Обєкт дослідження - ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності. Аналіз умов ціноутворення при роботі на зовнішньому ринку.

1.1 Ціна товару/послуги, як ключовий економічний інструмент ринку

Ціни і цінова політика- найважливіші елементи зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Саме від рівня цін на товари залежать комерційні результати діяльності підприємства, а обоана ним цінова політика справляє тривалий і вирішальний вплив на ефективність його роботи на світовому ринку. [13]

Ціна є вирішальним чинником в експортній діяльності підприємства, оскільки вона визначає її економічну доцільність.

Визначення рівня ціни в зовнішньоекономічній діяльності відбувається на основі двох видів цін: що публікуються, та розраховуються.

Ціни, що публікуються-це ціни, що оприлюднюються в спеціальних джерелах інформації(ціни аукціонів, біржові котування, ціни статистичних довідників, ціни укладених контрактів, ціни пропозиції великих фірм). Ціни, що публікуються, відображають рівень світових цін.[24]

Світові ціни- це ціни великих експортно-імпортиних операцій, що здійснюються в основних центрах світової торгівлі.

Світові ціни класифікуються зп такими критеріями:

1. за станом ринку;

2. напрямом товарного потоку ( експортні, імпортні);

3. умови розрахунків ( комерційні, бартерні, клірингових розрахунків, трансферні);

4. повнотою врахування витрат (нетто, валові, кінцевого споживання);

5. характером реалізації (оптові, роздрібні);

6. ступенем фіксації ( тверді, рухомі, змінні, з наступною фіксацією);

7. рівнем інформаційної відкритості (відкриті, розрахункові).

Відображаючи рівень ціни, що склався, світові ціни разом з тим характеризуються множинністю і залежать від місця продажу, часу, взаємовідносин між продавцем і покупцем, умов контракту, характеру ринку, джерел цінової інформації тощо.

Рівень ціни на аналогічні товари розрізняється також залежно від каналу, по якому здійснюється зовнішня торгівля. Необхідно розрізняти:

1.ціни «вільної торгівлі», які складаються на основі контрактів, що укладають між собою незалежні підприємства;

2.ціни, які формуються при торгівлі між підприємствами, що входять до складу однієї транснаціональної корпорації.

3.Ціни, що складаються при закупівлі товарів у межах кредитних ліній.

Розрахункові ціни застосовуються в контрактах на нестандартне обладнання, що виробляється, як правило, за індивідуальними замовленнями. Такі ціни розраховуються та обґрунтовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з урахуванням технічних і комерційних умов конкретного контракту.[17, c.202]

При виборі способу визначення ціни необхідно обов'язково враховувати, що експортні операції будуть найефективнішими, якщо ціна товару покриває прямі затрати, компенсує віднесені на товар непрямі витрати, приносить прибуток, є конкурентноспособною та забезпечує місце на ринку. Однак, такий підхід не сприяє визначенню справжньої зовнішньо торгової ціни, оскільки він враховує індивідуальні, а не суспільно необхідні затрати праці, що визначають реальну вартість товару на зовнішньому ринку.[11]

В умовах, коли матеріальні затрати на виробництво в Україні не завжди можуть бути співвіднесені із затратами на виробництво таких товарів за кордоном, ціни, що розраховані на основі витрат та прибутку, можуть бути нижче ніж світові.

Ціна товару є однією із суттєвих умов контракту. Вона виражається числом грошових одиниць певної валюти за одну кількість одиницю товару, вказаного в контракті.

Ціни контрактів за узгодженням сторін фіксуються у валюті однієї з країн контрагентів, чи у валюті третьої країни.

Індикативні ціни- це ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися, чи складаються на відповідний товар на ринку експорту( імпорту) на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання та умов здійснення розрахунків, визначених згідно із Законодавством України, а також якісних показників товару, які затверджено Мінстерством економіки України.

Індикативні ціни- є обов'язковими для використання при укладанні і проведенні всіх видів зовнішньоекономічних угод, за якими здійснюється експорт-імпорт товарів.[9]

За способом фіксації розрізняють наступні ціни:

- Тверда ціна- встановлюється на момент підписання контракту, вона підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку визначення товару. Використовуються в угодах із негайним постачанням товару або при постачанні в короткий термін.

- Рухлива ціна- це фіксована при укладанні контракту ціна, що може бути переглянута далі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться.

- Плаваюча ціна- це ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбуваються в період виконання контракту. Використовується для товарів тривалого циклу виготовлення.

На етапі попереднього визначення цін товару орієнтуються на опубліковані ціни, до яких відносять наступні:

- Довідкові

- Біржові котирування

- Ціни аукціонів

- Ціни фактичних угод

- Розрахункові ціни.

Рівень ціни товару- це основне питання зовнішньоекономічної угоди. Контрактна ціна базується на рівні світової ціни. В якості відправної точки для проведення переговорів про ціну партнери по торгівельній угоді використовують базисні ціни.[10]

Базисна ціна- це ціна товару, що приймається в якості відправної точки при визначенні зовнішньоторгівельної ціни товару, а також індексу цін у міжнародній торговлі в цілому, і за окремими видами.

До базисних цін належать:

- Довідкові, які даються по сировині та напівфабрикатах;

- Прейскурантні, які даються по готових виробах;

- Офіційні ціни продажу;

- Ціни окремих великих пропозицій та запитів.

Експортні поставки товару найефективніші, якщо ціна товару покриває прямі витрати, компенсує віднесені на товар непрямі витрати, приносить прибуток. [4]

Прямі затрати- це затрати на виробництво і реалізацію, безпосередньо пов'язані з даним товаром.

Витрати виробництва включають:

- придбання і збереження сировини і матеріалів,

- Заробітню платню,

- амортизацію основних фондів,

- виплату процентів за кредит.

Витрати реалізації включають:

- витрати на транспортування товару покупцеві,

- страхування товару,

- сплату експортних податків, мита та зборів.

Непрямі затрати пов'язані з діяльністю підприємства загалом і відносяться на вартість даного товару. Однім з дієвих чинників успішного виходу на ринок є надання покупцям певних пільг у вигляді знижок на ціни. [12]

Існують наступні види знижок:

- Спеціальна знижка надається привілейованим покупцям, у замовленнях яких найбільше зацікавлений покупець;

- Загальна знижка- знижка з прейскурантної ціни на серійні машини й обладнання, становить зазвичай 20-30%.

- Прогресивна знижка- це знижка за кількість. Вона застосовується щодо серійних замовлень виробів, до яких експортери виявляють значне зацікавлення.

- Ділерська знижка надається продавцям своїм постійним представникам і посередникам. Застосовується при продажі автомобілів, тракторів, стандартного обладнання й оргтехніки;

- Знижка «сконто»- знижка при розрахунку готівкою;

- Бонусна знижка, чи знижка за оборот, надається продавцем своїм постійним агентам за реалізацію певної кількості товару;

- Сезонна знижка використовується при продажі товару поза сезоном. [34,c. 66]

1.2 Актуальні проблеми ціноутворення для компаній, що працюють на зовнішніх ринках

Запорукою успіху будь-якої фірми на ринку є вміння знайти і задовільнити потреби споживачів. Такий підхід до діяльності підприємства відображає сутність маркетингу як філософії бізнесу і передбачає орієнтацію його реальності на задоволення потреб споживачів, як єдину можливість досягти цілей, пов'язаних із прибутком, проникненням на нові ринки, розвитком господарюючого суб'єкта. Зіншого боку, маркетинг-це вид діяльності, функція менеджменту, спрямована на інформаційне забезпечення прийняття управлінських рішень та конкретної дії щодо управління товаром, ціноутворення, розподілу та просування товару.

Неоднозначно склалася ситуація щодо практичного застосування маркетингу, хоч і в цьому напрямі багато що змінилося. Що ж до тенденції, то в данний час власники і керівники бізнесу все більше говорять про ефективність діяльності. Це позитивне явище.[32]

Донедавна на багатьох товарних ринках збільшення обсягів продажу було для кампаній наслідком зростання попиту.І поки що не доводилося говорити про реальну ефективність маркетингової діяльності. Внаслідок великих рекламних бюджетів та досить вільного поводження з брендами сформувався клас маркетологів, чиї підходи і досвід не приносять результатів зі змінами умов ведення бізнесу( зменшення бюджетів,насиченості ринку).Вже зараз і на рівні власників та керівників бізнесу, і на рівні маркетологів стає зрозумілим, що маркетинг-це не реклама, а в першу чергу, стратегічний аналіз, ринкові дослідження, стратегічне планування з урахуванням ризиків.[17,c.179]

Актуальні проблеми ціноутворення мають вирішуватися додержанням стратегії ціноутворення, яка має сприяти досягненню певних цілей підприємства.

Вони поділяються на три групи:

1. фінансові, щогрунтуються на прибутку( досягнення максимального прибутку, отримання задовільного або визначеного прибутку, швидке отримання готівки тощо);

2. збутові, що ґрунтуються на цілях інтенсифікації чи екстенсифікації збуту (зростання реалізації, максимілізіція частки ринку, ефективна реалізація нового товару, тощо);

3. ситуаційні, що ґрунтуються на цілях збереження чи створення для підприємства більш сприйнятливих умов діяльності(запобігання небажаних дій уряду країни, що приймає мінімізація наслідків діяльності конкурентів, стимулювання зацікавленості учасників каналів розподілення, стабілізації цін і запобігання виникненню «цінової війни» тощо).

Цінова політика виробників і експортерів товару, що залежить від цілей підприємства, слугує обґрунтуванням вибору ціни. Цілями підприємства можуть бути :

1. встановлення разової ціни при виході на ринок із новою продукцією (разовий договір на постачання);

2. зміна ціни через зміну попиту;

3. зміна ціни під тиском конкурентів;

4. визначення оптимальних співвідношень цін між продуктами.

Підприємство може одночасно мати кілька цілей, або чітко поділяти цілі на короткострокові та довгострокові.

Розрізняють кілька видів цінових стратегій:

1. Стратегія відшкодування повних витрат. Застосовується великими підприємствами чи підприємствами, що випускають унікальну продукцію або мають монопольне становище на ринку. Вони можуть встановлювати ціни на максимально високому рівні, що включає витрати виробництва та максимальний прибуток.

2. Стратегія «зняття вершків» застосовується до захищених патентом нових товарів і полягає в послідовному охопленні різних дохідних сегментів ринку. Застосовуючи цю стратегію, підприємство одержує можливість зняти «фінансові вершки». Поступово знижуючи ціну, можна залучати все нові кола клієнтів, яких влаштовує нова ціна.

Стратегія «зняття вершків» на ринку має сенс при таких умовах:

- спостерігається високий рівень поточного попиту з боку досить великої кількості покупців;

- витрати дрібносерійного виробництва не настільки високі, щоб звести нанівець фінансові вигоди компанії;

-висока початкова ціна не призведе до появи нових конкурентів.

Висока ціна підтримує імідж товару високої якості, на який існує підвищений попит і змінюється залежно від ступеня новизни товару, від стадії його життєвого циклу. В міру насиченості ринку, старіння товару ціни падають.

3. Стратегія прориву або проникнення на ринок. Грунтується на становленні низьких цін для швидкого проникнення на нові для підприємства ринки. Застосовується щодо нових товарів, які порівняно легко можуть бути відтворені конкурентами і характеризуються високою еластичністю попиту. Ц я стратегія передбачає встановлення на новинку порівняно низьких цін з надією залучити велике число покупців і завоювати значну частку ринку. При цьому бажано, щоб конкуренти не могли ввести більш низьки ціни.

Цією стратегією часто користуються японські підприємства.

Стратегія «проникнення на ринок» може застосовуватися за таких умов:

- Ринок дуже чутливий до цін і низька ціна сприяє його розширенню;

- Зі зростанням обсягів виробництва витрати скорочуються;

- Низька ціна не приваблива для наявних і потенційних конкурентів.

4. Стратегія пов'язаного ціноутворення. Її суть полягає у порівняно низькій ціні на основні вироби за одночасного високого рівня цін на супутні товари, особливо на запасні частини, витратні матеріали.

5. Стратегія престижних цін. Застосовується всесвітньовідомими підприємствами, що мають гарну репутацію на товари, аналогічні за своїми властивостями товарам інших маловідомих підприємств.

6. Стратегія цінової диференціації. Ця стратегія полягає в тому, що на той самий товар встановлюється різний рівень ціни для різних груп споживачів.

Ця стратегія можлива за таких умов:

- Ринок можна чітко розділити на сегменти;

- Сегменти мають різну еластичність попиту;

- Сегменти розділені між собою певними барєрами , тобто сегмент з низьким рівнем цін не може перепродати товар у сегмент із високим рівнем цін.

7. Стратегія встановлення цін у рамках товарної номенклатури.

Оскільки різні товари взаємозалежні між собою з погляду попиту і витрат і зіштовхуються з різним ступенем конкурентної протидії, в цих умовах можливі такі варіанти стратегії:

- Встановлення ціни в межах товарного асортименту шляхом визначення цінових інтервалів між товарами, що входять в асортиментну групу; ціноутворення в ЗЕД підприємств;

- Встановлення «лінії ціни», яка означає, що всі товари одного виду, незалежно від собівартості, розташовуються за наявною шкалою, причому особливе значення має вибір сходинок цієї шкали;

- Визначення «лідера,що падає» зводиться до того, що ціну на один із товарів різко знижують, розраховуючи, що залучені за рахунок цього покупці куплять якісь інші товари за звичайними цінами;

- Встановлення вищої ціни на витратні товари, що використовуються разом з основним виробом;

- Встановлення низької ціни на малоцінні побічні продукти виробництва;

- Встановлення ціни на набори товарів, що продаються як одне ціле.

8. Стратегія цінового вирівнювання ґрунтується на тісній інтеграції цінової та асортиментної політики підприємства. Це означає, що прибуток від товарів, які успішно реалізуються і входять до асортиментної програми, має обов'язково покрити збитки, що виникають по інших товарах цього асортименту.

9. Стратегія трансферних цін застосовується міжнародними корпораціями, які мають численні закордонні філії. Основні принципи, що лежать в основі трансферного ціноутворення, такі:

- Максималізація прибутків для корпорації в цілому.

- Мінімізація податків, що сплачуються корпорацією в цілому.

- Мінімізація митних платежів.

- Удосконалення системи контролю материнською компанією фінансових потоків філій.

- Надання менеджменту всіх рівнів однакових умов для встановлення і підтримки таких цін, які б забезпечували рентабельність філій і доброзичливе ставлення споживачів.

Використовують різні методики встановлення початкової ціни на товар. При цьому враховують як мінімум один з таких факторів:

- Рівень витрат на одиницю товару.

- Наявність унікальних характеристик товару.

- Середній рівень ринкових цін на аналогічні товари.

Залежно від того, який фактор є визначальним, виділяють два основних методи ціноутворення:

-витратний ( на основі калькуляції витрат);

- ринковий( на основі врахування дії ринкових факторів).

Витратний метод розрахунку ціни передбачає визначення її рівня на основі суми витрат(виробничих, накладних та на обслуговування) та бажаного прибутку ( максимального, розрахованого, мінімального).

Основною перевагою цього методу вважається його простота. Продавець більше знає про витрати, ніж про характер ринкового попиту. Покупець вважає його справедливим, тому що ціна не коригується залежно від коливання попиту, а продавець відповідно не наживається за рахунок покупця.

Недоліки цього методу: 1) він не відображає поточний попит; 2) не враховує споживчих властивостей як цього товару, так і товарів-замінників.

Визначення цінності товару здійснюється на основі експертних оцінок покупців. Параметричний метод полягає в оцінці і співвідношенні якісних параметрів виробу. Необхідною умовою використання цього методу є диференціація ринку. В його основі лежить передумова, що виробник має справу не з однорідним ринком покупців, які шукають однаковий товар, а з декількома його секторами, кожен з яких складається зі споживачів, які по різному оцінюють окремі якості товару.

Друге обмеження цього методу зводиться до того, що більшість складних товарів, які пропонуються на ринку, не є абсолютно взаємозамінними.

Встановлення ціни на основі пропозиції гругнтується на вивченні цін та цінових стратегій конкурентів і розрахунку власної ціни з огляду на лояльність споживачів та конкурентні переваги товару, його імідж, сервіс, тощо.

Останнім елементом у схемі послідовності ціноутворення в ЗЕД підприємств є реалізація цінової стратегії, яка базується на використані окремо та в комбінації таких інструментів:

- встановлення стандартних або змінних цін;

- використання єдиних або гнучких цін;

- застосування округлених та не округлених цін;

- використання залежності «ціна-якість»;

- застосування адаптивних інструментів. [4,c.210]

Розділ 2. Фактори, що впливають на процеси ціноутворення при проведенні компаніями ЗЕД

2.1 Роль і завдання формування конкурентної ціни товару/послуги на зовнішніх ринках:економічні,фінансові, маркетингові, іміджеві, конкурентні

Ціни, які обслуговують зовнішній ринок, відображають зовнішньоекономічні зв'язки держави з іншими країнами. Другою особливою характеристики цих цін є те, що вони перебувають під впливом цін на світових ринках, що відображають умови виробництва та реалізації у цілому по світовому господарству.

Зовнішньоекономчні ціни являють собою ціни, за якими здійснюються розрахунки із закордонними партнерами при імпорті та експорті товарів або при продажу їх у середині країни іноземним покупцям за валюту. При формуванні таких цін враховуються світові ціни, курси валют, особливості конюктури зовнішнього і внутрішнього ринку, умови здійснення угоди, методи державного регулювання цін у країнах-партнерах, рівень митних тарифів. Тому зовнішньоекономічні ціни можуть відрізнятися від світових.[24]

На процес прийняття цінових рішень при здійсненні ЗЕД впливає значна кількість чинників, які можна поділити на такі групи:

1. Внутрішні, що характеризують фінансову та маркетингову ситуацію на підприємстві:

1.1. Рівень витрат та їх структура.

1.2. Бажаний рівень прибутку.

1.3. Діюча система управління, планування і контролю діяльності.

1.4. Способи і методи одержання інформації про ринок.

2. Товарні, які діють тільки щодо цього товару:

2.1. Корисність товару.

2.2. Місце в товарній номенклатурі.

2.3. Стадія життєвого циклу товару.

2.4. Якість товару.

2.5. Зміна цін інших товарів.

2.6. Ступінь монополізації попиту і пропозиції товару.

2.7. Рівень обслуговування.

2.8. Система доставки.

3. Ринкові, які характеризують можливості та ризики зарубіжного товарного ринку:

3.1. платоспроможність споживачів.

3.2. Інформаційне забезпечення.

3.3. Дія уряду( контроль цін, державні закупівлі.)

4. Витрати на розробку ринку:

4.1. Адаптація товару.

4.2. Обслуговування.

4.3. Канали розподілення.

4.4. Просування.

5. Торговельні барґ єри:

5.1. Митні барґ єри.

5.2. Нетарифні бар ґєри.

6. Чинники, які є зовнішніми щодо взаємодії покупців і продавців товару:

6.1. Конкурентне середовище.

6.2. Цінова політика конкурентів.

6.3. Фаза економічного циклу.

6.4. Короткострокові коливання попиту і пропозиції.

6.5. Заходи державного регулювання і контролю над цінами.

6.6. Рівень інфляції.

6.7. Валютні цинники.

6.8. Роль «сірого» ринку.

Одним із найважливіших факторів, що береться до уваги при встановленні ціни є рівень витрат, пов'язаних із виробництвом і експортом товару, що визначає нижню межу ринкової ціни.

[5,220]

Розрізняють витрати: перемінні та постійні, прямі і непрямі, середні і граничні, пов'язані з виробництвом і реалізацією товару на внутрішньому і зовнішньому ринках, витрати у вітчизняній та іноземній валюті.

Ступінь корисності товару для споживачів є ключовим чинником ціноутворення. Чим більша корисність, тм вища ціна товару на зовнішньому ринку. Зростання цін на більшість товарів масового споживання призводить до падіння попиту, а здорожчання товарів першої необхідності, навпаки, до зростання попиту на них.[3]

Н етапі зростання підприємство отримує можливості для цінового маневру внаслідок розширення обсягів продажу та економії за рахунок зростання масштабів виробництва. Одночасно зростає і конкурентна боротьба.

При виникненні ознак початку стадії спаду перед підприємством постає проблема вибору можливих варіантів зміни ціни:

- Підвищення ціни для короткотермінового підвищення прибутковості перед остаточним зняттям товару і компенсації витрат на розробку та виведення на ринок нового покоління товарів.

- Зниження ціни, щоб привернути увагу покупців до супутніх товарів.[4,c.204]

Маркетингові цілі підприємства. Для визначення оптимальної величини ціни підприємство повинно розробити стратегію обслуговування споживача, чітко намітити цілі та завдання своєї послуги. Чим точніше підприємство визначе цілі маркетингу, тим легшим для нього буде процес визначення ціни.

Найчастіше істановлюються такі основні цілі маркетингу : економічне виживання, максимізація,ринкові долі, збільшення ринкової частки на основі лідерства щодо гарантування високої якості послуг, максимізація короткострокових прибутків.[18]

До основних маркетингових методів належать такі методи:

- Визначення ціни із орієнтацією на попит.

- Визначення ціни на основі аналізу мінімальних прибутків і збитків.

- Визначення ціни з орієнтацією на конкурентів.

- Визначення ціни з орієнтацією на ринуові ціни.

- Встановлення ціни шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку.

- Метод визначення престижних цін.

- Суперницький метод встановлення цін.

- Встановлення цін на основі відчутної цінності товару.[25]

Конкурентні переваги за джерелами їх виникнення можна поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні характеризують аспекти діяльності підприємства, які перевищують аналогічні характеристики пріоритетних конкурентів. Зовнішні конкурентні переваги- це ті, які базуються на спроможності підприємства створити більш значимі цінності для споживача його продукції.

Детальна характеристика переліку внутрішніх конкурентних переваг підприємства включає:

- Виробничі-продуктивність праці, економність витрат, раціональність експлуатації основних засобів, забезпеченість матеріально-технічними ресурсами, без дефектність.

- Технологічні-сучасність, досконалість,гнучкість технологічних процесів, використання досягнень науко-технічного прогресу.

- Кваліфікаційні- професійність, майстерність,активність, творчість персоналу, схильність до нововведень.

- Організаційні-сучасність, прогресивність, гнучкість, структурованість наявної організаційної структури.

- Управлінські- ефективність і результативність діючої системи менеджменту, ефективність управління оборотними засобами, якістю, виробничими, закупівельними та збутовими процесами, дієвість системи мотивування персоналу.

- Інноваційні-системи і методи розробки та впровадження нових технологій, продуктів, послуг, наявність і впровадження «ноу-хау».

- Спадкові-ринкова культура підприємства, традиції, історія розвитку.

- Економічні-наявність джерел фінансування, платоспроможність, ліквідність, прибутковість, рентабельність.

- Географічні-розміщення, близькість до джерел матеріальних і людських ресурсів, ринків збиту, транспортних шляхів та каналів розподілу.

Перелік зовнішніх конкурентних переваг підприємства охоплює:

- Інформаційні-діюча на підприємстві системи збирання та обробки даних, ступінь поінформованості підприємства про стан і тенденції розвитку ринку, дію сил та умов навколишнього середовища, поведінку споживачів, конкурентів та інших господарюючих суб'єктів.

- Конструктивні- технічні характеристики продукції, її дизайн, упаковка.

- Якісні- рівень якості продукції за ознаками споживачів.

- Поведінкові-ступінь поширення філософії маркетингу серед працівників підприємства, націленість на задоволення потреб споживачів конкретних цільових ринків.

- Конюктурні- ринкові умови діяльності, конкурентне середовище.

- Сервісні- рівень та якість послуг, що надаються підприємством.

- Іміджеві- загальні уявлення споживачів про підприємство та його товари, популярність.

- Цінові- рівень ринкової влади підприємства та можливості зміни ціни.

- Збутові- портфель замовлень, прийоми та методи розподілу продукції.

- Комунікаційні-канали і способи розповсюдження інформації про підприємство, наявність і використання звороного зв'язку. [14, c.85-89]

2.2Теоретико-методичні підходи до ціноутворення у ЗЕД.

Ціноутворення на міжнародних ринках має певні відмінності від процесу встановлення ці на внутрішніх ринках. Перш за все формування цін залежить від рівня світових цін. Світова ціна є грошовим виразом інтернаціональної вартості товару, який реалізується в процесі міжнародної торгівлі.

Інтернаціональна вартість- це суспільно необхідні витрати на виробництво при середньосвітових нормативних умовах виробництва та середньосвітовому рівні продуктивності праці. Вона формується під впливом умов виробництва в тих країнах, які є головними постачальниками певного товару на світовий ринок.[19]

В основі формування інтернаціональної вартості товару лежить принцип абсолютних та відносних переваг.

Принцип абсолютних переваг ґрунтується на використанні природних переваг, які мають країни при виробництві окремих товарів і послуг. Спеціалізуючись на виробництві,в якому вони мають абсолютні переваги і обмінюючись надлишковою продукцією один з одним, країни отримують більше, ніж якби вони намагались самі виробляти все необхідне.

Принцип порівняльних переваг Давида Рікардо базується на тому, що кожній країні вигідно виробляти і експортувати ті товари, при виготовленні яких вона має переваги у витратах виробництва. Давид Рікардо довів, що у будь-якої країни завжди знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигідніше при існуючому співвідношенні витрат, ніж виробництво інших товарів.

Цей принцип є базовим при встановленні світових цін і при здійсненні зовнішньоторговельних операцій. Відповідно до нього формується нижня межа світової ціни.[21]

Світова ціна використовується у таких випадках:

- Відповідно їй, здійснюється більшість експортно-імпортних угод.

- Вона зазначається в угодах на найважливіших товарних ринках.

- Вона зазначається в угодах, платежі по яким ведуться у вільно конвертованій валюті.

Рівень світових цін найчастіше визначається політикою окремих держав, яка може проявитись у вигляді політики вільної торгівлі чи політики протекціонізму.

Політика вільної торгівлі- митна політика, спрямована на всебічне заохочення імпорту товарів шляхом встановлення мінімального рівня митних зборів.

Політика протекціонізму- це державна політика спрямована на створення пільгових умов діяльності вітчизняним підприємствам у порівнянні з іноземними підприємствами.

Відбувається за допомогою наступних інструментів:

-Тарифне регулювання-встановлення митних зборів і тарифів.

Митний збір- це плата на користь держави, яка стягується при перетині кордону з власника товару іноземного виробництва, що ввозиться в країну для продажу. Мита приносять державі дохід, розмір якого визначається перемноженням ставки тарифу на об'єм оподатковуваного імпорту.

Митні збори можна класифікувати наступним чином:

1) Залежно від мети, яку переслідує держава:

1.1.фіскальні митні збори- направлені на наповнення державного бюджету. Вони застосовуються, як правило, відносно імпорту, хоча країна монополіст може застосовувати у фіскальних цілях експортне мито, при цьому мито фактично перекладається на плечі іноземного покупця. Такі мита встановлюють, наприклад, країни-експортери нафти і інших енергоносіїв. Фіскальними можуть бути і транзитні мита, якщо це економічно доцільно із стратегічних міркувань.

1.2. протекціоністські митні збори-спрямовані на захист національного товаровиробника і використовується щодо імпорту.

1.3. обмежувальні митні збори- використовуються щодо експорту для обмеження вивозу дефіцитного товару із країни та для стимулювання експорту високотехнологічних товарів.

2) Залежно від етапу руху товару, на якому стягуються митні збори:

2.1. імпортні мита- які виплачують при ввезенні товарів на митну

територію країни.

2.2. експортними митами, які виплачують при вивозі товарів з митної

території країни.

2.3. транзитними митами, які стягуються при транзитному

переміщенні товару через митну територію країни.

3) Залежно від способу обчислення розміру ставки тарифу:

3.1. Адвалорні мита розраховуються у відсотках до митної вартості

товарів.

3.2.специфічні мита розраховуються у встановленому грошовому

розмірі на одиницю товара.

3.3.Комбіновані мита, поєднують адвалерний і специфічний спосіб розрахунку. Комбіноване мито зазвичай вказує одночасно розмір адвалерного і специфічного мита, а застосовується більше мито.

4) залежно від виду ставки тарифа:

4.1. постійні мита- встановлюються відповідно до Єдиного митного

тарифу на постійній основі.

4.2.сезонні мита- встановлюються спеціальними Законами України на термін не більше 4-х місяців.

4.3.Особливі мита- встановлюються Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України та використовується в окремих випадках.[35]

До особливих видів мит відносять:

- Спеціальне мито- використовується як попередня міра для учасників міжнародної торгівлі, які порушують загальнодержавні інтереси, а також як міра протидії недобросовісній конкуренції. Ставка спеціального мита встановлюється окремо у кожному конкретному випадку відповідно до Закону України.

- Антидемпінгове мито- використовується в разі вивозу за межі митної території України товарів за демпінговими цінами, якщо вивіз цього товару загрожує державним інтересам. Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між ціною об'єкту демпінгу з України і середньою ціною українського експорту аналогічних або конкуруючих товарів в цей період часу і встановлюється відповідно до законодавства України.

- Компенсаційне мито- використовується в разі вивозу за межі митної території України товарів, при виробництві і експорті яких прямо або побічно використовувалися субсидії та якщо такий експорт може завдати збитків. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій. Рівень мита встановлюється відповідно до законодавства України. [9,10]

Митні збори не застосовуються при митному оформленні товарів, які ввозять до України з країн, з якими укладені угоди про вільну торгівлю. Для звільнення від сплати мита потрібно виконання трьох умов: товар має бути доставленибезпосередньо з країни його походження і мати сертифікат походження товару, товар має бути куплений у продавця-резидента країни походження товару.[19]

В разі недотримання цих вимог застосовується пільгові ставки ввізних мит для товарів з цих країн.

- Нетарифне регулювання- квотування, ліцензування і встановлення добровільних експортних обмежень.

До сфери нетарифного регулювання відносять методи тимчасового характеру, наприклад, введення санітарних норм. Загалом існує біля 50 різних способів нетарифних обмежень, зокрема: державна монополія на зовнішню тор голю, валютний контроль за вивозом товарів, введення системи ліцензування. Одні з них мають на меті загальне обмеження імпорту, інші спрямовані на торгову дискримінацію певних країн шляхом заохочення імпорту із інших держав, треті обмежують чи субсидують експорт.[22]

З усіх видів нетарифних барґєрів найбільшого поширення набули «імпортні квоти»- кількісне обмеження об'єму іноземної продукції, дозволенї до щорічного ввезення в країну. Квоти, подібно до мит, знижують конкуренцію на внутрішньому ринку певної галузі і сприяють розвитку вітчизняного виробництва.

Добровільні експортні обмеження- це введення державною квоти на експорт національних товарів.

Хоча механізм встановлення цін в міжнародній торгівлі відрізняється від формування цін на внутрішньому ринку, проте формування цін в практиці міжнародної торгівлі також починається від рівня підприємства виробника.

Ціна експорту на продукцію складається з витрат виробництва підприємства-експортера, до яких нараховуються витрати на транспортування вантажу одержувачем, митні збори, що нараховуються у відсотках від вартості вантажу, експортне мито, розмір якого диференціюється залежно від видів продукції і може навіть дорівнювати самій ціні.[23]

Ціна імпорту складається з ціни держави-постачальника і тих елементів, які в неї включає держава- одержувач. При цьому, держава-одержувач в ціну імпорту поряд з експортним митом включає і імпортне мито. Ставки імпортного мита розраховуються на підставі Єдиного митного тарифу по повних ставках. Ціна імпорту складається з митної вартості товару, експортного та імпортного мита, інших митних зборів, акцизного збору, ПДВ,єдиного збору.

При визначенні митної вартості в неї включається ціна товару, визначена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру:

- На транспортування, навантаження, розвантаження, перевезення і страхування до пункту перетину митного кордону України.

- Комісійні брокерські.

- Плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, які відносяться до даних товарів та інших предметів і має бути сплачена експортером прямо або побічно.

Відносно товарів, що підлягають обкладанню акцизним збором, в ціну імпорту включається акцизний збір.

Товари, які ввозяться на митну територію України, обкладаються також податком на додану вартість за ставкою, що встановлюється згідно із діючим законодавством. Базою оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на територію України є митна вартість, вказана у вантажній митній декларації з врахуванням митних зборів, а для підакцизних товарів-акцизного збору.

Для остаточного обґрунтування експортних і імпортних цін може розроблятися конкурентний лист, який допомогає вибрати продавця.

Індикативні ціни- це різновид державних фіксованих цін, які встановлюються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України на основі дійсних цін, що склалися на даний товар на ринку на момент здійснення експортної(імпортної) операції з врахуванням умов постачання та умов здійснення розрахунків.[27]

При розрахунку індикативних цін враховуються результати моніторингу зовнішніх товарних ринків, стандарти якості України та міжнародних організацій, та інша інформація конґюктурно-цінового характеру.

Індикативні ціни вводяться з метою стабілізації валютних надходжень, відвернення антидемпінгових розслідувань, недопущення недобросовісної конкуренції та регулювання цін експортно-імпортних операцій.

Індикативні ціни можуть вводитися на товари:

- Відносно яких застосовуються антидемпінгові заходи або початі антидемпінгові розслідування в Україні або за її межами.

- Відносно яких застосовуються спеціальні імпортні процедури.

- Відносно яких встановлені режими квотування або ліцензування.

- Відносно експорту яких встановлений спеціальний режим.

- У інших випадках, передбачених міжнародними договорами України.

Субєктизовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності обов'язково повинні використовувати індикативні ціни під час укладання і здійснення всіх видів зовнішньоекономічних угод. При використанні індикативних цін, митна вартість товару встановлюється виходячи з індикативної ціни.

У разі відхилення ціни контракту від індикативної ціни на товари, від особи, що виробляє операцію, потрібно надання додаткових документів. Для отримання таких документів суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності представляють в Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі економічне обґрунтування конкретної ціни у письмовій формі, розроблене відповідно до методики цього міністерства.

У випадку, якщо товар не підпадає під дію індикативних цін, користуються довідковими цінами. Розроблені довідкові ціни присилають митним органам в в інформаційних листах. Вони відображають реальний рівень цін, згідно з яким можна продати або купити товар. [26,c.161-170]

Розділ 3. Організаційно-економічні й комерційні аспекти цінової політики компаній при проведенні ЗЕД.

3.1 Цінові стратегії компанії ВАТ «Іскра» на конкурентному ринку: фактори,елементи,механізми реалізації

Відкрите акціонерне товариство "Іскра" було засновано у 1994 році у місті Львів в Україні. Зараз львівське відкрите акціонерне товариство „Іскра” єдина в Україні потужна світлотехнічна компанія, яка має повний завершений технологічний цикл виробництва джерел світла, від наукових розробок до виготовлення компонентів та готової високоякісної продукції, яка займає сьогодні 70% українського ринку. Товарний асортимент ВАТ „Іскра” налічує понад 280 видів ламп загального та спеціального призначення, а також кварцево - галогенні, мініатюрні, автомобільні, натрієві і ртутні, компактні люмінесцентні та лампи-фари.[11]

Однак, виходячи з перспектив розвитку компанії та ситуації на ринку, засновниками було ухвалене рішення про інтеграцію компанії у світовий бізнес. Це рішення було обумовлено в більшості інтересами подальшого розвитку компанії в цілому, виходом на нові ринки збуту за межами України. У результаті ухваленого рішення компанія отримала статус міжнародної. Це принесло свої плоди: компанія одержала широкий простір для подальшого розвитку без шкоди для української частини бізнесу.

Зараз ВАТ "Іскра" являє собою підприємство, що виробляє високоякісну продукцію на сучасному устаткуванні за європейськими технологіями, володіє багатьма заводами та філіями за кордоном та носить назву - промислова група "Іскра".

На сьогоднішній день ПГ "Іскра" займається виробництвом такої продукції:

1) лампи люмінесцентні (ЛЛ);

2) лампи компактні люмінесцентні (ЛКЛ);

3) лампи галогенові;

4) лампи світлодіодні;

5) лампи розжарювання автомобільні;

6) лампи розжарювання дзеркальні;

7) лампи розжарювання місцевого освітлення;

8) лампи розжарювання світлофорні;

9) лампи - фари автомобільні;

10) лампи - фари для ліхтарів;

11) лампи - фари літакові;

12) люстри;

13) світильники.

Свою місію промислова група "Іскра" бачить у насиченні ринку України та СНД енергоефективними джерелами світла. Продукція компанії спрямована на задоволення потреб життєдіяльності людини. Реалізуючи свою місію Компанія прагне дотримуватись найвищих екологічних стандартів.

У галузі міжнародної діяльності, компанія спрямована на зайняття лідируючих позицій на ринках країн-членів СНД і СОТ, у тому числі за рахунок будівництва представництв та філій у країнах СНД.

Компанія, реалізуючи свою місію, розглядає роботу над підвищенням ефективності своїх операцій та інвестицій, як важливий засіб для збільшення прибутковості акціонерного капіталу, росту капіталізації компанії, а також збільшення ринкової долі компанії.

У сфері інноваційної діяльності за умов міжнародної інтеграції й спеціалізації економіки подальший розвиток компанії можливий на основі інновацій у керуванні, технологіях і сфері продажу.[28]

У сфері відносини з інвесторами компанія прагне забезпечити прозорість структури керування та фінансової звітності. Головна мета ПГ "Іскра" - це досягнення високої прибутковості акціонерного капіталу шляхом впровадження науково-технологічних досягнень, розумній диверсифікації, міжнародній експансії протягом усього життєвого циклу компанії.

У якості планів розвитку на 2013-2018 роки промислова група "Іскра" виділяє такі ключові показники діяльності та планів компанії:

1) Сфера діяльності:

а)лампи люмінесцентні;

б)лампи компактні люмінесцентні;

в)освоєння промислового виробництва світлодіодних ламп;

г) лампи розжарювання.

2) Географія діяльності:

а)Україна;

б)країни СНД;

в)країни СОТ.

3) Система керування:

Формування системи керування, здатної забезпечити до 100% поставлених стратегічних цілей:

а)створення керуючої компанії;

б)впровадження системи збалансованих показників;

в)впровадження єдиної інформаційної системи;

г)впровадження системи керування й розвитку персоналу;

д)розробка й впровадження стандартів корпоративної культури.

4) Виробничі цілі:

а)лампи розжарювання - 1300 тис. шт. на рік;

б)ЛЛ - 1000 тис. шт. на рік;

в) КЛЛ - 500 тис. шт. на рік;

в)світлодіодні лампи - 100 тис. шт. на рік.

Система корпоративного керування компанії свідчить про досить демократичну організацію керування, що дозволяє враховувати інтереси і пропозиції акціонерів і працівників [20].

Система корпоративного керування ПГ „Іскра” зображено на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Структура керівних органів ПГ "Іскра"

До промислової групи "Іскра" входять підприємства, завданням яких є виробництво різноманітного асортименту з вітчизняної й імпортної сировини з використанням найсучасніших технологій [6].

Виробничий комплекс є основою промислової групи "Іскра" і містить у собі наступні підрозділи:

1) завод електронних комплектуючих для нових видів ламп;

2) завод з виробництва люмінофору;

3) завод з виробництва ламп розжарювання;

4) завод з виробництва ЛЛ і КЛЛ;

5) завод з виробництва світлодіодних ламп.

До основних груп продукції, що виробляє ПГ "Іскра" відноситься:

1) лампи розжарювання - ТМ „Іскра”;

2) ЛЛ, КЛЛ та світлодіодні лампи - ТМ „Вольта”.

Політика ПГ "Іскра" в області якості ґрунтується на наступних основних принципах:

1) строгої відповідності продукції міжнародним і національним стандартам і вимогам;

2) задоволення споживачів шляхом вивчення їхніх вимог й аналізу досягнутої задоволеності на постійній основі;

3) розширення асортиментів продукції за рахунок використання новітніх технологій - для найбільш повного задоволення потреб споживачів;

4) розвитку й поглиблення партнерських відносин між підприємством і постачальниками з урахуванням важливості їхньої ролі в забезпеченні якості виробленої продукції;

5) залучення працівників підприємства в процеси забезпечення високої якості виробництва з використанням мотиваційних механізмів і підтримки гармонічного психологічного клімату в колективі;

6) своєчасного виявлення й попередження небажаних проблем і помилок шляхом проведення аналізу причин їхнього виникнення із призначенням відповідних коригувальних і попереджуючих дій;

7) постійного аналізу й поліпшення результативності системи менеджменту якості підприємства.

Від кожного співробітника ПГ "Іскра" керівництво чекає розуміння, сприяння й прагнення до безпомилкової й ефективної роботи відповідно до наміченої політики, внесення свого внеску в справу колективу, об'єднаного загальними цілями .

У січні 2013 року на підприємствах ПГ "Іскра" впровадження системи управління якістю було завершено проведенням аудиту на відповідність вимогам міжнародній директиві RoHS - документ, що обмежує вміст шкідливих речовин. Вона була прийнята Європейським Союзом у лютому 2003 року. Мета Директиви -- обмежити застосування шести основних небезпечних речовин (свинцю, ртуті та ін.) в електричному та електронному обладнанні, забезпечуючи необхідний рівень захисту здоров'я людей і навколишнього середовища. Результати аудиту були позитивними і ПГ "Іскра" одержала міжнародний сертифікат якості.

Директива RoHS поширюється на наступні категорії продукції:

1) побутова техніка;

2) споживча електроніка;

3) освітлювальна арматура;

4) електричні інструменти;

5) іграшки;

6) торговельні автомати;

7) лампи розжарювання.

Отже, була розглянута загальна характеристика діяльності промислової групи "Іскра", зокрема історія, структура, сфера діяльності підприємства, його позиція на ринку України та інших країн, продукція, що випускає ПГ, політика компанії стосовно якості.