Ціноутворення

Ціноутворення

Тема 1. Суть процесу ціноутворення, фіксація та класифікація цін

1. Сутність цін і ціноутворення. Функції ціни

Ціна - це вираження вартості товару.

Ціноутворення - це процес встановлення цін на товари та послуги.

Процес формування цін відбувається не у сфері виробництва, а у сфері реалізації товарів, робіт,послуг, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції.

Функції цін:

1. Зрівняльна.

2. Координуюча - координує дії виробників на ринку.

3. Розподільча - здійснює переливання ресурсів між фірмами.

2. Класифікація цін

Залежно від руху товарів, від виробника до споживача і врахування в ціні витрат на виробництво і збут, а також прибутку ціни поділяються на:

1. Оптові - це ціни, за якими торгові підприємства здійснюють розрахунки з постачальниками товарів.

2.Роздрібні- ціни, за якими здійснюються розрахунки з кінцевими споживачами товару.

Оптові ціни:

а) оптові ціни виробника - є ціною, за якою підприємство реалізує продукцію оптово-збутовим організаціям, за державним контрактом, посередницьким та іншим підприємствам.

Вони використовуються при плануванні обліку і аналізі товарної продукції, прибутку, у розрахунках. Ефективного виробництва, доцільності держання кредитів.

Вона включає: витрати виробництва і реалізаційний прибуток,ПДВ та по підакцизних товарах-акциз.

б) Різновидам оптової ціни підприємства є трансфертна ( внутріфірмова) - ціна, за якою підприємство реалізує товари, роботи, послуги своїм підрозділам (філіям, дочірнім підприємствам), за нею здійснюється обмін комплектуючими виробничими запасами в середині підприємства. Вони вважаються конфіденційними, істотно відрізняються від ринкових.

в) Закупівельні ціни - це ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають продукцію державі, кооперативним, приватним, заготівельним, переробним та торгівельним фірмам.

Застосовуються також при заготівлі продукції хутрового звірництва, рибальства, закупках вторинної сировини.

г) Оптова ціна торгівлі - ціна,за якою підприємство і організації споживачів закуповують продукцію у постачальницько-збутових (оптових організаціях) вона крім оптової ціни виробника включає постачальницько-збутову оцінку збутових і транспортних організацій.

Націнка - ціна за послуги збутових і торгових організацій.

Різновидам оптової ціни торгівлі є біржові ціни, які поряд із співвідношенням попиту і пропозиції до моменту постачання товару враховують також величину відсотка за кредит, витрати на фінансування біржових операцій, на створення і зберігання товару, комісійні брокеру.

Біржові ціни найчастіше вищі від ціни за наявний товар.

Роздрібні ціни - за якими купують товар є як правило кінцевими цінами. Включають оптові, витрати і прибуток магазинів, якщо товар безпосередньо від виробника, то роздрібна ціна дорівнює оптова ціна виробника додана торгова націнка. Якщо товар проходить через постачально-збутову організацію, то роздрібна ціна дорівнює ціна оптової торгівлі додати роздрібна торгова націнка.

Особливим різновидам роздрібних цін є:

1. Аукціонна ціна - складається на аукціонах при зміні початкової ціни у бік підвищення або зниження від ринкової, оскільки відображає унікальні і рідкісні, і ознаки товарів.

2. Ціни комісійної торгівлі - застосовуються при продажу товарів і продуктів на комісійних засадах можуть бути:

а) базовими - встановлюються на попередні види продукції з фіксованими параметрами якості, якщо товари надходять, які відрізняються від базових параметрів, то ціни коригуються за допомогою надбавок і знижок до базової ціни.

б) лімітні - товаровиробник може встановлювати на нові види продукції лімітну максимально-допустиму ціну, яка забезпечить зацікавленість споживачів у використанні нової продукції.

Види цін залежно від ступеня самостійності підприємства. Бувають:

1. Вільні - встановлюються виробником самостійно, згідно його цінової політики, затверджується керівником, встановленим на товар, що не входить до державного переліку фінансових та регульованих цін.

Чинник - лише попит і пропозиція. Враховує витрати на виробництво і збут, прибуток , ПДВ.

Їх різновиди:

а) прейскурантні ціни - вміщуються в прейскурантах, які видаються підприємством (довідкові ціни, які публікуються продавцем) автомобільна, сільське-господарство машинобудування, виробництво обчислювальної техніки тощо.

б) ціни каталогу (проспекту).

2. Договірні ціни - встановлюються у договорі між покупцем і продавцем за згодою сторін. Їх відмінність від прейскурантних - можуть змінюватись за взаємною згодою сторін.

Коли договір складається між суб'єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, то договір називається контракт, а ціни - контрактні.

3.Регульовані ціни - відносяться до групи цін, у яких певні складові регулюються державними організаціями України. Встановлюються організаціями ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади, які визначають граничні рівні, перевищення яких є неприпустимим. Регулювання здійснюється шляхом встановлення верхньої та нижньої межі ціни, на основі коефіцієнтів зміни цін. Шляхом прямого обмеження їх росту або зниження становлення граничного рівня рентабельності, розміру торгівельних та постачальницько-збутових націнок.

4.Фіксовані ціни - розробляються відповідними державними органами та запроваджуються з питань цінової політики при державних адміністраціях. Вони залишаються незмінними по всій території України та протягом періоду їх дії. Встановлюються на окремі види стратегічної сировини, дорогоцінні метали, продукцію військового призначення.

Тема 2. Цінова політика держави; форми і методи цільового регулювання

1. Форми і методи державного регулювання цін

Державне регулювання цін є діяльністю держави спрямованої на встановлення і збереження такого рівня цін, який би забезпечував рентабельну діяльність суб'єктів господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства.

Форма - це спосіб організації та взаємодії елементів і процесів, як між собою так і з зовнішніми умовами.

Метод - це спосіб досягнення мети , упорядкована діяльність.

Державне регулювання цін реалізується двома формами:

1.Пряма (адміністративна) - в умовах ринкової економіки держава запроваджує фіксовані елементи ціни і виробник враховує чинні державні законодавчі та нормативні акти. Найчастіше здійснюють в період інфляції та дефіциту товару. Держава втручається в ціноутворення регулюючи ціни на найважливіші товари для населення, вживаючи антимонопольних заходів намагаючись зменшити соціальне напруження в суспільстві.

Її методи:

- Встановлення фіксованих

- Встановлення регульованих максимальних і мінімальних цін

- Встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів

- Нормування окремих співвідношень у межах цінової структури (матеріальних витратах, заробітної плати, рентабельності тощо).

2. Непряма форма передбачає зміну кон`юктури встановлення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією, шляхом застосування державних замовлень, регулювання витрат підприємств через встановлення норм і нормативів.

Не мають безпосередніх дій, але сприяють уповільненню підвищення цін у моментах економіки.

Її методи:

- насичення ринку споживчими товарами, держава корегуючи товар сприяє насиченню ринку, що зумовлює зниження цін

- надання податкових пільг для виробників товарів у виготовленні яких держава зацікавлена, в окремих випадках тимчасово підприємство звільняється від сплати податку.

- Врівноважена система керування підприємств

- Суворе дотримання антимонопольного законодавства

- Державна інвестиційна політика, що сприяла б нормальному інвестиційному клімату

- Виважена експортно-імпортна та митна політика.

2. Повноваження органів державного регулювання цін

Державне замовлення на виготовлення товарів окремого виробника за певні строки.

Згідно постанови КМУ "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади" щодо регулювання цін від 25 грудня 96 року №1548.

Тема 3. Цінова політика підприємства

1. Постановка завдань ціноутворення

Суть цінової політики полягає у встановленні на товари фірми таких цін і вмінні та варіювати ними залежно від стану на ринку,щоб оволодіти його певною часткою,забезпечити політичний обсяг прибутку.

Фірми підходять до ціноутворення по різному, проте загальна алгоритм методики розрахунку ціни простий і його можна подати у такій послідовності:

1. Постановка завдань ціноутворення.

2. Визначення попиту

3. Оцінка витрат

4. Аналіз цін і витрат конкурентів

5. Вибір методу ціноутворення

6. Встановлення остаточної ціни

Відокремлюють 3 основні групи цілей,заснованих на:

ѕ Отриманні прибутку (максимізація поточного прибутку, швидке отримання готівки, стабільність прибутку)

ѕ На оптимізації збуту ( завоювання частини ринку, збільшення обсягів продажу, завоювання лідерства з показників якості товару, стимулювання комплексного продажу, обмеження попиту, розпродаж товарних запасів)

ѕ Зорієнтовані на становищі на ринку( створення привабливішого економічного клімату, підвищення престижу іміджу фірми на ринку,відповідність вимогам конкуренції).

Першочерговим завданням ціноутворення є механізація поточного прибутку при цьому визначають величину попиту і витрат виробництва,і вибирають ту ціну,яка забезпечує максимальний поточний прибуток.

Інші намагаються завоювати максимальну частину ринку,вважаючи що компанія з найбільшою часткою матиме мінімальні витрати і максимальний довгостроковий прибуток,встановлюючи нижчі ціни - цінова політика наступу на ринок. Така політика забезпечує успіх,коли чутливість ринку до цін дуже велика.

Якщо компанія намагається завоювати лідерство з показників якості,то йдеться про встановлення ціни,яка покриє не тільки витрати виробництва, а й на дослідження і розробку нової продукції.

З метою збереження потенційних покупців ціни можуть тимчасово знижуватись або встановлюватись так,щоб сприяти збільшенню збуту інших товарів асортиментної групи.

2. Визначення попиту і оцінка витрат

Для визначення попиту велику роль мають типи ризиків: ринок монополії, олігополії,чистої конкуренції.

Важливою характеристикою попиту є його еластичність,тобто чутливість споживачів до зміни цін на товари.

Чим менш рухливий попит,тим вищу ціну може встановити продавець і навпаки,чим еластичніший попит,тим більше підстав використати політику зниження ціни.

Мінімальна ціна визначається витратами підприємства. Фірма прагне призначити таку ціну,щоб повністю покривати витрати з розподілу виробництва і збуту.

Для забезпечення раціональної цінової політики необхідно зіставити структуру витрат із запланованими при збільшенні випуску витрати одиниці. Спочатку знижується до досягнення визначеного обсягу виробництва,однак,щоб нарощувати виробництво і далі,то виникають додаткові витрати через перевантаження обладнання,його додатковий ремонт,порушення виробничого ритму.

Для потреб ціноутворення використовуються категорії пов'язані з витратами - це:

1. Поріг рентабельності підприємства продукції - це така виручка,якої вистачає на покриття всіх поточних витрат з виробництва та реалізації товару,при цьому прибуток дорівнює нулю.

2. Поріг беззбитковості - це така виручка,яка покриває змінні витрати і прямі постійні. Ціна на товар встановлюється як сума змінних і прямих постійних. Валовий прибуток є позитивним,але чистий прибуток - негативний.

Поріг рентабельності продукції є більшим від порогу беззбитковості на величину непрямих постійних витрат.

Тема 4. Встановлення остаточної ціни

Мета всіх методик ціноутворення звузити діапазон цін,у межах якого буде вибрана остаточна ціна.

Перед цим розглядають умови:

1. Психологія ціно сприйняття - враховуються не тільки економічні чинники,а й психологічні (реалізація престижних товарів)

2. Політика цін фірми - фірми виробили установки щодо бажаного цінового образу,надання знижок, вживання заходів у відповідь на цінову діяльність конкурентів.

3. Вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності - необхідно врахувати реакцію дистриб'юторів,постачальників,дилерів,державних органів.

4. Ціноутворення в межах товарної номенклатури - фірма прагне розробити систему цін,яка забезпечувала б одержання максимального прибутку щодо номенклатури загалом:

· Встановлення ціни в межах товарного асортименту - необхідно врахувати відмінності у властивостей товару,якості,цін конкурентів,що виправдовує різницю в цінах;

· Встановлення цін на товари-доповнювачі - якщо укомплектувати товар великою кількістю доповнювальних виробів ціна може вирости до межі,коли покупці відмовляться від придбання;

· Встановлення цін на обов'язкові додатки - виробники основних товарів часто призначають на них низькі ціни,а на обов'язкові додатки - високі,внаслідок чого вдається забезпечити високий прибуток;

· Встановлення цін на побічні продукти виробництва - якщо такі продукти не мають ціннісної значущості, а позбавлення від них обходиться недешево виробник прагне реалізувати за будь-яку ціну,якщо вона покриває витрати з їх зберігання і доставки,що знижує ціну основного товару.

5. Встановлення цін за географічним принципом передбачає прийняття рішення про встановлення різних цін для споживачів у різних країнах:

· Встановити ціни FOB у місці походження товару означає,що товар продається перевізнику на умовах франко-вагонах

· Встановлення єдиної ціни з включеними в неї витратами з доставки - фірма виставляє єдину ціну з включенням до неї однієї і тієї ж суми транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта

· Встановлення зональних цін - всі замовники,що знаходяться в межах однієї зони платять одну і ту ж сумарну ціну,яка стає вищою в міру віддаленості зони (середній між двома попередніми методами)

· Встановлення цін стосовно базисного пункту дає змогу продавцеві вибрати місто як базисне і встановлювати для всих замовників транспортні витрати, які дорівнюють вартості доставки з цього пункту незалежно від того звідки насправді відбувається відвантаження

· Встановлення цін з прийняттям на себе витрат з доставки - застосовується,коли продавець зацікавлений у підтримці ділових відносин з конкретним покупцем або певним географічним районом,а також цим методом користуються для проникнення на нові ринки і утримання свого становища на ринку з конкуренцією,що загострюється.

6. Встановлення цін із знижками як винагорода споживачам за певні дії фірми готові змінювати свої початкові ціни, встановлюючи знижки.

На рішення керівництва фірми щодо політики ціноутворення здійснюють вплив також зовнішні і внутрішні фактори. Перед тим як встановити кінцеву ціну фірма враховує також ступінь державного регулювання, рівень і динаміку попиту,потреби оптових і роздрібних цін ,а також інші фактори. Проаналізувавши все це,фірма встановлює ціну на свій товар.

Тема 5. Вибір методу ціноутворення

1. Витратні методи ціноутворення

Знаючи ціни,попит,витрати конкурентів,фірма готова до вибіру ціни власного товару,яка буде у проміжку між надто низькою,що не забезпечує прибутку і надто високою,яка перешкоджає формуванню попиту.

Всі методи можна поділити на витратні та маркетингові. До кожної групи входить значна кількість методів, кожен з яких має свої позитивні та негативні сторони.

До основних витратних методів ціноутворення належать:

1. Метод " середні витрати плюс прибуток" - найпростіший спосіб ціноутворення, що полягає у нарахуванні певної націнки на величину витрат,пов'язаних із виробництвом і збутом товару. Для встановлення оптимальної ціни необхідно враховувати особливості поточного попиту і конкуренції.

2. Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку,при цьому фірма прагне встановити ціну,яка забезпечить її бажаний обсяг прибутку. Метод вимагає від фірми розгляду різних варіантів цін,їх вплив на обсяг збуту,що необхідно для подолання рівня беззбитковості та отримання цільового прибутку, а також аналізу імовірності досягнення всього цього за кожною можливою ціною товару.

3. Метод мінімальних витрат - передбачає встановлення ціни на мінімальному рівні достатньому для покриття витрат з виробництва і збуту конкретної продукції.

4. Метод надбавки до ціни - ціна розраховується на основі множення ціни,закупівлі,зберігання сировини і матеріалів на визначений коефіцієнт доданої вартості. Вказаний коефіцієнт вказується шляхом ділення загальної суми прибутку від продажу на собівартість.

5. Метод "цільове ціноутворення". На його основі розраховується величина витрат на одиницю продукції з урахування обсягу продажу,який забезпечує отримання наміченого прибутку.

2. Маркетингові методи ціноутворення

1. Метод визначення ціни з орієнтацією на конкуренцію - коли фірма займає монопольну позицію на ринку. Вона здатна отримувати найбільші прибутки,про те в умовах зрілості ринку з`являються багато фірм, які розвивають конкуренцію за рахунок диференціації і диверсифікації.

Диференціація - це відмінність товару від конкурентних по одній або більше основних характеристик.

Диверсифікація - це розширення асортиментних товарів,робіт,послуг

Тут застосовуються ціни,орієнтовані на ціни,прийняті на даному ринку,наслідування цін фірми-лідера на ринку.

2. Метод "ціна з урахування рівня поточних цін". Фірма в основному враховує різноманітні ситуації встановлення ціни,залежно від конкретних умов. В першу чергу від особливостей продукції і попиту на ринку.

3. Метод параметричного ціноутворення, заснованих на кількісній залежності між ціною товару і його споживчими вартостями. При встановленні ціни виробник має прогнозувати якість свого товару і товару конкурентів. Рівень цін порівняно з якістю, а також врахувати можливу поведінку покупців.

4. Загальний метод ціноутворення має два різновиди:

· Підвищуючий метод ведення аукціону - коли вказуються найнижча ціна після чого іде його підвищення, а товар дістається тому,хто запропонує найвищу ціну.

· Понижуючий метод - коли спочатку вказується найвища ціна,якщо покупця за такою ціною не має, то ціна зніжується. Право на укладання угоди на товар отримує покупець,який першим прийме ціну покупця.

5. Метод встановлення ціни на основі відчутної цінності товару. Основним фактором ціноутворення виступає споживче сприйняття. Для цього використовують нецінові заходи впливу,спеціальні опитування,анкетування,інші дослідження,які дають змогу формувати в свідомості споживачів уявлення про цінність товару.

Маркетингові методи є важливими,але на практиці вони використовуються разом із витратними методами.

Тема 6. Торгові знижки і надбавки

1. Суть та види цінових знижок

Продавці широко використовують продаж товарів за різними цінами залежно від дій покупців щодо умов купівлі та оплати товарів.

Отже, як винагороду споживачам підприємства готові здійснювати зниження ціни за допомогою знижок.

Види знижок:

1. Знижка за платіж готівкою - зниження ціни для покупців, які оперативно оплачують рахунки готівкою. Виділяється такий вид,який називається сконто - знижка надається клієнтам,які оплачують товари швидше інших.

Наприклад : Якщо оплату товару пропонують здійснити протягом 30 днів,то покупець може отримати знижку 2% за кожні 10 днів прискорення платежу.

2. Знижка за обсяг купівельного товару - знижка встановлюється у відсотках до загальної вартості або одиничної ціни встановленого обсягу загальної ставки.

3. Функціональна знижка (у сфері торгівлі) - пропонується службам товарообігу,які виконують функції з продажу товару, збереження,ведення обліку.

4. Прогресивна - надається за заготівлю товару у збільшенні кількості пропонується градація знижок.

5. Дилерські (дистриб'ютор) - надаються виробниками своїм представникам або посередникам збуту.

6. Спеціальні знижки - для привілейованих покупців,у замовленнях яких особливо зацікавлені продавці.

7. Сезонні знижки (тимчасові) - надаються споживачу за покупку товару поза періода активного сезону.

8. Знижки за повернення раніше купленого товару у даної фірми - надаються покупцю при поверненні ним раніше купленого у даної фірми товару моделі.

9. Клубні знижки - клуби надають своїм членам клубні цінові знижки національні і міжнародні клуби випускають і продають виробникам і магазинам, які зобов'язуються надавати цінові знижки членам клубу. Особливо поширені при перевезенні оренді,машині,готельних і ресторанних послугах страхування.

В умовах,коли покупець має право на дві і більше знижок,він користується найбільшою.

2. Надбавки і уцінки товарів

Надбавка до ціни встановлюється залежно від особливих вимог покупця при виконанні спеціального, індивідуального замовлення, за підвищену якість товару, надання додаткових сервісних послуг, розстрочку платежу.

Підвищення цін обов'язково повинно супроводжуватись роз'яснювальною роботою серед потенційних споживачів, через засоби маркетингової комунікації, перш за все, через рекламу.

Уцінка - зниження ціни на товари, які втратили свої первісні властивості або користуються капіталом.

До товарів, що залежались відносяться ті, що не мають збуту більше 3 місяців. Розмір уцінки товарів визначається комісією, у яку входять заступник керівника, головний бухгалтер, товаровід, економіст.

Товари, які раніше були уцінені, але не реалізовані - можуть уцінюватися повторно до рівня цін можливої реалізації.

Дані про уцінені товари записуються в опис-акт. Такі товари повинні бути перемарковані шляхом закреслення попередньої ціни і позначеної нової.

Тема 7. Склад і структура ціни

1. Склад оптової та роздрібної ціни продукції

Для правильного розуміння категорії ціни необхідно розрізняти поняття склад ціни і структура ціни. Склад ціни характеризується її економічними елементами (витрати, прибуток і т.д.), які виражені абсолютним значенням у грошовому вимірі.

Ціна залежить від наступних положень:

- вітчизняна це продукція чи імпортна;

- вітчизняна продукція, яка реалізується на території України, чи призначена для експорту;

- продукція, яка обкладається ПДВ, та не оподатковується.

Як і вся інша ціна, вона повинна компенсувати витрати постачально-збутових (оптових) та роздрібних організацій і забезпечити їм прибуток. До витрат таких організацій належать: вантажно-розвантажувальні роботи, складування, зберігання, підсортування, доведення продукції до вимог споживачів, амортизація ОЗ, витрати на опалення, освітлення, енергетичні затрати на технологічні потреби, заробітна плата працівників та інше.

Як правило величина націнки встановлюється у відсотках до ціни закупівлі товару.

Типовий склад оптової та роздрібної ціни

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету виробникам визначається, як різниця між податковим зобов'язанням (ПДВ, який вилучається з доходу) і податковим кредитом (ПДВ, яке сплачується постачальнику при придбанні ТМЦ). Проте ПДВ віднімається при розрахунках оптової і роздрібної торгівлі кожного наступного продавця при формуванні роздрібної ціни.

ПДВ для споживача включається на останньому стані просування товару для споживача - у роздрібній торгівлі.

При формуванні ціни певні суб'єкти, які не відносяться до платників ПДВ, здійснюють формування своєї націнки на ціну закупівлі з ПДВ.

Приклад:

Відпускна ціна стола складає 240грн., в тому числі ПДВ 40 грн. в роздрібну мережу стіл потрапляє через одну з двох посередників:

перший - оптово-посередницька фірма платник ПДВ

другий - приватний підприємець, який є платником ринкового збору і не є платником ПДВ

Оптові націнки обох посередників становлять 25 % від ціни закупівлі.

Оптова ціна першої оптово-посередницької фірми складає:

Цо₁=(240-40)*1,25*1,2=300грн.

300грн. в т.ч. ПДВ 50грн.

Сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет складає: 50-40=10

Оптова ціна другої фірми складає:

Цо₂= 240*1,25=300 грн

АЗ включається в ціну на стадії виробництва, оскільки платником АЗ є виробник підакцизного товару. ПДВ, мито нараховується з включення до витрат прибутку і АЗ.

Структура ціни відсотків відношення окремих складання елементів в загальному її рівні.

2. Механізм встановлення збутових націнок

Якщо підприємства-виробники відпускають за вільною ціною, то постачально-збутові націнки встановлюються самостійно суб`єктами оптової і роздрібної ціни.

Якщо на продукцію діють регульовані ціни торгові націнки, також встановлюються у визначених розмірах. Граничні розміри встановлюються,як місцевими органами так і на загальнодержавному рівні.

Виконавча влада регулює націнки на дитяче харчування, лікувальні засоби і вироби медичного призначення, на продукцію, яка реалізується через заклади громадського харчування при школах та середніх і вищих учбових закладах, а також на продукцію з обмеженого строку введення.

Чим більше посередників беруть участь у реалізації - тим вищий рівень продажної ціни, тому створення великих оптово-торгових фірм буде сприяти здешевленню товару.

Тема 8. Витрати виробництва і реалізації

1. Витрати підприємства - як основа формування ціни

Завдання,які слід вирішувати підприємству з тією чи іншою періодичністю для формування ефективної політики ціноутворення:

- встановлення нижнього рівня ціни на продукцію;

- обґрунтування зміни асортименту (зняття з виробництва одних видів, освоєння випуску нових)

- оцінка заходів, щодо вдосконалення технології та організації виробництва

- оцінка маркетингових заходів

- оцінка конкурентоспроможності товарів

Спільним для усіх цих завдань є те, що ухвалення можливе лише за наявності інформації про склад витрат, які включаються у ціну продукції.

Будь-яке виробництво має два види витрат: поточні та капітальні.

Поточні витраті - це короткострокові витрати, що повністю списуються у той же період, в який вони сталися саме на підставі поточних витрат формується ціна продукції.

Капітальні витрати - це довгострокові витрати, що амортизуються ( їхня вартість поступово зменшується впродовж кількох років, згідно податкового обліку вони покриваються з прибутку).

Це зменшення економічного прибутку при вибутті активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу ( за винятком, зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Для правильного формування ціни необхідно знати склад витрат:

1. Витрати, які пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції і формують її собівартість.

2. Адміністративні витрати з обслуговуванням управлінням заводу управління.

3. Витрати пов'язані зі збутом.

4. Інші операційні витрати.

Не включаються витрати:

1. Платежі за договором комісії

2. Попередня авансова оплата

3. Погашення одержаних позик

4. Зменшення власного капіталу про його вилученні або розподілі власниками чи витрати, які не можуть бути достовірно оцінені

5. Витрати, що відображаються зменшенням власного капіталу у тих випадках, коли це передбачено П(с)БО.

2. Собівартість і її склад та види

Собівартість - це грошовий вираз витрат на їх виробництво.

Витрати, які включаються до собівартості визначаються галузевими інструкціями з планування обліку і калькулювання собівартості продукції.

За способом включення до собівартості:

1. Прямі витрати - безпосередньо включають до її собівартості на підставі первинних документів: сировина і матеріали купівельні напівфабрикати, заробітна плата робітникам з управлінням на соціальні заходи, амортизація основних засобів.

2. Непрямі витрати не можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат і тому потребують розподілу - витрати на управління виробництва, амортизації основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, на утримання ремонт.... , операційного фонду основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на вдосконалення технологій і організації виробництва, на утримання виробничих приміщень, втрати від браку , оплата простою.

За ступенем залежності обсягів діяльності:

1. Змінні

2. Постійні

Змінні - змінюються разом зі зміною обсягів виробництва.

Постійні - витрати, які залишаються постійними або змінюються в незначній кількості. Майже всі прямі витрати є змінними за винятком амортизації спеціального обладнання, орендної плати за обладнання.

Постійні ЗВВ також підлягають розподілу на кожний об'єкт витрат. Базовим розподілом можуть бути години роботи , заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати за умови нормальної потужності.

Під нормальною потужністю обладнання розуміють - очікуваний середній обсяг діяльності, який можна досягнути в умовах звичайної діяльності підприємства протягом декілька років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Тема 9. Цінова політика підприємства при встановленні роздрібних цін

Одним з елементів роздрібної ціни є торгівельна надбавка,яка визначає ціну торгівельної послуги,торгівельного підприємства під час реалізації товару.

Вона складається з:

1. Витрат обігу

2. Прибутку

3. ПДВ та інших обов'язкових платежів

Частина прибутку розподіляється за напрямами:

1. На капіталізовану частину - використовується на інвестування виробничої діяльності в інші підприємства з метою отримання додаткових коштів від цінних паперів або на розширення напрямків діяльності.

2. Споживча частина - на виплату дивідендів,премій,соціального розвитку підприємств.

3. На страхування ризику примушує створювати резервні,страхові фонди,які зменшують втрати торгівельного підприємства при виникненні небажаних ситуацій.

Розробка цінової політики складається з кількох етапів:

1. Визначається головна мета цінової політики підприємства та її спрямованість залежно від загальної економічної політики підприємства,а також стану кон'юнктури ринку.

2. Аналізується динаміка та структура торгівельної надбавки за певний час. Визначаються зміни та розміри,питома вага окремих елементів,а також чинники,які на неї впливають і характер його впливу.

3. Здійснюється ретельний всебічний аналіз ринку споживчих товарів,окремих його сегментів. Особлива увага приділяється товарам тривалого попиту.

4. Розробляється цінова політика за товарними групами за урахуванням можливостей і кон'юнктури ринку,його змін,а також економічних можливостей підприємства. За ознаками:

· Ступенем задоволення потреб споживачів,залежно від їх доходів,вимоги до товару та їх попиту

· Якістю товарів та рівня культури обслуговування. Для визначення цінової політики за цією ознакою товари поділяються на різні рівні якості,залежно від яких розроблюється відповідна цінова стратегія

· Стадії життєвого циклу товару. Для кожної стадії визначається мета та відповідність цінової політики,а також розроблюється цінова стратегія

5. Визначається методика розрахунку торгівельної надбавки та ї конкретний розмір.

Методи залежать від мети цінової політики:

1. Мета цінової політики спрямованої на задоволення попиту споживачів. Залежно від попиту та кон'юнктури ринку спочатку визначають можливу ціну товару,а потім рівень торгівельної надбавки

Р_тн =

Ц_Р - можлива ціна реалізованого виробу на певному ринку, грн/од

Ц_З - ціна закупівлі товарів у виробника

2. Мета цінової політики залежно від витрат торгівельного підприємства. Розрахуємо прогнозні витрати обігу в майбутньому з урахуванням можливого їх зменшення. Прибуток також приймається прогнозний на рівні, що задовольняє підприємство. У цьому разі рівень торгівельної надбавки визначається за формулою:

Р_тн =

В_о - витрати обігу торгівельного підприємства, грн/од

П - прибуток торгівельного підприємства, грн/од

С _ПДВ - ставка ПДВ, %

Для визначення загального рівня торгівельної надбавки її потрібно збільшити на розмір ставки ПДВ ( на 20%).

3. Мета цінової політики, орієнтованої на отримання цільового прибутку. Як і в попередньому методі, визначаються витрати обігу підприємства та цільовий розмір прибутку. Він обчислюється кількома методами,один з яких - знаходження точки мінімального рівня прибутковості ( П_н):

П_н =

П_ц - цільовий розмір прибутку торгівельного підприємства, грн/од

П_ц =

К_п - розмір капіталовкладника, грн/од

М_р.п - мінімальний рівень прибутковості на вкладений капітал, %

С_п.п - ставка податку на прибуток, %

На цьому етапі визначається також розмір торгівельної надбавки залежно від мети ціноутворення.

6. Розробляються заходи щодо контролю та коригування торгівельної надбавки й загалом роздрібної ціни.

Запланована торгівельна надбавка може змінюватися під впливом різних чинників: таких,що можуть бути передбачені,і таких,які мають характер форс-мажору.

У першому випадку торгівельна надбавка може змінюватися,оскільки пропонуються різні знижки або надбавки до роздрібної ціни.

У другому випадку торгівельна надбавка змінюється за рахунок страхових або резервних фондів.

Загалом цей механізм коригування цінової політики має бути закладений під час її розробки.

Тема 10. Фундаментальний аналіз біржових цін

1. Ціна біржових угод

Біржовий торг ведеться публічно,голосом і жестом. На кожен вид біржового товару ціни визначаються залежно від співвідношення попиту і пропозиції на даний момент біржових торгів.

На біржі використовують такі поняття ціни:

1. Ціна продавця (пропозиція);

2. Ціна покупця (попиту);

3. Ціни біржової угоди;

4. Котирувальна ціна.

Ціна продавця на біржовий товар - це ціна,визнана учасником біржових торгів у заявці на продаж,а також названа ним під час торгів з метою стимулювання продажу щодо ціни товару,встановленого на торги,встановлено чіткі правила: ціна пропозиції не може перевищувати ціну попиту більш ніж на встановлений біржею розмір.

Ціна покупця - це ціни,вказаних покупцем у заявках на купівлі,а також ті,які він називає під час торгів при обговоренні пропозиції продавця.

Ціна біржових угод (біржового товару)- це ціна,за якою здійснюється операція купівлі-продажу матеріально-сировинних ресурсів,продукції виробничо-технічного призначення, сільськогосподарської продукції,товарів народного споживання на товарній біржі. Така ціна формується на базі біржового котирування (попиту і пропозиції) та надбавок і знижок із неї залежно від якості товару,відстані товару від місця поставки,які вказується у біржовому контракті.

Ціна біржових угод є одним із видів вільних цін,який дає змогу повніше виявляти попит і пропозицію на товари у масштабі регіону країни та світового ринку.

При формуванні біржової ціни важливо врахувати можливості розподілу витрат на транспортування,зберігання,страхування між покупцем і продавцем.

2. Ціни товарної біржі залежно від типу угод

Залежно від типів угод,які укладаються на товарній біржі,розрізняють 2 види біржових цін: ціни на реальні товари і ціни на ф'ючерсні або строкові угоди.

У свою чергу ціни на реальні товари поділяються на ціни за спотовими і форвардними контрактами.

Ціна за спотовим контрактом - являє собою ціну на наявний стандартний товар,який протягом тижня після укладання угоди,поставляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата за цим контрактом повинна бути проведена протягом 2 днів після укладання угоди.

Таким чином ціна при умові негайної поставки одиниці товару і відповідній негайній оплаті за нього називають ціною спот,або спотовою ціною.

Ціна за форвардним контрактом - ціна на поставку товару в майбутньому (через місяць,3 міс,6 міс,9міс)

Оплата за товар - впродовж 2 днів після угоди.

Ціна за ф'ючерсні угоди - передбачають поставку в майбутньому товару певної якісної характеристики. Укладання таких угод здійснюється не для купівлі-продажу реального товару,а для страхування від можливих несприятливих змін ціни. Різницю між ціною контракту на моменти її укладання та реальною ціною,що склалася на ринку на день закінчення дії контракту,виплачує його покупець або продавець. Якщо за цей період ціна зросте ,то таку різницю виплачує продавець. При зниженні ціни-навпаки-покупець.

Загальна формула визначення ф'ючерсної ціни:

Ф'ючерсна ціна = спот ціна + витрати на зберігання товару для посередника

Іноді учасники торгів вигідніше не взяти на себе купівлю-продаж, а отримати право на участь у торгах даним товаром за наперед відомою ціною,тобто опуін.

Опуін - контракт,за яким одна із сторін отримує право купити або продати будь-що завчасно визначену ціною.

Біржові котирування - є визначеними цінами біржових угод,які укладаються на стандартну кількість стандартизованого товару, передбаченого правилами біржевої торгівлі у біржовій ямі в офіційні години роботи біржі.

Розрізняють фіксингове котирування або простий аукціон,або безперервний аукціон. При фіксинговому замовлення на купівлю-продаж товарів збираються брокерами і подаються на біржу перед проведенням котирування. У визначений час відбувається зіставлення реального попиту та пропозиції даних товарів. У результаті котирування встановлюється єдина ціна,за якою виконуються сві заявки і яку називають ціною дня.

Як правило,протягом одного біржевого дня відбувається одне котирування. Момент встановлення єдиної ціни називається фіксингом.

Безперервне котирування або мультифіксинг полягає в постійному зіставленні попиту і пропозиції на товар.

Ціною товару на певний момент часу є ціна,за якою були виконані останні замовлення серед безліч цін протягом дня.

При безперервному котируванні фіксується максимальні і мінімальні ціни та ціна угоди на закриття. Наступного дня саме ця ціна беде вважатися ціною дня. При оприлюдненні результатів торгів та розрахунок цінових змін на ринку.