У залежності від типу підприємства ресторанного господарства, специфіки його діяльності застосовуються різні методи планування виробниче програми та товарообігу.

Чисельність споживачів може визначатись кількома методами:

-- методом вибіркових спостережень;

-- шляхом прямого підрахунку відвідувачів впродовж кількох днів і визначення середньоденної їх чисельності;

-- за числом касових чеків;

-- шляхом ділення середньоденного випуску страв на раціон харчування одного відвідувача.

Визначений за одним з методів фактичний контингент за звітний рік доцільно порівняти з максимально можливим контингентом згідно з діючим режимом роботи підприємства (методику розрахунку показано вище). Це дає можливість визначити резерви збільшення випуску продукції власного виробництва, а також оптимізації режиму роботи підприємства та підвищення коефіцієнту обіговості місць у залі.

Далі розрахунок проводиться таким чином: контингент споживачів за день множиться на кількість днів роботи підприємства та на раціон харчування одного споживача.

Наприклад, контингент споживачів складає 3100 осіб за день. У році, що планується підприємство працюватиме 350 днів. Раціон харчування одного споживача -- 2,8 страви. Випуск страв, що планується дорівнюватиме 3038 тис. страв (3100.350.2,8).

У загальнодоступних підприємствах ресторанного господарства, де чисельність споживачів коливається, в процесі розрахунку виробничої програми використовуються дані її аналізу за попередні роки, ступінь використання потужності підприємства, його пропускної здатності, а також можливості збільшення виробництва напівфабрикатів для приготування готових блюд.

Виробнича потужність підприємства характеризується максимальним обсягом продукції, що може бути виробленою за певний проміжок часі (рік, місяць, добу, зміну). Порівнюючи фактичний випуск страв за передплановий період з максимально можливим, встановлюють ступінь використання виробничої потужності, визначають резерви зростання випуск продукції власного виробництва.

Наприклад, загальна ємність варильного посуду для перших страв - 1200 л, середня тривалість варіння -- 140 хв., а витрати часу на вивантаження, миття та завантаження котлів -- 40 хв., тобто один виробничий цикл займає 180 хв. Втрати часу за організаційно-технічними причинами становлять у середньому 60 хв. за зміну. Кухня працює впродовж 10 год., (600 хв.) за добу, а об'єм однієї першої страви дорівнює 0,5 л.

Якщо у звітному періоді випуск перших страв за добу становив 6430 то коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства дорівнює 0,89(6430:7200), відповідно у періоді, що планується, підприємство має резерви для збільшення випуску перших страв.

Для реального використання вказаних резервів, слід визначити пропускну здатність обіднього залу -- максимальна чисельність споживачів, їй може бути обслуженою за певний період. Вона залежить від площі залу норми площі на одне місце, тривалості роботи та форми, обслуговувані відвідувачів, коефіцієнту обіговості.

Планування виробничої програми може здійснюватись також на основі планового меню з урахуванням можливого попиту споживачів. При цьому до уваги береться тип підприємства, його виробнича потужність, можливості постачання сировиною та ін. Планове меню складається на день, тиждень, десять днів. У ньому вказується перелік страв, що пропонуються до випуску. На основі планового меню знаходять середньоденний випуск страв кожної групи та кожного виду, потім його множать на число днів роботи підприємства у період, що планується, й одержують таким чином виробничу програму випуску страв в асортименті.

Після визначення випуску страв розраховують обіг за обідньою (основною) продукцією шляхом множення запланованого випуску страв за групами на середню ціну однієї страви відповідної групи.

Для визначення всього обігу продукції власного виробництва необхідно визначити обсяг і асортимент іншої продукції (кулінарні, кондитерські вироби, напівфабрикати тощо), що визначаються на основі: попиту споживачів на цю продукцію; можливостей забезпечення підприємства сировиною; виробничої потужності підприємства. Інша продукція власного виробництва доповнює асортимент обідньої продукції та забезпечує повніше вдоволення потреб туристів.

Для визначення загального товарообігу слід визначити обіг купівель товарів як у цілому, так й окремих товарів, вивчивши для цього динаміці його розвитку, а також попит в асортиментному розрізі.

Розрахунок потреби у сировині проводиться за індивідуальними норі ми витрат сировини на окремі види продукції. Ці норми вказані у збірку рецептур страв і кулінарних виробів, де на кожну страву дається на сировини. Індивідуальні норми застосовуються на невеликих підприємствах ресторанного господарства. На великих підприємствах застосовуй ся середньогрупові норми, наприклад, витрати м'яса в середньому на другу страву та ін. Обчислення потреби у сировині за середньогруповими нормами значно полегшує та прискорює розрахунки.

Потреба в сировині визначається для кожної групи страв окремо, рахунок проводиться шляхом множення середньогрупових норм витрати окремих видів сировини на встановлену планом кількість страв у кожній групі. Одержана кількість сировини з кожної групи страв додається одержують загальну витрату основних видів сировини (м'ясо, риба, картопля, овочі тощо) на обідню порцію. Вартість сировини визначається урахуванням прогнозних цін закупівлі цієї сировини.

Розрахунок потреби в купівельних товарах здійснюється також з кожної товарної групи на основі запланованого товарообігу купівельних товарів з урахуванням зміни цін.

Оскільки вартість сировини та товарів розраховується в роздрібних цінах, до неї слід додати суму націнки ресторанного господарства. Націнки встановлюються у відсотках до роздрібної ціни та диференціюються п'ятьма категоріями підприємств ресторанного господарства, а також видами сировини, за власною продукцією та купівельними товарами. Доцільно, визначену таким чином, загальну вартість сировини, напівфабрикатів і купівельних товарів порівняти з обсягом товарообігу. Це дозволяє перевірити правильність планування та забезпечити узгодженість виробничої програми й обігу з потребою у сировині та продуктах.

Після визначення потреби у сировині та продуктах визначається розмір товарних запасів на кінець періоду, що планується. На підприємствах ресторанного господарства запаси продовольчих товарів плануються у сумі та в днях обігу. Запаси у ресторанному господарстві мають свої особливості, що витікають із специфіки функцій, що виконують підприємства галузі. Тут формування запасів пов'язано не тільки з процесом обігу, але й з процесом виробництва. В якості виробничих запасів виступають сировина та напівфабрикати, призначені для приготування страв та іншої власної продукції, а також незавершене виробництво.

Товарними запасами є готова кулінарна продукція та купівельні товари. Характерною особливістю товарних запасів у ресторанному господарстві є те, що сировина, напівфабрикати та багато купівельних товарів надходять від постачальників порівняно невеликими партіями. Крім того, чимало продовольчих товарів є такими, що швидко псуються, мають чітко обмежені терміни зберігання, що обумовлено їх фізико-хімічними властивостями. Тому товарні запаси в ресторанному господарстві відносно менші, ніж у роздрібній торгівлі. Ритмічність виробничого та торговельного процесів, більш повне задоволення попиту споживачів обумовлюють необхідність оптимізації товарних запасів шляхом їх нормування.

Норматив запасів сировини та товарів можна визначити різними методами: дослідно-статистичним, техніко-економічних розрахунків, економіко-математичного моделювання. Однак, така класифікація методів досить умовна тому, що у процесі застосування методу технічно-економічних розрахунків, окремі елементи можуть бути розрахованими за допомогою економіко-математичних методів.

Таким чином, якщо запровадити власний ресторанний бізнес, можна мати прибуток до 4,2 тис.грн.

3.3 Оптимізація структури капіталу

Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством.

Оптимальна структура капіталу - це таке відношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз капіталу підприємства.

2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

6. Формування показника цільової структури капіталу.Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення динаміки обсягу і складу капіталу у передплановому періоді та їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу (таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 - Аналіз капіталу підприємства

Стадії аналізу
Перша	Друга	Третя
1	2	3
? Розглядається динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу у співвідношенні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції. ? Визначається співвідношення власного і позиченого капіталу та його тенденції. ? У складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- і короткострокових фінансових зобов'язань. ? Визначається розмір прострочених фінансових зобов'язань і зясовуються причини прострочки	На даній стадії розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства: а) коефіцієнт автономії дозволяє визначити долю чистих активів підприємства в загальній їх сумі; б) коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування) дозволяє встановити, яка сума позичених засобів припадає на одиницю власного капіталу підприємства; в) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності характеризує відношення суми власного і довгострокового позиченого капіталу до загальної суми капіталу, що використовує підприємство і дозволяє вияснити фінансовий потенціал майбутнього розвитку підприємства; г) коефіцієнт відношення довго- і короткострокової заборгованості дозволяє визначити суму залучення довгострокових фінансових кредитів у розрахунку на одиницю короткострокового позиченого капіталу, тобто характеризує політику фінансування активів підприємства за рахунок позичених засобів. Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку і рівень фінансових ризиків, що створюють загрозу банкрутства	На даній стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому і окремих його елементів. У процесі такого аналізу розраховуються і розглядаються в динаміці такі основні показники: а) період обороту капіталу характеризує кількість днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позичених засобів, а також капіталу в цілому; б) коефіцієнт рентабельності всього капіталу, що використовується, характеризує рівень економічної рентабельності; в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства і є одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу; г) капіталовіддача характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю капіталу; д) капіталомісткість реалізації продукції показує, який обсяг капіталу задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції

2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

Практика доводить, що не існує єдиних рецептів ефективних відносин власного і позиченого капіталу не тільки для типових підприємств, але і для кожного окремого підприємства. Але основними факторами є:

1. Галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції, а також з великою частиною позаоборотних активів, мають більш низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися у своїй діяльності на використання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу. Чим менший період операційного циклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використаний підприємством позичений капітал.

2. Стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентноспроможну продукцію, можуть у своїй діяльності використовувати більшу частину позиченого капіталу. Рівень фінансових ризиків у цих підприємств високий, і це враховують їхні кредитори. Підприємства, що знаходяться на стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал.

3. Кон'юнктура товарного ринку. Чим стабільніша кон'юнктура товарного ринку, тим більше і безпечніше можна використовувати позичений капітал. І навпаки - в умовах нестабільної кон'юнктури використання позиченого капіталу призводить до зниження рівня прибутковості та ризику втрати платоспроможності. У таких умовах необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового левериджу за рахунок зменшення обсягу використання позиченого капіталу.

4. Кон'юнктура фінансового ринку. Залежно від стану кон'юнктури фінансового ринку зростає або знижується вартість позиченого капіталу. При суттєвому зростанні вартості позиченого капіталу диференціал фінансового левериджу може досягнути від'ємного значення, що призведе до різкого зниження фінансової рентабельності, а в ряді випадків - до збиткової операційної діяльності.

Слід зазначити, що кон'юнктура фінансового ринку впливає на вартість власного капіталу, який залучається із зовнішніх джерел. При зростанні рівня процента позики підвищуються і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал.

5. Рівень рентабельності операційної діяльності. За рахунок високого значення даного показника кредитний рейтинг підприємства зростає, і таким чином, у нього є можливість розширити потенціал використання позиченого капіталу. Але у практичній діяльності цей потенціал часто не використовується у зв'язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольнити додаткову потребу в капіталі за рахунок високого рівня капіталізації отриманого прибутку. У таких випадках власники переважно інвестують отриманий прибуток у власне підприємство, що забезпечує високий рівень віддачі капіталу і тим самим знижує питому вагу використання позичених засобів.

6. Коефіцієнт операційного левериджу. Зростання підприємства забезпечується спільним виявом ефекту операційного і фінансового левериджу. Таким чином, підприємства, у яких зростає обсяг реалізації продукції, але за рахунок галузевих особливостей її виробництво має низький коефіцієнт операційного левериджу, можуть значно збільшити коефіцієнт фінансового левериджу, тобто використати більшу частину позичених засобів у загальній сумі капіталу.

7. Відношення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори, формуючи оцінку кредитного рейтингу підприємства, керуються своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємства. У деяких випадках, не дивлячись на високу фінансову стійкість підприємства, кредитори можуть формувати негативний імідж цього підприємства і, таким чином, знижувати його кредитний рейтинг. Це негативно впливає на можливість залучення підприємством позиченого капіталу, знижує його фінансову стійкість, тобто можливість оперативно формувати капітал за рахунок зовнішніх джерел.

8. Рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг на прибуток різниця у вартості власного і позиченого капіталу, що залучається із зовнішніх джерел, знижується. Це пов'язано з тим, що ефект податкового коректора під час використання позичених засобів зменшується. У таких умовах слід формувати капітал із зовнішніх джерел переважно за рахунок емісії акцій, тобто за рахунок залучення додаткового пайового капіталу. У той же час при високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позикового капіталу.

9. Фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Несприйняття власниками і менеджерами високих рівнів ризиків формує у них консервативний підхід щодо фінансування розвитку підприємства, основою якого є власний капітал. І навпаки, прагнення отримати великий прибуток на власний капітал, не звертаючи уваги на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, де позичений капітал використовується в максимально можливих розмірах.

10. Рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового вкладу) власники підприємства не бажають залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, якщо навіть для цього є сприятливі умови. Завданням зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством є формування додаткового капіталу за рахунок позичених засобів.

З урахуванням цих факторів управління структурою капіталу зводиться до таких основних напрямів:

а) встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу;

б) забезпечити залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для формування розрахункових показників його структури.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.

Для проведення таких багатоваріантних розрахунків використовують механізм фінансового левериджу, що дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, яка забезпечує максимальний рівень фінансової рентабельності.

4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості

Даний процес базується на визначенні попередньої оцінки вартості власного і позиченого капіталу, за різними умовами його залучення, на основі багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Даний метод оптимізації структури капіталу пов'язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такі три групи:

ѕ позаоборотні активи;

ѕ постійна частина оборотних активів;

ѕ змінна частина оборотних активів.

У даній ситуації необхідно більше уваги звернути на дві останні групи.

Постійна частина оборотних активів. Вона є незмінною частиною сукупного розміру, який не залежить від сезонних та інших коливань обсягу операції діяльності, не пов'язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завозу і цільового призначення. Отже, це такий незнижувальний мінімум оборотних активів, який необхідний підприємству для здійснення поточної операційної діяльності.

3.4 Пропозиції по вживанню засобів обчислювальної техніки і ПЕВМ

Для подальшої успішної діяльності АТЗТ „ВКП”Кумір”, необхідна модернізація устаткування, автоматизація бухгалтерського обліку, створення локальної мережі. Створення локальної мережі на підприємстві дозволить об'єднати комп'ютери різних відділів, швидко набудувати двосторонній зв'язок з будь-якою програмою або базою даних, що використовується, скоординує роботу економічного відділу з бухгалтерій підприємства, з відділом маркетингу, дасть можливість понизити вірогідність допущення помилок при використовуванні одних і тих же даних різними відділами підприємства.

Оскільки єдина база даних використовуватиметься в різних відділах, то інформація буде найбільш достовірна і, отже, це дозволить економно використовувати час працюючих.

З'єднані в мережу комп'ютери спрощують обмін інформацією, надаючи користувачам швидкий доступ до будь-яких типів даних. Інша гідність мереж -- наявність програм електронної пошти і планування робочого дня.

Створення локальної мережі - одна з найважливіших задач, що стоять перед керівництвом підприємства.

В подальшій роботі підприємства рекомендується використовувати пакет Microsoft Office 2000.

При виборі програмних продуктів необхідно враховувати, що програмою користуватимуться і інші підрозділи підприємства (бухгалтерія, відділ маркетингу і т.д.)

Самої відповідної для умов даного підприємства програмою є "1:С Підприємство" ( зараз на підприємстві використовується програм Баланс-мастер).

1С:Предприятие є універсальною системою автоматизації діяльності підприємства. За рахунок своєї універсальності система 1С:Предприятие може бути використаний для автоматизації різних ділянок економічної діяльності підприємства: обліку товарних і матеріальних засобів, взаємно розрахунків з контрагентами, розрахунку заробітної платні, розрахунку амортизації основних засобів, бухгалтерського обліку по будь-яких розділах і т.д.

Також підприємству пропонуються наступні оснащення: оснащення підприємства електронною поштою E-mail для прискорення і оптимізації роботи з постачальниками і клієнтами. Необхідне програмне обеспечение-Outlook Express 5.0, входить в набір стандартних програм операційної системи Microsoft Windows 98. Необхідні технічні засоби - модем 33.6 з прошивкою під Українські телефонні лінії; оснащення підприємства системою "Клієнт-Банк для зручної, безпомилкової і ефективної роботи з розрахунковими документами підприємства. Необхідне програмне забезпечення - поставляється і обслуговується банком, з яким укладений договір на розрахункове обслуговування.

Як заходи щодо поліпшення використовування комп'ютерної техніки пропонується списати морально і фізично застарілих - два персональні комп'ютери - на базі процесора Intel Pentium 166MHz, замінивши їх, на більш сучасні моделі персональних комп'ютерів типу Intel Pentium 4 з оперативною пам'яттю 512 МВ об'ємом жорсткого диска 80GB, також замінивши застарілі монітори на рідкокристалічні, що дозволить збільшити швидкодію вироблюваних обчислювальних операцій.

Також рекомендується замінити застарілий матричний принтер на лазерний.

Вживання комп'ютерної техніки і програмного забезпечення полегшить роботу персоналу і підвищить рівень управління фінансово-господарської діяльності.

Висновок

Таким чином, для поліпшення фінансової роботи на АТЗТ „ВКП” Кумір” нами запропоновані наступні заходи

1. Впровадження у виробництво власного ресторанного бізнесу замість здавання приміщення кафе в оренду.

2. Підвищення орендної плати для інших орендарів.

3. Вживання комп'ютерної техніки і програмного забезпечення полегшить роботу персоналу і підвищить рівень управління фінансово-господарської діяльності.

Ці заходи направлені на зниження витрат, виробничих запасів, збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення якості і конкурентоспроможності, зростання прибутку і рентабельності, прискорення оборотності запасів і більш повне ефективне використовування виробничого потенціалу підприємства, а також оцінити свої можливості.

Висновки

Таким чином, аналізуючи основні дані роботи підприємства “Кумір” по окремих сферах діяльності можна зробити висновок, що вся діяльність підприємства спрямована на отримання прибутку та рентабельності.

Керівництво, знаючи, що людський фактор відіграє головну роль в роботі торговельного підприємства, прийшло до висновку, що покращення умов праці та матеріальний стимул, повинні бути на першому плані, а тоді буде і добра робота, і добра віддача, і прибутки.

Враховуючи помилки 2006 року, підприємство змогло змінити організацію роботи на підприємстві і із збиткового вийти на рівень прибуткового.

На підприємстві велика увага приділяється внутрішнім факторам впливу на фінансово-господарську діяльність та зокрема на величину отримання прибутку. Аналізуючи та вивчаючи вплив кожного фактора, робляться відповідні висновки та приймаються радикальні міри по покращенню роботи.

Пошук резервів підвищення ефективності використання всіх видів наявних ресурсів - одне з найважливіших задач будь-якого підприємства. Виявляти і практично використовувати ці резерви можна тільки за допомогою ретельного фінансового економічного аналізу.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства є невід'ємною частиною фінансово-економічного аналізу. Основними показниками, що характеризують ефективність діяльності підприємства є прибуток і рентабельність.

Як показав аналіз фінансових результатів підприємства МПП "Кумір", дане підприємство не досить успішно працює на ринку міста Луганська, воно є неконкурентним, а також в даному періоді воно практично не поліпшило свої фінансові результати.

Прибуток від реалізації товарної продукції залежить від чотирьох чинників першого порядку: об'єму реалізації продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін. Ці ж чинники є чинниками другого порядку по відношенню до балансового прибутку.

Поліпшення можливо тільки за допомогою таких заходів. По-перше, підприємство „Кумір” на даний час здає в оренду приміщення кафе, однак ми пропонуємо організувати власний ресторанний бізнес, що буде сприяти підвищенню прибутку. По-друге, пропонуємо підвищити вартість оренди інших об'єктів. По-третє, збільшити кількість кіосків, що здаються в оренду. По-п'яте, запровадити новітні інформативні технології з обліком.

Список використаної літератури

1. Про власність. Закон України // Нові закони - К.,1993

Анализ хозяйственной деятельности в промышленности; под ред. Стражева В.И. - 2-е изд.-Минск: «Высш.шк.», 2003.

Артевенко В.Г., Белелендир М.В. Финансовый анализ. - М.: Издательство «ДИС», 2003.

Артевенко В.Г., Белелендир М.В. Финансовый анализ. - М.: Издательство «ДИС», 1997. - 416 с.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. И перераб. - М.: Финансы и статистика, 2003.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - 4-е изд., доп. И перераб. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 368 с.

Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. -К.: “ЛИБІДЬ”. 1998. - 163 с.

Барышников Н.П. Бухгалтерский учет, отчетность и налогообложение. 1-я часть. - М.: Филин, 2003.

Безруких П.С. Бухгалтерский учет. _ М.: Бухгалтерский учет, 2002.

Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 178 с.

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 1999. - 342 с.

Бланк И.А. Стратегія і тактика керування фінансами. - Київ: ИТЕМлтд, АДЕФ-Украина, 2003 р.

Бланк И.А. Управление прибылью - К., “Ника - центр“, 1998

Бланк І.О.Управління торговельним підприємством. Підр.- М., “Тандер”, 1998

Бланк І.О.Управління торговельним підприємством. Підр.- М., “Тандер”, 1998

Бойчік І.М., Харів М.С.,Хопчан М.І.,Піча Ю.В. Економіка підприємства. Навч.пос. - К., 2001

Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 1994. - 318 с.

Быкадоров В.Л., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия. Практическое пособие. - М.: Издательство "ПРИОР", 2000. - 174 с.

Валевич Р.П. Давыдова Г.А. Экономика торгового предприятия Учеб.пос. - Мн.,” Высшая школа”, 1996

Василенко Л.П.,Головатчук Т.І., Мороз Л.В., Полянко В.В. Економіка торговельного підприємства. Навч.пос. - ЧФ КДТЕУ, 1998

Ворст Й., Ревентлоу П. Економіка фірми. Пров. із датського - М. Вища школа, 2001 р.

Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства : діагностика, стратегія, ефективність. - К.,Вища школа, 1995

Глушенко В.В. Менеджмент. Системні основи. - М.: НПЦ «Крила», 2002 р.

Господарський кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 304 с.

Градов А.П. Экономическая стратегия фирмы. СПб: 1995, - 478 с.

Е.Г. Ойман, Э.В. Попов Реінженерінг бізнесу: реінженерінг організацій і інформаційні технології. --М.: Фінанси і статистика, 2003 р.

Економіка і статистика фірми. Под. ред. Ильенковой С. Д. - М.: Фінанси і статистика, 2002 р.

Економіка підприємства. Л. Аврашков, В.В. Адамчук, О. В. Антонова й ін.; під ред. Проф. В.Я. Гонинкеля, проф. В.А. Швандара. - 2-е изд., пере раб. і доп. - М. Банки і біржа, ЮНИТИ, 1998 р.

Економіка підприємства. Підручник (за редакцією Покропивного С.Ф.) - К.: Хвиля - Прес, 1995 р. - 306 с.

Економіка торговельного підприємства / Під ред. Проф. Ушакової Н.М. - К. “Хрещатик” 1999

Економіка торговельного підприємства. Навч.пос.КДТЕУ, 1998

Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бухгалтерский учет, 1996. - 423 с.

Жминько С.И. Финансовый учет на предприятиях. - Ростов-на-Дону: изд. "Феникс", 1998. - 267 с.

Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. - К.: видавництво “Бліц-інформ”, 2002.

Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту: Навчал.посіб. - М-во освіти України та ін. - К., 1995. - 276 с.

Иванов Р.А., Нурходжиев Н. Оценка ефективности производства в условиях рынка. //Полиграфия, 1992, №8.

Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- 2-ге вид., стереотип. -- К.: МАУП, 2001. - 152 с.:

Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємств, затверджена наказом МФУ 18.03.2000р. № 139 зі змінами і додатками.

Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - 2-е изд.; - М., 1996. - 241 с.

Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1997. - 386 с.

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. -М.: Финансы й статистика, 1996. - 263 с.

Конституція України -К.: Преса України, 1997. - 80 с.

Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. - К: “Феникс”, - 1997. - 269 с.

Про зовнішньоекономічну діяльність, Закон України // Нові закони - К., 1991

Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України (зі змінами та доповненнями) // Нові закони - К., 2007

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП "Экоперспектива", 1998. - 189 с.

Фінанси підприємств: Підручник/ За ред. А.М. Поддєрьогіна: - К.: КНЕУ, 1998. - 368 с.

Холод З.М., Чорняк О.З. Методика фінансового аналізудіяльності підприємств різних організаційно-правових структурВПК України. - Львів: Фенікс, 1997 р. - 395 с.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 367 с.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. - М., ИНФРА-М, 1997. - 403 с.

Размещено на Allbest