Сукупне пропонування. Показники інфляції

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра економічної кібернетики

Контрольна робота

«Основи макроекономіки»

студентки ІІІ курсу заочної форми навчання

спеціальності «Економічна кібернетика»

групи 31 факультету ДКМ

Шушкевич Ольги Миколаївни

Викладач: Ступницька Н.І.

Рівне - 2009 р.

Зміст

І Визначення рівня сукупного пропонування: класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають на сукупне пропонування

ІІ Види та показники інфляції

ІІІ Модель встановлення довгострокової рівноваги на товарних ринках за умов скорочення сукупного попиту (класичний та кейнсіанський підхід

Використана література

І Визначення рівня сукупного пропонування: класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають на сукупне пропонування

Сукупне пропонування - це модель, яка показує рівень наявного реального об'єму виробництва при кожному можливому рівні цін. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Більш низькі рівні цін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і об'ємом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, є позитивною.

Три сегменти кривої сукупної пропозиції визначаються як :

v кейнсіанський (горизонтальний);

v проміжний (що відхиляється вгору);

v класичний (вертикальний) відрізки.

Форма кривої сукупної пропозиції відбиває зміну витрат на одиницю продукції при збільшенні або зменшенні об'єму національного виробництва. Витрати на одиницю продукції можна розрахувати шляхом розподілу вартості загальних використаних витрат (ресурсів) на об'єм продукції. Іншими словами, витрати на одиницю продукції при даному рівні випуску продукції - це середні витрати на даний об'єм продукції. На рис.1.1. зображено крива сукупної пропозиції.

1 - кейнсіанський;

2 - проміжний;

3 - класичний.

Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості за постійних цін. Тобто, горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в стані глибокого спаду, або депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невживані ресурси, як трудові, так і матеріальні, можна привести в дію і при цьому не надати або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізку об'єм національного продукту починає збільшуватися, то ні дефіцит, ні вузькі місця у виробництві, можуть сприяти підвищенню цін, не виникають. Оскільки виробники можуть придбати трудові і інші ресурси за твердими цінами, виробничі витрати при розширенні виробництва не зростуть, а, отже, не буде підстав для підвищення цін на товари. І навпаки, цей відрізок також припускає, що якщо реальний об'єм виробництва скоротиться, то ціни на товари і ресурси залишаться на тому ж рівні. Це значить, що реальний об'єм виробництва зменшиться, але ціни на товари і заробітна платня залишаться незмінними. (Депресійний стан економіки).

Проміжний (висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, кола збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін.

Вертикальний (класичний) відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання. Економіка при даному об'ємі виробництва знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли за короткий строк неможливо досягти подальшого об'єму виробництва. Це означає, що будь-яке подальше підвищення цін не приведе до збільшення його реального об'єму, оскільки економіка вже працює на повну потужність. При повній зайнятості окремі фірми можуть спробувати розширити виробництво, запропонувавши більш високу ціну на ресурси, ніж інші фірми. Але ресурси і додатковий об'єм продукту, який отримає одна фірма, інша втратить. В результаті цього ціни (витрати) на ресурси і кінець кінцем ціни на товари збільшаться, але реальний об'єм виробництва залишиться незмінним.

Форма кривої сукупної пропозиції викликає великі суперечки. Деякі економісти, яких називають представниками класичної або неокласичної школи, затверджують, що вся крива є вертикальною, а зміни сукупного попиту порівняно нешкідливі, оскільки роблять вплив тільки на рівень цін і не зачіпають об'єму виробництва і зайнятість. Інші (кейнсіанці) вважають, що крива сукупної пропозиції або горизонтальна, або висхідна і тому таке зменшення сукупного попиту має негативні і дуже дорогі наслідки для виробництва і зайнятості.

Нижче перераховуються такі "інші умови", при зміні яких зміщується крива сукупної пропозиції. Ці чинники називаються неціновими чинниками сукупної пропозиції, тому що всі вони разом узяті визначають положення кривої сукупної пропозиції. Вони мають одну загальну межу: при їх зміні міняються і витрати на одиницю продукції. Підприємства прагнуть прибутку, який є різницею між ціною продукту і витратами на одиницю продукції. Унаслідок підвищення цін на товари, тобто більш високого рівня цін, підприємства збільшують реальний об'єм виробництва. А вузькі місця у виробництві означають, що витрати на одиницю продукції мають тенденцію до підвищення, коли виробництво розширяється у напрямку до повної зайнятості. Тому крива сукупної пропозиції на проміжному відрізку відхиляється вгору.

Нецінові чинники сукупної пропозиції (чинники зміщуючі криву сукупної пропозиції)

1. Зміна цін на ресурси:

· Наявність внутрішніх ресурсів (земля, трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності);

· Ціни на імпортні ресурси;

· Господарювання на ринку;

· Зміна в продуктивності.

2. Зміна правових норм:

· Податки з підприємств і субсидії;

· Державне регулювання.

Цінові чинники визначають нахил короткострокової кривої сукупного пропонування:

· Зміна процентної ставки.

· Зміна рівня цін.

ІІ Види та показники інфляції

Інфляція - це зростання загального рівня цін або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя.

Від інфляції слід відрізняти інфляційний шок - одноразове підвищення рівня цін, котре може стати імпульсом для прискорення процесу інфляції, а можу й не стати.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюються за допомогою індексів цін.

В залежності від складу кошика розрізняють три види індексів цін (показників):

· індекс споживчих цін;

· індекс цін виробництва;

· дефлятор.

Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Ласпейреса, Пааше, Фішера.

Індекс Ласпейреса (або агрегатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду (gо), а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.

Індекс має вигляд:

І^л_р = (Ур_{1 *} gо) / (Ур_{0 *} gо)

Цей індекс дещо завищує темп зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактором, що зі зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого «кошика» споживача товарів та послуг (g_к), називають індексом споживчім цін:

І^сц_р = (Ур_{1 *} g_к) / (Ур_{0 *} g_к),

де g_к -- обсяг споживчого кошика.

Індекс споживчих цін являє собою співвідношення ціни кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика в базовому році, він включає товари, вироблені не тільки всередині держави, але також і імпортні. Враховує тільки товари і послуги, що спожиті індивідуальними споживачами.

Фіксований споживчий кошик складається приблизно з 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100 %, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів -- компонентів споживчого кошика -- у поточному періоді в порівнянні з попереднім.

Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейре-са, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року (g₁). Індекс має вигляд:

І^п_р = (Ур_{1 *} g₁) / (Ур_{0 *} g₁)

де g₁ - обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:

Номінальний ВВП Ур_{1 *} g₁

Дефлятор ВВП =__________ = _______

Реальний ВВП Ур_{0 *} g₁

Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:

дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари
та надані послуги, а індекс споживчих цін -- тільки на ті товари,
що входять до складу споживчого кошика;

дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого
кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих
цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні
товари;

дефлятор ВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс
споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса).

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Пааше і Лайспереса, усуває їхню обмеженість:

.

Існує три види інфляції:

§ помірна;

§ галопуюча;

§ гіперінфляція.

Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін: щорічний рівень інфляції вимірюється однозначним числом. Вона підхльостує економіку. При зростанні цін населення більше купує, так як далі покупки обійдуться ще дорожче. Це стимулює виробників підвищувати пропозицію, і ринок швидше насичується.

Для перехідної економіки поріг інфляції, що є допустимим, складає 20 30 %, для решти країн -- 6 -- 10 %.

Галопуюча інфляція -- це інфляція, що вимірюється двозначним чи тризначним числом (50 або 300 % за рік).

Гіперінфляція -- ціни зростають на тисячі, мільйони чи навіть мільярди відсотків на рік. Населення втрачає заощадження. Зникає стимул вкладати інвестиції у виробництво, оскільки інвестиції доход дадуть нескоро, а за цей термін втратиться їхня цінність. Це економічний і соціальний хаос.

Гіперінфляція в Україні мала місце в 1993 р.

Формальний критерій гіперінфляції був введений американським вченим Філіпом Кеганом: початком гіперінфляції вважається місяць, в якому зростання цін вперше перевищує 50 %, а кінцем -- місяць, попередній тому, в якому зростання цін падає нижче цієї критичної точки і не досягає її знову хоча б протягом року.

Ситуація в економіці, коли одночасно відбувається підвищення рівнів інфляції та безробіття на фоні загального спаду виробництва, називається стагфляція. Це поняття запроваджене в обіг на початку 70-х рр. ХХ ст. Явище стагфляції нині пояснюють головним чином інерційною природою інфляційних процесів.

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі - тобто при відносному вільному ринку. При «прихованій» інфляції зростання цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

ІІІ Модель встановлення довгострокової рівноваги на товарних ринках за умов скорочення сукупного попиту (класичний та кейнсіанський підхід)

Довгострокова рівновага означає, що кількість товару яку покупці бажають придбати, дорівнює потенційним можливостям економіки. За цих умов будь-яке подальше збільшення сукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВП залишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічного буму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, а безробіття сягає нижче природної норми.

Рівновага в економіці постійно порушується. Її порушення може викликатися змінами в сукупному попиті внаслідок зміни запланованих сукупних витрат або в сукупній пропозиції внаслідок зміни середніх витрат. Але вона постійно відновлюється ринком за іншого рівня ВВП і за інших цін.

Механізм відновлення економічної рівноваги, яка порушується падінням сукупного попиту. З метою аналізу механізму відновлення економічної рівноваги побудуємо графік короткострокової і довгострокової рівноваги (рис.3.2.).

Точка Т1, в якій перетинаються всі криві, є одночасно точкою короткострокової та довгострокової рівноваги, тобто в умовах повної зайнятості, коли О1, дорівнює потенційному ВВП. Ціна Ц1 - це початкова рівноважна ціна. Цим умовам відповідає і певний рівень зарплати, яка урівноважує ринок праці.

Далі припустимо, що сукупний попит суттєво зменшився. Незалежно від причин, які викликали падіння сукупного попиту, неминучим результатом цього буде незаплановане збільшення товарних запасів. Переконавшись у тому, що товари розпродуються повільніше, ніж виробляються, підприємства переглянуть свої плани. Їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту буде обумовлюватися тим, що зарплата (та інші ресурсові ціни) тимчасово не зміниться.

За цих умов підприємства відреагують на падіння сукупного попиту частково зменшенням реального ВВП до О₂, частково зниженням товарних цін до Ц₂. Графічно перелічені зміни в поведінці підприємств знайдуть своє відображення через зміщення кривої сукупного попиту вліво, в положення СПо₂.

Коли економіка досягне точки Т₂ в якій перетинаються криві СПо₂ і СПр₁, заплановані витрати і реальний ВВП знову будуть врівноважені на базі зниження цін до Ц₂, а незаплановане накопичення товарних запасів припиниться. Точка Т₂ - це новий стан короткострокової рівноваги в економіці, який буде зберігатися доти, поки крива сукупного попиту і короткострокова крива сукупної пропозиції не змінять свого розташування. Але в цій точці довгострокова рівновага буде порушена.
Перетин кривих СПо₂ і СПр₁ у точці Т₂ відповідає умовам, коли зарплата ще не відреагувала на зниження товарних цін від Ц₁ до Ц₂. Звичайно, така ситуація не може продовжуватися надто довго. Поступово зарплата під впливом конкуренції на ринку праці почне зменшуватися до рівня, адекватного цінам Ц₂. Припустимо, що після певного короткострокового відрізку часу зарплата зменшиться пропорційно зниженню товарних цін. Це викличе зменшення середніх витрат на виробництво товарів і адекватне збільшення сукупної пропозиції. Внаслідок цього на графіку короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вправо, тобто в положення СПр₂. При незмінному сукупному попиті підприємства відреагують на зниження зарплати і середніх витрат новим зниженням товарних цін до Ц₃ і збільшенням виробництва до О₃, а економічна рівновага переміститься в точку Т3, яка знаходиться на перетині кривих СПо₂ і СПр₂. Точка Тз - це точка нової короткострокової рівноваги, але довгострокової рівноваги ще не забезпечено. Оскільки в процесі переміщення економіки в точку Т₃ знову відбулося зниження товарних цін, то в черговий раз виникне диспропорція між ними і зарплатою. Тому, як і в попередній ситуації, коли зарплата відстає від товарних цін, в економіці буде виникати тенденція до зростання зарплати. В міру розгортання цього процесу короткострокова крива сукупної пропозиції буде зміщуватись вниз. Щоб не розтягувати надовго цей процес, перейдемо відразу до кінцевої ситуації, коли короткострокова крива сукупної пропозиції займе положення СПр₃. У цьому положенні короткострокова крива сукупної пропозиції перетнеться з кривою сукупного попиту в точці Т₄. Але в цій же точці крива сукупного попиту СПО₂ перетинається із довгостроковою кривою сукупної пропозиції. Таким чином, всі три криві знову перетинаються в одній точці, тобто в точці Т₄. Це означає, що економіка знову повернулася до стану подвійної рівноваги - короткострокової та довгострокової.

Список використаної літератури

1. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 442с.

2. Кушнір В.С. Мікро- та макроекономіка: Навчальний посібник - К.: Видавництво «Фірма ІНКОС» Центр навчальної літератури, 2006. - 256с.

3. Мельникова В.І., Климова Н.І. Макроекономіка: Навчальний посібник - 2-ге видання, виправлене і доповнене. - К.: ВД «Професіонал», 2005. - 400с.