13

Реферат

Ціноутворення в інвестиційній сфері

Ціноутворення в інвестиційній сфері

У ринковій економіці ціна - найпоширеніша економічна категорія; вона є грошовим виразом вартості товарів, послуг і ресурсів. З допомогою ціни вимірюються економічні показники обсягів виробництва й споживання, основних та оборотних фондів та ін. За умов ринку ціна відіграє зовсім іншу роль, ніж за централізованого планування народного господарства. За ринкової економіки ціна є всезагальним регулятором процесу суспільного відтворення, вплив якого на діяльність господарюючих суб'єктів доповнюється іншими регуляторами, які застосовує держава (податками, процентними ставками, валютним курсом, дотаціями) [10, с. 94].

Визначення рівня цін на об'єкти інвестування - це частина як основної інвестиційної стратегії, так і довгострокової стратегії маркетингу підприємства.

Ціна - це важливий економічний важіль, який використовується для грошового вираження вартості предмету, об'єкта, товару, тобто кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. Ціни в інвестиційній діяльності можуть визначатися в залежності від того чи є вони: [10, с. 95].

ѕ ринковими (явними) або тіньовими (неявними);

ѕ абсолютними або відносними,

ѕ поточними чи постійними [12, с. 162].

Ринкові або явні ціни - це ціни, які представлені на ринку незалежно від того, визначаються вони попитом та пропозицією та урядом. Іншими словами це ціни - за якими фірма буде купувати собі необхідні ресурси та продавати продукцію. Тіньові або неявні ціни - це викривлені під дією певних чинників (попиту, пропозиції) ринкові ціни.

Абсолютні ціни виражають вартість одного продукту в абсолютній кількості грошей, а відносні ціни - виражають її через вартість іншого продукту. Наприклад, абсолютна ціна 1 тонни вугілля може становити 100 грошових одиниць, а еквівалентної кількості нафти - 300 грошових одиниць. В цьому випадку відносна ціна вугілля в перерахунку на нафту становитиме 0,33. це означає, що відносна ціна нафти в три рази вище ціни вугілля [13, с. 210].

Поточні ціни змінюються з часом в результаті інфляції. Якщо інфляція сильно впливає на вартість ресурсів, то вона впливатиме і на ціну продукції. Навіть незначна інфляція має враховуватися в інвестиційних розрахунках, бо вона впливатиме на вартість проекту уже на перших фазах його реалізації (будівництві та введенні в експлуатацію), а це у свою чергу приведе до необхідності залучення додаткових коштів. Якщо ж ціни на перелік необхідних ресурсів залишаються відносно стабільними протягом певного періоду часу, то в розрахунках використовують постійні ціни.

У ринковій економіці залежно від сфери обігу та видів реалізованої продукції чи послуг розрізняють такі групи цін (див. рис. 1).

Ціни, уся їх сукупність становлять не тільки індивідуальну, особисту, а й суспільну, соціальну категорії. Вони регулюють як окремі купівлі та продажі товарів споживачам так і економічні процеси в цілому, включаючи суспільне виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг. Тут усі разом узяті ціни діють як загальний, єдиний ринковий ціновий механізм. У ціновому механізмі варто вирізняти дві взаємодіючі частини. З одного боку, це ціни, їх види, структура, динаміка зміни, а з Іншого - ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення є активною частиною цінового механізму, що визначає розмір ціни. Таким чином, ціни та ціноутворення становлять єдиний ціновий механізм [9, с. 12].

13

Рис. 1. Класифікація цін [10, с. 99].

Виділяють чотири основних типи ринкової сфери з позицій ціноутворення, у яких ціна:

ѕ контролюється окремим підприємством (монополістом);

ѕ контролюється групою підприємств;

ѕ контролюється та регулюється ринком;

ѕ контролюється та регулюється державою [10, с. 102].

Система ціноутворення в інвестиційній сфері формується у відповідності до загальної та єдиної цінової політики України та характеризується такими ознаками:

ѕ застосуванням в основному вільних (ринкових) тарифів майже на всю продукцію виробничо-технічного призначення та послуги, які використовуються в капітальному будівництві;

ѕ можливістю використовування вільних (договірних) цін на будівельну продукцію;

ѕ надання рівних прав учасникам інвестиційного процесу при формуванні договірних цін на будівельну продукцію,

ѕ використання підрядних торгів як пріоритетного методу формування договірних цін;

ѕ наявністю рекомендаційного характеру загальних положень ціноутворення [10, с. 105].

Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами.

Вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм, які є обов'язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій.

Сьогодні система ціноутворення в будівництві представлена кошторисними нормативними документами, в тому числі державними, відомчими, територіальними та фірмовими (власна нормативна база користувача) кошторисними нормативами, а також правилами застосування кошторисних нормативів та визначення вартості будівництва [8, с. 249].

Специфікою ціноутворення в інвестиційній сфері є те, що:

ѕ по-перше, для визначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, яка включає базисну кошторисну вартість будівництва та вартість будівництва, яка визначається на стадії укладання підрядних контрактів. Базисна кошторисна вартість визначається на стадії розробки проектно-кошторисної документації за кошторисними нормами та цінами, а вартість будівництва, яка визначається в процесі укладання підрядного договору, враховує додаткові витрати замовника й підрядника у зв'язку з лібералізацією цін за ринкових умов. Таким чином, ціни на будівельну продукцію в недержавному секторі затверджується замовником (інвестором);

ѕ по-друге, в інвестиційній сфері можуть визначатись ціни споживчої одиниці продукції, наприклад, вартість 1 м2 житла або 1 м2виробничої площі, вартість 1 ліжко-місця для медичних закладів тощо. Такі ціни застосовуються при продажі будівельної продукції;

ѕ по-третє, ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом, навіть якщо це типові об'єкти. Це зумовлено різною вартістю земельних ділянок, різним обсягом нульового циклу, різною вартістю спорудження інфраструктури тощо;

ѕ по-четверте, ціни в інвестиційній сфері виконують планово-облікові функції, тобто вони є підставою для укладання договорів і здійснення розрахунків за роботи й послуги, а також підставою для складання звітів;

ѕ по-п'яте, при визначенні ціни в інвестиційній сфері застосовується метод нормування поточних витрат та планових нагромаджень, тобто накладні витрати визначаються за затвердженими нормами у відсотках до прямих витрат, а планові нагромадження - у відсотках до кошторисної собівартості робіт, тобто До суми прямих і накладних витрат.

Перелічені особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають на якість кошторисів [8, с. 254].

Механізм ціноутворення в інвестиційній сфері, зокрема, в будівництві ґрунтується на державних будівельних нормах (ДБН), які було прийнято у 2000 році [ДБН]. Цей порядок визначення вартості будівництва враховує оптові ціни на промислову продукцію, тарифи на транспортування вантажів, тарифні ставки на оплату праці тощо. Таким чином установлюються єдині правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції і технічного переозброєння підприємств, будівель і споруд усіх галузей економіки України для всіх учасників інвестиційного процесу незалежно від форм власності і відомчої незалежності, розповсюджується він на підрядний, господарський та змішаний способи будівництва, має обов'язковий характер: для інвестицій, які фінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту для державних підприємств і бюджетів усіх рівнів, а також при визначенні базисної кошторисної вартості для будівель, які фінансуються інвесторами недержавних форм власності. При визначенні договірних цін цей порядок має рекомендаційний характер [8, с. 256].

У країнах з розвинутою ринковою економікою нагромаджено великий досвід ціноутворення. Визначення вартості інвестиційних товарів здійснюється інвестором або, за його дорученням, фірмою-проектантом, інжиніринго-консалтинговою фірмою на кожній стадії інвестиційного процесу із залученням широкої інформаційної бази.

Одиничні розцінки відображаються в офіційній статистичній звітності і періодично публікуються в довідниках різних консалтингових фірм. Ці видання вміщують близько 50 тис. одиничних розцінок за всіма видами робіт з урахуванням витрат, поточних витрат і прибутку безпосереднього виконавця робіт, з урахуванням місцевих коригуючих коефіцієнтів. Рівень цін має реальний, очікуваний у наступному році характер. Ці збірники також включають близько 3 тис. укрупнених розцінок у розрахунку за 1 м2 будівель. Видаються також збірники показників вартості споживчої одиниці будівельної продукції, тобто вартості будівлі в розрахунку на 1 кв. м площі. У США і Канаді не менше одного разу на квартал публікуються ставки оплати праці по багатьох будівельних професіях, узгоджені між асоціаціями підприємців і профспілками.

Ціни на будівельні роботи, що оприлюднюються, враховують середню вартість матеріалів і регіональні коефіцієнти, що встановлені для великих міст США, Канади і регіонів, які до них прилягають, тобто для зосередженого будівництва (міської агломерації) радіусом 20 миль [8, с. 260].

При розробці інвесторських кошторисів проектувальник закладає середні норми поточних витрат, враховує непередбачуваний прибуток. При цьому нормування поточних витрат і прибутку виконується стосовно не прямих витрат, а основної зарплати робітників-будівельників та операторів будівельних машин (у нас такий порядок встановлений для деяких видів монтажних і пусконалагоджувальних робіт). Крім того, в США розраховується середня вартість 1 люд.-год. роботи бригади як інтегральний показник механізованої праці, що також щорічно публікується для кількох сотень типового (характерного) складу бригад.

Отже, у країнах з розвинутою ринковою економікою для розробки інвесторських кошторисів використовується велика кількість інформації, що зумовлюється високими вимогами до якості кошторисної документації. Підрядник за умов конкуренції змушений зважати на ціни, що закладені в інвесторському кошторисі, якщо він прагне перемогти на тендері.

Українська система ціноутворення у будівництві містить у собі кошторисні нормативи, норми, правила визначення вартості будівництва й складання інвесторської документації та базисної кошторисної документації.

Кошторис - це сукупність нормативних розрахунків, які визначають вартість робіт із спорудження окремого об'єкта, а також матеріально-технічні трудові та інші витрати для об'єкта.

Інвесторська кошторисна документація - це сукупність кошторисів, відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розроблення проектної документації [10, с. 122].

Кошторисні нормативи - це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, що об'єднуються в окремі збірники. Разом з правилами й положеннями вони, що містять у собі необхідні вимоги, вони служать для визначення вартості будівництва. Кошторисні нормативи поділяють на такі види:

ѕ загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи;

ѕ відомчі кошторисні нормативи;

ѕ кошторисні нормативи для окремих видів будов;

ѕ індивідуальні кошторисні норми [10, с. 123].

Кошторисна норма - це сукупність ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), установлена на прийнятний вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних величинах або у формі коефіцієнтів. Головна функція такої норми - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

Базисна кошторисна документація - це частка розрахункової кошторисної вартості, що визначається кошторисними документами, складеними проектною організацією за цінами поточного року з урахуванням ринкових умов, які склалися на 1 січня того року, в якому передбачається будівництво, на підставі кошторисних нормативів, нормативних актів відповідно до чинного законодавства. При визначенні базисної кошторисної вартості враховуються витрати пов'язані з обслуговуванням будівельного виробництва, забезпеченням його оборотними коштами та фінансовими ресурсами. Для цього використовують:

ѕ норми амортизації по будівельних машинах та обладнанню;

ѕ норми накладних витрат;

ѕ норми заготівельно-складських витрат;

ѕ норми націнок постачальницько-збутових організацій;

ѕ норми планових нагромаджень [9, с. 21].

За призначенням, використанням і методами визначення розрізняють: базисну кошторисну вартість всього будівництва, його черги чи пускового комплексу; окремих об'єктів у його складі - будівель, споруд, інженерних комунікацій; окремих видів і комплексів будівельно-монтажних робіт. Кошторисні розрахунки здійснюються по окремих видах робіт, окремих об'єктах та по будові в цілому. Відповідно складаються: локальні та об'єктні кошториси, а також зведений кошторисний розрахунок. Базисна кошторисна вартість з урахування резерву коштів на непередбачені роботи та витрати, а також кошти на компенсацію витрат, які пов'язані з умовами інвестиційного ринку, у тому числі обов'язкові відрахування, збори та платежі, резервний та компенсаційний фонд замовника становлять зведений кошторис.

Зведений кошторис використовується для визначення договірної ціни та укладання підрядного договору у будівництві. Договірні ціни призначені для формування у внутрішньо будівельних титульних списках будов і окремих об'єктів усіх витрат підрядника на виконання будівельних і монтажних робіт, прогнозування вартості підрядних робіт, а також розрахунків між замовниками і підрядниками за виконані роботи.

Договірні ціни на будівництво формуються на рівноправній основі замовниками й підрядниками, із залученням, у разі необхідності, субпідрядних організацій при укладанні або уточненні контрактів на підрядні роботи.

При формуванні ціни вказується:

ѕ одиниця виміру, за яку вона встановлюється;

ѕ грошова одиниця, в якій визначається договірна ціна;

ѕ спосіб визначення й фіксації; - розмір договірної ціни;

ѕ форма узгодженої договірної ціни [8, с. 261].

Основою для формування договірних цін є проектна документація; кошторисні норми та розцінки на конструктивні елементи і види робіт, ціна на продукцію й послуги на будівництво.

Розрізняють два види договірних цін у будівництві:

1) тверді (остаточні) на весь обсяг будівництва - вони враховують майбутнє коливання цін і не коригуються відносно фактичного рівня інфляції. Як правило, такі ціни встановлюються для об'єктів із строком будівництва не більше року;

2) динамічні (відкриті) - ціни, які мають, як правило, незмінну частину витрат (базисну кошторисну вартість). Ця частка коригується в процесі будівництва відповідно до фактичного - рівня інфляції [8, с. 262].

Таким чином, ціноутворення і кошторисне нормування у будівництві вирішують такі завдання як забезпечення визначення вартості будівництва на усіх стадіях інвестування через систему ціноутворення у будівництві та підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, впровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного та закордонного досвіду у будівельному виробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів тощо.

З урахуванням світового досвіду можна рекомендувати деякі шляхи вдосконалення ціноутворення в інвестиційній сфері України:

ѕ вже на стадії обґрунтування доцільності інвестицій замовником повинні розроблятись інвесторські кошториси, де визначається прийнятна на всіх стадіях інвестиційного процесу вартість будівництва;

ѕ інвесторські кошториси на тендерах повинні бути основою для розробки проектів цін на будівельну продукцію підрядників, що беруть участь у торгах;

ѕ державні і недержавні інвестори повинні мати змогу вибрати з підрядників тих, що пропонують ціни, нижчі від закладених в інвесторських кошторисах;

ѕ нормування поточних витрат, що лімітуються, слід здійснювати до базису (прямих витрат, кошторисної собівартості), з якого повинна вилучатися вартість матеріалів, деталей і конструкцій;

ѕ прогнозований рівень цін, укрупнених розцінок споживчої одиниці будівельної продукції повинен коригуватися системою регіональних індексів цін, що склалися, а не встановлюватись стосовно граничних нормативів;

ѕ кошториси підрядної фірми мають розроблятися на підставі інвесторських кошторисів з урахуванням можливого зниження рівня собівартості робіт як умови, що забезпечує перемогу у тендері

ѕ у підрядних контрактах у предметі договірної ціни слід виокремити: на будівельну частину (будівлі, споруди з інженерним обладнанням) і на технологічну (доставка, установка або монтаж технологічного обладнання), що дозволить проводити розрахунки між замовником і підрядником окремо за будівельні роботи і монтаж обладнання [8, с. 273].

Список використаної літератури

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1991. - №47. - С. 646.

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - №19. - С. 80.

3. Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992. - №52. - С. 683.

4. Указ Президента України «Про Положення про Державний комітет України з будівництва та архітектури» від 20 серпня 2002 р. № 725/2002 [Електронний ресурс] // режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=725/2002

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік окремих видів проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних вишукувань для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної атестації виконавця» від 6 квітня 1998 р. № 451 2002 [Електронний ресурс] // режим доступу: http://ibud.ua/?cat=dbn-info&itm=154

6. Гончаров А.Б. Інвестування. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003. - 336 с.

7. Гусаков В. М., Федоренко В. Г. Стан підприємництва та напрями його подальшого розвитку на основі науково-технічного прогресу в будівельному комплексі України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. -- 1997. -- № 1. - С. 10-14.

8. Кириченко О.А., Єрохін С.А. Інвестування: Підручник. - К.: Знання, 2009. - 573 с.

9. Крупка Я.Д., Литвин Б.М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. - К.: Економічна думка, 1998. - 49 с.

10. Пересада А.А. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. - К.: КНЕУ, 2001. - 251 с.

11. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. - К.: Либра, 1996. - 344 с.

12. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998. - 392 с.

13. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В. Г. Федоренка. - К.: МАУП, 2000. - 408 с.

14. Федоренко В.Г. Інвестування: Підручник. - К.: Алерта, 2008. - 448 с.

15. Федоренко В.Г. Страховий і інвестиційний менеджмент. - К.: МАУП, 2002. - 344 с.