Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Львівська політехніка"

Інститут економіки і менеджменту

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

Наукова робота

з дисципліни "Макроекономіка"

Львів - 2015

Зміст

• Вступ
• 1. Валовий регіональний продукт (ВРП)
• 2. Зайнятість населення
• 3. Безробіття
• 4. Кон'юнктура ринку праці
• 5. Індекс споживчих цін
• 6. Інвестиції
• 7. Зовнішньоекономічна діяльність
• 8. Заощадження домашніх господарств
• 9. Узагальнююча характеристика розвитку області на основі показників ВРП, безробіття та інфляції
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Стабільність в країні значною мірою залежить від цілісності та збалансованості регіонального соціально-економічного простору. Необхідною умовою їх забезпечення є володіння та вміле оперування, на всіх рівнях державного управління, об'єктивними знаннями про міжрегіональні відмінності (МРВ) окремих соціально-економічних явищ і процесів та ситуації в цілому. Основою отримання таких знань традиційно вважаються різного роду міжрегіональні порівняння. Вони широко представлені в методології регіональної науки і активно використовуються на практиці.

Проте, зважаючи на складність та неоднозначність сучасних соціально-економічних явищ і процесів, практично неможливо об'єктивно оцінити їх МРВ шляхом здійснення окремих міжрегіональних порівнянь. Необхідний принципово новий підхід, який би дозволяв комплексно оцінити МРВ окремих явищ і процесів відповідно до цілей та задач регіональної політики й управління. В даному плані, першочерговим завданням є розробка підходів і методів комплексної оцінки МРВ найважливіших загальних ознак соціально-економічного розвитку регіонів.

Динаміка економічного зростання економічно-сильних регіонів виявилася нестійкою під впливом світової фінансово-економічної кризи, яка визначила суттєве падіння попиту на сировинних ринках. Позитивна динаміка спостерігалася переважно в регіонах України, виробництво яких орієнтовано на локальний ринок, на поточне споживання, яке має нетривалий цикл і не є матеріало- або капіталомістким. Разом із тим найбільше падіння протягом періоду кризи відзначено в східних регіонах України, де переважно сконцентровані підприємства металургії, машинобудування і хімічної промисловості, які найбільшою мірою постраждали від кризи.

Рівненська область - високорозвинений індустріальний регіон, промисловість якого відіграє значну роль у структурі реального сектору економіки регіону. Область характеризується розвитком традиційних галузей промисловості (харчова, легка, деревообробна), що базуються на місцевій сировині, і нових галузей (машинобудівельна, у тому числі електротехнічна, хімічна, енергетика) та багатогалузевого сільського господарства (землеробство зерново-буряківничо-льонарського напряму і м'ясо-молочне тваринництво). У сукупній валовій продукції промисловості та сільського господарства питома вага промисловості становить 66,5%, сільського господарства - 33,5% (1989). У республіканському розподілі праці область виділяється виробником лляних тканин (56%), нетканих матеріалів (23%), деревно-стружкових плит (23%), мінеральних добрив (12%), цементу (10%), тощо.

Структура як експорту, так і імпорту послуг протягом тривалого часу залишається майже незмінною. В географічній структурі експорту товарів найбільша доля припадає на країни ЄС - 49%. В товарній структурі експорту 35,9% займає продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, 19,6% - деревообробна та целюлозна промисловість, 14,1% - добувна промисловість, 10,8% - продукція машинобудування, 8%- продукція харчової промисловості та сільського господарства. Третина імпорту області - мінерали. 20%- продукція машинобудування.

Серед пріоритетних напрямків економічного і соціального розвитку області особливе місце займає реалізація державної політики зайнятості населення, ефективне використання робочої сили, подолання безробіття серед працездатного населення.

1. Валовий регіональний продукт (ВРП)

Додана вартість в умовах ринку є одним із головних показників для оцінки діяльності як окремого підприємства чи галузі так і ступеня розвитку економіки в цілому. Дана вартісна величина показує скільки у процесі виробництва готового продукту до сировини та матеріалів добавлено нової вартості, яка може бути куплена кінцевим споживачем. На сучасному етапі в Україні для аналізу розвитку економіки регіонів потрібно використовувати і ВРП, і ВДВ. Зважаючи на свій зміст, показник ВДВ не втратив свого значення. Він є основою розрахунку ВРП та відображає додатково створену вартість у процесі виробництва і визначається як різниця між вартість вироблених (випуск) та вартістю повністю використаних у процесі виробництва товарів і послуг (проміжне споживання). Крім того ВРП в Україні тільки почав розраховуватись, тому єдиним узагальнюючим показником, що дозволяє оцінити динаміку загального рівня розвитку економіки регіонів залишається ВДВ.

Валова додана вартість - це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання. Проміжне споживання - це витрати на товари та послуги (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту тощо), які були використані статистичними одиницями для виробничих потреб [1].

В Україні обсяги ВДВ розраховуються разом по економіці та за видами економічної діяльності, а також у розрахунку на одну особу населення. Більшість науковців вважають використання показників, розрахованих на одну особу більш доцільним для цілей регіональної політики й управління. При цьому слід пам'ятати, що ВДВ в цілому по економіці та за видами діяльності має суто економічний зміст і не враховує відмінностей регіонів за кількістю населення, які в Україні є досить значними, а у розрахунку на одну особу - враховує, і тим самим набуває соціально-економічного змісту.

Таблиця 1. Динаміка індексів фізичного обсягу ВРП Рівненської області у розрахунку на одну особу протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Індекс фізичного обсягу ВДВ регіону, % до попереднього року	86,5	106,8	104,6	103,3	96,9
2	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	20,30	18,10	16,80	10,40
	ланцюгові	-	20,30	-2,20	-1,30	-6,40

Доцільно буде відобразити динаміку зміни Індексу фізичного обсягу ВРП в часі на діаграмі (рис.1)

Рис.1. Динаміка фізичного обсягу ВРП у розрахунку на одну особу

Отже, протягом досліджуваного періоду до 2010 року відбувалося поступове зростання показника, а після 2010 - його невеликий спад, але протягом всього досліджуваного періоду показник має більше значення, ніж базове.

За результатами 2009 - 2013 років максимальне значення Індексу фізичного обсягу ВРП у розрахунку на одну особу спостерігалося у 2010 році (рис.1.1) і становило 106,8% і приріст його в порівняні з 2009 роком становить 20,3%. У 2011-2013 році відбувалось поступове зменшення Індексу на -2,2, -1,3 та -6,4% відповідно у порівнянні з попередніми роками [2].

Найбільше скорочення відбулося у 2013 році по відношенню до 2012 року на 6,4%, і показник становив 96,9%.

Статистична інформація з макроекономічних показників щодо роботи економіки області свідчить про зростання обсягів валового регіонального продукту. Але за обсягом валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу Рівненська область серед інших регіонів України продовжує займати останнє місце.

Причиною цього було, перш за все, скорочення випуску товарів та послуг у промисловості, сферах фінансової та страхової і професійної, наукової та технічної діяльності. По-друге, зафіксовано зростання питомої ваги проміжного споживання у випуску товарів та послуг в цілому по області. Це свідчить про зниження ефективності виробництва продукції, неконкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг і веде до зменшення обсягів валової доданої вартості.

Для подальшого зростання обсягу валового регіонального продукту необхідно активізувати роботу із забезпечення реалізації державної політики щодо пожвавлення економіки області.

З цією метою необхідно створити більш прийнятні умови для ведення підприємницької діяльності, активізувати залучення вітчизняних та іноземних інвестицій.

2. Зайнятість населення

У сучасних умовах розвитку економіки особливої уваги набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття та утворення депресивних регіонів. Представлений людським фактором виробництва ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їхнього вирішення. Відповідно до Конституції України, одними з найважливіших прав людини визна­чаються право на працю та право на працевлаштування.

Важливе місце в системі цілей соціально-економічного розвитку країни посідає зайнятість населення. Оскільки праця є одним із основних видів ресурсів, проблема зайнятості потребує чіткого визначення.

Зайнятість з точки зору активності громадян - як діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка не суперечить законодавству і зазвичай є джерелом трудового доходу [3, c.15].

Зайнятість населення базується на особистій праці та передбачає отримання доходу, а також визначає передумови ефективного використання трудового потенціалу держави, регіону та окремого працівника і пов'язана із забезпеченням масштабів, умов та форм включення людей в суспільну працю. Зайнятість вказує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями в системі відносин суспільної праці.

Зайнятість - це головна характеристика ринку праці, саме вона визначає соціально-економічний розвиток країни. У законодавстві України дається таке визначення зайнятості: зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі [4].

Зайнятість по своїй суті є двояка: з одного боку, вона визначає соціальний стан людей, з іншого - має ринковий прояв - це купівля-продаж робочої сили як одного з факторів виробництва. У ринковій економіці зайнятість зіштовхується з тим, що виробник відділений від засобів виробництва, що своєю чергою призводить до відчуження праці, а в підсумку - до безробіття.

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівника в економічну систему. Найпоширенішими серед них є:

- наймана праця за трудовою угодою в державному секторі, на об'єктах колективної або приватної власності без розпорядження її індивідуальною частиною;

- особиста праця на об'єктах, де робітник має свою частку акцій, пайовий внесок, тобто є співвласником;

- особиста праця власника засобів виробництва, коли він є і власником, і працівником;

- робота на орендованих засобах виробництва; робота в спільному підприємстві;

- надомна праця; громадська робота тощо [5, с. 26].

Таблиця 2 Динаміка чисельності зайнятого населення РІвненської області протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Чисельність зайнятого населення, тис.ос.	461,5	426,3	435,4	442,1	446,5
2	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-35,20	-26,10	-19,40	-15,00
	ланцюгові	-	-35,20	9,10	6,70	4,40

Доцільно буде відобразити динаміку зміни чисельності зайнятого населення на гістограмі (рис.2)

Рис.2. Динаміка чисельності зайнятого населення

Отже, протягом всього досліджуваного періоду у 2010 році відбулося значне скорочення обсягу зайнятого населення, а у потім відбувалося поступове зростання показника.

За результатами 2009 - 2013 років максимальна кількість зайнятого населення спостерігалася у 2009 році (рис.3) і становила 461,5 тис.ос і зменшення його в 2010 році становить 35,2 тис.ос, що є найвищим значенням за ці роки.

У порівнянні 2010 роком, сьогодні стан ринку праці області покращується, але показники, все ж, невтішні. Існує потреба у шляхах вирішення проблем зайнятості та ринку праці. Зокрема, це - забезпечення надходження інвестицій, що дозволить створювати робочі місця у сферах економічної діяльності; реальна, ефективна підтримка малого підприємництва; вдосконалення сфери трудових відносин, у першу чергу, щодо оплати праці, яка має стимулювати зайнятість; вдосконалення механізму державного замовлення на підготовку кадрів за потребами ринку праці; створення дієвої системи професійної орієнтації молоді на професії, в яких є потреба, індивідуальний підхід у наданні профорієнтаційних послуг молоді; здійснення заходів щодо підвищення статусу робітника в суспільстві; проведення системної роботи з легалізації тіньової економіки та зайнятості тощо.

3. Безробіття

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. Проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і, не вирішивши його, неможливо налагодити ефективну діяльність економіки [5, с. 12].

На сучасному етапі основними причинами безробіття в Україні є

- звільнення внаслідок реорганізації чи ліквідації виробництва,

- скорочення штатів,

- звільнення за власним бажанням,

- неможливість знайти роботу після закінчення школи або вищого навчального закладу,

- звільнення через закінчення терміну контракту.

Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство - персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних [6].

Значне перевищення пропозиції робочої сили, яке існує сьогодні в Україні призводить до того, що зростає кількість "хронічного безробіття", тобто тих, хто не може отримати роботу більше ніж протягом одного року. Незначна позитивна динаміка статистики, щодо зростання попиту на робітників, може бути лише відображенням "сезонності" ринку праці, а ніяк не зростанням економіки та створенням робочих місць.

Високий рівень безробіття - це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня. Незважаючи на те, що рівень безробіття поступово зменшується, це не означає, що цій проблемі слід приділяти менше уваги, а навпаки слід звернути увагу на постійне збільшення його тривалості, а також на приховане й циклічне безробіття, адже вони є домінуючими формами безробіття в Україні [7].

Кількість зареєстрованих безробітних у 2009 - 2013 роках представлена наступними даними (табл.3).

Таблиця 3 Динаміка чисельності безробітних (за методологією МОП) Рівненської області протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Чисельність безробітних, тис.ос.	66,9	60,8	56,8	53,3	51,4
2	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-6,10	-10,10	-13,60	-15,50
	ланцюгові	-	-6,10	-4,00	-3,50	-1,90

Доцільно буде відобразити динаміку зміни чисельності зайнятого населення на графіку (рис.3)

Рис.3. Динаміка кількості безробітних Рівненської області у 2009-2013 роках

Отже, протягом досліджуваного періоду відбувалося поступове зменшення чисельності безробітних, що є позитивною тенденцією в економіці України.

За результатами 2009 - 2013 років максимальна кількість безробітних була у 2009 році (рис.3) і становила 66,9 тис.ос. У 2010 та 2013 роках відбувалось поступове зменшення кількості безробітних. І найменше значення було у 2013 році (51,4 тис.ос). Порівняно з базовим роком, де була найбільша кількість безробітних різниця становить 15,5 тис.ос.

Найбільше скорочення відбулося у 2010 році по відношенню до 2009 року на 6,1 тис.ос. і показник становив 6,8 тис.ос.

Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям в Україні необхідно враховувати чинники, що діятимуть як у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня. Зростання, зокрема, спричинятимуть: потреба структурної реорганізації неефективної економіки; зняття штучних обмежень щодо зростання циклічного безробіття; дефіцитність інвестицій для створення нових робочих місць; відсутність досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни та відповідальності виконавчої влади.

4. Кон'юнктура ринку праці

Проблеми реалізації державної політики на ринку праці в сучасних умовах соціально-економічного розвитку набули винятково важливого значення. Складна ситуація у сфері зайнятості населення та безробіття обумовлює необхідність пошуку оптимального співвідношення активних і пасивних методів державного регулювання національного та регіональних ринків праці.

Активна політика на ринку праці - це комплекс методів і заходів, націлених на сприяння як найшвидшому поверненню безробітних до активної праці. Активні методи та заходи являють собою їх сукупність щодо формування додаткових сфер зайнятості (структуризація економіки, додаткові робочі місця на державних підприємствах, субсидування створення нових робочих місць у приватному секторі, створення умов для іноземного інвестування, організація суспільних робіт, створення умов для самозайнятості громадян, тощо) [8, с. 139].

Сучасна політика зайнятості включає систему заходів, спрямованих на регулювання ринку праці та підвищення якісного рівня трудових ресурсів: створення системи професійного навчання та працевлаштування, збір і поширення інформації про стан попиту і пропозиції на ринку праці, створення фондів страхування на випадок безробіття, розвиток системи соціального забезпечення. Сучасний механізм державного впливу на ринок праці проявляється у розвитку нових форм зайнятості, стимулюванні росту заробітної плати разом із створенням умов для активації політики інвестування та зростання зайнятості, зниження віку виходу на пенсію та збільшення терміну отримання освіти як до початку, так і в періоді трудової активності [9, с. 201].

Головними провідниками активної політики держави на ринку праці в економічно розвинених країнах є служби зайнятості (працевлаштування), які мають, як правило, багаторівневу структуру.

Основними напрямками державної політики зайнятості є:

- сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

- сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці;

- підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва;

- сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійного навчання кадрів упродовж усього життя з урахуванням потреб ринку праці;

- посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості [9, с. 215].

Найефективнішим соціальним захистом незайнятих громадян є надання робочих місць усім, хто бажає працювати. Тому перевага тут надається активним заходам, спрямованим на розширення сфери докладання праці.

Аналіз існуючих методів регулювання зайнятості і подолання безробіття свідчить про те, що вони не в повній мірі відповідають сучасним вимогам.

Попит і пропозицію робочої сили на ринку праці доцільно охарактеризувати за допомогою динаміки коефіцієнта навантаження на ринку праці (табл.4).

Коефіцієнт навантаження - це відносний коефіцієнт, який характеризує співвідношення між чисельністю безробітних і кількістю вакантних робочих місць. Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до потреби підприємств у працівниках.

Таблиця 4 Динаміка коефіцієнта навантаження на ринку праці Рівненської області протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Коефіцієнт навантаження	97,25	50,86	38,00	41,88	62,80
2	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-46,39	-59,25	-55,38	-34,45
	ланцюгові	-	-46,39	-12,86	3,88	20,93

Доцільно буде відобразити динаміку коефіцієнта навантаження на графіку (рис.4)

Рис.4. Динаміка коефіцієнта навантаження Рівненської області у 2009-2013 роках

Як бачимо коефіцієнт навантаження має дуже високі значення, це ознака циклічного безробіття, пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, і чим більше в даному випадку коефіцієнт, тим важче ситуація на ринку праці. Не всі, хто шукають роботу, зможуть її знайти.

Отже, протягом досліджуваного періоду відбувалося поступове зменшення коефіцієнта навантаження, мінімального значення він досяг у 2011 році (рис.4) і становив 38. У 2012 та 2013 роках відбувалось поступове збільшення коефіцієнта, через зменшення вакантних місць. І у 2013 році коефіцієнт становив 62,8. Порівняно з базовим роком це менше на 34,45, але порівняно з попереднім роком він збільшився на 20,93, що є негативною тенденцією в економіці.

5. Індекс споживчих цін

регіональний безробіття інвестиція інфляція

Забезпечення стабільності грошової одиниці є важливою передумовою економічного розвитку будь-якої країни. Інфляція є макроекономічним явищем, оскільки і причини його виникнення і наслідки пов'язані зі змінами, що стосуються загальної економічної рівноваги. Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси сукупній ціні товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги. Щодо України, то можна сказати, що найбільш істотним негативним явищем в економіці на етапі її ринкового реформування виявилась інфляція [10, с. 184].

В світовій економічній науці виділяють такі основні причини інфляції:

- грошово-кредитна емісія,

- монополістичні тенденції в економіці,

- структурна розбалансованість економіки,

- слабкість валютно-фінансової системи.

Інфляція є однією з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, негативно впливаючи на всі аспекти життя суспільства. Вона знецінює результати праці, знищує заощадження юридичних і фізичних осіб, перешкоджає довгостроковим інвестиціям і економічному зростанню. Висока інфляція руйнує грошову систему, провокує втечу національного капіталу за кордон, послаблює національну валюту, сприяє її витісненню у внутрішньому обігу іноземною валютою, підриває можливості фінансування державного бюджету. Інфляція є найефективнішим засобом перерозподілу національного багатства ? від бідніших верств суспільства до більш багатих, посилюючи тим самим його соціальне розшарування [11, с. 68-69].

У наш час інфляція - один із найбільш небезпечних процесів, які негативно впливають на фінанси, грошову систему загалом. Інфляція означає не лише зниження купівельної здатності грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій. Інфляційний процес в Україні є досить таки нестабільним і відповідно до створених умов має порівняно великий потенціал до розвитку.

Світовий досвід показує, що інфляційні процеси, як правило, супроводжуються зростанням обсягів виробництва та зниженням безробіття, але вони можуть відбуватися також через падіння виробництва за умов стагфляції (виникає тоді, коли одночасно зростають ціни і скорочується виробництво).

Доцільно охарактеризувати динаміку ІСЦ протягом 2009 - 2013 років (табл.5).

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Таблиця 5 Динаміка ІСЦ Рівненської області протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	ІСЦ, %	122,1	112,0	108,3	103,4	98,9
2	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-10,10	-13,80	-18,70	-23,20
	ланцюгові	-	-10,10	-3,70	-4,90	-4,50

Динаміку ІСЦ можна прослідкувати на графіку (рис.5)

Рис.5. Динаміка ІСЦ у 2009-2013 роках

Отже, протягом досліджуваного періоду вартість фіксованого набору споживчих товарів та послуг змінювалася наступним чином: у 2010 році вартість споживчого кошика збільшилася на 12, порівняно з 2009; у 2011 - на 8,3%, порівняно з 2012; у 2012 році, порівняно з 2011 на 3,4%. У 2013 році вартість набору зменшилася на 1,2%, порівняно з 2012.

6. Інвестиції

Ситуація економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, є досить складною. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання є низька інвестиційна активність.

Інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях. [12, с.66].

Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання: прискорена амортизація; раціональна податкова система; кредити та регулювання банківських процентних ставок; заохочення лізингу [13, с.64].

Сталий розвиток кожного регіону окремо та країни в цілому, зростання їх економічного потенціалу, підвищення життєвого рівня населення залежить від багатьох факторів, серед яких варто виокремити найбільш вагомі: посилення економічної самостійності регіонів, створення сприятливих умов для їх соціально економічного розвитку. З метою збалансованого розвитку кожного регіону доцільно, по-перше, підвищити ефективність використання наявного потенціалу та, по-друге, сприяти залученню коштів як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів. Інвестування є провідним фактором економічного та технологічного зростання держави.

Інвестиційна активність регіону визначається рівнем її доходності, з точки зору потенційних можливостей економічного зростання і, відповідно, інвестиційною привабливістю і можливістю здійснення інвестицій за рахунок накопиченого в регіоні потенціалу, та показниками ліквідності, які характеризують рух грошових потоків у регіоні, можливість перетворення накопичених прибутків у реальні грошові кошти [14].

Для характеристики інвестиційного клімату регіону розрахуємо інвестицій місткість Рівненської області. Інвестиційна місткість ВРП розраховується шляхом ділення обсягу інвестицій на обсяг ВРП та подається у відсотках (табл.6).

Таблиця 6 Динаміка інвестиційної місткості Рівненської області протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Обсяг інвестицій, млн.грн	1845,4	1937,1	2565,8	2770,9	2837,3
2	ВРП, млн.грн	13496	15882	19302	21795	22004
3	Інвестиційна місткість, %	13,67	12,20	13,29	12,71	12,89
4	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-1,48	-0,38	-0,96	-0,78
	ланцюгові	-	-1,48	1,10	-0,58	0,18

Динаміку обсягу інвестицій та інвестиційної місткості Рівненської області можна прослідкувати на графіках (рис.6, рис.7).

Рис.6. Динаміка обсягу інвестицій у 2009-2013 роках

Отже, у 2009-2013 роках спостерігається поступове збільшення обсягу інвестицій, у 2009 році обсяг становив 18457,4 тис.грн, а у 2013 році зріс до 2837,3 млн.грн. Порівняно з базовим роком це більше на 991,9млн.грн, і порівняно з попереднім роком він збільшився на 66,4 млн.грн, що є позитивною тенденцією.

Рис.7. Динаміка інвестиційної місткості у 2009-2013 роках

Протягом досліджуваного періоду інвестиційна місткість спершу зменшилася у 2010 роках і становила 12,2%, що на 1,48% менше, ніж у 2009 році. У 2011 знову зросла до 13,29%.У 2012 році відбулося зменшення інвестиційної місткості на 0,96%, у 2013 році - знову збільшення до 12,89%.

Основними пріоритетними напрямами залучення інвестицій в Рівненську область є: активізація внутрішнього потенціалу промисловості, розвиток ринку землі міста, залучення інвестицій в мале та середнє підприємництво; розвиток соціальної та туристичної інфраструктури міста та області; розвиток інноваційного інвестування підприємств.

7. Зовнішньоекономічна діяльність

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами. Однією з форм здійснення ЗЕД є зовнішня торгівля. Вона відіграє значну роль як у розвитку економіки України, так і насиченні споживчого ринку товарами належної якості та просуванню товарів вітчизняних виробників на зовнішній ринок.

Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а також максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу

Експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у т.ч. з оплатою у не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України [15].

Експорт до іншої країни можливий, якщо попит країни-імпортера на унікальний новий товар формується за коротший час, ніж налагодження національного виробництва аналогічного товару. Саме це і є передумовою міжнародної торгівлі.

Зовнішня торгівля є одним із вагомих стабілізуючих факторів національної економіки. В умовах економічного спаду за рахунок експорту товарів і послуг компенсується недостатність сукупного попиту. При високому рівні безробіття та недовикористанні виробничих потужностей, що характерно для депресійного стану економіки, збільшення чистого експорту веде до розширення сукупного попиту і, відповідно, до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах. Так, при зростанні ВВП збільшується потреба в імпортній сировині, енергоносіях, обладнанні, технологіях, споживчих товарах. Експорт за таких умов виступає як засіб заробляння іноземної валюти і компенсації від'ємного сальдо зовнішньо торгівельного обороту. В умовах спаду національної економіки зменшується потреба в імпорті, а експорт компенсує недостатність внутрішнього попиту і стає фінансовим джерелом для майбутніх імпортних надходжень.

Одним із важливих показників конкурентоспроможності країни є конкурентоспроможність експорту. Конкурентоспроможний експорт дає змогу країнам одержувати більше іноземної валюти й імпортувати товари, послуги і технології, які необхідні для підвищення продуктивності праці, рівня життя та внутрішнього потенціалу. Завдяки йому підприємства починають орієнтуватися на вищі стандарти, мають можливості для більш простого доступу до інформації [16, c.114].

Таким чином, експортна конкурентоспроможність країни, фірми свідчить про ефективність їхньої інтеграції у світове господарство та адаптацію до сучасної глобальної економіки.

Для відображення впливу експорту Рівненської області на загальнодержавний експорт розглянемо динаміку частки експорту підприємствами області у загальному експорті товарів державою протягом 2009 - 2013 років (табл.7).

Таблиця 7 Динаміка частки експорту Рівненської області у загальному експорті держави протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Експорт України, тис.дол. США	39690	51430,5	68394195,7	68809810,6	63312022,1
2	Експорт Рівненської області, тис.дол. США	322,3	396,6	543110,2	503536,4	482649,1
3	Частка експорту, %	0,81	0,77	0,79	0,73	0,76
4	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-0,04	-0,02	-0,08	-0,05
	ланцюгові	-	-0,04	0,02	-0,06	0,03

Динаміку частки експорту можна прослідкувати на графіку (рис.8)

Отже, починаючи з 2010 року Рівненська область займає стабільну частку в обсязі експорту України - в межах 0,73% (найменше значення у 2012) - 0,81% (найбільше значення у 2009 році).



Рис.8. Динаміка частки експорту у 2009-2013 роках

За даними Міністерства статистики, експорт за останні роки постійно скорочується, крім того, дуже неефективною є структура експорту. Серед найбільших партнерів підприємств-експортерів Рівненської області можна виділити країни ЄС та країни СНД. Факторами, що стимулюють експортну діяльність регіону є:

- унікальне географічне положення та багатство природних ресурсів;

- соціально-політична стабільність і злагода;

- міжнародне співробітництво;

- сприятливі особливості місцевої господарської системи (легка промисловість; харчова промисловість; деревообробна промисловість; туризм; сільське господарство).

8. Заощадження домашніх господарств

Заощадження - частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому.

Заощадження здійснюються фірмами, домашніми господарствами і державою. Фірми заощаджують для інвестування - на розширення виробництва і збільшення прибутку. Домашні господарства заощаджують з ряду причин, серед яких: мотиви забезпечення старості та передачі спадку дітям, накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування. Різниця між надходженнями і видатками державного бюджету, тобто надлишок у державному бюджеті - це державні заощадження.

Сукупний ефект заощаджень визначає темпи економічного зростання, обсяги випуску продукції, рівень інновацій, економічну могутність країни, добробут її населення [17].

Хоча заощадження завжди виступають певним відрахуванням від поточного споживання, вони забезпечують стійке підвищення рівня капіталоозброєності та продуктивності праці, зайнятості населення, максимум споживання на одного працівника і, врешті-решт, оптимізують економічний добробут. Вплив заощаджень на діяльність господарської системи здійснюється через інвестиції. Приватні і державні заощадження, що формують національні заощадження, цілком трансформуються в інвестиції, але повної рівності між ними немає.

Заощадження домогосподарств є вагомим інвестиційним ресурсом для економіки країни, в більшості країн національні заощадження формуються на основі заощаджень населення. На основі цього фіксується участь домогосподарств в інвестиційних процесах, а зокрема в економічному зростанні країни.

Особливість заощаджень домогосподарств полягає втому, що у власників вони є лише грошовою формою доходу, а не капіталом. За допомогою банків цей дохід перетворюється у значну масу грошового капіталу, який приносить ще дохід від відсотків. Величина заощаджень збільшується при економічному зростанні [17].

На заощадження та інвестицій має вплив процентна ставка, тобто якщо процентна ставка зростає, посилюється стимулювання заощаджень та розміщення їх на ринку, тому що на кожну заощаджену одиницю власник одержить додатковий дохід [18].

Основою заощаджень фізичних осіб є добровільне відкладення грошей на деякий час населення після задоволення своїх поточних потреб та сплатити податки. Тому, заощадження населення можна визначити як частину грошових доходів населення, яка формується за рахунок скорочення поточного особистого споживання (задля накопичення) і призначення для забезпечення потреб у майбутньому.

Охарактеризуємо динаміку обсягу залучених банками коштів на рахунки фізичних осіб в розрахунку на одного мешканця регіону за 2009-2013 роки (табл.8).

Таблиця 8 Динаміка обсягу залучених банками коштів на рахунки фізичних осіб в розрахунку на одного мешканця Рівненської області 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Депозити домашніх господарств, млн.грн	42819,6	55018,6	62078	73852,8	88390,2
2	Чисельність населення, тис.ос.	1151,3	1152,1	1153,4	1155,6	1157,9
3	Обсяг залучених коштів, тис.грн	37,19	47,76	53,82	63,91	76,34
4	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	10,56	16,63	26,72	39,14
	ланцюгові	-	10,56	6,07	10,09	12,43

Динаміку обсягу залучених банками коштів на рахунки фізичних осіб в розрахунку на одного мешканця Рівненської області можна прослідкувати на графіку (рис.9)

Отже, протягом досліджуваного періоду обсяг залучених банками коштів в рахунку на одного мешканця постійно збільшувався і у 2013 році досягнув значення 76,34 тис.грн.



Рис.9. Динаміка обсягу залучених банками коштів на рахунки фізичних осіб в розрахунку на одного мешканця Рівненської області у 2009-2013 роках

9. Узагальнююча характеристика розвитку області на основі показників ВРП, безробіття та інфляції

Порівняємо рівень ВРП Рівненської області у розрахунку на одну особу до обсягу ВРП на одну особу в середньому по державі (табл.9).

Таблиця 9 Динаміка співвідношення обсягу ВРП Рівненської області у розрахунку на одну особу до обсягу ВРП на одну особу в середньому по державі протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Обсяг ВРП регіону, в розрахунку на одну особу, тис.грн.	13496	15882	19302	21795	22004
2	Обсяг ВРП держави, в розрахунку на одну особу, тис.грн.	19832	16507	19467	22675	23595
3	Співвідношення обсягу ВРП регіону, в розрахунку на одну особу до обсяг ВРП держави, в розрахунку на одну особу, %	68,05	96,21	99,15	96,12	93,26
4	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	28,16	31,10	28,07	25,21
	ланцюгові	-	28,16	2,94	-3,03	-2,86



Рис.10. Динаміка обсягів ВРП області в розрахунку на одну особу та ВРП держави в розрахунку на особу у 2009-2013 роках

Як бачимо з табл.9 та з рис. 10 за весь аналізований період обсяг ВРП у розрахунку на одну особу Рівненської області менший ніж середньо державний обсяг ВРП держави у розрахунку на одну особу. Найбільша різниця між обсягами була у 2009 році, коли обсяг ВРП регіону у розрахунку на одну особу становив лише 68,05% від державного. Найбільше обсяг ВРП регіону у розрахунку на одну особу наблизився до державного обсягу у 2011 році і становив 99,15%. Якщо з 2009 до 2011 року ми спостерігали збільшення значення співвідношення, то у 2012-2013 рр обсяг знизився.

Для характеристик рівня безробіття у Рівненської області по відношенню до безробіття у державі розглянемо таблицю 10.

Таблиця 10 Динаміка співвідношення обсягу ВРП Рівненської області у розрахунку на одну особу до обсягу ВРП на одну особу в середньому по державі протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	Чисельність безробітних регіону, тис.ос.	66,9	60,8	56,8	53,3	51,4
2	Чисельність безробітних держави, тис.ос.	1958,8	1785,6	1732,7	1657,2	1576,5
3	Співвідношення чисельності безробітних регіону, до чисельності безробітних держави, %	3,42	3,41	3,28	3,22	3,26
4	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-0,01	-0,14	-0,20	-0,15
	ланцюгові	-	-0,01	-0,13	-0,06	0,04

Рис.11. Динаміка чисельності безробітних регіону та чисельності безробітних в державі у 2009-2013 роках

На основі проведеного аналізу бачимо, що співвідношення чисельності коливається від 3,22% у 2012 році, коли частка безробітних Рівненської області у загальній чисельності безробітних держави мала найменше значення за аналізований період, і до 3,42% у 2009 році, коли частка мала максимальне значення. Загалом частка безробітних Рівненської обласні займає невеликий відсоток у загальній чисельності безробітних країни.

Порівняння Індексу споживчих цін Рівненської області та Індексу споживчих цін держави відображено у таблиці 11.

Таблиця 11 Динаміка співвідношення обсягу ВРП області у розрахунку на одну особу до обсягу ВРП на одну особу по державі протягом 2009-2013 років

№ з/п	Показники	Значення показників
		2009	2010	2011	2012	2013
1	ІСЦ регіону, %	122,1	112,0	108,3	103,4	98,9
2	ІСЦ держави, %	112,3	109,1	104,6	99,8	100,5
3	Співвідношення ІСЦ регіону та ІСЦ держави, %	108,73	102,66	103,54	103,61	98,41
4	Абсолютні відхилення, %-х пунктів
	базисні	-	-6,07	-5,19	-5,12	-10,32
	ланцюгові	-	-6,07	0,88	0,07	-5,20

Рис.12. Динаміка обсягів ВРП області в розрахунку на одну особу та ВРП держави в розрахунку на особу у 2009-2013 роках

Як бачимо з табл.11 та з рис.12 майже протягом всього досліджуваного періоду ІСЦ Рівненської області був більший, ніж ІСЦ держави, у 2013 - менший на 1,59%. Найбільш наближені значення були у 2011 році, коли ІСЦ регіону був більший лише на 3,54%, а найбільший розрив був у 2009 році, коли ІСЦ регіону був більший за ІСЦ держави на 8,73%.

Висновок

Отже, проаналізована інформація з макроекономічних показників щодо роботи економіки області в 2009 - 2013 р. свідчить про зростання обсягів валового регіонального продукту. Спостерігалося підвищення місця області у рейтингу за цим показником серед інших регіонів України. Цього було досягнуто за рахунок зростання обсягів валової доданої вартості у більшості видів економічної діяльності. Але за обсягом валового регіонального продукту в розрахунку на одну особу область серед інших регіонів України продовжувала займати низьку позицію.

Причиною цього було, перш за все, скорочення випуску товарів та послуг у промисловості, сферах фінансової та страхової і професійної, наукової та технічної діяльності.

По-друге, зафіксовано зростання питомої ваги проміжного споживання у випуску товарів та послуг в цілому по області. Це свідчить про зниження ефективності виробництва продукції, неконкурентоспроможність вітчизняних товарів та послуг і веде до зменшення обсягів валової доданої вартості.

Для подальшого зростання обсягу валового регіонального продукту необхідно активізувати роботу із забезпечення реалізації державної політики щодо пожвавлення економіки області.

З цією метою необхідно створити більш прийнятні умови для ведення підприємницької діяльності, активізувати залучення вітчизняних та іноземних інвестицій. Зокрема, треба продовжувати структурно-інноваційне оновлення та модернізацію виробництва у пріоритетних напрямках розвитку економіки області. Проведення цих заходів сприятиме зростанню обсягів валового регіонального продукту області.

У порівнянні 2010 роком, сьогодні стан ринку праці області покращується, але показники, все ж, невтішні. Існує потреба у шляхах вирішення проблем зайнятості та ринку праці.

Список використаної літератури

1. Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/fin19567.html.

2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Рофе А.И., Збышко Б.Г., Ишин В.В. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов труда: Учеб. пособие / Под ред. проф. А.И. Рофе.- М.: "МИК", 1997.- 160 с.

4. Про зайнятість населення [Електронний ресурс] : Закон України // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=803-12.

5. Богиня Д.П. Основи економіки праці : навч. посіб. / Д.П. Богиня. - 3-тє вид. - К. : Знання-Прес, 2002. - С. 270.

6. Лопатіна К.А. Стан та напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні/ К. А Лопатіна // Управління розвитком. -2011. - №16(113). С. 85-86

7. Рівень безробіття в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. rbc.ua/.

8. Петюх В.М. Ринок праці : [навч. посіб.] / В.М. Петюх. - К. : КНЕУ, 2009. - 288 с.

9. Шевченко Л.С. Ринок праці: сучасний економічно-теоретичний аналіз: [монографія] / Л.С. Шевченко. - X. : Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2008. -336 с.

10. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - 851 с.

11. Безкровний, А.В. Розвиток інфляційного процесу в Україні[Текст] / А.В. Безкровний // Економіка АПК. - 2009. ? № 1. - 77 c.

12. Малютін О.К. Концепція поліпшення інвестиційного клімату в Україні// Фінанси України.- 2008. - № 11 (156). - С. 65-74.

13. Данилишин Б.М. Інвестиційна політика в Україні : монографія / Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, О.І. Дацій. - Донецьк: "Юго-Восток, Лтд", 2006. - 292 с.

14. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року: Постанова КМУ від 21 липня 2006 р. № 1001 [Електронний ресурс]. - URL: http://www.kmu.gov.ua/control.

15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", від 16.04.1991 №959-XII із змінами і доповненнями. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=959-12.

16. Крилова Н.В. Управління міжнародними торговельними операціями [Текст]: навч. посібник / Н.В. Крилова; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2008. - 232 с.

17. Туріянська М.М. Інвестиційні джерела: Монографія. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2004. -318с.

18. Лушкін В.А. Інвестиції та економічний розвиток. Монографія - Житомир, 2002 -256с.

Размещено на Allbest.ru