних ринків в регіоні

  Основні поняття, статистичні критерії, класифікація в оптовій торгівлі. Система показників товарних ринків. Аналіз сезонних коливань соціально-економічних явищ. Статистичне дослідження сезонності реалізації м’ясо-молочної продукції в Харківській області.
  
  курсовая работа [219,2 K], добавлен 26.11.2012
  

• Статистичне вивчення сільськогосподарської продукції

  Огляд показників обсягу, складу продукції рослинництва в натуральному виразі, методів їх обчислення. Дослідження динаміки показників ефективності виробництва продукції тваринництва. Аналіз завдань і соціально-економічного значення статистичного вивчення.
  
  курсовая работа [108,5 K], добавлен 17.09.2011
  

• Статистичне вивчення рослинництва

  Сучасний розвиток сільського господарства України. Система показників статистики рослинництва. Статистична оцінка показників врожайності цукрових буряків та фактори, що на неї впливають. Характеристика рядів розподілу. Кореляційний аналіз врожайності.
  
  курсовая работа [146,0 K], добавлен 11.05.2009
  

• Економічне значення рядів розподілу

  Статистичні ряди розподілу, їх елементи. Форми кривих розподілів, по яких може вирівнюватися варіаційний ряд. Розподіл Фішера і Стьюдента, показовий і нормальний розподіл. Використання показників рядів розподілу при дослідженні банківської системи.
  
  контрольная работа [911,7 K], добавлен 15.01.2011
  

• Статистичні коефіцієнти рентабельності роботи комерційних банків

  Зведення та групування статистичних даних за факторною ознакою, за результативною ознакою. Обчислення показників варіації, характеристик рядів динаміки. Статистичні методи вивчення взаємозв'язків між факторною та результативною ознаками.
  
  курсовая работа [605,8 K], добавлен 21.06.2002
  

• Предмет та методи вивчення статистики

  Статистика як наука, предмет її вивчення, різновиди та значення в економіці держави. Структура системи статистичних показників, методи зведення і групування статистичних даних. Абсолютні і відносні величини. Організація статистичної діяльності в Україні.
  
  лекция [46,2 K], добавлен 05.07.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам