Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

міністерство освіти і науки України

донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган-Барановського

Дипломна робота

На тему

Організація фінансової роботи на підприємстві та шляхи її удосконалення

Донецьк 200_р.

Реферат

фінансовий аналіз прибуток капітал

Дипломна робота „Організація фінансової роботи на підприємстві та шляхи її удосконалення” присвячена розкриттю найактуальнішої теми, що стосується основних аспектів роботи будь-якого фінансиста, економіста, керівника підприємства. Фінансова робота в умовах сьогоднішньої нестабільної економічної ситуації в Україні - основний показник діяльності підприємства, який для ефективної роботи підприємства має бути позитивним.

Практична діяльність у сфері фінансів, робота економістом на підприємстві дає підстави говорити, що фінансова робота підприємства включає в себе виконання фінансового плану і поповнення у міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів).

Аналіз фінансової роботи - це досить важкий дослідницький і оцінний процес, головною метою якого є вироблення самих обґрунтованих припущень і прогнозів зміни фінансових умов функціонування суб'єкта господарювання.

Фінансова стабільність підприємства - це необхідна передумова для безперервного отримання прибутку; в той же час, якщо немає достатнього прибутку, немає і фінансової стабільності.

Мета нашого дослідження - проаналізувати фінансову роботу АТЗТ „ВКП „Кумір” за два звітні періоди, зробити висновки щодо ефективності діяльності підприємства та розробити заходи щодо поліпшення фінансової роботи підприємства.

Виходячи з поставленої мети, можна сформувати задачі:

- попередній огляд балансу і аналізу його ліквідності;

- характеристика майна підприємства: основних і оборотних коштів і їх оборотності, виявлення проблем;

- характеристика джерел коштів підприємства: власних і позикових;

- оцінка фінансової стійкості;

- розрахунок коефіцієнтів ліквідності;

- аналіз фінансових результатів;

- розробка заходів щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності.

У дипломній роботі виявлені та проаналізовані проблемні питання щодо фінансової роботи підприємства, використані основні нормативно-правові акти, що регулюють фінансову роботу підприємства.

У дослідженні розглянуті проблеми потребують подальшого дослідження з метою вдосконалення фінансової роботи підприємства.

В роботі теоретично обґрунтовані нові пропозиції, що мають і практичне значення, які визначені у висновках.

У дипломній роботі сформульовано найбільш суттєві результати проведеного дослідження.

Ключові слова: Фінансовий стан, оцінка, аналіз, прибутковість, рентабельність, ліквідність, платоспроможність, ринкова стійкість, фінансові показники, ефективність, капітал, прибуток.

Відгук

на дипломну роботу

На тему: „Організація фінансової роботи підприємства та шляхи її удосконалення”

Дипломна робота студентки Бологової С.В. присвячена актуальним питанням, бо професійне управління фінансами неминуче вимагає глибокого аналізу, що дозволяє більш точно оцінити невизначеність ситуації за допомогою сучасних кількісних і якісних методів дослідження. У зв'язку з цим істотно зростає пріоритет і роль фінансового аналізу, як комплексного системного вивчення фінансового стану підприємства і чинників його формування з метою оцінки ступеня фінансових ризиків і прогнозування рівня прибутковості капіталу.

ЇЇ тема „Організація фінансової роботи підприємства та шляхи її удосконалення” особливо актуальна в умовах ринкової економіки та господарювання в Україні.

У висвітленій темі студентка з високим рівнем теоретичних знань та практичним аналізом фінансової роботи підприємства уміло визначила теми та поставила питання:

Розділ 1. Фінансова робота виробничих підприємств, критерії і методологія оцінки.

Розділ 2. Аналіз фінансової роботи АТЗТ „ПКФ ”Кумір”.

Розділ 3. шляхи удосконалення фінансової роботи АТЗТ „ВКП „Кумір”.

Тема розкрито послідовно, чітко і глибоко. Широко визначені проблеми і недоліки, внесені пропозиції щодо поліпшення фінансової роботи підприємства. Уміле розкриття проблем з такого питання, як фінансова робота підприємства, дають змогу високо оцінити роботу студентки з визначеної теми дипломної роботи.

Робота може бути допущена до захисту і заслуговує оцінку „відмінно”.

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. ФІНАНСОВА РОБОТА ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ, КРИТЕРІЇ І МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ
• 1.1 Поняття фінансової роботи виробничого підприємства
• 1.2 Аналіз змін в складі і структурі активів балансу підприємства
• 1.3 Аналіз структури пасивів балансу підприємства
• 1.4 Система показників фінансового стану підприємства і методи їх визначення
• 1.5 Необхідність вживання комп'ютерної техніки
• Розділ 2. Аналіз фінансової роботи АТЗТ „ПКФ ”Кумір”
• 2.1 Загальні відомості про підприємство
• 2.2. Аналіз складу, динаміки та виконання плану по балансовому прибутку за звітний період
• 2.3. Аналіз активів „ВКП “Кумір”
• 2.4 Аналіз розподілу та використання прибутку підприємства
• 2.5 База оподаткування підприємства за загальною схемою
• Розділ 3. шляхи удосконалення фінансової роботи АТЗТ „ВКП „Кумір”
• 3.1 Пропозиції щодо покращення фінансових результатів діяльності АТЗТ „ВКП „Кумір” та розробка фінансової стратегії
• 3.2 Резерви збільшення прибутку і рентабельності підприємства
• 3.3 Оптимізація структури капіталу
• 3.4 Пропозиції по вживанню засобів обчислювальної техніки і ПЕВМ
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

фінансовий аналіз прибуток капітал

В період переходу України до ринкових відносин аналіз фінансового стану необхідний кожному господарюючому суб'єкту, оскільки його подальше вживання має прямий зв'язок з його прибутковістю, з його здатністю підтримувати свою платоспроможність і ділову репутацію.

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.д.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани і управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників [3,с.433].

Зміст аналізу витікає із функцій. Однією з таких функцій є - вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів в конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економним використовуванням ресурсів.

Центральна функція - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Ще одна функція аналізу - оцінка результатів діяльності на підприємстві по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використовуванню наявних можливостей. І нарешті - розробка заходів щодо використання виявлених резервів в процесі господарської діяльності.

Аналізом фінансової роботи підприємства займаються не тільки керівники і відповідні служби, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження засобів до бюджету і так далі.

Фінансовий аналіз є гнучким інструментом в руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використовуванням засобів підприємства. Ці відомості представляються в балансі підприємства.

Основними чинниками, що визначають фінансову роботу підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення у міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів) [2,с.289]

Об'єктом дослідження є АТЗТ „ПКФ „Кумір”.

Аналіз фінансової роботи - це дослідницький і оцінний процес, головною метою якого є вироблення самих обґрунтованих припущень і прогнозів зміни фінансових умов функціонування суб'єкта господарювання.

Для досягнення головної мети аналізу проводиться аналітична оцінка прибутковості (здібності заробляти грошові кошти в перспективі) і фінансової стабільності, які тісно взаємозв'язані.

Фінансова стабільність це необхідна передумова для безперервного отримання прибутку; в той же час, якщо немає достатнього прибутку, немає і фінансової стабільності.

Виходячи з поставлених цілей, можна сформувати задачі:

- попередній огляд балансу і аналізу його ліквідності;

- характеристика майна підприємства: основних і оборотних коштів і їх оборотності, виявлення проблем;

- характеристика джерел коштів підприємства: власних і позикових;

- оцінка фінансової стійкості;

- розрахунок коефіцієнтів ліквідності;

- аналіз фінансових результатів;

- розробка заходів щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності [2,с.201]

Оцінка фінансового стану підприємства необхідна не тільки керівнику підприємства, але і наступним особам, які беруть безпосередню участь в господарській діяльності підприємства:

1) інвесторам, яким необхідно ухвалити рішення про формування портфеля;

2) кредиторам, які повинні видати при необхідності кредити підприємству і бути упевненими, що їх кредити повернуть разом з відсотками раніше, ніж підприємство збанкрутить;

3) аудиторам, яким необхідно перевірити звітність і господарську діяльність підприємства, і дати відповідні рекомендації по веденню бухгалтерського обліку;

4) керівникам маркетингових і рекламних відділів, які на основі цієї інформації створюють стратегію просування товару на ринки.

В даний час у зв'язку з розвитком акціонерних суспільств фінансовий аналіз отримав нову форму представлення - форму рекламного характеру.

Публікація результатів фінансового аналізу у вигляді звітів показує інвесторам і акціонерам результати роботи підприємства за звітний період часу, і тенденції зростання прибутку і розвитку підприємства наступного року, і служить хорошим рекламним матеріалом для залучення нових інвестицій.

В дипломній роботі розробляється тема аналізу фінансового стану підприємства за допомогою бухгалтерського балансу і інших форм звітності.

Мета даної роботи - провести аналіз фінансової роботи підприємства і розглянути пропозиції із покращення фінансового стану підприємства.

Розділ 1. ФІНАНСОВА РОБОТА ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ, КРИТЕРІЇ І МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ

1.1 Поняття фінансової роботи виробничого підприємства

Висунення на перший план фінансових аспектів діяльності суб'єктів господарювання, зростання ролі фінансів - характерна для всіх країн з ринковою економікою тенденція.

Професійне управління фінансами неминуче вимагає глибокого аналізу, що дозволяє більш точно оцінити невизначеність ситуації за допомогою сучасних кількісних і якісних методів дослідження. У зв'язку з цим істотно зростає пріоритет і роль фінансового аналізу, як комплексного системного вивчення фінансового стану підприємства (ФСП) і чинників його формування з метою оцінки ступеня фінансових ризиків і прогнозування рівня прибутковості капіталу.

Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають стан суб'єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований момент часу за рахунок власного і позикового капіталу в процесі його кругообігу [3,с.307].

В процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний кругообіг капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок - фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого є платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства успішно функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у внутрішньому і зовнішньому середовищі, що змінюється, постійно підтримувати свою платоспроможність і інвестиційну привабливість у межах допустимого рівня ризику свідчить про його стійкий фінансовий стан.

Якщо платоспроможність - цей зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня його сторона, що відображає, збалансованість грошових і товарних потоків, доходів і витрат, засобів і джерел їх формування. .

Головна мета фінансової діяльності підприємства - нарощування власного капіталу і забезпечення стійкого положення на ринку. Для цього необхідно постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність підприємства, а також оптимальну структуру активу і пасиву балансу.

До основних задач аналізу фінансового стану підприємства відносять [42,с.178]:

- своєчасна і об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, встановлення його '' больових точок '' і вивчення причин їх освіти;

- пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості;

- розробка конкретних заходів, направлених на більш ефективне використовування фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використовування ресурсів.

. Аналіз фінансового стану ділиться на внутрішній і зовнішній, цілі і зміст яких різні.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства - дослідження механізму формування, розміщення і використовування капіталу з метою пошуку резервів зміцнення фінансового стану, підвищення прибутковості і нарощувань власного капіталу субъкта господарювання.

Зовнішній фінансовий аналіз - дослідження фінансового стану суб'єкта господарювання з метою прогнозування ступеня ризику інвестування капіталу і рівня його прибутковості.

Аналіз фінансового стану підприємства включає наступні блоки:

а) оцінка майнового положення і структури капіталу:

- аналіз джерел формування капіталу;

- аналіз розміщення капіталу;

б) оцінка ефективності і інтенсивності використовування капіталу:

- аналіз рентабельності ( прибутковості ) капіталу;

- аналіз оборотності капіталу;

в) оцінка фінансової стійкості і платоспроможності:

- аналіз фінансової стійкості;

- аналіз ліквідності і платоспроможності;

г) оцінка кредитоспроможності і ризику банкрутства.

Найбільш доцільно починати аналіз фінансового стану з вивчення формування і розміщення капіталу підприємства, оцінки якості управління його активами і пасивами, визначення операційного і фінансового ризиків.

Після цього слід проаналізувати ефективність і інтенсивність використовування капіталу, оцінити ділову активність підприємства і ризик втрати його ділової репутації.

Потім треба вивчити фінансову рівновагу між окремими розділами і під розділами активу і пасиву балансу по функціональній ознаці і оцінити ступінь фінансової стійкості підприємства.

На наступному етапі аналізу вивчається ліквідність балансу (рівновага активів і пасивів по термінах використовування), збалансованість грошових потоків і платоспроможність підприємства.

На закінчення дається узагальнююча оцінка фінансовій стійкості підприємства і його платоспроможності, робиться прогноз на майбутнє і оцінюється вірогідність банкрутства.

Аналіз фінансового стану підприємства грунтується головним чином на відносних показниках, оскільки абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в зіставний вигляд.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівняти:

- із загальноприйнятими нормами для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

- з аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

- з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства.

Результативність фінансового аналізу багато в чому залежить від організації і досконалості його інформаційної бази. Основні джерела інформації [31,c.310]:

- звітний бухгалтерський баланс (форма № 1) в додатку А;

- звіт про фінансові результати (форма № 2) в додатку б;

- про зміни капіталу (форма № 3);

-про рух грошових коштів (форма № 4);

- додаток до балансу (форма № 5) і інші форми звітності, дані первинного і аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Для вирішення конкретних задач фінансового менеджменту застосовується ряд спеціальних прийомів аналізу, що дозволяють отримати кількісну оцінку результатів фінансової діяльності в розрізі окремих її аспектів, як в статиці, так і в динаміці. У фінансовому аналізі розрізняють наступні основні прийоми фінансового аналізу, що проводиться на підприємстві [7, с. 351]:

1.Горизонтальный фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі використовування цього прийому розраховуються темпи зростання (приросту) окремих показників фінансової діяльності за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни.

2. Вертикальний фінансовий аналіз базується на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних становлячих агрегованих фінансових показників.

3. Порівняльний фінансовий аналіз базується на зіставленні значень окремих груп аналогічних показників між собою. В процес використовування цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників.

4. Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. В процесі використовування цього прийому визначаються різні відносні показники, характеризуючі окремі результати фінансової діяльності і рівень фінансового стану підприємства.

5. Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє отримати саму поглиблену оцінку умов формування окремих агрегованих фінансових показників

Проте деякі з авторів виділяють ще один прийом фінансового аналізу - це аналіз чинника, який є визначенням впливу окремих чинників на результативний показник детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. При цьому аналіз чинника може бути як прямим, коли результативний показник ділять на окремі складові, так і зворотним, коли його окремі елементи об'єднують в загальний результативний показник.

1.2 Аналіз змін в складі і структурі активів балансу підприємства

Актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, що є у розпорядженні підприємства, тобто про вкладення в конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки.

Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу (див. додаток А).

Структура активів балансу наступна:

а) довгостроковий капітал:

- нематеріальні активи;

- основні засоби;

- довгострокові фінансові вкладення;

б) поточні активи:

- запаси;

- дебіторська заборгованість;

- короткострокові фінансові вкладення;

- грошові кошти;

в) засоби, що використовуються за межами підприємства:

- довгострокові фінансові вкладення;

- дебіторська заборгованість;

- короткострокові фінансові вкладення.

Основною ознакою угрупування статі активу балансу вважається ступінь їх ліквідності тобто швидкість перетворення їх в гроші. По цій ознаці всі активи балансу підрозділяються на довгострокові або основний капітал (перший розділ активу балансу), і поточні або оборотні активи (другий розділ активу балансу).

Кошти підприємства можуть використовуватися в його внутрішньому обороті і за його межами (дебіторська заборгованість, придбання цінних паперів, акцій, облігацій інших підприємств.

Розміщення засобів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які засоби вкладені в основні і оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже, і фінансовий стан підприємства. У зв'язку з цим в процесі аналізу активів досліджуваного підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі, структурі і дати їм оцінки.

При аналізі змін по кожній статті поточних активів балансу як наймобільнішій частині капіталу можна зіткнутися з різними ситуаціями.

Збільшення грошових коштів на рахунках в банку свідчить, як правило, про зміцнення фінансового стану. Їх сума повинна бути такою, щоб забезпечити погашення всіх першочергових платежів. Наявність великих залишків грошових коштів протягом тривалого періоду часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу. Вони повинні швидко пускатися в оборот з метою отримання прибутку шляхом розширення свого виробництва або вкладення в акції і цінні папери інших підприємств.

Якщо підприємство розширює свою діяльність, то росте число покупців і, як правило, дебіторська заборгованість. З другого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованості. Наявність останньої створює фінансові складнощі, оскільки підприємство відчуватиме недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної платні і на інші цілі. Заморожування засобів призводить до уповільнення оборотності капіталу. Тому кожне підприємство зацікавлено в скороченні термінів погашення платежів.

Наявність менших за об'ємом, але більш рухомих запасів означає, що менша сума наявних фінансових ресурсів знаходиться в запасі. Накопичення великих запасів свідчить про спад активності підприємства.

Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства приводить до тривалого заморожування оборотних коштів, відсутності грошової готівки, потреби в кредитах і сплаті відсотків по них, зростанню кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства по оплаті праці і так далі. В даний час - це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності підприємств і їх банкрутство [3,c.109].

1.3 Аналіз структури пасивів балансу підприємства

Якщо в активі балансу відображаються засоби підприємства, то в пасиві - джерела їх створення (див. додаток А).

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які засоби воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені.

За ступенем приналежності капітал, що використовується, підрозділяється на:

- власний (четвертий розділ балансу);

- позиковий ( п'ятий і шостий розділи балансу);

За тривалістю використання розрізняють капітал:

- довгостроковий постійний (перманентний) - четвертий і п'ятий розділи балансу;

- короткостроковий (шостий розділ балансу).

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Власний капітал є основою незалежності підприємства. Проте потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних засобів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво носить сезонний характер. Тоді в окремі періоди нагромаджуватимуться великі засоби на рахунках в банку, а в інші періоди їх бракуватиме.

Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платити за кредитні ресурси, то, привертаючи позикові засоби, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

В той же час, якщо засоби підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансове положення буде нестійким, оскільки з капіталами короткострокового використовування необхідна постійна оперативна робота, направлена на контроль за їх своєчасним поверненням і залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів.[19,с.189 ]

Отже, від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове положення підприємства.

В процесі аналізу пасивів досліджуваного підприємства в першу чергу слід вивчити зміни в їх складі, структурі і дати їм оцінку.

Оцінка змін, які відбулися в структурі капіталу, може бути різною з позиції інвесторів і з позиції підприємства. Для банків і інших інвесторів ситуація більш надійна, якщо частка власного капіталу у клієнта більше 50 %. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства ж, як правило, зацікавлені в залученні позикових засобів. Отримавши позикові засоби під менший відсоток, ніж рентабельність підприємства, можна розширити виробництво, підвищити прибутковість власного капіталу.

При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни окремих доданків і дати оцінку цим змінам за звітний період.

Залучення позикових засобів в оборот підприємства - нормальне явище. Це сприяє тимчасовому поліпшенню фінансового стану за умови, що засоби не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. В осоружному випадку виникне прострочена кредиторська заборгованість, що зрештою приводить до виплати штрафів, вживання санкцій і погіршення фінансового положення.

Підводячи висновки, ми бачимо, що розумні розміри позикового капіталу здатні поліпшити фінансовий стан підприємства, а надмірні - погіршити його. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити склад, давність появи кредиторської заборгованості, наявність, частоту і причину утворення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства по оплаті праці, бюджету, встановити суму санкцій, що виплатили, за прострочення платежів.

Середня тривалість використовування кредиторської заборгованості в обороті підприємства Ткз розраховується таким чином:

Середні залишки кредиторської заборгованості * Дні періоду

Ткз= -----------------------------------------------------------------------------------, (1.3.1)

Сума кредитових оборотів по рахівницях розрахунків з кредиторами

Також при аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона є одночасно джерелом покриття і дебіторської і кредиторської заборгованості. Якщо перша перевищує другу, то це свідчить про імобілізації власного капіталу в дебіторську заборгованість.

Таким чином, аналіз структури пасиву балансу необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства і його ринкової стійкості.[32,c.215]

1.4 Система показників фінансового стану підприємства і методи їх визначення

Більшість методик аналізу фінансового стану підприємства передбачає розрахунок наступних груп показників:

- фінансової стійкості;

- рентабельності;

- платоспроможності і ліквідності;

- ділової активності;

- кредитоспроможності;

Під фінансовою стійкістю розуміється такий стан (економічне і фінансове) підприємства, при якому платоспроможність постійна в часі, а співвідношення власного і позикового капіталів забезпечує цю платоспроможність.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану - стабільність діяльності в світлі довгострокової перспективи. Вона пов'язана із структурою балансу підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів, з умовами, на яких привернуті і обслуговуються зовнішні джерела засобів.

Аналіз фінансової стійкості включає:

1) аналіз абсолютних показників фінансової стійкості;

2) аналіз відносних показників (коефіцієнтів фінансової стійкості). [10,с.139]

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрати підприємства джерелами їх фінансування. Узагальнюючим показником є надлишок або недолік джерел формування запасів, який виходить у вигляді різниці між величиною джерел формування і вартістю запасів.

Для характеристики джерел формування запасів застосовується ряд показників, які відображають ступінь охоплення різних видів джерел:

1. Наявність власних оборотних коштів визначається по формулі:

ВОК=РВК - необоротні активи,

де РВК - реальний власний капітал; ВОК - власні оборотні кошти.

ВОК=ф.1с.380+ф.1с.430+ф.1с.630-ф1.с.080, (1.4.1);

2 Наявність власних і довгострокових джерел формування запасів і витрати визначається шляхом збільшення власних оборотних коштів на суму довгострокових зобов'язань:

ДД=ВОК +Довгострокові пасиви,

де ДД - власні і довгострокові джерела формування запасів;

ДД=ф.1с.380+ф.1с.430+ф.1с.630+ф.1с.480-ф.1с.080, (1.4.2);

3 Наявність загальної величини джерел формування запасів і витрат:

ОД=ДД + Короткострокові пасиви,

де ОД - загальна величина джерел формування запасів і витрат;

ОИ=ф.1.с.380+ф.1с.430+ф.1с.630+ф.1с.480+ф.1с.620-ф.1с.080, (1.4.3)

Цим трьом показникам відповідає три показники надлишку (+), недоліку (-), відповідних засобів формування запасів: ДВОК, ДДД, ДОД.

1.Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів:

ДВОК=ВОК-З , (1.4.4)

де З - вартість запасів (сума рядків 100-140).

2.Надлишок (+) або недолік (-) довгострокових джерел формування запасів:

ДД =ДД-З, (1.4.5)

3. Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини джерел формування:

ДД=ОД-З, (1.4.6.)

Для характеристики фінансової стійкості підприємства виділяють чотирьох типів фінансової стійкості, якими відповідають наступні умови:

1.Абсолютная фінансова стійкість характеризується тим, що сума власних оборотних коштів перевищує вартість запасів господарського суб'єкта. При цьому спостерігається надлишок власних оборотних коштів або рівність суми власних оборотних коштів і запасів.

Д ВОК ? 0,

Д ДД ? 0,

ДОД? 0, (1.4.7)

2.Нормальная фінансова стійкість, при якій гарантується платоспроможність господарського суб'єкта, при цьому вартість запасів менше або дорівнює сумі довгострокових джерел формування.

Д ВОК ? 0,

Д ДД ? 0 ,

ДОД?0, (1.4.8)

3. Нестійкий фінансовий стан характеризується тим, що зберігається можливість оновлення платоспроможності за рахунок поповнення власного капіталу і збільшення власних оборотних коштів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів.

Д ВОК ? 0,

Д ДД ? 0,

ДОД?0, (1.4.9)

При цьому фінансова стійкість вважається допустимою, або виконуються наступні умови:

- вартість виробничих запасів разом з вартістю готової продукції дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів і позикових засобів, які беруть участь у формування запасів;

- вартість незавершеного виробництва разом з витратами майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан (господарський суб'єкт знаходиться на межі банкрутства), коли грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не в змозі покрити навіть кредиторську заборгованість і прострочених позик.

Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, кредитам банку, постачальникам, бюджету. Характеризується нестатком власних оборотних коштів, довгострокових джерел формування і загальної величини основних джерел формування запасів:

Д ВОК ? 0,

Д ДД ? 0,

ДОД?0, (1.4.10)

Для оцінки фінансової стійкості застосовується система коефіцієнтів [4,c.59]:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) Кавт характеризує частку засобів, вкладених власниками підприємства в загальну вартість майна. Нормальне мінімальне значення цього показника оцінюється на рівні 0,5. Проте дуже високе значення цього коефіцієнта свідчить про те, що підприємство нераціонально використовує власні засоби там, де можна обійтися позиковими.

Кавт= Власні засоби / Валюта балансу, (1.4.11)

Кавт= Ф1(стр.380+стр.430)/ Ф1стр.640.

2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів (коефіцієнт фінансування) показує, скільки позикових засобів підприємство привернуло на одну грошову одиницю власних засобів, вкладених в активи. Його значення не повинне перевищувати 1.

Кп/в= Позикові засоби / Власні засоби, (1.4.12)

Кп/в= Ф1( стр.480+стр.620+стр.630)/ Ф1( стр.380+стр.430).

3. Коефіцієнт маневреності власних засобів показує частку власних засобів, вкладених в оборотні кошти. Цей показник характеризує ступінь мобільності використовування власних засобів. Чітких рекомендацій в значенні цього коефіцієнта немає, але вважається, що його значення повинне бути не менше 0,2. Дуже низьке значення цього коефіцієнта свідчить про те, що власні засоби підприємства володіють низькою мобільністю. Дуже високе значення показника може свідчити про нераціональну політику використовування комерційного кредиту.

Км= Власні оборотні кошти / власні засоби, (1.4.13)

Км= Ф1( стр.380+стр.430-стр.080)/ Ф1( стр.380+стр.430).

4. Коефіцієнт майна виробничого призначення характеризує ефективність використовування засобів підприємства для підприємницької діяльності.

Квп= ( Основні засоби + запаси) / Валюта балансу, (1.4.14)

Квп= Ф1( стр.030+стр.100+.+стр.140)/ Ф1 стр.280.

5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.

Кзвк= Власні оборотні кошти / Матеріальні оборотні активи;

Кзвк=Ф1( стр.260-стр.620)/ Ф1( стр.100+стр.140) (1.4.15)

Нормативне значення коефіцієнта повинне бути більше 0,1.

Задачею аналізу рентабельності є виявлення причин зниження рентабельності підприємства в цілому і по певних напрямах діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної).

Рентабельність як відносний показник більш повно характеризує фінансові результати господарювання, оскільки ілюструватиметься співвідношення ефекту з витраченими ресурсами.

Для оцінки рентабельності (прибутковості) використовують показники: [3,с.152]

- рентабельності капіталу;

- рентабельності продажів;

- рентабельності власного капіталу;

- рентабельності необоротних засобів;

Рентабельність продажів визначається шляхом розподілу чистого прибутку на суму виручки від реалізації продукції, робіт і послуг. Характеризує ефективність підприємницької діяльності те, скільки прибутку має підприємство з гривні продажів. Розраховується цей показник в цілому по підприємству і окремим видам продукції:

Rпр= ЧП / ВР, (1.4.16)

де ЧП - чистий прибуток ( Ф2, Стр.220);

ВР - виручка від реалізації продукції, робіт і послуг (Ф2, стр.010-015-020).

Рентабельність капіталу є відношенням чистого прибутку до середньої вартості активів:

Rк= (ЧП / Ібср) * 100%, (1.4.17)

де Ібср - середня вартість активів (Ф1 підсумок балансу на початок року + підсумок балансу на кінець року).

Рентабельність капіталу показує, скільки чистого прибутку отримано з 1 грн. вартості майна.

Рентабельність власного капіталу показує частку чистого прибутку у власних засобах підприємства і визначається як відношення чистого прибутку до середньої вартості капіталу:

Rск= (ЧП / П1ср) * 100%, (1.4.18)

де П1ср - середня вартість власного капіталу ( Ф1,итог 1-го розділу пасиву на початок року + підсумок 1-го розділу на кінець року).

Рентабельність основних засобів і інших позаоборотних активів визначається як відношення чистого прибутку до середньої вартості основних засобів, інших позаоборотних активів;

Rосн.ср.= ЧП / А1ср, (1.4.19)

де А1ср - середня вартість основних засобів, інших позаоборотних активів (Ф1, підсумок 1-го розділу активу на початок року + разом 1-го розділу активу на кінець року).

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду його короткострокової і довгострокової перспектив. В короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність.[8,с.94]

Ліквідність підприємства - це його здатність перетворити свої активи на гроші для покриття всіх необхідних короткострокових зобов'язань.

Аналіз ліквідності підприємства, що деталізується, ведеться з використанням абсолютних і відносних показників. Зміст такого аналізу - перевірити, які джерела і в якому об'ємі використовуються для покриття товарних запасів. А залежно від того, який вид джерел засобів використовується для формування запасів, можна з певною часткою умовності будувати висновки про рівень платоспроможності об'єкту господарювання. Тому в світовій і вітчизняній практиці розроблена система показників, здатних давати оцінку фінансового стану підприємства.

1. Величина власних оборотних коштів.

ВОК = Власні засоби - Позаоборотні активи;

ВОК = Ф1стр.380 + Ф1стр.430 - Ф1стр.080, (1.4.20)

Для забезпечення стійкості фінансового стану підприємства необхідно, щоб величина ВОК була позитивною, тобто, щоб позаоборотні активи підприємства фінансувалися виключно з власних джерел.

2.Нормальные джерела формування запасів (ІФЗ)

ИФЗ=Власні оборотні кошти + Короткострокові кредити банка+

+ Кредиторська заборгованість по товарних операціях;

ІФЗ = ВОК + стр.500 + стр.520 + стр.530 + стр.540 (Ф1), (1.4.21)

3. Маневреність власних оборотних коштів показує, яка частина власних джерел засобів вкладена в наймобільніші активи.

М_ВОК = Грошові активи / СОС;

М_ВОК = Ф1(стр.220 + стр.230 + стр.240)/ СОС (Ф1), (1.4.22)

4.Доля оборотних коштів в активах.

Доб = Поточні активи / Валюта балансу;

Доб = Ф1(стр.260 + стр.270)/ Ф1стр.280, (1.4.23)

5.Доля запасів в поточних активах.

Д = Запаси / Поточні активи;

Д = Ф1(стр.100+ .+стр.140)/ Ф1стр.260, (1.4.24)

6.Доля власних оборотних коштів в покритті запасів.

Д_ВОК = ВОК / Запаси;

Д_ВОК=Ф1(стр.380+стр.430-стр.080)/Ф1(стр.100+.+стр.140), (1.4.25)

Оцінка платоспроможності підприємства проводиться за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, що є відносними величинами. Коефіцієнти, приведені нижче, відображають можливість підприємства погасити короткострокову заборгованість за рахунок тих або інших елементів оборотних коштів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами і характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості обороту дебіторської заборгованості.

Теоретичне значення коефіцієнта оцінюється на рівні 0,7-1.

К_шл=(Грошові активи+Дебиторська заборгованість)/Поточні пасиви, (1.4.26)

Кпл= Ф1( стр.150+стр.240)/ Ф1( стр.620+стр.630).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, яку підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості і реалізації інших активів. Значення коефіцієнта вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2-0,3.

Кал= Грошові активи / Поточні пасиви, (1.4.27)

Кал= Ф1( стр.220+стр.230+стр.240)/ Ф1( стр.620+стр.630).

Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) показує, яку частину поточних зобов'язань в змозі погасити підприємство, якщо реалізує всі свої оборотні активи, у тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів доводиться на кожну гривну поточних зобов'язань.

Кп= Оборотні активи / поточні зобов'язання, (1.4.28)

Кп= Ф1стр.260 / Ф1стр.620.

Нормальний рівень коефіцієнта покриття повинен бути рівний 1,5-3 і не повинен опускатися нижче 1. Тобто, чим вище коефіцієнт, тим більше довір'я викликає підприємство у кредитора. А якщо менше 1, то таке підприємство неплатоспроможно. За відсутності у підприємства грошових коштів і засобів в розрахунках, воно може погасити частину короткострокових зобов'язань, реалізувавши товарно-матеріальні цінності:

Клтмц= Запаси / Поточні зобов'язання, (1.4.29)

Клтмц= Ф1(стр.100+стр.140)/ Ф1стр.620

де Клтмц - коефіцієнт ліквідності товарно-матеріальних цінностей.

Для правильного висновку про динаміку і рівень платоспроможності підприємства необхідно враховувати наступні чинники:

- характер діяльності підприємства;

- умови розрахунку з дебіторами;

- стан запасів;

- стан дебіторської заборгованості.[8,с.96]

Оцінка ділової активності підприємства виявляється в швидкості обороту його засобів.[8,с.105] Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності, які в узагальненому вигляді є відношенням виручки від реалізації продукції до середній за період величини засобів або їх джерел.

Для аналізу ділової активності підприємства використовуються наступні фінансові показники.

1.Коэфіцієнт загальної оборотності активів відображає швидкість обороту (в кількості оборотів за період) всього капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період скоюється повний цикл виробництва і обігу, приносячий відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.

За = Виручка від реалізації продукції / Середня вартість активів;

За = Ф2стр.010 / Ф1 стр.280, (1.4.30)

2. Коефіцієнт оборотності власних засобів характеризує різні аспекти діяльності: з комерційної точки зору він відображає або надлишки продажів, або їх недостатність, з фінансовою - швидкість обороту вкладеного капіталу, з економічною - активність грошових коштів, якими ризикують власники підприємства.

Овз = Виручка від реалізації продукції / Середня сума джерел власних засобів;

Овз = Ф2стр.010 / Ф1(стр.380 + стр.430), (1.4.31)

3.Коэффициент оборотності матеріальних оборотних коштів відображає число оборотів запасів підприємства за аналізований період.

Виручка від реалізації продукції

Омок = ---------------------------------------------------------------------;

Середня вартість матеріальних оборотних коштів

Омок = Ф2стр.010 / Ф1(стр.100+.+стр.140), (1.4.32)

4.Коэффициент оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися засоби, вкладені в розрахунки.

Одз = Виручка від реалізації продукції

-------------------------------------------------------------------;

Середній розмір дебіторської заборгованості

Одз = Ф2стр.010 / Ф1стр.150 + стр.160 + стр.170+.+стр.210, (1.4.33)

5.Коэффициент оборотності кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.

Виручка від реалізації продукції

Окз = -------------------------------------------------------------;

Середній розмір кредиторської заборгованості

Окз = Ф2стр.010 / Ф1стр.520+.+стр.600 , (1.4.34)

6.Операційний цикл, згідно П(З) БУ "Баланс" - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням засобів від реалізації проведеної з них продукції.

Тоц = Термін обороту матеріальних оборотних коштів + Термін обороту дебіторської заборгованості, (1.4.35)

Оцінка кредитоспроможності. Кредитоспроможність - це можливість, що є у підприємства для своєчасного погашення кредитів. Слід врахувати, що кредитоспроможність - це не тільки наявність у підприємства можливості повернути кредит, але і сплатити відсотки за нього. Для оцінки кредитоспроможності підприємства застосовуються різні методи. Основними показниками з них є:[24,с.78]

1. Відношення об'єму реалізації до чистих поточних активів:

К1= Об'єм реалізації (Ф2стр.10) / Чисті поточні активи, (1.4.36)

Чисті поточні активи - це оборотні активи за вирахуванням короткострокових боргів підприємства. Коефіцієнт К1 показує ефективність використовування оборотних активів. Високий рівень цього показника сприятливо характеризує кредитоспроможність підприємства. Проте у випадках, коли він дуже високий або дуже швидко збільшується, можна припустити, що діяльність ведеться в об'ємах, не відповідних вартості оборотних активів. Така ситуація підвищує вірогідність уповільнення оборотності заборгованості або може викликати падіння продажів і внаслідок цього - утруднення в розрахунках підприємства з своїми кредиторами.

Уповільнення оборотності дебіторської заборгованості може бути викликано неготовністю дебіторів до оплати зростаючих об'ємів поставок; може виникати і прострочена дебіторська заборгованість. Падіння об'єму продажів є результатом недостатності матеріальних оборотних активів для продовження безперебійної діяльності в колишніх масштабах.

2. Відношення об'єму реалізації до власного капіталу:

К2= Об'єм реалізації (Ф2стр.10)/Власний капітал(Ф1стр.380), (1.4.37).

Це показник характеризує оборотність власних джерел засобів. Проте необхідно реально оцінити величину власного капіталу. В активі балансу власним джерелам покриття відповідають, зокрема, нематеріальні активи і запаси. При оцінці вартості власного капіталу рекомендується зменшити його на величину нематеріальних активів, які практично нічого б не коштували, наприклад, при вимушеній ліквідації або реорганізації підприємства. Крім того, запаси треба зменшити відповідно до різниці цін, по якій вони числяться на балансі і по якій вони могли бути б реалізовані або списані.

Власний капітал, відкоректований з урахуванням реального стану названих елементів позаоборотних і оборотних активів, відображає більш точно вартість майна підприємства в частині, забезпеченій власними джерелами покриття. Виручка від реалізації, віднесена до цієї вартості, показує оборотність власних джерел більш точно, оскільки ні матеріальні активи, ні перевищення балансової вартості запасів над реальною їх вартістю не є чинниками, сприяючими збільшенню об'єму продажів.

3. Відношення короткострокової заборгованості до власного капіталу:

К3=Краткосрочная заборгованість/власний капітал, (1.4.38)

К3= Ф1стр.500 / Ф1стр.380.

Даний коефіцієнт показує частку короткострокової заборгованості у власному капіталі підприємства. Якщо короткострокова заборгованість у декілька разів менше власного капіталу, то можна розплатитися зі всіма кредиторами повністю. На практиці існують першочергові кредитори, борги яким повинні бути сплачені перш, ніж пред'явить претензії решта кредиторів. Тому практично правильніше зіставляти першочергову заборгованість з величиною капіталу і резервів.

4. Відношення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації:

К4= Дебіторська заборгованість / Об'їм реалізації, (1.4.39)

К4=Ф1(стр.170+.+стр.210)/ Ф2стр.10

Цей показник дає уявлення про величину середнього періоду часу, затрачуваного на отримання що належать з покупців грошей. Наприклад, відношення 1:4 означає тримісячний термін погашення дебіторської заборгованості. Багато це або мало, залежить від сфери діяльності, стану розрахунків з кредиторами і т.д. Прискорення оборотності дебіторської заборгованості, тобто зниження показника К4 можна розглядати як ознаку підвищення кредитоспроможності підприємства, оскільки борги покупців швидше перетворюються на гроші.

5. Відношення ліквідних активів до короткострокової заборгованості підприємства:

К5= Ліквідні активи / Короткострокова заборгованість, (1.4.40).

Під ліквідними активами мається на увазі оборотні активи за вирахуванням запасів і інших позицій, які не можна негайно обернути в гроші. Якщо у складі оборотних активів переважає дебіторська заборгованість, то для оцінки кредитоспроможності підприємства важливо, чи існує резерв на випадок безнадійної дебіторської заборгованості.

В ідеальному випадку якнайкращим способом підвищення кредитоспроможності з'явилося б зростання об'єму реалізації при одночасному зниженні чистих активів, власного капіталу і дебіторської заборгованості.

1.5 Необхідність вживання комп'ютерної техніки

Для вдосконалення управління підприємством, ведення бухгалтерського обліку і проведення аналізу його фінансового стану необхідно використовувати сучасну обчислювальну техніку. Її вживання дозволить підвищити ступінь інформованості керівників і управлінського персоналу про хід і результати виробничо-господарської діяльності, а також забезпечувати їх необхідними даними, плановими і аналітичними розрахунками, інформацією для ухвалення ефективних оперативних управлінських рішень. При цьому поліпшується наукова обгрунтованість і об'єктивність ухвалюваних рішень за рахунок підвищення достовірності інформації, що поступає, про стан роботи підприємства. Це приводить до збільшення часу для творчої роботи працівників апарату управління за рахунок звільнення від робіт рутинного характеру.

Таким чином, вживання обчислювальної техніки дозволяє підвищувати ступінь обгрунтованості вживаних рішень і за рахунок збору і обробки інформації забезпечувати своєчасність ухвалення рішень по управлінню виробництвом в умовах дії ринкової економіки. Своєчасність представлення всієї необхідної інформації керівникам і працівникам всіх рівнів управління на підприємстві з єдиної інформаційної фундації дозволяє значно підвищувати ефективність управління, забезпечувати чітку узгодженість рішень, що приймаються на різних рівнях управлінь і в різних структурних підрозділах.

Інформованість робочого складу і керівників про поточний стан виробництва є важливим важелем забезпечення зростання продуктивності праці.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) можна визначити як комплекс інформаційних ресурсів, програмно-технічних і організаційно-технологічних засобів індивідуального і колективного користування, з'єднаних для виконання певних функцій професійного працівника управління.

За допомогою автоматизованого робочого місця фахівець може обробляти тексти, посилати і приймати повідомлення, що зберігаються в пам'яті ЕОМ, брати участь в нарадах, організовувати і вести особисті архіви документів, виконувати розрахунки і одержувати готові результати в табличній і графічній формі. Звичайно процеси ухвалення рішень і управління в цілому реалізуються колективно, але необхідна проблемна реалізація автоматизованого робочого місця управлінського персоналу, відповідна різним рівням управління і реалізовуваним функціям. Підготовка інформації для ухвалення рішень, власне ухвалення рішень і їх реалізація можуть мати багато загального в різних економічних службах підприємства. Також багато функцій є типовими для багатьох підприємств. Це дозволяє створювати гнучкі, перебудовувані структури управління.

В основу конструювання автоматизованого робочого місця встановлені наступні основні принципи: максимальна орієнтація на кінцевого користувача, що досягається створенням інструментальних засобів адаптації автоматизованого робочого місця до рівня підготовки користувача, можливостей його навчання і самонавчання; формалізація професійних знань, тобто можливість надання за допомогою автоматизованого робочого місця самостійно автоматизувати нові функції і вирішувати нові задачі в процесі накопичення досвіду роботи з системою; проблемна орієнтація автоматизованого робочого місця на рішення певного класу задач, з'єднаних загальною технологією обробки інформації, єдністю режимів роботи і експлуатації, що характерне для фахівців економічних служб; модульна побудови, що забезпечує сполучення автоматизованого робочого місця з іншими елементами системи обробки інформації, а також модифікацію і нарощування можливостей автоматизованого робочого місця без переривання його функціонування; ергономічність, тобто створення для користувача комфортних умов праці і дружнього інтерфейсу спілкування з системою.