Заробітна плата як індикатор якості рівня життя населення та економічної ефективності розвитку

Рівень життя населення визначається, з одного боку, складом і величиною потреб у різних життєвих благах (продукти харчування, одяг, житло, транспорт, різні комунальні і побутові послуги, освіта, медичне обслуговування, культурно-просвітні заходи і т.д.), з іншого боку - можливістю їхнього задоволення, виходячи з пропозицій на ринку товарів і послуг і реальних доходів людей, їхньої заробітної плати. У свою чергу і розмір реальної заробітної плати, і рівень життя населення визначаються ступенем ефективності виробництва на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, масштабом розвитку і якістю сфери послуг, освітнім і культурним рівнем населення.

Для аналізу й оцінки рівня життя використовують різні показники, такі як величина валового і внутрішнього продукту, національного доходу і реального доходу на одну особу, забезпеченість житлом, величина товарообігу й обсяг послуг на одну особу, середній рівень заробітної плати та ін. [43, с. 140].

Однак повна картина рівня життя населення не може бути розкрита тільки на підставі узагальнених і усереднених величин, розрахованих для всього населення країни в цілому. Необхідно знати обсяги і структуру споживання і доходів по різних соціальних, професійних і демографічних групах населення. Наприклад, важливо знати, яка частка доходів у загальному їхньому обсязі в 10% населення з максимальними доходами й у 10% - з мінімальними доходами, яка середня заробітна плата в працівників різних сфер діяльності, у працівників, що займають різні посади і т.д.

Диференціація доходів населення на будь-яких рівнях соціальної стратифікації, як правило, пов'язані із проблемою узгодження економічних інтересів суспільства. Коли вона набирає занадто серйозних значень, то може становити загрозу соціальній безпеці. У Законі України «Про основи національної безпеки України» до загроз національній безпеці у соціальній сфері, зокрема, віднесено: низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення, негативні тенденції щодо зайнятості; небезпечне поглиблення майнового розшарування населення, бідність частини населення; недостатність умов для формування середнього класу та ін.

Як правило, загрозу становлять не лише саме явище, а насамперед системні чинники, що його зумовлюють й призводять до неефективності впровадження державної соціальної політики, невідповідності між визначеними соціальними пріоритетами та ходом реформування економіки країни.

Соціальні ризики в Україні мають певні особливості їх накопичення. О. Новикова виділяє декілька факторів ризику, які можуть спричинити загрозу соціальній безпеці суспільства: збереження ще за радянських часів низького рівня та якості життя, низької продуктивності та оплати праці; специфіка функціонування регіональної економіки (ризики безробіття, бідності); абсолютне зубожіння населення; невиплата та заборгованість із заробітної плати, пенсії та стипендії; тінізація відносин у всіх сферах економіки; корупція. Ще однією із таких загроз є диференціація доходів населення, що проживають у різних регіонах, зайняте у різних сферах діяльності [9, с. 144-145].

Рівень життя населення в Україні завжди поступався європейському, але останнім часом він погіршився. Були проведені дослідження, в результаті яких визначено рейтинг країн за рівнем життя у 2010 році. В ньому Україна займає 69 місце. З європейських країн, що знаходяться нижче в рейтингу лише Молдова - 88 місце.

Можна зробити висновок, що наші найближчі сусіди: Росія, Білорусь, Польща, Румунія живуть набагато краще. Для того, щоб наздогнати ці країни треба підвищити рівень добробуту населення, зокрема забезпечити гідною оплатою праці. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» у 2011 році встановлений прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 941 грн. Чи є достатнім, можна визначити лише у порівнянні з доходами населення в інших країнах.

В таблиці 3.3. наведено порівняння порівняння середньомісячної заробітної плати в Україні з деякими європейськими країнами станом на 1 січня 2011 року. Розрахунки проводились за валютними курсами станом на 1.02. 2011 року.

Таблиця 3.3. Порівняння заробітної плати в різних країнах [37, с. 85]

Показники	Країни
	Україна	Росія	Білорусія	Польща
Місце в рейтингу за рівнем життя	69	63	54	29
Прожитковий мінімум	941 грн	6159 рублів (1737 грн)	296870 рублів (722 грн)	1123 злотих (3146 грн)
Мінімальна заробітна плата	941 грн	5960 рублів (1681 грн)	460000 рублів (1196 грн)	1317 злотих (3690 грн)
Середня заробітна плата	2297 грн	28607 рублів (8067 грн)	1595873 рублів (4149 грн)	3400 злотих (9527 грн)

За результатами розрахунків за усіма показниками, найвища заробітна плата у Польщі, яка перевищує мінімальну заробітну плату України 3,9 рази.

В результаті отриманих даних можна проранжувати країни за розмірами заробітної плати від більшої до меншої: 1 місце - Польща, 2 місце - Росія, 3 місце - Білорусія, 4 місце - Україна. Це невтішно для нашої країни, тому не дивно, що більшість населення прагне виїхати за кордон хоча б для отримання роботи.

Для порівняння можна обрати країну, що останнім часом стрімко розвивається і захоплює світові ринки - це Китай, який посідає 58 місце в рейтингу за рівнем життя. З 1 січня 2011 року мінімальна зарплата складає 1160 юань в місяць, за курсом (CNY)=1,2134 (UAN) складає 1407 грн., що на 466 грн. перевищує український мінімум.

Безумовно, стверджувати, що в інших країнах живуть краще неможливо, так як розрахунки проводяться без врахування рівня цін на національному ринку кожної держави. Ціновий фактор є досить значним для визначення рівня життя. В лютому порівняно із січнем 2011 року ціни на продовольчі товари зросли в Білорусії на 2,7%, Україні - 0,9%, Росії -0,8%, Польщі - 0,2%.

В результаті дослідження проведені розрахунки, які визначають ступінь забезпеченості гідного життя населення України. Для цього використано споживчий кошик - набір товарів і послуг, необхідних для задоволення першочергових потреб людини в середньому на рік. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення» від 14 квітня 2000 року, визначено скільки кілограм кожного виду продукту має споживати одна працездатна людина на рік, станом на 28 лютого 2011 року набір коштує 8453,4 грн на рік, тобто 704,45 грн кожного місяця (табл. 3.4.).

Таблиця 3.4. Набір продуктів харчування для працездатного населення на рік [37, с. 85]

Найменування набору продукту	Вартість, грн
Хлібопродукти	1121,00
Овочі, баштанні	1117,00
Фрукти та ягоди	1280,00
Цукор, кондитерські вироби	753,40
М'ясопродукти	1824,00
Рибопродукти	297,00
Молокопродукти	1885,00
Яйця	176,00
Усього	8453,40

Якщо громадянин отримує дохід на рівні середньої заробітної плати по Україні, то він може повноцінно жити. Оскільки під час кризи, підприємства намагаються економити і багато людей отримують дохід на рівні мінімального, то громадянин може повноцінно продукувати тільки себе. Залишається 236,55 грн, але необхідно сплатити комунальні послуги, покривати витрати на одяг, транспорт. Отже, коштів не вистачає. В цьому випадку треба вносити змін в набір продуктів харчування з поправками на теперішній час, або жити, так як живуть більшість - економити.

Щодо ситуації в інших країнах, ціни на товари харчування першої необхідності станом на лютий 2011 року наведені у табл. 3.5. у порівнянні.

Таблиця 3.5. Порівняння ціни на продукти харчування в різних країнах [37, с. 85]

Назва продукту	Україна, грн за кг	Росія	Білорусь	Абсолютне відхилення
		рублів за кг	грн за кг	біл. рублів за кг	грн за кг	укр. ціна до рос. ціни	укр. ціна до біл. ціни
Хліб пшеничний	3	11	3,1	1941	5	-0,1	-2
Макарони	3	26,5	7,5	3210	8,3	-4,5	-5,3
Пшоно	10	38,9	10,9	3378	8,8	-0,9	1,2
Рис.	12	31	8,7	4711	12,2	3,3	-0,2
Картопля	7	40	11,3	1813	4,7	-4,3	2,3
Капуста	12	26,5	7,5	2078	5,4	4,5	6,6
Морква	6	19,5	5,6	1791	4,7	0,4	1,3
Яблука	12	40	11,3	4297	11,2	0,7	0,8
Курятина	17	118,6	33,4	9121	23,7	-16,4	-6,7
Свинина	50	120	33,8	12169	31,6	16,2	18,4
Морожена риба	25	82	23,1	7351	19,1	1,9	5,9
Молоко	7	28,6	8,1	1764	4,6	-1,1	2,4
Сметана	20	112,5	21,7	7541	19,6	-1,7	0,4
Масло	60	142	40	20300	52,8	20	7,2
Усього	244	837,1	236	81465	211,8	8	32,2

У графах «Абсолютне відхилення» значення стоїть зі знаком «-», це означає, що ціна на українському ринку нижча за ціну на іншому ринку. Якщо «+», то навпаки - ціна вища. За 7-ма показниками з 14-ти ціни в Україні перевищують російські та за 10-а з 14-ти - білоруські.

Таким чином заробітна плата в Україні нижча, а ціни вищі ніж в сусідніх країнах. Це є однією із причин низького рівня життя населення.

На підвищення рівня оплати праці в державі впливає підвищення розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Мінімальна заробітна плата була нижчою за прожитковий мінімум, але з 2009 року вона дорівнює прожитковому мінімуму. Для міжнародних порівнянь важливий не абсолютний розмір мінімальної заробітної плати, а її співвідношення до середньої заробітної плати - індекс Кейтца. Чим більший індекс Кейтца, тим сильніше мінімальна заробітна плата впливає на розподіл доходів найманих працівників. Рада Європи оптимальним вважає такий розмір мінімальної заробітної плати, який сягає 60-70% середньомісячної зарплати і при цьому становить не менше 2-2,5 прожиткових мінімумів. Розраховані індекси Кейтца є реальною базою, на яку можуть спиратися органи державного регулювання при встановленні державних соціальних стандартів і гарантій населення.

Таблиця 3.6. Динаміка заробітної плати по відношенню до соціальних стандартів в Україні у 2002-2010 роки [29] (на кінець року)

Рік	Середня заробітна плата, грн	Індекс Кейтца	Питома вага МЗП у ПМ, %
2002	376,4	40,5	41,8
2003	462,3	40,4	51,2
2004	590,0	34,7	53,0
2005	806,2	37,2	66,3
2006	1041,0	33,6	69,3
2007	1351,0	34,0	81,0
2008	1806,0	33,5	90,4
2009	1906,0	39,0	100,0
2010	2239,0	41,2	100,0

За останні роки найвищим індекс Кейтца був 2010 році - 41,1% та у 2002 р. - 40,5%, у 2009-2003 роки індекс Кейтца не піднімався вище як до 37% - у 2005 р.

Практика досліджень соціальної доходної диференціації суспільства свідчить, що найреальніше можна виявити її тенденції лише за допомогою вибіркового обстеження умов життя домогосподарств та самооцінки добробуту опитуваних. Такі дослідження в Україні показали, що серед кількості опитуваних лише у 11,6% було достатньо доходів і вони робили заощадження; у 47% доходів було достатньо, але заощаджень вони не робили; 37,5% постійно відмовляли собі в найнеобхіднішому (крім харчування); 3,1% не вдалось забезпечити себе навіть достатнім харчуванням. За результатами опитування 60% респондентів зарахували себе до бідних, 39% - до небідних, але ще не до представників середнього класу, до представників середнього класу - 2%, вважали себе заможними лише 0,1% респондентів. Така структура відповідей була характерна майже для всіх груп респондентів незалежно від місця проживання та наявності дітей. Разом із тим, серед багатодітних домогосподарств бідними себе вважали дві третини домогосподарств.

На даному етапі рівень життя в Україні з точки зору доходів населення є дуже низьким порівняно з сусідніми країнами, мінімальна та середня заробітні плати значно менші. Це говорить про те, що населення живе досить бідно. Для того, щоб підвищити добробут життя в нашій країні необхідно:

· уповільнити швидкість зростання цін,

· підвищити прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату,

· запобігти безробіттю і скорочувати його обсяги.

Реалізація запропонованих заходів дозволить стабілізувати рівень життя населення, попередити посилення соціальної напруги в країні і у подальшому забезпечить гармонійний розвиток економічних і відносин на етапі ринкової трансформації економіки.

3.3 Дослідження місця і ролі заробітної плати в економіці

Ефективність праці певною мірою визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом доходів. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку.

З розвитком ринкових відносин в Україні посилюється вплив міжгалузевої диференціації заробітної плати. Рівень заробітної плати, її структура, динаміка, частка в сукупних доходах - показники, які впливають як на економічну політику підприємства, так і на економіку країни загалом.

Вітчизняні науковці характеризують галузеву диференціацію, що склалась в Україні, як незадовільну. Нижчим, ніж в середньому по економіці, був рівень заробітної плати сільському господарстві; рибальстві, діяльності готелів та ресторанів; у бюджетній сфері. Натомість у сфері фінансової діяльності середньомісячна заробітна плата становила 4601 грн, на підприємствах транспорту - 2813 грн, у сфері державного управління - 2747 грн.

Рис. 3.4. Динаміка галузевої диференціації заробітної плати в Україні за 2000-2010 роки

Вплив галузевої диференціації на розвиток економіки є неоднозначним. З одного боку наявність галузей з вищим рівнем заробітної плати пришвидшує дію закону «ринкової селекції». Це сприяє вивільненню робочої сили (носіїв людського капіталу) з неефективних, неконкурентоспроможних підприємств, де оплата праці є низькою, і відповідно пошуку місць докладання праці у конкурентоспроможних сферах діяльності, з вищим рівнем заробітної плати.

Здійснимо порівняльний аналіз рівня заробітної плати у сільському господарстві, промисловості та соціальній сфері (табл. 3.7.).

Цілком закономірно, що в сільському господарстві заробітна плата найнижча, - в Україні вона становить трохи більше половини від середньої по економіці (подібне співвідношення спостерігається у більшості європейських країн). Отже, що вища частка працівників сільськогосподарських підприємств у структурі середньооблікової кількості штатних працівників, то нижчий середній розмір заробітної плати в регіоні. Як свідчать дані, у регіонах із низькою заробітною платою частка сільськогосподарських працівників становить 6-12%, тоді у регіонах з високою заробітною платою вона неістотна. Щоправда є й винятки. Наприклад, у Закарпатській області, де найбільший відсоток сільського населення з усіх регіонів України (63% загальної кількості постійного населення), частка працівників сільськогосподарських підприємств становила лише 1,5%. Це пов'язано не лише з природно-кліматичними особливостями даного регіону (гірська місцевість), а й з переважанням дрібних форм сільськогосподарської діяльності (в тому числі особистих селянських господарств), стосовно яких не здійснюється статистичне спостереження.

Протилежний приклад - Київська область, в якій на відміну від решти регіонів із відносно високою заробітною платою, частка працівників сільськогосподарських підприємств одна із найвищих - 11%. Це пояснюється, по-перше, відсутністю обласного центру - великого міста, по-друге, - наявністю достатньо сучасних спеціалізованих сільськогосподарських підприємств, орієнтованих на продовольче забезпечення мешканців столиці. Останній чинник можна віднести також до факторів більш високого співвідношення заробітної плати сільськогосподарських працівників із середніми значеннями по регіону та по галузі в областях із найбільшою часткою міського населення - Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській.

Таблиця 3.7. Диференціація зарплати працівників сільськогосподарських, промислових підприємств та бюджетної сфери у регіонах України у 2010 р. [26, с. 180-181]

Показники Області	Працівники сільськогосподарських підприємств	Працівники промислових підприємств	Працівники, оплата праці яких фінансується за рахунок бюджетних коштів
	розмір заробітної плати, грн.	частка серед штатних працівників, %	розмір заробітної плати, грн.	частка серед штатних працівників, %	розмір заробітної плати, грн.	частка серед штатних працівників, %
Україна	1430	5,5	2580	22,7	1917	33,6
АР Крим	1580	6,6	2250	14,7	1905	38,3
Вінницька	1307	13,0	2047	16,1	1712	39,1
Волинська	827	6,0	1951	17,0	1694	42,9
Дніпропетровська	1577	3,7	2862	34,2	1889	25,7
Донецька	1742	3,4	3007	38,9	1857	24,7
Житомирська	1032	6,3	1889	21,0	1769	41,3
Закарпатська	1010	1,5	1799	20,5	1848	46,7
Запорізька	1375	6,0	2812	31,4	1837	27,7
Івано - Франківська	1586	1,8	2221	17,9	1786	46,8
Київська	1820	11,0	2836	20,2	2030	33,5
Кіровоградська	1272	11,4	2064	17,2	1720	40,2
Луганська	1497	3,1	2803	37,7	1790	28,3
Львівська	1517	1,4	2120	19,0	1805	36,1
Миколаївська	1399	8,2	2772	22,5	1782	38,3
Одеська	1075	6,4	2182	11,4	1856	36,8
Полтавська	1547	12,2	2668	24,6	1773	30,7
Рівненська	1051	4,7	2625	19,5	1738	44,9
Сумська	1305	8,5	2134	24,1	1733	35,8
Тернопільська	1278	6,6	1674	12,9	1650	49,5
Харківська	1484	5,0	2174	22,8	1899	32,5
Херсонська	1399	11,4	1815	13,7	1745	45,3
Хмельницька	1317	8,8	2171	18,1	1702	42,3
Черкаська	1608	13,6	2053	19,4	1769	37,3
Чернівецька	1154	3,6	1755	12,4	1832	50,0
Чернігівська	1216	12,2	1968	16,0	1701	40,2
м. Київ	2357	0,2	3170	11,5	2970	26,1
м. Севастополь	1824	3,5	2407	16,3	2025	38,1

Заробітна плата працівників промисловості істотно вища за середню в економіці, тому і більша їх частка у структурі штатних працівників підприємств забезпечує вищий розмір заробітної плати по регіону. Зокрема, у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях працівники промисловості становлять 31-39% загальної кількості штатних працівників, до того ж у них заробітна плата на 8-11% вища за середню по галузі, що пояснюється зосередженням у зазначених регіонах підприємств добувної та важкої промисловості.

У м. Києві промисловий персонал становить 11,5% штатних працівників. І хоча працівники київських промислових підприємств мають найвищу заробітну плату в галузі, це єдиний регіон, де заробітна плата в промисловості істотно відрізняється від середньої по регіону. Вочевидь, це пов'язано із специфікою зайнятості в столиці.

У регіонах із низькою заробітною платою частка працівників промисловості становить 13-17%, а їхня заробітна плата на 35-23% нижча за середню по галузі, оскільки в цих регіонах промисловість представлена переважно підприємствами харчової та легкої промисловості.

Щодо рівня диференціації заробітної плати у соціальній сфері можна судити за даними про заробітну плату працівників, оплата праці яких фінансується за рахунок бюджетних коштів, адже до них належить 94,1% працівників закладів освіти, 92,5% - охорони здоров'я та надання соціальної допомоги, 55,4% - надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту. Представники цих трьох видів діяльності становлять 81% загальної кількості працівників, оплата раці яких фінансується бюджетних коштів (значну групу витрат тут також становлять працівники державного правління).

В цілому по країні розмір заробітної плати працівників, оплата праці яких фінансується за рахунок бюджетних коштів, на 14,4% нижча від середнього по економіці. Однак у регіонах із низькою заробітною платою він наближається до 99% середнього регіонального показника, при цьому частка працівників бюджетних установ у загальній кількості штатних працівників становить близько 37%, у Тернопільській обл. - 49,5%.

У регіонах із порівняно високою заробітною платою частка працівників бюджетних установ становить близько чверті, а їхня заробітна плата, хоча й істотно відстає від середньої по регіону, проте наближається або перевищує середній показник по бюджетних установах.

Загалом можна зробити висновок, що регіональна диференціація заробітної плати в Україні обумовлена, насамперед, доволі жорстким поділом праці - виокремленням невеликої кількості регіонів з високим рівнем концентрації індустріального виробництва, тоді як переважна більшість регіонів характеризується технологічною відсталістю та низькою продуктивністю. Цей поділ відбивається навіть на заробітній платі бюджетних установ, оскільки значною мірою обумовлює фінансову спроможність місцевих бюджетів.

З відмінностями галузевого і професійно-кваліфікаційного складу працівників пов'язана також регіональна диференціація гендерного співвідношення в оплаті праці. В цілому по країні заробітна плата жінок становить 77,8% відповідного показника чоловіків. У регіонах із низькою заробітною платою частка жінок у загальній кількості штатних працівників підприємства дещо вища (55-56% проти 51-52% у регіонах з порівняно високою заробітною платою), і набагато вище співвідношення розмірів заробітної плати жінок та чоловіків (відповідно: 86-91% проти 62-67%) [26, с. 205-206]. Це пояснюється тим, що праця жінок більш поширена у низькооплачуваних галузях соціальної сфери - серед працівників освіти та охорони здоров'я жінки становлять близько 80%, тоді як у промисловості їх частка менше 40%, у добувній промисловості - лише 24,8%, що пов'язано як із законодавчим обмеженням використання праці жінок у шкідливих умовах праці (вони найбільш поширені у високооплачуваних видах промислової діяльності), так і з існуючими стереотипами (виокремленням «жіночих» і «чоловічих» занять) та відмінностями в системі переваг жінок і чоловіків щодо вибору професії та місця роботи.

Обрахунок парних коефіцієнтів кореляції заробітної плати із структурними характеристиками середньооблікової кількості штатних працівників свідчить про наявність оберненого зв'язку регіональних показників заробітної плати з варіацією частки працівників сільського господарства, частки працівників бюджетних установ, частки жінок та помітного прямого зв'язку - з варіацією частки працівників промисловості (табл. 3.7).

Розрахунок здійснювався за сукупністю 24 областей та АР Крим, оскільки м. Київ та м. Севастополь мають дуже специфічну структуру працівників.

Таблиця 3.8. Парні показники щільності зв'язку між заробітною платою та структурою середньооблікової кількості штатних працівників у 2010 р.

Показники	Частка працівників сільського господарства	Частка працівників промисловості	Частка працівників бюджетних установ	Частка жінок
Коефіцієнт кореляції	-0,173	0,569	-0,443	-0,430
Коефіцієнт детермінації, %	2,986	32,399	19,631	18,490

Найменший вплив із вищезазначених структурних показників здійснює частка працівників сільського господарства (вона зумовлює 2,99% регіональної варіації заробітної плати), найбільший - частка працівників промисловості.

А зараз дослідимо, як впливають продуктивність праці, інвестиції в основний капітал, рівень зайнятості та частка імпорту в реалізовану продукцію на рівень заробітної плати в Україні. Для цього здійснимо регресійний аналіз, в якому заробітна плата - результуюча ознака (Y), а продуктивність праці (), інвестиції в основний капітал (), рівень зайнятості () та частка імпорту в реалізовану продукцію () - факторні ознаки (див. додаток Д).

Наступною задачею, яка стоятиме перед нами буде перевірка факторних ознак на мультиколінеарність. Для здійснення розрахунків всі змінні стандартизуємо.

Таблиця 3.9. Стандартизовані дані

Основні показники	Заробітна плата	Рівень зайнятості	Інвестиції в основний капітал	Продуктивність праці	Частка імпорту в реалізовану продукції
Автономна Республіка Крим	-0,097	1,022	0,184	-0,300	-0,216
Вінницька	-0,675	-0,348	-0,376	-0,272	-0,215
Волинська	-0,924	-0,029	-0,717	-0,288	-0,216
Дніпропетровська	0,950	0,930	1,259	0,317	0,028
Донецька	1,448	0,017	1,197	4,929	-0,083
Житомирська	-0,667	0,565	-0,439	-0,278	-0,217
Закарпатська	-0,498	-0,257	-0,649	-0,315	-0,212
Запорізька	0,446	0,565	0,244	0,116	-0,203
Івано-Франківська	-0,274	-2,724	-0,268	-0,118	-0,216
Київська	0,745	0,154	0,809	-0,140	-0,154
Кіровоградська	-0,584	-0,623	-0,597	-0,300	-0,218
Луганська	0,678	-0,531	-0,111	0,128	-0,211
Львівська	-0,235	-0,120	0,380	-0,271	-0,203
Миколаївська	0,266	0,382	-0,381	-0,166	-0,212
Одеська	0,056	-0,348	0,415	-0,300	-0,145
Полтавська	0,211	-0,440	0,327	0,136	-0,205
Рівненська	-0,183	-0,714	-0,617	-0,233	-0,217
Сумська	-0,443	-1,034	-0,591	-0,212	-0,215
Тернопільська	-1,016	-1,856	-0,658	-0,322	-0,218
Харківська	0,094	0,474	0,410	-0,163	-0,158
Херсонська	-0,811	0,291	-0,695	-0,303	-0,218
Хмельницька	-0,664	0,382	-0,515	-0,267	-0,217
Черкаська	-0,529	0,063	-0,520	-0,101	-0,217
Чернівецька	-0,703	-0,394	-0,689	-0,366	-0,218
Чернігівська	-0,872	0,428	-0,678	-0,266	-0,217
м. Київ	3,890	2,438	4,016	-0,326	4,996
м. Севастополь	0,391	1,707	-0,739	-0,319	-0,204

Щоб перевірити модель на мультиколінеарність, можна шукати часткові кореляції між факторними ознаками: в регресійному аналізі один із чинників задати як результативну змінну, а решта - як незалежні. Дану процедуру повторювати для кожного чинника. Наслідками наявності мультиколінеарності в моделі можуть бути:

· оцінки параметрів деяких змінних можуть бути не значущими;

· падає точність оцінок моделі;

· параметри стають чутливими до обсягу сукупності.

Нижче в таблицях наведено результати даного кореляційного аналізу.

Таблиця 3.10. Розрахунок часткових кореляцій (результуюча ознака - рівень зайнятості)

	Variables currently in the Equation; DV: рівень зайнятості (Spreadsheet1)
	Beta in	Partial Cor.	Semipart Cor.	Tolerance	R-square	t(23)	p-level
інвестиції в основний капітал	0,725	0,369	0,343	0,224	0,776	1,904	0,070
продуктивність праці	-0,021	-0,021	-0,018	0,708	0,292	-0,100	0,921
частка імпорту	-0,289	-0,162	-0,142	0,241	0,759	-0,787	0,439

В стовпці Partial Cor пораховано часткові кореляції між результуючою ознакою та факторною. В даному випадку залежності немає, оскільки при перевірці на мультиколінеарність показниками часткових кореляцій, які менші, ніж 0,5 нехтують.

Таблиця 3.11. Розрахунок часткових кореляцій (результуюча ознака - інвестиції в основний капітал)

	Variables currently in the Equation; DV: Інвестиції в основний капітал (Spreadsheet1)
	Beta in	Partial Cor.	Semipart Cor.	Tolerance	R-square	t(23)	p-level
рівень зайнятості	0,188	0,369	0,175	0,864	0,136	1,904	0,070
продуктивність праці	0,266	0,487	0,260	0,955	0,045	2,838	0,009
частка імпорту	0,779	0,859	0,736	0,893	0,107	8,030	0,000

В даному випадку існує залежність між інвестиціями в основний капітал та часткою імпорту в реалізовану продукцію. Коефіцієнт кореляції між змінними становить 0,859, тому інвестиції в основний капітал не будемо використовувати.

Таблиця 3.12. Розрахунок часткових кореляцій (результуюча ознака - частка імпорту в реалізовану продукцію)

	Variables currently in the Equation; DV: частка імпорту (Spreadsheet1)
	Beta in	Partial Cor.	Semipart Cor.	Tolerance	R-square	t(23)	p-level
рівень зайнятості	0,330	0,325	0,324	0,965	0,035	1,682	0,106
продуктивність праці	-0,100	-0,104	-0,098	0,965	0,035	-0,510	0,615

В стовпці Partial Cor пораховано часткові кореляції між результуючою ознакою та факторною. В даному випадку не існує залежності між показниками.

Наступним нашим кроком буде розрахунок коефіцієнта кореляції між заробітною платою - результуюча змінна та продуктивністю праці, коефіцієнтом зайнятості та часткою імпорту в реалізовану продукцію - факторні ознаки.

Таблиця 3.13. Основні параметри моделі

Statistsc	Value
Multiple R	0,911
Multiple R?	0,830
Adjusted R?	0,808
F (3,23)	37,412
p	0,000
Std. Err. of Estimate	38,388

У табл. 3.13. містить такі дані: множинний коефіцієнт кореляції (0,911), детермінації (0,83), незміщена оцінка (0,808), F критерій (37,412), середньоквадратична похибка (38,388). Оцінивши F критерій робимо висновки про значущість моделі.

Таблиця 3.14. Основні параметри моделі (результуюча ознака - заробітна плата)

N=27	Коефіцієнти	Стандартна похибка коефіцієнтів	B	Стандартна похибка B	t-критерій	Рівень значущості
Вільний член			40,999	645,335	0,064	0,950
рівень зайнятості	0,267	0,093	28,904	10,005	2,889	0,008
продуктивність праці	0,307	0,088	0,379	0,108	3,494	0,002
частка імпорту	0,728	0,091	0,001	0,000	7,997	0,000

Із імовірністю 95% стверджуємо, що параметри моделі є значущими.

Досліджуване рівняння матиме вигляд:, де

- рівень зайнятості;

- продуктивність праці;

- частка імпорту реалізованої продукції.

В Таблиці 3.15. подаємо дисперсійний аналіз:

Таблиця 3.15. Дисперсійний аналіз моделі

	Analysis of Variance; DV: заробітна плата (Spreadsheet1)
	Сума квадратів відхилень дисперсій	Ступені свободи	Середні суми квадратів	F-критерій	Р-рівень
Варіація поясненої дисперсії	15,358	2,000	5,179	7,946	0,002
Варіація непоясненої дисперсії	10,642	24,000	0,652
Загальна варіація	26,000

З табл. 3.15. видно, що пояснена дисперсія займає більшу половину загальної дисперсії, а отже модель добре характеризує результуючу змінну.

Отже, щоб підвищити рівень заробітної плати необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Тобто підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку повинно досягатись нині не шляхом збільшення обсягів виробництва із залученням додаткових ресурсів, а на основі ефективнішого використання всіх наявних ресурсів і всебічного зниження витрат виробництва. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності із всебічно розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами. Необхідно впроваджувати новітню технологію, створити економічні та соціальні стимули для роботи працівників, що дозволять збільшити продуктивність праці.

Висновки

1. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темп й масштаби соціаль-економічного розвитку країни. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Витрати на оплату праці складаються з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

2. Винагорода, яку одержують працівники за свою роботу, не повинна бути меншою певного рівня, який вважається мінімальним. Такою мінімальною заробітною платою є законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці чи обсяг робіт. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

3. Номінальна заробітна плата - це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (незалежно від джерела фінансування, крім коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності): за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час.

Реальна заробітна плата - це обсяг товарів та послуг, які можна придбати на заробітну плату в поточному періоді, виходячи з цін у базисному періоді. Розмір реальної заробітної плати залежить від розміру номінальної заробітної плати, рівня цін на товари широкого вжитку та послуги, розмірів податків, що стягуються. Динаміка реальної заробітної плати розраховується за певний період як індекс, що дорівнює частці від ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін за той самий період.

4. Статистика оплати праці сьогодні є інтегрованою системою показників, які ґрунтуються на таких джерелах інформації: державна статистичні спостереження (місячна, річна) підприємств, установ та організацій; вибіркові анкети обстеження промислових підприємств; адміністративні дані; вибіркові обстеження населення. Основними формами статистичної звітності є: «Звіт з праці» (№1-ПВ місячна та №1-ПВ квартальна).

5. Аналіз заробітної плати у Львівській області за 2002-2010 рр. показує, що за цей період в економіці області, як і загалом у країні, спостерігалася позитивна динаміка зростання рівня номінальної заробітної плати. У 2010 р. показник зріс порівняно з 2009 р. на 274,08 грн. (або на 16,44%), щодо 2005 р. показники динаміки становили 1228,18 грн. або 172,22% відповідно. Середня заробітна плата за дев'ять років дорівнює 1031 грн., середній абсолютний приріст дорівнює 200,25 грн.

6. При дослідженні номінальної заробітної плати виявлено, що статистична регресія близька до поліноміальної залежності, тому теоретичну регресію доцільно представляти у вигляді полінома. Достовірність взаємозв'язку номінальної заробітної плати з фактором часу доведена відповідними розрахунками за допомогою побудови тренду параболи. Величина коефіцієнт детермінації для України () доводить статистичну не випадковість виявленої тенденції. Він показує, що в побудованій однофакторній моделі зміни на 94,82% можливо пояснити впливом фактора . При цьому на долю інших факторів, які не включені до моделі, припадає 5,18% зміни залежної змінної. Коефіцієнт кореляції дорівнює 0,974. Отже, вплив фактора часу на рівень номінальної заробітної плати можна вважати суттєвим.

7. Із ймовірністю 95% очікуване значення заробітної плати у 2011 році становить 2328,59 грн, із можливими коливаннями, які формують нижню та верхню межі прогнозів: [2178,06; 2479,12]. Прогнозне значення досліджуваного показника у 2012 році знаходитиметься в межах від 2536,67 грн до 2837,75 грн.

8. З 2002 по 2005 роки різко зменшилась кількість працівників яким заробітну плату нараховували в межах законодавчо встановлених соціальних стандартів. У 2010 році порівняно із 2008 роком кількість працівників, яким заробітна плата нараховувалась у межах прожиткового мінімуму зменшилась у 2 рази. У 2007 році кількість працівників яким нараховували заробітну плату у межах мінімальної була найнижчою за останні роки і становила 5,3%.

9. Галузева диференціація характеризує відмінності у рівнях заробітної плати працівників різних видів економічної діяльності та галузей промисловості. Галузева диференціація формується під впливом особливостей змісту, умов праці, професійно-кваліфікаційної структури працівників, результатів діяльності підприємств галузі тощо. Найбільшу заробітну плату у Львівській області отримують працівники які займаються фінансовою діяльністю - 3577 грн. Найменшу заробітну плату отримують працівники готелів та ресторанів, будівництва, охорони здоров'я, рибальства та рибництва та охорони здоров'я. У 2010 році їхня заробітна плата становить 1198 грн, 1310 грн, 1340 грн., 1478 грн, що приблизно на 70% менше, ніж у фінансовій діяльності.

10. Результати розрахунку за видами економічної діяльності значень коефіцієнта локалізації демонструють при >1 тенденцію до їх зменшення (секції будівництво, фінансова діяльність, операції з нерухомим майном), водночас при низьких значеннях (<1) вони або зростають (секції сільське господарство та пов'язані з ним послуги; надання комунальних та індивідуальних послуг), або зменшуються (секція діяльність готелів та ресторанів). Динаміка значень коефіцієнта концентрації фонду оплати праці за видами економічної діяльності (2000 р. - 13,27%, 2005 р. -9,37%, 2010 р. - 11,98%) свідчить про його зменшення в цілому, а отже, скорочення диференціації заробітної плати.

11. Міжрегіональна диференціація заробітної плати в Україні є високою. Найнижчий показник у Тернопільській області (у цій області рівень заробітної плати протягом останніх років був найнижчим). Найвищий рівень заробітної плати у місті Києві - 3431 грн. Вищі за середній по країні показники спостерігаються в таких регіонах - Донецькій, Дніпропетровській, Київській, Луганській та Запорізькій областях. Різниця між найвищим та найнижчим показниками регіональної заробітної плати (розмах варіації) становила 1772 грн, співвідношення - 2,1 разу. Обрахунок середньоквадратичного коефіцієнта варіації () показує, що сукупність регіонів України за рівнем заробітної плати можна вважати якісно однорідною. Без міст Києва і Севастополя коефіцієнт варіації зменшується майже вдвічі (12,6%).

12. Аналіз розподілу працівників за розмірами нарахованої заробітної плати свідчить, що міжрегіональна диференціація заробітної плати формується переважно за рахунок відмінностей у представництві двох популярних категорій: працівників, у яких заробітна плата не виходить за межі законодавчо встановлених мінімальних соціальних гарантій, стандартів та високооплачуваних працівників. У регіонах із низьким середнім розміром заробітної плати частка працівників, яким у грудні 2010 р. була нарахована заробітна плата, не вище мінімального розміру, становила від 10 до 13% і лише близько 11% працівників мали заробітну плату понад 3500 грн. У регіонах із високим середнім розміром заробітної плати ці структурні частки становили: не вище мінімального розміру 3-5%, понад 3500 грн - 23%, у м. Києві - 31,1%. При цьому частка працівників із розміром заробітної плати 2000-3500 грн була приблизно однакова у всіх регіонах 28-31%.

13. На підвищення рівня оплати праці в області впливає підвищення розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Мінімальна заробітна плата була нижчою за прожитковий мінімум, але з 2009 року вона дорівнює прожитковому мінімуму. Для міжнародних порівнянь важливий не абсолютний розмір мінімальної заробітної плати, а її співвідношення до середньої заробітної плати - індекс Кейтца. Розраховані індекси Кейтца є реальною базою, на яку можуть спиратися органи державного регулювання при встановленні державних соціальних стандартів і гарантій населення. За останні роки найвищим індекс Кейтца був 2010 році - 41,1% та у 2002 р. - 40,5%, у 2009-2003 рр. індекс Кейтца не піднімався вище як до 37% - у 2005 р.

14. Рівень життя населення в Україні завжди поступався європейському, але останнім часом він погіршився. Були проведені дослідження, в результаті яких визначено рейтинг країн за рівнем життя у 2010 році, де Україна займає 69 місце. З європейських країн, що знаходяться нижче в рейтингу лише Молдова - 88 місце.

Якщо порівнювати розмір середньої заробітної плати з нашими найближчими сусідами Росією, Білорусією та Польщею, то заробітна плата у Росії у 3,5 рази більша, ніж в Україні, у Білорусії - в 1,8 рази, а у Польщі - 4 рази. А якщо брати до уваги мінімальну заробітну плату, то в Росії вона на 78,6% є вищою, Білорусії - на 27%, а у Польщі - на 292%. В результаті отриманих даних можна проранжувати країни за розмірами заробітної плати від більшої до меншої: 1 місце - Польща, 2 місце - Росія, 3 місце - Білорусія, 4 місце - Україна. Це невтішно для нашої країни, тому не дивно, що більшість населення прагне виїхати за кордон хоча б для отримання роботи.

15. Обрахунок парних коефіцієнтів кореляції заробітної плати із структурними характеристиками середньооблікової кількості штатних працівників свідчить про наявність оберненого зв'язку регіональних показників заробітної плати з варіацією частки працівників сільського господарства (), частки працівників бюджетних установ () та помітного прямого зв'язку - з варіацією частки працівників промисловості ().

16. Також було досліджено як впливають продуктивність праці, інвестиції в основний капітал, рівень зайнятості та частка імпорту в реалізовану продукцію на рівень заробітної плати в Україні. Модель множинної регресії побудовано в пакеті Statistica. В даній моделі заробітна плата - результуюча ознака, а продуктивність праці, інвестиції в основний капітал, рівень зайнятості та частка імпорту в реалізовану продукцію - факторні ознаки. У цій моделі - множинний коефіцієнт кореляції (0,911), коефіцієнт детермінації (0,83). Оскільки коефіцієнт кореляції дорівнює 0,911, то вплив факторів на рівень заробітної плати суттєвий.

17. На даному етапі рівень життя в Україні з точки зору доходів населення є дуже низьким порівняно з сусідніми країнами, мінімальна та середня заробітні плати значно менші. Це говорить про те, що населення живе досить бідно. Для того, щоб підвищити добробут життя в нашій країні необхідно:

· уповільнити швидкість зростання цін,

· підвищити прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату,

· запобігти безробіттю і скорочувати його обсяги.

Реалізація запропонованих заходів дозволить стабілізувати рівень життя населення, попередити посилення соціальної напруги в країні і у подальшому забезпечить гармонійний розвиток економічних і відносин на етапі ринкової трансформації економіки.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про оплату праці» №108/95-ВАР від 24. 03. 1995 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/108/95-ВР.

2. Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/laws/show/1646-vi.

3. Бараник З.П. Статистика праці: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни - К.: КНЕУ, 2005.-200 с.

4. Бараник З.П. Статистика ринку праці: Навч. посібник - К.:КНЕУ, 2005-с. 176.

5. Бараник З.П. Функціонування ринку праці: статистична оцінка: Монографія. - К.: КНЕУ, 2007 с. 392.

6. Богиня Д.П., Грішкова О.А. Основи економіки праці: Навч. пос. - 3-є вид. стер. - К.: Знання - Прес, 2002.

7. Бондарчук К. Заробітна плата в контексті соціально-економічного захисту найманих працівників // Україна: аспекти праці. - 2010. - №1. с. 3-9.

8. Вітер. В. До проблем моніторингових оцінювань рівня життя населення України // Україна: аспекти праці. - 2010. - №7. с. 27-35.

9. Галушка З. І. Регіональна диференціація доходів населення як показник соціальної безпеки суспільства // Регіональна економіка. - 2009. - №4. с. 145-151.

10. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 556 с.

11. Діяльність підприємств суб'єктів підприємницької діяльності. Статистичний збірник у Львівській області, Л. - 2011 с. 18-25.

12. Додонов О.В. Продуктивність та оплата праці в Україні: аналіз та оцінка в динаміці: [монографія] / О.В. Додонов; під заг. ред. В.М. Гончарова. - Донецьк: Альматео, 2006. - 246 с.

13. Доманчук Д.П., Лучик С.Д., Чикуркова А.Д. Економіка праці: Навчальний посібник - Кам'янець - Подільський; Абетка, 2004. - 332 с.

14. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. -470 с.

15. Індекс споживчих цін за 2010 рік: Статистичний збірник/ Державна служба статистики, Київ - 2011.

16. Інструкція зі статистики заробітної плати. Затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. №5. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

17. Кітлер Н.М. Мінімальна заробітна плата як інструмент державного регулювання доходів населення. Серія - економічні науки. Чернівецький національний університет. - 2011. 273 с.

18. Кустовська О.В., Ціщик Р.В. Статистичний аналіз галузевої диференціації оплати праці в Україні // Статистика України. - №2 - 2011. с. 25-30.

19. Людський розвиток в Україні: 2003 рік (колектив авторів) щорічна науково-аналітична доповідь/ за ред. Е.М. Лібанової. - К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004, с. 111-116.

20. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз: [колективна монографія] / за ред. Е.М. Лібанової. - ІДСД НАН України, 2004. - 328 с.

21. Матковський С.О., Марець О.Р. Теорія статистики: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2010. - 534 с.

22. Методика формування вибірки для проведення поточних обстежень підприємств з питань статистики праці. Затверджена наказом Державного комітету статистики України від 31 травня 2010 р. №202. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.lv.ukrstat.gov.ua.

23. Методологічні положення зі статистики. Вип. 2 т. 2/ Держ. ком. Статистики України, - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006 - 568 с.

24. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А. Економіка праці: Навч. пос. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2001.

25. Праця у Львівській області у 2010 році: Статистичний збірник/ Головне управління статистики у Львівській області, Львів - 2011.

26. Праця України у 2010 році: Статистичний збірник/ Державна служба статистики, Київ - 2011.

27. Оплата праці в Україні: Довідник з оплати праці - К.: Радник Прес, 2006. - 682 с. - Іл.

28. Оплата праці: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. - Луцьк: Ред.-вид. «Вежа» Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 2000 - 484 с.

29. Офіційні статистичні дані Державної служби статистики України. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

30. Рівень життя населення України / ІДСД НАН України, Держкомстат України; за ред. Л.М. Черенько. - К.: ТОВ «Вид-во Консультант», 2006. - 428 с.

31. Рощик І. А. Соціально-економічна статистика: Навч. посібник - Рівне: НУГП, 2010. - 338 с.

32. Синяєва Л.В. Проблеми регулювання оплати праці та шляхи їх вирішення в Україні // Регіональна економіка. - 2009. №4. с. 171-177.

33. Статистика ринку праці: Міжнародні стандарти та національний досвід. Навч. пос/ за ред. Н.С. Власенко, Н.В. Григорович, Н.В Рубльової - К.: ТОВ «Август Трейд», 2006 - 320 с.

34. Статистика: Підручник. С.С Герасименко, А.В. Головач та ін.; За ред. С.С. Герасименка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.:КНЕУ, 2000.

35. Статистичний щорічник України за 2010 р. - К.: Держкомстат, 2011. - с. 560.

36. Суринов А.Е. Доходы населения. Опыт количественых измерений. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 432 с.: ил.

37. Теницька Н.Б., Хоменко С.Ю. Заробітна плата в Україні та рівень життя, що вона забезпечує // Вісник Хмельницького національного університету. - №3 т. 3. - 2011. с. 84-86.

38. Тимош І. М. Економіка праці: Навч. Посібник. - Тернопіль: Астон, 2001 -347 с.

39. Ткаченко Л.Г. Міжрегіональна диференціація заробітної плати: чинники та напрямки регулювання // Регіональна економіка. - 2009. - №3. с. 159-169.

40. Удотова Л.Ф. Соціальна статистика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002 - 376 с.

41. Уманець Т.В., Пігарєв Ю.В. Статистика: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. - К.: Вікар, 2003. - 623 с. - (Вища освіта ХХІстоліття).

42. Цимбалюк С. Диференціація заробітної плати: види, чинники, сучасний стан в Україні // Україна: аспекти праці. - 2009. - №4. с. 16-22.

43. Черенько Л.М. Сучасні особливості формування рівня життя населення України / Л.М. Черенько // Демографія та соціальна економіка. - 2007. - №2. - с. 140-154.

Размещено на Allbest.ru