Оцінка фінансового стану підприємства

К_п.п. = 300/ 360 = 0,83

У порівнянні з минулим роком коефіцієнт прибутковості не змінився, це не дуже гарно, тому що прибутковість слід збільшувати. Низький коефіцієнт прибутковості може бути наслідком високої собівартості продукції, яка є результатом неефективної роботи підприємства. Крім того, низький коефіцієнт прибутковості може бути також результатом великих боргів підприємства, що змушує його сплачувати високі проценти за боргами.

Основний коефіцієнт доходності - це коефіцієнт, що показує спроможність активів підприємства давати поточний дохід. Його визначають діленням величини доходу до врахування процентів та податку на величину загальної вартості майна (сума активів балансу).

Кд = Величина прибутку до вирах. податків/Загальна вартість активів (14)

Кд = 360 / 512,0 = 0,70

Цей коефіцієнт показує спроможність активів підприємства давати дохід без урахування впливу на суму податків та величини поточного капіталу, у порівнянні з минулим роком коефіцієнт збільшився на 1,32.

Коефіцієнт прибутковості активів (після вирахування процентів та податків) - це відношення величини чистого прибутку до величини загальної вартості майна.

К_п.а. = Величина чистого прибутку / Загальна вартість активів (15)

К_п.а. = 300 / 512,0 = 0,59

Низький рівень цього показника залежить від двох факторів:

1. невисокого показника основного коефіцієнта доходності підприємства;

2. вищого, ніж середнє значення, показника використання позичкових коштів.

Обидва ці фактори призводять до доволі низьких показників чистого доходу підприємства. [23,с.76]

Коефіцієнт прибутковості власного капіталу - це відношення величини чистого прибутку до величини власного (акціонерного) капіталу. Вимірює рівень доходу (норму прибутку) на власний капітал підприємства.

К_п.в.к. = Величина чистого прибутку / Загальна власного капіталу (16)

К_п.в.к. = 300 / 160,5 = 1,87

Узагальнимо всі коефіцієнти у таблиці 2.

Таблиця 2. Динаміка коефіцієнтів прибутковості ПП «Гарант»

Показники	2009 рік	2010 рік	Зміни
Коефіцієнт прибутковості	0,83	0,83	-
Коефіцієнт доходності	0,70	2,02	-1,32
Коефіцієнт прибутковості активів	0,59	1,08	-0,49
Коефіцієнт доходності власного капіталу	1,87	0,81	1,06

Прибутковість (рентабельність) власного капіталу - один із найважливіших підсумкових показників успішної роботи ПП «Гарант». Він показує, наскільки ефективно використовує власний капітал підприємство.

Зменшення коефіцієнтів прибутковості є небажаним явищем, тому що воно означає: підприємство отримує відносно менший прибуток при незмінності решти показників.

Коефіцієнти ринкової вартості показують зв'язок ціни акцій підприємства відносно доходу від неї та чистим активом на одну акцію (вартістю капіталу, що припадає на одну акцію за даними бухгалтерського обліку). Оскільки ПП "Гарант" не має акцій , то цей показник не розраховується.

Ці показники служать інвесторам індикаторами минулої діяльності та підґрунтям для прогнозування.

Якщо відносні показники (коефіцієнти) підприємства щодо ліквідності, управління активами, управління боргами і прибутковості мають належний рівень, то відносні показники ринкової вартості акцій будуть високі.

Найхарактернішими в цій групі є такі показники:

· коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку від неї;

· коефіцієнт відношення ринкової ціни акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку.

Отже, використання фінансових коефіцієнтів є зручним засобом узагальнення великого обсягу фінансових даних і інструментом порівняльного аналізу підприємства. Коефіцієнти допомагають фінансовим менеджерам поставити правильні запитання, але рідко дають відповіді на них.[33,с.76]

Коефіцієнти слід використовувати як засіб для постановки змістовних питань до складових елементів для формування повноцінного уявлення про фінансовий стан підприємства, їх не слід використовувати як основу для надання позики чи для відмови в позики.

Коефіцієнти є відносними величинами, тому з їх допомогою можна скласти уявлення про роботу підприємства ПП "Гарант" в динаміці (аналіз тенденцій) або порівнянно з конкурентами та галуззю в загалі (порівняльний аналіз), а також проаналізувати прогнозні фінансові розрахунки.

Через те, що коефіцієнт можна обчислити стосовно будь - яких чисел, слід мати на увазі, що аналітично цінність коефіцієнта залежить від наявності змістовних співвідношень між статтями що їх порівнюють. Важливо пам'ятати про взаємозв'язок між коефіцієнтами, тобто вони можуть як нейтралізувати, так і доповнювати один одного. [19,с.65]

Наприклад: заборгованість власний капітал нейтралізується високим коефіцієнтом обслуговування боргу покриття, тобто високий ступінь залучення засобів нейтралізується значним надходженням готівки.

Головне, щоб у процесі аналізу не просто здійснити переклад мови цифр на мову прози, прокоментувавши, що той чи інший коефіцієнт зменшився чи збільшився, а відзначити можливі причини, за яких власне відбулися зазначені зміни в коефіцієнтах. Хоча такий коментар не завжди дає вичерпну відповідь на всі питання, але саме в тому і полягає цінність коефіцієнтного аналізу: не тільки знайти пояснення, а й спровокувати нові аналітичні запитання, сприяти формуванню багатовимірного розуміння фінансового стану підприємства.

Очевидно, що на якість коефіцієнтного аналізу суттєво впливає якість даних, що їх використовують у процесі розрахунку, від сумісності та зіставності даних з погляду методів обліку на підставах, що їх порівнюють.

Коефіцієнти насамперед задумані не як абсолютні показники, а як відносні індикатори, здатні підказати напрями подальшого вивчення ситуації.

Пам'ятаючи про необхідність прискіпливого стеження за вихідною інформацією, коефіцієнти можна ефективно застосувати і для внутрішньогалузевих зіставлень. [34,с.43]

2.2 Аналіз оборотного капіталу підприємства, його склад і джерела фінансування

Оборотні кошти - це та сума власних засобів, що обслуговує поточну діяльність підприємства. Її розраховують як різницю між першим розділом пасиву балансу і першим розділом активу балансу. Цю різницю називають власними оборотними коштами. Якщо до цієї суми додати стійкі пасиви, то вийде сума власних і прирівняних до них засобів. Цю суму необхідно зіставити з нормативом оборотних коштів і визначати забезпеченість підприємства власними засобами, тобто встановлюємо їхній чи недолік надлишок.

СОС 2009 р. = 256,8 - 310,0 = -53,2 тис. грн.

СОС 2010 р. = 628,9 - 780,8 = -151,9 тис. грн.

Дані свідчать, що підприємству не вистачає власних оборотних коштів як у 2009, так і в 2010 році. Отже, підприємство повинне залучати довгострокові кредити банків або інші позикові засоби шляхом випуску акцій, чи облігацій іншими способами. Якщо в окремих випадках виникає необхідність додаткового придбання оборотних коштів, тоді підприємство залучає короткостроковий кредит.

Далі необхідно проаналізувати зміни складу і динаміки оборотних коштів як найбільш мобільної частини капіталу, від стану яких у значній мірі залежать фінансовий стан підприємства. При цьому варто мати на увазі, що стабільна структура оборотного капіталу свідчить про стабільний, добре налагодженому процесі виробництва і збуту продукції. Істотні її зміни говорять про нестабільну роботу підприємства.

Таблиця 3. Аналіз динаміки і складу оборотних коштів ПП «Гарант» за 2009 - 2010 рр.

Вид коштів	Наявність коштів, тис. грн.	Наявність коштів, %
	2009 р.	2010 р.	відхилення	2009 р.	2010 р.	відхилення
Грошові кошти	29,4	55,0	+25,6	5,5	11,9	+ 6,4
Короткострокові фінансові вкладення	13,1	8,0	-5,1	2,5	1,7	-0,8
Дебіторська заборгованість	61,7	40,9	-20,8	11,5	8,9	-2,6
Запаси і витрати	430,3	358,0	-72,3	80,5	77,5	-3,0
у тому числі:
Виробничі запаси	391,5	271,9	-119,6	73,2	58,9	-14,4

Таблиця

Вид коштів	Наявність коштів, тис. грн.	Наявність коштів, %
	2009 р.	2010 р.	відхилення	2009 р.	2010 р.	відхилення
Незавершене виробництво	15,7	-	-15,7	2,9	-	-2,9
Готова продукція	23,1	86,1	+ 63,0	4,3	18,6	+ 14,3
Всього	534,5	462,0	-72,5	100,0	100,0	-

Як видно з таблиці 3, найбільша питома вага в оборотних активах займають запаси і витрати. На їхню частку на начало року приходилося 80,5%, а на кінець - 77,5% поточних активів. Під кінець року значно збільшилася частка коштів і готової продукції на складах підприємства, а частка короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості трохи знизилася. Незавершене виробництво під кінець року зменшилося до 0. Це свідчить про труднощів збуту продукції і погіршенні фінансового стану.

Після цього більш детально вивчаються зміни по кожній статті активу балансу. Великий вплив на виробничі результати і фінансовий стан підприємства робить якість виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції.

Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства. Великі надпланові запаси приводять до заморожування оборотного капіталу, уповільненню його оборотності, у результаті чого погіршується фінансовий стан підприємства. Крім того, збільшується податок на майно, виникають проблеми з ліквідністю, збільшується псування сировини і матеріалів, ростуть складські витрати, що негативно впливає на кінцеві результати діяльності.

У той же час недолік запасів також негативно позначається на фінансовому положенні, тому що ростуть ціни за терміновість постачань, скорочується виробництво продукції в зв'язку з простоями, зменшується сума прибутку. Тому кожне підприємство повинне прагнути до того, щоб виробництво вчасно й у повному обсязі забезпечувалося необхідними ресурсами й у той же час, щоб вони не залежувалися на складах.

Аналіз стану виробничих запасів необхідно починати з вивчення їхньої динаміки і перевірки відповідності фактичних залишків їхньої планової потреби. На аналізованому підприємстві залишок виробничих запасів зменшився на 14,4%.

Розмір виробничих запасів у вартісному вираженні може змінитися як за рахунок кількісного, так і вартісного (інфляційного) факторів. Розрахунок впливу кількісного і вартісного факторів на зміну суми запасів по кожнім виді здійснюється способом абсолютних різниць:

АЗк = (Ki - До) х Цо	(17)
АЗц = Ki х (Щ - Цо)	(18)

Дані, приведені в таблиці показують, що зменшення суми виробничих запасів відбулося не стільки за рахунок росту їхньої вартості в зв'язку з інфляцією, стільки за рахунок зменшення їхньої кількості.

Період оборотності запасів (сировини і матеріалів) дорівнює часу збереження їх на складі від моменту надходження до передачі у виробництво. Чим менше цей період, тим менше за інших рівних умов виробничо-комерційний цикл.

Він визначається в такий спосіб:

	(19)

де Опр - середнє сальдо по рахунках виробничих запасів;

Д - дні періоду;

Обк - сума кредитових оборотів по рахунках виробничих запасів.

У 2009 році цей показник складав:

А у 2010 р. період оборотності становив

Приведені дані свідчать про прискорення оборотності запасів, а отже, про підвищення ділової активності підприємства. Уповільнення оборотності запасів може відбутися за рахунок нагромадження зайвих, неходових, залежаних матеріалів, а також за рахунок придбання додаткових запасів у зв'язку з чеканням росту темпів інфляції, страйків і дефіциту.

Для оперативного управління запасами робиться більш детальний аналіз їхньої оборотності по кожному виду.

На багатьох підприємствах велика питома вага поточних активах займає готова продукція, особливо останнім часом у зв'язку з конкуренцією, утратою ринків збуту, низкою купівельною спроможністю суб'єктів господарювання і населення, високою собівартістю продукції, неритмічністю випуску і відвантаження.

Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства приводить також до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності готівки, потреби в кредитах і сплати відсотків по них, росту кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства по оплаті праці. В даний час це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності і банкрутства підприємств.

Тривалість перебування капіталу в готовій продукції (Пг.п.) дорівнює часу збереження готової продукції на складах з моменту надходження з виробництва до відвантаження покупцям:

	(20)

де Огп - середнє сальдо по рахунку «Готова продукція»;

Д - дні періоду;

Ок - сума кредитового обороту по рахунку «готова продукція»,

У 2009 р. тривалість перебування капіталу склала

а у 2010 р. -

Розраховані значення свідчать про те, що на підприємстві погано працює служба збуту, тому що дане підприємство працює «під замовлення» і неходової продукції немає.

Значна питома вага в поточних активах на багатьох підприємствах займає незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробництва, а з іншого боку - про уповільнення оборотності капіталу в зв'язку зі збільшенням тривалості виробничого циклу.

Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, плин якого із сировини виробляються готові товари

	(21)

де Онзп -- середні залишки незавершеного виробництва;

Д - дні періоду;

с/в - собівартість випущеної продукції.

У 2009 році показник склав

а у 2010 р.:

На даному підприємстві тривалість перебування засобів у процесі виробництва зменшилася з 14,1 до 12,9 днів. Період виробничого циклу залежить від рівня техніки, технології, організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших факторів. Скорочення його свідчить про підвищення ділової активності підприємства.

Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в поточні активи, а, отже, і на фінансовий стан підприємства робить чи збільшення зменшення дебіторської заборгованості.

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в поточних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможності і банкрутстві частини покупців. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунка дебіторів зменшаться.

Таблиця 4. Аналіз складу і давнини утворення дебіторської заборгованості в 2010 році

Вид дебіторської заборгованості	Сума, тис. грн.	В тому числі
	На початок року	На кінець року	до 1 міс.	від 1 до 3 міс.	від з до 6 міс.	від 6 до 12 міс.	більше року
З бюджетом	47,8	40,9	-	-	-	-	-
З податкових платежів	13,1	-	-	-	-	-	-
З іншими дебіторами	35,2	19,5	5,9	28,5	0,5	0,3	-
Всього	96,1	60,4	5,9	28,5	0,5	0,3	-

Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде почувати недолік фінансових ресурсів для придбання запасів, виплати заробітної плати й ін. крім того, заморожування засобів у дебіторській заборгованості приводить до уповільнення оборотності капіталу.

Кожне підприємство зацікавлене в скорочення термінів погашення належних йому платежів. Прискорити платежі можна шляхом удосконалювання розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків.

У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, установити, немає чи в її складі сум, нереальних для стягнення, чи таких, по яких минають терміни задавнення позову.

Працівник, що займається управлінням дебіторською заборгованістю, повинний зосередити увагу на найбільш старих боргах і приділяти увагу великим сумам заборгованості.

Оцінюючи стан поточних активів, важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним з показників, використовуваних для цієї мети, є період оборотності дебіторської заборгованості, чи період інкасації боргів. Він дорівнює часу між відвантаженням товарів і одержанням за них готівки від клієнтів:

	(22)

де Одз - середні залишки по рахунках дебіторів;

Д - дні періоду;

Ок - сума кредитового обороту по рахунках дебіторів.

За 2009 рік показник склав:

Значення показника у 2010 р. -

Дані свідчать про те, що період оборотності дебіторської заборгованості зменшився на 3 дні, що свідчить про підвищення її якості. Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, що може бути реалізований третьому обличчю до настання терміну його погашення. Збільшення питомої ваги отриманих векселів у загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності і ліквідності. На даному підприємстві не застосовується вексельна форма розрахунку, це свідчить про зниження якості дебіторської заборгованості.

Управління коштами має таке ж значення, як і управління запасами і дебіторською заборгованістю. Мистецтво управління поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму коштів, що нудотні для поточної оперативної діяльності. Сума повинна бути такий, щоб неї вистачило для виробництва всіх першочергових платежів. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.

Щоб гроші працювали на підприємство, необхідно їхній пускати в обіг з метою одержання прибутку.

Збільшення або зменшення залишків готівки на рахунках у банку обумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто припливом і відтоком грошей.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку залишків готівки на рахунках у банку і період перебування капіталу в даному виді активів:

	(23)

де Одн - середні залишки вільної готівки;

Д - дні періоду;

Ок - сума кредитових оборотів по рахунках коштів.

Розрахуємо значення цього показника за аналізований період. У 2002 р. він дорівнював

а у 2010 р. -

На підставі приведених даних можна зробити висновок, що за звітний рік період перебування капіталу в готівці збільшився на 2,3 дні, що варто оцінити негативно. Це свідчить про погану організацію надходження і витрати коштів, тобто поганої збалансованості грошових потоків.

Грошові потоки плануються, для чого складається план доходів і витрат на рік з розбивкою по місяцях, а для оперативного управління - по декадах і п'ятиденкам. Якщо прогнозується позитивний залишок коштів протягом досить тривалого часу, то варто передбачити шляху вигідного їхнього використання. В окремі періоди може виникнути недолік готівки. Тоді потрібно спланувати джерела залучення позикових засобів.

2.3 Оцінка доходності підприємства

Доходність підприємства характеризується показниками рентабельності. Це показники, що характеризують економічну ефективність. Існує багато коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього у першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку), що використовується у розрахунках.

Використовують чотири різних показники: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

– рентабельність інвестицій (капіталу);

– рентабельність продажу.

У першій групі нараховується два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу та рентабельність власного капіталу.

Рентабельність сукупного капталу (ROA) розраховується наступним чином:

Показник рентабельності власного капіталу (ROE) цікавить перш за все інвесторів. Він розраховується за формулою:

Цей показник представляє інтерес для потенційних власників та акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

При оцінці рентабельності продажу на основі показників прибутку та виручки від реалізації розраховують коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або за окремими її видами. Валова рентабельність реалізованої продукції:

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

Операційна рентабельність реалізованої продукції:

Операційний прибуток - це прибуток, що залишається після вирахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним з кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства отримувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, що не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показнику разом з показником валової рентабельності можна отримати уявлення про те, чим викликані зміни рентабельності.

Чиста рентабельність реалізованої продукції:

У вітчизняній практиці частіше за все використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом певного періоду показника операційної рентабельності з одночасним зменшенням показника чистої рентабельність може свідчити або про збільшення фінансових витрат, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів.

Для аналізованого підприємства розрахунок показників рентабельності зведемо у таблиці 5.

Таблиця 5. Аналіз показників рентабельності підприємства за 2009 - 2010 роки

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення
Прибуток до оподаткування, тис. грн.	2	0,8	-1,2
Всього джерел коштів, тис. грн.	3919,6	3920,4	0,8
Чистий прибуток, тис. грн.	2	0,8	-1,2
Власний капітал, тис. грн.	3861,2	3860	-1,2
Валовий прибуток, тис. грн.	97,1	147,7	50,6
Виручка від реалізації, тис. грн.	236,2	343	106,8
Операційний прибуток, тис. грн.	-394	-405,6	-11,6
Рентабельність сукупного капіталу, %	0,05	0,02	-0,03
Рентабельність власного капіталу, %	0,05	0,02	-0,03
Валова рентабельність реалізованої продукції	41,11	43,06	1,95
Операційна рентабельність реалізованої продукції, %	-166,81	-118,2%	48,56
Чиста рентабельність реалізованої продукції, %	0,85	0,23	-0,61

Як видно з розрахунків, показники рентабельності підприємства знаходяться на достатньо низькому рівні. Крім того, більшість цих показників мають тенденцію до зменшення. Низькі значення рентабельності сукупного капіталу та власного капіталу пояснюються невеликим чистим прибутком, величина якого має тенденцію до зменшення.

Валова рентабельність реалізованої продукції, навпаки, висока і в 2010 р. збільшується ще на 1,95 відсоткових пункти. Це пояснюється збільшенням валового прибутку підприємства на 50,6 тис. грн. або 52% від рівня 2009 року.

Динаміка валової рентабельності свідчить про ефективність виробництва та реалізації продукції підприємства та правильно обрану політику ціноутворення. Однак показник операційної рентабельності свідчить про збитковість діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції перекривається адміністративними витратами та іншими витратами. Динаміка цього показника свідчить про деяке покращення ситуації - операційна рентабельність зросла за рік на 48,56%.

Незважаючи на збиткову операційну діяльність, підприємство отримує чистий прибуток, хоча його величина за аналізований період зменшилася на 1,2 тис. грн. збитки від операційної діяльності підприємство перекриває іншими доходами від звичайної діяльності.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності широке розповсюдження отримала факторна модель фірми «DuPont». Призначення моделі - визначити чинники, що впливають на ефективність роботи підприємства та оцінити цей вплив. Оскільки існує багато показників рентабельності, аналітиками фірми обрано один. На їх думку, найважливіший показник - рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Схема моделі фірми «DuPont» наведена на рисунку 2. В основу наведеної схеми закладено наступну детерміновану модель:

де R_ROE - рентабельність власного капіталу;

R_NPM - рентабельність продажу;

Р_отд - ресурсовіддача;

k_зав - коефіцієнт фінансової залежності.

Рис.

З наведеної моделі видно, що рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників першого порядку: чистої рентабельності продажу, ресурсовіддачі та структури коштів, що інвестовані у підприємство. Значимість цих показників пояснюється тим, що вони у узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший чинник узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

Розрахуємо ці три чинники, скориставшись таблицею 6.

Таблиця 6. Розрахунок елементів факторної моделі «DuPont» для аналізу рентабельності ПП «Гарант» у 2010 р.

Показники	Формули для розрахунку	Розрахунок
Рентабельність продажу	RNPM =	Чистий прибуток		0,8 тис. грн.	=0,002
		Виручка від реалізації		343 тис. грн..

Таблиця

Показники	Формули для розрахунку	Розрахунок
Ресурсовіддача	Ротд =	Виручка від реалізації		343 тис. грн..	= 0,087
		Всього активів		3920,4 тис. грн.
Коефіцієнт фінансової залежності	kзав =	Сукупний капітал		3920,4 тис. грн.	=1,016
		Власний капітал		3860 тис. грн.
Рентабельність власного капіталу	RROE =	Чистий прибуток		0,8 тис. грн.	=0,0002
		Власний капітал		3860 тис. грн.

Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використати різноманітні прийоми елімінування. Скористаємося найпростішим - методом абсолютних різниць. Для зручності розрахунку впливу чинників на рентабельність власного капіталу скористаємося допоміжною таблицею.

Таблиця 7. Динаміка факторних показників ПП «Гарант» за 2009 - 2010 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	Зміни
Рентабельність продажу	0,008	0,002	-0,00614
Ресурсовіддача	0,060	0,087	0,02723
Коефіцієнт фінансової залежності	1,015	1,016	0,00052
Рентабельність власного капіталу	0,0005	0,0002	-0,00031

Загальна зміна рентабельності власного капіталу склала -0,00031. вплив на зміну рентабельності власного капіталу показника чистої рентабельності продажу визначається як:

-0,00614 · 0,06 · 1,015 = -0,00038.

Зміна коефіцієнту рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показнику ресурсовіддачі:

0,002 · 0,02723 · 1,015 = 0,00007.

Зміна коефіцієнту рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнту фінансової залежності:

0,002 · 0,087 · (-0,0003) = 0.

Узагальнимо у таблиці 8 вплив чинників, що діють на зміну показника рентабельності власного капіталу.

Таблиця 8. Вплив чинників на рентабельність власного капіталу ПП «Гарант» за 2009 - 2010 рр.

Показники	Вплив
Чиста рентабельність продажу	-0,00038
Ресурсовіддача	0,00007
Коефіцієнт фінансової залежності	0
Всього	-0,00031

Таким чином, очевидно, що рентабельність капіталу підприємства дуже низька і за аналізований період зменшилася ще на 0,00031 пункти. За рахунок зменшення рентабельності продажу вона знизилася на 0,00038 пункти. Коефіцієнт фінансової залежності підприємства майже не змінився, і ця незначна зміна не вплинула показник рентабельності власного капіталу.

Підвищення ресурсовіддачі, яке відбулося завдяки збільшенню обсягу реалізації, призвело до підвищення рентабельності власного капіталу на 0,00007.

Помітний зворотний зв'язок між коефіцієнтом фінансової залежності та рентабельністю власного капіталу. Тому для підвищення рентабельності необхідно скористатися зовнішніми джерелами фінансування.

3. Оцінка ділової активності підприємства, та ознаки її стійкості

3.1 Аналіз прибутку та рентабельності підприємства

Фінансовим підсумком господарської діяльності ПП «Гарант» є його прибуток. Прибуток в узагальненому вигляді відображає результати господарювання, продуктивності витрат живої і матеріалізованої праці і тому служить важливою економічною характеристикою ефективності роботи підприємства.

Рис.3. Структурна схема формування прибутку підприємства.

На ПП "Гарант" у формуванні валового прибутку головне місце займає дохід від торговельної діяльності, що свідчить про ринковий попит на продукцію для. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів реалізації та ринкових цін на продукцію.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір прибутку, - це сукупні витрати на придбання, збут, адміністративні витрати.Розрізняють такі напрямки аналізу:

· зміни показників за розглядуваний період (горизонтальний аналіз);

· структури показників та їх змін (вертикальний аналіз);

Приклад аналізу фінансових результатів з вихідними даними, узятими з фінансової звітності підприємства , наведений у таблиці 9.

Таблиця 9. Аналіз фінансових результатів ПП «Гарант»

Показники	Період	Зміни за звітний період
	звітний (тис.грн.)	попередній (тис.грн.)	тис. грн.	відсотки
Чистий дохід	300,0	250,0	+50,0	20
Собівартість реалізованої продукції	100,0	80,0	20,0	25
Адміністративні витрати	52,0	45,0	7,00	15,55
Витрати на збут	18,9	20,0	- 1,1	- 5,5
Собівартість з урахуванням усіх витрат	170,9	145,0	25,9	17,86
Прибуток від реалізації	129,1	105,0	24,1	22,95
Інші операційні витрати	26,5	23,0	3,5	15,22
Прибуток від операційної діяльності	102,6	82,0	20,6	25,12
Інші фінансові доходи	2,5	6,0	- 3,5	- 58,33
Фінансові витрати	30,0	25,0	5,0	20,0

Таблиця

Показники	Період	Зміни за звітний період
	звітний (тис.грн.)	попередній (тис.грн.)	тис. грн.	відсотки
Прибуток від звичайної діяльності	75,1	63,0	12,1	19,21
Податок на прибуток	22,5	18,0	4,5	25,0
Чистий прибуток	52,6	45,0	7,6	16,89

Дані таблиці 9 свідчать про збільшення у звітному періоді чистого прибутку на 16,89%. Цьому сприяло збільшення прибутку від операційної діяльності на 25,12% за рахунок збільшення обсягів реалізації та відносного зменшення витрат на збут на 5,5%.

Негативним є абсолютне та відносне (на 1 грн чистого доходу від реалізації продукції) збільшення адміністративних витрат на 15,55 %, а також інших операційних витрат на 15,22 %. Але незважаючи на все це прибуток від операційної діяльності збільшився на 25,12%.

До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:

· ціни на реалізовану продукцію;

· обсяги реалізованої продукції;

· структури реалізованої продукції;

· собівартості реалізованої продукції;

· собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі

Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наведеннях чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.[21,с.54] Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення виміру впливу факторів на величину результативних показників. Одним із прийомів проведення факторного аналізу є прийоми елімінування. Елімінувати - це значить усунути, виключити вплив усіх факторів на величину результативного показника, крім одного. Використовуючи цей прийом, на підставі дані таблиці 10 визначимо вплив кожного фактора на прибуток від реалізації.

Таблиця 10. Факторний аналіз прибутку ПП «Гарант»

Показники	Попередній рік (х0)	Звітний рік (х1)	Зміни ( х)
Виторг від реалізації продукції без обліку ПДВ, акцизу й інших відрахувань з доходу (У)	250	300	50
Собівартість реалізованої продукції (З)	80	100	20
Адміністративні витрати (АР)	45	52	7
Витрати на збут (СР)	20	18,9	-1,1
Інші операційні витрати (ДОР)	23	26,5	3,5
Фінансові доходи (ФД)	6	2,5	-3,5
Фінансові витрати (ФР)	25	30	5
Податок на прибуток (ННП)	18	22,5	4,5
Чистий прибуток (НП)	45	52,6	7,6



У нашому випадку вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна представити у виді адитивної моделі:

Як відомо, розмір виторгу від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції, питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації і кількість реалізованої продукції. Таку залежність можна записати у виді наступної формули:

В = N ^х УД ^х Ц

В=15 ^х 12 ^х 2 = 360 тис. грн.

де Ц - ціна продукції;

УД- показник структури реалізованої продукції;

N - об'єм реалізації.

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у виді такого вираження:

С = N х УД х З_пер (31)

С = 15 х 12 х 43 = 7740грн.

де УД - показник структури зробленої продукції;

N - обсяг виробництва продукції;

З_пер - перемінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість продукції).

Використовуючи дані Звіту про фінансові результати, визначити вплив усіх перерахованих факторів на фінансовий результат неможливо, тому що нам невідомий ні питома вага реалізованої і зробленої продукції, обсяг випуску і реалізації, ні ціна, ні собівартість одиниці. У той же час, знаючи середній індекс цін, можна визначити вплив на розмір чистого прибутку зміни цін, обсягу реалізованої продукції, обсягу випущеної продукції.

Припустимо, що ціни на продукцію в звітному році зросли на 5%, тобто індекс цін (I ) склав 1,05. [23,с.65]

Визначимо вплив факторів на зміну виторгу від реалізації. Загальна зміна виторгу від реалізації знаходимо по формулі:

В_заг = В₁ - В₂

Тобто за звітний період виторг від реалізації продукції збільшився на 50 тис. грн. Ця зміна є результатом впливу двох факторів: ціни реалізації й обсягу реалізованої продукції (з урахуванням структури). Розрахунок впливу цих факторів можна визначити в такий спосіб:

В _ц= В ₁- В₁ : I _ц (33)

В_ц = 300 - 300 :1,05 = 300 - 285,71 = 14,29 тис.грн.

В_NuУД = В₁ : I_ц - В₀ (34)

В_NuУД = 300 : 1,05 - 250 = 285,71 - 250 = 35,71 тис.грн.

Таким чином, зріст цін сприяв збільшенню виторгу від реалізації на 14,29 тис. грн., а збільшення обсягу випуску на 35,71 тис. грн. Як випливає з розрахунків, на ПП «Гарант» спостерігається розширення продажів. Аналогічно зараховується вплив факторів на зміну собівартості реалізованої продукції:

С_заг = С₁ - С₂ (35)

С _заг= 100 - 80 = 20 тис.грн

Припустимо, що собівартість одиниці продукції змінилася лише за рахунок зовнішніх факторів, а саме за рахунок загальної зміни цін, тоді:

С_ц(Зпер) = С₁ - С₁ : I_ц (36)

С_ц(Зпер) = 100 - 100 : 1,05 = 4,76 тис. грн.

С_{Nu УД} = С₁ : I_ц - С₀ = С_{заг :} С_{ц (Зпер)} (37)

С_{Nu УД} = 20 - 4,76 =15,24 тис. грн.

Таким чином, за рахунок збільшення обсягу випуску собівартість продукції збільшилася на 15,24 тис. грн., за рахунок зміни цін - на 4,76 тис. грн.

Як свідчать розрахунки, зміна цін вплинула на чистий прибуток у складі двох показників: виторгу і собівартості. Причому вплив зміни цін на розмір чистий прибуток у складі виторгу і собівартості носить різнонаправлений характер: ріст виторгу від реалізації сприяє зростання чистого прибутку, а ріст собівартості сприяє зменшенню прибутку. З огляду на це, вплив зміни цін на розмір чистого прибутку можна визначити в такий спосіб:

За рахунок збільшення цін чистий прибуток ПП «Гарант»

збільшився на 9,53 тис. грн.

А тепер розрахуємо вплив інших факторів на зміну розміру чистого прибутку.

Вплив зміни розмірів адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати.

При визначенні впливу даного фактора варто врахувати, що цей фактор зворотного впливу стосовно прибутку. У зв'язку з цим у розрахункову формулу додається знак «-».

П_р = - [(АР₁ + СР₁ + ДОР₁) - (АР₀ + СР₀ + ДОР₀)] (39)

П_р = - [(52 + 18,9 + 26,5) - (45 + 20 +23)] = -9,4 тис.грн.

де Пр - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини зазначених витрат.

Це означає, що перевитрата по непрямих витратах призвела до зниження прибутку в звітному році на 9,4 тис. грн.

Вплив зміни величини фінансових доходів. Розрахунок впливу даного фактора на зміну розміру чистого прибутку описується формулою:

де П_фд - зміна чистого прибутку за рахунок зміни суми фінансових доходів.

Розмір чистого прибутку знизився за рахунок зменшення суми фінансових доходів на 3,5 тис. грн. Вплив зміни величини фінансових витрат. Для розрахунку впливу цього фактора використовуємо формулу:

де П_фр - зміна чистого прибутку за рахунок зміни розміру фінансових витрат.

Тобто чистий прибуток знизився за рахунок збільшення суми понесених фінансових витрат на 5 тис. грн.

Вплив величини сплаченого податку на прибуток. У цьому випадку справедлива наступна формула:

де П_ннп - зміна чистого прибутку за рахунок зміни величини сплаченого податку на прибуток.

Збільшення розміру сплаченого податку на прибуток спричинило зниження розміру чистого прибутку на 4,5 тис. грн.

Узагальнимо в таблиці 11 вплив факторів, що впливають на розмір чистого прибутку.

Таблиця 11. Вплив факторів на чистий прибуток ПП «Гарант»

Показники	2009 рік тис.грн.	2010 рік тис.грн.	Зміни тис. грн.
Зміна ціни	4,76	14,29	9,53
Обсяг реалізованої продукції	97,4	88,0	35,71
Адміністративні витрати, витрати на збут,	88,0	97,4	-9,4
Фінансові доходи	6,0	2,5	-3,5
Фінансові витрати	30,0	25,0	-5
Податок на прибуток	22,8	18	-4,5

Рентабельність - це показник, що характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність - відносний показник, що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту.

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку отримують на одиницю реалізованої продукції.

Не потрібно вважати, що загальновживаний у нас показник рентабельності як співвідношення між прибутком і собівартістю - єдиний. Це далеко не так. Визначати рентабельність за такою формулою нас зобов'язують органи статистики, адже для статистичного аналізу цей важливий показник діяльності має бути порівнюваним для різних підприємств.

Наступна формула корисна тим, що дає змогу визначити відносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, витрачену (точніше, вкладену) у виробництво кінцевого продукту. Так визначають рентабельність (прибутковість) завданих витрат:

Проте одного лише показника рентабельності витрат буде замало для аналізу, результатами якого користуються керівники або інвестори (замовники, акціонери).

Рентабельність як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, що мають найвизначніший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку який нам надходить у ціні реалізації разом з компенсацією завданих витрат.[40,с.65]

Однак ми знаємо, що витрачатися на торгівлю (чи інший вид статутної діяльності) можна лише за умови наявності коштів для здійснення цих витрат. Ці кошти, вкладені у бізнес, називають інвестиціями. Зрозуміло, що кожному з інвесторів набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, аніж рентабельність завданих підприємству витрат.

Слід зазначити, що слова "інвестиція" і "вкладення" синоніми. Тому собівартість готової продукції - це не що інше, як вкладення (інвестиції) підприємства у вже виготовлену ним продукцію, а власний капітал підприємства - вкладення (інвестиції) у діяльність підприємства в цілому. Засновники (акціонери) інвестують свої кошти в підприємство, а підприємство, у свою чергу, як самостійна субстанція інвестує як ці, так й інші фінансові ресурси у продукт своєї діяльності.

Якщо до цього часу серед показників рентабельності найвідомішим був згаданий вище показник прибутковості інвестицій підприємства у вже виготовлений, а іноді навіть реалізований кінцевий продукт, то сьогодні дедалі більшого значення набуває показник прибутковості коштів, інвестованих засновниками (акціонерами) в діяльність підприємства взагалі.

Справа у тому, що перший з цих показників, як би він не задовольняв керівника, не може дати уявлення про ефективність використання капіталу. Отже значна його частина залишилася за межами витрат на реалізовану продукцію: у товарах, запасах, коштах і дебіторах. Вище вже згадувалося, що мати великі залишки за цими статтями невигідно. Розмір оборотного (робочого) капіталу не має бути ні великим, ні малим, він має бути оптимальним. Можна досягти великої рентабельності витрат на готову (або реалізовану) продукцію і при цьому мати вельми низьку рентабельність власного капіталу, через те що значна його частина не працює, а здебільшого пролежує на складах або надто довго кредитує покупців.

Інвестора мало цікавить, скільки прибутку приносять кошти, інвестовані підприємством у виготовлення того чи іншого продукту, він хоче знати, скільки прибутку приносять його власні вкладення у бізнес. .

Власний капітал підприємства - це і є інвестиції засновників у бізнес. Однак інвестиції засновників (акціонерів) не обмежуються внесками до статутного фонду чи придбанням акцій. Весь власний капітал ПП «Гарант» - це кошти, зароблені у процесі діяльності завдяки початковим інвестиціям. Отже, власний капітал підприємства є цілком законною власністю засновника підприємства.

Середня арифметична величина між підсумками статей власного капіталу на початок і кінець звітного періоду дасть середній власний капітал підприємства. Порівнюючи валовий прибуток з цією величиною, визначаємо рентабельність власного (акціонерного) капіталу підприємства. Для того, щоб визначити рентабельність інвестицій у майбутній проект, очікуваний від його здійснення прибуток порівнюють з величиною виділених для цієї справи коштів. [40,с.67]

Показник рентабельності сукупного інвестованого капіталу визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Він показує, скільки прибутку приносить кожна гривня, інвестована (вкладена) в активи.

Фінансовий ліверидж як показник переваги рентабельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів у нас майже не застосовують через дуже нестабільну і негнучку кредитну політику. Недоступність для більшості приватних підприємств банківських кредитів і їх дорожнеча, а також відсутність кредитних взаємовідносин між самими суб'єктами господарювання (постачальники не зобов'язують своїх покупців платити відсотки за наданими їм відтермінуваннями) зводять нанівець зацікавленість показником фінансового лівериджу. Кожному суб'єктові і без того зрозуміло, що в наших умовах набагато вигідніше користуватися фінансовими ресурсами, ніж вдаватися до позик. Ми навіть не знаємо, що "у них" буває дуже вигідно робити навпаки. Щодо розрахунків з постачальниками, то багатьом з наших бізнесменів може здатися, що тривалість затримки платежів за отримані поставки за відсутності "лічильника" з відсотків не має для підприємства-покупця жодного значення (окрім ризику втратити гідність, якщо це питання для них важливе).

Зрозуміло, що у ситуації, коли кошти, зазначені у розділі II пасиву, надто дорогі, а кошти, зазначені у розділі III пасиву, є зовсім дармовими, розмова про фінансовий ліверидж втрачає зміст.

Питання про те, що робити у разі виникнення потреби у додаткових фінансових ресурсах, у нас вирішують без вагань: недобросовісний бізнесмен надто довго затримує оплату своїм постачальникам і таким чином користується дармовими кредитами, а добросовісний спочатку офіційно реєструє збільшення статутного фонду, а потім вносить відповідну додаткову суму. Акціонерні товариства в таких випадках випускають додаткову кількість акцій на продаж. Тоді як володар контрольного пакета акцій американської корпорації має можливість подумати: а чи варто допускати таким чином нехай навіть тимчасове пониження рентабельності власного капіталу і, разом з цим, наживати собі нових зобов'язань з виплати дивідендів акціонерам, якщо можна скористатися відносно недорогими кредитами. У прийнятті рішення йому допоможе показник фінансового лівериджу як показник переваги чи недоліку у використанні власних і запозичених коштів.

Тож відкладемо до кращих часів цей дуже важливий показник рентабельності. Будемо сподіватися, що чекати пом'якшення кредитно-інвестиційного клімату залишилося недовго.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово - господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оціночного показника (прибутку), використовуваного в розрахунках. Найчастіше використовується чотири різних показники: валовий прибуток (стор. 050 ф.2), операційний прибуток (стор.100 ф.2), прибуток до оподатковування (стор.170 ф.2), чистий прибуток (стор. 220 ф.2).

У залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

· рентабельність інвестицій (капіталу);

· рентабельність продажів.

Рентабельність інвестицій (капіталу). У цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основних коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

Рентабельність сукупного капіталу (ROA) розраховується в такий спосіб:

R_ROA = Прибуток до оподаткування / Загальна вартість засобів (43)

R_ROA = 75,1 / 512,0 = 0,15

Цей показник становить інтерес насамперед для інвесторів.

Хто погодиться з тим, що активи підприємства - це різні форми вкладеного (інвестованого) у бізнес власного і запозиченого капіталу разом, тому цікаво буде визначити його прибутковість (рентабельність):

Рентабельність власного капіталу (ROE) розраховується в такий спосіб:

R_ROE = Чистий прибуток / Власний капітал (44)

R_ROE = 52,6/ 160,5 = 0,33

Цей показник становить інтерес насамперед для власника підприємства ПП "Гарант". Цей показник показує, який прибуток приносить кожна інвестована власником підприємства грошова одиниця.

Він є основним показником, використовуваним для характеристики ефективності вкладень у діяльність нашого підприємства.

Рентабельність продажів. При її оцінці на підставі показників прибутку і виторги від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або по окремих її видах. Як у випадку з рентабельністю капіталу існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких обумовлене вибору того або іншого виду прибутку. Найчастіше використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів.

1. валова рентабельність реалізованої продукції:

R_RPM = Валовий прибуток / Виручка від реалізації (45)

R_RPM = 200 / 300 = 0,667

цей коефіцієнт показує ефективність виробничої діяльності ПП "Гарант", а так само ефективність політики ціноутворення.

2. операційна рентабельність реалізованої продукції:

R_ROE = Операційний прибуток / Виручка від реалізації (46)

R_ROE 102,6 / 300 = 0,342

Операційний прибуток - це прибуток, що залишається після відрахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства діставати прибуток від діяльності за винятком витрат, що не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника разом з показником валової рентабельності можна одержати представлення про те, чим викликані зміни рентабельності. Якщо, наприклад, протягом ряду років валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, швидше за все, у збільшенні витрат по статтях адміністративних і збутових витрат.[32, с.29]