Заробітна плата як індикатор якості рівня життя населення та економічної ефективності розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Магістерська робота

Заробітна плата як індикатор якості рівня життя населення та економічної ефективності розвитку

Вступ

оплата праця економічний статистичний

Актуальність теми. Завдання забезпечення зростаючої участі нашої країни у міжнародному поділі праці та її інтеграція у світову систему господарювання визначили напрям докорінних економічних перетворень у всіх галузях національної економіки. Це потребує нових теоретико-методологічних та методичних підходів до впровадження в підприємствах систем морального та матеріального заохочення, які б сприяли підвищенню ефективності використання матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Заробітна плата є вираженням економіки та соціальної політики держави, її можна вважати захистом прав людини на гідне життя та вільний розвиток. Такі чинники виробничої діяльності як мотивація трудового колективу, продуктивність праці та розмір заробітної плати є важливою передумовою досягнення кращих показників економічного розвитку.

Заробітна плата на сучасному етапі залишається для населення нашої країни головним джерелом доходів та підтримки життєвого рівня, адже оплата праці в сукупності доходів займає найбільшу питому вагу - в середньому 43%. Заробітна плата є не лише індикатором, що визначає загальний життєвий рівень працівників. Від її стану та форм реалізації, частки у валовому національному продукті багато в чому залежать можливості розвитку економіки взагалі. Неефективність існуючого механізму організації заробітної плати вимагає детального перегляду базових теоретичних основ і практичних втілень. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наближення рівня продуктивності праці, заробітної плати і доходів найманих працівників до рівня розвинених країн шляхом створення відповідних умов для високопродуктивної трудової діяльності роботодавцями та державою.

Заробітна плата - сполучний елемент між державою, підприємством і окремою особою є стимулом до зростання продуктивності праці та одним із елементів витрат на виробництво продукції. Оплата праці формує рівень матеріального добробуту працівників.

Об'єктом дослідження даної роботи є заробітна плата як складова економічного розвитку.

Предметом є визначення місця і ролі заробітної плати в економіці регіону.

Метою магістерської роботи: є вивчення та узагальнення теоретичних підходів вивчення заробітної плати в економіці регіону, виявлення чинників, що на неї впливають.

Відповідно до поставленої мети в роботі сформульовані такі завдання:

· вивчити теоретичні засади заробітної плати, її особливості, структуру;

· систематизувати джерела інформаційного забезпечення про заробітну плату;

· оцінити та проаналізувати заробітну плату на Львівщині загалом, у розрізі видів економічної діяльності та районів області;

· здійснити аналіз заробітної плати у розрізі регіонів України;

· дослідити взаємозв'язок оплати праці з іншими показниками.

Дослідженню рівня заробітної плати, її динаміки, виявленню й оцінюванню впливу факторів, що зумовлюють диференціацію заробітної плати в Україні присвячені роботи Д. Богині, Н. Бондарчука, О. Грішнова, В. Данюка, А. Колота, Е. Лібанової, В. Новикова, М. Романюка, У. Садової, С. Цимбалюка, Л. Черенько, та ін. Ці питання вивчають й провідні науковці країн СНД - Л. Абалкін, М. Волкова, А. Ощепков, М. Пошестнік. Зокрема, Н. Бондарчук вивчає роль заробітної плати як вагомого чинника соціально-економічного захисту найманих працівників, В. Близнюк акцентує увагу на гендерних відмінностях заробітної плати, В. Дієсперов розглядає диференціацію заробітної плати залежно від її продуктивності та дохідності, С. Цимбалюк досліджує оплату праці в контексті її видів, чинників і сучасного стану.

У роботі використано загальнонаукові методи, а також спеціальні методи статистики: аналізу динаміки, структури, просторових порівнянь, індексний метод, кореляційно-регресійний аналіз тощо.

Інформаційними джерелами для написання магістерської роботи є:

- законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України;

- навчальні посібники та підручники зі статистики, статистики підприємств, економічної статистики, економіки підприємства, тощо;

- матеріали періодичних видань, у тому числі журнали «Статистика України», «Регіональна економіка», «Економіка України», тощо;

- інструктивні матеріали;

- статистичні матеріали Державної служби статистики;

- статистичні видання: щорічники, збірники, бюлетені, аналітичні матеріали тощо.

Магістерська робота структурно складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (кількістю 43 позиції) та додатків загальним обсягом 95 сторінок.

1. Теоретико-методологічні засади статистичного вивчення заробітної плати

1.1 Оплата праці - як предмет статистичного вивчення

Оплата праці - це трудовий дохід, а водночас і форма привласнення життєвих благ через участь у суспільному виробництві певного працівника і трудового колективу, дохід визначений на основі суспільної міри їх праці з урахуванням її результатів. Оплата праці в економіці формується за рахунок національного доходу і може здійснюватись у вигляді заробітної плати працівників.

Нові процеси, які відбуваються в економіці у зв'язку з переходом до ринкових відносин зумовлюють об'єктивну необхідність реформи оплати праці. Вона має бути спрямована на формування ефективної системи матеріального стимулювання працівників, надання підприємствам та установам різних форм власності максимальної самостійності в оплаті праці [4, с. 139].

До головних завдань статистики оплати праці належить:

подальше вдосконалення статистичної звітності;

урізноманітнення форм та способів одержання необхідної інформації про нові форми та системи оплати праці, зумовлених розвитком ринкових відносин;

вивчення впливу окремих факторів на зміну фондів споживання і оплати праці;

аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці і доходів;

аналіз розподілу чисельності працюючих за розміром заробітної плати;

розрахунок рівнів оплати праці і характеристика їх динаміки;

вивчення ступеня поширення форм і систем оплати праці;

вивчення співвідношення темпів зміни продуктивності праці і середнього заробітку;

визначення обсягу і складу фонду споживання і оплати праці [4, с. 140].

Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темп й масштаби соціально-економічного розвитку країни [17, с. 45].

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сферами державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення функцій заробітної плати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу [1].

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Виходячи з комплексного розуміння сутності заробітної плати, з'ясуємо значення притаманних їй функцій. Найважливішими з них є такі:

1. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. В ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

2. Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного покращання результатів праці.

3. Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, сферами діяльності, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективно функціонуючого ринку праці передбачає свободу кожного найманого працівника вільно обирати місце прикладання своєї праці, а його прагнення до підвищення життєвого рівня обумовлює професійні переміщення у пошуках такої роботи, яка б максимально задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами, в ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць.

4. Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході у відповідності з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску.

5. Функція формування платоспроможного попиту населення. Її призначення - узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів - з іншого. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів - потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом [17, с. 45].

Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20% відтворення робочої сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає заінтересованості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності. Заробітна плата нині виконує інші функції, а саме:

– забезпечення соціальних гарантій;

– збереження попереднього статусу, пов'язаного із попереднім робочим місцем;

– стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати);

– перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

– поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

– посилення мобільності робочої сили.

Витрати на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців [3, с. 79].

До фонду основної заробітної плати включаються:

· заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування та ін.) за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами працівників незалежно від форм системи оплати праці, прийнятих на підприємстві.

· суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку) отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадку коли вони є основною заробітною платою.

· суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакції газет та журналів та інших підприємств і оплата їх праці, що здійснюються за ставками авторської винагороди, нарахованої на підприємстві.

· оплата паці за час перебування у відрядженні. Вартість продукції виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.

Додатковою заробітною платою є винагорода за працю понад встановлені норми, трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу додаткової заробітної плати належить:

· надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавство за суміщення професій (посад); розширення зони обслуговування (збільшення обсягу робіт); виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; роботу у важких і шкідливих умовах праці; інтенсивність праці; роботу у нічний час; керівництво бригадою; високу професійну майстерність; знання та використання в роботі іноземної мови; допуск до державної таємниці; дипломатичні ранги; персональні звання державних службовців; кваліфікаційні класи суддів; науковий ступінь; нормативний час пересування у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад працівникам; постійно зайнятим на підземних роботах; роботу на території радіоактивного забруднення; інші надбавки і доплати, передбачені чинним законодавством, ураховуючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати;

· премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування;

· відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу);

· оплата роботи в надурочний час, святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками встановленими чинним законодавством;

· оплата працівникам днів відпочинку, що надають їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках передбачених законодавством;

· суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників;

· суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;

· вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати;

· оплата за невідпрацьований час (невикористання щорічних відпусток і додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, додаткових відпусток, наданих відповідно до колективного договору, оплата простоїв не з вини працівника).

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

· оплата простоїв не з вини працівника;

· нарахування за невідпрацьований час, не передбачені законодавством, зокрема суми, що виплачуються працівникам, які перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати; суми, що виплачуються працівникам, які брали участь у страйках;

· надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри,
встановлені чинним законодавством;

· винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, установлені чинним законодавством;

· винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, створення, освоєння та впровадження нової техніки, виконання важких та важливих завдань;

· грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади;

· інші виплати [27].

До інших виплат, які не входять до фонду оплати праці, належать:

· суми вихідної допомоги, передбачені чинним законодавством;

· одноразові допомоги та добові, які виплачуються в разі переведення, приймання і направлення на роботу в іншу місцевість, витрати на відрядження;

· надбавки за пересувний, роз'їзний характер робіт для працівників, безпосередньо зайнятих на будівництві, реконструкції і капітальному ремонті, а також при виконанні робіт вахтовим методом у випадках, передбачених законодавством;

· суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки, окладу за дні перебування в дорозі до місця розташування підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств;

· надбавки до заробітної плати за кожну добу, які виплачуються з моменту виїзду до повернення на підприємство, де працівник працює;

· внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

· витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (плата за навчання, стипендії студентам аспірантам, направлених на навчання підприємством з відривом від виробництва);

· витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів [16].

Доходи працівників (дивіденди, проценти) не включаються до фонду оплати праці (показуються у звітах з праці окремо) доходи (дивіденди, проценти) від акцій та вкладів у майно підприємства, установи, організації, працівникам, які є членами акціонерного товариства та перебувають у їх списковому складі.

Під час складання статистичної звітності з праці показуються грошові суми, нараховані до виплати згідно з платіжними документами, за якими з працівниками були проведені розрахунки по заробітній платі (номінальна заробітна плата). Зазначені суми подаються «брутто», тобто включаючи податки та інші утримання відповідно до законодавства.

До складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Винагорода, яку одержують працівники за свою роботу, не повинна бути меншою певного рівня, який вважається мінімальним. Такою мінімальною заробітною платою є законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці чи обсяг робіт.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання [17, с. 46].

Мінімальна заробітна плата - це встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. Вона є державною соціальною гарантією для працюючих на підприємствах, в організаціях, в установах усіх форм господарювання. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на даний період визначають державні тарифи у сфері оплати праці, пенсії, допомоги, інші соціальні виплати [27].

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

§ прожиткового мінімуму, встановленого законом;

§ загального рівня заробітної плати;

§ продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов;

§ пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок та об'єднань роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди.

При вивченні складу фонду оплати праці окремі його елементи можуть бути згруповані, що дозволяє обчислювати ряд взаємопов'язаних фондів. Зокрема, це тарифний, годинний, денний та місячний фонди оплати праці. Причому годинний та денний фонди визначаються тільки для категорії робітників на підставі внутрішньовиробничого обліку, оскільки статистична звітність не містить необхідної для цього інформації.

Тарифний фонд оплати праці включає нараховану заробітну плату робітникам-відрядникам і погодинникам за відрядними розцінками, тарифними ставками і штатно-посадовими окладами.

Годинний фонд оплати праці охоплює всі виплати, нараховані за тактично відпрацьовані людино-години за умов нормальної тривалості зміни. Жодні виплати за невідпрацьований час до складу цього фонду не включаються.

Денний фонд оплати праці охоплює плату за фактично відпрацьовані людино-дні. До його складу входять усі елементи годинного фонду оплати праці, а також оплата пільгових годин підлітків, оплата внутрішньозмінного часу, затраченого на виконання державних і громадських обов'язків, доплата матерям за години годівлі грудних дітей, оплата внутрішньо змінних простоїв, доплата за роботу в понадурочний час.

Місячний (повний) фонд оплати праці включає всі види заробітної плати і різні виплати, що здійснюються за джерелами оплати праці. Крім елементів денного фонду оплати праці, до його складу входять різні виплати - оплата чергових і додаткових відпусток, оплата днів виконання державних і громадських обов'язків, надбавка за вислугу років, оплата цілоденних простоїв, доплати робітникам у разі тимчасової втрати ними працездатності, виплати на польове забезпечення, вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати, вартість безплатних комунальних послуг, житла і т.д., вихідна допомога після закінчення трудового договору.

Місячний (повний) фонд оплати розраховується для всіх категорій працівників.

Склад заробітної плати за видами фондів дає змогу повніше аналізувати витрати грошових коштів на заробітну плату, визначати розмір виплат за відпрацьовані й невідпрацьовані людино-дні і людино-години та ін. Важливим напрямом аналізу є характеристика співвідношень фондів оплати праці в динаміці. Наприклад, зменшення питомої ваги фонду годинної оплати в денному фонді свідчить про зростання, зокрема, поточних простоїв, понаднормових робіт, тобто про недоліки в організації праці і її оплати [4, с. 144-145].

Структура фонду оплати праці вивчається статистикою також за її формами та системами. Форми розрахунків з працівниками:

1. Погодинна оплата праці.

2. Відрядна оплата праці.

Різновиди даних форм називають системами оплати праці.

Система оплати праці - сукупність правил які визначають співвідношення між мірою праці і мірою винагороди робітників.

При погодинній формі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, посадовим окладом за фактично відпрацьований час [14, с. 227]:

(1.1.)

де - почасова заробітна плата;

- тарифна ставка посадовий оклад працівника;

т - фактично відпрацьований час.

Погодинна форма оплати праці поділяється на такі системи: проста та преміальна.

Проста погодинна оплата праці - залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за 1 годину.

Погодинна преміальна оплата праці - погодинна оплата праці, при якій понад заробітну плату належно за фактично відпрацьований час виплачується премія за досягнення високих кількісних та якісних показників.

1За відрядної форми оплати праці мірою праці є вироблена працівником продукція (виконаний обсяг робіт), тому його заробіток безпосередньо залежить від кількості і якості виробленої продукції і нараховується за кожну одиницю продукції, виходячи із встановленої відрядної розцінки [14, с. 228]:

 (1.2.)

де - відрядна заробітна плата;

- відрядна розцінка;

- обсяг виготовленої продукції (виконаної роботи).

Пряма відрядна система оплати праці - заробіток робітника складається лише з одного елемента, визначається на базі відрядної розцінки і є величиною прямопропорційною обсягу виробленої продукції або виконаної роботи.

Відрядно-преміальна оплата праці - оплата праці при якій понад заробітну плату належну за виконану роботу виплачується премія.

Відрядно-прогресивна оплата праці - при ній робота виконана в межах норм оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи виконана понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками або залежно від процента перевиконання норми.

Непряма відрядна система - застосовується для оплати праці допоміжних робітників.

Акордна система - застосовується для окремих груп робітників. Її сутність полягає у тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи з діючих норм, часу та розцінок.

Визначення питомої ваги заробітної плати, яка нарахована за різними формами і системами, дає змогу характеризувати ступінь поширення кожної з них у статиці і динаміці.

1.2 Методологічні основи у статистичному вивченні заробітної плати

Вимірювання реальної заробітної плати є не тільки загальною проблемою статистики реальних доходів та кінцевого споживання населення, але і важливим інструментом оцінки соціально-економічного стану окремих груп населення, забезпечення орієнтирів для отримання всебічних і взаємопов'язаних даних про заробітну плату в ув'язці з іншими соціально-економічними показниками.

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг в країні. Але для визначення повного обсягу заробітної плати необхідно враховувати її виплату як у грошовій, так і натуральній формі. Можливість виплати заробітної плати натурою передбачено статтею 23 Закону України «Про оплату праці».

Поняття реальної заробітної плати визначено в Резолюції щодо міжнародних порівнянь реальної заробітної плати, яка прийнята 8-ю Міжнародною конференцією статистиків праці 1954 року. Це визначення дає основу розрахунку реальної заробітної плати, її порівняння у часі та у різних регіонах.

Динаміка реальної заробітної плати в країні характеризує динаміку реального рівня життя населення, яке живе на заробітну плату. Індекси реальної заробітної плати дають можливість встановити її взаємозв'язок з іншими економічними показниками, наприклад, зайнятістю, виробництвом, доходом та споживанням. Вони використовуються також для аналізу економічних циклів, економічного планування, прогнозування і т. ін.

Номінальна заробітна плата - це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі (незалежно від джерела фінансування, крім коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності): за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час.

Заробітна плата нараховується відповідно до встановлених норм оплати праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) за діючими системами та формами оплати праці.

Розмір та структура заробітної плати у грошовій формі (номінальна заробітна плата) визначається відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати [23, с. 363-367].

Середніми показниками номінальної заробітної плати є:

– середня заробітна плата одного штатного працівника облікового складу визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на середньооблікову кількість цих працівників за відповідний період (місяць, квартал, півріччя, рік.

– середня заробітна плата одного штатного працівника в еквіваленті повної зайнятості визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці найманих працівників (штатних і позаштатних) на їхню середню кількість в еквіваленті повної зайнятості за відповідний період.

– середня заробітна плата на одну оплачену або відпрацьовану годину, визначається діленням суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість оплачених або відпрацьованих цими працівниками людино-годин [16].

У разі визначення заробітної плати за відпрацьовану годину з фонду оплати праці виключаються нарахування за невідпрацьований час.

Для визначення середньомісячної заробітної плати за квартал (рік) або будь-який інший період отриману величину заробітної плати за квартал (рік) необхідно розділити на кількість місяців у періоді.

Середню заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших нарахувань, розраховують виходячи з розмірів середньої заробітної плати і обчислюють згідно з чинним законодавством.

Номінальна заробітна плата може бути обчислена як «брутто» (валова) та «нетто», тобто та, яка належить до виплати (без податків та інших обов'язкових платежів).

Відповідно до чинного законодавства під час виплати заробітної плати працівникам з неї утримуються податки та обов'язкові внески, а саме прибутковий податок та внески працівників на обов'язкове державне соціальне страхування.

Порядок визначення розміру прибуткового податку з громадян визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13 «Про прибутковий податок з громадян».

Розміри оподаткування встановлюються відповідними законодавчими актами. Слід враховувати, що оподаткування доходів громадян України, в тому числі заробітної плати, здійснюється за прогресивними ставками.

Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено його види, внески які можуть бути сплачені безпосередньо працівником:

· пенсійне страхування;

· страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

· медичне страхування;

· страхування на випадок безробіття;

· інші види страхування, передбачені законами України.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду для роботодавців і застрахованих осіб (працівників) щорічно встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням державного бюджету, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміну у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. ІСЦ є найважливішим показником, що характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів населення та мінімальних соціальних гарантій, вирішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Розрахунок ІСЦ проводиться шляхом об'єднання двох інформаційних потоків:

· даних про зміни цін, одержаних шляхом реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку;

· даних про структуру фактичних споживчих грошових витрат домогосподарств населення, яке проживає в міських поселеннях.

ІСЦ розраховується Державною службою статистики України в цілому по Україні та у розрізі регіонів (Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ і Севастополь).

У разі стрімкого зростання цін і повільного збільшення номінальної заробітної плати реальна купівельна спроможність однієї грошової одиниці різко зменшується:

(1.3.)

Динаміку реальної заробітної плати визначають за допомогою індексів вартості життя, які є відношенням бюджетного набору товарів поточного року до аналогічного бюджетного набору товарів за минулий рік.

Під реальною заробітною платою розуміють «товари та послуги, що можна купити на заробітну плату або що надаються як заробітна плата».

Статистичний словник визначає, що реальна заробітна плата - це обсяг товарів та послуг, які можна придбати на заробітну плату в поточному періоді, виходячи з цін у базисному періоді. Розмір реальної заробітної плати залежить від розміру номінальної заробітної плати, зміни цін на споживчі товари та послуги, розміру податків, що стягуються.

Узагальнюючи наведені визначення реальної заробітної плати, можна сказати, що вона характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари та послуги і рівня податків й обов'язкових платежів.

Реальна заробітна плата може бути розрахована як абсолютна величина, тобто у грошовому виразі (номінальна заробітна плата звітного періоду у цінах базового періоду). Вона розраховується шляхом ділення номінальної заробітної плати поточного періоду без урахування податків та обов'язкових платежів («нетто») на ІСЦ.

Індекс динаміки реальної заробітної плати розраховується діленням індексу номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін за той же період.

Індекс нарахованої номінальної заробітної плати характеризує зміну розміру номінальної заробітної плати працівників у звітному періоді порівняно з базисним. Визначається він шляхом співвідношення показників рівня середньої заробітної плати «брутто» (в розрахунку на одного штатного працівника або оплачену годину) за порівняльні періоди.

Індекс нарахованої реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним. Визначається діленням індексу нарахованої номінальної заробітної плати «нетто» на індекс споживчих цін за той же період.

Існує принципова розбіжність між співставленнями заробітної плати як елемента доходу і як винагороди за однакову або еквівалентну роботу. Тому від цілей дослідження суттєво залежить вибір показника і спосіб використання даних.

Дослідження тенденцій заробітної плати з метою виявлення розбіжностей у винагороді за однакову або еквівалентну роботу повинні відноситись до погодинної заробітної плати, оскільки однакова робота за інших рівних умов означає роботу однакової тривалості. Порівнювати також можна тижневу, місячну або іншу заробітну плату, але тільки за умови врахування різниці в тривалості робочого тижня, місяця і т. ін. Причому зазначений показник не враховує впливу на заробітну плату податків та обов'язкових внесків, тобто використовується показник «брутто» заробітної плати.

Аналіз динаміки заробітної плати як елемента доходу незалежно від виконуваної роботи має велике значення для оцінки і планування заходів соціальної політики. Далі в документі розглядається вимірювання співвідношень заробітної плати саме в аспекті елемента доходів.

Співставлення двох показників реальної заробітної плати, обчислених як з урахуванням податків та обов'язкових внесків, так і без них, дозволяє визначити вплив на рівень заробітної плати таких факторів, як податкова політика, тривалість відпрацьованого часу і також може використовуватись в аналітичних цілях із зазначенням особливостей обчислення цих показників.

Індекс реальної заробітної плати розраховується шляхом ділення індексу нарахованої номінальної заробітної плати «нетто» на індекс споживчих цін, тобто:

(1.4.)

де I ^t,0_нзп - індекс нарахованої номінальної заробітної плати «нетто» поточного періоду (t) порівняно з базисним (0);

I ^t,0_ц - індекс споживчих цін поточного періоду (t) порівняно з базисним (0).

Як відзначалося вище, на величину та динаміку реальної заробітної плати впливають рівень номінальної заробітної плати, зміни споживчих цін, а також розмір податків та обов'язкових внесків, що сплачують працівники. Тому для розрахунку величини та індексу реальної заробітної плати спочатку визначається величина «нетто» заробітної плати. Для цього необхідно встановити відповідну величину прибуткового податку, що припадає на заробітну плату працівників, і величину внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його видів.

Після цього заробітна плата «брутто» зменшується на вказані величини, тобто здійснюється розрахунок «нетто» заробітної плати одного штатного працівника в середньому за відповідний місяць [23, с. 367-372].

1.3 Джерела даних про заробітну плату

Першим етапом будь-якого дослідження є збирання інформації (сукупності статистичних даних, що відображають соціально-економічні процеси і використовуються в управлінні економікою та суспільним життям), яке називають статистичним спостереженням.

Статистичне спостереження - це планомірне, науково організоване збирання даних про масові соціально-економічні явища та процеси шляхом реєстрації за попередньо розробленою програмою спостереження їх суттєвих ознак [21, с. 51].

У наш час в Україні система збору інформації реформується шляхом упровадження нових сучасних методів статистичного вимірювання на вибірковій основі замість суцільних спостережень. Статистика оплати праці сьогодні є інтегрованою системою показників, які ґрунтуються на таких джерелах інформації:

· державні статистичні спостереження (місячна, річна) підприємств, установ та організацій;

· вибіркові анкети обстеження промислових підприємств;

· адміністративні дані;

· вибіркові обстеження населення [33, с. 51].

Важливим кроком до підвищення інформаційного рівня статистичного спостереження є впровадження сучасних технологій її обробки. Це дасть змогу ефективніше використовувати первинну звітність, застосовуючи на її основі додаткові групування, розрахунки, оцінки, що сприятиме поглибленню аналізу та розширенню програми публікацій.

Для отримання інформації зі статистики праці органи державної статистики використовують дані державних статистичних спостережень підприємств, установ, організацій, матеріали вибіркових спостережень та адміністративної звітності. Кожний орган спостереження має забезпечити себе кваліфікованими кадрами, як на етапі підготовки обстеження, його проведення, так і під час обробки результатів. Проведення будь-якого спостереження потребує відповідного матеріально-технічного забезпечення: обчислювальної техніки, транспортних засобів, засобів друкування, статистичного інструментарію та рекламних носіїв. Останнє важливо при підготовці макроспостережень, які потребують роз'яснювань і повідомлень для широкого загалу.

Статистичні дані - це інформація отримана на підставі проведених статистичних спостережень, опрацьована і подана у формалізованому вигляді відповідно до загальноприйнятих принципів методології. Шляхом зведення та знеособлення первинних даних отримують статистичну інформацію.

Статистичні дані повинні бути:

· вірогідними (відповідати реальному стану);

· повними (за обсягом та суттю);

· своєчасними;

· порівнянними за часом або у просторі;

· доступними.

Збір та обробка статистичної інформації з оплати праці проводиться в трьох напрямах:

· на районному рівні;

· обласному рівні;

· державному рівнях [33, с. 60].

В районні органи статистики інформація надходить від підприємств-складачів щомісячно за формою №1-ПВ (місячна) «Звіт з праці» та щоквартально на бланках звіту за формами №1-ПВ (квартальна) (див. дод. А та дод. Б) поштою або кур'єром. Цей звіт заповнюють всі бюджетні організації, громадські організації та ті розрахункові підприємства, станови, організації чисельність яких більше встановленого статистичного критерію для малого підприємства, незалежно від форм власності та господарювання. Періодичність обробки звітності:

· місячна - 12 разів на рік;

· квартальна - 4 рази на рік (по розділу VI форми - 2 рази на рік та по розділу VII - 1 раз на рік).

Дата подання звіту підприємствами до Районного управління статистики (РУС) або Головне управління статистики в АР Крим, областях, м. Києві, Управління статистики в м. Севастополі (ГУС) - на 7-й день після звітного періоду (щомісячно).

Дата подання звітів від РУС до ГУС: місячна - на 12-й день, квартальна - на 14-й день після звітного періоду.

Дата подання даних електронною поштою з ГУС на Головне міжрегіональне управління статистики у м. Києві (ГМУС) - місячна - на 14 день (щомісячно, включаючи місяць після закінчення кварталу), квартальна - на 22 день після звітного періоду (щоквартально).

Дата подання зведених таблиць з ГМУС до Держстату - місячна - на 22-й день (щомісячно, включаючи місяць після закінчення кварталу), квартальна - на 32-й день після звітного періоду (щоквартально).

Таким чином тривалість обробки звітності:

- на районному рівні місячної звітності 2 дні, квартальної - 7 календарних днів;

- на обласному рівні місячної звітності 2 дні, квартальної - 8 календарних днів;

- на державному рівні місячної звітності 8 днів, квартальної - 10 календарних днів.

Реально тривалість обробки на усіх рівнях менша через вихідні, що випадають на період обробки та може бути наступна:

- на районному рівні місячної та квартальної звітності - до 2 днів;

- на обласному рівні місячної - 1 день, квартальної - до 3 днів;

- на державному рівні місячної - 4 дні, квартальної - до 5 днів.

Після введення в ПЕОМ довідника (каталогу) підприємств, який заводиться одноразово і в процесі роботи актуалізується, вводяться первинні звіти, які контролюються. З них формується вихідна інформація, яка використовується на районному рівні. Первинна інформація (проконтрольовані звіти) в електронному вигляді передається (дискетою або по каналах зв'язку) в обласне статистичне управління на 12 день після звітного періоду. Одне підприємство може надавати декілька звітів за видами діяльності, при чому не всі одиниці за видами діяльності мають код ЄДРПОУ. Тому у каталозі підприємств передбачено ведення локального коду. Пошук і друк звітів відбувається за: локальним кодом; кодом ЄДРПОУ; кодом КОАТУУ + локальний код.

В обласні статистичні управління інформація надходить:

· від регіональних управлінь статистики на електронних носіях або по каналах зв'язку в електронному вигляді;

· від підприємств - складачів на бланках звіту.

Після введення в ПЕОМ первинні звіти контролюються і по каналах зв'язку передаються на державний рівень.

Одиницями обстеження або респодентами сукупності державних статистичних спостережень за формою 7-ПВ, 1-РС (див. дод. В) є суб'єкти підприємницької діяльності, громадські організації, усі фінансові та бюджетні установи, які використовують найману працю. Статистичною одиницею спостереження є місцеві одиниці виду економічної діяльності.

А також одиницею спостереження в поточних обстеженнях підприємств із питань статистики праці (ОПСП) є місцева одиниця (підприємство або його частина), розташована у географічно визначеному місці та залежна тільки від одного підприємства.

Специфіка визначення одиниці статистичного спостереження для ОПСП пов'язана з тим, що обстеженням охоплюються підприємства, установи, організації усіх видів діяльності (за винятком секцій «Діяльність домашніх господарств» та «Діяльність екстериторіальних організацій») незалежно від організаційно-правових форм господарювання. Виділення місцевих одиниць за видом економічної діяльності або підприємств, що звітують за інші одиниці, притаманно бюджетним установам.

Генеральна сукупність ОПСП формується виключно зі звітних одиниць, що ідентифіковані в ЄДРПОУ [22, с. 7].

Відповідно до міжнародної практики ОПСП організовано на основі комбінованого підходу, за яким великі підприємства обстежуються на суцільній основі, а малі - з використанням вибіркового методу. В Україні це обстеження впроваджується як суцільне для сукупності звітних одиниць із кількістю працівників 50 і більше осіб та як вибіркове для сукупності одиниць із кількістю працівників від 10 до 49 осіб включно.

Таким чином, генеральну сукупність обстеження складають усі юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи з середньою кількістю найманих працівників 10 і більше осіб, що ідентифіковані в ЄДРПОУ.

Комбінований підхід забезпечує надійне оцінювання основних показників ОПСП за генеральною сукупністю на національному та регіональному рівнях за секціями та підсекціями КВЕД тощо. Водночас такий підхід сприяє уникненню зайвого навантаження статистичною звітністю тих респондентів, які представляють одиниці генеральної сукупності з кількістю працівників менше 50 осіб.

Сукупність звітних одиниць, що обстежуються на суцільній основі, повинна надавати відомості протягом усього терміну проведення ОПСП. Сукупність звітних одиниць, що обстежуються на основі вибіркового методу, формується з використанням стратифікованого випадково відбору. При формуванні вибірки із її основи з використанням процедури систематичного відбору відбирається встановлена кількість звітних одиниць, які представляють усі регіони України та види економічної діяльності й обстежуються протягом двох років. Обсяг вибірки для щомісячного обстеження становить близько 10 тис. звітних одиниць, або біля 9% генеральної сукупності. За розробленою схемою ротації щороку оновлюється 50% вибіркової сукупності звітних одиниць. Для кожної одиниці з генеральної сукупності контролюється ймовірність її включення до вибірки, що забезпечує можливість адекватного поширення результатів обстеження на генеральну сукупність шляхом статистичного зважування [22, с. 8].

Дизайн обстеження розроблено для забезпечення надійного оцінювання основних показників за результатами ОПСП за такими кластерами:

– Україна в цілому;

– Україна за видами економічної діяльності;

– регіони в цілому;

– регіони за видами економічної діяльності;

– адміністративно-територіальні одиниці (міста республіканського та обласного значення, райони) в цілому (окремі показники).

Передбачається, що за результатами ОПСП рівень надійності оцінювання основних показників буде відповідати таким критеріям: на національному рівні коефіцієнт варіації оцінок показників не перевищуватиме 5%; за сукупністю звітних одиниць у кожному з регіонів та за кожним із видів економічної діяльності - 10%; за сукупністю звітних одиниць за видами економічної діяльності в межах регіонів та по адміністративно-територіальних одиницях - 15%. Зазначені критерії надійності статистичної інформації відповідають рекомендаціям експертів та міжнародній практиці.

Генеральна сукупність одиниць в ОПСП визначається на основі актуальних даних із таких джерел:

– Реєстр статистичних одиниць у частині Статистичного реєстру підприємств (СРП);

– перелік і характеристики підприємств, установ, організацій та їхніх відокремлених підрозділів, що звітували за формою №1-ПВ (місячна) «Звіт з праці»;

– перелік і характеристики підприємств, установ, організацій та їхніх відокремлених підрозділів за адміністративними даними Пенсійного фонду України.

Використання зазначених джерел даних забезпечує мінімізацію похибок включення (виключення) одиниць при організації ОПСП.

Роботи з визначення генеральної сукупності виконуються один раз на рік після актуалізації даних СРП відповідно до плану державних статистичних спостережень.

Ураховуючи, що СРП містить інформацію за значним колом одиниць, які самостійно не ведуть облік із питань праці (наприклад, школи, за які звітує районний відділ освіти) та, відповідно, не можуть виступати респондентами в ОПСП, необхідною є реалізація спеціальних процедур обробки даних (редагування даних) при визначенні основи вибірки.

За результатами виконання зазначених робіт формується перелік звітних одиниць з кількістю найманих працівників 10 і більше осіб. Для кожної одиниці із переліку наводяться характеристики, необхідні для адекватного визначення сукупностей одиниць для обстеження в ОПСП.

Зі сформованого для організації ОПСП переліку звітних одиниць в окрему групу виділяють звітні одиниці з кількістю працівників 50 осіб і більше. Такі одиниці обстежуються щомісяця на суцільній основі. Якщо протягом періоду перебування певної одиниці з цієї групи в обстеженні кількість працюючих на неї осіб зменшилася до величини, нижчої за 50 осіб, то ця звітна одиниця продовжує обстежуватися до кінця звітного року, після чого виключається з суцільного обстеження і отримує певну ймовірність бути включеною до вибіркової сукупності.

Дизайн вибірки забезпечує надійне оцінювання основних показників за результатами щомісячного ОПСП за сукупністю підприємств, установ, організацій та їхніх відокремлених підрозділів із кількістю працюючих від 10 до 49 осіб за такими кластерами: Україна в цілому; Україна за видами економічної діяльності (секція та підсекція за КВЕД); регіони в цілому.

Дизайн вибірки визначається такими особливостями її формування, як стратифікація генеральної сукупності, схема ротації одиниць вибірки, обсяг вибірки та механізми її формування.

Стратифікація сукупності звітних одиниць із кількістю працівників 10-49 осіб здійснюється за такими ознаками:

- основний вид економічної діяльності за КВЕД: секції (за винятком секцій P «Діяльність домашніх господарств» і Q «Діяльність екстериторіальних організацій») та підсекції (усього виділено 29 груп за видами діяльності - 13 секцій та 16 підсекцій);

- територіальна належність за місцем здійснення діяльності відповідно до адміністративно-територіального устрою України (всього 27 регіонів).

Винятком є сукупності звітних одиниць секції «Рибне господарство» та підсекції «Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів», які обстежуються на суцільній основі, що зумовлено незначною кількістю звітних одиниць.

Для забезпечення можливості реалізації ефективної процедури відбору звітних одиниць із кількістю працівників 10-49 осіб за стратами та схеми їх ротації у вибірці всі страти із загальною кількістю одиниць менше ніж 14 об'єднуються в окрему загальну страту (сукупність «малих» страт).

З метою кращого охоплення обстеженням генеральної сукупності та зниження звітного навантаження на респондентів із кількістю працівників менше 50 осіб реалізується спеціальна схема ротації одиниць вибірки. Відповідно до схеми вибіркова сукупність звітних одиниць представлена двома рівними за розміром частинами - ротаційними групами, кожна з яких є репрезентативною вибіркою з генеральної сукупності. У кожній страті один раз на рік після актуалізації основи вибірки одна ротаційна група (50% вибіркової сукупності) заміщується новою ротаційною групою. При цьому звітні одиниці, що були відібрані до певної ротаційної групи, обстежуються два роки поспіль. Винятком є звітні одиниці першої ротаційної групи, що обстежуються лише один рік. Реалізована в ОПСП схема ротації забезпечує для одиниць, відібраних для обстеження, після двох років перебування у вибірці п'ятирічні «канікули», протягом яких вони теоретично не можуть потрапити до вибірки [22, с. 11-12].

За періодичністю подання форми статистичного спостереження ринку праці поділяються наступним чином: місячні, квартальні, річні і такі, що не мають установленої періодичності, а подаються у разі виникнення необхідності. Щомісячні спостереження відрізняються від щоквартальних більш вузьким колом питань, що вивчаються, та коротшими термінами обробки й оприлюднення інформації. Окремі блоки питань вивчаються один або два рази на рік.

Місцеві адміністративні установи на основі поточного обліку звітують перед своїми вищими органами і Державна служба статистики одержує інформацію вже у зведеному вигляді, з поділом за регіонами, видами економічної діяльності. Дані державних статистичних спостережень підприємств подаються до місцевих територіальних органів державної статистики, обробляються на рівні Головних управлінь статистики АР Крим, областей та управління статистики у місті Севастополі і передаються до Головного міжрегіонального управління статистики (ГМУС) у місті Києві для подальшого зведення.