охорона праці - це сукупність правових, соціально організаційних, економічних заходів та засобів, які направлені на охорону здоров'я та працездатності у процесі праці.

Одне з головних завдань охорони праці - забезпечення сприятливих умов праці згідно встановлених норм та зведення до мінімуму ймовірності нещасного випадку та професійних захворювань для безперервної роботи підприємства. Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламентуються кодексом законів про працю, законом "Про охорону праці", а також розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.

Всі норми, які стосуються охорони праці умовно поділяються на 4 групи. Перша група спрямована на створення безпечних умов праці на стадії проектування виробничих об'єктів. Стаття 24 закону "Про охорону праці" і стаття 54 "Кодексу законів про працю" забороняють прийняття і введення в експлуатацію підприємств, цехів, дільниць, якщо в них незабезпечені здорові і безпечні умови праці. Машини, механізми, обладнання, транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво повинні мати сертифікати, які засвідчують безпеку їх використання.

Друга група норм (стаття 154 "Кодексу законів про працю", статті 17 і 20 закону "Про охорону праці") повинна гарантувати безпеку в період процесу виробництва. Вона встановлює порядок розробки, затвердження і застосування правил та інструкцій з охорони праці, обов'язки адміністрації щодо проведення навчання, а робітників і щодо встановлених норм.

Третя група регламентує порядок видачі і використання засобів індивідуального захисту і лікувально-профілактичного харчування (статті 165, 166, 167 "Кодексу законів про працю", статті 169-170 "Кодексу законів праці") передбачають обов'язковий медичний огляд певних категорій працюючих і переведення їх за станом здоров'я на легшу роботу відповідно до медичного заключення тимчасово або без обмеження терміну.

Четверта група норм визначає контроль за дотриманням законодавства про працю, а також відповідальність за його порушення (статті 259-265 "Кодексу законів про працю", статей 39-48 закону "Про охорону праці"). Обов'язки з питань охорони праці реалізовуються відповідно до вимог закону "Про охорону праці" та "Кодексу законів про працю" в Україні.

Так, другий розділ закону "Про охорону праці" гарантує право громадянина на охорону праці, який повинен бути проінформований під розписку власником чи керівником підприємства про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів та можливості їх впливу на здоров'я, пільги і компенсації за роботу в цих умовах згідно із законодавством.

Стаття 7 закону "Про охорону праці" дозволяє працівникам (працівникові) відмовитись від дорученої роботи, якщо виникла небезпека для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують та для навколишнього середовища.

Кожного року профспілка підписує від імені колективу працівників та службовців з адміністрацією колективний договір, в якому передбачаються конкретні роботи в області охорони праці. Окрім того, в заходах по охороні праці відображається проведенням поточних заходів по охороні праці, які є офіційними додатками колективного договору.

З метою охорони здоров'я робітників колективний договір покладає на адміністрацію підприємства відповідальність за виконання таких заходів: проведення інструктажу зі всіма категоріями робітників з техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони та інших правил охорони праці; організацію праці по професійному відбору; здійснення постійного контролю за дотриманням працівниками всіх вимог інструкцій по охороні праці.

Підприємство забезпечує працівників спецодягом та взуттям, засобами індивідуального захисту, спеціальним харчуванням для працівників з шкідливими умовами праці - молоко, сік, газова вода, медичний огляд всіх робітників. Посадові особи і спеціалісти проходять навчання з питань охорони праці в галузевих (відомчих) навчальних закладах з питань охорони праці, які в установленому порядку одержали дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання. Перевірка знань цієї категорії посадових осіб і спеціалістів проводиться комісією відповідного вищого органу, склад якої підтверджується наказом керівника.

Основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12.99 "Типове Положення про навчання з питань охорони праці". Вимоги Типового Положення є обов'язковими для виконання усіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, підприємствами і організаціями незалежно від форми власності. Посадові особи і спеціалісти, в службові обов'язки яких входить безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки (ДНАОП 0.03-8.06.94) та робіт, що потребують професійного добору (ДНАОП 0.03-8.06.94) при прийнятті на роботу проходять на підприємстві попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних виробничих умов, а надалі - періодичні перевірки знань у строки, встановлені відповідними нормативними актами про охорону праці, але не рідше одного разу на рік.

На підприємстві проводять вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі з охорони праці.

1. Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, що приймаються на постійну чи тимчасову роботу незалежно від освіти, стажу роботи, посади.

2. Первинний інструктаж проводиться з щойно прийнятими на роботу чи переведеними з інших підрозділів працівниками, які поступають на нове робоче місце або починають виконувати нову роботу. Після первинного інструктажу на робочому місці всі працівники протягом не менше 2-15 робочих змін повинні пройти стажування під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів. Після стажування керівник робіт перевіряє знання та дає дозвіл на самостійне виконання роботи.

3. Повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками раз у 6 місяців, або раз у 3 місяці за програмою первинного інструктажу.

4. Позаплановий інструктаж проводиться у разі введення нових правил або внесення в них змін, при зміні технології чи устаткування.

5. Цільовий інструктаж проводиться перед виконанням разових робіт та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск.

Таблиця 4.1

Карта умов праці на робочому місці

Заходи захисту працівників від переохолодження у виробничих умовах передбачають: створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях, установлення періодичних перерв у роботі, обладнання спеціальних приміщень для обігріву, використання спецодягу з достатнім тепловим опором. Надійним захистом від холодного повітря є також повітряна завіса.

Захист працівників від несприятливого впливу хімічних речовин здійснюється за допомогою таких заходів: удосконалення і розробки нових технологічних процесів, які виключають використання шкідливих хімічних речовин; застосування безперервних технологічних процесів, автоматичного контролю за технологічним процесом; заміни шкідливих речовин менш шкідливими (заміни метилового спирту бутиловим, жовтого фосфору - червоним при виробництві сірників, заборони використання ртуті при виробництві капелюхів тощо); установлення концентрації хімічних речовин у сумішах (бензол як розчинник у лаках має становити 10 % рідкої частини лаку, кількість миш'яку в кислотах для травлення металу не повинна перевищувати 0,2 %); комплексної механізації та автоматизації процесів, що супроводжуються шкідливими виділеннями; дистанційного управління технологічними процесами; раціонального планування цехів і обладнання (ізоляції шкідливих речовин); удосконалення конструкції обладнання (герметизації тощо); влаштування місцевої вентиляції для відсмоктування шкідливих речовин безпосередньо від місця їх утворення; використання індивідуальних засобів (спецодягу, окулярів, шоломів, масок, протигазів та респіраторів, антисептичних паст і т.д.); контролю за станом повітряного середовища на робочих місцях; токсикологічної експертизи і гігієнічної стандартизації всіх хімічних речовин.

Тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, від 16 до 18 років - 36 годин; від 15 до 16 років - 24 години; зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці - до 36 годин на тиждень.

На підприємстві встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з 2 вихідними днями. Тривалість робочого дня (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування не більше двох годин.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, до 18 років - 31 календарний день. Щорічні додаткові відпустки надаються: за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці; за особливий характер праці.

Атестація робочих місць проводиться на робочих місцях, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Атестація робочих місць передбачає:

установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища і характеру праці, важкості трудового процесу на робочому місці;

установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці;

визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

складання переліку робочих місць, виробництв, професій з пільговим пенсійним забезпеченням.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству в строки, що передбачені колективним договором.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботами із шкідливими умовами праці, а також щорічного обов'язкового медогляду осіб віком до 21 року.

Працівники, які управляють транспортними засобами, підлягають щоденним перед рейсовим та після рейсовим медичним оглядом.

Основні вимоги до будівель виробничого призначення викладені в СНиП 2.09.02-85.

При плануванні виробничих приміщень необхідно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватись норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.

Усі об'єкти та виробничі комплекси відокремлюють від доріг, житлових і громадських приміщень санітарно - захисними зонами. Власник зобов'язаний організувати комплектування та отримання засобів індивідуального захисту. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються за нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту. Також видаються мило, миючі та знешкоджуючі засоби.

На роботах з шкідливими умовами праці надається лікувально-профілактичне харчування. Власник зобов'язаний обладнувати приміщення для обладнання і відпочинку, якщо працівники працюють в холодну пору року на відкритому повітрі.

З метою запобігання пожежам і організації їх гасіння на підприємстві створюється добровільна пожежна дружина (команда) та пожежно-технічна комісія.

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання. Таке спеціальне навчання називається пожежно-технічний мінімум. Потім вони раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично (1 раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Заходи пожежної безпеки у виробничих приміщеннях:

поділ будівлі протипожежними перекриттями на пожежні відсіки;

поділ будівлі протипожежними перегородками на секції;

влаштування протипожежних перешкод для обмеження поширення вогню по конструкціях;

влаштування протипожежних дверей і воріт;

влаштування протипожежних розривів між будівлями.

Виробничі приміщення повинні бути обладнанні первинними засобами вогнегасіння. До них належать пожежні крани, вогнегасники, ручні насоси, резервуари з водою, ящики з піском, покривала (азбестові, грубошерстні), швабри (мітли), а також різний пожежний інвентар (відра, лопати, кирки, сокири, ломи тощо).

4.2 Цивільний захист