Обгрунтування інвестиційного проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Економіка підприємства»

На тему:

«Обґрунтування інвестиційного проекту»

Виконала: студентка групи МЕ-ІІ-І

Солтик Ірина

Перевірив: доцент Лукін С. Ю

Київ - 2011р.

ВСТУП

Аналіз інвестиційних проектів є складовою процесу управління інвестиціями, адже він дає інформаційну базу (у вигляді проекту як спеціально оформленого інвестиційного плану чи результатів проведеної експертизи проекту) для ухвалення рішення щодо включення проекту в інвестиційний портфель, початку його інвестування.

Це все необхідно для інвестора, щоб наочно бачити, чи варто вкладати капітал в те чи інше підприємство, його партнерам, його кредиторам. А на етапі реалізації інвестування без наявності такого проекту неможлива ефективна координація зусиль усіх цих учасників.

Обґрунтування інвестиційних проектів -- це комплекс методичних і практичних прийомів розробки, аналізу й оцінки доцільності реалізації проекту. Зазвичай лише незначна частка інвестицій виявляється невдалою, тобто не дає очікуваного результату з незалежних від інвестора причин. Однак не зважаючи на це, всі проекти є ризиковими. Разом з тим усі учасники інвестиційного проекту зацікавлені в тому, щоб виключити провал проекту.

Більшість проектів, що виявилися збитковими, могла бути не допущена до реалізації за умови якісного попереднього аналізу з урахуванням зовнішніх умов і внутрішніх якостей проекту.

Інвестиційні проекти аналізують на основі комплексного вивчення аспектів майбутнього інвестування. До цих аспектів належать економічне середовище, правильно поставлені мета і завдання проекту, маркетинговий, виробничий, фінансовий та організаційний план інвестора, технічна база проекту, його соціальна значущість, екологічна безпека, фінансова достатність і спроможність проекту, організація управління проектом, аналіз інвестиційного ризику, чутливість проекту до зміни окремих найсуттєвіших факторів, достатність показників ефективності, оцінка можливостей учасників проекту, ділових якостей його менеджерів.

Перелічені аспекти повинні бути розроблені у процесі підготовки інвестиційного проекту, розглянуті під час його аналізу, ураховані при прийнятті рішення щодо інвестування, а також досліджені при реалізації проекту аж до його завершення чи припинення.

Саме від грамотно і правильно розробленого інвестиційного проекту залежить, чи вдасться нам запевнити інвестора вкладати свій капітал в розвиток нашого підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

1.1 Поняття проекту й проектного циклу

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. Це поняття охоплює як стратегічне планування інвестиційної діяльності, так і практичну реалізацію щоденного оперативного управління нею.

Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття “інвестиційний проект”, визначимо його у двох аспектах: як документ і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.

Згідно з першим аспектом інвестиційний проект -- це спеціально підготовлена документація з максимально повним описом і обгрунтуванням всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні проект є документованим інвестиційним планом.

Щодо другого аспекту інвестиційний проект -- це комплекс заходів, які здійснює інвестор з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених цілей при обмеженні часових, фінансових і матеріальних ресурсів.

Двохаспектне визначення інвестиційного проектудає змогу надалі точніше й повніше окреслити питання його розробки та експертизи. На відміну від поняття “інвестиційний проект” під терміном “бізнес-план” розуміють документ, що містить лише економічний план реалізації проекту та його обгрунтування. Бізнес-план є складовою інвестиційного проекту.

Інвестиційний проект як план стратегічних дій інвестора в обраному напрямку істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. Не викликає сумніву той факт, що інвестор (або його менеджер проекту), маючи план, досягне вищих результатів, аніж у разі його відсутності. Проект вносить системність та організованість у процес інвестування.

Аналіз інвестиційних проектів здійснюють з урахуванням сукупності важливих моментів, що формують розмаїття і типову послідовність операцій розробки й оцінки проекту. До них належать:

· комплексність подання процесу інвестування (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, трудові та часові параметри);

· урахування зв'язку проекту із зовнішніми умовами (стан економіки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, сумісність продукції проекту зі станом ринку, місцеві умови та співробітництво з органами влади, екологічна сумісність, соціальна безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому ринку праці);

· ?інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношення результатів і витрат, пов'язаних з проектом;

· ?урахування прогнозованої невизначеності проекту та потенційних ризиків;

· застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;

· прагнення подати прогнозовану модель проекту з максимальною деталізацією і конкретизацією;

· ?урахування соціальних і управлінських аспектів проекту як важливих умов його майбутньої ефективності.

Проекти класифікують за багатьма ознаками. Основними з них є такі:

Ш ?період реалізації проекту (коротко-, середньо-, довгостроковий проект);

Ш ?відношення до вже діючого підприємства чи виробництва (проект, що впроваджується на діючому підприємстві, і проект, що реалізується при створенні нового підприємства);

Ш ?відношення до діючих основних фондів (проект розширення виробництва, проект модернізації устаткування, проект технічного переозброєння, проект повної реконструкції);

Ш ?масштаб проекту (тактичні та стратегічні проекти, тобто пов'язані зі значною зміною активів, сфери діяльності, форми власності);

Ш ?форма реальних активів (проекти інвестицій в основні чи в оборотні фонди).

Період, протягом якого готуються і реалізуються інвестиційні наміри інвестора, -- це життєвий цикл проекту. Він розбивається на кілька типових кроків:

-?формування інвестиційних намірів;

-?розробка концепції проекту (конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учасників проекту, попередня розробка маркетингового та фінансового планів);

-?розробка проекту як документованого плану (деталізованого інвестиційного обгрунтування і плану дій на період життєвого циклу проекту);

-?передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних можливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовнішньої та внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної реалістичності й доцільності);

-?створення (чи придбання) інвестиційного об'єкта “під ключ” і підготовка до початку його експлуатації;

-?експлуатація інвестиційного об'єкта та повернення через нагромадження поточного прибутку інвестованих у проект коштів (період окупності проекту);

-?отримання чистого прибутку з проекту (понад вкладені в нього кошти);

-?завершення або ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організаційних і юридичних питань щодо припинення господарської діяльності з використанням активів проекту).

Дані кроки можна об'єднати у три агреговані фази: передінвестиційна (розробка проекту як документа), інвестиційна (формування активів проекту “під ключ”) і експлуатаційна (запуск та господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, повернення вкладених коштів) ( рис.1.1.1).

Рис. 1.1.1 Фази і стадії проектного циклу

Аналіз інвестиційних проектів як предмет вивчення є сукупністю прийомів і рекомендацій щодо розробки й експертизи проекту з метою визначення ступеня його повноти, вірогідності, реалістичності й доцільності.

Загальна схема проектного аналізу складається з таких етапів:

1. Попередній аналіз інвестиційної ідеї.

2. Ідентифікація проекту (регіон, галузь, роль проекту з урахуванням місцевих умов, масштаб проекту, базове підприємство).

3. Інституціональний аналіз (зовнішні умови, юридичні й адміністративні аспекти проекту).

4. Аналіз технічної бази проекту (передбачений виробничий апарат, технологія, організація виробництва та зберігання продукції).

5. Комерційний аналіз проекту (співвідношення проекту і ринків його продукції, реалістичність прогнозів збуту, достатність ресурсів, можливість управління ресурсами та витратами).

6. Фінансовий аналіз (можливість одержання поточного прибутку, збалансованість грошових потоків, достатність коштів, здатність розрахуватися з кредиторами проекту, можливість повернення вкладеного капіталу).

7. Соціальний аналіз (вплив проекту на людей, які працюють над проектом, оцінка впливу проекту на екологію).

8. Економічний аналіз (цінність проекту для суспільства і країни, оцінка впливу проекту на соціально-економічну ситуацію у країні та регіоні).

9. Аналіз запропонованої інвестором системи управління проектом і можливостей досягнення поставлених у проекті цілей.

10. Формування комплексної оцінки інвестиційного проекту (з урахуванням оцінок наведених сфер впливу проекту) і рекомендацій інвестору щодо ухвалення рішення про реалізацію його інвестиційного наміру, поданого у вигляді проекту.

1.2 Види інвестиційних проектів

Однозначного погляду щодо класифікації за ознаками інвестиційних проектів не існує. Інвестиційні проекти, які розробляються в розрізі окремих форм реального інвестування підприємства, класифікуються за певною низкою ознак ( рис.1.2.1) або ж можна навести іншу класифікацію:

· виробничі

· науково-технічні

· комерційні

· фінансові

· економічні

· соціально-економічні



Рис. 1.2.1Класифікація інвестиційних проектів

Форма та зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна.

1.3 Стадії розробки проекту. Його складові

Інвестиційний проект є первинною організаційною ланкою інвестиційної діяльності. Слід розглянути технологію розробки проекту як документованого плану дій інвестора, що містить максимально повний опис і обґрунтування запланованого використання коштів з метою їх нарощування. Послідовність розробки проекту показано на рис. 1.3.1 ( додаток А)

Проект слід розглядати як сукупність таких складових:

-?економічний опис -- бізнес-план і матеріали для його обгрунтування;

-технічна документація;

-?технологічна документація;

-?контрактне супроводження -- набір укладених або підготовлених контрактів (договорів) або інших форм закріплення майбутніх відносин між учасниками проекту;

-?експертне супроводження -- набір експертних висновків, оцінок або інших форм подання думок фахівців (фізичних або юридичних осіб), компетентних в оцінці процесів і явищ, з якими буде пов'язана реалізація проекту;

-?інші документи, їх копії або аналітичні матеріали, що характеризують учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі документи підприємств, копії звітів підприємств щодо фінансово-господарської діяльності, прогнози, свідоцтва про право власності на майно, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, що впливають на проект.

Проект потрібен безпосередньо інвесторові. У проекті відбиваються наміри інвестора, про які мають знати всі зацікавлені особи: паpтнеpи, банки, майбутні споживачі, преса, громадськість, трудовий колектив, органи влади, акціонери та ін.

Розробка інвестиційного проекту включає ряд етапів, кожен з яких в тому або іншому ступені обов`язковий для вироблення обґрунтованого рішення.

Етап збору інформації і прогнозування об`ємів реалізації. На цьому етапі розробник інвестиційного проекту повинен зібрати якомога більше відомостей про те, який попит пред`являють споживачі на планований до випуску продукт. При цьому повинні бути виявлені і проаналізовані попит і ціни на аналогічні товари (роботи, послуги), на товари-замінники, а також наявність фірм-конкурентів і їх політика. Важливо розглянути короткострокову і довгострокову перспективу ринку даного товару. Аналіз можливої ємкості ринку збуту продукції, тобто прогнозування об`єму реалізації є дуже істотним, оскільки його недооцінка може привести до втрати певної частки ринку збуту, а його переоцінка -- до неефективного використання введених за проектом виробничих потужностей, або до неефективності зроблених капіталовкладень.

Перевагою на цьому етапі користуються крупні фірми і корпорації, що планують значні інвестиції. Вони можуть дозволити собі проведення дорогих маркетингових досліджень, результатом яких є об`єктивний і достатньо надійна відповідь на питання про можливі об`єми реалізації. Невеликі фірми вимушені покладатися виключно на досвід і інтуїцію своїх менеджерів.

Етап прогнозування об`ємів виробництва і прибутку. На цьому етапі розробник проекту виходячи з можливого об`єму реалізації визначає розмір і технологічний рівень підприємства. При цьому слід мати на увазі масштаб доступних джерел фінансування. Потім аналізуються ціни і умови оплати устаткування; порівнюються альтернативні варіанти (викуп устаткування або лізинг); аналізується ринок оренди (покупки) необхідних приміщень; кількість, кваліфікація і оплата персоналу, що привертається, і так далі.

Якщо всі попередні роботи може виконати, наприклад, маркетингова служба підприємства, то на даному етапі до розробки проекту повинен підключитися бухгалтер-аналітик. Отримавши інформацію про всі можливі витрати, він, провівши їх класифікацію, калькулює планову собівартість продукції. Інформація про прогнозовані ціни реалізації і об`єми виробництва дозволяє розрахувати плановий прибуток.

Отже, результатом робіт на даному етапі є прогноз об`ємів продажів, їх собівартості і прибутку. Якщо розмір планованого прибутку менше деякого порогового значення, встановленого фірмою, то проект може бути відхилений вже на цій стадії розробки. Якщо ж розмір прибутку буде визнаний прийнятним, то доцільне проведення подальшого аналізу.

Етап оцінки видів і рівнів рисок. На цьому етапі піддаються критичному аналізу всі раніше отримані відомості частини досяжних об`ємів реалізації і виробництва, відпускних цін на продукцію, рівня витрат і так далі і зроблені на їх основі висновки.

Для отримання повної і об`єктивної картини також аналізуються різні можливі варіанти зміни кон`юнктури у бік поліпшення. Існують методики, що дозволяють судити на основі аналізу чутливості про те, наскільки ризикованим є інвестування засобів у даний проект.

У результаті розробник отримує відповідь на питання, чи є рівень риски, зв`язаний з даним проектом, прийнятним. Якщо немає -- проект відкидається, якщо так -- піддається подальшому аналізу.

Етап визначення необхідного об`єму і графіка інвестицій. Розглянувши і проаналізувавши з погляду мінімізації всі витрати, супутні проекту, розробник отримує інформацію про розмір вкладень у необоротні активи. Аналіз схеми фінансових потоків (побудова кошторису витрачання і надходження грошових коштів) дозволяє визначити розмір необхідного оборотного капіталу. Маючи в своєму розпорядженні детально розроблену інформацію про витрати, можна визначити об`єм і графік необхідних інвестицій.

Етап оцінки доступності необхідних джерел фінансування. Розрахувавши об`єм і графік інвестицій, розробник вирішує, які джерела фінансування (з числа доступних) будуть задіяні. У випадку, якщо засобів організації виявляється недостатньо і інвестиції передбачається здійснити за рахунок привернутих кредитів, необхідний аналіз ринку позикових капіталів.

Етап оцінки прийнятного значення вартості капіталу. Основною метою даного етапу є порівняння інвестиційного проекту, що розробляється, з іншими, альтернативними можливостями розміщення капіталу. Це досягається за допомогою методики, званої «аналізом інвестицій», або «аналізом капіталовкладень».

Результатом досліджень, проведених на цьому етапі, є остаточна обґрунтована відповідь на питання про те, чи вигідний проект, що розробляється, і чи доцільно втілювати його в життя.

Економічний аспект проекту у вигляді бізнесплану має загальноприйняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно від галузевих і регіональних особливостей проекту. Як правило, бізнес-план інвестиційного проекту складається з 10-50 сторінок описів, коментарів, розрахунків, обгрунтувань.

Таким чином, ухвалення рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів і критеріїв. Ступінь їх поєднання визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, вживаним в тому або іншому конкретному випадку.

Якого-небудь універсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує. Ймовірно, управління все ж таки більшою мірою є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть до певної міри умовні, легко ухвалювати остаточні рішення.

1.4 Основні положення проекту

У першому розділі інвестиційного пpоекту стисло викладають суть проекту: мету, обсяг інвестиційних витpат, технологію виpобництва, доходи, окупність, ефективність, хаpактеp пpодукції, pеальність збуту, можливих учасників, очікувані результати. Завдання цього розділу -- на кількох сторінках подати основну інформацію, зацікавити партнерів і довести переваги проекту.

В наступних pозділах грунтовно і послідовно розкривають зміст проекту за основними аспектами і заплановані дії щодо його реалізації. Розглянемо стисло зміст цих розділів нижче.

Маркетинговий план проекту

- ?Опис продукції (послуг), що має виpоблятися за проектом; відмінність від типової пpодукції, що є на pинку.

- ?Хаpактеpистика якості пpодукції, обгрунтування її переваг і загальної конкуpентоспpоможності.

- ?особливі якості продукції проекту.

- ?Умови (патенти, автоpські пpава) технічної та інтелектуальної захищеності пpодукції.

- ?Обгрунтування пpогнозованої ціни пpодукції чи послуг.

- ?Прогнозовані обсяги можливої реалізації продукції.

- ?Рівень конкуренції на ринку продукції проекту.

- ?Потенційні споживачі пpодукції (юpидичні та фізичні особи).

- ?Порівняння з пpодукцією конкуpентів на pинку (переваги та можливі слабкі місця).

Організаційно-виpобничий план

* Номенклатуpа пpодукції та послуг, що вироблятимуться за проектом.

* Обсяг виробництва за видами продукції (або за кожною номенклатурною позицією) та періодами часу.

* Календаpний план виpобництва на наступні два-три роки, який pозpоблюють щомісяця або щотижня.

* Забезпеченість виpобництва матеpіально-технічними pесуpсами (номенклатуpа, кількість, ціна, загальні витpати, постачальники, можливість отpимання, договоpи на постачання).

* Календарні (щомісячні) плани забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами .

* Система контpолю якості пpодукції.

* Місця і умови збеpігання матеpіально-технічних pесуpсів.

* Умови і календарні графіки збеpігання готової пpодукції на складах.

* Вплив виробництва на зовнішнє середовище.

Соціальні аспекти проекту

* Оpганізаційна схема упpавління підпpиємством, пеpелік підpозділів і хаpактеp взаємодії між ними (технологічної або інфоpмаційно-функціональної).

* Кеpівники, їхня службова хаpактеpистика, ділові якості та об'єктивні дані.

* Штатний pозпис, посадові обов'язки, вимоги до кваліфікації, спеціальності пpацівників, pозподіл відповідальності між менеджерами.

* Посадові оклади або пpогнозовані pівні заpобітної плати, середній рівень оплати праці на одного працюючого за проектом

* Потpеба в навчанні пеpсоналу, пеpіодичність та обсяги витpат, пов'язаних з підвищенням кваліфікації пpацівників.

* Система мотивації та умови стимулювання пpаці, особливо кеpівних пpацівників усіх pівнів.

* Умови праці, заходи з охорони праці та запобігання травматизму.

* Витрати на соціально-культурні заходи для персоналу.

План інвестування

* Обсяги та напрямки інвестиційних витpат.

* Коштоpис інвестиційних витpат.

* Використання місцевої інженерної інфраструктури (шляхи, енерго-, водопостачання, каналізаційна мережа, очисні споруди).

* Технічна база підпpиємства.

* Інженерне обслуговування технічної бази проекту.

* Обсяги та джеpела фінансування інвестицій.

* Обсяг і стpуктуpа основних фондів.

* Юpидична фоpма реалізації проекту, фоpма власності на основні фонди проекту та інші активи.

* Базове для проекту підпpиємство, розподіл повноважень і прав власності між інвестором і базовим підприємством.

Фінансові аспекти

* Очікувані у пpогнозованому пеpіоді доходи від pеалізації пpодукції та послуг.

* Витpати на виpобництво.

* Обсяги доходів і витpат підпpиємства.

* Деталізований у часі прогноз грошових потоків за проектом.

* Прогноз активів і пасивів проекту із щоквартальною динамікою.

* Обсяги пpибутку і напpямки його використання.

* Поpядок фінансування та обсяги позик, потpібних для реалізації пpоекту.

* Терміни і гpафік повеpнення позик.

* Пpопозиції щодо умов залучення позикових коштів і поpядок pозpахунків за фінансовими зобов'язаннями.

Ризики проекту

* Опис пpоблем, що можуть виникнути при pеалізації пpоекту і вплинути на очікувану його пpибутковість.

* Кількісна оцінка рівня ризику на основі варіантних розрахунків прогнозованої дохідності проекту.

* Аналіз чутливості pезультатів інвестування до фактоpів, уpахованих у pозpахунку ефективності пpоекту.

* Виявлення та оцінка факторів ризику, що найбільшою мірою загрожують проекту.

* План можливих дій щодо нейтpалізації негативних фактоpів або своєчасного стpахування від наслідків негативних подій.

* Оцінка ефективності інвестицій за умов можливого (найспpиятливішого або найнеспpиятливішого) pозвитку подій, pозподіл імовіpностей успішного здійснення інвестиційних наміpів інвестоpів.

Організація управління проектом

- Визначення етапів або робіт, потрібних для здійснення проекту.

- Призначення відповідальних менеджерів для управління кожним етапом або роботою.

- Система мотивації для виконавців.

- Календаpні плани виконання pобіт.

- Бюджет капітальних витрат і джерел їх фінансування.

- Бюджет поточних доходів і витрат за проектом.

- План оpганізації монітоpингу за відхиленням від плану pобіт.

- Плани та оpганізація подолання можливих відхилень від планових показників-оpієнтиpів.

- Кpитеpії пpийняття pішення щодо виходу з пpоекту та мінімізації збитків.

Обгрунтування ефективності проекту

- Розрахунок загальної дохідності проекту.

- Вибір критеріїв для оцінки проекту.

- Обгрунтування норми дисконтування для приведення грошових потоків до єдиного еквівалента.

- Розрахунок чистої приведеної вартості проекту.

- Розрахунок рентабельності проекту.

-Термін окупності інвестицій.

- Співвідношення доходів і витрат за проектом.

- Порівняння ситуацій “у разі реалізації проекту” і “без проекту” для інвестора і підприємства, на якому реалізується проект.

Повнота і аргументованість бізнес-плану інвестиційного пpоекту свідчать пpо рівень кваліфікації і досвіду pозpобника пpоекту, його ділових якостей. Розpобка інвестиційного пpоекту є методом аналізу та пpогнозування pоботи підпpиємства. Отже, важливі як pезультат бізнес-плану, так і пpоцес його розробки.

Бізнес-план пpоекту має бути пpостий і зpозумілий, стислий і добpе офоpмлений, містити лише перевірену інформацію, конкретні твеpдження, показники й pозpахунки.

інвестиційний проект рентабельність привабливість

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТА БІЛОРІЧЕНСЬКА» ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ДХК ЛУГАНСЬКВУГІЛЛЯ. ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТА ЇЇ МІСЦЕ НА РИНКУ УКРАЇНИ

2.1 Основні показники ефективності інвестиційного проекту

У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних проектів є одним з найвідповідальніших етапів. Від того, наскільки об'єктивно та всебічно проведена ця оцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варіанти його альтернативного використання, додатковий потік прибутку підприємства у наступному періоді. Ця об'єктивність і всебічність оцінки ефективності інвестиційних проектів значною мірою визначається використанням сучасних методів її проведення. У своїх працях науковці виділяють різні показники оцінки економічної ефективності реальних інвестицій, поділяючи або не поділяючи їх на групи.

У табл.2.1.1 систематизовано показники оцінки економічної ефективності інвестицій, запропоновані різними вченими.

Таблиця 2.1.1

Аналізуючи дані табл. 2.1.1, можна зрозуміти, що всі науковці по-різному підійшли до набору критеріїв економічної ефективності інвестицій. Але все одно кожен із них обов'язково виділяє такі показники, як чистий дисконтований дохід, внутрішня норма доходності, індекс доходності та період окупності інвестицій. Всі ці критерії базуються на дисконтуванні грошових потоків і є визнаними у світовій практиці основними показниками, що акумулюють вигоди від впровадження інвестиційного проекту. Саме їхній розрахунок, в першу чергу, вказує на економічну ефективність інвестиційного проекту.

Аналіз розробки бізнес-планів і оцінки ефективності різних проектів показав, що, незважаючи на використання загальноприйнятих у світовій практиці критеріїв, розрахунок вітчизняними фахівцями найчастіше проводиться за різними алгоритмами з використанням різної структури грошових потоків і обмежується використанням традиційних методів приведення надходжень майбутніх періодів до теперішнього рівня (метод дисконтування), а також методів приведення теперішнього рівня до майбутнього (методом накопичення).Також немає єдиного погляду на постановки розв'язування задач і обґрунтування вибору ставки дисконтування.

Основні показники ефективності інвестиційного проекту наведені в табл. 2.1.2

Таблиця 2.1.2

де СFt - грошовий потік у році t, С0 - початкові інвестиції, Т - економічний строк життя інвестицій,

t - порядковий номер року від початку реалізації проекту, r - відсоткова ставка доходності, що вимагається від проекту.

Показники ефективності завжди ставляться до деякого суб'єкта:

- показники суспільної ефективності - до суспільства загалом;

- показники комерційної ефективності - до реальної або абстрактної юридичної особи, що здійснює проект цілком за свій рахунок;

-показники ефективності участі підприємства в проекті - для цього підприємства;

-показники ефективності інвестування в акції підприємства - для акціонерів акціонерних підприємств - учасників проекту;

- показники ефективності для структур вищого рівня - до цих структур;

-показники бюджетної ефективності - до бюджетів всіх рівнів.

Показники ефективності, що ставляться до всього періоду реалізації проекту, називаються інтегральними.

Рекомендується оцінювати наступні види ефективності:

-ефективність проекту загалом;

- ефективність участі в проекті.

Під ефективністю проекту загалом розуміється ефективність проекту, реалізованого єдиним учасником за рахунок власних коштів. Із цієї причини показники ефективності визначаються на підставі грошових потоків тільки від інвестиційної й операційної діяльності.

Ефективність участі в проекті визначається з метою перевірки реалізованого інвестиційного проекту і зацікавленості в ньому всіх його учасників; вона містить:

- ефективність участі підприємств у проекті (ефективність інвестиційного проекту для підприємств-учасників);

- ефективність інвестування в акції підприємства (ефективність для акціонерів акціонерних підприємств - учасників інвестиційного проекту);

- ефективність участі в проекті структур вищого рівня стосовно підприємств - учасникам інвестиційного проекту;

- бюджетну ефективність інвестиційного проекту (ефективність участі держави в проекті з погляду витрат і доходів бюджетів всіх рівнів).

Так, розрахунок ефективності проекту загалом,здійснюється для умовної проектної компанії на момент початку реалізації проекту. При цьому розрахунок проводиться з обліком усього обсягу інвестицій в основні й оборотні кошти, необхідних для реалізації проекту. Вихідний баланс фірми приймається рівним нулю, джерела фінансування проекту не враховуються. Надходження й відтоки коштів, що належать до фінансової діяльності (одержання й повернення кредитів, виплата дивідендів, продаж акцій та ін.), не враховуються, крім лізингових платежів.

На підставі зробленого аналізу можливо систематизувати недоліки та переваги застосування розглянутих методів(табл.2.3.1)

Таблиця 2.3.1

Методи оцінки інвестиційних проектів

2.2 Відомості про підприємство

У підприємства багата й завидна історія. Почалася вона в далекому 1949 році з наказу Міністра вугільної промисловості СРСР А.Ф. Засядька «Про виділення коштів на складання проекту шахти». Новобудову назвали «Білоріченською» на честь річки Білої, на берегах якої на початку XVII ст. робітники царя Микита Вепрейський та Семен Чірков серед крейдяних відкладень знайшли чорний «горюч-камінь», тим самим назавжди ввійшовши до когорти першовідкривачів Донбасу.

Напередодні революції легендарний геолог Л.І. Лутугін вказав саме тут, в басейні річці Білої, багате родовище вугілля. Перший кілочок було забито в грудні 1950 року. З вересня 1951 року розпочато зведення будівлі на поверхні, з листопада наступного року було здійснено проходження головних стволів, з лютого 1956-го гірничих горизонтальних виробок.

Шахта, як об'єкт першорядного значення, була оголошена Всесоюзним ударним будівництвом. У 1957 році у Ворошиловградській області - неймовірно, але факт - ввели в експлуатацію 27 вугільних підприємств, у тому числі і шахту «Білоріченська».

Першим начальником шахти був досвідчений гірничий інженер, фронтовик І.І. Нєплюхін, головним інженером - О.Н. Школяренко, зусиллями котрих було згуртовано трудовий колектив, кістяк якого склали вчорашні шахтобудівники.

Об'єм видобутку вугілля і темпи проведення гірничих виробок неухильно росли. Впроваджувалася й успішно освоювалася нова техніка. Колектив шахти «Білоріченська» першим в тресті «Ленінвугілля» освоїв модернізовані врубові і породонавантажувальні машини, вугільні комбайни, скребкові конвеєри СКР-11 і СКТ-6. Усе це різко підвищило рівень механізації робіт і дозволило збільшити вуглевидобування.

Колосальну втрату вугільної промисловості України нанесла безглузда реструктуризація, що відверто підкосила галузь. У 1996 році білоріченці видобули лише 193 тисячі тонн вугілля... До цього часу повністю були відпрацьовані запаси вугілля пластів Діамантової і Каменськой світ. У 1996 році інститутом «Луганськгіпрошахт» був виконаний робочий проект «Розтин та підготовка пласта L6 шахти «Білоріченська» з метою залучення до експлуатації запасів цього могутнього, багатообіцяючого пласта. Головним інженером цього проекту став В.Т. Мазур. Перший пусковий комплекс з річною потужністю в 300 тисяч тонн в урочистій обстановці був введений в експлуатацію 19 лютого 1999 року. Це дало позитивний ефект для відродження шахти, збереження трудового колективу і підтримки соціальної сфери селища Білоріченський. З другого півріччя 2002 року у білоріченців з'явився стратегічний інвестор в особі добре відомої в ділових колах фірми ТОВ «Валентін-Інвест», співробітники якої спеціалізувалися на антикризовому менеджменті. Завдяки могутнім інвестиціям вже у наступному, 2003 році, шахта «Білоріченська» вперше за час свого існування освоїла річну промислову потужність в 750 тисяч тонн і з того часу стабільно працює. За допомогою інвестора і за рахунок власних засобів, що з'явилися, були здані в експлуатацію ряд лав по пласту L6 горизонту 725 метрів: східна корінна, 5-а західна, 2-а східна, 2-а західна, 5-а «біс» західна. Всі вони обладнані високопродуктивними комплексами і комбайнами.

Сьогодні «Білоріченська» підприємство, що успішно і стабільно працює. За час санації підприємства рівень видобутку вугілля було піднято до 945,9 тисяч тонн.

У шахти добра перспектива. Запаси розвіданного вугілля перевищують 22 мільйони тонн, а з прирізанням запасів по східному крилу пласта L6 є можливість здобувати щорічно більш ніж один мільйон тонн палива протягом цілого сторіччя. Спираючись на традиції попередніх поколінь, заслужений шахтар України, директор шахти «Білоріченська» В.Я. Носовицький підтримує в колективі настрій на збільшення об'ємів видобутку вугілля і проведення гірничих виробок, прагнення до строгого дотримання виробничої і технологічної дисципліни - основи всіх успіхів гірничого підприємства. Це дозволяє підняти на новий рівень культуру виробництва.

2.3 Доцільність здійснення інвестиційного проекту в умовах шахти «Білоріченська» ДП « Дніпропіллявугілля»

Одним із основних шляхів поліпшення фінансового стану підприємства, подолання кризових ситуацій є активізація інвестиційних процесів. При цьому особливого значення набувають питання планування проектів. Саме від розрахунків, виконаних до моменту вкладення коштів, адекватності, відповідності їх реальним умовам реалізації проектів, залежить точність планових інвестиційних проектів.

Урахувавши специфіку здійснення інвестиційних проектів в кризовому стані підприємств або підприємств, які знаходяться під загрозою банкрутства, спробуємо проілюструвати різні підходи на прикладі обґрунтування доцільності здійснення інвестиційного проекту в умовах вище зазначеної шахти «Білоріченська» ДП « Дніпропіллявугілля».Для того, щоб вивести це підприємство з кризового стану, пропонується здійснення проекту з відкриття нової лави Ламва -- очисна горизонтальна або похила гірнича виробка великої довжини (довжина лави може складати 75 --400 м.), один бік якої створений масивом корисної копалини (вибоєм лави), а другий -- обваленими породами виробленого простору або стінкою закладального матеріалу. Лава має виходи на транспортний та вентиляційний виймальні штреки (ходки -- при вийманні лавами за підняттям або за падінням). Лава -- вибій у шахті з суцільною системою розробки вугільного або інших пластів корисної копалини. Термін «лава» традиційно використовується саме для довгих очисних вибоїв у вугільних шахтах. - «п'ятої «біс» західної». Згідно з розрахунками, проведеними на шахті, це змогло би додати ще 1500 тонн вугілля до добового видобутку, а значить забезпечити видобуток у розмірі 4000 тонн вугілля за добу. Для монтажу нової лави необхідно 50 млн. грн. Необхідно зазначити, що шахта «Білоріченська», перебуваючи на санації, лишилися усіх державних дотацій, тому кредитні ресурси потрібно залучати у комерційних банків, адже власних коштів у підприємства немає. Аналізуючи кредитну історію шахти, зауважу, що у 2004 році підприємство брало кредит на суму 21 млн. грн., у 2006 році - на суму 12 млн. грн. і зарекомендувало себе як надійний клієнт.

Постановка задачі оцінки ефективності участі в проекті кредитора передбачає звергнення основної уваги на таке:

Доцільність кредитування банком підприємства, що реалізує проект, визначається позитивною величиною NPV потоку, у якому відтоками є кошти, надані банком за кредитною лінією (або кредитом), а притоками - повернення кредитних ресурсів разом з відсотками.

(2.3.1)

де Кt - кредитні ресурси, що повертаються та відсотки (%t),

Кvt - видані в момент часу t кредитніресурси,

i - ставка дисконтування, яка дорівнює максимальній прибутковості альтернативних для банку фінансових інструментів з тим самим рівнем ризику.

Отже, відправним моментом при обґрунтуванні доцільності інвестиційного проекту є формування потоків платежів.

Результати розрахунків наведено в таблиці 2.3.1

При цьому зазначимо, що планова сума амортизаційних відрахувань по другій групі основних засобів становить 40 % їхньої залишкової вартості у рік. Проценти за кредитні ресурси становлять 18 % ( у тому числі 1 % - винагородження за супроводження кредитного проекту у банку).

Тепер розрахуємо чистий дисконтований дохід. Чистий дисконтований дохід - це критерій абсолютної економічної ефективності.

ЧДД = ІВ (2.3.2)

ЧДД = + + + + + = 4646,02 тис. грн., отже, проект є ефективним.

Таблиця 2.3.2

Розрахунок дисконтованого періоду окупності наведено в таблиці 2.3.2

Таблиця 2.3.3

Як видно з таблиці 2.3.1, сума накопиченого чистого прибутку, визначена з урахуванням фактору часу, дозволить компенсувати витрачені на проект кошти ( 50 млн. грн.) за 3 роки 4місяці.

= (2.3.3)

= (50000 - (7748,04+14780,49 + 20362,35))/50000 +3 = 7109,12/50000+3 = 0,28+3= 3,28 роки або 3 роки 4 місяці.

Величина дисконтованого періоду окупності не перевищує період планового горизонту, що дорівнює 5 рокам, що відповідає критеріям, тому проект є ефективним.

Розрахуємо індекс доходності за наведеними даними таблиці 2.3.2

ІД = / ІВ (2.3.4)

де ІД - індекс доходності по інвестиційному проекту при одночасному здійсненні інвестиційних витрат.

Даний показник відображає відносну прибутковість проекту, чи дисконтова ну вартість грошових надходжень від проекту у розрахунку на одиницю вкладень.

Якщо значення індексу доходності менше чи дорівнює одиниці, то проект повинен бути відхилений через те, що він не принесе додатковий дохід на інвестований капітал (не забезпечить збільшення його вартості у процесі інвестиційної діяльності)

ІД = + + + + / 50000 = 1,09

Отже, як бачимо ІД > 1, що відповідає критеріям мінімальної ефективності.

Аналіз доцільності інвестування можна провести також за допомогою визначення рівня рентабельності проекту (IR), розрахованого як відношення чистої теперішньої вартості до початкової суми інвестиції, і вираженого у відсотках.

IR = * 100 % (2.3.5)

IR = * 100 % = 9,29 %

За економічним змістом рентабельність є величиною прибутку, одержаного на кожну грошову одиницю вкладених у проект коштів. Рентабельність є відносним показником, а тому може застосовуватись для вибору одного з кількох інвестиційних проектів, які мають близькі значення чистої теперішньої вартості. Аналізуючи усі вище розраховані показники, можна зробити висновок, що запропонований проект є ефективним. Його впровадження дозволить запобігти банкрутству шахти «Білоріченська» та забезпечить стабілізацію фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

3.1 Стан інвестиційної діяльності в Україні

У період існування жорсткої централізованої системи управління економікою вкладення засобів до нових основних або оборотних фондів, на виконання проектних робіт, в науково-технічну сферу мало форму планованих вкладень. Це виражалося в створенні планових передумов і проектуванні. Розвиток ринкової економіки надає новий характер інвестиційній діяльності. Розвиток різних форм власності, рівних умов господарювання створює нові умови для інвестування й регулювання цього процесу.

Для нормального розвитку економіки, для забезпечення відтворювання необхідний постійний приплив засобів. Кількісне зростання інвестицій, їх напрям в різні сфери господарювання залежать від правильної інвестиційної політики. Вкладення засобів в наукомісткі, високотехнологічні програми впливає не тільки на виробництво товарів, їх споживацькі властивості, але і на умови праці, що кінець кінцем не може не відображатися на розвитку всього суспільства в цілому. Інвестиції, вкладені в цю сферу, дають уявлення про якісний рівень інвестицій. Якісний рівень і кількісне зростання інвестицій, їх співвідношення дають уявлення про проведення державою інвестиційної політики, її метою є пошук оптимального регулювання інвестиційної діяльності, національних і іноземних інвесторів. Практично з моменту перебудови господарського механізму Україна намагалася привернути іноземні інвестиції. На думку ведучих економістів на момент розпаду СРСР, Україна мала оптимістичні прогнози відносно очікуваного припливу зарубіжного капіталу. На користь цього свідчили наступні чинники:

· низький рівень заробітної платні;

· наявність джерел сировини для виробництва;

· наявність великого ринку в 51 млн. чол.;

· високий рівень освіти працездатного населення;

· вигідне географічне положення;

· недостатньо розроблене законодавство в сфері охорони навколишнього середовища;

· наявність науково-технічних розробок світового рівня;

· наявність розвинутої інфраструктури.

Протягом останніх років для України характерною є проблема нестачі фінансових ресурсів для оновлення виробництва, побудови нових виробничих об'єктів та споруд, які б відповідали вимогам сучасного ринкового середовища, розробки нових видів продукції, яка буде конкурентноспроможною на внутрішньому та світовому ринках. Це все вимагає значних інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх.

З іншого боку, інвестиційна діяльність (реалізація інвестиційних проектів) стимулює підвищення продуктивності праці на підприємствах за рахунок впровадження нових технологій та знижує витратність виробничих процесів, що сприяє нарощуванню темпів промислового виробництва та зростанню валового регіонального продукту. А це, в свою чергу, позитивно впливає на соціальні показники регіону.

До того ж важливим завданням є налагодження дієздатного та ефективного передатного механізму від центральних органів влади до регіональних. Адже відсутність обґрунтованої політики регіонального розвитку держави на попередньому етапі призвела не лише до зростання диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем, але й до суттєвої економічної й суспільно-політичної дезінтеграції держави.

Аналізу проблем державного регулювання інвестиційними процесами та здійснення інвестиційної діяльності підприємств, значення інвестиційного процесу для розвитку економіки країни присвячено чимало праць українських науковців серед яких найбільш вагомими є праці І.Богдана О.Дація, В.Гусєва, М.Корецького, Б.Колтинюка, І.Кулаги, Р.Кучукова, О.Лашка, В.Мартиненка, А.Пересади, Л.Соломатиной, Д.Черваньова, Є.Черняка, Б.Щукіна, В.Юрчишина А.Яковлєва та ін.

Однак у них розглядаються лише окремі аспекти порушуваних проблем, недостатньо досліджено механізми регулювання інвестиційної діяльності на регіональному рівні.

У західних країнах, крім традиційних способів залучення капіталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з'явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Вибір найсприятливішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій.

У перехідний період в основі інвестиційної політики держави повинне бути гнучке поєднання адміністративних та економічних методів регулювання.

Зниження податкового тиску на підприємства може створити умови для формування у них власних фінансових джерел інвестицій - амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибутку. Крім того, використання доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спад виробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких ресурсів недостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну перебудову економіки і забезпечити стабільне економічне зростання. Тому Україні потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз, Група Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін. Кожна з цих організацій ставить перед потенційними інвесторами певні вимоги до оформлення передінвестиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.

Пожвавлення процесу залучення іноземних інвестицій доручено безпосередньо Кабінету Міністрів України, Національному агентству реконструкції та економічної інтеграції.

Ефективність співробітництва з іноземними інвесторами значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте для України важливішим є питання ефективності використання цих інвестицій. Адже, як засвідчив досвід останніх років, іноземні інвестиції скеровують, в першу чергу, на ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для безпосереднього інвестування в економіку країни.

Більшість вітчизняних підприємств функціонує завдяки довготерміновим кредитам Державного інвестиційного банку.

3.2 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

З урахуванням ситуації, яка склалася не тільки на теренах нашої держави, але й за її межами розвиток діяльності багатьох підприємств та галузей стає під загрозу. Втручання держави в даний процес не може в повній мірі врегулювати відносини між господарюючими суб'єктами, оскільки як і економічна, так і політична ситуація знаходиться у кризовому стані.

Закриваються підприємства, знищується середній та малий бізнес, скорочується діяльність великих підприємств, інвестори відмовляються вкладати капітал в будь-які підприємства через нестабільність курсу іноземної валюти.

Також зазнають великих втрат корпорації, оскільки існує зв'язок між економічною діяльністю, об'ємом продажу акцій, доходами корпорацій і курсом акцій. Валютна нестабільність призводить до суттєвих збитків.

Основною причиною цього є віртуалізація економіки, яка створена за рахунок фондового ринку. Оскільки саме за допомогою фондового ринку відбувалося нарощування вартості підприємства, шляхом підняття цін на акції.

Але дана ціна не була забезпечена жодним матеріальним активом, тому при досить високій вартості підприємства, воно могло бути цілковитим банкрутом. Дана ситуація притаманна компаніям країн, де розвинутий фондовий ринок. Україна до них не належить, але теж потерпає від руйнівної сили кризи. Оскільки сучасний стан економічного розвитку країни в цілому характеризується високим рівнем зносу основних засобів досить низьким рівнем капіталізації підприємств, виникає необхідність стимулювання росту інвестицій в основний капітал підприємств, оскільки саме інвестиції забезпечують підвищення рівня розвитку економіки. В наслідок цього зростає необхідність проведення аналізу інвестиційної привабливості підприємств з метою визначення у здійсненні інвестицій.

Основними етапами проведення аналізу у економічній літературі є експрес-аналіз та поглиблений аналіз діяльності підприємства. Але дані напрями аналізу можуть забезпечити лише внутрішнє прийняття рішення - потреба в інвестиціях, визначення виду інвестицій (реальних чи фінансових), методи залучення інвестицій (шляхом авансування коштів у капітал підприємства, чи залучення кредитів). Але для інвесторів дані показники є недостатніми, оскільки методика визначення доцільності вкладення інвестицій в підприємство буде різнитися через те, що інвесторів цікавлять, в більшій мірі, показники прибутків, доходів, витрат, капіталу, кількості акцій та динаміка активів, зобов'язань, доходів і витрат. Кредитори ж більше зацікавленні у результатах показників платоспроможності, ліквідності, стійкості. Це спричинено рядом чинників, які наведенні на рис. 3.2.1.



Рис.3.2.1 Основні показники аналізу інвестиційної привабливості підприємства відповідно до джерела авансованих коштів

Провівши аналіз економічної літератури, стало зрозуміло, що основними методами визначення інвестиційної привабливості підприємства є загалом інтегральна оцінка інвестиційної привабливості, затверджена наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23 лютого 1998 р. № 22.

Сутність вищенаведеної методики полягає у проведенні аналізу за такими етапами:

1. оцінка фінансового стану об'єкта інвестування;

2. визначення вагомості групових та одиничних показників на основі експертних оцінок;

3. визначення частки розмаху варіаційної множини;

4. визначення ранжированого значення за кожним показником;

5. розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості.

Дана методика має свої недоліки, зокрема у тому, що не враховує міжгалузеву специфіку діяльності підприємств. Наприклад, для одних підприємств ознакою нормального функціонування та розвитку є перевищення необоротних активів над оборотними активами, то для інших дана ознака може бути сигналом неплатоспроможності та банкрутства. Або ж не враховуються фактори сезонності виробництва, державна підтримка підприємства. Для аналізу аграрних підприємств взагалі не взято до уваги такий необхідний об'єкт як земля, яка є основним активом для даної галузі.

Фінансовий аналіз оцінки інвестиційної привабливості підприємства за даною методикою є досить громіздким, оскільки передбачає розрахунок понад сорок показників за напрямами господарської діяльності підприємства. Отримані результати потребують обробки та узагальнення для визначення більш вагомих показників, для чого залучаються експерти (що тягне за собою додаткові витрати).

Досить часто виникають ситуації, коли показники різних блоків суперечать один одному, відображаючи протилежну тенденцію стану підприємства, через що неможливо його оцінити в кінцевому результаті.

Також розрізняють такі методи як внутрішня норма рентабельності, метод періоду повернення вкладання інвестицій, балансова норма рентабельності, індекс прибутковості, метод чистої сьогоднішньої вартості.

На заході досить розповсюдженим є метод рейтингової оцінки. Найбільш популярнішими є: Fortune 500, Global 1000, BusinessWeek 1000. Вони оцінюють інвестиційну привабливість, виходячи з фінансово-господарських показників підприємств: об'єми доходів, прибутків, активів; ефективність інвестицій; збільшення прибутків, доходів, працівників; рівень ринкової вартості компанії. Майже всі методи передбачають розрахунок коефіцієнта ліквідності, коефіцієнта використання ресурсів, коефіцієнта частки позикових засобів, коефіцієнта прибутковості, деколи аналітики визначають норму прибутку на акціонерний капітал. Але при цьому не визначають природу походження прибутку та доходу. Тобто не проводять аналіз за видами діяльності.

Також проблемою є методика підрахунку основних показників діяльності підприємства. Оскільки наслідком переходу до ринкової економіки є зміна трактування та ієрархії показників, які характеризують фінансові результати діяльності підприємств та їх зміст, змінюються і методи здійснення аналізу.

Одним із основних показників при аналізі інвестиційної привабливості є прибуток, який є основним джерелом формування фінансових ресурсів та накопичення капіталу, укріплення фінансових та ринкових позицій суб'єкта господарювання, захисним механізмом від можливості банкрутства. Він створює базу економічного розвитку держави, підприємств, його власників та найманого персоналу. Даний показник відіграє досить велику роль при проведенні аналізу діяльності підприємства, зокрема аналізу інвестиційної привабливості. Інвестори намагаються працювати на вітчизняному ринку переважно в тих галузях, де сконцентровано найменше ризиків та гарантовані прибутки. Основною метою інвестицій є збільшення майна інвестора. Але в сучасній економічній літературі ще й досі не існує однозначної думки щодо визначення формування та аналізу данного показника. Особливо це стосується специфіки структури формування прибутку корпорацій, оскільки їх прибуток є консолідованим.