Етикет Древнього Єгипту, Древньої Греції, Риму

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Етикет Древнього Єгипту

2. Етикет Древньої Греції

3. Етикет Риму

Список використаної літератури

1. Етикет Древнього Єгипту

Дані про життя древніх єгиптян учені отримували завдяки розписам та рельєфам гробниць і храмів. На будівництво цих «об'єктів» єгиптяни не жалкували ані сил, ані грошей. Саме тому гробниці та храми існують і в наші часи, що не скажеш про предмети побуту, звичайні будинки, міста.

Мешканці Древнього Єгипту набагато більше піклувалися про мертвих і богів, аніж про живих людей. Вони дякували богам за прекрасне життя на берегах Нілу, вони відрізнялися незвичайним життєлюбством і любов'ю до всіх проявів життя. Єгиптяни Древнього царства вірили, що померлий після проведення магічних церемоній починав бачити все, що зображено в його гробниці, і проживав життя знову. Загробне життя вони уявляли як продовження життя земного. У них ще не було ніякого специфічного уявлення про потойбічний світ -- у сенсі його різниці від земного. Єгиптянин любив життя усім своїм єством і не міг змиритися з думкою про смерть.

Єгиптяни також дуже полюбляли прикраси. Майстри-ювеліри виготовляли для знаті намиста, браслети, каблучки, діадеми, амулети та багато іншого. Коштовності зберігалися у скриньках. В особливих випадках дівчата виймали ці прикраси зі схованок і надягали їх.

Цікавою особливістю цієї культури є те, що за зображеннями і написами на гробницях неможна зробити висновки про те, чим саме займався її господар за життя. Всюди зображені ті ж самі сцени і майже однакові написи між ними: слова, терміни, діалоги.

Туалет древніх єгиптян

Мешканці Древнього Єгипту піклувалися про чистоту тіла, одежі, домівок. Милися єгиптяни декілька разів на день: вранці, до і після кожного прийому їжі. При умиванні користувалися мискою і глечиком з носиком, які звичайно знаходилися під столиком із їжею.

Після вранішнього умивання до чоловіка приходили цирульник та слуги, що займалися педикюром і манікюром, до жінки -- перукар.

Візирі, вищі судді та інші чиновники в один час із фараоном також перевтілювали свій ранковий туалет у церемонію: родичі збиралися навкруги будинку хазяїна; писарі присідали перед ним, готуючись записувати накази, або тримали в руках довгі розгорнуті свитки папірусу з іменами, цифрами або переліком необхідних для виконання робіт. Цирульник голив щоки і голову. При цьому він користувався бритвами с різними лезами і крючками. Бритви клалися в шкіряні футляри з ручками, а ті свою чергу -- у вишукані скриньки з чорного дерева, де знаходилися також щипчики, ножиці для манікюру та педикюру.

По завершенню цієї першої частини туалету хазяїн будинку переходив до спеціалістів з приємних запахів. Свої «витвори» вони приносили в закритих скляночках із кришталю та алебастру, а в маленьких мішечках малахіт (зелений порошок) і галеніт (чорний порошок -- свинцевий блиск, щоб підводити очі). Єгиптянам подобалися подовжені очі. Крім того, грим захищав очі від запалення, що викликаються яскравим сонцем, вітром, пилом або комахами.

Косметика відрізнялась великим різноманіттям. Проти запаху поту єгиптяни використовували мазь -- суміш скипидару, ладану із порошком якихось зерен. Спеціальні мазі існували і для складок на тілі. Були мазі, що очищали шкіру, а також повертали тілу еластичність або звільняли від прищів і подразнень. Наприклад, мазь для пружності шкіри виготовлялася з меду, порошку алебастру, натрона та «північної солі». Інші мазі замішувалися на ішачому молоці.

Особлива задача -- волосся. Сиве волосся просто виривали, а для того, щоб не сивіли брови, існували особливі засоби. Вважалося, що для цих цілей найбільше підходила клещевина -- багатолітня деревовидна рослина родини молочайних.

Одяг

Під час вранішнього туалету чоловік був босим, з непокритою головою, в короткій пов'язці на стегнах і, звичайно, без прикрас. По закінченню туалету він залишався у пов'язці, але обов'язково надягав на зап'ястки браслети, на палець -- каблучку, на шию -- намисто. Респектабельності йому надавала підвіска з яшми. У такому вигляді єгиптянин оглядав свої володіння, вів ділові переговори, заходив у заклади. Але він міг також замінити пов'язку на вільну пряму спідницю і взути сандалі.

Єгиптяни «поважали» сандалі та берегли їх. Древній фараон, наприклад, ходив босий, а слуга ніс його сандалі. Єгиптяни, йдучи по справам, несли сандалі в руках або прив'язували їх до кінця палиці. Взувалися ж лише на місці.

Частина єгиптян ходила у прямих платтях на бретелях без прикрас. Однак більшість одягалися у льняні плаття-туніки, які залишали шию відкритою, обтягували торс і розширялися донизу. Також прив'язували широкий з того ж матеріалу пояс. На голову надягали велику перуку, а «картину» завершували дорогоцінні прикраси.

Одяг знатної дами складався з дуже тонкої сорочки і білого плаття, що надягалося зверху. Воно закріплялося на лівому плечі, залишаючи праве відкритим. Рукава з бахромою залишали відкритими руки, що дозволяло бачити численні прикраси на них. У волоссі жінки могла бути красива діадема.

2. Етикет Древньої Греції

«Ты чурбан, если не видел Афин!

Если же видел и не восторгался -- осел, а если добровольно покинул -- верблюд!»

Лиссип

День в Афінах починався із сходом сонця. Жителі міста -- багаті чи бідні -- вставали рано. Інакше і не могло б бути, тому що проспавши вранішній час, ви б не застали нікого в будинку. Схід сонця був тим самим періодом, коли вважалося пристойним ходити в гості.

Ранковий туалет афінянина був простим: він мив обличчя, руки, а потім одягався і виходив на вулицю.

Одяг

Афіняни представляли собою дуже яскраву картину. Одяг їх був різнокольоровим, особливо у молодих людей -- пурпурним, червоним, зеленим, синім. Чоловіки ніколи не носили одежу жовтого кольору, він вважався пристойним лише для жінки. Білу одежу обрамляли яскравою кольоровою каймою.

Головною чоловічою одежею був хітон. Його одягали прямо на тіло, без сорочки. Хітон являв собою шматок матерії, що окутував чоловіка зверху донизу. З однієї сторони він був закритим, а з іншої верхні кінці матерії застібалися на плечі за допомогою пряжки або ґудзика. З цієї сторони хітон зшивався по всій довжині, або (рідше) залишався відкритим; пояс дозволяв підбирати його по бажанню.

Спочатку афіняни носили хітон дуже довгим, але після Персидських воєн вони замінили його більш коротким, не нижче колін. Часто до хітону приєднували рукава або напіврукава. Хітони носили і більш бідні жителі -- раби, слуги, ремісники, але їхня одяг мала лише один отвір для лівої руки, а права сторона залишалася оголеною.

На хітон накидали дуже широкі одіяла продовгуватої форми -- гіматій. Один його кінець прикріплювався на грудях, під лівим плечем; потім тканин закидалася за ліве плече на спину, проходячи під правою рукою і над нею, знову покривала ліве плече і, нарешті, падала іншим кінцем на спину. Гіматій опускався нижче колін. Різновидом цього плаща був трибоній.

Існував також ще один тип верхньої одежі -- хламида. Він представляв собою короткий плащ, що вільно висить на спині і плечах і тримається довкола шиї на застібках.

У містах греки ходили звичайно з непокритою головою, надягаючи капелюхи лише за містом або під час дощу.

Жіночий костюм був простим. Його основну частину складала туніка (хітон), що спускався до п'ят. Інколи ця одяг мала короткі рукава, а інколи були відкрита зверх і застібалася на плечах на пряжки. Це плаття найчастіше було білого кольору. Посередині воно стягувалося поясом.

Але це був домашній костюм. Перед виходом на вулицю жінки одягали гіматій.

Головні убори у древніх гречанок представляли собою плоского круглого капелюха із гострим кінцем. У руках вони носили віяло у формі лотоса, звичайно блакитного кольору.

Косметика

Заможні жінки проводили майже весь свій час вдома. Їхнє життя було доволі одноманітним. Виходити з дому вони могли лише з дозволу чоловіка у супроводі служниці або літньої родички. Після 50 років афінянка була вільною у бажанні виходити.

Таким чином, маючи багато часу, жінки залюбки займалися своїм туалетом. Вони відбілювали шкіру обличчя, накладаючи потім рум'яна. Для збільшення зросту одягали високе взуття. А для того, щоб приховати високий зріст, навпаки, ходили на тонкій підошві з опущеною головою. До речі, мистецтво приховувати недоліки досягло у греків найвищого рівня. Наприклад, жінка з вузькими стегнами використовувала спеціальні накладки. При великому животі користувалися накладними грудьми. Руді брови фарбували чорною фарбою. Вії затемнювали.

Прикраси

З дорогоцінних прикрас греки і гречанки носили персні з печаткою, браслети, пояси, діадеми, сережки, головні шпильки тощо.

3. Етикет Риму

етикет єгиптянин грек римлянин тога

Одяг

У житті древнього римлянина одяг мав значення, що відрізняється від того, якого йому надавали греки. В останніх він був чимось буденним, тобто кожен слідував своїм смакам і уподобанням. Коли римлянин з'являвся у суспільстві, його одяг визначався жорсткими звичаями, що були законодавчо встановлені.

Одяг поділявся на офіційний і неофіційний, а також на верхній і нижній. Офіційний був наступних видів: тога, туніка і стола. Тога була головним одягом і однією з відмінних ознак громадянина. Тому в часи імперії вигнанцям заборонялося її одягати. Таки же чином не міг це зробити іноземець.

Тога представляла собою великий шматок шерстяної тканини, що мав форму півовалу або сегмента круга, довжина якого по прямому краю могла досягати більше 6 метрів.

Туніка представляла собою шерстяну сорочку з коротким рукавами або взагалі без них. Звичайно її носили з поясом або з достатньо великим напуском. У туніки, як правило, не було шийного вирізу, однак її кроїли так, щоб при переході від грудей вона трішки відставала від тіла, створюючи клапан.

Стола відігравала у жіночому одязі ту ж роль, що й тога в чоловічому. Цей одяг представляв собою довгу широку туніку, двічі перев'язану -- під грудьми та вище талії. Вона вважалася символом жіночої краси.

Косметика

Римляни обожнювали духи. Приємні запахи отримали широку розповсюдженість у римському суспільстві, де жодне свято без них не обходилося.

Кімнати і ліжка обприскувалися духами. Ванни у театрі перед виставами освіжалися запахами із шафрану, кориці тощо. Навіть у вино додавалися духи.

Великою різноманітністю відрізнялися засоби догляду за волоссям. Дуже популярними були перуки і фальшиве волосся.

Список використаної літератури

1. Энциклопедия Этикета // Сост. О.И. Максименко.-- М., 2004. -- 510 с.

2. Этикет.-- М.: Рольф, 1999. -- 272 с.

3. Этикет от А до Я / Гусев И.Е. -- Мн.: Харвест, 2004.-- 464 с.

Размещено на Allbest.ru