3. чиста рентабельність реалізованої продукції:

R_NPM = Чистий прибуток / Виручка від реалізації (47)

R_NPM = 52,6 / 300 = 0,1753

У вітчизняній практиці найчастіше використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і одержанні збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми податкових платежів, що сплачуються. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на її рентабельність. [33, с.56]

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перерахованих вище показників рентабельності і провести їхнє порівняння зі значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а так само з показниками рентабельності конкурентів.

Для ПП "Гарант" розрахунок коефіцієнтів рентабельності зведемо в таблиці 12.

Як бачимо з розрахунків, показники рентабельності капіталу ПП «Гарант» знаходяться на досить низькому рівні. Позитивним є їхній ріст у динаміку. Заради росту рентабельності власного капіталу підприємству приходиться жертвувати своєю фінансовою незалежністю. У цьому зв'язку слід зазначити, що для підприємства важливим є вибір оптимального положення, рівноважної крапки між фінансовою автономією і рентабельністю власного капіталу.

Таблиця 12. Розрахунок коефіцієнтів рентабельності ПП «Гарант»

Показники	2009 рік %	2010 рік %	Зміна %
Рентабельність сукупного капіталу	42	15	-27
Рентабельність власного капіталу	51	33	-18
Валова рентабельність продажів	68	67	1
Операційна рентабельність продажів	32,8	34,2	1,4
Чиста рентабельність продажів	18	17,53	-0,47

Що стосується показників рентабельності продажів, то судити про їхні значення, не маючи даних про значення аналогічних показників по галузі, не має змісту. На підставі розрахунків, зроблених у таблиці 12, доцільно проаналізувати лише зміну цих показників у динаміки. Як бачимо, спостерігається ріст операційної рентабельності з одночасним зниженням валової і чистої рентабельності продажів. Зменшення в динаміки показника валової рентабельності обумовлено перевищенням темпу росту собівартості продукції (125%) над темпами росту виторгу від реалізації (120%). Збільшення показника операційної рентабельності говорить про економію на постійних витратах.

Ріст показника операційної рентабельності продажів з одночасним зниженням показника чистої рентабельності продажів на прикладі ПП «Гарант» свідчить про збільшення частки податку на прибуток у загальній сумі прибутку підприємства. Така тенденція повинна стати стимулом для керівництва підприємства в частині проведення робіт з мінімізації податкових платежів. Справедливості заради слід зазначити, що можливості ПП «Гарант» у цьому питанні дуже обмежені. Більш тісний зв'язок цього показника з політикою держави в сфері оподатковування.

У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. При цьому розглядаються три- і п'ятифакторні моделі рентабельності.[21,с.65]

Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми «Du Pont» запропонували рентабельність власного капіталу визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком, оборотності активів та коефіцієнта фінансової залежності.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення одержала факторна модель фірми «Du Pont». Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив, оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми обраний один. На їхню думку, найбільш значимий - рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне представлення моделі фірми «Du Pont» представимо на рисунку 4. В основу приведеної схеми аналізу закладена наступна детерминированна модель:

R_ROA = (чистий прибуток/власний капітал) = (R_NPM*P_отд.* к _зав.) =

= (чистий прибуток/виторг)*(виторг/усього активів)*(засоби/власний капітал)

R_ROA = (52,6/300)*(300/148,5)*(148,5/88,7) =

= 0,1753*2,02*1,67 =0,59

де Р_отд - ресурсовіддача.

Рис.4. Модифікована схема факторного аналізу фірми «Du Pont».

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу ПП "Гарант" залежить від трьох факторів першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачи і структури джерел засобів, інвестованих у підприємство. Значимість даних показників порозумівається тим, що вони у визначеному змісті узагальнюють усі сторони фінансово - господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - пасив балансу.

Для проведення факторного аналізу рентабельності підприємства можна використовувати різні прийоми элиминирования. Ми використовуємо один з найбільш простих - метод ланцюгових підстановок.

Загальне значення рентабельності власного капіталу визначимо по формулі:

R_{ROE(общ) =} R¹_ROE - R⁰_ROE (48)

R_ROE(общ) = 0,59 - 0,0123 = 0,0018.

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажів визначимо по наступній формулі:

R_{ROE (}R_{NPM) =} R¹_NPMk⁰_заклик Р⁰_отд - R⁰_NPM k⁰_заклик Р⁰_отд (49)

R_{ROE (}R_NPM) = 0,1753 х 0,0674 х 1,0164 х 0,0123 = - 0,0003.

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни показника ресурсовіддачи:

R_{ROE (}Р_{отд) =} R¹_NPMk¹_заклик Р⁰_отд - R¹_NPM k⁰_заклик Р⁰_отд (50)

R_{ROE (}Р_отд) = 0,1753 х 0,0736 х 1,0164 - 0,1753 х 0,0674 х 1,0164 = 0,0011.

Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок зміни коефіцієнта фінансової залежності:

R_{ROE (}к_{зов) =} R¹_NPMk¹_заклик Р¹_отд - R¹_NPM k¹_заклик Р⁰_отд (51)

R_{ROE (}к_зов) = 0,0141 - 0,1753 х 0,0736 х 1,0164 = 0,001.

Склавши значення зміни показника рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактора, одержимо загальну зміну значення коефіцієнта:

R_ROE(общ) = R_ROE(R_прт) + R_ROE(P_отд) + R_ROE(k_зов) (52)

R_ROE(общ) = -0,0003 + 0,0011 + 0,001 = 0,0018.

Для зручності розрахунку впливу факторів на коефіцієнт рентабельності власного капіталу скористаємося допоміжною таблицею 13.

Таблиця 13. Зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу і факторних показників у динаміку ПП «Гарант»

Показник	Попередній рік	Звітний рік	Зміни
Рентабельність власного капіталу	0,0123	0,0141	0,0018
Чиста рентабельність продажів	0,1800	0,1753	0,0047
Ресурсоотдача	0,0674	0,0736	0,0062
Коефіцієнт фінансової залежності	1,0164	1,0951	0,0787

Узагальнимо в таблиці 13 вплив факторів, що впливають на зміну показника рентабельності власного капіталу. Таким чином, за рахунок зниження коефіцієнта чистої рентабельності продажів показник рентабельності власного капіталу знизився на 0,0003 пункту.

Таблиця 14. Зведена таблиця впливу факторів на рентабельність власного капіталу ПП «Гарант»

Показники	Вплив
Чиста рентабельність продажів	- 0,0003
Ресурсовіддача	0,0011
Коефіцієнт фінансової залежності	0,001
Усього (зміна коефіцієнта рентабельності власного капіталу)	0,0018

Зміна показника ресурсовіддачи і коефіцієнта фінансової залежності привели до збільшення коефіцієнта рентабельності власного капіталу. У цих розрахунках у черговий раз простежується назад пропорційний зв'язок між коефіцієнтом фінансової залежності підприємства ПП "Гарант" і зміною рентабельності власного капіталу: збільшення ступеня фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування приводить до росту рентабельності власного капіталу.

3.2 Оцінка рівня ефективності використання ресурсів підприємства

У широкому змісті ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування ПП «Гарант» на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово - господарської діяльності цей термін приймається в більш вузькому змісті - як поточна виробнича і комерційна діяльність підприємства.

Ділова активність підприємства виявляється в динамічності її розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу , розширенні ринків збуту. [26,с.29]

Ділову активність підприємства можна оцінювати як на якісному, так і на кількісному рівні.

Кількісна оцінка й аналіз ділової активності можуть бути здійснені по двох напрямках:

· ступеня виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;

· рівневі ефективності використання ресурсів підприємства.

Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового становища компанії, оскільки швидкість обороту засобів безпосередньо впливає на платоспроможність фірми. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів, за інших рівних умов, відбиває підвищення виробничо - технічного потенціалу фірми.

На практиці найбільше часто використовуються наступні показники ділової активності. [23,с.61]

Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації). За допомогою даного коефіцієнта ефективність використання фірмою всіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта виробляється по формулі:

К_{об.а. =} виручка від реалізації / вартість майна

К_{об.а. =} 300 / 512 = 0,58

Коефіцієнт трансформації показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва і звертання, що приносить відповідний ефект у виді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. Цей коефіцієнт варіюється в залежності від галузі відбиваючи особливості виробничого процесу.

При порівнянні значення даного показника для різних компаній за різні періоди необхідно перевірити, чи забезпечується однаковість в оцінці середньорічної вартості активів. Крім того варто мати на увазі, що за інших рівних умов показник оборотності активів буде тим вище, ніж більш зношені основні фонди підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. По цьому коефіцієнті судять, скільки разів у середньому в плині звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується шляхом розподілу виторгу від реалізації продукції на середньорічну вартість чистої дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги:

К_об.д.з. = виручка від реалізації / середньорічна вартість Дт заборгованості (53)

К_об.д.з. = 300 / 174,75 = 1,72

Цей коефіцієнт порівнюють із середньо галузевими коефіцієнтами, зі значеннями коефіцієнта підприємства за попередні періоди. Крім того, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, який підприємство користується в інших фірм, з тими умовами кредитування, що підприємство надає іншим підприємствам.

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають терміном кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати як частка від розподілу кількості днів у періоді на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

t_об.д.з. = кількість днів у періоді / к_об.д.з. (54)

t_об.д.з. = 360 /1,72 = 209

Цей показник дає розрахункова кількість днів для погашення кредиту, узятого дебіторами.

Для оцінки ступеня ділової активності підприємства можна також порівнювати терміни погашення дебіторської заборгованості з фактичними термінами, на які надається кредит покупцям. У такий спосіб можна визначити ефективність механізмів кредитного контролю в компанії, а також одержати представлення про надійність дебіторів. [21,с.56]

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Даний коефіцієнт доповнює попередній. Для його розрахунку необхідно розділити собівартість реалізованої продукції на середньорічну вартість кредиторської заборгованості:

К_об.к.з. = соб-ть реалізов. прод-ції / середньорічна вар-сть Кт забор-сть (55)

К_об.к.з. = 100 / 67,6 = 1,48

Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості.

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості, так само як і для аналізу дебіторської, використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

t _об.к.з. = кількість днів у періоді / к_об.к.з. (56)

t _об.к.з. = 360 / 1,48 = 243

Цей показник дає розрахункова кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників компанії.

У цілому порядок аналізу оборотності кредиторської заборгованості аналогічний порядкові аналізу оборотності дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності запасів. Для характеристики ефективності управління запасами використовують коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту.

Для розрахунку коефіцієнта оборотності запасів необхідно собівартість реалізованої продукції розділити на середньорічну вартість запасів підприємства:

К_об.з. = собівартість реал. продукції / середньорічні запаси (57)

К_об.з. = 100 / 13,15 = 7,6

Коефіцієнт показує, скільки оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати в такий спосіб:

t _об.з. = кількість днів у періоді / к_об.з. (58)

t _об.з. = 360 / 7,6 = 47

Цей показник характеризує період часу, у плині якого запаси перетворюються в реалізовані товари.

Показники оборотності запасів призначений для того, щоб показати, наскільки успішно адміністрація використовувала ресурси компанії.

Обидва показники бажано порівняти із середньо галузевими значеннями. Корисно також робити порівняння зі значеннями цих показників за попередні періоди.

У цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим менше засобів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних коштів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тим стійкіше фінансове становище підприємства (за інших рівних умов).

Слід зазначити, що в деяких випадках збільшення оборотності запасів відбиває негативні явища в діяльності підприємства. Наприклад, у випадку підвищення обсягу реалізації за рахунок реалізації товарів з мінімальним рівнем прибутку або без такої. [21,с.76]

Тривалість операційного циклу. По цьому показнику визначають, скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства. Іншими словами, у плині якого періоду грошові кошти зв'язані в запасах. Розраховується тривалість операційного циклу в такий спосіб:

У більшості випадків підприємству необхідно прагне до зменшення значення даного показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

Тривалість оборотності оборотного капіталу. Логіка розрахунку даного показника зводиться до наступного: у відмінності від тривалості обороту дебіторської заборгованості, що повинна бути якнайменше, кожне підприємство зацікавлене в тім, щоб тривалість обороту кредиторської заборгованості було більше. Розглянуті вище положення дозволяють перейти до показника тривалості оборотності оборотного капіталу, що складається з наступних елементів:

Якщо значення даного показника позитивне, то підприємство відчуває потребу в коштах. Негативне значення показника тривалості обороту оборотного капіталу свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховують також коефіцієнт оборотності основних засобів (або фондовіддачу).

Значення даного показника дорівнює частці від розподілу обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість основних засобів:

К_об.з. = вартість реалізованої продукції / середньорічні основні засоби (61)

К_об.з. = 100 / 21,6 = 4,6

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізації продукції, може бути досягнуте як за рахунок щодо невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їхній більш високого технологічного рівня. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про занадто високий рівень вкладень у ці активи.

Розрахуємо основні показники ділової активності для аналізованого підприємства у таблиці 15.

Таблиця 15. Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності ПП "Гарант"

Найменування показника	2010 рік
Коефіцієнт оборотності активів	0,58
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	1,72
Період оборотності дебіторської заборгованості (за рік, у днях)	209,30
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	1,48
Період оборотності кредиторської заборгованості (за рік, у днях)	243
Коефіцієнт оборотності запасів	7,60

Таблиця

Найменування показника	2010 рік
Тривалість оборотності запасів (дні)	47,37
Тривалість операційного циклу (дні)	256,67
Тривалість оборотності оборотних коштів (дні)	13

Як випливає з розрахунків, умови, на яких підприємство одержує постачання набагато гірше, ніж умови, надані підприємством покупцям своєї продукції. Це приводить до того, що приплив коштів від дебіторів менш інтенсивніше, ніж від кредиторів. Збереження такої тенденції може привести до дефіциту коштів на рахунках підприємства. Крім того, звертає на себе увага те, що в підприємства існують проблеми з реалізацією продукції. Про це свідчить значне підвищення періоду оборотності дебіторської заборгованості над періодом оборотності запасів.

Позитивне значення показника тривалості оборотності оборотних коштів свідчить про недостатність у підприємства коштів. Настільки низьке значення коефіцієнта оборотності активів порозумівається «важкою» структурою активу. Сам по собі цей показник мало що говорить про підприємство. Інтерпретація цього значення можлива лише при порівнянні із середньо галузевим значенням цього коефіцієнта.

3.3 Розробка шляхів фінансової стабілізації підприємства

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства ПП "Гарант" є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.

Головним показником ефективності роботи торговельного підприємства є прибуток, в якому відображаються результати всієї діяльності підприємства - обсяг продукції, що реалізувалася, його склад і асортиментна структура, продуктивність праці, рівень доходів та рівень витрат підприємства. Прибуток торговельного підприємства розраховується, як різниця між всіма його валовими доходами і витратами.

Формування розміру прибутку на ПП "Гарант" залежить від слідуючих основних показників:

· Обсягу реалізації товарів;

· Валового доходу, його рівня;

· Витрат обігу та їх рівня.

Управління даними факторами дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку.

Як видно з проведеного аналізу фінансового стану ПП "Гарант" одержує свій прибуток в основному від оптового продажу обладнання, запасних частин та комплектуючих для автозаправних станцій. Це відбувається в основному за рахунок розширеного будівництва нових модернізованих заправних станцій на території Херсонської області і по Україні в загалі. І практично всі комплектуючі поставляються ПП «Гарант» з Російської Федерації.

З метою підвищення прибутку підприємство повинно розробляти стратегічні заходи по плануванню прибутку та підвищення прибутковості діяльності.

У цих умовах своєчасним і необхідним є розробка як стратегії забезпечення підприємства фінансовими та іншими ресурсами, так і ефективної системи управління стійкість його фінансового середовища. Вирішення питань вибору економічної стратегії розвитку в умовах переходу до ринку для вітчизняних підприємств є новими завданнями управління.

Проблеми фінансового оздоровлення й ефективного управління фінансовою стійкістю стоять перед будь-яким підприємством і потребують оперативного розв'язання. Для цього слід виробити універсальний підхід до управління з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності підприємства. Такий підхід має ґрунтуватися на об'єктивних закономірностях функціонування й розвитку економічних систем, враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, особливості діяльності підприємства.

Сьогодні, в умовах переходу до ринку, стоїть завдання так перебудувати або адаптувати всю систему управління підприємством, щоб вона відповідала вимогам ринкових відносин. Саме тому необхідно створити ефективну систему цілісного управління підприємством. Визначення й реалізація стратегій управління фінансовою стійкістю належать до складних і трудомістких завдань, як на вітчизняних підприємствах, як правило, не виконувалися на належному рівні. Найбільшу увагу слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства - запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.

В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

1. підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

1. ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою являється перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

Стратегія управління підприємством пов'язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності, а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообігу.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку майже знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку.

Як відомо, кожна одиниця товарообігу додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообігу, коли:

MR = MC

фінансовий стан платоспроможність

де MR- граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообігу,

MC- граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообігу.

На другому етапі обґрунтування стратегій визначають обсяг товарообігу, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообігу, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту.

Обґрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообігу, а як наслідок - максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п'ятого етапу обґрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов'язанні з розв'язанням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхідно порівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто більше або рівне, стратегічний план приймається до виконання (дев'ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.

Для отримання потрібної величини прибутку необхідно: вивчати ринок товарів, розширяти асортимент за рахунок взаємодоповнюючих і взаємозаміняючих товарів, надавати додаткові платні торговельні послуги, прискорювати обертаність обігових активів - чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти за місяць, тим скоріше вивільняються грошові кошти і тим самим збільшується товарообігу, і, відповідно прибуток.

Наведені нами розрахунки забезпечують реалізацію стратегічної мети та можуть бути використані ПП «Гарант» при розробці стратегії управління прибутком.

Для того, щоб ПП «Гарант» отримало підвищення прибутковості, зростання доходів, можна запропонувати такі пропозиції:

· зниження цін при закупці товарів, скорочення числа посередників при закупці товарів, закупка товарів за зниженими цінами на сезонних ярмарках, передсвяткових розпродаж, за рахунок зростання цін реалізації товарів, підвищення рівня торговельного обслуговування, використання сприятливої торговельної кон'юнктури;

· зниження витрат обігу за рахунок якісного стану основних фондів, зростання ефективності їх використання, розробити ламку, можливість інфляції, своєчасне виявлення задач зниження витрат обігу;

· ПП «Гарант» необхідно розширити свою торговельну діяльність:

· розширення асортиментної структури товарів;

· підписання договорів з прямими постачальниками;

· проведення рекламних заходів стосовно товарів, що продаються, надання послуг з метою реклами;

· відкриття своїх філій по всій території України.

Таким чином, використання запропонованих пропозиції приведе підприємство до досягнення потрібної величини прибутку. У підвищенні прибутку та високій рентабельності зацікавленні і підприємство, і держава, з одного боку, це є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, а з другого - частина прибутку виплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів, забезпечує постійні і зростаючі надходження до державного бюджету.

3.4 Резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок удосконалювання використання оборотних коштів

Основними джерелами резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок удосконалювання використання оборотних коштів є: збільшення обсягу реалізації продукції, зменшення величини виробничих запасів на складах підприємства, зменшення запасів готової продукції, зменшення залишків готівки в касі і на розрахунковому рахунку підприємства, зменшення величини дебіторської заборгованості. Зменшення цих елементів оборотних коштів повинне відбуватися до визначеної межі - оптимальної величини.

Для розрахунку резервів підвищення ефективності виробництва необхідно зіставити фактичні значення розрахованих коефіцієнтів з нормативними.

Резерв підвищення загальної ліквідності дорівнює 1,25(2,0 - 1,75). Для підвищення цього коефіцієнта необхідно або збільшити величину оборотних коштів, або зменшити величину оборотних коштів, або зменшити короткострокову заборгованість.

Резерв підвищення швидкої ліквідності дорівнює 0,53(0,7 - 0,17). Для підвищення цього коефіцієнта необхідно або збільшити величину коштів, дебіторської заборгованості, або зменшити загальну величину оборотного капіталу.

Резерв підвищення абсолютної ліквідності дорівнює 0,11(0,2 0,09). Для підвищення цього показника необхідно або збільшити величину коштів і короткострокових фінансових вкладень. Або зменшити короткострокові зобов'язання підприємства.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості і готівки не мають нормативних значень. Позитивним є збільшення цих показників.

Резервами підвищення ефективності виробництва також є: скорочення тривалості виробничого циклу, використання новітніх технологій, механізації й автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства, трудових і матеріальних ресурсів, поліпшення організації матеріально-технічного постачання з метою безперебійного забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами і скорочення часу перебування капіталу в запасах.

До основних напрямків підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання оборотних коштів відносяться управління окремими елементами оборотних коштів: виробничими запасами, запасами готової продукції, незавершеним виробництвом, дебіторською заборгованістю і готівкою.

На стадії створення виробничих запасів необхідне впровадження економічно обґрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

Визначення необхідного обсягу фінансових засобів, що авансуються у формування запасів товарно-матеріальних цінностей, здійснюється шляхом визначення потреби в окремих видах запасів.

Розрахунок оптимального розміру партії постачання, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати по обслуговуванню запасів (тобто T3i + ТЗа = min) здійснюється по наступній формулі (відомої як модель Уілсона):

	(63)

де ОРпп - оптимальний розмір партії постачання;

З_Г - необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) у рік;

ТЗ₁ - розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і прийманню в розрахунку на одну партію, що поставляється;

Т3₂ - розмір поточних витрат по збереженню одиниці запасів.

Розрахуємо оптимальний розмір партії постачання, якщо річна потреба в цементі складає 143,293 грн. Розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і їхньому збереженню в розрахунку на одну партію, що поставляється, складає 7000 грн. Розмір поточних витрат по збереженню одиниці запасу складає 250 грн. у рік. Поставляючи ці дані в модель Уілсона, одержуємо:

Отже, протягом року товар повинний доставлятися 14 разів (143293 : 9100) чи кожні 26 днів (30:14) . При таких показниках розміру партії і частоти постачання сукупні поточні витрати по обслуговуванню товарних запасів будуть мінімальними.

Розрахуємо оптимальний розмір партії постачання щебеню, дроту і піску, якщо річна потреба в них складає 79620 грн., 74380, 1920 грн. Відповідно. Розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і їхньому збереженню в розрахунку на одну партію, що поставляється, складає 21494, 5000 і 21 грн. відповідно. Розмір поточних витрат по збереженню одиниці запасу складає 15,13 і 2 грн. відповідно. Підставляючи ці дані в модель Уілсона одержуємо:

Отже, протягом року щебінь повинний доставлятися б раз (79620 : 15000) чи кожні 60 днів.

Для запасів готової продукції задача мінімізації поточних витрат по їхньому обслуговуванню складається у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції. Якщо робити товар дрібними партіями, то витрати по збереженню його запасів у виді готової продукції будуть мінімальними. У той же час зростуть поточні витрати підприємства. Зв'язані з частим переналагодженням устаткування. Підготовкою виробництва. мінімізація сукупного розміру поточних витрат по обслуговуванню запасів готової продукції також може бути здійснена на основі моделі Уілсона. У цьому випадку замість необхідного обсягу закупівлі товарів використовується планований обсяг чи виробництва продажу готової продукції.

Розрахуємо оптимальний розмір партії виробництва тротуарної плитки. Планований обсяг виробництва - 100000 грн. Поточні витрати підприємства - 2500 грн. Витрати по збереженню запасів у виді готової продукції - 350 грн.

Забезпечення своєчасного залучення в господарський оборот зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей здійснюється на основі моніторингу поточної фінансової діяльності (зіставлення нормативного і фактичного розміру запасів). Основна мета вивільнення частини фінансових засобів, що «зав'язли» у наднормативних запасах.

Управління дебіторською заборгованістю припускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Добір здійснюється за допомогою неформальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни в минулому, прогнозні фінансові можливості покупця по оплаті запитуваного їм обсягу товарів, рівень поточної платоспроможності, рівень фінансової стійкості, економічні і фінансові умови підприємства-продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці.)

З метою прискорення грошового обігу в дебіторській заборгованості застосовується спонтанне фінансування. Спонтанне фінансування являє собою відносно дешевий спосіб одержання засобів; таке кредитування не жадає від клієнта забезпечення і залучення досить тривалими термінами пільгового періоду.

Якщо платник оплачує товар до закінчення терміну, то може скористатися солідною знижкою з ціни. Після цього терміну покупець оплачує товар цілком, якщо укладається в договірної термін платежу. Що вигідніше платнику: оплатити товар до заповітної дати, навіть якщо прийдеться скористатися для цього банківським кредитом, чи дотягти до останнього і втратити знижку? Щоб відповісти на це питання необхідно зіставити «Ціну відмовлення від знижки» з вартістю банківського кредиту.

	(64)

де Дmах - максимальна тривалість відстрочки платежу, днів;

П - період, протягом якого надається знижка, днів.

Якщо результат перевищить ставку банківського відсотка, то краще звернутися в банк за кредитом і оплатити товар протягом пільгового періоду.

Розрахуємо ціну відмовлення від знижки, якщо підприємство надає мінімальну знижку (1%) при платежі в 15-денний термін при максимальній тривалості відстрочки 30 днів. Рівень банківського відсотка - 20% річних.

Оскільки 24,2% > 20%, їсти зміст скористатися пропозицією постачальника: відмовлення від знижки обійдеться на 4,2% дорожче банківського кредиту.

Розрахуємо ціну відмовлення від знижки, якщо підприємство надає знижку 3% при платежі в 20-денний термін при максимальній тривалості відстрочки 45 днів. Банківський відсоток 40%.

Оскільки 44,5% > 40%, є сенс скористатися пропозицією постачальника: відмовлення від знижки обійдеться на 4,5% дорожче банківського кредиту.

Ефективність управління поточними активами можна також підвищити, розумно використовуючи облік векселів і факторинг із метою перетворення поточних фінансових потреб у негативну величину і прискорення оборотності оборотних коштів.

Підприємству необхідно робити розрахунок ефективності використання знижок, векселів і факторингу в кожнім окремому випадку.

Щоб прискорити одержання грошей за векселем, власнику не обов'язково продавати його банку. Можна неї закласти. Але при цьому, як правило, банк вимагає так називаного авалю, тобто гарантії своєчасного платежу за векселем. Авалістом (гарантом) може виступати третя особа, або одне з облич, що підписали вексель.

Основними напрямками підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання фінансів є оптимізація виробничих запасів, запасів готової продукції, готівці і дебіторській заборгованості.

Для оптимізації виробничих запасів були розраховані оптимальні розміри партії постачання основних виробничих запасів: цементу, щебеню, дроту і піску. Середні залишки цих запасів склали 9100, 15000, 7564 і 200 грн. Розрахуємо період оборотності запасів після їхньої оптимізації:

Отже, після запропонованих заходів період оборотність виробничих запасів зменшився з 72 днів до 61 дня, а коефіцієнт оборотності збільшився з 5 до 5,9.

Для розрахунку оптимального рівня коштів на розрахунковому рахунку й у касі були застосовані моделі Баумона і Мілера-Орра. Модель Баумона прийнятна для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані. Тому особлива увага необхідно приділяти моделі Мілера-Орра. Відповідно до цієї моделі був розрахований оптимальний залишок коштів, що повинний знаходитися в межах від 5500 грн. до 13600 грн. Отже, середній залишок коштів після запропонованих заходів:

Коефіцієнт оборотності в цьому випадку складе:



Отже, період оборотності коштів зменшився з 20,8 днів до 11 днів, а коефіцієнт оборотності збільшився з 17 до 33 разів.

Висновки

Дослідження проведене в роботі дає можливість зробити такі висновки.

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства. Тому аналіз фінансового стану підприємства має три основні цілі: оцінити минулу фінансову діяльність підприємства; підготувати інформацію, необхідну для прогнозування майбутньої діяльності підприємства; порівняти показники діяльності підприємства з показниками інших підприємств в галузі.

В даний момент у світовій практиці відомі десятки показників, використовуваних для оцінки фінансово-майнового стану підприємства. У зв'язку з цим склався певний підхід до їхньої класифікації. Як правило, виділяють групи показників, що описують:

1. Майновий стан підприємства;

2. Ліквідність і платоспроможність підприємства;

3. Фінансову стійкість підприємства;

4. Ділову активність підприємства;

5. Рентабельність фінансово-господарської діяльності.

В першу чергу звертаємо увагу на підвищення майна підприємства на 9,86 %, що каже про розширення підприємством господарського обороту, що у цілому позитивне. Необоротні активи у майні підприємства знизились на 7,6%. Вартість оборотних активів збільшилась на 324,1 тис. грн.

За результатами господарської діяльності ПП «Гарант» у 2010 році було отримано чистого прибутку в сумі 52,6 тис. грн., у 2009 році 45 тис. грн., тобто додатково було отримано прибутку на 7,6 тис. грн. Завдяки збільшенню обсягів реалізації продукції на 60,0 тис. грн. у порівнянні з минулим роком.

Рентабельність сукупного капіталу збільшилась на 0,14.

Чиста рентабельність продаж зменшилась з 18,0 % у 2009 році до 17,53 % у 2010 році.

Коефіцієнт виторгу від реалізації більше коефіцієнта росту підсумку балансу, що свідчить про поліпшення використання фінансових ресурсів.

Коефіцієнти покриття, швидкій ліквідності, абсолютній ліквідності не відповідають нормативним, але мають тенденцію до росту в порівнянні з минулим роком, що свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів знизився, що свідчить про збільшення власних засобів і зменшенні позикових засобів.

Величина власних оборотних коштів збільшилася на 324,1 тис. грн.. хоча і має ще негативний результат.

Зниження коефіцієнта фінансової залежності і ріст коефіцієнтів фінансової автономії відбивають ріст фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт поточної і термінової ліквідності більше визнаного нормального рівня. При цьому на протязі року ліквідність балансу трохи знизилася. Це, в-перших, у короткостроковій перспективі не повинне спричинити погіршення фінансового стану підприємства, а по-друге свідчить про більш раціональне використання засобів і оптимізації структури балансу.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності як на початок так і на кінець року, значно перевищує оптимальне значення, що говорить про нераціональне використання коштів.

У результаті проведення капітальних ремонтів в основних технологічних цехах підвищився коефіцієнт придатності основних фондів, простої цехів, зниження коефіцієнта використання виробничих потужностей у цих цілях перешкодило росту стабілізації діяльності підприємства в цілому.

Крім того, звертає на себе увага, те що у підприємства існують проблеми з реалізацією продукції. Про це свідчить значне перевищення періоду оборотності дебіторської заборгованості над періодом оборотності запасів. Позитивне значення показника тривалості оборотності оборотних коштів свідчить про недостатність у підприємства ПП "Гарант" коштів.

Розвиток ПП «Гарант» потребує розробки бізнес плану, для покращення фінансово-господарської діяльності, тобто підвищення прибутків. Це дасть можливість забезпечити стабілізацію фінансової діяльності підприємства.

В цілому проведене дослідження дає можливість поліпшити фінансову діяльність підприємства ПП "Гарант". Для цього доцільно реалізувати запропоновані проекти.

До пропозицій і рекомендацій, що містяться в дипломній роботі відносяться:

1. розробка бізнес плану;

2. пошук прямих постачальників;

3. розширення структури товарів та обладнання;

4. переглянути цінову політику підприємства;

5. скорочення бартерних операцій;

6. збільшення рекламних заходів, що до розповсюдження продукції;

7. відкриття своїх філій у інших містах України, а можливо й за кордоном.

Впровадження таких заходів є основою стабілізації фінансового розвитку ПП «Гарант».

Список використаної літератури

1.Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня1999 р. №996-XIV // Галицькі контракти.-1999.-№36.

2.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87 // Галицькі контракти.-1999.-№32.

3.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. «Баланс»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87 // Галицькі контракти.-1999.-№32.

4.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. «Звіт про фінансові результати»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87 // Галицькі контракти.-1999.-№32.

5.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. «Звіт про рух грошових коштів»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87 // Галицькі контракти.-1999.-№32.

6.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. «Звіт про власний капітал»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87 // Галицькі контракти.-1999.-№32.

7.План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов'язань і господарськіх операцій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. «291 //Бухгалтер. Учет и аудит.-2000.-№1.

8.Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов'язань і господарськіх операцій: Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. «291 //Бухгалтер. Учет и аудит.-2000.-№1.

9.Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98р.

10.Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. наказом Агенства з питань запобігання банкрутству від 27 червня 1997р. // Держ. інформ. бюл. про приватизацію.-1997.-№12.

11.Артеменко В.Г. Беллендир М.В. Финансовый анализ.-М.:ДИС,1999.-120с.

1.Аналіз господарської діяльності / За ред. В.О.Білобородової. М.: фінанси та статистика, 1985. - 389с.

12.Баканов М.И. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа,-М.: Финансы и статистика,2000.

13.Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента:Учеб.пособие.-М.: Финансы и статистика,2001.-480с.

14.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. - К.:Ника-Центр,1999.-512с.

15.Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Пер. з англ.-К.: Молодь, 1999.-1000с.

16.Гикиш Л.В. Финансы. Учеб. Пособие.-2-е изд., К.: МАУП,1998.-92с.

17.Глазунов В.Н. Анализ финансового состояния // Финансы.- 1999.-№2.

18.Грачева Р. О бухгалтерии по-человечески. Издание третье дополненое.-К.:2002.-256с.

19.Герчикова И. Н. Финансовый менеджмент М.: АО «Консалтбанкир»,1998. - 267 с.

20.Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 541 с.

21.Єфімова О.В. Як аналізувати фінансовий стан підприємства: Практичний посібник. - М.: Інтел-синтез, 1994.- 275с.

22.Жежера М. Порівняльна характеристика проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном //Економіка, фінанси, право.-2000.-№5.

23.Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням національних стандартів.-К.: А.С.К., 2002- с.194-197.

24.Ізмайлов К.В. Фінансовий аналіз: Навч. Посіб.-К.: МАУП, 2000.-152с.

25.Ковалев В.В. Финансовий анализ.- Финансы и статистика, 1999.-512с.

26.Ковбасюк М.Р. Аналіз фінансових результатів // Гроші та кредит-1999-№8-с. 21-24.

27.Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства. - К.: Либідь, 1995-с.100-105.

28.Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия: Методы оценки._ М.: ДИС, 1999.-225с.

29.Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник.- Херсон: Олді-плюс, 2009.-224с.

30.Лакусевич И. Я. Анализ финансовых операций. - М.: «Финансы», « Юнити», 1999. - 548 с.

31.Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінансі, право.-2000.-№12

32.Литвинов М.И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы.-2001.-№10.

33.Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ.-К.: Основи, 2001.-384с.

34.Опарін К.Л. Аналіз фінансового стану підприємства// Галицькі контракти - 2000- № с.21-36.

35.Павлова Л. Н. Финансы предприятия. - М.: «Финансы», «Юнити», 1999. - 639 с.

36.Покропивний С. Ф., Соболь С.М., Швиданенко Г. О. Бізнес- план: технологія розробки та обгрунтування: Навч. посібник. - .К.: КНЕУ, 1999. - 412 с.

37.Савицька Г.Г. Аналіз господарської діяльності підприємств. Мінськ, 2003. - 689с.

38.Стоянова Е. С., Быкова Е. В., Бланк И. А. Управление оборотним капиталом. - М.: «Перспектива», 1998. - 451 с.

39.Стоянова Е. С. Финансовый менеджмент. - М.: «Перспектива», 1999. - 402 с.

40.Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: Либідь, 1993 - 257 с.

41.Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України.- К.: А.С.К., 2002-с.202-212.

42.Фінансова діяльність підприємств / О.М. Бандурка та ін.-К.: Либідь, 2001.-312с.

43.Фінансова діяльність підприємства: Підручник.-К.:Либідь,2002.

44.Финансовий менеджмент: Учеб.-практич. руков. / Е.С. Стоянова и др.- М.: Перспектива,2000.-268с.

45.Финансовий менеджмент.-М.: Корпорация «КАРАНА»,2000.-300с.

46.Финансы предприятий: учебник для вузов\ Под ред. Проф. Колчиной Н.В.- М.: ЮНИТИ-Дана,2001 - с.181-184.

47.Фінанси підприємств./ А.М. Поддерьогін. Київ КНЕУ.1999.

48.Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер.с англ.- М.: Аудит.ЮНИТИ,2000.-664с.

49.ШереметА.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий.-М.:ИНФРА-М, 2000.-№344с,

50.Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз.-К.: Знання, 2001.-374с.

Размещено на Allbest.ru