Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРИ РОЗРОБЦІ ВАРІАНТІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ:

1.1 Основи розробки інвестиційних програм;

1.2 Ефективність капітальних інвестиційних проектів;

1.3 Рангування конкуруючих проектів;

1.4 Доходність інвестицій у ризикових умовах.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТА МЕТОДИКА ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ “НИВА” ТА ВАТ “ДНІПРО”:

2.1 Загальна характеристика фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю “Нива”;

2.2 Розрахунок аналітичних коефіцієнтів для проекту будівництва заводу ТОВ “Нива”.

2.3 Загальна характеристика фінансового стану відкритого акціонерного товариства “Дніпро”;

2.4 Розрахунок аналітичних коефіцієнтів для проекту будівництва заводу “Дніпро”:

РОЗДІЛ 3 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ЗАВОДУ “НИВА” ТА ЗАВОДУ “ДНІПРО”:

3.1 Аналіз аналітичних коефіцієнтів.

3.2 Удосконалення та поліпшення інвестиційної привабливості в Україні для інвесторів.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу до ринкової економіки питання пов'язані з моделью вибору інвестиційного проекту, мають важливе практичне значення. Інвестиційна діяльність підприємства є однією з необхідних умов сталого зростання економіки, ефективного функціонування, конкорентоспроможності, розвитку підприємств. Вона здійснюється у формі опрацювання інвестиційної програми, окремих інвестиційних проектів і на підставі управління щодо її реалізації.

Реальні інвестиції фінансуються за рахунок коштів іноземних інвесторів, власних засобів, акціонерного товариства, бюджету, а також кредитів банків. Дедалі більшого значення набувають науково обгрунтовані розрахункі оцінки економічної ефективності (привабливості) інвестиційних проектів, їх відбору з попередньо опрацьованих альтернативних варіантів для фінансування та реалізації.

Виходічм з цього питання дослідження привабливості інвестиційних проектів ТОВ “Нива” та ВАТ “Дніпро” є важливим для забезпечення здійснення роботи в умовах фінансової стабілізації, яка розглядається як основа нормального інвестиційного процесу.

Теоритичне і практичне значення теми. Тема дослідження має важливе теоритичне значення. Питання методології і оцінка проведення аналізу інвестиційних проектів є недостатньо розробленими в нашій фінансовій науці. Разам з цим практика потребує використання різноманітних засобів і підходів для аналізу привабливості інвестиційних проектів з метою підвищення ефективності прийняття рішень в інвестиційній діяльності і її розвитку.

Інвестиційний проект - це план чи програма заходів, пов'язаних зі здійсненням капітальних вкладень із метою наступного повернення коштів й отримання прибутку. Проект має бути науково обгрунтованим, відповідати наявним вимогам. Це, зокрема, обгрунтування економічної доцільності, обсягів і термінів здійснення капітальних вкладень, наявність необхідної практично-кошторисної документації, розробленої згідно із чинним законодавством.

До найбільш складних методів оцінки привабливості інвестиційних проектів в нашій теорії відносяться:

метод розрахунку чистого приведеного ефекту (доходу) від інвестиції;

метод розрахунку індексу рентабельності інвестиції;

метод розрахунку норми рентабельності інвестиції;

метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції;

та інші.

Ці питання стосовно доцільності об'єкта дослідження розглядаються в роботі.

Мета і задачі дослідження. Метою випускної роботи є оцінка інвестиційної привабливості проектів ТОВ “Нива” та ВАТ “Дніпро” на основі використання відповідних методів дослідження з урахуванням досвіду розвитку вітчизніних і зарубіжних суб'єктів.

В процесі свого існування інвестиційний проект повинен задовольняти досягнення двух головних цілей бізнесу: отримання приємного прибутку на вкладений капітал і підтримка стійкого фінансового стану підприємства.

Об'єктами дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю “Нива” та відкрите акціонерне товариство “Дніпро”, які займаються виробництвом та реалізацією продукції.

Предметом дослідження є методи оцінки привабливості та ефективності інвестиційних проектів.

Об'єм роботи - виконано на 66 сторінках.

Структура роботи. Виходячи з мети і задач дослідження, робота включає три розділи. Перший розділ присвячено дослідженню методики оцінки інвестиційної привабливості підприємств. В ньому дається розробка тих методів і показників, що будуть використані в наступних розділах. Другий розділ присвячено оцінці інвестиційної привабливості двух проектів ТОВ “Нива” і ВАТ “Дніпро”, досліджуються питання пов'язані з доцільністю використання інвестицій В третьому розділі проведено аналіз результатів ефективності і привабливості двух проектів підприємств, виявлено найбільш привабливий з варіантів для фінансування.

Робота містить 13 таблиць та 2 рисунки, а також формули та додатки.

Огляд джерел, що використані в роботі. В роботі використані нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об'єкту дослідження. В роботі використані наукові розробки таких авторів: Ковальов В. В., Копилов В. А., Ковальов А. П., Козлов О. І., Комаринський Я., Яремчук І., Крейніна М. Н., Негашев Є.В., Индрисов А. Б., Липсиц И. В., Савчук В. П. та інших.

РОЗДІЛ 1. СУТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРИ РОЗРОБЦІ ВАРІАНТІВ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

1.1 Основи розробки інвестиційних програм

Усі підприємства у тому чи іншому ступені пов'язані з інвестиційною діяльністю. Прийняття рішень по інвестуванню ускладнюється різними факторами:

вид інвестиції;

вартість інвестиційного проекту;

численність доступних проектів;

обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування;

ризик, пов'язаний з прийняттям рішень та інше;

Очевидно, що важливим є запитання про розмір передбачаємих інвестицій, тому повинна бути і глибина аналітичної розробки економічної сторони проекту, яка є першою у прийнятті рішень.

Дуже часто рішення повинні прийматися в умовах, коли існує ряд альтернативних чи вдаваємо-незалежних проектів.

У цьому разі необхідно розмежовувати вибір одного чи декількох проектів, відповідно критеріїв. Таких критеріїв може бути багато, а імовірність, того, що один з проектів має бути приємнішим ніж інший за усіма критеріями, значно нижчий за одиницю.

В умовах фінансової економіки дуже багато можливостей для інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфелю.

Дуже поважний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди відбувається в умовах невизначеності; ступень якої може значно розбігатися. Тому дуже часто рішення приймаються на основі інтуїції.

Для полегшення прийняття рішень інвестиційного характеру використовують деякі оцінки, отримані за допомогою за допомогою формалізованих і неформалізованих методів, які в свою чергу поділяються на дві групи:

а) основані на дисконтованих оцінках;

б) основані на облікових оцінках;

При розробці інвестиційних програм, слід ретельно їх обгрунтовувати розрахунками економічної ефективності з оцінкою при цьому як можливо більшої кількості факторів ризику на всіх стадіях "життєвого циклу проекту". На рис 1.1. наведено "життєвий цикл інвестиційного проекту" та його стадії.

Стадії:

1) Передпроектні дослідження, проектування і освоєння інвестицій (народження проекту).

Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо позикових і залучених. Схильний до різних ризиків. Прибуток відсутній.

2) Початок експлуатації (юність). Інвестор має велику потребу у банківських позиках та венчурному капіталі. Якщо є прибуток, то він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.

3) Швидкий ріст (підліткова фаза). Підприємство починає диктувати свої ціни на продукцію. Конкуренція зростає. Рівень продажу росте і значно зростають витрати підприємства. Прибуток високий, але потрібні великі витрати на маркетинг і тому виникає потреба в інвестиціях. Банк, якщо і дає позику, то під високий відсоток.

4) Стабільне функціонування підприємства (зрілість).

На цій стадії підприємство погашає свої борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни на продукцію, але низькі витрати дозволяють отримати середні по отраслі доходи. Це вже добре відоме підприємство з доброю репутацією. Великі можливості в отриманні позик і реалізації акцій. Немає потреби у крупних інвестиціях. Підприємство має добре диверсифікований портфель інвестицій. На цій стадії підприємство розробляє стратегію запобігання спаду, тому потребує значного підвищення інвестиційної активності.

Стратегія другого народження передбачає різні шляхи:

якщо розширення підприємства, тоді з орієнтацією на інші країни;

купівля інших підприємств галузі;

інвестування нових проектів;

5) Спад чи друге народження. На цьому етапі підприємство перестає користуватися попитом. Дуже велика конкуренція. Банки не зацікавлені в співпраці, а якщо і надають кредити, то під високі відсотки. Акції підприємства перестають користуватися попитом. Як що на четвертій стадії не була розроблена стратегія відродження і не були здійснені солідні інвестиції, підприємство очікує спад, банкрутство.

Отже оцінка ефективності (привабливості) інвестиційного проекту - головне запитання для інвесторів.

Головний критерій оцінки - комерційна привабливість (ефективність) тобто мінімізація витрат, максимізація доходів, що дає характерні результати при оцінюванні ефективності невеликих проектів з коротким строком окупності витрат.

Для крупних проектів з довгим терміном окупності витрат, критерій комерційної ефективності не дає достовірний результат. Крупні проекти не по силам українським інвесторам. Тому потребують обов'язкової підтримки зі сторони держави. Критерієм оцінки служить загальноекономічна (національна) ефективність, розраховується і оцінюється прямий, косний і повний ефект.

Показники ефективності інвестиційних проектів:

комерційна (фінансова) ефективність, ураховуюча фінансові наслідки реалізації проекту;

бюджетна ефективність, відображає фінансові наслідки проекту для державного. Регіонального чи міського бюджетів;

економічна ефективність (привабливість), ураховує витрати пов'язані з реалізацією проекта, які виходять за межи прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту, які дозволяють вартісне змінення.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту відбувається у межах розрахункового періоду, продовженість якого (горизонт розрахунку) приймається з урахуванням:

а) тривалість створення, експлуатації і (при необхідності) і ліквідації об'єкта;

б) середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного обладнання;

в) досягнення заданих характеристик прибутку (норми прибутку та інше.);

г) вимог інвестора.

Горизонт розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку.

Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності у межах розрахункового періоду мають бути: місяць, квартал, рік.

Для оцінки більшої кількості проектів необхідно чітко організувати таку роботу. Це в свою чергу розраховує на відправну уніфікацію підходів до збору і аналізу первинної інформації, а також єдність методики використаній для отримання і інтерпретації результативних показників.

За різними відомостями, підготовка і обробка вихідних даних для комплексної оцінки інвестиційного проекту займає від 50 до 90 % загальних працевитрат, в залежності від типу (рівня) передінвестиційних досліджень.

Виконання розрахунків на заході практично повністю автоматизовано (достатньо послатися на пакет COMPAK, розроблений на початку 80-х років еталоном проведення аналізу довгострокових інвестицій).

Порівняння різних варіантів інвестиційних проектів і вибір найкращого з них, рекомендується виконувати з використанням різних показників, до яких відносять;

а) чистий дисконтованих доход (приведений ефект);

б) індекс рентабельності;

в) внутрішня форма доходності (рентабельності);

г) термін окупності;

д) коефіцієнт ефективності інвестицій.

Вони трактуються як випадкові величини. Відповідно вводяться і додаткові компоненти міри ризику, врахування ставлення до ризику суб'єктів прийняття інвестиційних рішень, рівень інфляції та інші.

1.2 Ефективність капітальних інвестиційних проектів для підприємств

Фінансова діяльність будь якого підприємства потребує періодичного прийняття рішень відносно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально-технічної бази, на розширення обсягу виробництва (послуг, робіт), а також на освоєння нових видів діяльності, включаючи інвестування коштів на ринку капіталів, у цінні папери тощо.

За законодавством України, всі інвестиції поділяються на капітальні і фінансові.

Під капітальними інвестиціями розуміють вкладання грошей в основні засоби (будинки, споруди, інші об'єкти нерухомої власності) нематеріальні активи, а під фінансовими інвестиціями - вкладання грошей у придбання корпоративних прав, цінних паперів, інших фінансових інструментів.

Обмеженість вільних фінансових ресурсів, які можна використовувати для інвестування, наявність альтернативних варіантів обумовлюють необхідність глибокої аналітичної проробки проектів, як на стадії прийняття рішень про вкладення коштів у той чи інший проект. Так і на стадії оцінки ефективності і привабливості його впровадження.

Головний критерій оцінки інвестицій - їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через певні грошові потоки, які генеруються втіленням у життя профінансових проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації (продажу) продукції, якщо інвестований проект пов'язаний з виробництвом товарів (робіт, послуг), дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції інших компаній, прибуток від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі операції, проценти на вкладені на депозити кошти у комерційні банки тощо.

Ключовою проблемою для вироблення правильних підходів до оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок грошовими потоками (а саме на цьому грунтуються розрахунки окупності інвестицій ) є проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінності грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові (або інші прийняті для інвестора) норми доходності (рентабельності) вкладеного капіталу.

Для вирішення цієї проблеми у фінансово-економічному аналізі прийнято оперувати такими поняттями як:

Інвестиції - це довгострокові вкладення засобів в активи підприємств. Вони відрізняються від поточних витрат тривалістю часу, продовж якого підприємство отримає економічний ефект (збільшення випуску продукції, прибутку та інше). Це плата за крупний капітальний елемент, після чого його не можна швидко перепродати з прибутком, капітал заморожується на декілька років, це капітальне вкладення буде приносити прибуток продовж декількох років, в кінці періоду капітальний об'єкт буде мати деяку ліквідну вартість чи не мати її зовсім.

Сума інвестицій - це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень. Ці витрати мають довготерміновий характер, причому, якщо за їх рахунок створені основні засоби і нематеріальні активи (які у господарській практиці одержали не зовсім адекватну назву "необоротні активи"), вартість цих активів протягом тривалого часу (як правило це кілька років) поступово зменшується, переноситься на продукцію, що виробляється.

За період функціонування проекту ("життєвий цикл" проекту) капітал, вкладений у такі активи, повертається інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал вкладений в оборотні активи (в тому числі в грошові активи), по закінченні "життєвого циклу" проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи (купівля акцій, облігацій інших цінних паперів, вкладання грошей у депозити) являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

Структура інвестиційних витрат на проекти, пов'язані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, на його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов'язково треба врахувати також суму авансування капіталу в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту неможливе.

При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов'язаний з впровадженням нових об'єктів (наприклад устаткування, машин) замість застарілих. У разі реалізації об'єктів основних засобів які підлягають зміні, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість об'єкта (остання же приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операції з продажу).

Правильне визначення обсягу податкових витрат на проект тобто суми інвестиції, - запорука якості розрахунків, окупності інвестиції. Бо саме вони і є об'єктом оцінки окупності.

Грошовий потік - дисконтований або недисконтований доход від здійснення проекту, який включає чистий прибуток (тобто прибуток за включенням платежів до державного бюджету з нього) і амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації товарів і послуг; крім того, якщо в завершальний період "життєвого циклу" проекту підприємства інвестор одержує кошти у вигляді неамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладання капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період.

Чиста теперішня вартість проекту - це різниця між величиною грошового потоку, дисконтованого за прийнятої для інвестора ставки доходності, і сумою інвестиції.

Вона визначається за формулою:

NPV=PV-CI,

де

NPV (Netto Present Value) - чиста теперішня вартість проекту;

PV - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту;

CI - початкова сума інвестиції.

Дисконтований грошовий потік від функціонування проекту розраховується за формулою:

,

де

Pt - чистий грошовий потік упродовж t-того періоду,

r - ставка дисконту, що враховує ризик.

Оскільки чиста теперішня вартість є результатом порівняння вкладеного капіталу з доходом дисконтованим, тобто таким, який враховує сподівання інвесторів що до його прибутковості у конкретних умовах формування її норми, критерієм доцільності інвестування у той же час інший проект є дотриманням умови NPV0. Тобто проект треба вважати прийнятим якщо величина накопиченого грошового потоку за період його здійснення досягає (або перевищує) суму початкової інвестиції, а з двох альтернативних проектів кращій той, у якого величина NPV більша.

Термін окупності інвестицій - час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів. Його у господарській практиці визначають як без урахування необхідності оцінки грошових потоків з оглядом на зміну цінностей грошей у часі, так і з урахуванням такій необхідності.

Перший з цих підходів більш менш прийнятний для країн зі збалансованою економікою, тобто за відсутністю інфляції або за її наявністю у межах 1 - 5% на рік. Він грунтується на простому порівнянні сум інвестицій з розміром грошового потоку, який генерується втіленням проекту в життя. При цьому якщо грошовий потік прогнозується однаковим за всі роки після впровадження проекту, термін окупності інвестицій визначається діленням суми інвестиції на річний об'єм грошового потоку. Алгоритм розрахунку терміну інвестиції наведено у формулі:

,

де

t0 - номер першого року, у якому розглядається умова PVtCI.

Якщо грошовий потік від втілення проекту розподіляється по роках нерівномірно, для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років (місяців), упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції. Але подібні розрахунки окупності інвестиції не можна визначати досконалими насамперед через те, що вони нехтують розподілом грошових потоків за періоду функціонування проектів. З точки зору цієї методології не має значення, коли і в якій сумі одержані доходи за період окупності. А це вочевидь деформує уявлення про термін окупності, бо швидше одержаний грошовий потік залучається до складу фінансових ресурсів інвестора і приносить (має приносити) новий прибуток. Значний недолік усувається застосуванням методу дисконтування грошових потоків.

Аналіз доцільності інвестицій не можна обмежувати визначенням терміну окупності профінансованих проектів у будь який спосіб. Розрахунки окупності інвестицій більш потрібні при вирішенні багатьох питань, пов'язаних з інвестуванням (наприклад , для комерційного банку цей показник є головним для прийняття рішень що до кредитування того чи іншого проекту і для визначення терміну кредитування). Але вони не дають відповіді на таке важливе запитання, яка загальна доходність проекту під час його експлуатації, включаючи період після визначеного терміну окупності. Між тим очевидно, що одні проекти можуть приносити доходи (більш або менш) і після закінчення цього терміну, інші завершують свій "життєвий цикл" упродовж цього терміну.

Аналіз доходності інвестиційних проектів дуже ускладнюється в інфляційному середовищі. В умові інфляції ставка доходності інвестованого капіталу повинна враховувати надбавку до нормальної (реальної ставки) доходності, що компенсує інфляційне знецінення грошей. Ставка доходності, котра включає нормальну (на середньоринковому рівні) рентабельність ,котра включає нормальну (на середньоринковому рівні) рентабельність і протиінфляційну надбавку, може влаштовувати інвестора з точки зору доцільності вкладання капіталу в те чи інше підприємство, в той чи інший проект. Тим більше, що для точного й об'єктивного розрахунку доходності проектів в умовах інфляції варто враховувати, що різні елементи поточних витрат, які необхідно робити у період експлуатації проектів, інфлюють неоднаковою мірою, Отже, щоб визначити розмір дисконтованих, тобто зіставних з сумою інвестиції доходів від проекту, необхідно щонайменше враховувати зміну цін (інфляцію) на продукцію, яка реалізується в результаті експлуатації проекту, у сфері цін на сировину, матеріали, робочу силу, інші ресурси, які формують поточні витрати на експлуатацію проекту.

Визначення ефективності інвестиційних проектів з урахуванням зазначених обставин, подається у формулі:

де

NPV - чиста теперішня вартість проекту;

p1, p2,...,pt- виручка (валовий дохід) від реалізації проекту за відповідні роки у цінах базового періоду;

C1, C2,...,Ct - поточні валові витрати на експлуатацію проекту за відповідні роки у ціна базового періоду;

A1, A2,...,At - суми амортизаційних відрахувань за відповідні роки;

- базисні індекси цін на продукцію, що формують доходи від реалізації проекту відповідного року;

- базисні індекси цін на ресурси, що формують поточні витрати на експлуатацію проекту;

m - ставка оподаткування прибутку;

k1, k2,...,kt - ставка доходності інвестування, прийнятні для інвестора, за відповідні роки;

CI - суми інвестицій

Ця формула розроблена з урахуванням чинного в Україні порядку оподаткування прибутку (виходячи з валових доходів, валових витрат, суми амортизаційних відрахувань) і нарахування амортизації основних засобів.

1.3 Рангування конкуруючих інвестиційних проектів

У практичній реальності фінансиста - аналітика нерідко виникає необхідність дати оцінку прийнятих інвестиційних рішень (або таких, які перебувають на стадії прийняття) за наявності кількох конкуруючих варіантів інвестування. Конкуренція між інвестиційними проектами можлива, якщо в інвестиційному портфелі підприємства по-перше є взаємовиключенні проекти, які забезпечують альтернативні засоби досягнення певної бажаної мети.

Дуже часто, конкуренція інвестиційних проектів виникає через обмеженість коштів, які можна було б спрямувати на інвестування розроблених, причому не взаємовиключних ефективних (з нульовим або навіть додатнім NPV) проектів.[ 21]

Прийнято говорити, що два (або кілька) інвестиційних проектів невзаємозалежні один від одного, якщо грошові потоки, а у загальнішому випадку - доходи і витрати, які очікуються від одного з них, не змінюються незалежно від того, чи буде здійснений інший проект. Якщо рішення по прийняттю або про відхилення одного з проекту впливає на грошові потоки від іншого проекту, то кажуть, що ці інвестиційні проекти взаємозалежні. Якщо перший проект залежить від другого то варто вирішити, чи є сенс приймати рішення про перший проект окремо від рішення про другий проект. При цьому відношення залежності між проектами можуть бути різні: в одних випадках здійснення одного з проектів збільшує доходи від іншого проекту, в інших навпаки, реалізація одного з проектів зменшує доходи від здійснення іншого проекту аж до взаємовиключення їх здійснення. Це наступає у разі, якщо доходи одного з проектів сягають нульової відмітки при здійсненні їх обох.

Найчастіше доводиться мати справу саме з вибором варіантів інвестування серед проектів як через обмеженість фінансових ресурсів, так і з інших причин, мова про які ішла вище. Є два основні методи рангування альтернативних інвестиційних проектів (тобто їх розміщення у порядку надання переваги при прийнятті рішень о фінансуванні):

за критерієм чистої теперішньої вартості (NPV);

за критерієм внутрішньої норми доходності (рентабельності) інвестиції (IRR Internal Rate of Return);

При використанні показника чистої теперішньої вартості абсолютна величина NPV може бути критерієм рангування лише інвестиційних проектів з рівновеликим розміром початкових витрат і з однаковим терміном "життєвого циклу".

Внутрішня норма доходності (IRR Internal Rate of Return) - це ставка, за якої дисконтовані грошові потоки від інвестування досягають суми інвестиції. Для використання методу теперішньої вартості проектів при їх рангуванні необхідно заздалегідь встановити величини ставок доходності, що містить в собі значний недолік, бо ця ставка залежить від експертної оцінки кожного з компонентів форми:

rн=r+b+rpb,

де

rн - номінальна ставка доходності, яка містить в собі протиінфляційну

надбавку,

rp - реальна (нормальна) ставка доходності для безінфляційної ситуації,

b - темп інфляції.

Тому в інвестиційному аналізі широкого розповсюдження набув метод, у якому суб'єктивний фактор зведено до мінімуму - метод внутрішньої норми доходності IRR.

Показник IRR розраховується шляхом розповсюдження, що представляє собою формулу NPV, відносно величини r:

IRR=r, при якому NPV=f(r)=0

Розрахунок цього коефіцієнту при аналізі ефективності плануємих інвестицій полягає в тому, що IRR показує максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом, тобто IRR показує максимальну границю допустимого рівня витрат, перевищення якої робить проект збитковим.Практичне використання методу важке коли в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятору тоді використовують метод послідовних ітерацій імовірних показників IRR за допомогою табульованих значень дисконтуючих множників. Для цього, за допомогою таблиць, обирають два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала свій знак з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі використовують формулу:

,

де

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<0 (f(r2)>0).

Точність розрахунку обратно пропорційна довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у разі, коли довжина інтервалу мінімальна (рівна 1%), тобто r1 і r2 - ближчі один до одного значення коефіцієнту дисконтування, задовольняє умовам (у разі зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=;

r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови використовуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+". Метод послідовних ітерацій забезпечує високу точність (але з практичної точки зору така точність виявляється надлишковою).

При визначенні показника IRR проектів з життєвим циклом 3 - 4 і більше років значно зростає трудомісткість розрахунків, пов'язана з необхідністю розв'язання рівняння третього, четвертого і вищих ступенів.[22] Ось чому доцільно використовувати величину r методом ітераційного підбору значень ставки доходності у формулі NPV інвестиційного проекту. Якщо відомі грошові потоки у кожному з наступних років, можна почавши з будь якої ймовірної ставки дисконтування, визначати для неї теперішню вартість інвестицій і грошових потоків. Якщо чиста теперішня вартість проекту додатна, слід використовувати більш високу ставку дисконтування з тим, щоб урівняти теперішню вартість грошових потоків і інвестицій. Це буде іскома величина rн.

Метод розрахунку індексу рентабельності (прибутковості) інвестицій (PI) є наслідком методу розрахунку чистого приведеного ефекту (NPV).

Індекс рентабельності розраховується за формулою:

PI=PV / CI,

де

PV - дисконтований грошовий потік від функціонування проекту;

CI - початкова сума інвестиції.

Якщо: PI>1, то проект найбільш приємний;

PI<1, то проект слід відвернути;

PI=1, то проект ні прибуткових ні збитковий.

На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Тому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, маючих приблизно однакове значення NPV, чи при комплектації портфелю інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції має дві характерні риси: по перше, він не розраховує на дисконтування показників доходу; по друге, дохід характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за вирахуванням відрахувань до бюджету). Алгоритм розрахунку дуже легкий, що і дає поширене використання цього показника на практиці.

Коефіцієнт інвестиційного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт вимірюється у відсотках).

,

де

PN - середній чистий прибуток;

CI - середня величина інвестиції;

RV - остаткова чи ліквідаційна вартість.

Середня величина інвестиції визначається діленням початкової суми інвестиції на два, якщо передбачається, що по закінченню терміну реалізації аналізуємого проекту усі капітальні витрати мають бути зписані; якщо є припущення остаткової чи ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключна.[23]

Метод заснований на коефіцієнті ефективності інвестиції, також має ряд недоліків, обумовлених тим, що він не враховує часової складової грошових потоків. Тобто,метод не робить розділення між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку за роками, а також між проектами маючими однаковий середньорічний прибуток, генеруємий впродовж розрізненої кількості років.

1.4 Доходність інвестицій в ризикових умовах

Прийняття практично будь якого інвестиційного проекту не може ігнорувати міру ризику, причому у країнах з нестабільною ринковою економікою ризики підприємців - інвесторів особливо великі. Майбутні доходи від проектів можуть несподівано суттєво змінитися - з низку причин, які точно спрогнозувати дуже важко чи навіть неможливо. Серед них слід вказати на такі, як непередбачена втрата позиції інвестора на ринку через незалежні обставини, які знаходяться поза його впливом, різке зростання цін на фактори виробництва (сировину, робочу силу тощо), зростання вимог держави у сфері оподаткування, екології, політичні катаклізми.

Ось чому прийняття інвестиційних рішень повинно грунтуватися на оцінці ризикованості вкладання грошей у той чи інший проект.

Прибутковість, рентабельність інвестиції - її найважливіший критерій, однак завжди доводиться мати на увазі, що максимізація рентабельності за рахунок високо ризикових операцій тягне за собою небезпеку для фінансової стійкості підприємства і не сприяє зростанню його іміджу на ринку.[24]

Під ризиком інвестування розуміють міру мінливості або невпевненості у майбутніх надходженнях або у майбутніх прибутках від інвестування.

Ризик - це економічна категорія в діяльності суб'єктів господарювання пов'язана із подоланням невизначеності, конфліктності у ситуаціях оцінювання, управління, неминучого вибору.

Оцінка ризику - багатомірна величина, що характеризує можливі відхилення від цілі, від бажаного (очікуваного) результату, можливо невдачу (збитки) з урахуванням впливу контрольованих (керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотніх зв'язків.

Ризик - характерний феномен ринкової економіки, що потребує ретельного аналізу впливу на об'єкти (процеси) оцінювання й керування множиною внутрішніх і зовнішніх чинників надсистеми, а також урахування ставлення до ризику суб'єктів господарювання (суб'єктів ризику).

Оцінка ризику залежить від рівня ризику одержання очікуваних доходів від втілення проекту і часу, упродовж якого здійснюється реалізація проекту (час ризику). На стадії якісної оцінки ризику інвестиційного проекту його чинників доцільно аналізувати і класифікувати за різними ознаками.

До зовнішніх чинників ризику (безпосереднього та опосередкованого впливу) належать:

стосунки з постачальниками і покупцями;

конкуренція;

законодавство, що регулює підприємницьку діяльність;

податкова система;

економічний стан галузі, до якого належить проект;

стихійні лиха.

До внутрішніх чинників ризику можна віднести ті, що пов'язані з неефективним управлінням підприємством, виробничою діяльністю, з ресурсами та їх використанням тощо.

Серед видів і типів інвестиційних ризиків відокремлюють такі: кредитні ризики; ризики, що виникають на першій стадії інвестиційного проекту; підприємницькі ризики, котрі пов'язані з реалізацією проекту; ризики країни тощо.[25]

Способи оцінювання інвестиційного ризику пов'язані з описом інформаційної невизначеності вихідних даних проекту. Якщо вихідні параметри мають імовірнісний опис, то показники ефективності інвестицій трактуються як випадкові величини зі своїми імовірнісними розподілами. Однак чим менш статистично забезпечені ті чи інші параметри, чим менша інформативність контексту відомостей (інформації) про стан (зрушення) ринкового середовища, чим нижчий рівень інтуїтивної активності експертів, тим складніше обгрунтовувати будь які типи імовірностей в інвестиційному аналізі.

У деяких випадках оцінка міри ризику різних варіантів інвестування піддається осмисленню на базі загально обізнаності інвестора в економічній ситуації, що складається на той чи інший момент, завдяки його інтелекту та вмінню адекватно оцінювати ринкову ситуацію.

У фінансовому аналізі активності інвестицій у ризикованому середовищі виходять з того, що віддача (доход, прибуток) від вкладання коштів (грошей) повинна бути прямо пропорційною мірі ризику. Саме аналіз співвідношення ризику і доходу є підгрунтям для оцінки доцільності інвестування.

Рівень ризику визначається експертним шляхом, виходячи з об'єкту інвестування.

Час ризику залежить від умов інвестування та експлуатації проекту: чим він більший, тим більший ризик. Інвестор, якщо він вкладає гроші на триваліший термін, має одержати додатковий доход зате, що взяв на себе ризик часу.

Для оцінки доходу від інвестування з урахуванням ризику відштовхуються від мінімальної (безпечної) ставки, наприклад, від ставки доходності короткотермінових облігацій державних внутрішніх позик.[25]

Прийнятним вважається рівень доходності інвестицій. Який включає безпечну ставку і премію за ризик. У свою чергу премія за ризик залежить від імовірності настання тих чи інших очікуваних варіантів результативності інвестицій. Імітаційне моделювання оцінки ризику має випадкові величини (показники) ефективності інвестиційних проектів.

Можливість (шанс) одержати певний рівень доходів на інвестицію; прийняття рішення що до надання переваги менш ризикованим проектам може досягатися шляхом обчислення імовірних значень доходності проектів за таким алгоритмом: на кожний з інвестиційних проектів визначаються кілька (наприклад три: оптимістичний, стриманий, песимістичний) варіантів дисконтованих доходів, за кожним з варіантів розраховується згідний NPV тобто отриманий з величини: NPVп, NPVc, NPVo. Далі використовуючи експертні оцінки імовірностей настання кожного з варіантів, розраховують імовірну суму доходів і за критерієм мінімуму розмаху варіацій між найбільшим і найменшим значенням доходності різних проектів роблять висновок, про те якому з них надати перевагу. Розмах варіації NPV визначається за формулою:

R(NPV)= NPVo- NPVп,

де

NPVo - дисконтований дохід оптимістичний;

NPVп - дисконтований дохід песимістичний.

З двох проектів, той зазначаєтеся більш ризикованим, у якого розмах варіації NPV більший.

Мірою рівня відхилення можливих варіантів доходності проекту від імовірної величини є середньоквадратичне відхилення від цієї величини (квадратний корінь з дисперсії), яке визначається формулою:

,

де

G - середньоквадратичне відхилення від імовірних значень доходів від очікуваного доходів від очікуваного доходу;

Ei - варіанти доходів від втілення проекту;

- очікуваний ймовірнісний доход;

Vi - значення імовірностей;

n - кількість варіантів, що розглядаються як імовірні.

Якщо аналізуються проекти у яких показники однакові, то для висновку про більшу або меньшу їх ризикованість досить зіставити величини G.

Проект з більшим значенням середньоквадратичного відхилення - є більш ризикованим.

У загальному випадку очікувані доходи різних проектів, що піддаються аналізу (величина ), неоднакові, тобто зіставляти їх показники G не можна. У такому разі відхилення варіантів доходів до очікуваного ймовірного показника (коефіцієнт варіації Кв) розраховується за формулою:

,

де

G - середньоквадратичне відхилення від імовірних значень доходів від очікуваного доходів від очікуваного доходу;

- очікуваний ймовірнісний доход;

Інша методика аналізу проектів у ризикових умовах, це методика зміни грошового потоку.

На відміну від імітаційної моделі оцінки ризику, у цьому разі оцінюють імовірність появи заданої величини грошового потоку (надходження) для кожного року і кожного проекту.

Після цього визначаються нові проекти на підставі одкоригованих за допомогою зменшуючих коефіцієнтів грошових потоків та для них розраховується NPV (зменшуючий коефіцієнт показує ймовірність появлення розглядаємого грошового потоку). Приємний проект, відкоригований грошовий потік якого має найбільший NPV, цей проект менш ризикований.[26]

Зменшуючі коефіцієнти визначають експертним шляхом. Використовуючи експертні оцінки ймовірності одержання грошових потоків за кожний з періодів, на які розділений термін реалізації проекту.

Ще одна з методик для аналізу проектів у ризикових умовах це методика поправки на ризик коефіцієнта дисконтування. Розглянемо цей підхід на графіку функції (рис. 1.2):

де

r1- коефіцієнт дисконтування з урахуванням ризику;

p- ступінь ризику (наприклад коефіцієнт варіації, розглянутий вищє).

Безризиковий коефіцієнт дисконтування відповідає державним цінним паперам. Більш ризикованими вважають облігації, акції та інші. Чим більше ризик, асоційований з конкретним проектом, тим вищє повинна бути премія за ризик. Врахувати це можливо за допомогою додавання премії до безризикового коефіцієнта дисконтування.

Таким чином, методика має вигляд;

встановлюється "ціна" капіталу (СС), призначеного для інвестування;

визначається (наприклад, експертним шляхом) ризик (р), осоційований з даним проектом;

розраховується NPV з коефіцієнтом дисконтування r (r=СС+р);

проект з більшим NPV вважається більш приємним.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТА МЕТОДИКА ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ “НИВА” ТА ВАТ “ДНІПРО”

2.1 Загальна характеристика товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"

інвестиційний проект привабливість

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" створено на основі об'єднання засобів його засновників з метою ведення спільної господарсько-комерційної діяльності відповідно до Законів України "Про підприємства", "Про підприємництва", "Про власність". Дане товариство зареєстроване 15 травня 1995 року в Херсонському виконкомі.

Юридична адреса об'єднання: м. Херсон, пос. Куйбишева, вул. Садова, 2.

Ціль створення - здійснення ринкових взаємин і одержання прибутку на основі задоволення потреб громадян, юридичних осіб у виробленій продукції і товарах, виконуваних роботах і послугах, що робляться, у сферах, обумовлених предметом діяльності.

Товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок і банківські установи, а також є самостійним суб'єктом господарської діяльності, виступає від свого імені позивачем і відповідачем у суді.

Майно товариства утвориться за рахунок:

цільових вкладів і вступних внесків, що можуть вноситися як коштами, так і майном;

доходів від власної діяльності;

інших надходжень, не заборонених законодавством.

Керівним органом товариства є Рада директорів і виконавча дирекція. Загальні збори представників членів товариства приймає Статут, обирає голову Ради директорів, його членів терміном на три роки. Члени Ради директорів і голова виконують свої обов'язки по сумісництву з основною службовою діяльністю. Голова Ради директорів має право представляти об'єднання в державних і суспільних органах і організаціях, а також підприємствах і інших установах, а також в органах суду і арбітражу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" має право:

самостійно розробляти, затверджувати і реалізовувати господарські і програми спільної діяльності суб'єктів об'єднання з урахуванням їх планів соціально-економічного розвитку;

укладати договори, користатися кредитом банку, створювати спільні підприємства, у тому числі з іноземними партнерами;

самостійно встановлювати порядок розподілу знову 0-хєстворених послуг і цінностей, виходячи з рішень його задач і цілей.

Що стосується, предмета діяльності, то в Статуті перераховані 24 напрямки, що включають практично усі види діяльності, що можуть здійснюватися на території України. Це зроблено з метою уникнути різких юридичних проблем і волокит, що мають місце при внесенні змін у Статут, у випадку зміни напрямків діяльності товариства у майбутньому.

Основними видами діяльності здійснюваними товариством у сьогоденні, є:

закупівля і реалізація паливних матеріалів (реалізація здійснюється дрібним оптом переважно підприємствам і організаціям сфери транспорту і транспортного обслуговування);

закупівля і реалізація мастильних матеріалів (реалізація здійснюється як оптом так і в роздріб).

У дійсному часі в складі діяльності товариства переважає закупівля і реалізація палива.

Товариство є великим постачальником палива по Херсонській області, а також має договірні відносини з іншими постачальниками палива південно-східних областей України. Для залізничних перевезень використовуються послуги Придніпровської залізниці.

Протягом літнього сезону товариством здійснюється також закупівля продовольчих товарів і їхня наступна реалізація в готелі, пансіонати, дитячі садки, санаторії та інші підприємства санаторно курортного типу. в асортимент таких товарів в основному входять: борошно, овочі і фрукти, консерви, соки і напої.

Основні піки обсягів реалізації приходяться на наступні періоди:

червень - вересень - реалізація палива та інших матеріалів (це пов'язано з підготовкою до посівного сезону як з боку фермерських підприємств, так і з боку приватного сектора. В інші місяці обсяг реалізації трохи нижче і знаходиться на однаковому рівні).

По сфері діяльності дане товариство "Нива" можна віднести до типу торгово-посередницьких підприємств. Прибуток в основному формується як винагорода, одержана за організацію закупівлі і доставки названих раніше товарів.

ТОВ "Нива" звернулося до іноземних інвесторів із клопотанням надати інвестицію у сумі 15 000 тис. грн. терміном на 6 років під будівництво заводу нафтопереробних труб. Для цього ТОВ "Нива" подало бізнес - проект. Інвестор має прийняти рішення по кредитуванню в результаті аналізу поданого бізнес - проекту:

відмовити в інвестуванні проекту, якщо він не відповідає необхідним умовам;

прийняти до інвестування даний проект, як що він відповідає необхідним вимогам.

Майбутній завод проектною потужністю 20120 тон на рік вироблятиме нафтоперегінні труби. Передбачається реалізація продукції (дрібним оптом) переважно підприємствам і організаціям сфери нафтопереробки і постачання товару в південно-східні області України. Виручка від реалізації продукції прогнозуватиметься по рокам у такому обсязі (тис. грн.): 15 000; 15 400; 15 800; 16 100; 15 800; 15 400; 15 800; 17 000.

Поточні витрати по рокам оцінюються таким чином: 4 100 тис. грн. у 2012 році виробництва і з подальшим ростом на 3% по рокам. Амортизація на обладнання нараховується за методом прямолінійної амортизації, тобто 20% річних. Ліквідаційна вартість обладнання має бути достатньою для покриття витрат. Ставка податку на прибуток дорівнює 30%. Фінансовий стан підприємства склався таким чином, що ставка доходу від реалізації (показник СС "ціна" авансового капіталу) складає 20% річних.

Основні показники майбутньої діяльності заводу нафтоперегінних труб ТОВ "Нива" наведено в таблиці 2.1, на підставі яких буде проводитися оцінка інвестиційної привабливості в даній роботі.

Аналіз, проведений в наступному розділі дозволить виявити позитивні і негативні елементи майбутньої діяльності в області прийняття інвестиційних рішень що до фінансування цього проекту, і дати рекомендації інвесторам з приводу поліпшення та удосконалення інвестиційної привабливості підприємств.

Основними вихідними моментами для сучасної оцінки методики інвестиційної привабливості є форма бухгалтерського балансу і форма звіта по фінансовим результатам, отже основою для всебічного фінансового аналізу інвестиційного проекту - є фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства.

На підставі інформації, містящейся в формі фінансової звітності, мають змогу бути розраховані ряд коефіцієнтів, які розділяються на три основні категорії: показники рентабельності; оцінка використання інвестицій; оцінка фінансового стану.

2.2 Розрахунок аналітичних коефіцієнтів для ТОВ "Нива"

Основні показники майбутньої діяльності заводу ТОВ "Нива" наведено в таблиці 2.1.

Таблиці 2.1

Основні показники діяльності заводу ТОВ "Нива", тис. грн.

Показник	Рік функціонування проекту
	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019
Обсяг реалізацій	8200	8600	9400	9600	9100	9000	9300	10000
Виручка	15000	15400	15800	16100	15800	15400	15800	1700
Поточні витрати	4100	4223	4350	4481	4615	4754	4897	5044
Амортизація	3000	3000	3000	3000	3000	3000	3000	3000
Прибуток до оподаткування	1100	1377	2050	2119	1485	1246	1403	1956
Податок на прибуток	330	413,1	615	635,7	445,5	373,8	420,9	586,8
Прибуток після оподаткування	770	963,9	1435	1483,3	1039,5	872,2	982,1	1369,2
Чистий грошовий потік	3770	3963,9	4435	4483,3	4039,5	3872,2	3982,1	4369,2

Оцінка інвестиційних проектів передбачає визначення і розрахунок аналітичних коефіцієнтів завдяки методам використовуємим в аналізі інвестиційної діяльності.

Оцінка доцільності інвестування за методом визначення чистої теперішньої вартості проекту. Розглянемо підхід до оцінки доцільності інвестування за методом визначення чистої теперішньої вартості проекту. Це один з показників оцінки доцільності інвестування проекту. Це один з показників оцінки ефективності (привабливості) інвестиційних проектів. Згідно з формулою (1.2) розрахуємо величини PV (дисконтований грошовий потік від функціонування проекту) за допомогою таблиці (2.1) для кожного року (тис. грн.):

2012 рік :

2013 рік :

2014 рік :

2015 рік :

2016 рік :

2017 рік :

2018 рік :

2019 рік :

Всього за 8 років функціонування проекту дисконтований грошовий потік становитиме

3140,41+2750,9+2567,9+2160,9+1623,9+1297,2+111,01+1018,02=15670,64 тис. грн.; PV=15670,64 тис. грн.

Звідси розраховуємо NPV (чиста теперішня вартість проекту) за формулою (1.1):

NPV=15670,64-15000=+670,64 тис. грн., що свідчить про прийнятність проекту (тобто NPV0).

Метод терміну окупності інвестицій .

Його використовують для того, щоб зрозуміти протягом якого часу грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягне величини вкладених у цей проект фінансових ресурсів. Для цього згідно з формулою (1.3) порівняємо суму інвестицій з розміром грошового потоку, який генерується втіленням проекту в життя, не слід звернути увагу на те, що грошові потоки розподіляються по роках нерівномірно, тому для визначення терміну окупності інвестиції треба підрахувати кількість років, упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестиції:

Подібні розрахунки окупності інвестиції не можна визначити досконалими через те, що вони нехтують розподілами грошових потоків за періодами функціонування проектів, а це вочевидь деформує уявлення про термін окупності, бо швидше одержаний грошовий потік залучається до складу фінансових ресурсів інвестора і приносить новий прибуток. Цей недолік усувається із застосуванням методу дисконтування грошових потоків, що наведено у таблиці 2.2.

Зауважимо що в розглядаємій таблиці 2.2 показники у рядку 4 обчислюються за формулою:

,

де

r - середньоринкова норма доходності;

t - порядковий номер інтервалу планування проекту.

Показники у р. 5 розраховані за формулою: PVT=р.3*р.4.

Таблиці 2.2

Розрахунок терміну окупності інвестицій

Показник	Рік функціонування проекту
	о - й	2012	2013	2014	2015	2016	2017	2018	2019
1 Сума інвестиції, тис. грн.	15000	-	-	-	-	-	-	-	-
2 Середньоринкова норма доходності, коефіцієнт	х	0,20	0,20	0,20	0,20	0,20	0,20	0,20	0,20
3 Грошовий поток (у цінах і умовах року), тис. грн.	-	3770	3963,9	4435	4483,3	4039,5	3872,2	3982,1	4369,2
4 Дисконтуючий множник	х	0,833	0,694	0,579	0,482	0,402	0,335	0,279	0,233
5 Дисконтований грошовий потік за відповідний рік, тис. грн.	-	3140,41	2750,9	2567,9	2160,95	1623,9	1297,2	1111,01	1018,02
6 Дисконтований грошовий потік з початку експлуатації проекту, тис. грн.	-	3140,41	5891,37	8459,21	10620,2	12244,1	13541,3	14652,33	15670,33

Отже для даного прикладу термін окупності складає:

року

З практичної точки зору (тобто з початку експлуатації проекту) проект окупиться у 2018 році. На 01.01.2018 року неокуплені витрати становитимуть 347,69 тис. грн. (15000-14652,31=347,69 тис. грн.). Тому строк окупності складає 7,11 року.