Збіжність має місце тоді, коли навколо x_N. Якщо x_N є простим коренем, то виконуються співвідношення f'(x_N) ? 0 та h'(x_N) = 0. Тобто, для початкового значення х⁽⁰⁾ повинна виконуватися нерівність:

Ітераційна формула має вигляд:

Вибір методу рішення залежить від багатьох критеріїв: збіжність, одержання точних результатів і т.п. У нашому випадку головним критерієм є збіжність.

Для методів градієнтного і покоординатного спуска характерна повільна збіжність. Метод Ньютона за критерієм збіжності є самим оптимальної. Виходить, запропоновану математичну модель вирішимо методом Ньютона.

Математична модель включає математичні формули розрахунку основних показників, що формуються в процесі рішення задачі, а також, при необхідності, опис процесу (об'єкта), список можливих допущень і оцінку відповідності розробленої моделі реальному процесу (об'єкта).

Під час автоматизованого рішення задачі "Інформаційна система для обліку відвантаження і реалізації продукції" визначаються економічні показники, задані формулою (2.2.5.9).[15]

де - відпускна ціна i-го заводу j-й продукції;

- закупівельна ціна i-го заводу j-й продукції,

- шуканий обсяг закупівель на i-м заводі j-й продукції.

2.2.6 Модель взаємодії фірми з ринком

В основі побудови даної моделі лежить припущення, що стосується загального обсягу реалізації продукту на ринку, як-то : поточний обсяг реалізації продукції дорівнює обсягу реалізації за умови, що ринок знаходиться в стані економічної рівноваги (економічна рівновага характеризується збалансованістю попиту і пропозиції усіх ресурсів системи):



де М, [ одиниця / час] - місткість ринку, тобто обсяг товарної маси, що може бути реалізований на конкретному товарному ринку ( ринку даного продукту) за певний проміжок часу за певних умов ( рівні цін, насиченості ринку і т. п.);

D, [ одиниця / час] - дефіцит ринку - недостача продукції і послуг, викликана недостатнім обсягом їх виробництва або невиправданим складом ( асортиментом) випуску або необгрунтованістю співвідношень у структурі цін і прибутків;

N, одиниця / час - пропозиція j-го суб'єкта ринку;

n - кількість пропозицій;

См, [грн./ одиниця] - поточна ринкова ціна;

Cs, [грн. / одиниця] - рівноважна ринкова ціна.

Природньо, у даному випадку важливим є тільки характер даного припущення - зниження поточної ринкової ціни при збільшенні пропозиції і навпаки. Таку тенденцію будемо описувати ціновим коефіцієнтом ринку С. Випливає :

Очевидно, що перша похідна ( r = 1 ) завжди від'ємна, тобто, як уже було сказано, при збільшенні пропозиції ціна буде падати. Крім того, у випадку, коли ринок знаходиться в стані рівноваги, тобто товарний дефіцит дорівнює сукупній ринковій пропозиції, ціновий коефіцієнт C буде дорівнювати 1 ( С = 1), тобто на ринку встановлюється ціна рівноваги. У випадку, коли пропозиція перевищує товарний дефіцит, ціна починає падати і при необмеженому зростанні пропозиції прямує до нуля. Якщо ж попит перевищує пропозицію на величину товарного дефіциту, то ціновий коефіцієнт C стає більше 1 ( С>1 ), і з ростом дефіциту ціна збільшується, що створює сприятливу економічну кон'юнктуру для виробників споживчих товарів.

а) d=0; =0;

б) d=0; =0,5;

в) d=0,25; =0;

г) d=0,25; =0,5,

Размещено на http://www.allbest.ru/

де

- сумарна ринкова пропозиція без урахування пропозиції i-гo суб'єкта ринку.

Для побудови даної моделі необхідно також ввести поняття собівартості продукції - грошовий вираз витрат на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість, як відомо, безпосередньо впливає на кінцеві економічні результати господарювання, в її основі лежать витрати виробництва. Витрати будь-якого підприємства за певний період часу дорівнюють вартості ресурсів, що було витрачено на виробництво певної кількості продукції чи послуг. Існують два підходи до визначення витрат: бухгалтерський та економічний. Бухгалтерський враховує тільки ті, що мають форму грошових платежів. Економічне розуміння витрат базується на обмеженості ресурсів і можливості їх альтернативного використання.[3]

Економічні витрати дорівнюють сумі нормального прибутку, явних ( бухгалтерських) та неявних витрат. Неявні витрати можуть бути представлені як грошові платежі, які підприємство може отримати при більш ефективному використанні ресурсів. Нормальний прибуток - це мінімальна винагорода, яку підприємство повинно отримати за розвиток даного виду бізнесу. Наведемо деякі класифікації витрат, а саме:

1. За місцем у системі керування:

а) виробничі витрати;

б) невиробничі витрати ( загальні витрати фірми).

2. Ступеня їхньої відслідкованості:

а) прямі витрати;

б) непрямі витрати.

3.Часу їх дебетування відносно надходжень від реалізацій:

а) витрати, що входять у виробничу собівартість;

б) витрати періоду.

4.Динаміки їхніх функціональних змін:

а) змінні витрати;

б) постійні витрати.

5.Ступеня їх усереднення:

а) повні витрати;

б) витрати, що входять в питому собівартість.

6. Їхньої значимості для планування:

а) регульовані і нерегульовані витрати;

б) нормативні витрати;

в) прирістні витрати;

г) витрати минулого періоду;

д) наявні виплати;

е) значимі витрати ( майбутнього періоду);

ж) витрати, що входять до альтернативної вартості.

Проте, із погляду рівноважного аналізу для нас важливі тільки постійні і змінні витрати, оскільки рівноважний аналіз є об'єктом ряду припущень, що обмежують, як-от:

1. Усі витрати повинні підрозділятися на змінні і постійні;

2. Величина змінних витрат на одиницю продукції повинна залишатися постійною;

3. Повинен бути один вид продукту й одна структура продажу;

4. Обсяг виробництва повинен залишатися єдиним чинником, що впливає на величину перемінних витрат.

Отже, ми будемо розглядати витрати тільки як змінні, пов'язані з ростом обсягу продукції, що виробляється, і постійні, що характеризують ефективність керування і не пов'язані з ростом обсягу продукції.

У змінні витрати входять усі прямі матеріальні витрати (сировина, матеріали, паливо й електроенергія на технологічні цілі і т. п. ) і трудові витрати ( оплата праці робочих із відрахуваннями на соціальні потреби ).

До постійних витрат відносяться: амортизація виробничого устаткування, оплата праці управлінського складу, витрати на утримання помешкань і технічне обслуговування устаткування, витрати на маркетингові дослідження і рекламу, придбання нових технологій і т п.. п.

Отже, для побудови даної моделі будемо розглядати витрати тільки як постійні і змінні.

Виходячи з цього, можна записати формулу собівартості на одиницю продукції:

де Ai - змінні витрати на одиницю продукції i-го суб'єкта ринку;

Bi - постійні витрати i-го суб'єкта ринку;

Ni - поточний обсяг випуску продукції i-го суб'єкта ринку.

А оскільки має місце :

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тоді вираз (4) можна переписати у вигляді:

Размещено на http://www.allbest.ru/

У ході подальшої побудови моделі доцільніше розглядати приведену величину функції собівартості i-го суб'єкта ринку, тому що раніше отриманий вид даної функції не дозволяє порівнювати її із ціновим коефіцієнтом, що необхідно для аналізу прибутку, оскільки ми одержали несумірні величини.

Будемо розглядати відношення:

одержимо:

де x_I0 > 0 - постійна величина, що позначає мінімальний стартовий рівень пропозиції при n=1 ( за умови відсутності конкурентів), іншими словами, це такий обсяг випуску продукції, при якому підприємство почне отримувати прибуток від своєї діяльності.[3]

Таким чином, величина обсяга виробленої продукції в початковий момент часу не повинна бути менше x_I0, оскільки в іншому випадку це буде збитково для підприємства. Значення x_I0 безпосередньо залежить від величини витрат підприємства. І незважаючи на те, що цей параметр визначений як "вхідний" у даній моделі, його можна визначити, знаючи ситуацію, що склалася на ринку (місткість ринку, його дефіцит і сукупна пропозиція) і функцію собівартості підприємства, тобто С і F_i. .

p_I - параметр конкурентноздатності i-го суб'єкта ринку, він характеризується величиною відношення постійного капіталу до змінного:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Знак першої похідної від'ємний, що означає зниження собівартості при збільшенні величини пропозиції і навпаки.

а) d = 0,2; x_I0 = 0,1; p_I = 0,06;

б) d = 0,2; x_I0 = 0,1; p_I = 0,08;

в) d = 0,2; x_I0 = 0,2 p_I = 0,5.

Крива С : а) d = 0,2; У = 0,06. Крива Fi: б) d = 0,2; x_I0 = 0,1; p_I = 0,06. Графіки С і Fi мають дві точки перетину x_I0 і x_IF. У діапазоні x_I0 < x_I < x_IF величина ( C-Fi ) буде додатньою. Це означає, що в даному діапазоні значень x_I собівартість i-гo суб'єкта ринку буде менше ринкової ціни, тобто здійснюючи випуск продукції у вищевказаних межах підприємство буде отримувати прибуток, виробляючи ж продукцію на рівні x_I0 або x_IF - підприємство буде лише покривати свої витрати, ну а в усіх інших випадках воно буде зазнавати збитків.

Для того, щоб визначити, як же співвідносяться між собою точки x_I0 і x_IF, прирівняємо праві частини співвідношень :

Вирішуючи рівняння при n=1, одержимо наступне:

Отже, ми нарешті впритул підійшли до того, щоб ввести основне рівняння, що імітує динаміку виробництва групи підприємств, що функціонують на ринку, і що дозволяє продемонструвати як деякі ефекти конкурентної боротьби, так і ряд можливостей керування нею:

де [ час ] - поточний час;

_i [ час ] - тривалість виробничого циклу.

Дане рівняння дозволяє зробити наступне припущення: швидкість зміни пропозиції пропорційна швидкості зміни прибутку. Дійсно, вираз ( С - Fi ) позначає прибуток ( збиток ) підприємства. У випадку, коли ця величина додатня (підприємство отримує прибуток в даний момент часу ), похідна x_I буде також додатньою, що означає успіх підприємства на ринку, тобто збільшення обсягів виробництва підприємства в наступному виробничому циклі. В іншому випадку ( підприємство зазнає збитків) похідна буде від'ємною, а отже темпи виробництва будуть поступово знижуватися, що згодом при відсутності заходів з боку підприємства ( або держави), спрямованих на його вихід із критичного становища, може привести до банкрутства.[3]

Крім того, варто відмітити, що права частина рівняння складається з двох множників. Перший відповідає додатньому зворотному зв'язку суб'єкта ринку на самого себе, тобто створює його експоненціальне зростання. Другий обмежує це зростання. Систему диференціальних рівнянь динаміки ринку можна записати в такий спосіб:

Систему диференціальних рівнянь можна записати й у дискретному вигляді:

де k = 0, 1, 2,...- дискретний час.

Запропонована система диференціальних рівнянь, незважаючи на граничну простоту, демонструє основні принципи функціонування економічних систем і керування ними, виявляє і дозволяє аналізувати такі явища як банкрутство, залежність динаміки виробництва від податкової політики держави і ряду інших чинників, демонструє можливості економічних методів керування виробництвом, дозволяє планувати й оцінювати їхню стратегію.[3]

Графік системи рівнянь:

n = 5; d = 0,4:

а) x_i0 = 0,01; p_i = 0,0l; х_i(t0) = 0,5; = 1;

б) x_i0 = 0,065; p_i = 0,008; х_i(t0) = 0,4; = 0,8;

в) x_i0 = 0,0065; p_i = 0,0l5; х_i(t0) = 0,1; = 1;

г) x_i0 = 0,005; p_i = 0,0l5; х_i(t0) = 0,065; = 0,7;

д) x_i0 = 0,01; p_i = 0,025; х_i(t0) = 0,25; = 1.

3. ІНФОРМАЦІЙНА МОДЕЛЬ ТОВАРОРУХУ продовольчої продукції

3.1 Сутність інформаційного моделювання

Інформаційне моделювання - це розділ прикладної інформатики, пов'язаний з найрізноманітнішими предметними областями: технікою, економікою, природними та суспільними науками та ін Тому практичним вирішенням завдань моделювання займаються фахівці у відповідних областях.

Загальна схема етапів вирішення практичного завдання на ЕОМ методами інформаційного моделювання виглядає наступним чином: Два перші етапи відносяться до предметної області та розв'язування завдання. На третьому етапі відбувається вибір придатного інструментального засобу у складі програмного забезпечення ЕОМ для реалізації моделі. Такими засобами можуть бути: електронні таблиці, СУБД, системи програмування, математичні пакети, спеціалізовані системи моделювання загального призначення або орієнтовані на дану предметну область.

Основні ознаки комп'ютерної інформаційної моделі: Відповідь на запитання: «чи є база даних інформаційною моделлю?» Будемо шукати, виходячи із сформульованих вище критеріїв.

Перший критерій: наявність предметної області, деякого реального об'єкта (системи), до яких відноситься БД, практично завжди виконується. Наприклад, якщо в БД містяться відомості про книжки в бібліотеці, значить об'єктом моделювання є книжковий фонд бібліотеки. Якщо БД містить анкетні дані співробітників підприємства, значить вона моделює кадровий склад цього підприємства. Якщо в БД зберігаються відомості про результати складання іспитів абітурієнтами до інституту, отже, вона моделює процес вступних іспитів і т.п.[18]

Задоволення другим критерієм також нескладно обгрунтувати. Кожен з модельованих об'єктів (як перераховані вище, так і будь-які інші) має набагато більшим числом властивостей, характеристик, атрибутів, ніж ті, що відображені в БД. Відбір атрибутів, які включаються до БД, відбувається в процесі проектування бази, коли головним критерієм є критерій доцільності, тобто відповідності меті створення БД, вимогам до її подальшим експлуатаційними властивостями.

Третій критерій, очевидно, виконується, оскільки мова йде про комп'ютерній базі даних, створеної в середовищі деякої СУБД.

База даних - не «мертве сховище» інформації. Вона створюється для постійного, активного використання зберігається в ній. Прикладні програми або СУБД, які обслуговують базу даних, що дозволяють її поповнювати, змінювати, здійснювати пошук інформації, сортування, групування даних, отримання звітних документів та ін Таким чином, четвертий критерій комп'ютерної інформаційної моделі також справедливий для БД.

Найефективнішим способом оптимізації управлінських рішень є моделювання.

Під поняттям „модель” розуміють інформаційний образ реального об'єкта, що відтворює даний об'єкт (систему) з визначеним ступенем точності й у формі, відмінній від форми самого об'єкта (системи).

Моделювання - це метод опосередкованого практичного або теоретичного оперування об'єктом, при якому використовується допоміжний проміжний або природний "квазіоб'єкт" (модель), який знаходиться у певній об'єктивній відповідності з об'єктом пізнання, здатний замінити його у певних відносинах і дає при його використанні, зрештою, інформацію про власне модельований об'єкт.

Існують статичні та динамічні способи опису моделей.

Статичний опис моделі розглядає структуру моделі, тобто такі її аспекти, у яких можна не брати до уваги час;

Динамічний опис моделі розглядає потік подій, тобто зміну модельованих процесів у часі, який не можна брати до уваги з точки зору завдань, вирішуваних організацією;

Необхідність застосування моделей пояснюється необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень, наявністю багатофакторних залежностей в процесі розв'язання управлінських рішень.

До видів моделей належать:

- фізичні

- семантичні

- аналогові

- математичні

Рис.3.1.1. Подання про інформаційну модель даних

3.2 Інформаційно-логічне моделювання

Розробка інфологічної моделі (ІЛМ) базується на описі предметної області. Здійснюється визначення складу і структури даних предметної області, які повинні знаходитися в базі даних і забезпечувати виконання необхідних завдань. Ці дані представлені зазвичай у вигляді реквізитів, що містяться у первинних документах - джерелах завантаження бази даних.

Інфологічна модель описує наочну область на змістовному рівні. На першому етапі при її розробці здійснюється аналіз наочної області, вирішуваних завдань, запитів користувачів і документів, що відображають події і процеси, що протікають в ПО. Результатом цього аналізу є списки об'єктів наочної області, переліки їх властивостей або атрибутів, визначення зв'язків між об'єктами і опис структури ПО у вигляді діаграми.

Таким чином, основне завдання проектування полягає в створенні інфологічної моделі ПО і концептуальною БД.

Інфологічна модель даних була запропонована Пітером Ченом (Peter Chen) в 1976 р. Моделювання наочної області базується на використанні графічних діаграм, що включають невелике число різнорідних компонентів.

Мета інфологічного моделювання - забезпечення найбільш природних для людини способів збору і представлення тій інформації, яку передбачається зберігати в створюваній базі даних. Тому інфологічну модель даних намагаються будувати по аналогії з природною мовою. Основними конструктивними елементами інфологічних моделей є об'єкти , зв'язки між ними і їх властивості (атрибути).

Атрибут - пойменована характеристика сущності. Його найменування має бути унікальним для конкретного типа сущності, але може бути однаковим для різного типа сущностей (наприклад, КОЛІР може бути визначений для багатьох сущностей: СОБАКА, АВТОМОБІЛЬ, ДИМ і так далі). Атрибути використовуються для визначення того, яка інформація має бути зібрана про сущність. Прикладами атрибутів для сущності АВТОМОБІЛЬ є ТИП, МАРКА, НОМЕРНИЙ ЗНАК, КОЛІР і так далі.

Тут також існує відмінність між типом і екземпляром. Тип атрибуту КОЛІР має багато екземплярів або значень: Червоний, Синій, Банановий, Біла ніч і так далі, проте кожному екземпляру сущності привласнюється лише одне значення атрибуту.

Ключ - мінімальний набір атрибутів, по значеннях яких можна однозначно знайти необхідний екземпляр сущності. Мінімальність означає, що виключення з набору будь-якого атрибуту не дозволяє ідентифікувати сущність по тих, що залишилися. Для сущності Розклад ключем є атрибут «Номер рейса» або набір: «Пункт відправлення», «Час вильоту» і «Пункт призначення» (за умови, що з пункту в пункт вилітає в кожен момент часу один літак).

Зв'язок - асоціювання два або більш сущностей.

Існують три основні класи сущності: стержневі, асоціативні і характеристичні, а також підклас асоціативних сущностей - позначення.

При побудові інфологічних моделей можна використовувати мову ER-діаграм.

У них сущності зображуються поміченими прямокутниками, асоціації - поміченими ромбами або шестикутниками, атрибути - поміченими овалами, а зв'язки між ними - не напрямленими ребрами, над якими може проставлятися міри зв'язку (1 або буква, замінюючи слово "багато") і необхідне пояснення (див.рис. 3.2.1.).

Рис. 3.2.1. Позначення, використовувані в ER- діаграмах.

Мова ER- діаграм використовується для побудови невеликих моделей і ілюстрації окремих фрагментів великих. Частіше ж застосовується менш наочна, але змістовніша мова інфологічного моделювання (ЯІМ), в якому сущності і асоціації представляються пропозиціями вигляду:

СУЩНІСТЬ (атрибут 1, атрибут 2 , ..., атрибут n)

АСОЦІАЦІЯ [СУЩНІСТЬ S1, СУЩНІСТЬ S2, ...]

(атрибут 1, атрибут 2, ..., атрибут n)

ХАРАКТЕРИСТИКА (атрибут 1, атрибут 2, ...)

{СПИСОК СУЩНОСТЕЙ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬСЯ}

ПОЗНАЧЕННЯ (атрибут 1, атрибут 2, ...)

[СПИСОК СУЩНОСТЕЙ, ЩО ПОЗНАЧАЮТЬСЯ]

де S - міра зв'язку,

а атрибути, що входять в ключ, мають бути відмічені за допомогою підкреслення.

Розглянемо побудову інфологічної моделі бази даних "Харчування", де повинна зберігатися інформація про блюда, їх щоденний вжиток, продукти, з яких готуються ці блюда, і постачальників цих продуктів. Інформація використовуватиметься кухарем і керівником невеликого підприємства громадського харчування.

За допомогою вказаних користувачів виділені наступні об'єкти і характеристики проектованої бази:

- Блюда, для опису яких потрібні дані, що входять в їх кулінарні рецепти: номер блюда (наприклад, з книги кулінарних рецептів), назва блюда, вигляд блюда (закуска, суп, гарячіше і тому подібне), рецепт (технологія приготування блюда), вихід (вага порції), назва, калорійність і вага кожного продукту, що входить в блюдо.

- Для кожного постачальника продуктів: найменування, адреса, назва продукту, що поставляється, дата постачання і ціна на момент постачання.

- Щоденний вжиток блюд (витрата): блюдо, кількість порцій, дата.

Аналіз об'єктів дозволяє виділити:

- Стержні: Блюда, Продукти і Міста;

- Асоціації: Склад (пов'язує Блюда з Продуктами) і Постачання (пов'язує Постачальників з Продуктами);

- Позначення: Постачальники;

- Характеристики: Рецепти і Витрата.

ER- діаграма моделі бази даних "Харчування" має наступний вигляд (рис. 3.2.2.)



Рис. 3.2.2. Інфологична модель бази даних "Харчування".

Для прикладу бази даних "Харчування" модель на мові ЯІМ має наступний вигляд:

Блюда (БЛ, Блюдо, Вид)

Продукти (ПР, Продукт, Калорійність)

Постачальники (ПОС, Місто, Постачальник) [Місто]

Склад [Блюда M, Продукти N] (БЛ, ПР, Вага (г))

Постачання [Постачальники M, Продукти N] (ПОС, ПР, Дата_П, Ціна, Вага (кг))

Міста (Місто, Країна)

Рецепти (БЛ, Рецепт) {Блюда}

Витрата (БЛ, Дата_Р, Порцій) {Блюда}

Як будь-яка модель, інфологічна модель має кілька базових понять, які утворюють вихідні цеглинки, з яких будуються вже більш складні об'єкти за заздалегідь визначеними правилами.

Ця модель найбільшою мірою узгоджується з концепцією об'єктно-орієнтованого проектування, яка зараз, безсумнівно, є базовою для розробки складних програмних систем.

Сутність, за допомогою якої моделюється клас однотипних об'єктів. Сутність має ім'я, унікальне в межах модельованої системи. Так як сутність відповідає деякому класу однотипних об'єктів, то передбачається, що в системі існує безліч екземплярів даної сутності. Об'єкт, якому відповідає поняття суті, має свій набір атрибутів - характеристик, що визначають властивості цього представника класу. При цьому набір атрибутів повинен бути таким, щоб можна було розрізняти конкретні екземпляри сутності.

Розглянемо сутності «Документ» (див.рис.1), «Інформаційні об'єкти» (див.рис.2), «Зв'язок між інформаційними об'єктами» (див.рис.3)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Визначення сутності «Документ» в моделі ER

Рис. 2. Визначення сутності «Інформаційні об'єкти» в моделі ER

Зв'язки між сутностями інфологічної моделі

Між сутностями можуть бути встановлені зв'язки - бінарні асоціації, що показують, яким чином сутності співвідносяться або взаємодіють між собою. Зв'язок може існувати між двома різними сутностями або між сутністю і її самої (рекурсивний зв'язок). Вона показує, як пов'язані екземпляри сутностей між собою. Якщо зв'язок встановлюється між двома сутностями, то вона визначає взаємозв'язок між екземплярами однієї й іншої сутності. Зв'язок «один-до-багатьох» (1:М), один з боку «Підприємство» і багато з боку «Документ» представлена на рис. 6.

1 М М 1

1

Рис.6. Зв'язок «один-до-багатьох» (1:М), один з боку «Підприємство» і багато з боку «Документ»

У різних нотаціях сила зв'язку зображується по-різному. Між двома сутностями може бути задано скільки завгодно зв'язків з різними смисловими навантаженнями. Зв'язок будь-якого з цих типів може бути обов'язковим, якщо в данному зв'язку повинен брати участь кожен екземпляр сутності, необов'язковим - якщо не кожен екземпляр суті повинен брати участь у цьому зв'язку. При цьому зв'язок може бути обов'язковим з одного боку і необов'язковим з іншого боку. Обов'язковість зв'язку теж по-різному позначається в різних нотациях. Тут необов'язковість зв'язку позначається порожнім кружечком на кінці зв'язку, а обов'язковість перпендикулярної лінією, перекреслює зв'язок. І ця нотація має просту інтерпретацію. Кружальце означає, що жоден екземпляр не може брати участь в цьому зв'язку. А перпендикуляр інтерпретується як те, що, принаймні, один примірник сутності бере участь у цьому зв'язку.

Крім того, в ER-моделі допускається принцип категоризації сутностей. Це означає, що, як в об'єктно-орієнтованих мовах програмування, вводиться поняття підтипу сутності, тобто сутність може бути представлена ??у вигляді двох або більше своїх підтипів - сутностей, кожна з яких може мати загальні атрибути і відносини та / або атрибути і відносини, які визначаються один раз на більш високому рівні і успадковуються на нижньому рівні. Всі підтипи однієї сутності розглядаються як взаємовиключні, і при поділі суті на підтипи вона повинна бути представлена ??у вигляді повного набору взаємовиключних підтипів. Якщо на рівні аналізу не вдається виявити повний перелік підтипів, то вводиться спеціальний підтип, званий умовно «Інші», який в подальшому може бути уточнений. У реальних системах буває досить ввести подтіпізацію на двох-трьох рівнях.

Сутність має ім'я, унікальне в межах моделі. При цьому ім'я сутності - це ім'я типу, а не конкретного екземпляра.

Сутності поділяються на сильні і слабкі. Сутність є слабкою, якщо її існування залежить від іншої сутності - сильної по відношенню до неї.

Сутність може бути розщеплена на два або більше взаємовиключних підтипів, кожен з яких включає загальні атрибути та / або зв'язки. Ці загальні атрибути та / або зв'язки явно визначаються один раз на більш високому рівні. У підтипах можуть визначатися власні атрибути та / або зв'язки. В принципі виділення підтипів може визначатися на більш низьких рівнях, але в більшості випадків виявляється достатньо двох-трьох рівнів.

Сутність, на основі якої визначаються підтипи, називається супертипом. Підтипи повинні утворювати повну безліч, тобто будь-який примірник супертипа, який повинен ставитися до деякого підтипу. Іноді для повноти треба визначати додатковий підтип, наприклад, «Інші».

Уявімо область «Директор» як взаємодія наступних сутностей: через директора проходять «Документи» він керує «Персоналом» . У цьому процесі бере участь «Бухгалтер», який здійснює контроль над «Документами».

Слід зазначити, що для кожної сутності встановлюється свій код - ключовий атрибут, однозначно характеризуючий сутність.

Для реалізації додаткових функцій бази може знадобитися введення додаткових атрибутів, наприклад, номери і адреси постачальників і т.д.

Будемо вважати для простоти всі зв'язки обов'язковими. Між виділеними сутностями можна виділити, наприклад, наступні зв'язки:

1. «Персонал» підпорядковується «Директору» (зв'язок М:1).

2. Роботу над «Документами» здійснює «Бухгалтер» (зв'язок М:1).

3. «Директор» керує «Персоналом» (зв'язок 1:М).

4. «Директор» здає звіти, наприклад в «Податкову» (зв'язок М:М).

Покажемо тепер ці зв'язки між усіма сутностями графічно.

Зв'язок між сутностями «Персонал» і «Директор» представлений на рис. 7. Будемо вважати для простоти, що весь персонал обов'язково підпорядковується директору.

М 1

Рис. 7. Моделювання зв'язку між сутностями «Персонал» и «Директор»

Аналогічним чином виглядає зв'язок «Документи» і «Бухгалтер». Для простоти пропонується вважати, що кожен документ обов'язково проходить через бухгалтера (див.рис.8).

М 1

Рис. 8. Моделювання зв'язку між сутностями «Документи» і «Бухгалтер»

На рис. 9 показана версія повної ER-моделі для бази даних «Робочий процес».

3.3 Реквізитний аналіз вхідної інформації

3.3.1 Реквізити вхідної інформації

Для кожного виду вхідної інформації дається опис всіх елементів інформації, що беруть участь в автоматизованій обробці. Опис будується у вигляді таблиці, в якій присутні: найменування реквізитів, їх ідентифікатори та максимальна розрядність

Реквізит - це найменша неподільна інформаційна одиниця, сутність якої полягає в однобічній характеристики конкретного об'єкта управління, або тільки з кількісної сторони, або з якісною. Розрізняють реквізити - основи (кількісні) і реквізити - ознаки (якісні).

Найменування реквізиту повинно відповідати документу або випливати з нього. Не допускаються навіть дрібні погрішності в найменуваннях реквізитів, так як у прийнятій редакції закладається словник інформаційних структур майбутньої автоматизованої технології обробки.

Розрядність реквізитів необхідна для прорахунку обсягу займаної пам'яті. Вона вказується кількістю знаків алфавітних, цифрових і алфавітно - цифрових.

Реквізит має структуру, тобто спосіб надання його значень. У структурі розрізняють: довжину, тип, формат або шаблон.

Для позначення типу реквізитів використовується наступна символіка:

- Цифрові дані позначаються літерою - 9

- Літерні дані позначаються літерою-А

- Будь-який набір символів позначаються літерою-Х

Розмір даних визначається на основі вихідної інформації, враховуючи, що кількісно - сумові реквізити (підстави) можуть бути як цілі, так і дробові (використовується літера Т). Кодування вимагають реквізити, виражені в алфавітній або алфавітно-цифровій формі.

Для класифікації реквізитів на змінні (оперативні) і умовно-постійні слід було б розраховувати коефіцієнти стабільності, але для цього необхідно мати цифрові дані про зміни в тій чи іншій номенклатурі. Спрощено до умовно-постійної інформації слід віднести алфавітні (алфавітно-цифрові) реквізити, норми, розцінки.

Таблиця 3.3.1

Характеристика реквізитів вхідної інформації

Реквізит	Шаблон	Необхідність кодування	Тип масиву інформації
			Умовно - постійний	Змінний
Найменування підприємства	Х (15)	Так	*
Найменування підрозділу	Х (5)	Так	*
Дата	Х (10)	Ні		*
Номер	9 (4)	Ні	*
Кількість	9	Ні	*
Жива маса на початок місяця, кг	99	Ні	*
Жива маса на кінець місяця, кг	9 (3)	Ні		*

3.3.2 Коди номенклатур ознак

Система класифікації та кодування інформації необхідна для систематизації номенклатур різних об'єктів, які відображаються в автоматизованих інформаційних системах. Систематизація інформації необхідна з метою однозначного розуміння конкретних форм її одиниць і кожного їх значення.

Класифікація є основою кодування. Складання класифікаторів виконується в два етапи: 1 етап - класифікація інформації; 2 етап - кодування.

Класифікація здійснюється в такій послідовності. Для початку, виявляються номенклатури, що підлягають кодуванню. До них відносяться ті реквізити - ознаки, які використовуються для складання угруповань. Потім по кожній номенклатурі складають повний перелік всіх позицій, що підлягають кодуванню. У кожній номенклатуру передбачається певна кількість резервних позицій на випадок появи нових об'єктів. Таким чином, можна відзначити, що класифікація полягає в розподілі елементів множини на підмножини на підставі ознак і залежності всередині ознак.

Після складання класифікації виконується кодування - процес присвоєння умовних позначень об'єктів класифікації та класифікаційним угрупованням.

Цілі кодування:

А) Представлення інформації в більш компактній і зручній формі при записі її на машинні носії;

Б) Пристосування інформації до обробки на ЕОМ і передачі по каналах зв'язку;

В) Спрощення логічної і статистичної обробки інформації.

Кодовим словом або кодом є умовне позначення присвоєне конкретного об'єкта. Код може складатися з одного знаку або системи знаків, утвореної за певними правилами.

До кодів пред'являється ряд вимог: вони повинні охоплювати всі номенклатури, що підлягають кодуванню; бути єдиними для різних завдань усередині одного економічного об'єкта; відрізнятися стабільністю; мати резерв вільних номерів; довжина кодового позначення повинна проектуватися мінімальною.

Призначення кодів полягає в забезпеченні угруповання інформації в машині, підведенні підсумків по всіх групувальні ознаками та їх друку у вільних таблицях.

Кодування інформації здійснюється за певною системою - сукупності правил, що визначають побудову коду. В даний час застосовуються кілька систем кодування економічної інформації, серед яких найбільше поширення отримали: порядкова, серійно-порядкова, послідовна і паралельна. Вибір методу кодування залежить від цілого ряду факторів, головними з яких є кількість виділених ознак в номенклатурі, число позицій у кожну ознаку і ступінь стійкості номенклатури.

Недолік - при появі нової позиції в номенклатурі може порушитися раніше прийнятий порядок кодування. Коди важко запам'ятовуються, і не забезпечується автоматичне сортування і підрахунок підсумків, відсутність в номенклатурі резервних позицій. Тому порядковий метод має обмежене застосування і використовується при кодуванні стійких однопрізначних номенклатур.

Послідовний метод кодування передбачає розробку кодів на основі ієрархічного методу класифікації об'єктів. За кожним ознакою закріплюється один або кілька розрядів кодів. Повне кодове слово утворюється шляхом приєднання кодом старшої групи послідовно кодів молодших груп ознак.

Гідність - забезпечує автоматичне сортування і підрахунок підсумків.

Недолік - багатозначність кодів.

До методів кодування пред'являються наступні вимоги:

1. Враховувати утримання всієї необхідної інформації про об'єкти даної номенклатури;

2. Код повинен бути мінімальним по значності, максимально логічним за структурою, легко сприйматися візуально, запам'ятовуватися і бути зручним при кодуванні;

3. Чітко виділяти класифікаційні ознаки;

4. Необхідно забезпечити резерв незайнятих кодових позначень для включення до номенклатури нових позицій та їх кодування без порушення прийнятої системи;

5. Враховувати експлуатаційні можливості технічних засобів, за допомогою яких пропонується обробляти інформацію;

6. Передбачити можливість автоматичного контролю помилок.

3.3.3 Реквізитний аналіз документообігу

Підприємство використовує договір купівлі-продажу при закупівлі товарів, цей документ відображає взаємну згоду сторін на купівлю / продаж (див. рис. 3.3.3.1).

Договір купівлі-продажу

_______________

№____________

Магазин ____ в м.Нова Каховка в особі директора _________________

на підставі свідоства про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця і ________________

______________________________ в особі ________________________

склали цей договір про нижченаведене.

1. Загальні положення

2. Умови постачання

3. Ціна та умови оплати

4. Непередбачені обставини

5. Сума

6. Термін дії договору

Продавець Покупець

Директор ______________ Директор _______________

Гол. бухгалтер _______________ Гол. бухгалтер ___________

Рис. 3.3.3.1. Форма документа «Договір купівлі-продажу»

ДОВІДНИК постачальників

Код постачальника	Назва постачальника	Телефон	Адреса

Рис. 3.3.3.2. Форма документа «Довідник постачальників»

ДОВІДНИК ТОВАРІВ (БЛЮД)

Код товару	Найменування товару	Одиниця виміру

Рис. 3.3.3.3. Форма документа «Довідник товару»

СПИСОК КЛІЄНТІВ

Код клієнта	Найменування клієнта	Адреса	Телефон	Р/с	Банк

Рис. 3.3.3.4. Форма документа «Список клієнтів»

	Прибуткова накладна №
Організація
ІНН	від
	Склад
	Згідно з договором
Код товару	Найменування	Од. виміру	Ціна	К-ть	Сума
						Разом
Прийнято цінностей на суму:
прописом
Прийняв				Здав
	(підпис ПІБ.)		(підпис ПІБ)

Рис. 3.3.3.5. Форма документа «Прибуткова накладна»

Прибуткова накладна - документ, за допомогою якого на підприємстві оформляється надходження товарів від постачальника (див. рис. 3.3.3.5).

Видаткова накладна застосовується для обліку продаж товарів на підприємстві (див. рис. 3.3.3.6).



	Видаткова накладна №
Організація
ІНН	від
	Склад
	Згідно з договором
Код товару	Найменування	Од. виміру	Ціна	К-ть	Сума
						Разом
Прийнято цінностей на суму:
прописом
Прийняв				Здав
	(підпис і ПІБ)		(підпис і ПІБ)

Рис.3.3.3.6. Форма документа «Видаткова накладна»

Накладна на повернення - документ, який зберігає список товару, що повертається підприємством постачальнику (див. рис. 3.3.3.7).

Накладна на повернення

Реєстраційний номер клієнта _________

Замовлений код виробу ______________ Кількість _________________

№ накладної _____ Дата постачання ______ Дата повернення ________

Причина повернення __________________________________________

Дата_________________ Підпис____________________

Рис. 3.3.3.7. Форма документа «Накладна на повернення»

Рахунок-фактура - вимога до замовника оплатити замовлення по специфікації до певного договору (див. рис. 3.3.3.8).

Рахунок-фактура № _________

Постачальник ___________________________________

Оплата за товар відповідно до договору №__________

Код товару	Найменування товару	Ціна товару	Кількість товару	Сума за товар

Дата____________

Рис. 3.3.3.8. Форма документа “Рахунок-фактура”

Чек закупівлі - це документ, який підтверджує роздрібну закупівлю товару (див. рис. 3.3.3.9).

Чек звкупівлі №___“__” _________ 20__ р.

№	Прізвище	Ім'я	По батькові	Найменування товару	Сума

Підпис покупця _________

Підпис продавця ___________

Рис. 3.3.3.9. Форма документа “Чек”

3.3.4 Характеристика інформаційних масивів

Внутрішньо-машинне інформаційне забезпечення включає всі види спеціально організованої інформації, представленої у вигляді, зручному для сприйняття технічними засобами. До них відносяться:

- Масиви інформації;

- Бази і банки даних;

- Бази знань, а також їх системи.

Інформація записується на магнітних дисках в пам'яті ЕОМ. Інформаційне забезпечення повинно швидко та в повному обсязі задовольняти інформаційні потреби всіх користувачів інформаційних технологій.

Під масивом розуміється структурна одиниця інформації, що представляє набір даних у формі з усіма їхніми значеннями, або поєднання таких наборів даних, що відносяться до однієї задачі в підсистемі.

За смисловому змісту виділяють масиви даних і програмні масиви. Програмні масиви описують процеси роботи з даними та входять у підсистему програмного забезпечення. Масив даних є основною частиною внутрішньо-машинного інформаційного забезпечення.

За ролі в машинній обробці і технології використання масиви класифікуються наступним чином:

1. Пошукові масиви:

- Поточні (змінні);

- Проміжні;

- Вихідні;

- Збережені.

2. Постійні масиви;

3. Службові масиви;

4. Лінгвістичні масиви.

У даній економічній завданню присутній два види масиву:

Проміжні масиви виникають на етапах розв'язання задач і виконують роль механізму передавального інформацію від завдання до завдання (всередині) завдання.

Поточні масиви включають змінну інформацію, що надходить у систему від керуючого об'єкта і що характеризує стан зовнішнього середовища і процес управління об'єктом. Утворюються на основі первинних документів.

Характеристика інформаційних масивів дається в таблиці (див. таблиця 6). У першій графі таблиці вказується назва масивів, коротко відображають їхній зміст. Ідентифікатор масиву відображає тип масиву (робочий, проміжний), його порядковий номер і приналежність до ділянки обліку. Доцільно використовувати п'ятизначну структуру ідентифікатора масиву: перший знак - ознака масиву - М, другий знак - тип (робітник - Р, проміжний - П), третій і четвертий - порядкові номери масиву, п'ятий знак - приналежність до ділянки обліку.

При заповнення четвертої графи треба підкреслити ключову ознаку. Ключова ознака довідника - це реквізит, який використовується ЕОМ для знаходження потрібних даних у довіднику, цей же реквізит повинен засвітяться і в робочі масиви.

3.3.5 Виділення інформаційних об'єктів

Дані (відображає елемент або клас) не можуть бути представлені без матеріального носія - підрозділів пам'яті. Одиницю даних і поле пам'яті, на якому воно записано, будемо називати інформаційним об'єктом. Для елементів або класів даних і підрозділів пам'яті разом узятих цей термін є узагальнюючим, тому інформаційний об'єкт володіє і властивостями даних, і властивостями пам'яті.

Для виділення інформаційних об'єктів (елементів і класів даних) необхідно встановити форми завдання їх кордонів. Вихідними для їх завдання є наступні положення: оскільки пам'ять представляє собою лінійний рядок, то інформаційний об'єкт повністю виділяється завданням його початку і кінця; початок і кінець можуть бути визначені зазначенням їх адреси; початок і кінець можуть бути вказані також спеціальними роздільниками.

Необхідно мати на увазі, що класи даних кожного рівня ієрархії визначаються адресами і роздільниками, притаманними саме цьому рівню.

Оскільки класи містять ціле число елементів або ж класів, тобто поділ (розбиття на класи) проводиться по межах нижніх рівнів, то межа класу верхнього рівня є і кордоном вхідних до нього крайніх елементів (або початком першого або кінцем останнього елементу).

Під ідентифікацією будемо розуміти процес індивідуалізації окремих інформаційних об'єктів, в результаті якого об'єкт отримує свій притаманний тільки йому ідентифікатор.

Видiлення iнформацiйних об'єктiв - процес iтеративний. Вiн здiйснюється на основi аналiзу iнформацiйних потокiв та iнтерв'ювання споживачiв. Характеристики iнформацiйних об'єктiв визначаються тими ж методами.

У рамках розглянутого класу ідентифікатор представляє собою унікальне ім'я. Тому якщо клас містить тільки один рівень, то всі вхідні в нього елементи повинні мати унікальні імена. Однак при багаторівневій структурі класу окремі його складові можуть і не мати унікальні імена. У цьому випадку ідентифікатор буде багаторівневим, при цьому на кожному рівні він містить унікальне ім'я класу, всередині класу - також унікальне ім'я і так до тих пір, поки не буде повністю вичерпана вся ієрархія. Аналогічна ідентифікація є, наприклад, в багатопозиційних шифрах, а також в понятті «уточнення». Таким чином, ідентифікатор може бути або елементом, або мати ієрархічну структуру.

Індивідуалізація об'єкта проводиться або ідентифікацією даного об'єкта безпосередньо, або вказівкою відносин ідентифікованого об'єкта з уже індивідуалізованими об'єктами. Так, при зберіганні даних елементи даних можуть бути індивідуалізовані вказівкою на те, що вони розміщені в конкретних, тобто індивідуальних адресах.

Отже, процес ідентифікації включає дві можливості: присвоєння індивідуального імені або вказівка ??відносини з індивідуальним об'єктом. Індивідуальне ім'я може бути або унікальним елементом, або унікальним ланцюгом (ієрархією).

Інформаційно-логічна модель (Ілм) відображає дані предметної області у вигляді сукупності інформаційних об'єктів і зв'язків між ними. Ця модель представляє дані, що підлягають зберіганню в базі даних.

Інформаційний об'єкт - це опис деякої сутності предметної області - реального об'єкта, процесу, явища чи події. Інформаційний об'єкт утворюється сукупністю логічно взаємозалежних реквізитів, що представляють якісні і кількісні характеристики сутності. Прикладами інформаційних об'єктів можуть бути: СТУДЕНТ, ВИКЛАДАЧ, КАФЕДРА і т. п.

Інформаційні об'єкти можуть бути виділені на основі опису предметної області шляхом визначення функціональних залежностей між реквізитами. Сукупність реквізитів інформаційного об'єкта повинна відповідати вимогам нормалізації.

Кожному інформаційному об'єкту потрібно присвоїти унікальне ім'я, наприклад, СТУДЕНТ, ПРЕДМЕТ, ВИКЛАДАЧ, КАФЕДРА.

Інформаційний об'єкт має безліч реалізацій або примірників. Наприклад, кожен екземпляр об'єкта СТУДЕНТ представляє конкретного студента. Примірник об'єкта утворюється сукупністю конкретних значень реквізитів і повинен однозначно визначатися, тобто ідентифікуватися значенням ключа інформаційного об'єкта, який складається з одного або декількох ключових реквізитів. Таким чином, реквізит поділяються на ключові і описові, які є функціонально залежними від ключа. Відповідно існують вимоги нормалізації стосовно інформаційного об'єкту:

· ІО повинен містити унікальний ідентифікатор - ключ;

· всі описові реквізити мають бути взаємно незалежні;

· всі реквізити, що входять в ключ, мають бути також взаємно незалежні;

· описові реквізити повинні залежати цілком від всієї сукупності реквізитів, утворюючих ключ;

· кожен описовий реквізит в ІО не може залежати від ключа транзитивно, тобто через інший проміжний реквізит.[15]

Розробка інформаційного забезпечення включає підготовку документів,потім отримають інформацію, необхідну для вирішення завдання, і аналіз цієї інформації. Такий аналіз дозволить виробити формалізацію даних, яка має на меті їх однозначне визначення для зберігання, пошуку та обробки у внутрімашінній сфері .

На основі аналізу документів предметної області будується таблиця функціональних залежностей.

Функціональні залежності виділених реквізитів представлені нижче.

Таблиця 3.3.5.1

Фукціональні залежності

Документ	Назва реквізитів	Імена реквізитів	Функціональні залежності
Довідник товару	Код товару	Kod_Tov
	Найменування товару	Name_Tov
	Одиниця виміру	EdIz
Довідник клієнта	Код клієнта	Kod_Client
	Найменування клієнта	Name_ Client
	Адреса	Adress_pos
	Телефон	Telephone
	Р/с	R/S
	Банк	Bank
Договір	Номер договору	Number_Dog
	Дата	Date_Dog
	Код клієнта	Kod_ Client
	Найменування клієнта	Name_ Client
Накладна	Номер накладної	Number_Nac
	Номер договору	Number_Dog
	Код товару	Kod_Tov
	Найменування товару	Name_Tov
	Ціна товару	Cena_Tov
	Кількість товару	Kolichestvo_Tov
	Сума	Summ
	Дата	Date_Nac
Рахунок-фактура	Номер рахунку	Number_Schet
	Дата	Date_Schet
	Код постачальника	Kod_Postav
	Найменування постачальника	Name_Postav
	Номер договору	Number_Dog
	Код товару	Kod_Tov
	Найменування товару	Name_Tov
	Ціна товару	Cena_Tov
	Кількість товару	Kolichestvo_Tov
	Сума за товар	Summ
Чек покупки	Номер чека	Number_Chek
	Номер покупця	Number_Pokyp
	Прізвище	Fam Pokyp
	Сума	Summ
	Дата	Date_Order
	Найменування товару	Name Tov

На основі таблиці фукціональних залежностей виділяються інформаційні об'єкти (див.табл.3.3.5.2)

Таблиця 3.3.5.2

Інвормаційні об'єкти

Описові (залежні) реквізити	Ключові реквізити	Вид ключа: У - унікальний, П - простий, С - складовий З - зовнішній	Ім'я ІО, що включає реквізит	Назва ІО
Name_Tov	Kod_Tovara	У, П	Довідник	Довідник товару
Name_ Client Adress_pos Telephone R/S Bank	Kod_ Client	У, П	Довідник	Довідник клієнтів
Date_Dogovor	Number_Dogovor Kod_ Client	У, П У, П, З	Договір	Договір купівлі-продажу
Date_Dog	Number_Nac Number_Dogovor Kod_Tovara	У, П У, П, З У, С, З	Накладна	Накладна до договору купівлі-продажу
Date_Schet	Number_Schet Kod_Tov Kod_Postav Number_Nac	У, П У, П, З У, С, З	Рахунок	Рахунок-фактура
Number_Chek	Number_Chek	У, П	Чек	Чек закупівлі

3.4 Визначення зв'язків інформаційних об'єктів й побудова її інформаційно - логічної моделі

Зв'язки між інформаційними об'єктами визначаються реальними відношеннями(див.табл.3.4.1).

Таблиця 3.4.1

Зв'язки між інформаційними об'єктами

Ключ зв'язку	Головний ІО	Підлеглий ІО відносини	Тип відносини
Kod_Tov	Реалізація	Клієнти	1:М
Kod_Tov	Товар	Реалізація	1:М
Number_Pributkovoi	Надходження	Повернення	1:М

Kod_Post	Надходження	Постачальники	1:М
Kod_clіent	Повернення	Клієнти	1:М

ІЛМ предметної області представлена в Додатку

4. ПОБУДОВА ПРОТОТИПУ СИСТЕМИ АВТОМАТИЗАЦІЇ

4.1 Вибір середовища реалізації системи

У зв'язку з великою кількістю товару на підприємстві є необхідність вести облік даних, які супроводжують процес товарообігу. Для спрощення було б корисно розробити програмний комплекс, що значно полегшить процес пошуку потрібної інформації про товар.

Основною причиною створення і розвитку АІС є необхідність ведення обліку інформації про стан і динаміку об'єкта, якому присвячена система. На підставі інформаційної картини, створюваної системою, керівники різних ланок можуть приймати рішення про керуючі впливи з метою вирішення поточних проблем.

Облікові дані системи можуть бути піддані автоматичній обробці для подальшого тактичного і стратегічного аналізу з метою прийняття управлінських рішень більшого горизонту дії.

Побічними, можливими, але не гарантованими ефектами від використання системи можуть виступати:

- підвищення продуктивності роботи персоналу;

- поліпшення якості обслуговування клієнтів;

- зниження трудомісткості і напруженості праці персоналу;

- зниження кількості помилок у його діях.

Головною метою цього розділу диплома є створення автоматизованої інформаційної системи обліку, що дозволяє усунути недоліки традиційної системи ведення бази даних.

Можна виділити наступні цілі автоматизованого варіанту вирішення задачі:

- Скорочення часу обробки та отримання даних;

- Автоматизована підготовка документів;

- Підвищення ступеня достовірності обробки інформації про товар, постачальників тощо;

- Підвищення ступеня захищеності інформації;

- Підвищення ступеня достовірності інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

АІС обліку на підприємстві повинна забезпечувати виконання таких основних функцій:

- пошук заданого товару за кодом або назвою;

- видача списку товарів по групах;

- видача списку постачальників і документів;

- корекція даних про товар;

- формування власного запиту;

А також документи на друк.[14]

Ефективність функціонування системи, що використовує БД, залежить як від вибору архітектури БД, так і від вибору СУБД. До сучасних, розрахованих на багато користувачів СУБД відносяться Microsoft Access, Oracle, Microsoft SQL Server, SyBase, InterBase, Informix та ін.

Проектована система для роботи з товаром і документами повинна зберігати персональну інформацію про кожний документ і товар, розподіл товару по групах; зберігати перелік накладних та інших документів.

На даному етапі проектування необхідно виділити основні сутності БД, визначити їх атрибути, і описати зв'язки між ними.