Необхідно також виконати розрахунки планових завдань по відрахуванню коштів на утримання кожної галузі соціальної сфери. Для цього слід використати дані про планову, фактичну та нормативну суму відрахувань на отримання кожної галузі соціальної сфери. Результати розрахунків зводимо в таблицю 8.

Таблиця 8 Розрахунок виконання планових та нормативних завдань щодо відрахувань в бюджет на утримання соціальної сфери.

Галузі виробничої сфери	Планова сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери, млн.грн.	Фактична сума відрахувань на утримання галузей соціальної сфери, млн.грн.	Сума нормативних витрат на соціальні потреби, млн.грн.	Виконання планових	Виконання нормативних
				завдань	Завдань
				%	Відхилення	%	Відхилення
Освіта	82,05	79,42	83,7	96.8	-2,63	94,9	-4,28
Охорона здоров'я	25,4	24,5	27	96.4	-0.9	90,7	-2,5
Житлово-комунальне господарство	37,3	36,1	37,8	96.8	-1,2	95,5	-1,7
Культура	3	2,89	4,05	96.3	-0.11	71,4	-1,16
Фізкультура і спорт	1,5	1,44	1,35	96	-0.06	106,7	0,09
Усього	149,25	144,4	153,9	96.7	-5,02	93,8	-9,5

З даного графіка ми бачимо що Фактична сума відрахувань не відповідає плановій сумі відрахувань у повному обсязі.

3. Інвестиційна діяльність

Інвестиційна привабливість (країни, регіону, підприємства)

Інвестиційна привабливість може розглядатися на рівні країни, галузі, регіону, підприємства. Підприємство в цій системі є кінцевим пунктом вкладення засобів, де реалізуються конкретні проекти. Для стратегічного інвестора не будуть достатньо переконливими аргументи інвестування засобів, наприклад, у металургійний комбінат, якщо розвиток цієї галузі в масштабах міжнародної економіки знаходиться в кризовому стані. Також, незважаючи на всю фінансову вигідність проекту, ризик політичної й економічної нестабільності в державі зведе нанівець будь-які зусилля по залученню інвесторів. Розглянемо умови формування інвестиційної привабливості країни, що є найбільш загальними при виборі і реалізації міжнародних проектів.

Інвестиційна привабливість країни. У економічній літературі існують різні підходи до визначення інвестиційної привабливості, або інвестиційного клімату, держави як сукупності політичних, правових, економічних і соціальних умов, що забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних і закордонних інвесторів. У найбільше загальному вигляді, не вдаючись до аналізу цих підходів, можна уявити систему визначальних чинників, згрупованих у такий спосіб:

а) політико-правове середовище, що характеризується політичною стабільністю суспільства, наявністю і стабільністю нормативної бази підприємницької і інвестиційної діяльності, гарантією рівності форм власності й інвестицій у перехідний період та ін.; Так, наприклад, політична нестабільність в Росії приводить до нестабільності валют в Епропі.

б) економічне середовище, або стабільність національної валюти, темпи росту інфляції, режим оподатковування і валютного регулювання, стан фондового ринку і фінансово-кредитної системи, ємність і платоспроможність внутрішнього ринку;

в) ресурси і інфраструктура, соціально-культурне середовище, екологія.

До числа найбільш відомих західних систем оцінок інвестиційної привабливості і ризику належать рейтинги Institutional Investor, Euromoney, Business Environment Risk Index (BERI).

Рейтинг Institutional Investor оцінює насамперед кредитоспроможність країн і складається при участі експертів 100 провідних міжнародних банків.

Рейтинг Euromoney базується на дослідженні таких груп індикаторів:

ринкових - 40 %;

кредитних - 20 %;

політико-економічних, що включають у себе політичний ризик, економічний стан і прогноз економічного розвитку - 40 %.

У рейтингу BERI оцінюється політична стабільність, ставлення закордонних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс, темпи економічного зростання, витрати по заробітній платі, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- і довгострокового кредитування й ін.

Результати експертних оцінок, проведених у 1990-х роках, свідчать про достатньо низьку привабливість України. У різноманітних рейтингах їй приділяється місце від 120-го до 150-го серед держав світу. Невисоке положення займає Україна і серед країн із перехідною економікою.

Міжнародна практика вибору держави-реципіента крім оцінки загального інвестиційного клімату базується також на урахуванні специфічних особливостей самого проекту, ступені розвитку даної держави. Так, при реалізації міжнародних проектів, пов'язаних із виконанням масштабних будівельних робіт, здійснюваних при сприянні Всесвітнього банку, чинники, що впливають на прийняття рішень, систематизуються по категоріях країн: що розвиваються, середнього рівня розвитку, розвинуті.

Аналіз поданих оцінних чинників дозволяє віднести Україну в цілому до категорії країн із середнім рівнем розвитку. Проте при всіх інших сприятливих обставинах невирішеність проблеми власності на землю різко знижує її привабливість як об'єкта довгострокових вкладень. Крім того, до чинників, що дестабілізують економіку України, можна віднести тягар податкового законодавства, обмеження, пов'язані з рухом капіталу, нерозвиненість фондового ринку, складне фінансове положення більшості підприємств. Проте Україна має потужний, промислово-розвинений виробничий потенціал, розвинену інфраструктуру, вигідне географічне положення. Позитивний вплив мали проведена грошова реформа, стабілізація національної валюти і керованість інфляційними процесами. За рівнем економічного потенціалу, як свідчать експертні оцінки, Україна входить у число перших п'ятьох країн Європи, а по ефективності його використання знаходиться в другій сотні країн світу. Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі самостійно вийти з економічної кризи без притягнення й ефективного використання іноземних інвестицій, Акумулюю чи капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій і менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але і роблять динамічними інші чинники в розвитку ринків товарів і послуг. Крім того, іноземні інвестиції сприяють мірам макроекономічної стабілізації, дозволяють вирішувати багато соціальних проблем цього періоду. В цілому розвитку українсько-закордонної інвестиційної діяльності властиві: визначена динаміка; розширення масштабів, видів і сфер діяльності; географічна диверсифікація. Основними формами залученням інвестицій у 1990-х роках є внески у формі рухомого і нерухомого майна (біля 65 %) і грошові внески (біля 25 %).

Галузева структура іноземних інвестицій формується в основному за рахунок внутрішньої торгівлі, харчової промисловості, машинобудування і металообробки, фінансових послуг. Серед інших галузей відносно вагомі наука, охорона здоров'я, побутове обслуговування, зовнішня торгівля, будівництво, хімічна промисловість.

Структура іноземного інвестування по регіонах України характеризується традиційним залученням прямих інвестицій в економіку Києва, Одеських, Дніпропетровських, Донецьких, Львівської областей, Автономної Республіки Крим.

У цілому можна відзначити формування певних тенденцій, що у тій або іншій мірі якісно характеризують розвиток іноземного інвестування в Україні:

* переважаюча кількість партнерів із країн, що розвиваються, (по кількості інвестицій) і партнерів із промислово розвинутих країн (по обсягу інвестицій);

* поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД;

* реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

* орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені (наприклад комп'ютерна техніка певних класів), і на сферу послуг;

* обережність західних партнерів щодо збільшення інвестицій, що обумовлено відсутністю надійних гарантій по їхньому захисту, наявністю прямого і непрямого контролю за такими інвестиціями, невідпрацьованість стратегії і тактики виходу на практично невідомий і раніше закритий ринок;

* активність малих закордонних фірм, що орієнтовані на швидке повернення невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, по суті, посередницьких або відверто спекулятивних;

* нерівномірність розподілу інвестицій по галузях і регіонам України, їхня зосередженість у промислових центрах України, як-от у Києві;

* переважання частка майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування.

Характеризуючи стан іноземного інвестування в економіку України в цілому, його можна визначити як кризове в порівнянні з динамічними процесами, що відбуваються в міжнародній економіці.

Як кризову можна також охарактеризувати і внутрішню інвестиційну сферу. Найкращим показником привабливого інвестиційного клімату для іноземного інвестора є активні внутрішні інвестиції. У Україні відбувається абсолютне і відносне зменшення інвестиційних ресурсів, хоча, по оцінках спеціалістів, для стабільного економічного росту інвестиції повинні складати 20-25 % валового внутрішнього продукту. Так, розвиті країни мають середньорічну питому вагу капіталовкладень (gross capital formation) 16-22 % і темп приросту валового внутрішнього продукту 2-3 %. Близькі аналогічні показники були характерні в 1980-1990 р. для СРСР, коли питома вага капіталовкладень у валовому національному продукті перевищувала 30 %, забезпечуючи його щорічний приріст на 2,5 %. В даний час інвестиції здійснюються в здебільшого в короткострокові проекти, знижена інвестиційна активність у базових галузях народного господарства, слабко завантажені будівельні комплекси. Питома вага довгострокових інвестиційних кредитів у ряді значних комерційних банків складає лічені відсотки, а те і частки відсотка. При цьому не можна не згадати проблему збалансованості внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Світовий досвід показує, що іноземні інвестиції в країнах, що розвиваються, у 1990-х роках формують лише 2,0- 4,5 % загальних вкладень у національні економіки. У Україні цей же показник складає 7-10 %, тобто широкомасштабне залучення інвестицій із боку закордонних країн можливе лише при умові ефективного розвитку механізмів внутрішнього інвестування.

Інвестиційна привабливість галузі. У виборі галузевих напрямків інвестування, зокрема, Всесвітній банк керується перерахованими групами чинників як критеріями для прийняття рішень:

* ринкові;

* конкуренції;

* бар'єри входження в галузь;

* бар'єри виходу підприємства з галузі;

* взаємовідносини з постачальниками;

* технологічні фактори;

* соціальні фактори.

До першої групи відносяться розмір ринку, темп зростання його потенціалу, циклічність попиту, еластичність цін, прибутковість, диференціація продукту.

Друга група факторів оцінює стан конкуренції галузевого ринку, наявність рівних конкурентів, інтенсивність конкуренції, ступінь спеціалізацій конкурентів, наявність товарів-замінників, завантаження потужностей.

Третя група досліджує капиталоемкість галузі, наявність каналів розподілу і доступ до них, доступ до сировинних ресурсів, захищеність із боку держави, соціальні проблеми галузі, що можуть зробити негативний вплив на входження.

Четверта група дозволяє проаналізувати існуючі обмеження державного і соціального порядку, що перешкоджають виходу з галузі, спеціалізацію активів і можливість їх перепрофілювання і використання за іншим призначенням. Вгаємо відносини з постачальниками характеризуються наявністю місцевих постачальників, матеріалів-замінників, інтенсивністю конкуренції серед постачальників, можливістю формування стратегічних союзів і інших взаємовідносин з постачальниками сировини і матеріалів, рівнем вертикальної інтеграції з постачальниками.

Технологічні чинники враховують рівень технічних нововведень у галузі, складність продукції і виробництва, патентно-ліцензійну ситуацію в галузі, капіталоємкість і наукоємкість продукції.

До соціальних чинників, що формують галузеву привабливість, належать дисципліна робітників, демографічні процеси, ступінь охоплення робітників профспілками і вплив громадських організацій, виробничі відношення робітників із керівництвом.

Аналізуючи галузеву привабливість України по наведених групах факторів, можна зробити висновок, що в даний час найбільш інтенсивні інвестиційні процеси повинні спостерігатись у високорентабельних сферах, що не потребують значних вкладень капіталу при забезпеченні його швидкої віддачі. Це, насамперед, сфера внутрішньої торгівлі, переробка сільськогосподарської продукції, легка промисловості.

Інвестиційна привабливість регіону. Регіональна привабливість оцінюється такими чинниками, як:

* рівень економічного розвитку регіону;

* рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

* демографічна характеристика;

* рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону;

* рівень криміногенних, екологічних і інших ризиків.

Рівень економічного розвитку регіону характеризується такими показниками, як питома вага регіону у валовому внутрішньому продукті і національному доході, обсяг виробництва на душу населення, рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування, середній рівень заробітної плати робітників, обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні на душу населення, число підприємств, питома вага збиткових підприємств.

Розвиток інвестиційної інфраструктури оцінюється числом підрядних будівельних компаній, обсягом місцевого виробництва основних будівельних матеріалів, виробництвом енергетичних ресурсів на душу населення, щільністю залізничних колій, щільністю автомобільних шляхів.

Демографічну характеристику визначають питома вага населення регіону в загальній чисельності жителів України, співвідношення міського і сільського населення, питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві, рівень кваліфікації робітників.

Розвиток ринкових відносин характеризується питомою вагою приватизованих підприємств і підприємств з недержавною формою власності у загальній їх кількості, чисельністю підприємств з іноземними інвестиціями, банківських установ, страхових компаній, товарних бірж.

Інвестиційна привабливість підприємства Інвестиційна привабливість підприємства - це інтегральна характеристика окремих підприємств як об'єктів майбутнього інвестування з позицій перспективності розвитку, обсягів і перспектив збуту продукції, ефективності використання активів, їх ліквідності, стану платоспроможності і фінансової стану. Для оцінки інвестиційної привабливості можуть бути використані різні фінансові коефіцієнти. Їх склад визначається виходячи з цілей і глибини аналізу фінансового стану. Такими синтетичними показниками є оборотність активів, прибутковість капіталу, фінансова стабільність, ліквідність активів і ін.

Інвестиційна діяльність м.Рівне

Інвестиційною діяльністю в м. Рівне займеться „управління зовнішньоекономічної інвестиційної діяльності та підприємництва”

Перед управлінням стоять об'ємні та досить різноманітні завдання, зокрема це: розробка та реалізація цільових інвестиційних програм з питань соціально-економічного розвитку міста та розвитку підприємництва;

аналіз та сприяння розвитку підприємництва і зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій;

координація роботи, пов'язаної з розвитком підприємництва та залученням інвестицій.

Інвестиційні проекти

- Установка з виробництва янтарної та глутарової кислот на ВАТ “Рівнеазот” Мета проекту - отримання нових видів органічних продуктів.

Організаційно-правова форма: приватне підприємство, відкрите акціонерне товариство.

У результаті здійснення проекту будуть отримуватись янтарна та глутарова кислоти з відходів виробництва адипінової кислоти. Це цінні продукти для органічного синтезу.

Прогнозовані ринки збуту продукції - європейські країни.

Місце розташування об'єкта за проектом - промисловий майданчик ВАТ «Рівнеазот». Участь підприємства у проекті - виробничі приміщення та обладнання.

Потреба в залучених коштах - основні засоби вартістю 5,0 млн. грн.

Термін реалізації проекту - 1 рік.

Термін окупності - 1,5 року.

Форма співпраці - освоєння інвестицій. Уже заключено договір на розробку робочого проекту.

- Виробництво вапняково-аміачної селітри на ВАТ “Рівнеазот”

Мета проекту - виробництво нового виду добрив.

Організаційно-правова форма: приватне підприємство, відкрите акціонерне товариство.

У результаті здійснення проекту буде отримуватись вапняково-аміачна селітра - новий вид азотних добрив, адаптований до зони Полісся, яка не закислює ґрунти.

Прогнозовані ринки збуту продукції - регіони України, європейські країни, Росія.

Місце розташування об'єкта за проектом - промисловий майданчик ВАТ “Рівнеазот”.

Участь підприємства у проекті - потужності з виробництва складних мінеральних добрив.

Потреба в залучених коштах - 4,0 млн. Грн. на основні засоби.

Термін реалізації проекту - 1 рік.

Термін окупності - 0,5 року.

Форма співпраці - освоєння інвестицій.

- Безкомпресорна подача природного газу на ВАТ “Рівнеазот” Мета проекту - економія електроенергії, здешевлення собівартості продукції.

Організаційно-правова форма: приватне підприємство, відкрите акціонерне товариство.

У результаті здійснення проекту буде здешевлене виробництво аміаку - основної продукції “Рівнеазоту” за рахунок подачі природного газу без включення компресорів.

Ринки збуту цієї продукції - регіони України; Європейські країни.

Місце розташування об'єкту за проектом - промисловий майданчик ВАТ “Рівнеазот”.

Участь підприємства у проекті - виробництво аміаку, проектування.

Потреба в залучених коштах - 4,5 млн. грн. на основні засоби.

Термін реалізації проекту - 1 рік.

Термін окупності - 3 роки.

Форма співпраці - освоєння інвестицій.

Розробляється проект, є техніко-економічне обґрунтування. - Будівництво вулиці Черняка Мета проекту: поліпшити транспортне забезпечення мікрорайону «Північний»

Обґрунтування проекту: вулиця Черняка знаходиться в північній частині м.Рівне і належить до магістралей районного значення. Вона повністю забудована. Згідно з планом забудови міста вул. Черняка в перспективі повинна мати вихід на об'їзну автодорогу. У зв'язку з великою чисельністю населення мікрорайону “Північний” (40 тис.чол.), виникає проблема щодо транспортного забезпечення даного мікрорайону. Для вирішення цього питання необхідно здійснити будівництво вул. Черняка на ділянці від вул. Коновальця до вул. Будівельників, оскільки зараз на цьому проміжку відсутня дорога.

Кошторисна вартість: кільцева автомобільна розв'язка на перехресті вул. Черняка - Гагаріна - Грушевського - 437,6 тис.грн.

Роботи з будівництва вул. Черняка - 983,25 тис. грн.

Термін впровадження - 2003 - 2005 роки.

- Будівництво міні-котелень на базі дитячих садків та шкіл м. Рівне Мета проекту: скоротити витрати на теплозабезпечення закладів освіти, поліпшити його якість та сприяти енергозбереженню.

Будівництво міні-котелень у дошкільних закладах та школах необхідно щодо забезпечення належних умов їх функціонування.

Перелік заходів проекту:

- розробка технічної документації;

- будівництво та обслуговування міні-котелень.

Результати проекту будівництва міні-котелень у закладах освіти - економія енергоносіїв та коштів.

Цільові групи проекту - загальноосвітні та дошкільні заклади освіти м. Рівне.

Обсяг коштів, необхідних для реалізації проекту та джерела фінансування.

Загальна вартість проекту - 5 530 000 грн.:

- кошти інвесторів - 5 000 000 грн.

- кошти місцевого бюджету - 500 000 грн.

- кошти організацій-партнерів - З0 000 грн.

Організації-партнери, співвиконавці проекту: Рівненська міська рада, Управління освіти, Рівненський регіональний бізнес-центр.

- Комплексна переробка твердих побутових відходів Мета проекту: зменшити кількість відходів, продовжити термін експлуатації міського сміттєзвалища, збільшити надходження до міського бюджету.

Проект передбачає вирішення проблеми сміття в місті Рівне за рахунок впровадження комплексної системи збору, знешкодження, сортування, переробки та утилізації твердих побутових відходів та демонополізацію ринку утилізації відходів із залученням комерційних структур.

Підставою для розробки проекту є реалізація міської Програми дій щодо поводження з твердими побутовими відходами на 2003-2005 роки, затвердженої рішенням міськвиконкому від 08.04.2003 р., яка є складовою частиною програми соціально-економічного розвитку міста.

Перелік етапів та заходів проекту.

1 етап. Розробка техніко-економічного обґрунтування, уточнення та систематизація даних щодо якісного та кількісного складу твердих побутових відходів, розробка механізму роздільного збирання і сортування ТПВ; розробка концепції управління ТПВ, прогноз основних напрямів щодо поводження з відходами на п'ять років та визначення джерел і форм фінансування.

2 етап. Розробка програми комплексного підходу щодо збору, сортування, переробки та утилізації твердих побутових відходів, проведення соціальної реклами, визначення кошторисної вартості реалізації Програми.

3 етап. Впровадження схеми санітарної очистки міста, придбання та встановлення сучасного обладнання для збору сміття (євроконтейнери); заміна парку спеціалізованого автотранспорту універсальними сміттєвозами, що здійснюють мийку контейнерів та їх дезінфекцію; запровадження системи закупівлі відходів як вторинної сировини; виконання природоохоронних заходів щодо безпечного захоронення відходів на міському сміттєзвалювальному полігоні; створення підприємств у сфері поводження з відходами.

4 етап. Будівництво комплексу із сортування, переробки та утилізації відходів.

Результати проекту:

- поліпшення санітарно-екологічного стану міста;

- зменшення кількості відходів за рахунок вилучення різних видів вторсировини;

- продовження терміну експлуатації міського сміттєзвалювального полігону й підвищення його екологічної та пожежної безпеки;

- організація переробних підприємств; - збільшення надходжень до бюджету міста, створення нових робочих місць.

Цільові групи проекту: територіальна громада, комунальні служби міста, наукові заклади, підприємницькі структури міста, громадські організації.

Обсяг коштів та джерела фінансування проекту - 2 млн. грн.:

1 етап - 30,0 тис. грн. - кошти міського природоохоронного фонду;

2 етап - 70,0 тис. грн. - кошти міського бюджету та іноземних донорських організацій.

3 етап - 1 млн. 900 тис. грн. - кошти іноземних інвесторів.

- Забезпечення рівних умов конкуренції на ринку транспортних послуг та поліпшення стану пасажирських перевезень електротранспортом мешканців мікрорайону «Північний»

Мета проекту: поліпшити транспортне забезпечення мікрорайону «Північний».

Перелік заходів проекту: виготовлення проектно-кошторисної документації на подовження тролейбусних маршрутів від зупинки «Молокозавод» на вул. Черняка до вул. Коновальця; будівництво нової тролейбусної лінії та введення в експлуатацію тягової трансформаторної підстанції.

Результати проекту:

- задоволення потреб населення та працівників підприємств мікрорайону «Північний» у пасажирських перевезеннях тролейбусами; - поліпшення екологічної ситуації; - упорядкування системи надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Цільові групи проекту: населення та працівники підприємств мікрорайону «Північний».

Організації-партнери проекту, співвиконавці проекту: Рівненська міська рада, управління транспорту і зв'язку, управління капітального будівництва, управління житлово-комунального господарства, КП «Рівнеелектроавтотранс», ВАТ “Укркомундорпроект».

Обсяг коштів для реалізації проекту та джерела його фінансування: кошти співвиконавців проекту - 526,0 тис. грн.; кошти інвесторів - 1 000 000 грн. 

- Зменшення викидів парникових газів шляхом підвищення енергоефективності в системах централізованого водопостачання КТП «Комуненергія»

Мета проекту: скорочення споживання палива шляхом модернізації системи теплопостачання; підвищення енергоефективності як у системі теплопостачання, так і в її споживачів - міських будівлях; скорочення забруднюючих викидів у довкілля.

Техніко-економічне обґрунтування.

Відповідні оцінки були розроблені для генеруючих потужностей системи теплопостачання (районних, квартальних, малих котелень), системи транспортування тепла (тепломереж, центральних теплопунктів) та споживачів (житлових, громадських та приватних будівель). Загальна кількість котелень - 45 із сумарною встановленою потужністю 718 Гкал/год; загальна довжина тепломереж в однотрубному розрахунку - 418 км; кількість центральних теплопунктів - 69.

Розроблено узагальнену характеристику проекту системи теплопостачання на прикладі котельні на вул.Київській, 6.

Джерела фінансування:

- внесок міста та КТП “Комуненергія” передбачено за рахунок коштів міської Програми з енергозбереження (до 2010 року), бюджетних видатків міста на енергозбереження і середньорічних фактичних витрат КТП на підтримання системи теплопостачання в робочому стані (капремонти, заміна аварійних ділянок тепломереж);

- фінансування з боку ЕСКО передбачається за рахунок реінвестування частини отриманого прибутку;

- участь Європейського банку з реконструкції та розвитку (ЄБРР) передбачено як однієї з організацій-виконавців проектів ТЕФ.

Обсяг коштів, необхідних для реалізації проекту - 125600 тис.грн.

Термін впровадження - 2002 - 2007 роки.

- Розробка та реалізація програми капітального ремонту стадіону «Авангард» у місті Рівне відповідно до міжнародних стандартів Мета проекту: привести стадіону «Авангард» відповідно до міжнародних стандартів.

Капітальний ремонт стадіону «Авангард» потрібен для: створення умов проведення тренувальних занять, у тому числі для членів збірної команди України; роботи центру фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх»; проведення змагань міжнародного рівня.

Перелік заходів проекту:

- капітальний ремонт підтрибунних приміщень;

- придбання сучасного спортивного інвентарю та обладнання;

- забезпечення спеціальним сучасним покриттям бігових доріжок та легкоатлетичних секторів;

- облаштування індивідуальних сидінь для глядачів та навісу над ними.

Результати проекту: створення умов для занять фізичною культурою різних верств населення з різним рівнем підготовленості в центрі фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх»; підвищення рівня майстерності спортсменів, які представляють країну на міжнародних змаганнях та збільшення кількості таких спортсменів; зацікавлення, залучення усіх верств населення до відвідування змагань.

Цільові групи проекту: спортсмени, спортсмени-інваліди, люди різного віку та різного рівня спортивної підготовки, інваліди, діти-сироти, діти з малозабезпечених, багатодітних та неповних сімей.

Обсяг коштів, необхідних для реалізації проекту, та джерела його фінансування:

- кошти інвесторів - 1 млн. грн., - кошти бюджету розвитку міста - 1 млн. грн.

Організації-партнери, співвиконавці проекту: Рівненська міська рада. Міська влада робить усе можливе для створення в Рівному такого бізнес-середовища, яке б сприяло кожному конкретному підприємцю, примушувало його думати на перспективу та не боятися вкладати кошти у розвиток власного бізнесу. У результаті такої діяльності станом на 01.01.04 року зареєстровано 28409 суб'єктів підприємницької діяльності (за мінусом ліквідованих), з них юридичних осіб - 6615, та фізичних осіб - 21794. Кількість зареєстрованих суб'єктів малого підприємництва порівняно з 2002 роком зросла на 2050 одиниць. Вагомим показником діяльності суб'єктів підприємництва є надходження до місцевого бюджету. Так, станом на 01.01.2004 року надходження до місцевого бюджету від діяльності суб'єктів малого та середнього бізнесу склали 35,6 млн. грн., що становить 33% від загальних надходжень бюджету.

Управлінням розроблений «Проект інвестиційної програми міста Рівне на 2003 -2010 роки».

Проект програми націлений на вирішення проблем комунального характеру та містить 7 (сім) проектів загальною вартістю 169,5 млн. грн. На даний час готуються додаткові пріоритетні для міста проекти, котрі мають вноситись в Проект Інвестиційної програми міста Рівне на 2003 - 2010 роки. Для рекламно-інформаційного забезпечення суб'єктів підприємництва та потенційних партнерів, управлінням був підготовлений до випуску цей довідник про економічний потенціал, пріоритети розвитку та інвестиційну привабливість міста.

Розроблена та втілюється в життя Програма розвитку малого підприємництва на 2003-2004 роки. У її рамках створено єдиний реєстраційний центр для спрощення реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, тепер час такої реєстрації становить від 3 до 10 днів. У місті підготовлені інвестиційні проекти та команда людей, що зможе реалізувати ці проекти. Визначено пріоритетні напрямки розвитку міста та участь органів місцевої влади в реалізації проектів по цих напрямах.

Ми твердо переконані, що життя міста неможливе в автономному режимі. І тому наше завдання всіляко сприяти інтеграції в міжнародну економічну спільноту через систему співробітництва і взаємного зацікавлення партнерів.

Список використаної літератури:

1. Батрименко В. І. Моделі місцевого самоврядування: світовий досвід і Україна. К., 1988. ст. 265-270.

2. Гордей О.Д. Моделі державного регулювання добробуту населення./. Фінанси України -2003р. №11 ст. 51-57

3. Гурне Б. Державне управління. К., 2000. ст. 158-165.

4. Державне регулювання економіки: Навч. Посібник/ С.М. Чистов, А.Є. Никофоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000р. - 316ст.

5. Колесникова И.И. Соціально - економическая статистика./ Учеб.пособие Москва ООО “Новое знание” 2002г.- 250 ст.

6. Михасюк І., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки/ За ред. Д-ра.екон.наук,проф,акад АН Вищої школи України І.Р. Михасюка./. -Львівський Національний Університет ім. І.Франка. Львів: ”Українські технології ”, 1999р. - 640 ст.

7. Нехайчук Ю., Кущевой Д. Особливості державного регулювання регіональної економіки./ Економіст 2002р. № 3 ст. 67-69.

8. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник - Тернопіль: Астан, 2001р. - 362 ст.

9. Чухно А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному етапі. / Економіка України 2004р. №4 ст. 15-24.

10. Конспект лекцій