Заробітна плата як індикатор якості рівня життя населення та економічної ефективності розвитку

Державне статистичне спостереження підприємств надає оперативну інформацію стосовно розміру номінальної заробітної плати, стану її виплати, неповної зайнятості (вимушеної та добровільної), використання робочого часу, умов праці та пов'язаних з ними пільг та компенсації працівникам, підготовки та підвищення кваліфікації кадрів на виробництві, стану укладання колективних договорів, а також характеристик якісного складу окремих категорій працівників за рівнем освіти, віком.

З метою забезпечення міжнародних співставлень а також в умовах поширення вимушеної неповної зайнятості в національній статистичній практиці номінальна заробітна плата розраховується: на одного штатного працівника; одну відпрацьовану годину; на одного працівника в еквіваленті повної зайнятості.

Джерелом отримання первинних даних на рівні підприємства, установи, організації щодо розміру нарахованої номінальної заробітної плати працівників, а також усіх видів податків та відрахувань із заробітної плати є такі форми первинного обліку:

– №Т-49 «Розрахунково-платіжна відомість»

– №Т-51 «Розрахункова відомість»;

– №Т-52 «Розрахунок заробітної плати»;

– №Т - 54» Особовий рахунок»;

– №Т-54а «Особовий рахунок»;

– №Т-55 «Накопичувальна картка обліку виробітку і зарплати»;

– №Т-56 «Накопичувальна картка обліку зарплати».

У статистичній звітності з праці сума нарахованої номінальної заробітної плати відображається за календарний період (з першого по останнє число звітного періоду - місяця, кварталу, року) незалежно від фактичного терміну виплати заробітної плати.

Сума заборгованості з виплати заробітної плати це сума невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: працівникам облікового складу; тим, хто не перебуває в обліковому складі підприємства; звільненим працівникам.

При цьому заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування із фонду оплати праці, за винятком обов'язкових утримань (прибутковий податок та сума зборів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), яка не виплачена до першого числа місяця, наступного за звітним. Визначення розміру заборгованості заробітної плати здійснюється за методологічними положеннями з організації державного статистичного спостереження «Стан виплати заробітної плати».

Особливістю спостереження про стан виплати заробітної плати є те, що для його організації застосовується форма статистичної звітності №1-ПВ (місячна) «Звіт з праці». Спосіб збирання та розповсюдження інформації при обстеженні стан виплати заробітної плати (СВЗП) взаємопов'язаний з організацією ОПСП. За ступенем охоплення одиниць це спостереження відноситься до несуцільного основного масиву, а за часом реєстрації даних - поточне.

Органи державної статистики здійснюють контроль за достовірністю, об'єктивністю, повнотою та своєчасністю виконання робіт щодо подання державної статистичної звітності. Для досягнення зазначеної мети застосовують наступні методи контролю:

- здійснення цільових планових та ініціативних перевірок достовірності даних статистичної звітності;

- співставлення однойменних показників з альтернативних джерел інформації.

Для виконання цієї роботи між Державною службою статистики та Пенсійним зондом 30 грудня 2004 року підписано Угоду про взаємодію інформаційних систем. На першому етапі, в результаті обміну інформацією, відбулось порівняння даних щодо чисельності працівників, зайнятих на підприємствах, в установах та організаціях, їх заробітної плати та стану виплати. На другому етапі здійснено комплекс робіт щодо забезпечення постійного контролю достовірності даних про розміри заборгованості із заробітної плати на регіональному рівні.

В процесі обробки первинної інформації використовуються дані поточної звітності, а також дані попереднього періоду для контролю. Тому в базі даних на районному та обласному рівні зберігаються первинні звіти за попередні періоди.

2. Статистичний аналіз в економіці регіону (на прикладі Львівської області)

2.1 Аналіз заробітної плати в економіці області

Аналіз показників заробітної плати доцільно розпочати з оцінки динамічних рядів. Аналізуючи оплату праці у Львівській області ми використовували статистичні дані 2002-2010 років. За цей період в економіці області, як і загалом у країні, спостерігалася позитивна динаміка зростання рівня номінальної заробітної плати (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Номінальна заробітна плата в економіці Львівської області та показники її динаміки [29]

Роки	Середньомісячна номінальна заробітна плата	Абсолютний приріст, грн.	Коефіцієнти зростання (Кзр)	Темпи приросту, відсотків Тпр	Абсолютне значення 1% приросту
		Порівня-но з 1995 р.	Порівняно з попереднім роком	Порівняно з 1995 р.	Порівняно з попереднім роком	Порівняно з 1995 р.	Порівняно з попереднім роком
1995	62,19	-	-	-	-	-		-
2002	339,31	277,12	277,12	5,46	5,46	445,60	445,60	0,62
2003	419,14	356,95	79,83	6,74	1,24	573,97	23,53	3,39
2004	523,32	461,13	104,18	8,41	1,25	741,49	24,86	4,19
2005	713,16	650,97	189,84	11,47	1,36	1046,74	36,28	5,23
2006	923,3	861,11	210,14	14,85	1,29	1384,64	29,47	7,13
2007	1182,63	1120,44	259,33	19,02	1,28	1801,64	28,09	9,23
2008	1570,18	1507,99	387,55	25,25	1,33	2424,81	32,77	11,83
2009	1667,26	1605,07	97,08	26,81	1,06	2580,91	6,18	15,70
2010	1941,34	1879,15	274,08	31,22	1,16	3021,63	16,44	16,67

За даними показників, розрахованих у табл. 2.1, в економіці Львівської області спостерігається зростання номінальної заробітної плати: у 2010 р. показник зріс порівняно з 2009 р. на 274,08 грн. (або на 16,44%), щодо 2005 р. показники динаміки становили 1228,18 грн. або 172,22% відповідно.

Середня заробітна плата за дев'ять років дорівнює 1031 грн., середній абсолютний приріст дорівнює 200,25 грн.

Рис. 2.1. Динаміка рівня заробітної плати у Львівській області за 2000-2010 рр.

Якщо порівнювати рівень заробітної плати в Україні та Львівській області з 2000-2004 р. є майже однакові, а з 2005 р. ця різниця збільшується і на 2010 р. складає 298 грн.

При дослідженні номінальної заробітної плати виявлено, що статистична регресія близька до поліноміальної залежності, тому теоретичну регресію доцільно представляти у вигляді полінома. Достовірність взаємозв'язку номінальної заробітної плати з фактором часу доведена відповідними розрахунками за допомогою побудови тренду параболи. Однофакторна регресійна модель матиме вигляд:

, (2.1)

де - номінальна заробітна плата;

- період року, на який розраховується заробітна плата.

Величина коефіцієнт детермінації для України () доводить статистичну не випадковість виявленої тенденції. Він показує, що в побудованій однофакторній моделі зміни на 94,82% можливо пояснити впливом фактора . При цьому на долю інших факторів, які не включені до моделі, припадає 5,18% зміни залежної змінної. Коефіцієнт кореляції дорівнює 0,974. Отже, вплив фактора часу на рівень номінальної заробітної плати можна вважати суттєвим.

Оскільки лінія тренду поліноміальна, то стандартна похибка розраховується за формулою (2.2.).

. (2.2.)

Стандартна похибка моделі - 150,53 грн.

Таблиця 2.2. Прогноз заробітної плати на Львівщині

Роки	Точковий прогноз	Інтервальний прогноз
	y=13,712*+15,804*+164,27	Нижня межа	Верхня межа
2011	2328,59	2178,06	2479,12
2012	2687,22	2536,67	2837,75

Із вище наведених розрахунків стверджуємо, що із ймовірністю 95% очікуване значення заробітної плати у 2011 році становить 2328,59 грн, із можливими коливаннями, які формують нижню та верхню межі прогнозів: [2178,06; 2479,12]. Прогнозне значення досліджуваного показника у 2012 році знаходитиметься в межах від 2536,67 до 2837,75 грн.

Таблиця 2.3. Коефіцієнти регресії та їх значущість

	Коэффициенты	Стандартная ошибка	t-статистика	P-Значение	Нижние 95%	Верхние 95%
Y-пересечение	164,27	71,87	2,29	0,05	-1,47	330,01
Переменная X 1	15,80	27,53	0,57	0,03	-47,68	79,28
Переменная X 2	13,71	2,23	6,14	0,00	8,56	18,87

У табл. 2.3. у стовпці Коефіцієнти виписано значення параметрів рівняння: у стрічці Вільний член записане значення параметра а, в стрічці Коефіцієнт біля - параметра b, Коефіцієнт біля - параметра с. У стовпці Стандартна похибка подано похибки коефіцієнтів, t-Статистика - відношення значення коефіцієнтів до її стандартних похибок, P-значення - імовірності отриманих у попередньому стовпці статистичних характеристик. Ці ймовірності вказують на істотність параметрів рівняння регресії - в нашому випадку, якщо значення імовірностей більше 0,05, то параметр вважається неістотним. У стовпці Нижня межа 95,0% та Верхня межа 95,0% подано межі довірчих інтервалів із рівнем довіри 95%.

Для того, щоб нівелювати вплив цінового чинника на заробітну плату, розраховують індекс реальної заробітної плати (за формулою 1.4 ).



Рис. 2.2. Індекси заробітної плати та споживчих цін у Львівській області

Як бачимо з рис. 2.2. індекс реальної заробітної плати за останні роки найнижчим був у 2008 році і становив 96,9%, найвищим у 2005 році - 134,3%.

Дані свідчать про те, що впродовж 2005-2010 рр. темпи зростання реальної заробітної плати були досить повільними у порівнянні не тільки з номінальною заробітною платою. Як і в 2000 р. динаміка реальної заробітної плати в 2010 р. була нижчою, ніж динаміка індексу споживчих цін.

Ці тенденції дають підставу стверджувати, що незважаючи на існуючу позитивну динаміку, зростання номінальної заробітної плати в Україні, купівельна спроможність працюючих громадян щорічно знижується, про що свідчать порівняння з індексом споживчих цін у 2010 р.

А зараз дослідимо темпи зміни реальної заробітної плати за 2005-2010 роки на сезонність. Розрахунок індексів сезонності здійснювали на основі постійної.



Рис. 2.3. Індекси сезонності темпів зміни реальної заробітної плати

Аналіз сезонності показав, що найбільше зростання припадає на грудень, а найменше - на січень.

На підвищення рівня оплати праці в області впливає підвищення в законодавчому порядку розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Прожитковий мінімум - це вартісна оцінка мінімуму життєвих засобів, необхідних для підтримки життєдіяльності та відновлення робочої сили працівника. Прожитковий мінімум є законодавчо визначеним базовим державним соціальним стандартом, на основі якого встановлюються соціальні гарантії та стандарти у сфері доходів населення.

Величина мінімальної заробітної плати звичайно визначається на основі прожиткового мінімуму, який розраховується за нормативами задоволення мінімальних потреб у товарах і послугах з урахуванням рівня цін, і повинна відповідати йому. Якщо такої відповідності немає, то це свідчить про відставання економічного розвитку країни або про недосконалість існуючої системи розподілу.



Рис. 2.4. Динаміка мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму за 2002-2010 роки

З рис. 2.4. чітко видно що мінімальна заробітна плата є нижчою за прожитковий мінімум але з 2009 року вона дорівнює прожитковому мінімуму. Найбільша різниця між розміром прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати за останні роки спостерігалась у 2005 р. - 191 грн та у 2004 р. - 182 грн, а найнижчою у 2005 р. - 125 грн. Станом на 1.01.2002 року мінімальна заробітна плата дорівнювала 140 грн. До 2011 року вона збільшилась у 6,7 рази і становить 941 гривню. Прожитковий мінімум збільшився з 365 грн. у 2002 році до 941 грн. у 2011 році, тобто майже у 2,6 рази.

На 1.01.2012 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1073 грн, а на 01.04.20112 - 1094 грн.



Рис. 2.5. Динаміка кількості працівників, яким заробітну плату нараховано у межах законодавчо встановлених соціальних стандартів на Львівщині

Як бачимо з рис. 2.5. простежується тенденція до зниження кількості працівників, яким заробітну плату нараховано у межах законодавчо встановлених соціальних гарантій. З 2002 по 2005 роки різко зменшилась кількість працівників яким заробітну плату нараховували в межах законодавчо встановлених соціальних стандартів. У 2010 році порівняно із 2008 роком кількість працівників, яким заробітна плата нараховувалась у межах прожиткового мінімуму зменшилась у 2 рази. У 2007 році кількість працівників яким нараховували заробітну плату у межах мінімальної була найнижчою за останні роки і становила 5,3%.

Рис. 2.6. Розподіл найманих працівників за розміром заробітної плати у Львівській області

Як бачимо, з рис. 2.6. різко зменшилась кількість працівників у Львівській області із заробітною платою до 1000 грн. у порівнянні із 2009 роком, тоді як кількість працівників із розміром заробітної плати від 1000 до 1500 грн залишились майже незмінною. А найбільше у порівнянні з попереднім роком зросла частка працівників із заробітною платою 1500-2000 грн.

Інтенсивність зростання середньої номінальної заробітної плати упродовж дев'яти років носила нерівномірний характер, зокрема, найбільше зростання цього показника було зафіксовано у 2008 році. Заробітна плата, як і у попередні роки, залишається основним компонентом та джерелом доходів населення Львівської області.

Низька заробітна плата стимулює підвищений неефективний сукупний попит на робочу силу, який не відповідає реальним потребам економіки і призводить до гальмування процесів продуктивної зайнятості та недовикористання трудового потенціалу.

2.2 Оцінка диференціації заробітної плати за видами економічної діяльності Львівщини

Галузева диференціація характеризує відмінності у рівнях заробітної плати працівників різних видів економічної діяльності та галузей промисловості. Галузева диференціація формується під впливом особливостей змісту, умов праці, професійно-кваліфікаційної структури працівників, результатів діяльності підприємств галузі тощо. Наявність об'єктивної й обґрунтованої диференціації заробітної плати є умовою підвищення її мотиваційної функції [42, с. 16].



Рис. 2.7. Середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника у Львівській області за 2009-2010 роки

Найбільшу заробітну плату у Львівській області отримують працівники які займаються фінансовою діяльністю - 3577 грн. У 2000 році вона була на рівні 452 грн, у 2005-1239,15 грн, у 2007 році вона збільшилась до 2240 грн, у 2008 році становила 3050 грн, а у 2009 році 3180 грн. Загалом в період з 2005 по 2010 роки заробітна плата цього сектора економіки зросла в 2,9 рази тобто на 3454 грн. Найбільший темп розвитку вона набула з 2007 по 2008 роки і збільшилась на 810 грн. Найменший - з 2008 по 2009 роки, де вона збільшилась на 130 грн.

У 2010 році особи, які займались діяльністю транспорту і зв'язку отримували другу за розміром середню номінальну заробітну плату і вона становила 2631 грн. Так само цей вид діяльності займав це місце з 2003 по 2005 роки і особи. Але із 2009 роки вона займала третє місце.

Третє місце, на сьогоднішній день, займають працівники державного управління. У порівнянні з 2009 роком розмір номінальної заробітної плати збільшився на 4%, а у порівнянні з 2005 роком збільшилась у 2,5 рази. Також одну з найвищих заробітних плат отримують працівники промисловості та працівники сфери послуг та зв'язку.

Найменшу заробітну плату отримують працівники готелів та ресторанів, будівництва, охорони здоров'я, рибальства та рибництва та охорони здоров'я. У 2010 році їхня заробітна плата становить 1198 грн., 1310 грн., 1340 грн., 1478 грн., що приблизно на 70% менше, ніж у фінансовій діяльності.

Таблиця 2.4. Статистичні характеристики рівня та диференціації оплати праці за видами економічної діяльності у Львівській області

Показники	2000 р.	2005 р.	2010 р.	2005 р. порівняно з 2000 р., %.	2010 р. порівняно з 2005 р., %.
Середньомісячна заробітна плата, грн.	196,44	713,16	1941,48	363,04	272,24
За видами економічної діяльності:
максимальна, грн.	451,61	1239,15	3577,23	274,38	288,68
мінімальна, грн.	66,13	338,64	1197,80	512,08	353,71
Медіана, грн.	177,87	646,78	1793,57	363,63	277,31
Перший квартиль, грн.	134,93	507,46	1507,37	376,09	297,04
Третій квартиль, грн.	229,52	798,85	2153,31	348,05	269,55
Розмах варіації, грн.	385,48	900,51	2379,43	233,61	264,23
Середнє квадратичне відхилення, грн.	91,7	227,36	584,98	247,94	257,29
Коефіцієнт осиляції, %	196,23	126,27	122,56	64,35	97,06
Квадратичний коефіцієнт варіації, %	46,68	31,88	30,13	68,3	94,51
Квартильний коефіцієнт варіації, %	26,59	22,53	18,01	84,72	79,94
Квартильний коефіцієнт диференціації, %	25,95	22,31	17,65	85,95	79,1

Результати розрахунків свідчать про значне зростання усіх характеристик рівня оплати праці. У 2005 р. порівняно із 2000 р. найвищими темпами збільшувалась мінімальна заробітна плата та перший квартиль, а у 2010 р. порівняно із 2005 р. перший квартиль та максимальна заробітна плата. У 2010 р. половина працівників отримували заробітну плату меншу за 1793,57 грн, а половина - більшу. Різниця між найвищим та найнижчим показниками (розмах варіації) становить 2378,43 грн.

Значення квадратичного коефіцієнта варіації, квартильних коефіцієнтів варіації та диференціації свідчать про те, що зберігається значна галузева диференціація оплати праці, водночас динаміка цих коефіцієнтів порівняно з 2000 р. дає підстави стверджувати про скорочення її розмірів та інтенсивності.

Рис. 2.8. Середньомісячна заробітна плата в еквіваленті повної зайнятості за видами економічної діяльності у 2010 році

Заробітна плата в еквіваленті повної зайнятості є вищою, ніж заробітна плата штатного працівника. Зокрема, у будівництві вища 42,2%, у транспорті - 6%, у діяльності пошти та зв'язку - 13%.

Співвідношення заробітної плати чоловіків і жінок найвищим є у рибальстві та рибництві і дорівнює 108,2% (тобто заробітна плата жінок на 8,2% вища від заробітної плати чоловіків), а також у лісовому господарстві та операціях з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям становить відповідно 99,7% та 97,3% (рис. 2.9).



Рис. 2.9. Заробітна плата за основними видами діяльності чоловіків і жінок у 2010 році на Львівщини

Як видно з рис. 2.9, найнижчим співвідношенням є у діяльності пошти та зв'язку та сільському господарстві, мисливстві та пов'язаних із ним послугами та у сфері культури і спорту. Заробітна плата чоловіків є вищою у діяльності пошти та зв'язку на 1640,93 грн.

Співвідношення заробітної плати жінок та чоловіків у Львівській області у 2010 р. становить 82,1%.

Гендерні відмінності в оплаті праці українців є досить стабільним явищем. Загалом по економіці співвідношення заробітної плати жінок та чоловіків за останні три роки (2008-2010 рр.) становило відповідно 72,8%, 79,3% та 82,1%. Але гендерний розрив у розрізі видів економічної діяльності має певні відмінності. У сільському господарстві заробітна плата середньостатистичної жінки за даними 2010 р. складає 99,7% заробітної плати чоловіків. Водночас у фінансовій діяльності це співвідношення не перевищує 76,1%.

В економічній літературі, присвяченій аналізу гендерних відмінностей в оплаті праці, найчастіше виокремлюють три основні причини відмінностей розміру заробітної плати жінок і чоловіків. Насамперед, гендерний розрив в оплаті праці пояснюється відмінностями у розмірі нагромадженого людського капіталу як загального, так і специфічного. Друга причина полягає у концентрації зайнятих чоловіків та жінок у різних сферах діяльності, на різних посадах, і професіях; третя свідчить про наявність дискримінації жінок на ринку праці.

Рис. 2.10. Середньомісячна заробітна плата за видами промислової діяльності у 2010 році на Львівщині

У 2010 році у промисловості розмір середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника становив 2120,26 грн, що на 328 грн більше, ніж у 2009 році, і на 452 грн більше, ніж у 2008 році. У добувній промисловості заробітна плата одного штатного працівника була 3394,1 грн, тоді як у переробній промисловості - 1832,91 грн.

У порівняні з 2009 р. найбільше заробітна плата зросла у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення, виробництві транспортних засобів та устаткування, виробництво електричного та оптичного устаткування. А найменше відбулось зростання заробітної плати у добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних (на 73,15 грн), целюлозно-паперовому виробництві і видавничій діяльності (на 150,03 грн) та в обробці деревини та виробів з деревин, крім меблів (на 181,63 грн).

У порівнянні з 2005 р. розмір найбільше зростання розміру заробітної плати відбулось у хімічному виробництві (у 3,5 рази) та у добувній промисловості (у 3,2 рази), а найменше - у целюлозно-паперовій діяльності (у 1,8 рази).

Рис. 2.11. Середньомісячна заробітна плата за основними видами промислової діяльності у розрізі статей в Львівській області у 2010 році

Найвищою заробітна плата жінок є у нафтопереробленні та хімічному виробництві, а найнижчою - у добувній промисловості, тоді як чоловіків найнижча заробітна плата - у виробництві шкіри та виробів зі шкіри.

Співвідношення заробітної плати чоловіків і жінок найвищим є у добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних та обробленні деревини (108,7% та 108,2% відповідно), а найнижчим у добувній промисловості -52,3% і виробництві транспортних засобів та устаткування - 76,7%.



Рис. 2.12. Структура нарахованого фонду оплати праці за видами економічної діяльності у Львівській області в 2010 році

Як бачимо з рис. 2.12. найбільшим є фонд основної заробітної плати у діяльності готелів та ресторанів і становить 86%, у сільському господарстві і мисливстві - 83,8%, а також у торгівлі, ремонту автомобілів, побутових приладів -77,3%. Щодо фонду додаткової заробітної плати, то найбільшим він є у державному управлінні - 50,9%, а також освіті - 36,1% і у діяльності транспорту - 35,3%. А щодо інших заохочувальних та компенсаційних виплат, то їх значення найвище у державному управлінні - 10,2%, а найнижчим у сільському господарстві - 0,6%.

Для аналізу диференціації заробітної плати за видами економічної діяльності визначимо коефіцієнти локалізації () та коефіцієнт концентрації (К) за середньообліковою кількістю штатних працівників та річним фондом заробітної плати:

(2.2.)

(2.3.)

де - відповідно питома вага кожного і-го виду економічної діяльності за середньообліковою кількістю штатних працівників і річним фондом заробітної плати.

Таблиця 2.5. Вихідні показники для розрахунку показників концентрації та локалізації [11, с. 18]

Види економічної діяльності	Фонд оплати праці, млн грн	Середньооблікова кількість штатних працівників, тис. осіб
	2000	2005	2010	2000	2005	2010
Усього	1295,4	4606,7	8210,2	566,168	466,182	384,142
Сільське господарство, мисливствота пов'язані з ними послуги,	74,7	155,5	235,1	82,173	25,097	14,163
Рибальство, рибництво	1,1	4,9	6,7	0,578	0,52	0,424
Промиисловість	567,3	1840,2	3401,4	221,839	166,886	138,863
Будівництво	92,2	393,5	411	40,784	40,536	27,934
Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	139,8	615,3	1174,3	70,841	69,905	70,084
Діяльність готелів та ресторанів	12,5	69,1	132,8	10,828	11,389	10,435
Діяльність транспорту та звязку	231,1	898,7	1704,1	65,713	59,571	56,787
Діяльність пошти та зв'язку	39,5	181,7	334,3	12,634	13,758	11,04
фінансова діяльність	44,9	30,8	59,9	9,253	4,199	4,275
операції з нерухомим майном, оренда, інженіринг та надання послуг підприємцям	78,2	385,8	737,1	34,914	42,224	40,541
Освіта	11,4	21,9	36	3,906	2,761	2,275
охорона здоровя та надання соціальної допомоги	21,9	92,4	181,5	11,857	11,538	11,049
Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури і спорту	18,1	92,1	130,3	12,423	12,171	8,312

Коефіцієнт локалізації більший за одиницю тоді, коли за певним видом економічної діяльності вищим є рівень концентрації фонду заробітної плати порівняно з кількістю штатних працівників. Коефіцієнт концентрації є узагальненою характеристикою розподілу штатних працівників і фонду заробітної плати за видами економічної діяльності. При К=0 розподіл за цими двома показниками повністю збігається, тобто концентрація відсутня, а якщо значення коефіцієнта наближається до 1 (або 100%), то концентрація є високою. Тенденція динаміки зазначених коефіцієнтів свідчить про зростання або зменшення концентрації фонду оплати праці, а отже, й її диференціації за видами економічної за видами економічної діяльності.

Таблиця 2.6. Коефіцієнти концентрації та локалізації за видами економічної діяльності

Види економічної діяльності	2000 р.	2005 р.	2010 р.
	Li	| di-Di |	Li	| di-Di |	Li	| di-Di |
Сільське господарство, мисливствота повязані з ними послуги,	0,397	8,747	0,627	2,008	0,777	0,823
Рибальство, рибництво	0,832	0,017	0,954	0,005	0,739	0,029
Промиисловість	1,118	4,611	1,116	4,148	1,146	5,28
Будівництво	0,988	0,086	0,982	0,153	0,688	2,266
Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	0,863	1,72	0,891	1,639	0,784	3,941
Діяльність готелів та ресторанів	0,505	0,948	0,614	0,943	0,595	1,099
Діяльність транспорту та звязку	1,537	6,233	1,527	6,73	1,404	5,973
Діяльність пошти та зв'язку	1,366	0,818	1,336	0,993	1,417	1,198
Фінансова діяльність	2,121	1,832	0,742	0,232	0,656	0,383
Операції з нерухомим майном, оренда, інженіринг та надання послуг підприємцям	0,979	0,13	0,925	0,683	0,851	1,576
Освіта	1,276	0,19	0,803	0,117	0,74	0,154
Оохорона здоровя та надання соціальної допомоги	0,807	0,404	0,81	0,469	0,769	0,666
Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури і спорту	0,637	0,797	0,766	0,612	0,733	0,577
Коефіцієнт концентрації		13,267		9,366		11,982

Результати розрахунку за видами економічної діяльності значень коефіцієнта локалізації демонструють при >1 тенденцію до їх зменшення (секції будівництво, фінансова діяльність, операції з нерухомим майном), водночас при низьких значеннях (<1) вони або зростають (секції сільське господарство та пов'язані з ним послуги; надання комунальних та індивідуальних послуг), або зменшуються (секція діяльність готелів та ресторанів).

Співвідношення максимального та мінімального значень коефіцієнта локалізації, які дорівнювали у 2000 р. 5,3, у 2005 р. - 2,5, а у 2010 р. -2,4, свідчить про те, що диференціація заробітної плати за видами економічної діяльності скоротилася за 2000-2010 рр. Динаміка значень коефіцієнта концентрації фонду оплати праці за видами економічної діяльності (2000 р. - 13,27%, 2005 р. -9,37%, 2010 р. - 11,98%) свідчить про його зменшення в цілому, а отже, скорочення диференціації заробітної плати.

Отже, проведені підтверджують висновки науковців про те, що зберігаються розбіжності у рівнях заробітної плати за видами економічної діяльності, проте існує тенденція до зниження їхньої диференціації.

2.3 Регіональні аспекти аналізу заробітної плати Львівщини

Зараз розглянемо заробітну плату у Львівській області у розрізі районів. На розмір заробітної плати в області багато чинників: співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці за професіями, рівнями кваліфікації, рівень компетенції працівників, прибутковість підприємств, розвиток галузей і території.



Рис. 2.13. Середньомісячна номінальна заробітна плата у розрізі міст Львівщини

Із рис. 2.13. чітко видно позитивну динаміку оплати праці у всіх містах Львівщини. Найбільш прогресивна динаміка у таких містах як Львів та Стрий. У цих містах оплата праці з 2005 по 2010 рік зросла в 2,6 рази. У 2005 році у Львові вона становила 802 грн, в місті Стрий 742 грн, до 2010 року вона піднялася до 2096 грн. у Львові і до 1988 грн у Стрию. Найменша середньомісячна оплата праці з 2005 по 2010 роки була в місті Новий Розділ, де вона становила 482 грн. на одну особу у 2005 році, та 1384 грн. у 2010 році.

У порівнянні з 2009 р. найбільше зростання рівня заробітної плати відбулось у м. Борислав на 33% та у м. Моршин - на 27,7%.



Рис. 2.14. Динаміка середньомісячної заробітної плати у розрізі районів у 2010 та 2005 роках

Цей рисунок нам показує що у всіх районах Львівської області як і в містах районного значення відбувається збільшення заробітної плати, тобто присутня позитивна динаміка. Найбільша середньомісячна заробітна плата найманих працівників спостерігається у Стрийському районі і становить у 2010 році 2382 грн. та 903 грн. у 2005. Сокальський район - другий за величиною заробітної плати, за період з 2005-2010 вона зросла 1674 грн. Найнижчу оплату праці в 2005 році у середньому за місяць отримували працівники Самбірського району яка становила 465 грн. З 2008 р. найнижчу заробітну плату отримують працівники Радехівського району, у 2010 р. це становить 1479 грн. Одна з найвищих заробітних плат також у таких районах як: Камянка-Буському, Сколівському та Миколаївському.

А зараз здійснимо групування районів за розміром заробітної плати. Згідно формули Стерджеса:

(2.4.)

у нас вийшло 6 груп.

Ширина інтервалу визначається як:

(2.5.)

і h=168,38.

Тепер розраховуємо коефіцієнт вирівнювання:

(2.6.)

Якщо >0,1 - сукупність можна згрупувати у ряд розподілу з однаковими інтервалами. Коефіцієнт вирівнювання становить 0,587.

Таблиця 2.7. Розподіл районів та міст Львівщини за рівнем заробітної плати

Середня заробітна плата, грн	Міста та райони Львівщини
(1371,21-1539,59)	м. Трускавець, Радехівський, Дрогобицький, Городоцький та Золочівський райони
(1539,59-1707,98)	м. Дрогобич, Самбірський, Жидачівський, Жовківський, Бродівський, Яворівський, Буський, Мостиський та Старосамбірський райони
(1707,98-1876,36)	м. Самбір, Пустомитівський, Турківський та Перемишлянський райони
(1876,36-2044,74)	м. Червоноград і м. Стрий, Миколаївський райони
(2044,74-2213,13)	м. Львів та м. Моршин, Сколівський район
(2213,13-2881,51)	м. Борислав, Стрийський, Сокальський та Кам'янка-Бузький райони

Як бачимо у м. Борислав середня заробітна плата вийшла одна із найвищих у Львівській області, а це тому що у місті є УБР (управління бурових робіт), де працівники отримують високу заробітну плату. Тоді як у м. Моршин та м. Трускавець середня заробітна плата є нижчою, ніж у Турківському районі. А це тому, що у цих містах є санаторії та курорти і працівники працюють неповний робочий день. В Сокальському районі налічується 26 промислових підприємства, з них 6 вуглевидобувних підприємств та ряд підприємств з іноземними інвестиціями, де працівники отримують високу заробітну плату.

Таблиця 2.8. Статистичні характеристики рівня та диференціації заробітної плати у розрізі міст та районів Львівщини

Показники	2000 р.	2005 р.	2010 р.	2005 р. порівняно з 2000 р., %.	2010 р. порівняно з 2005 р., %.
Середньомісячна заробітна плата, грн.	196	713	1941	363,78	272,23
у розрізі міст та районів Львівщини
Максимальна, грн.	246,36	902,9	2381,51	366,5	263,76
Мінімальна, грн.	89,65	464,56	1371,21	518,19	295,16
Медіана, грн.	155,39	588,93	1702,69	379	289,12
Перший квартиль, грн.	122,51	563,02	1554,65	459,59	276,13
Третій квартиль, грн.	184,64	693,38	1988,46	375,54	286,78
Розмах варіації, грн.	156,71	438,34	1010,3	279,71	230,48
Середнє квадратичне відхилення, грн.	43,32	105,91	289,08	244,49	272,96
Коефіцієнт осиляції, %	79,95	61,48	52,05	76,89	84,66
Квадратичний коефіцієнт варіації, %	22,1	14,85	14,89	67,21	100,27
Квартильний коефіцієнт варіації, %	19,99	11,07	12,74	55,36	115,1
Квартильний коефіцієнт диференціації, %	20,23	10,38	12,24	51,29	118

Результати розрахунків вищезазначених показників (табл. 2.8.) передусім свідчать про значне зростання усіх характеристик рівня оплати праці, при цьому в 2005 р. порівняно із 2000 р. найвищими темпами збільшувались мінімальне значення і перший квартиль, а у 2010 р. порівняно з 2005 р. найшвидше зросло мінімальне значення, а третій квартиль та медіана збільшувались повільніше та майже з однаковою швидкістю.

Різниця між найвищим та найнижчим показниками заробітної плати у 2010 р. (розмах варіації) становила 1010,30 грн., співвідношення - 1,7 разу.

Водночас обрахунок середньоквадратичного коефіцієнта варіації (якщо брати при цьому до уваги чисельність працівників, так і не брати) показує, що сукупність регіонів України за рівнем заробітної плати можна вважати якісно однорідною (зважений коефіцієнт варіації становить 13%, незважений - 14,89%, тобто менше критичної межи 33%).

На підвищення рівня оплати праці в області впливає підвищення в законодавчому порядку розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Таблиця 2.9. Коефіцієнти концентрації та локалізації заробітної плати у містах Львівщини

	2000 р.	2005 р.	2010 р.
	Li	| di-Di |	Li	| di-Di |	Li	| di-Di |
Львів (міськрада)	0,975	1,834	0,981	1,45	0,93	1,866
Борислав (міськрада)	1,008	0,026	0,933	0,143	1,498	0,199
Дрогобич (міськрада)	1,296	1,689	1,068	0,356	1,71	0,807
м. Моршин	0,402	1,643	1,143	0,139	0,92	0,025
м. Новий Розділ	0,553	0,921	1,65	0,467	1,581	0,316
м. Самбір	1,521	1,085	1,159	0,343	1,75	0,236
м. Стрий	1,153	0,546	0,874	0,566	1,021	0,156
м. Трускавець	1,4	0,829	1,295	0,841	1,031	1,15
м. Червоноград	1,049	0,223	1,003	0,012	0,903	0,263
Коефіцієнт концентрації		4,397		2,159		2,509

Результати розрахунку значень коефіцієнта локалізації демонструють при >1 тенденцію до їх зменшення (м. Трускавець та м. Червоноград) або зростання (м. Дрогобич та м. Стрий), водночас при низьких значеннях (<1) вони зменшуються (м. Львів).

Співвідношення максимального та мінімального значень коефіцієнта локалізації, які дорівнювали у 2000 р. 3,8, у 2005 р. - 1,8, а у 2010 р. -1,9, свідчить про те, що диференціація заробітної плати скоротилася за 2000-2005 рр., а у 2005-2010 рр. - знову зросла, проте не до рівня 2000 р. Динаміка значень коефіцієнта концентрації фонду оплати праці (2000 р. - 4,4%, 2005 р. - 2,2%, 2010 р. - 2,5%) свідчить про його зменшення 2000-2005 рр., а отже, скорочення диференціації заробітної плати, проте до 2010 р. диференціація заробітної плати в області знову зросла.

Таблиця 2.10. Коефіцієнти концентрації та локалізації заробітної плати по районах Львівщини

	2000 р.	2005 р.	2010 р.
	Li	| di-Di |	Li	| di-Di |	Li	| di-Di |
Бродівський район	0,894	0,662	1,081	0,427	1,061	0,265
Буський район	1,38	1,019	1,425	0,965	1,013	0,037
Городоцький район	1,263	0,96	1,16	0,571	1,384	1,235
Дрогобицький район	1,602	0,834	1,342	0,576	1,4	0,587
Жидачівський район	0,758	1,872	0,964	0,233	1,085	0,412
Жовківський район	1,278	1,326	1,15	1,054	1,387	2,099
Золочівський район	1,224	1,083	0,611	1,443	1,411	1,119
Кам`янка-Бузький район	0,808	1,391	0,795	1,585	0,745	1,911
Миколаївський район	0,948	0,443	1,046	0,233	1,035	0,155
Мостиський район	1,691	1,365	1,681	1,069	1,691	0,905
Перемишлянський район	1,476	0,66	1,137	0,223	0,502	1,059
Пустомитівський район	0,916	0,466	0,947	0,62	1,084	1,056
Радехівський район	1,248	1,066	1,258	0,854	1,467	2,028
Самбірський район	2,024	1,963	1,701	0,796	1,455	0,479
Сколівський район	0,782	0,579	0,987	0,029	1,042	0,082
Сокальський район	0,64	7,379	0,793	3,272	0,668	6,306
Старосамбiрський район	2,206	2,062	1,541	0,894	1,338	0,523
Стрийський район	1,005	0,025	0,804	1,534	0,719	3,029
Турківський район	1,543	0,416	1,386	0,287	1,571	0,373
Яворівський район	1,002	0,015	1,078	0,767	1,119	0,95
Коефіцієнт концентрації		12,792		8,715		12,305

Результати розрахунку значень коефіцієнта локалізації демонструють при >1 тенденцію до їх зменшення (Перемишлянський, Самбірський, Старосамбірський райони), водночас при низьких значеннях (<1) вони збільшуються (Бродівський, Жидівський, Пустомитівський та Сколівський райони).

Співвідношення максимального та мінімального значень коефіцієнта локалізації, які дорівнювали у 2000 р. 3,4, у 2005 р. - 2,8, а у 2010 р. -3,4, свідчить про те, що диференціація заробітної плати скоротилася за 2000-2005 рр., а у 2005-2010 рр. - знову зросла, до рівня 2000 р. Динаміка значень коефіцієнта концентрації фонду оплати праці (2000 р. - 12,8%, 2005 р. - 8,7%, 2010 р. - 12,3%) свідчить про його зменшення 2000-2005 рр., а отже, скорочення диференціації заробітної плати, проте до 2010 р. диференціація заробітної плати в області знову зросла майже до рівня 2000 року.

Рис. 2.15. Співвідношення рівнів заробітної плати міст та районів до середнього в економіці області у 2010 році

Як бачимо, (рис. 2.15.) у Стрийському, Сокальському, Камянка-Бузькому, Сколівському районах та у містах Борислав, Моршин, Стрий та Львів заробітна плата є вищою ніж в середньому по області. Тоді як у місті Новий Розділ вона є нижчою ніж в середньому по області на 28,7%, а у місті Трускавець на 29,4%.

3. Статистичне дослідження впливу заробітної плати на рівень життя та ефективність економіки України

3.1 Аналіз диференціації заробітної плати в розрізі регіонів України

Регулювання заробітної плати є одним із головних напрямків та механізмів регіональної політики доходів, оскільки варіація у розмірах заробітної плати значною мірою формує міжрегіональні відмінності за рівнем та вартістю життя населення. Заробітна плата традиційно належить до основних показників матеріального добробуту, зокрема доходів. У загальних доходах домогосподарств України заробітна плата становить найбільшу частку, і саме її динаміка визначає структурні зрушення у сукупних ресурсах домогосподарств [43, с. 140].

Дослідженню регіональної диференціації доходів і, зокрема, заробітної плати в Україні присвячені роботи Д. Богині, А. Колота, Е. Ліанової, В. Новикова, М. Романюка, У. Садової, М. Семикіної, Л. Черенько та інших авторів. Розробка та прийняття рішень у сфері регулювання політики доходів потребують оцінки ступеня регіональної диференціації заробітної плати, виявлення чинників, що її формують, та пошуку важелів регулювання.

На перший погляд, міжрегіональна диференціація заробітної плати в Україні є високою (рис. 3.1.). Найнижчий показник у Тернопільській області (у цій області рівень заробітної плати протягом останніх років був найнижчим). Найвищий рівень заробітної плати у місті Києві - 3431 грн. Вищі за середній по країні показники спостерігаються в таких регіонах - Донецькій, Дніпропетровській, Київській, Луганській та Запорізькій областях. Різниця між найвищим та найнижчим показниками регіональної заробітної плати (розмах варіації) становила 1772 грн., співвідношення - 2,1 разу.



Рис. 3.1. Диференціація заробітної плати у регіонах України у 2010 році

Водночас обрахунок середньоквадратичного коефіцієнта варіації (якщо брати при цьому до уваги чисельність працівників за регіонами, так і не брати) показує, що сукупність регіонів України за рівнем заробітної плати можна вважати якісно однорідною (зважений коефіцієнт варіації становить 21%, незважений - 17,4%, тобто менше критичної межи 33%). Без міст Києва і Севастополя, що мають спеціальний статус, коефіцієнт варіації зменшується майже вдвічі (12,6%). Більше того, в динаміці простежується тенденція до зменшення ступеня міжрегіональної варіації заробітної плати. При цьому розподілі регіонів у ранжованому ряді змінюється дуже мало.

Логічно припустити, що вирівнювання регіональних показників пов'язане із заходами державного регулювання заробітної плати, зокрема підвищенням її мінімального розміру та запровадженням єдиної тарифної сітки в закладах бюджетної сфери. На користь цього свідчить той факт, що співвідношення середнього і мінімального розмірів заробітної плати істотно зросло у всіх без винятку регіонах, але найбільшою мірою - у регіонах із найнижчими показниками заробітної плати. Якщо у 2000 році в зазначених регіонах середній рівень був у 1,4-1,6 рази вищим від законодавчо встановленого мінімального розміру, у 2005 році це співвідношення сягнуло 2,3 рази (у Тернопільській області). У регіонах з більш високими показниками заробітної плати ця пропозиція зросла дещо меншою мірою, за винятком м. Києва, де вона збільшилась з 3,1 до 5,0 рази. І у 2010 році це співвідношення знову зменшилось: у регіонах України середній рівень заробітної плати був 1,9-2,4 рази вищим від законодавчо встановленого мінімального розміру, лише у м. Києві він становив 3,7 рази. Найменша різниця між розміром середньої і мінімальної заробітної плати була у Волинській і Тернопільській областях.

Про зменшення диференціації свідчить також динаміка співвідношення регіональних показників заробітної плати із середньою по країні: в більшості регіонів з низькою заробітною платою це співвідношення зросло, і у всіх регіонах з високою (на загальному фоні) заробітною платою знизилося. Навіть по м. Києву рівень заробітної плати став дещо ближчим до середнього по країні: у 2000 році заробітна плата у столиці була на 76,1% вища від середнього національного показника, у 2005 р. - на 63,1%, а у 2010 р. - на 53,2%. Однак і надалі рівень заробітної плати на підприємствах м. Києва залишається недосяжним для інших регіонів - навіть у Донецькій області, яка має другий за величиною показник у країні, заробітна плата на третину нижча, а в більшості регіонів відставання становить 50% і більше. При цьому спостерігається цікава динаміка: порівняно із 2000 р. в регіонах із низькою заробітною платою відставання від столичного показника істотно скорочується, тоді як у регіонах із порівняно високою заробітною платою - збільшилось. Усе це свідчить про випереджальне зростання заробітної плати в регіонах з найнижчим її рівнем.

Аналіз розподілу працівників за розмірами нарахованої заробітної плати свідчить, що міжрегіональна диференціація заробітної плати формується переважно за рахунок відмінностей у представництві двох популярних категорій: працівників, у яких заробітна пата не виходить за межі законодавчо встановлених мінімальних соціальних гарантій, стандартів та високооплачуваних працівників (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1. Диференціація працівників за розмірами заробітної плати в регіонах України у грудні 2010 р. [26, с. 214-215]

Показники Регіони	Частка працівників, яким заробітна плата нарахована у межах, %
	не вище мінімального розміру (922 грн)	від 1000 грн до 2000 грн	від 2000 грн до 3500 грн	понад 3500 грн
Україна	7,2	46,0	28,5	18,3
АР Крим	8,0	49,1	28,6	14,3
Вінницька	10,7	51,8	27,4	10,1
Волинська	12,6	49,3	27,6	10,5
Дніпропетровська	5,2	43,1	31,0	20,7
Донецька	4,5	40,1	32,0	23,4
Житомирська	6,6	51,8	29,4	12,2
Закарпатська	6,8	47,9	32,9	12,4
Запорізька	7,9	43,2	28,8	20,1
Івано-Франківська	9,0	48,3	29,9	12,8
Київська	7,0	50,8	25,0	17,2
Кіровоградська	9,2	49,9	30,1	10,8
Луганська	4,9	43,4	31,1	20,6
Львівська	7,5	50,2	28,5	13,8
Миколаївська	8,6	46,5	26,8	18,1
Одеська	9,6	48,0	25,9	16,5
Полтавська	8,3	44,1	28,5	19,1
Рівненська	7,5	47,3	29,9	15,3
Сумська	9,8	49,9	28,7	11,6
Тернопільська	10,0	50,6	27,6	11,8
Харківська	8,4	46,2	28,9	16,5
Херсонська	9,0	53,0	27,4	10,6
Хмельницька	9,1	51,2	28,1	11,6
Черкаська	8,8	53,0	27,8	10,4
Чернівецька	9,7	50,0	29,2	11,1
Чернігівська	11,5	52,6	25,7	10,2
м. Київ	3,8	39,2	24,9	31,1
м. Севастополь	5,0	46,0	28,4	20,6

У регіонах із низьким середнім розміром заробітної плати частка працівників, яким у грудні 2010 р. була нарахована заробітна плата, не вища мінімального розміру, становила від 10 до 13% (Волинська область - 12,6%) і лише близько 11% працівників (у Тернопільській - 11,8%) мали заробітну плату понад 3500 грн. У регіонах із високим середнім розміром заробітної плати ці структурні частки становили: не вище мінімального розміру 3-5%, понад 3500 грн - 23%, у м. Києві - 31,1%. При цьому частка працівників із розміром заробітної плати 2000-3500 грн була приблизно однакова у всіх регіонах 28-31%.

Відмінності розподілу працівників за розмірами заробітної плати значною мірою пов'язані з особливостями її структури. В регіонах з високою часткою працівників із заробітною платою в межах мінімальних соціальних гарантій, стандартів і низькою часткою високооплачуваних працівників (відповідно - з низьким середнім рівнем заробітної плати) основна заробітна плата становить більш 2/3 її загального розміру. Додаткова заробітна плата в цих регіонах становить 30-32% загального фонду, в тому числі 38-43% - надбавки і доплати до тарифних ставок та посадових окладів, 20-23% - премії за виробничі результати [26, с. 221-225].

В регіонах із низькою часткою працівників із заробітною платою у межах мінімальних соціальних гарантій і значною часткою високооплачуваних працівників (відповідно - з порівняно високим середнім рівнем заробітної плати) основна заробітна плата становить 60-62% загального розміру, натомість додаткова заробітна плата - 34-37%, причому частка в її складі премій за виробничі результати вища за частку надбавок і доплат до тарифних ставок та посадових окладів у деяких регіонах (відповідно, - 32-34% та 24-27%).

Частка заохочувальних та компенсаційних виплат (до них належать грошові та матеріальні виплати, не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми) доволі незначна і мало варіює за регіонами 4-7%. Проте склад цих витрат має значні міжрегіональні відмінності: в регіонах із низькою заробітною платою вони представлені переважно матеріальною допомогою (62-65% їх загального розміру), у регіонах із високою заробітною платою - різноманітними преміальними та компенсаційними виплатами, тоді як частка матеріальної допомоги становить близько 30%.

Загалом можна зробити висновок, що міжрегіональна диференціація заробітної плати формується як за рахунок обсягів фонду додаткової заробітної плати, так і за рахунок розмірів основної заробітної плати, тобто міжрегіональних відмінностей у тарифних ставках і посадових окладах. Останні у свою чергу, великою мірою визначаються професійно-кваліфікаційним складом працівників, що залежить від регіональної спеціалізації підприємств за видами економічної діяльності.

При дослідженні вартості життя населення у регіонах динаміку нарахованої (тобто номінальної, валової) заробітної плати необхідно доповнювати аналізом індексу реальної заробітної плати, що враховує регіональні особливості інфляційних процесів. Зменшення міжрегіональної диференціації номінальної заробітної плати відбувається за рахунок випереджального її зростання у регіонах із низькою заробітною платою. Це підтверджує також рис. 3.2.

Рис. 3.2. Індекси заробітної плати в регіонах України у 2010 р. до 2005 р., % Джерело: побудовано за даними [26, с. 188; 15, с. 76]

У регіонах із високою заробітною платою номінальна заробітна плата упродовж 2010-2005 рр. зросла у 2,5-2,8 разу, реальна заробітна плата - у 1,3-1,5 разу. У регіонах із низькою заробітною платою зростання показників заробітної плати становить 2,8-3,1 разу та 1,3-1,6 разу.

Рис. 3.3. Індекси заробітної плати в регіонах України у 2011 р. до 2005 р. Джерело: побудовано за даними [26, с. 188; 29]

У регіонах із високою заробітною платою номінальна заробітна плата упродовж 2010-2005 рр. зросла у 3,0-3,2 разу, реальна заробітна плата - у 1,3-1,5 разу. У регіонах із низькою заробітною платою зростання показників заробітної плати становить 3,2-3,8 разу та 1,5-1,8 разу.

Відмінності між регіонами в темпах зростання заробітної плати залежно від досягнутого рівня пов'язані як із суто математичними залежностями (що більші абсолютні величини порівнюються, то менша відносна величина), так із впливом заходів державного регулювання заробітної плати в регіонах із низьким її рівнем (в цих регіонах значно більша частка працівників бюджетних установ).

Загалом у регіональному розрізі динаміка номінальної заробітної плати цілком узгоджується з індексом реальної заробітної плати, що свідчить про доволі близькі темпи інфляції в регіонах. Однак відмінності все ж помітні. Якщо перевести заробітну плату поточного року в ціни 2005 року (шляхом збільшення базового показника на приріст реальної заробітної плати упродовж останніх шести років), місце деяких регіонів у ранжованому за розміром заробітної плати ряді істотно зміниться (табл. 3.2.).

Таблиця 3.2. Ранжування регіонів України за розміром заробітної плати за 2010 рік

Показник Регіони	Середньомісячна заробітна плата	Ранг регіону за розміром заробітної плати	Різниця у рангах
	номінальна заробітна плата у цінах 2010 року	реальна заробітна плата у цінах 2005 року	номінальна заробітна плата у цінах 2010 року	реальна заробітна плата у цінах 2005 року
Україна	2239	1146	x	x	x
АР Крим	1991	991	12	18	-6
Вінницька	1782	943	23	22	1
Волинська	1692	924	26	23	3
Дніпропетровська	2369	1133	3	4	-1
Донецька	2549	1292	2	2	0
Житомирська	1785	959	22	20	2
Закарпатська	1846	1082	17	8	9
Запорізька	2187	1122	6	5	1
Івано-Франківська	1927	1079	15	9	6
Київська	2295	1190	4	3	1
Кіровоградська	1815	1018	20	14	6
Луганська	2271	1101	5	6	-1
Львівська	1941	992	14	17	-3
Миколаївська	2046	1047	10	10	0
Одеська	2046	1002	10	15	-5
Полтавська	2102	1044	8	12	-4
Рівненська	1960	1046	13	11	2
Сумська	1866	976	16	19	-3
Тернопільська	1659	877	27	27	0
Харківська	2060	1020	9	13	-4
Херсонська	1733	896	24	25	-1
Хмельницька	1786	907	21	24	-3
Черкаська	1835	952	18	21	-3
Чернівецька	1835	997	18	16	2
Чернігівська	1711	886	25	26	-1
м. Київ	3431	1721	1	1	0
м. Севастополь	2167	1082	7	7	0

Зокрема, в Івано-Франківській та Кіровоградській областях показник покращується на 6 рейтингових одиниць, у Закарпатській області - на 9 сходинок. Волинська, Чернівецька і Рівненська області, які за розміром номінальної заробітної плати у 2011 р. займають 26, 18 і 13 місця, за скоригованими на інфляцію показником посідають 23, 16 і 11 місця. Тобто в цих областях споживчі ціни зросли дещо повільнішими темпами, ніж в інших регіонах.

Натомість у кількох областях ранг за скоригованим показником заробітної плати виявляється значно нижчим, ніж за номінальним: АР Крим - на 6 сходинок, в Одеській - на 5, у Харківській, Полтавській - 4, Сумській, Львівській, Хмельницька і Черкаська - на 3 сходинки. Причому в даному випадку відсутня наочна закономірність між досягнутим у регіоні рівнем заробітної плати і темпами зростання споживчих цін, а коефіцієнт варіації обрахований за скоригованими показниками заробітної плати, майже не відрізняється від аналогічного показника, обрахованого за номінальними величинами (17,4% та 15,5%).

Підсумовуючи аналіз регіональної диференціації розмірів заробітної плати в Україні, слід зазначити, що модель регулювання доходів має передбачати, насамперед, встановлення обгрунтованих і справедливих співвідношень в оплаті праці залежно від складності та соціальної значущості виконуваної роботи, зокрема шляхом повномасштабного запровадження єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері. Водночас слід пам'ятати, що проблему подолання регіональних диспропорцій в оплаті праці неможливо вирішити в межах тільки політики доходів - потрібна цілісна стратегія соціально-економічного регіонального розвитку, спрямована на створення більш рівномірного розміщення економічної та соціальної інфраструктури, вирівнювання технологічного рівня виробництва, пом'якшення регіональних рамок поділу праці, зокрема за рахунок випереджального розвитку сфери бізнесових та соціальних послуг.

3.2 Статистична оцінка заробітної плати в контексті вивчення рівня життя

Соціально-економічна категорія «рівень життя населення» використовується в науковій літературі, у правових і нормативно-господарських документах для характеристики ступеня задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей у суспільстві, тобто якості життя населення, величини його добробуту і благополуччя і служить важливим соціально-економічним критерієм при виборі напрямків і пріоритетів економічної і соціальної політики держави.