Християнський етикет

Правила пристойності як різновид світського спілкування формуються у надрах єдиної народної культури, але вже не традиційної, а індивідуалістичної. Внаслідок цього виникає подвійна система норм поведінки, що передбачає, з одного боку, дотримання норм поведінки традиційної народної культури, загальної для всіх, бо є давнішою й природнішою, а з іншого -- такі правила гарного тону, які є результатом свідомого облагороджування природних норм заради спілкування обранців. Такі правила пристойності не даються індивідові від народження, їх треба ретельно й свідомо вивчати, як, скажімо, іноземну мову.

Етикет як феномен культури демократизувався. Ввічливі форми спілкування, поведінки входять у побут, культуру від носин людей як невідґємний компонент їхнього способу життя. Справжня, щира ввічливість стає своєрідним мірилом культури людини, адже в її основі лежать повага, вміння почувати і співчувати, переживати і співпереживати, відчувати милосердя і співчуття. "Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, як увічливість", -- писав іспанський письменник Сервантес. У ввічливості віддзеркалюється рівень вихованості людини.

"На мою думку, -- писав А.Чехов у листі до брата, -- виховані люди мають задовольняти такі умови.

1. Вони шанують людську особистість, а тому завжди поблажливі, ввічливі, чемні... Вони не бунтують через молоток або зниклу гумку; живучи з кимось, вони не роблять із цього послуги, а йдучи, не докоряють: з вами жити не можна! Вони вибачають і шум, і холод, і пересмажене мґясо, і жарти, і присутність у їхній оселі сторонніх...

2. Вони співчувають не одним лише злиденним і кішкам. Вони переймаються й тим, чого не побачиш простим оком...

3. Вони шанують чужу власність, а тому сплачують борги.

4. Вони щиросерді, позаяк бояться брехні гірше вогню. Не брешуть вони навіть у дрібницях. Неправда образлива для слухача й опошляє в його очах того, хто говорить. Вони не хизуються, тримають себе на вулиці так само, як і вдома, не пускають пилюки в очі меншої братії... Вони не балакучі й не лізуть із відвертостями, коли їх не запитують... Через повагу до чужих вух вони найчастіше мовчать.

5. Вони не принизяться заради того, щоб викликати в комусь співчуття. Вони не грають на струнах чужих душ, щоб у відповідь їм зітхали і няньчилися з ними. Вони не говорять: "Мене не розуміють!" або "Я розмінявся на дрібну монету!...", бо все це бґє на дешевий ефект, вульгарне, застаріле, фальшиве...

6. Вони не суєтні. їх не обходять такі фальшиві діаманти, як знайомство зі знаменитостями... Щирі таланти завжди приховуються в затінку, в юрбі, якнайдалі від виставки...

7. Якщо вони мають у собі талант, то шанують його. Вони жертвують для нього спочинком, жінками, вином, суєтою...

8. Вони виховують у собі естетику. Вони не можуть заснути в одязі, бачити на стіні щілини з клопами, дихати поганим повітрям, крокувати обпльованою підлогою... Вони щосили намагаються приборкати й облагородити статевий інстинкт... їм потрібні від жінки: свіжість, добірність, людяність, спроможність бути матірґю. Вони не тріскають горілку мимохідь... бо знають, що вони не свині".

Правила етикету традиційні. Проте це не виключає розбіжностей між формами вияву етикету залежно від національних традицій і звичаїв. Норми і правила етикету діють в усіх без винятку сферах людського спілкування, не залежать від багатства, вони однаково можуть бути доступні людям різного статку.

Правила етикету віддзеркалюють історичний досвід людського спілкування і передаються з покоління в покоління. Вони відбивають потребу людей у налагодженні контактів спілкування незалежно від віку, професії, національності, статі. Найпоширенішими й нездоланними часом і відстанями виявляються правила, грунтовані на принципах гуманізму й людяності.

Завершити цей розділ хочемо одним із афоризмів Григорія Сковороди:

"І рід, і багатство, і чин, і споріднення, і тілесні обдаровання, й науки неспроможні утвердити дружбу, лише серце, думками єдине, та однакова чесність людяних душ, що в двох чи трьох тілах живуть, це є справжня любов і єдність".

Список використаної літератури

Ботавина Р. Н. Этика деловых отношений: Учебное пособие для студентов обучающихся по экономическим специальностям. - М.: “Финансы и статистика”, 2010. - 208 с.

Гах Й. М. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 160 с.

Герасимчук А. А., Тимошенко О. І. Етика та етикет. - К.: ЄУ. - 2011. - 350 с.

Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики: Учебн. пособие - М.: Консалтбанкир, 2012. -576 с.

Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: Наукова думка, 2011. - 242 с.

Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування: Навч. посібник. -2-е вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 224 с.

Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навч. посібник. - Суми: ВДТ “Університетська книга”, 2010. - 288 с.

Малахов В. Г. Етика: Курс лекцій. - К.: Либідь, 2010. - 304 с.

Мартыненко Н. М. Основы менеджмента: Учебник. - К.: Каравелла, 2013. - 496 с.

Палеха Ю. І. Ділова етика: Навчально-методичний посібник. - К.: ЄУФІМБ, 2012.- 250 с.

Палеха Ю. І. Етика ділових відносин: Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2010. - 356 с.

Сердюк О. Д. Теорія та практика менеджменту: Навч. посібник. - К.: Професіонал, 2014. - 432 с.

Статінова Н. П., Радченко С. Г. Етика бізнесу: Навч. посібник. - К.: КНТЕУ, 2010. - 280 с.

Размещено на Allbest.ru