Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція «довгих хвиль» економічного розвитку

Вступ

макроекономіка довгий хвиля

На сьогоднішній день в економічних науках є декілька типів економічних циклів, які ще називають хвилями. Їх важко виділити через велику кількість їх показників та часової розмитості границь між ними. Довгі хвилі (цикли) Кондратьєва мають довжину 40-60 років.

З 30-их років XX ст. на Заході виникає напрямок в економічних науках «Великі цикли М.Д. Кондратьєва», обґрунтованого у працях російського статиста та економіста М.Д. Кондратьєва «Світове господарство та його кон'юнктура у часи війни та після неї» (1922 р.), статті «Великі цикли кон'юнктури», «Великі цикли економічної кон'юнктури» - доповідь, з якою вчений виступив у лютому 1926 р. на науковій конференції в Інституті економіки Росії. Поштовхом для створення центрів з вивчення «великих циклів економічної динаміки» стало публікація статті у 1925 р М.Д. Кондратьєва «До питання про поняття економічної статики, динаміки та кон'юнктури» в одному економічному журналі США.

З того часу вивчається проблема циклічності ринкової економіки, виконується розробка рекомендацій з антициклічної економічної політики, згладжування піку економічних підйомів та спадів. Кожна з економічних шкіл називає винахід Кондратьєва по-своєму: німецька неоліберальна називає його «Великі цикли кон'юнктури», тобто так само, як називав їх сам Кондратьєв, а англосаксонська школа - «Великі цикли Кондратьєва»^[5].

1. Коротка історія створення теорії «довгих хвиль»

Перші дослідження в економіці у сфері довгих хвиль були розроблені ще у перші два десятиріччя XX ст. Першими, хто помітили довгострокові циклічні процеси в економічній динаміці були такі вчені як Я. ван Гальдерен, А. І. Гельфанд, С. де Вольф. Але вони не змогли дати чіткого теоретичного обґрунтуванню цьому явищу. Перший, хто систематизував такий матеріал, глибоко проаналізував та запропонував теорію довгих циклів був російський економіст Микола Кондратьєв.

Ідею існування великих циклів Кондратьєв висловив у книзі «Мировое хозяйство и его конънюктуры во время и после войны». Після обробки великої кількості статистичного матеріалу, він викладає свою теорію у статті «Большие циклы конъюнктуры» в 1925 р. і згодом в Інституті економіки у 1926 році.

Коливання «відносної кон'юнктури», за Кондратьєвим, не є випадковістю, а являє закономірний розвиток. Його концепція великих циклів дозволяє уявити загальні закономірності соціально-економічного розвитку, властиві як для окремих країн, так і для загальносвітового процесу. Перехід від однієї фази великого циклу до іншої пов'язаний з технічним переворотом і структурними перетвореннями економіки. Процеси, які лежать в основі великих циклів, істотно пов'язані з оновленням довготривалих елементів основного капіталу (інфраструктури, будівель, виробничих споруд тощо), нових видів сировини, створенням нових джерел енергії.

На думку вченого, великі цикли народжуються разом чи після серйозних нововведень у економічному житті суспільства (впровадження винаходів, відкриття вчених, поява нових країн на світому ринку). Підйом хвилі зазвичай супроводжується особливо великим числом політичних потрясінь, війн та революцій. Реальною матеріальною основою «довгих хвиль» є відновлення людством тих видів виробничих споруд і устаткування, які мають тривалий термін служби^[3].

Такі висновки викликали надзвичайний інтерес у всьому світі: про роботи Кондартьєва позитивно відгукувались такі вчені: Джон Мейнард Кейнс, Йозеф Шумпетер та інші. Інша доля чекала автора «довгих хвиль» у Росії. Його погляди та аргументи суперечили теорії «партійного підходу до планування економіки», яка під пильним «наглядом» Сталіна стала провідною у тогочасному СРСР. У 1930 році разом з російським економістом О.В. Чаяновим, Кондратьєва було заарештовано по брехливому звинуваченні у створенні та керівництві підпільної «Трудової селянської партії», що нібито боролася проти колективізації СРСР, й було засуджено до 8 років ув'язнення. Важкі умови ув'язнення підірвали здоров'я вченого. Наприкінці 1936 він захворів та почав сліпнути. Та сталінський режим не дав йому померти від недуг. У 1938 році йому «повісили» ще одну справу і винесли вирок - розстріл. На момент розстрілу, вченому виповнилось 46 років^[2].

Повністю реабілітували Миколу Кондратьєва у 1987 році «через відсутність складу злочинів», а книга з його працями дісталася нинішньому поколінню економістів лише у 1989 році.

2. Концепція «довгих хвиль»

Емпіричні дослідження Кондратьєва дозволили виявити циклічні закономірності динаміки багатьох економічних показників Заходу на основі аналізу заробітної плати, ціни капіталу, процентних ставок, зовнішньої торгівлі, споживання та виробництва чавуну, вугілля, свинцю у Франції, Англії, США та Німеччині за 140 - річний період починаючи з 80 - их рр. XVII ст. до 20 - их рр. ХХст. Базуючись на цьому статистичному аналізі Кондратьєв виявив 2.5 довгих хвилі тривалістю від 48 до 60 років. Пізніше, послідовниками вченого було продовжено дослідження довгих циклів, на основі яких були виявлені 4-й та 5-й цикли.

Періодизація довгих циклів

В процесі аналізу, Кондратьєв виявив чотири «емпіричні правильності», які були притаманні циклічному процесу:

· Перед початком нової довгої хвилі, а інколи на її початку, відбуваються зміни в умовах господарювання у суспільстві. Вони виражаються в глибоких змінах технологій та техніки, змінах грошового обігу та залученні у світову економіку нових країн.

· Періоди підйому великої хвилі характеризується більшими соціальними заворушеннями у житті суспільства, ніж періоди заниження.

· Період довготривалої депресії сільського господарства співпадає з хвилями пониження.

· Середні цикли накладаються на великі цикли кон'юнктури, які послаблюють або посилюють їх. В періоди підйому довгої хвилі, фази падіння середніх циклів тривають менше, а фази зростання - довше. І навпаки, в періоди довгострокового пониження, середньострокові підйоми тривають недовго, а депресії зазвичай довші та глибші.

На відміну від інших, Кондратьєв не вважав, що ці «правильності» були випадковими явищами і це можна вважати одним з його основних досягнень. Вчений вважав їх закономірно притаманними капіталістичному розвитку. Як зауважив Кондратьєв, «…вказують, що великі хвилі динаміки породжуються випадковими, зовнішніми умовами та подіями… Ця точка зору доволі значуща. Тим не менш, вона не обґрунтована. Її недолік полягає в тому, що вона перевертає причинний зв'язок і видає наслідок за причину, або вбачає випадковість там, де має місце закономірність»^[4].

Наступне твердження Кондратьєва полягало у тому, що якщо матеріальною основою середніх (від 7 до 11 років) циклів був фізичний знос, тобто розширення та заміна обладнання у вигляді засобів праці, то матеріальною основою для довгих хвиль складатимуть капітальні блага третьої категорії, тобто блага довготривалого користування.

Як порушення та відновлення довгострокової рівноваги можна розглядати великі цикли. Основна цьому причина лежить в механізмі нагромадження, розсіювання та акумуляції капіталу, якого достатньо для створення нових продуктивних сил. Початок підйому співпадає з тим моментом, коли нагромадження та акумуляція капіталу досягають такого напруження, при якому стає рентабельним інвестування з метою створення капітальних благ та радикального переоснащення техніки. Характерні риси хвилі зростання:

а) швидкими темпами проходить інвестування;

б) відбувається боротьба за нові ринки та ресурси;

в) подорожчання капіталу (внаслідок уповільнення темпу нагромадження капіталу).

В певний момент часу ці чинники викликають перелом висхідної тенденції та її зміни на нисхідну. Довготривала депресія в сільському господарстві співпадає з цим процесом, оскільки пристосування до нових умов в СГ відбувається повільніше. В господарському житті нисхідна хвиля стимулює підприємців до пошуку нових технологій та винаходів які зможуть призвести до здешевлення виробництва. Саме під час цього етапу відбувається зародження та нагромадження технологічної бази для нової хвилі зростання. Під час розвитку нисхідної хвилі, фактори, які сприяють акумуляції та нагромадженню капіталу, починають діяти все сильніше та сильніше. Капітал дешевшає і створюються сприятливі для підйому умови. Таким чином, процес повертається у висхідне положення, але вже на дещо вищому щаблі розвитку продуктивних сил.

У теорії циклів Кондратьєву належить ще одне важливе відкриття: елемент внутрішньої самоорганізації природи циклу. Він вбачав, що великі цикли притаманні капіталістичній економіці, і є її внутрішньою закономірністю: «Кожна наступна фаза циклу є наслідком кумулятивно накопичених умов протягом минулого часу, і кожний новий цикл закономірно йду за іншим якщо зберігаються принципи капіталістичної організації господарства. Але при цьому слід пам'ятати, що кожний новий цикл проходить в нових конкретно-історичних умовах, на новому рівні розвитку виробничих сил і тому зовсім не є простим повторенням попереднього циклу»^[4].

3. Критика та подальший розвиток теорії

Як і в кожній теорії, так і в теорії Кондратьєва були недосконалості. Це обумовлено тим, що висновки вченого є узагальненнями тих процесів, явищ та тенденцій, які протягом дослідження він брав до уваги.

Критику достатньо великого обсягу було висловлено Д. І. Опаріним у доповіді «Критический аналіз «Больших циклов конъюнктуры» проф. Кондратьева и объяснение длительных колебаний некоторых экономических элементов». Основні зауваження полягали в наступному:

· Використання Кондратьєвим формально-математичного апарату для знаходження «теоретичних кривих» не придатний для виявлення великих циклів. Він використовував метод найменших квадратів для знаходження тренду і застосовував для конкретного періоду дослідження. Якщо його замінити, тренд і відхилення, а отже і цикли, будуть іншими.

· Деякі проаналізовані показники на справді не містять циклічних компонентів. Опарін наголошує на тому, що якщо з динаміки зовнішньої торгівлі та номінальної заробітної плати, яку приводить Кондратьєв, елімінувати (тобто виключити) динаміку цін, то циклічність зникне. Окрім того, Опарін також зауважив, що відхилення деяких показників від тренду, які розглядались Кондратьєвим як прояв циклічності, були настільки малими (1-7%), що таку динаміку важко назвати циклом.

· Опарін помітив високу активність будівництва залізних доріг у понижувальній фазі другого циклу, тобто цим він наголошував, що технічні нововведення не завжди вводились у періоди підйому. У своїх дослідженнях Кондратьєв писав, що факт технічних нововведень перед початком підвищувальної хвилі довгого циклу не є його причиною, а лише характеристикою.

· На думку Опаріна, соціальні потрясіння, а також залучення до економічного життя нових ринків не є наслідком довгих коливань, а являють собою незалежні від циклу події.

Спираючись на ці зауваження, Опарін зробив висновки, що в економіці капіталістичних країн великих циклів не може існувати. В цілому, Опарін погоджувався з циклічністю динаміки загального рівня цін та процентної ставки, вважав її наслідком коливань кількості золота в обігу, але ніяк не елементом загальноекономічної циклічності.

Хоч Кондратьєву і не вдалось з усією науковою строгістю довести існування великих циклів, перш за все, для наступного покоління він поставив цікаву проблему, дискусії через яку ведуться і до сьогодні. Можливо, неоднозначність у виявленні великих циклів свідчать про їх більш складну природу, ніж собі уявляв Кондратьєв.

Дані фактори і обумовили подальший розвиток теорії. Деякі вчені сприйняли аргументи за існування довгих хвиль. Для прикладу, Шумпетер. Він звернув увагу на технологічний аспект у працях Кондратьєва та розвинув його. В праці «Ділові цикли» Шумпетер представив довгі хвилі як одну з форм прояву економічної динаміки, причинним фактором якої виступав інноваційний процес^[6].

З розвитком Промислової революції, металургійної та текстильнуї галузей, пов'язують Перший довгий цикл (1844-1896). Другий (1844-1896) - з появою нового революційного у господарстві елементу - залізниць, адже саме їхня поява відкрила нові можливості для інвестицій у всій економіці та змінила хід економічного життя. До третього періоду (1890-1940) відносять появу на економічні арені електроенергетичну, автомобільну та хімічну промисловість. Під час четвертої хвилі (1936-1985) відбулося зародження сектору споживчих товарів довгострокового вжитку, інфраструктурної промисловості, електротехніки. Інфраструктурна промисловість стала наслідком зростання впливу державного сектору економіки з 30 по 70 рр. Результатом цього стала реалізація масштабних інфраструктурних проектів. Для п'ятого циклу (1980-2015/25) характерні зародження та розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, Інтернету, персональних комп'ютерів, супутникого та мережевого зв'язку^[1].

Основний недолік переважної більшості теорій про довгі хвилі, які було створені після Кондратьєва, є те, що вони пішли шляхом їх спрощення, в той час, як економічне життя ставало значно комплекснішим. Хоч і не можна заперечувати визначну роль технологій у економічній динаміці та циклах, тому що вони не є єдиним домінуючим фактором, на що звертав увагу і сам Кондратьєв. У його дослідженнях емпіричні правильності, у списку яких є і технологічні новації, виступають не в ролі причин великих циклів, а в ролі симптомів.

Висновок

Провідна роль у постановці проблеми великих циклів в економіці, яка по сьогоднішній день залишається не вирішеною, безперечно, належить М.Д. Кондратьєву. Хоча виявлення довгих хвиль було емпіричним, вчений також запропонував і теоретичне обґрунтування механізму їх розвитку.

Саме теоретична складова являється сильною стороною досліджень Кондратьєва, тому що саме в них автор виявив глибинні характеристики циклічності, які по сьогоднішній день залишаються актуальними:

· Вважав циклічність притаманною для внутрішньої частини капіталістичної економіки і не шукав зовнішніх причин цих циклів. В логіку великого циклу входять: нові технології, соціальні потрясіння, залучення нових ринків у світове господарство.

· Кожна фаза циклу є наслідком нагромаджених процесів у попередніх фазах, і передумовою виникнення наступної фази.

· Кожен новий цикл відбувається на новому, вищому рівні розвитку продуктивних сил та існує в нових історичних умовах. З цього випливає, що кожен цикл унікальний у своєму роді, його не можна розглядати як повторення попереднього циклу.

Кондратьєв не вважав завершеною свою теорію, а лише першою гіпотезою яка поясню цикли. Подальший розвиток цих теорій пішов шляхом спрощення, хоча реальне економічне життя ускладнювалося. Домінуючою на сьогодні залишається технологічно-інноваційний напрямок в теорії довгих хвиль, вчені повертаються назад, до початку теорії та беруть до уваги всю комплексність економічної системи та її динаміки. Кондратьєв поставив перед економістами одну з найбільших проблем, яка має бути розв'язана у майбутньому.

Список використаної літератури

1. Глазьев С.Ю. Национальная политика экономического развития в условиях глобальных экономических сдвигов // Бюлетень міжнародного економічного форуму. - 2001. - №1

2. З економічної думки Росії /Під ред. Н.А. Климова і Ю.Я. Ольсевича - М.: Інститут економіки АН СРСР, 1990.-85 с.

3. Історія економічної думки Росії /Під ред. А.М. Марковой - М.:Юнити, 1962. -92 с.

4. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры. Доклады и их обсуждения в Институте экономике. - М., 2008

5. referat-ok.com.ua/ekonomichna-teoriya/veliki-cikli-ta-dovgi-hvili-nd-kondratjeva.

6. Shumpeter J. Business Cycles: A Theoretical, Historical and Statistical Analisis of the Capitalist Process. - New York, 1939.

Размещено на Allbest.ru