Оптимізація фінансової стратегії підприємства ТОВ "Провансе"

Аналіз діяльності і зовнішньоекономічних операцій торгово-посередницької фірми ТОВ "Провансе". Розробка напрямків оптимізації фінансової стратегії формування джерел коштів і їх ефективного використання в підприємстві, оцінка ефективності її впровадження.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 07.07.2010
Размер файла 3,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

створення оптово-роздрібних підприємств торгівлі і послуг населенню;

створення кафе, барів, ресторанів та інших підприємств громадського харчування, виробництво та реалізація їжі хлібо-булочних та кондитерських виробів;

надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

надання займів фінансовими активами;

надання послуг у проведенні технічних, економічних, юридичних та інших консультацій, маркетингу та реклами;

надання посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб'юторських послуг виробничого та невиробничого призначення;

надання маркетингових, консультаційних, інформаційних та посередницьких послуг;

виконання представницьких функцій і конкретних доручень підприємств, організацій та приватних осіб, надання агентських послуг;

надання складських послуг;

надання послуг населенню і підприємствам на підставі договорів прокату;

виконання робіт по пакуванню, складуванню, експедуванню і перевезенню вантажів автомобільним, залізничним, повітряним, річковим і морським транспортом, будівництво і експлуатація шляхів сполучення, транспортних засобів і комунікацій; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів;

надання транспортних послуг громадянам та організаціям;

надання транспортне-експедиційних послуг;

внутрішні та міжнародні доставки та перевезення вантажів та пасажирів морським, автомобільним, повітряним, річковим, залізничним транспортом;

надання транспортних та інших послуг в галузі комунікацій та зв'язку (телефон, телеграф, електронна пошта та ін.);

створення власного автомобільного та машинно-тракторного парку;

створення та експлуатація СТО та реалізація автомобілів, запчастин;

ремонт, технічне і сервісне обслуговування автомобільного, залізничного, водного, авіаційного транспорту, електромеханічного обладнання, будівельної, обчислювальної та іншої техніки і технічних засобів;

перепродажна підготовка, в т.ч. з метою підвищення комфортності транспортних засобів, їх ремонт і сервісне обслуговування;

відновлення та ремонт деталей, вузлів та агрегатів автомобілів, їх реалізація та реалізація запасних частин;

Зовнішньоекономічна діяльність:

товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

посередницькі операції при здійсненні яких, право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів-доручень та інших), здійснює без обмежень.

Види діяльності, щодо яких законодавством передбачене ліцензування, Товариство здійснює після одержання відповідного дозволу /ліцензії/.

Основним видом діяльності ТОВ “Провансе” на сучасному етапі розвитку є імпортування комплектуючих для збирання та виготовлення метало пластикових вікон та дверей німецьких фірм “KBEFenstersysteme” та “REHAU”. Імпортовані комплектуючі з оптового складу ТОВ “Провансе” реалізуються будівельним фірмам та мінізаводам на Україні по збиранню та монтажу металопластикових вікон та дверей безпосередньо у будинках замовників.

Враховуючи вказаний основний вид торгово-посередницької діяльності ТОВ “Провансе”, яке не виконує власноруч переробки імпортуємої продукції, його організаційна структура побудована за функціональною структурою з інтегрованим сумісництвом функцій, характерним для малого підприємства (рис.2.1):

1. Директор ТОВ “Провансе” - Маноха Г.С. з функціями :

виконавчий директор;

фінансовий директор;

менеджер по зовнішньоекономічним операціям;

менеджер по оптовій торгівлі на внутрішньому ринку;

2. Головний бухгалтер ТОВ “Провансе” - Живаліна Н.В. з функціями:

загальна бухгалтерія;

зовнішньоекономічні операції;

фінансовий аналіз діяльності підприємства та звітність;

взаємовідносини з банками;

3. Начальник відділу логістики ТОВ “Провансе” - Передерій Г.О. з

функціями :

управління оптовими складами імпортованої продукції;

планування імпортних товарних потоків та митні операції;

планування товарних потоків постачання продукції з оптових складів клієнтам;

юридичне та економічне оформлення імпортних контрактів та контрактів на реалізацію продукції на Україні;

4. Наймані робітники обслуговування оптових складів ( 5 працівників в 2004 році та 14 працівників у 2005 році) з функціями:

водії - грузові оператори;

охорона складів;

оператори-бухгалтери комп'ютерного обліку товарів та

оформлення товаро-супровідних документів;

Рис.2.1 Організаційна та функціональна структура ТОВ “Провансе”

2.2 Аналіз основних операцій та формування фінансових потоків в ТОВ “Провансе”

Під класичними торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-резидента незалежним від нього торговельним посередником (резидентом чи нерезидентом) на основі угоди або доручення.

Торговельне посередництво це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладання угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування [32,c.77].

До торговельно-посередницьких фірм належать фірми, що з юридичного і господарського погляду не залежать від виробника або споживача товару (сюди, звичайно, не входять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вони діють заради одержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги. Як правило, торговельно-посередницькі фірми займаються лише комерційною діяльністю, хоча найбільші з них можуть і обробляти куплений товар.

Використання торговельних фірм дає певні переваги [40].

1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає якихось значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-імпортера, тому що торговельно-посередницькі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, роздрібні магазини).

2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару (доставляння, сортування, упаковування), пристосовуючись до вимог ринку.

3. Суттєвим є використання капіталу торговельно-посередницьких фірм на основі короткострокового і середньострокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі зв'язки торговельно-посередницьких фірм із банками, страховими компаніями.

4. Нарешті, ринки деяких товарів цілком монополізовані торговельними посередниками (наприклад, брокерами в Англії) і недоступні для прямих контактів із споживачами.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і цілком залежить від сумлінності посередника.

Торговельно-посередницькі операції можна поділити на чотири види: з перепродажу; комісійні; агентські; брокерські [46].

Операції з перепродажу здійснюються торговельним посередником від свого імені і за свій рахунок. Тут торговельний посередник є стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу.

До першого виду належать операції, коли торговельний посередник відносно експортера є покупцем. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Термінологія, що стосується таких посередників, різна:

- Merchant Англія, США;

- Handler ФРН;

- Stockholder ринок чорних металів Англії;

- Operator торговці цукром на Нью-Иоркській біржі;

- Dealer торговці какао на Лондонській біржі;

- Principal торговці кольоровими металами.

Другий вид операцій коли експортер і торговельний посередник підписали договір про продаж товарів на певній території, у конкретний термін (вказуються й інші деталі) згідно з договором. Термінологія торговців за цим договором також різна:

Distributor США, Англія;

Vertragshandler ФРН.

Отже, посередництво згідно з договором полягає в просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому торговець зобов'язаний дотримуватися певних умов експортера.

Комісійні операції це укладення однією стороною (місіонером), за дорученням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару. Комісіонер же не купує товару (він залишається в руках експортера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу.

Якщо покупець не може розплатитися з комісіонером, то в комісійний договір включається умова про поруку комісіонера за виконання угоди покупцем, тобто гарантії комітента від несплати. Така умова називається делькредере (del credere). У договорі вказується при цьому ціна (максимальна або мінімальна), а також термін передання грошей комісіонером комітентові.

Якщо замовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країні експортера товарів, то він називається індентом (indent). Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, або відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.

Різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлі використовується у разі слабкого освоєння ринку або при поставці нових товарів чи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Це зручна форма торгівлі, що дає змогу ознайомитися з товаром і вибрати потрібний.

Агентські операції це доручення однієї сторони, що називається принципалом, другій стороні, яка іменується агентом, здійснення юридичних угод за рахунок і від імені принципала (комісіонер діє від свого імені) на визначеній території. Незалежність агента виявляється в тому, що він не перебуває в трудових відносинах із принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на основі агентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою у торговельному реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам не є стороною, тобто контракт про купівлю не укладає. Термінологія щодо таких посередників різноманітна: в Англії і США це агент і принципал, у ФРН, Японії торговельний представник, у Скандинавських країнах агент і підприємець, у Латинській Америці повірений і довіритель. Плутанина полягає в тому, що в Англії і США під агентством часто розуміють усі види посередництва.

Брокерські операції це встановлення через посередни-каброкера (англ. broker, франц. courtier, нім. makler) контактів між продавцем і покупцем (а також між страховиком і страхувальником, судновласником і фрахтувальником). Брокер не є стороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, що беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуває в договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.

Крім головної функції знайти покупця для продавця або, навпаки, продавця для покупця брокер виконує певні додаткові функції. Зокрема, він здійснює:

- контроль за виконанням контракту і пред'явленням рекламацій;

- іноді бере на себе обов'язки делькредере;

- підбір партії товару визначеного асортименту;

- збір інформації про стан ринку.

Брокер одержує винагороду, що називається брокередж (brokerage англ.), куртаж (courtage франц.), провізіон (provision нім.). Розмір цієї винагороди за товарними операціями коливається від 0,25 до 23%.

Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони або приймати від іншої сторони комісію, за винятком випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді посередниками можуть бути два брокери один за дорученням продавця, другий за домовленістю покупця. Брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару, біржового або аукціонного.

http://enbv.narod.ru/text/Econom/uzed/str/04.html - 123Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі види торговельно-посередницьких фірм: торговельні; комісійні; агентські; брокерські; фектори(factory).

Торговельні фірми найчастіше здійснюють операції за свій рахунок і від свого імені. Вони, як правило, підтримують тривалі відносини з постачальниками. Види торговельних фірм:

- торговельні доми (merchant hauses) закуповують товари у виробників або купують за кордоном і продають своїм оптовикам чи роздрібним торговцям;

- експортні фірми (export firms) закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують за кордоном, іноді виконуючи і комісійні доручення. Вони бувають спеціалізовані, тобто з торгівлі одним товаром, і універсальні широка номенклатура товарів;

- імпортні фірми (import merchants) закуповують за свій рахунок за кордоном товари і продають на внутрішньому ринку. Вони звичайно мають великі склади з товарами і спеціалізуються на закупівлі одного сорту товарів, здебільшого сировинних або продовольчих; здійснюють сортування, упаковування; мають великий досвід, що дає їм можливість конкурувати з іншими фірмами. Ці фірми купують товари або в експортерів, або на біржах і аукціонах.

Зараз досить поширені :

- імпортні фірми, що торгують машинами й устаткуванням. Вони беруть на себе технічне обслуговування і, як правило, мають широку мережу дилерів дрібних торговців;

- оптові фірми (wholesaler) є посередниками між промисловими підприємствами і роздрібними торговельними фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіями і реалізують окремим споживачам дрібнішими партіями, отримуючи прибуток за рахунок різниці в ціні. Провести межу між оптовою й імпортною фірмою важко. Але оптова фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й товари вітчизняного виробництва і просуває їх у власну роздрібну мережу;

- роздрібні фірми (retailer) самі здійснюють операції з імпорту й експорту, не користуючись послугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій;

- дистриб'ютори (distributor) це фірми в США, Англії й в інших країнах, що здійснюють переважно імпортні операції і є торговцями за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів;

- стокісти (stockist) фірми, що перебувають у країні імпортера і виконують в основному консигнаційні операції. Комісійні фірми, їх основні види:

- комісійні експортні фірми представники продавця або покупця. Відповідають за: 1) своєчасність поставки товарів; 2) транспортування; 3) документальне оформлення угоди; 4) страхування; 5) технічне обслуговування (іноді). Можуть виконувати й обов'язки типу індента. Різновид таких фірм конфірмаційні доми (confirming hauses), що беруть на себе ризик щодо кредитів, які вони від імені виробника надають покупцю;

- комісійні імпортні фірми представники покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення за кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, можуть надавати й інші послуги досліджувати кон'юнктуру ринку (огляди), стежити за відвантаженням товару тощо.

Агентські фірми тривалий час підтримують тісний контакт із принципалом. Вони поділяються на експортних і закордонних агентів.

Брокерські фірми найбільшого розвитку набули в Англії. Це великі компанії, спеціалісти цих фірм мають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв'язки з великими банками, що дає змогу їм іноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вони надають кваліфіковану інформацію, випускаючи низку бюлетенів.

ФЕКТОРИ (factors) торговельні посередники, що виконують широке коло посередницьких обов'язків від імені експортера: експортують продукцію; фінансують експортні операції, сплачують аванс виробнику, видають кредити покупцю, страхують. Звичайно вони беруть участь у торгівлі текстилем, шкурами, лісом. Таких фірм багато в США, Канаді, Англії.

Отже, у міжнародній торговельній практиці вироблено досить чіткий механізм організації експортно-імпортних операцій, що здійснюються або безпосередньо фірмами-виробниками, або торговельними посередниками. Це дає можливість раціонально використовувати відповідні методи, професійно вести зовнішньоторговельну діяльність.

Згідно Закону України “Про Митний тариф України” [11] товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Типовий состав імпортуємих комплектуючих на складах ТОВ «Провансе» наведений нижче:

а) герметик для вікон та скло-основи фірма FENZI (Латвія);

б) Замазка для вікон (жгут) - фірми Butylver (Латвія);

в) Замазка для вікон (паста) - фірми Hot Ver (Латвія);

г) Замазка для вікон та скло пакетів (паста) - фірми FENZI(Латвія);

д) панель пластикова 2150х950х24 (біла) - фірми KBE (Німеччина);

е) панель пластикова 3000х1500х10 (біла) - фірми KBE (Німеччина);

ж) панель пластикова 3000х1500х20 (біла) - фірми KBE (Німеччина);

з) панель пластикова 3050х1550х24 (золота) - фірми KBE (Німеччина);

и) панель пластикова 3050х1550х24 (під дерево) - фірми KBE (Німеччина);

к) профіль алюмінієвий 16 мм - фірми REHAU (Німеччина);

л) уголок пластмасовий для вікон - фірми KBE (Німеччина);

м) з'єднувач пластмасовий - фірми KBE (Німеччина);

н) тіокол (паста) - фірми FENZI (Латвія);

Імпортуємі товари відносяться до наступних груп УКТ ЗЕД :

Розділ VI. Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості.

Ставки ввізного мита (товарна група 2930):

пільгова 10% від митної вартості контракту;

повна 20% від митної вартості контракту;

Розділ VII. Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них.

Ставки ввізного мита (товарна група 3925 20 00 00, 3925 30 00 00):

пільгова 5% від митної вартості контракту;

повна 10% від митної вартості контракту;

Розділ XIII. Вироби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту, слюди або аналогічних матеріалів; керамічні вироби; скло та вироби із скла.

Ставки ввізного мита (товарна група 7003, 7005):

пільгова 25% від митної вартості контракту;

повна 50% від митної вартості контракту;

Розділ XV. Недорогоцінні метали та вироби з них.

Ставки ввізного мита (профіль алюмінієвий):

пільгова 10 % від митної вартості контракту;

повна 20 % від митної вартості контракту;

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” [6] вищевказані групи товарів не відносяться до підакцизних, але відносяться до груп товарів, які оподатковуються у розмірі 20% від митної вартості податком на додану вартість. При цьому допускається оформлення імпортного податкового векселя зі строком погашення 30 днів.

При імпорті продукції, країною походження якої є Латвія, працює “Угода про вільну торгівлю між Україною та Латвією” про звільнення товарів імпорту-експорту від митних тарифів (до вступу Латвії в Європейський Союз). Таким чином, частина імпорту ТОВ “Провансе” по продукції Латвії на митному кордоні звільнюється від сплати митного тарифу.

Оскільки ставки ввізного мита на вироби з скла дуже високі ( до 50%), то практично відсутній попит на повністю виготовлені склопластикові вікна та двері, а при виготовленні склопластикових вікон в Україні фірми-забудовники використовують скло вітчизняного виробництва, тому імпортне скло фірма ТОВ “Провансе” імпортує тільки по спецзаказу при 100% попередній оплаті покупцем.

В табл.2.1 наведені типові умови імпортних контрактів фірми ТОВ “Провансе” з фірмами "VITAGLASS D.O."(Verovska 64, 1000 Ljubljana, Slovenija) та "FENZI TRADE Inc."(г.Рига, Латвія), які виконуються за схемою управління :

заключення довгострокового (на 2 роки) контракту на поставку імпортної продукції нерезидентом (Німеччина, Латвія), при цьому нерезидент може бути посередником (Словенія);

поставка продукції частинами за заказами на умовах СІР-Київ (автомобільним транспортом);

сплата імпортного ввізного мита, митних зборів та видача податкового

векселя на 30 днів при розмитненні продукції на митному складі у м. Києві;

реалізація партії продукції на протязі 30 - 60 днів за схемою комерційного кредиту на 10 - 60 днів (через дебіторську заборгованість);

погашення податкового векселя через 30 днів за рахунок надходження коштів від дебіторів за реалізовану продукцію;

оплата за рахунок надходження коштів від дебіторів за реалізовану продукцію кредиторської заборгованості нерезиденту по імпортному

контракту з відстрочкою сплати до 60 днів після строку отримання

товару;

Основні ризики та недоліки проаналізованих схем управління розрахунками в зовнішньоекономічних контрактах в ТОВ “Провансе”:

а) за рахунок надання нерезидентом комерційного кредиту відстрочкою сплати вартості поставленої продукції на 60 -75 днів після поставки в ціну товару закладаються проценти за надання комерційного кредиту на рівні вищому, ніж банківський кредит (за додатковий ризик);

б) при затримці реалізації отриманої партії за рахунок несвоєчасної сплати дебіторами вартості авансово відпущеної продукції виникають проблеми з оплатою імпортного податкового векселя (через 30 днів) та оплатою контракту нерезиденту (через 60 днів);

в) при несплаті нерезиденту вартості поставленої партії продукції через 90 днів законодавство України передбачає штрафні санкції за порушення режиму розрахунків при експортно-імпортних контрактах [8], [2];

Таблиця 2.1

Типові умови імпортних контрактів ТОВ “Провансе”

2.3 Ретроспективний аналіз фінансового стану ТОВ “Провансе” у 2003 -2006 роках

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [44, с.5] :

Форма №1 “Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату [21,с.3].

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [22, с.3].

У Додатку А приведені баланси підприємства ТОВ „Провансе” за 2003 2006 роки та звіти про фінансові результати за 2003 2006 роки.

В Додатку А також представлені результати вертикального та горизонтального розрізу при аналізі динаміки статей балансів підприємства та звітів про фінансові результати. Розрахунки виконані з використанням ”електронних” таблиць EXCEL 2000 згідно статистичних алгоритмів робот [44,с.13], [47,с.24].

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ “Провансе” за 2003 - 2006 роки, наведених в Додатку А, табл.2.2 - 2.3 та на графіках рис.2.1 - 2.2 , показує :

валюта активів балансу у 2004 році зросла на + 34,6 % відносно рівня 2003 року, у 2005 році зросла на + 329,1 % відносно рівня 2004 року, а у 2006 році ще зросла на + 186,3 % відносно рівня 2005 року, тобто валюта балансу за три роки зросла з 602,4 тис.грн.. до 6 571,0 тис.грн..( базовий індекс росту з рівня 2003 року - 21,56);

необоротний капітал (основні фонди) підприємства займають незначну долю 0,8 -2,9 % в валюті баланса, тобто підприємство - чисто торгівельне, а основні фонди - це нестаціонарні склади та офісне обладнання.

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки та структури майна ТОВ “Провансе”

Рис.2.1. Динаміка структури агрегатів майна (активів) ТОВ “Провансе”

динаміка структурної долі грошових коштів характеризується стрімким падінням з рівня 29,3% (2003) до 19, 3% (2004) та до 2,0% у 2005 році, а потім стрімким підвищенням до рівня 23,1% у 2006 році;

динаміка структурної долі запасів характеризується падінням з рівня

13,9 %(2003) до рівня 7,0%(2004), стрімким нарощуванням до рівня 41,6% у 2005 році та оптимізаційним зниженням до рівня 34,2% у 2006 році;

динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується підвищенням з рівня 55,2%(2003) до 66,9%(2004), падінням до рівня 54,7% у 2005 році та стрімким падінням до рівня 21,0% у 2006 році при введенні операцій отримання авальованих векселів (19,6% частка у 2006 році) замість оплати грошовими коштами в розстрочку за відпущену продукцію;

Таким чином, для 2005 року для активів підприємства були характерні процеси різкого нарощування запасів за рахунок практично повного використання грошових коштів підприємства, при цьому 54,7% активів займала дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію, а 41,6% активів - запаси, тобто розвиток підприємства залежить від надходження коштів від реалізації для придбання в запаси наступної партії продукції, яка, в основному, імпортується зза кордону та реалізується оптом на Україні.

У 2006 році після експериментального введення вексельного обігу - часткової оплати відпущеної продукції авальованими векселями як покупця, так і інших емітентів, замість 100% продажу продукції в розстрочку через комерційний кредит дебіторської заборгованості, вдалося різко наростити грошові кошти в касі підприємства за рахунок вексельних банківських кредитів, тобто дострокового отримання коштів з дисконтом по строковим векселям при їх обліку в комерційному банку.

Таблиця 2.3

Динаміка джерел (ресурсів) підприємства ТОВ “Провансе”

Рис.2.2. Динаміка структурних частин джерел ресурсів ТОВ “Провансе”

Як видно із даних табл.2.3 основними джерелами ресурсів підприємства ТОВ “Провансе” є власний капітал та короткострокові позичені кошти, представлені у 2003 -2004 роках тільки комерційними кредитами кредиторської заборгованості, а з 2005 року ще й короткостроковими кредитами банків та власними емітованими переказними векселями, виданими в оплату за послуги і матеріальні поставки, та приймаємими в оплату за відпущену продукцію (вексель з оборотом на себе):

кредиторська заборгованість у 2004 році зросла на +47,3% відносно рівня 2003 року, у 2005 році різко зросла на +275,8% відносно рівня 2004 року, у 2006 році різко впала до 7,0% при введенні вексельної оплати за отриманий матеріал від закордонних партнерів та залишенні комерційного кредита тільки за надані послуги в Україні;

власний капітал знизився у 2004 році на - 39,9% відносно рівня 2003 року за рахунок збитковості діяльності підприємства у 2004 році, у 2005 році різко зріс на + 96,4% відносно рівня 2004 року, а у 2006 року за рахунок різкого зростання прибутковості діяльності зріс на 2475% відносно рівня 2005 року;

якщо у 2003 році структурна доля власного капіталу у валюті ресурсів займала долю у 15,4%, а структурна доля позикових коштів у вигляді кредиторської заборгованості - долю у 84,1%, то у 2006 році структурна доля власного капіталу у валюті ресурсів займає долю у 41,6%, а структурна доля позикових коштів у вигляді кредиторської заборгованості, короткострокових банківських кредитів та виданих векселів - долю у 56,0%,

Таким чином, якщо у 2003 році ТОВ “Провансе”, не залучаючи банківських кредитів, жило за рахунок комерційного кредитування з боку експортерів, які надавали підприємству продукцію для реалізації на основі комерційного кредиту, тобто оплати за імпортовану продукцію на умовах банківського переказу через 60 днів після поставки продукції на митний кордон України, то у 2006 році стратегія фінансування в ТОВ “Провансе” змінилася за рахунок впровадження вексельних операцій як для зменшення дебіторської заборгованості, так і для зменшення кредиторської заборгованості.

В той-же час, оскільки доля необоротних коштів займає у 2003 2006 роках до 1,9 % валюти баланса, то для функціонування грошового капіталу використовується власний оборотний капітал підприємства, який становить 14% (2003) та 40%(2006) від валюти балансу (Рис.2.2).

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати ТОВ “Провансе”, наведених в Додатку А та на рис.2.3 -2.5 показує :

Рис. 2.3 Динаміка абсолютного росту валюти балансу та обсягів чистих доходів, витрат, валового прибутку від реалізації продукції в ТОВ “Провансе”

обсяги чистого доходу від реалізації продукції в 2003 - 2006 роках значно нарощуються з рівня 1 362 тис.грн.(2003) до рівня 9 515 тис.грн. у 2004 році, до рівня 16 664 тис.грн. у 2005 році та до рівня 19 661 тис.грн. у 2006 році;

ланцюговий темп приросту обсягів доходів від реалізації становить +598,3% у 2004 році відносно 2003, +75,32% у 2005 році відносно рівня 2004 року, + 17,9% у 2006 році відносно 2005 року;

ланцюговий темп приросту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 600, 96% у 2004 році відносно 2003 та + 75,58% у 2005 році відносно рівня 2004 року, що практично відповідає темпам приросту обсягів доходів від реалізації,тобто підприємство розвивалось екстенсивним шляхом, але в 2006 році темп приросту собівартості становив -4,93%, що свідчить про перехід підприємства на шлях інтенсифікації своєї роботи;

базовий індекс темпу росту чистого валового доходу від реалізації продукції підприємства за 2003 -2006 роки становить 14,43, що перевищує базовий індекс росту валюти балансу 10,91 та свідчить про підвищення віддачі активів валюти балансу підприємства;

Як показують структурні графіки рис.2.4, 2.5:

основна складова доля в структурі собівартості від 92,3% до 95,2% це витрати на придбання товарної продукції для оптового перепродажу, при цьому ця вагова частка в собівартості зростає;

доля інших операційних витрат становить від 4,45 % до 7,1 %, що, відповідно, залишає незначну долю на оплату праці менеджерів ТОВ “Провансе” та амортизаційні відрахування на утримання основних фондів офісу.

Рис.2.4. Структура статей собівартості виробництва та реалізації продукції в ТОВ “Провансе” в 2006 році

Рис.2.5 Динаміка структури статей собівартості виробництва та реалізації продукції в ТОВ “Провансе” в 2004 - 2005 роках

2.4 Аналіз основних проблем та ризиків фінансової політики забезпечення діяльності ТОВ “Провансе”

В Додатку Б наведені алгоритми розрахунків показників фінансового стану підприємства [44,с.14] з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 “Баланс” [21,с.5] та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [22,с.6].

В Додатку В наведені результати розрахунків показників фінансового стану підприємства за алгоритмами , наведеними Додатку Б.

Аналіз результатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ “Провансе” за 2003 -2006 роки, проведемо за даними Додатку Б на графіках рис.2.6 - 2.8.

Рис.2.6 Динаміка показників ліквідності балансу підприємства „Провансе” у 2003 -2006 роках

Аналіз графіків, наведених на рис.2.6, показує:

у 2003 2004 роках всі нормативи ліквідності балансу в ТОВ „Провансе” знаходились в нормативному діапазоні стійкого ліквідного стану підприємства;

у 2005 році різко знизився до нуля показник абсолютної ліквідності за рахунок повного використання грошових коштів на придбання підвищеної норми запасів(остання партія ввезення продукції через Латвію до ліквідації договору про вільну торгівлю з Україною при вступі Латвії до Європейського Союзу) та за тими же причинами став нижче нормативного діапазону показник строкової ліквідності;

у 2006 році підприємство провело оптимізацію запасів та ввело програму інтенсифікації обороту розрахунків при введенні вексельної форми розрахунку за відпущену продукцію, що різко підвищило рівень готівкових коштів (каса+розрахунковий рахунок) та дозволило підняти показники абсолютної та строкової ліквідності підприємства до нижньої границі діапазону стійкого рівня ліквідності підприємства;

Аналіз графіків, наведених на рис.2.7, показує :

у 2003 - 2005 роках показник відношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей був суттєво нижче 1,0, тобто значення стійкого діапазону (більше 1,0), тому для розрахунків з кредиторами необхідно було не тільки отримати кошти дебіторської заборгованості за відпущені товари, але і реалізувати частину продукції, яка знаходилась в товарних запасах та ще не була продана;

у 2006 році при впровадженні стратегії вексельних розрахунків, проблему поточної кредиторської заборгованості вдалося вирішити за рахунок оплати поставок продукції за кордону строковими векселями, тобто перевести поточну кредиторську заборгованість в вексельний кредит. В той же час, як показують графіки на рис.2.7, проблема перевищення суми кредиторської заборгованості та виданих векселей над сумою дебіторської заборгованості та отриманих векселей в оплату відпущеної продукції залишилася та потребує свого подальшого вирішення.

Таким чином, у 2005 році підприємство попало в кризову полосу неліквідності балансу в короткострокових періодах, що зафіксовано у раніше вказаному факті використання у 2005 році всієї грошової маси на закупівлю товарних запасів. В той же час проблема 2005 року виникла за рахунок входу Латвії в Європейський Союз та необхідність використання останньої можливості льготних поставок комплектуючих через Латвію по договору про вільну торгівлю між Латвією та Україною.

Рис.2.7. Динаміка рівня покриття кредиторської заборгованості дебіторською в ТОВ “Провансе” з врахуванням введення вексельної форми розрахунків у 2006 році

Рис.2.8. Динаміка рентабельності активів та власного капіталу підприємства ТОВ „Провансе” у 2003 - 2006 роках

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу ТОВ „Провансе” показує, що діяльність може бути охарактеризована наступними показниками (Додаток В та рис.2.8) :

1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку зросла з рівня 2,26 (2003) до 11,76 у 2004 році та поступово зменшилась до рівня 4,8 у 2005 році та до рівня 2,99 у 2006 році, тобто з розширенням обсягів діяльності ефективність використання активів знижується;

2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації ( різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) на протязі 2003 -2006 року є позитивною та має високі значення (від 40% до 900%).

3. Витрати на реалізацію та інші статті позареалізаційних витрат, які не входять до виробничої собівартості продукції, у 2004 році перевищують валовий реалізаційний прибуток, що приводить до збиткової діяльності по показнику загального операційного прибутку. При цьому рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування у 2004 році є негативною величиною (64%).

4. Рентабельність реалізованої продукції по чистому прибутку після реалізації у 2004 - 2005 роках близька до нуля, що характерне для торгових посередників, які самі не створюють доданої вартості, і тільки у 2006 році рентабельність реалізованої продукції має значення 10,9%, що свідчить про перехід підприємства до прибуткової стратегії діяльності

На рис.2.9 наведені характеристики ділової активності (швидкості обороту окремих характерних агрегатів активів та пасивів балансу) ТОВ „Провансе”.

Рис. 2.9. Характеристики динаміки показників ділової активності ТОВ „Провансе” у 2003 - 2006 роках

Як показано на графіках рис.2.9 :

1. У 2004 році відносно 2003 року період обороту характерних агрегатів балансу значно скоротився, що свідчить про різке підняття ділової активності підприємства :

- по періоду 1 обороту обігових коштів на - 81,8%;

- по періоду 1 обороту запасів на -90,4%;

- по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на 77,1%;

- по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на - 79%;

- по періоду 1 обороту операційного циклу на - 80%;

2. У 2005 році відносно 2004 року з нарощенням обсягів операцій період обороту характерних агрегатів балансу підвищився, що свідчить про зниження темпів ділової активності підприємства при нарощенні обсягів діяльності:

- по періоду 1 обороту обігових коштів на +158,4 %;

- по періоду 1 обороту запасів на +1 355 %;

- по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на +96,6%;

- по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на +114%;

- по періоду 1 обороту операційного циклу на +226,8%;

3. У 2006 році відносно 2005 року з подальшим нарощенням обсягів операцій період обороту оборотних коштів та операційного циклу підвищився, що свідчить про зниження темпів ділової активності підприємства при нарощенні обсягів діяльності, але період обороту дебіторської та кредиторської заборгованості при введенні вексельного механізму розрахунків суттєво зменшився :

- по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на 39,2%;

- по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на -89,5%;

На рис.2.10 наведені результати аналізу джерел покриття запасів в ТОВ “Провансе”.

Рис.2.10. Динаміка показників покриття запасів джерелами ресурсів в ТОВ “Провансе” у 2003 -2006 роках

Як видно з графіків рис. 2.10 та таблиць Додатку В:

- якщо у 2003 році джерел покриття запасів було досить для покриття запасів (абсолютно стійкий фінансовий стан), то у 2004 році джерел покриття запасів стало недоставати (24 тис.грн.);

- у 2005 році з різким нарощенням запасів, джерел покриття запасів (Власний капітал + довгострокові кошти+ банківські кредити) стало недоставати на стільки велику суму, що стан фінансової стійкості ТОВ “Провансе” по покриттю запасів характеризується як кризовий;

- у 2006 році при різкому рості власного капіталу за рахунок заробленого прибутку стійкість по покриттю запасів вдалося відновити з великим запасом.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будьяка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі -- Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів [58, с.68].

Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» -- інтегрального показника рівня погрози):

(2.1)

де Х1 = (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;

Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;

Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;

Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;

Х5 = Виторг від реалізації / Обсяг активу;

При Z < 1,8 імовірність банкрутства дуже висока;

1,8 < Z < 2,7 імовірність банкрутства середня;

2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика;

Z > 2,99 імовірність банкрутства незначна.

Розрахунок інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для українських підприємств) за даними балансу ТОВ «Провансе» за 2005 рік(кризовий для підприємства рік), дає наступні значення:

Імовірність банкрутства підприємства ТОВ “Провансе” по Альтману за рахунок високої структурної долі ресурсовіддачі активів в виручку від реалізації практично відсутня, тобто доцільно провести пошук шляхів скорочення витрат підприємства для виходу на прибуткову діяльність.

Таким чином, аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ “Провансе” за 2003 - 2006 роки виявив наступні проблеми в його розвитку та основні напрямки для управління оптимізацією діяльності підприємства:

- підприємство стрімко розвивається, нарощує обсяги операцій та доходів у темпах, які перевищують темпи зростання валюти балансу, при цьому статті балансу розвиваються в напрямку створення фінансово-нестійкої структури, необхідно прийняття заходів по реорганізації форм розрахунків та створення стійких джерел фінансування оборотних активів балансу;

- в структурі джерел фінансування активів балансу у 2003 - 2005 роках присутні тільки 2 составній частини - власний капітал (14,9 %) та кредиторська заборгованість (81,0%), що веде до порушення нормативного коефіцієнта фінансової незалежності(автономії), який дорівнює 0,149 при нормативі не менше 0,5. У 2006 році підприємство за рахунок нової стратегії вексельних розрахунків отримало порівняльно великий прибуток, що дозволило підняти рівень власного капіталу до 41,6% від валюти пасивів балансу, але необхідний рівень фінансової незалежності - не досягнений, що створює певний ризик втрати самостійності, особливо з розпочатком емісії власних векселів в оплату за поставлені за кордону комплектуючі;

- вказана структура кредиторсько-вексельної заборгованості характерна тільки для підприємств, спеціалізованих на імпорті сировини чи продукції та її оптової реалізації на внутрішньому ринку України, при цьому в зовнішньоекономічних договорах с постійними іноземними партнерами встановлюється строк оплати 60 - 80 днів з моменту перетину імпортованою продукцією митного кордону України з внесенням в підвищену ціну імпортованої продукції процентів за комерційний кредит та ризик експортера;

- власного капіталу, як єдиного джерела покриття запасів в активах, катастрофічно недостає, а інші форми довгострокових джерел фінансування підприємство не використовує;

- оскільки поточна дебіторська заборгованість за відпущену продукцію не покриває зобов”язання підприємства по кредиторській заборгованості, то для регулювання стійкістю підприємства повинен бути чіткий графік реалізації запасів продукції для покриття кредиторської заборгованості;

РОЗДІЛ 3

ОПТИМІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “ПРОВАНСЕ”

3.1 Напрямки оптимізації стратегії формування фінансових джерел діяльності ТОВ “Провансе”

Як показано в розділі 2 в зовнішньоекономічних операціях імпорту ТОВ “Провансе” використовувало форму оплату у вигляді банківського переказу через 6080 днів після надходження імпортованої продукції на митний кордон України, тобто комерційний кредит з боку експортерів-нерезидентів.

Для оптимізації показників схем розрахунків по зовнішньоекономічним торгово-посередницьким операціям ТОВ “Провансе” в дипломній роботі проведена побудова алгоритму стратегії фінансового управління, побудованої на управлінському рішенні по впровадженню векселів на обох етапах торгово-посередницької операції (рис.3.1):

оплата контракту авальованим векселем (погашення через 70 днів) негайно по факту поставки імпортної продукції із відповідним зниженням ціни на імпортну продукцію;

отримання від покупців -дебіторів на вітчизняному ринку авальованих векселів за відпущену продукцію з строком погашення 30 - 60 днів після відвантаження товару;

- врахування отриманих векселів в комерційному банку (вексельний кредит) до строку погашення векселів та отримання оборотних коштів для продовження оборотних циклів підприємства (нові імпортні поставки).

Схема операцій та грошових потоків при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях експорту за механізмом вексельної відстрочки оплати банківським переказом (максимальний ризик експортера) наведений схемами на рис.3.1 при наступних умовах контракту [52 -55] :

Рис.3.1. Схема операцій при експортному контракті на умовах відстрочки оплати банківським переказом при видачі авальованого векселя (страхування авалем банку імпортера)

- надання імпортером авальованого банком імпортера простого векселя

зі строком пред”явлення до погашення до 80 днів (не більше контрольного строку в 90 днів);

- поставка продукції на умовах EWX - франко-склад експортера на заводі (складі) в Україні;

1) Етап - Заключення зовнішньоекономічного експортного договору;

2) Етапи 1,2 - Авалювання нерезидентом - імпортером у своєму банку векселя на суму контракту;

3) Етапи 3,4 - Поставка „франко-завод” продукції в обмін на авальований

вексель (час Т0);

4) Етап 5 Поставка експортного контракта на облік в комерційному банку

(виконання терміну надходження коштів на рахунок - не більше 90

днів з дня відгрузки продукції);

5) Етап 6 - Заключення з банком А - резидентом договору на інкасування векселю через банк Б - нерезидент ( Тінкас0+ДТ1), де Т1<= 70 днів;

6) Етап 7 - направлення банком А інкасової вимоги (з додатком - векселем) в банк Б - нерезидент на сплату коштів за векселем по строку

( Твимогінкас+ДТ2), де Т2<= 10 днів;

7) Етап 8,9 - направлення банком Бнерезидентом повідомлення імпортеру про

надходження векселя на оплату та отримання акцепту - згоди

імпортера на перерахування коштів з його розрахункового рахунку

в банк експортера;

8) Етап 10 - банківський переказ коштів з розрахункового рахунку імпортера в банку Б -нерезиденті на кореспондентський рахунок банку А - резидента в банку Б - нерезиденті

коштивимог+ДТ3), де Т3<= 5 днів;

9) Етап 11, 12 - перерахування 50% валютних коштів на розрахунковий рахунок експортера та 50% на транзитний рахунок продажу валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України

9) Етап 13 - повідомлення в фіскальні органи фактичного строку виконання експортного контракту та обов”язкового продажу 50% валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України

10) Етап 14 - Перерахування гривневого еквіваленту 50% проданої валютної виручки на розрахунковий рахунок експортера

( Текспорткошти+ДТ4), де Т4<= 3 днів;

11) Етап 15 Сплата можливих штрафів за порушення строків контракту

12) Етап 16,17 - Надання документі в податкові органи та отримання

експортного відшкодування ПДВ (20% від суми експортного

контракту)

13) Основні ризики схеми контракту для експортера :

а) ненадходження коштів від імпортера (процедура опротестування векселю) експортером чи надходження неповної суми контракту за причиною зміни цін на ринку нерезидента;

б) фальсифікація авалю векселя банком імпортера та відсутність страхового захисту від ненадходження коштів за поставлену продукцію;

в) перерахування коштів імпортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальних органів України;

д) зміна курсу національної валюти та додаткові витрати на конвертацію 50% виручки в національну валюту;

При наданні комерційного кредиту ціна партії імпортуємої продукції з боку експортера формується за принципами ціни при негайній оплаті чи передоплаті + надбавки за банківський кредит та страхування операцій на період відстрочки платежу:

(3.1)

де ціна партії імпорту при негайній оплаті;

період часу комерційного кредиту по контракту;

річна процентна ставка кредитування банка;

страховий тариф в залежності від строку комерційного кредиту;

У випадку, якщо оплата імпортованої партії здійснюється авальованими банком векселями імпортера - резидента на момент поставки імпортованої партії продукції на митний кордон України зі строком погашення t, експортер має можливість застосувати тимчасове вексельне перекредитування в банку - нерезиденті під заставу векселів, які обліковуються банком з дисконтом. Возврат суми кредиту експортер поручає за рахунок інкасації авальованих банком-резидентом векселів банком -нерезидентом, який одночасно видає грошовий кредит експортеру негайно по обліку векселів.

Ця операція дозволяє експортеру в контракті йти на зниження ціни поставки партії експортованої продукції за алгоритмом :

ціна партії при негайній оплаті;

ціна банківського кредиту для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку-нерезиденті;

ціна страхування для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку нерезиденті;

Відношення ціни контракту при використанні описаної вексельної схеми розрахунків між імпортером-резидентом та експортером-нерезидентом до ціни контракту при комерційному кредиті з боку експортера-нерезидента (формула 3.1) розраховується як:

(3.2)

де ставка аваля векселя імпортера банком-резидентом;

Формула (3.2) дає можливість при варіації параметрами розрахувати зниження матеріальних витрат імпортера в собівартості, тобто розрахувати можливе підвищення прибутковості від імпортної операції за рахунок застосування векселів в зовнішньоекономічних розрахунках з експортером.

Застосування векселів на другому етапі зовнішньоекономічної операції ТОВ “Провансе” - продаж імпортованої партії оптовикам з наданням вістрочки сплати, тобто комерційного кредитування (дебіторська заборгованість) - повинно виконуватися за наступною схемою :

частина дебіторської заборгованості оформлюється авальованими векселями дебіторів, що для них мотивується зниженням ціни партії продукції відносно рівня внутрішнього комерційного кредитування та компенсації витрат на авалювання векселів;

отримані векселі імпортером враховуються в банку -резиденті та виставляються через нього на інкасацію, при цьому на період погашення векселів банк надає імпортеру грошовий кредит на суму векселів - мінус дисконт врахування векселів;

грошові кошти надходять в активи балансу банка як видача короткострокового кредиту;

дисконт врахування векселю враховується як додаткові витрати імпортера на сплату процентів банку за надання вексельного кредиту та виконання послуг інкасації;

Сума кредиту та сума додаткових витрат розраховуються за формулами :

(3.3)

(3.4)

де коефіцієнт частини дебіторської заборгованості

, оформленої у вигляді вексельної заборгованості;

Отримання кредитних грошей та зниження дебіторської заборгованості дозволяє підвищити показники ліквідності та платоспроможності ТОВ “Провансе”. Оптимальні параметри вексельного кредитування розраховуються при варіаційних розрахунках за системою показників математичної моделі (формули 3.1 -3.4) із застосуванням ПЕОМ, при цьому фактичний варіант показників діяльності ТОВ “Провансе” у 2005 році використовується як вихідний варіант, відносно якого розраховуються варіанти прогнозованого виграшу застосування вексельних схем розрахунків.

Для отримання поля можливих управлінських рішень менеджера по зовнішньоекономічним операціям варіації розрахунків в дипломній роботі проведені за програмним комплексом “електронних таблиць” EXCEL2000 для наступних варіацій параметрів (табл..3.1) :

а) строк до погашення векселя - 30,60,90 днів

б) річна кредитна ставка банка - 18%, 22%;

в) ставка страхування - 3%(30днів), 4%(60днів), 5%(90 днів);

г) ставка авалювання векселів - 1%(30днів), 2%(60днів), 3%(90 днів);

д) коефіцієнт вексельного оформлення дебіторської заборгованості - 60%, 70%, 80%;

На основі проведених розрахунків виконувалося моделювання прогнозних балансів та звітів про фінансові результати ТОВ “Провансе”, за результатами чого розраховувались зміни в показниках діяльності підприємства відносно досягнутого рівня у 2005 році.

3.2 Оцінка впливу фінансової стратегії вексельних схем розрахунків на зростання ефективності роботи ТОВ “Провансе” при здійсненні зовнішньоекономічних торгово-посередницьких операцій

В табл.3.1 наведені результати варіаційних розрахунків прогнозів звіту про фінансові результати ТОВ „Провансе” у 2005 році при впровадженні алгоритмів вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості.

На рис. 3.2 наведений фрагмент програмного коду розрахунків табл.3.1 в середовищі „електронних таблиць” :

Рис.3.2 Розрахунок формули (3.2) в таблиці 3.1 та модифікація розрахунків прибутку в формі 2

Таблиця 3.1

Варіаційні розрахунки зниження матеріальних витрат при запровадженні вексельної форми розрахунків з експортерами (зовнішньоекономічний етап)

В табл.3.2 наведені результати варіаційних розрахунків прогнозів звіту про фінансові результати ТОВ „Провансе” у 2005 році при впровадженні алгоритмів вексельних розрахунків як в кредиторській заборгованості, так і додатково в дебіторській заборгованості.

Як видно з аналізу даних розрахунків табл.3.1, 3.2 при запровадженні наведеного в розділі 3.1 алгоритму вексельних розрахунків з кредиторами-експортерами :


Подобные документы

  • Обґрунтування методів розробки ефективної фінансової стратегії на підприємстві та впровадження їх на практиці. Ретроспективний аналіз ліквідності підприємства, фінансової стійкості та ділової активності. Рекомендації щодо покращення фінансової стратегії.

    курсовая работа [111,0 K], добавлен 09.04.2019

  • Сутність фінансової стратегії. Фінансова стратегія в контексті розвитку підприємства. Механізми фінансової реструктуризації. Метод аналізу точки розриву. Оцінка діяльності підприємства щодо формування фінансової стратегії. Показники ліквідності балансу.

    дипломная работа [159,1 K], добавлен 28.07.2012

  • Розгляд основних показників наявності джерел формування запасів та власних оборотних коштів фірми. Аналіз фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ "М'ясокомбінат "Ятрань". Розробка заходів щодо підвищення фінансової стабільності підприємства.

    курсовая работа [90,4 K], добавлен 14.04.2013

  • Фінансові ресурси підприємства як об’єкт аналізу. Розрахунок економічних показників діяльності підприємств. Інформаційне забезпечення бухгалтерського балансу. Аналіз складу і структури джерел формування капіталу. Показники фінансової стійкості фірми.

    курсовая работа [69,7 K], добавлен 15.10.2011

  • Оцінка результатів фінансової діяльності підприємства та розробка основних напрямків для покращення фінансового стану підприємства. Впровадження системи фінансового моніторингу для прогнозування діяльності підприємства на прикладі інституту "Гипрококс".

    дипломная работа [1,4 M], добавлен 25.09.2011

  • Теоретичні аспекти формування інвестиційної та фінансової стратегії діяльності підприємства. Формування і оцінка інвестиційного портфеля компанії, планування ресурсів та витрат, поняття та порядок складання проектного бюджету, шляхи його оптимізації.

    дипломная работа [998,9 K], добавлен 02.02.2012

  • Поняття і оцінка фінансової роботи виробничого підприємства. Аналіз структури активів і пасивів балансу підприємства. Аналіз фінансової роботи АТЗТ ПКФ "Кумір". Резерви збільшення прибутку і рентабельності підприємства. Оптимізація структури капіталу.

    дипломная работа [142,6 K], добавлен 03.02.2012

  • Сутність, джерела формування і ефективність використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансової діяльності ТОВ "ФОЗЗІ-Н", оцінка використання фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація структури капіталу. Джерела зростання прибутку підприємства.

    дипломная работа [793,6 K], добавлен 21.01.2011

  • Показники фінансової стійкості підприємства і методика їхнього розрахунку. Оцінка ліквідності і платоспроможності підприємства, аналіз оборотного капіталу, його склад і джерела фінансування. Аналіз ефективності використання фінансових ресурсів.

    дипломная работа [273,6 K], добавлен 15.06.2012

  • Зміст фінансової діяльності та грошові фонди підприємства. Аналіз процесу управління фінансовими ресурсами ТОВ "Окланд". Пропозиції щодо джерел формування оборотних коштів підприємства та оптимізації організаційної структури податкового планування.

    дипломная работа [403,3 K], добавлен 07.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.