Аналіз інвестиційно–інноваційної діяльності підприемства (на прикладі ПрАТ "ПОН")

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ПРАТ «ПОН» - приватне акціонерне товариство побутового обслуговування населення;

Табл. - таблиця;

Рис. - рисунок;

Грн.. - гривень;

Дол. - доларів;

Млн. - мільйонів;

Тис. - тисяч;

Ін. - інше.

ВСТУП

Під інвестиційно - інноваційною діяльністю підприємства розуміється сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій та інновацій.

Дана тема є досить актуальною, так як дослідження проблем інвестування економіки завжди знаходилося в центрі уваги економічних наук. В складних, ринкових умовах господарювання важливою умовою розвитку економіки України є ефективне ведення інвестиційно-інноваційної діяльність як на макро-, так і мікрорівні, що дозволить суттєво підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств, підвищити ефективність використання ресурсів та покращити соціально-економічне становище суб'єктів господарювання.

Інвестиційні процеси кожної країни тісно пов'язані з її загальноекономічним розвитком . Активізація інвестиційної діяльності в періоди економічного спаду не тільки сприяє оновленню морально застарілого основного капіталу , а й є неодмінною умовою впровадження у виробничий процес новітніх науково - технічних досягнень.

Традиційні підходи до аналізу інвестиційної та інноваційної діяльності викладено в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних учених: І. Шумпетера, Т. Гринько, Р. Лукаса, П. Ромера, Г. Гроссмана, Е. Хелпмана та інших, однак цілісних методик не існує до цього часу.

Метою бакалаврської роботи є аналіз впливу інвестиційно - інноваційної діяльності на зростання економічної ефективності підприємства.

Поставлена мета вказує на дослідження теоретичних та практичних завдань, які полягають в наступному:

- Дослідження сутності, класифікації і структури інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства;

- Визначенні стратегії і методів оцінки ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства;

- Здійснення оцінки ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств в Україні;

- Аналізу ефективності інвестиційно-інноваційних проектів підприємства ПРАТ «ПОН»;

- Дослідження шляхів покращення управління інвестиційною та інноваційною діяльністю підприємства ПРАТ «ПОН»;

- Провести дослідження охорони праці на підприємстві ПРАТ «ПОН» .

Для досягнення мети та вирішення основних задач бакалаврської роботи були використані такі методи: таблично - графічний, методи спостереження та групування даних, а також метод збору та узагальнення інформації.

Об'єктом дослідження є здійснення інвестиційно - інноваційної діяльності.

Предметом аналізу виступають відомості та статистичні дані про здійснення інвестиційно - інноваційної діяльності на підприємстві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення інвестиційної та інноваційної діяльності на підприємстві.

Структура бакалаврської роботи включає в себе наступні елементи: зміст, вступ, два основних розділи, висновки та список використаної літератури, який складається із 41 джерел. Загальний обсяг роботи 77 сторінок, включаючи 7 рисунка, 14 таблиць.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність, класифікація і структура інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства

В умовах глобалізації та жорсткої конкурентної боротьби підприємства повинні приділяти особливу увагу інвестиційно-інноваційному розвитку, адже він впливає на рівень ефективної діяльності підприємств.

Недосконалість ринку та законодавчої бази свідчать про наявність значних проблем управління, що виступають головними факторами гальмування інвестиційно-інноваційного розвитку вітчизняних підприємств.

У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі є ряд визначень поняття інвестицій . Найбільш поширеними, є такі поняття інвестицій:

- це витрати, спрямовані на створення нових, реконструкцію і розширення діючих основних фондів, що функціонують у галузях матеріального виробництва та невиробничої сфери [2].

- це всі види цінностей , що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності , в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний , екологічний ефект [3];

- це використання грошей для отримання великих грошей , для отримання прибутку або досягнення приросту капіталу, або того й іншого;

- обмін задоволення сьогоднішніх потреб на задоволення їх у майбутньому за допомогою інвестування благ [5];

- це витрати на виробництво та накопичення засобів виробництва і збільшення матеріальних запасів [6];

- це поточний приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду; частину доходу за даний період , яка не була використана для споживання [7].

Поняття "інновації" як економічної категорії ввів у науковий обіг австрійський економіст І. Шумпетер. Він вперше розглянув питання нових комбінацій виробничих факторів і виділив п'ять змін у розвитку, тобто питань інновацій:

- використання нової техніки, технологічних процесів або нового ринкового забезпечення виробництва;

- впровадження продукції з новими властивостями;

- використання нової сировини ;

- зміни в організації виробництва і його матеріально - технічного забезпечення;

- поява нових ринків збуту.

Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована на пошук і реалізацію інновацій в цілях розширення асортименту і підвищення якості продукції , вдосконалення технології та організації виробництва.

Інноваційна діяльність включає: виявлення проблем підприємства, здійснення інноваційного процесу та організацію інноваційної діяльності.

Все розмаїття інновацій можна класифікувати по ряду ознак .

1. За ступенем новизни:

- радикальні (базисні) інновації - реалізують відкриття, великі винаходи і стають основою формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки і технології;

- поліпшуючі інновації - реалізують середні винаходи ;

- модифікаційні інновації - спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки і технології, організації виробництва.

2. По об'єкту застосування:

- продуктові інновації - орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів (послуг) або нових матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

- технологічні інновації - націлені на створення і застосування нової технології;

- процесні інновації - орієнтовані на створення і функціонування нових організаційних структур, як всередині фірми, так і на міжвиробничому рівні;

- комплексні інновації - представляють собою поєднання різних інновацій.

3 . За масштабами застосування:

- галузеві;

- міжгалузеві;

- регіональні;

- в рамках підприємства (фірми).

4. З причин виникнення:

- реактивні (адаптивні) інновації - забезпечують виживання фірми, як реакція на нововведення, здійснювані конкурентами;

- стратегічні інновації - це інновації, реалізація яких носить попереджуючий характер з метою отримання конкурентних переваг у перспективі.

5. За ефективністю:

- економічна;

- соціальна;

- екологічна;

- інтегральна [1, c. 113,114].

Крім того, залежно від конкретної мети інвестора розрізняють такі типи інновацій:

- товарна інновація - введення нового продукту;

- технологічна інновація - введення нового методу виробництва;

- ринкова інновація - створення нового ринку товарів або послуг;

- маркетингова інновація - освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

- управлінська інновація - реорганізація структури управління;

- соціальна інновація - впровадження заходів щодо покращення життя населення;

- екологічна інновація - впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Ефективність використання інвестицій залежить від їхньої структури. Під структурою інвестицій розуміється їх складу за видами і напряму використання, а також питома вага в загальному обсязі інвестицій.

Розрізняють такі види структур інвестицій:

- технологічна - показує склад витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання машин, обладнання;

- відтворювальна - характеризує розподіл і співвідношення інвестицій за формами відтворення основних виробничих фондів, показує частку капітальних вкладень, що направляється на реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств, нове будівництво, модернізацію виробництва;

- територіальну структуру - розподіл і співвідношення по територіях, регіонами, областями країни;

- галузева - розподіл і співвідношення капітальних вкладень по галузях промисловості та економіки, ступінь збалансованості і пропорційності у розвитку галузей;

- за джерелами фінансування - відображає їх розподіл і співвідношення в розрізі джерел фінансування: власних і залучених коштів;

- за видами власності - розподіл і співвідношення капітальних вкладень в розрізі форм власності: державної, приватної, муніципальної, спільної, іноземній.

Інвестиції можна класифікувати за наступними критеріями:

1) по об'єктах вкладень:

- в реальні кошти (земля, будівлі, верстати, обладнання та інші основні засоби). Подібні інвестиції прийнято називати капітальними вкладеннями;

- у фінансові засоби (насамперед у цінні папери, а також у валюту, страхові поліси та інші фінансові інструменти);

- в нефінансові засоби (дорогоцінне каміння, дорогоцінні метали, предмети колекціонування та ін.);

- в нематеріальні цінності (інтелектуальна власність, освіта, перепідготовка кадрів, охорону здоров'я, наукові розробки тощо);

2) за строками вкладень:

- короткострокові (вкладення на період не більше 1 року);

- довгострокові (вкладення на період понад 1 року);

3) по стратегічним цілям:

- прямі (у цінні папери з метою отримання права керування фірмою емітентом, а також безпосередньо у виробництво);

- портфельні (придбання цінних паперів для отримання прибутку, але без права керування фірмою емітентом);

4) за формами власності інвестора:

- державні (вкладення коштів органами влади федерального, субфедерального та місцевого рівня, органами державних бюджетних та позабюджетних фондів, державними та муніципальними унітарним підприємством);

- приватні (вкладення коштів фізичними особами, а також організаціями недержавної форми власності);

- іноземні (вкладення, здійснювані іноземними державами, юридичними та фізичними особами).

Аналіз структури інвестицій має важливе значення, бо дозволяє виявити тенденції у використанні інвестицій і розробити ефективну інвестиційну політику [8].

Т. Гринько розглядає інноваційний потенціал, як сукупність природних і трудових ресурсів, організаційних та інформаційних компонентів, матеріальних умов, що функціонують як єдине ціле в умовах впливу факторів зовнішнього середовища з метою вирішення завдань інноваційної діяльності [9, с. 56].

Складові інноваційного потенціалу:

- інтелектуальні ресурси (патенти, ліцензії, технологічна документація тощо);

- матеріальні ресурси - технологічне та лабораторне устаткування;

- фінансові ресурси - власний, позичковий, венчурний капітал тощо;

- трудові ресурси - кваліфіковані кадри;

- інфраструктурні ресурси - техніко-технологічні підрозділи, патентно-правові відділи тощо [10].

Конкурентоспроможний інноваційний потенціал полягає у взаємодії таких економічних відносин за яких реалізовується активне інноваційне функціонування підприємств. Отже, повинно існувати таке середовище, що забезпечить підтримку учасників ринку, а це стає можливим завдяки участі держави у інвестиційно-інноваційних відносинах [11, с. 315].

Сприятливі передумови для інноваційного розвитку досягаються завдяки ресурсозабезпеченості підприємства. Екстенсивний шлях розвитку економіки призводить до неефективного використання ресурсів, а внаслідок цього - нестачі ресурсів. Бережне використання ресурсів забезпечує формування конкурентоспроможного інноваційного потенціалу, що стимулює розвиток суб'єктів господарювання [12, с. 457].

Підприємницька та інноваційна діяльність не обов'язково повинна проводитися на постійній основі , тим більше в малих підприємствах , де така постановка справи найчастіше неможлива . Однак необхідно призначити працівника , персонально відповідального за успіх інновацій . Він повинен відповідати за своєчасне виявлення і заміну застарілої продукції , техніки , технології, за всебічний аналіз виробничо-господарської діяльності , рентгенограму бізнесу , за розробку інноваційних заходів . Працівник , відповідальний за інноваційну діяльність , повинен бути обличчям досить авторитетним на підприємстві [13] .

Інвестиційні та інноваційні процеси слід розглядати не окремо, а в комплексі, що призводить до необхідності побудови інноваційно-інвестиційної моделі, яка поєднує інвестиційні та інноваційні принципи, методи та механізми реалізації, критерії прийняття інноваційно-інвестиційних рішень [14].

1.2 Стратегія і методи оцінки ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства

Стратегія управління інвестиційно-інноваційною діяльністю підприємства - це розробка стратегії, за якою визначаються найдоцільніші способи та шляхи вкладення інвестиційних ресурсів у процес, який спрямований на впровадження науково-технічних розробок з метою освоєння випуску конкурентоспроможної інноваційної продукції та покращення її якості, постійне удосконалення технології виготовлення та зайняття оптимальної ніші підприємством як на внутрішньому так і зовнішньому ринках [15, с. 48].

Інвестиційно-інноваційна стратегія - це не лише стратегія, що дає змогу отримувати додатковий прибуток, а й спосіб формувати, утримувати та розвивати конкурентні переваги на привабливих ринках. Проте вона завжди пов'язана з ризиком повної або часткової втрати вкладених коштів для досягнення поставлених цілей [16, с. 188].

Для реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії на підприємстві важливе значення мають джерела фінансування, а саме зовнішні та внутрішні [17, c. 77]. Залучення зовнішніх джерел, таких як інвестицій та кредитів досить проблемне, оскільки в умовах падіння обсягів промислового виробництва, що продовжується в більшості галузей господарства України, більшість підприємств або є боржниками, або працюють нестабільно. Внутрішні джерела фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності визначаються обсягом прибутку і дають стимул для розширення зовнішніх джерел [18, с. 55].

За сучасних умовах існування підприємств в основі стратегічного управління інвестиційно-інноваційної діяльності повинно лежати комплексне забезпечення управління ресурсами на всіх стадіях виробництва, тобто такими ресурсами, як НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи), фінансовими, матеріальними та нематеріальними, а також самим вагомим ресурсом, як персонал [19, с. 192].

Для того щоб стратегія управління інвестиційно-інноваційною діяльністю була комплексною та ефективною необхідно щоб в її складі були окремо розглянуті маркетингова та технічна політика підприємства, політика структурних змін, а також політика в сфері НДДКР (Рис. 1.1).

Рис. 1.1 Складові ефективної розробки інноваційно-інвестиційної стратегії в сучасних умовах господарювання

Наведена послідовність складових дозволяє охопити найважливіші складові діяльності підприємства, які безпосередньо стосуються: розроблення та реалізації стратегії розвитку і поведінки у зовнішньому середовищі, розробки та реалізації стратегії відносно до продукції, яку створює підприємство, розроблення та реалізації стратегії відносно до персоналу організації, розробки та реалізації стратегії відносно до вироблених цілей підприємства [20, с. 38].

Процес формування інвестиційно-інноваційної стратегії підприємства проходить певні етапи:

- визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії;

- визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

- розробка найбільш доцільних шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

- конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження передбачає встановлення послідовності та строків досягнення окремих цілей та завдань;

- оцінювання розробленої інвестиційної стратегії [21].

Основною метою інвестиційно-інноваційної діяльності є забезпечення ефективного здійснення стратегії підприємства, яка досягається шляхом реалізації таких завдань:

1) досягнення високих темпів економічного розвитку підприємства;

2) максимізація доходів (прибутків) від інвестиційної діяльності;

3) мінімізація інвестиційних ризиків;

4) забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності підприємства [22].

Кожне підприємство унікальне, тому і процес вироблення стратегії специфічний, тому що залежить від позиції підприємства на ринку, динаміки її розвитку, потенціалу, поведінки конкурентів, характеристик виробленого нею товару або послуг, стану економіки та ін.. У той же час є основоположні моменти, дозволяють виділити деякі узагальнені принципи вироблення стратегії. Вибір стратегії здійснюється керівництвом підприємства на основі аналізу ключових факторів, що характеризують її стан і стан портфеля продукції. З ключових факторів, насамперед, досліджуються сильні сторони галузі і сильні сторони підприємства, що є найчастіше вирішальними при виборі стратегії. Необхідно прагнути до максимального використання наявних можливостей. При цьому важливо шукати шляхи розгортання бізнесу в нових галузях, що володіють потенційними задатками для росту.

Суттєво впливають на вибір інвестиційно-інноваційної стратегії фінансові можливості підприємства. Такі кроки в поведінці підприємств, як вихід на недосліджені ринки, розробка нового продукту або перехід у нову галузь, вимагають значних фінансових витрат. Тому підприємства, що мають великі фінансові ресурси або володіють легким доступом до них, знаходяться в набагато кращому становищі для вибору варіантів стратеги [24].

Формування інвестиційно - інноваційної стратегії є доволі тривалим і творчим процесом. Воно базується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності і кон'юнктури інвестиційного ринку в цілому та в розрізі окремих його сегментів. Складність цього процесу полягає в тому, що здійснюється постійний пошук і оцінка альтернативних варіантів інвестиційних рішень, найповніше відповідаючи іміджу підприємства. Певна складеність є і в тому, що стратегія не є незмінною, потребує постійного корегування з врахуванням зміни зовнішніх умов та нових можливостей росту підприємства [25].

Оцінка стратегії проводитись за наступними напрямками:

1) відповідність обраної стратегії стану і вимогам суб'єктів оточення. Перевіряється те, наскільки стратегія ув'язана з вимогами з боку основних суб'єктів оточення, циклу продукту, чи приведе реалізація стратегії до появи нових конкурентних переваг і т.д.;

2) відповідність обраної стратегії потенціалу і можливостям фірми. В даному випадку оцінюється те, наскільки обрана стратегія відповідає можливостям персоналу, фінансовим ресурсам фірми, чи дозволяє існуюча структура фірми успішно реалізувати стратегію, чи вивірена програма реалізації в часі і т.п.;

3) прийнятність ризику, закладена в стратегії. Оцінка виправданості ризику перевіряється по трьох напрямках: реалістичність передумов, закладених в основу вибору стратегії; негативні наслідки для фірми, до яких може привести провал стратегії; виправданість при можливому позитивному результаті ризику втрат від провалу в реалізації стратегії;

4) ефективність стратегії оцінюється за наступними показниками: економічний ефект, чистий прибуток, термін окупності інвестицій, обсяг продажів на внутрішньому і зовнішньому ринку; соціальний ефект; екологічний ефект і т.п.

Залежно від мети інвестування, типу управління, характеру економічної ситуації та багатьох інших факторів можна виокремити різні інвестиційні стратегії. До групи базових належать:

- стратегія збереження - рекомендується інвесторам, які не бажають ризикувати своїм капіталом, а також тим, хто не впевнений у строках інвестування. Оптимальним варіантом стратегії є той, що передбачає термінове виведення основної частини коштів (до 80-90 %) з інвестиційного ринку протягом року;

- стратегія накопичення - орієнтована на інвесторів, які не бажають ризикувати. Мета стратегії - поступовий приріст капіталу, зіставний із дохідністю за безризиковим фінансовим інструментом;

- стратегія поміркованого росту - рекомендується для інвесторів, які передбачають отримати високі доходи при обмежені потенційних ризиків;

- стратегія агресивного росту - передбачає отримання максимально можливу дохідність на вкладений капітал за короткий період [26].

Оптимальна інвестиційно-інноваційна стратегія має відповідати таким критеріям:

-- інвестиційна привабливість запропонованих стратегією регіонів, галузей та ринків;

-- взаємоузгодженість та взаємозв'язок стратегічних цілей, завдань і програм;

-- низька чутливість стратегії до змін у зовнішньому середовищі (можливість максимально визначити чутливість до змін);

-- прийнятний часовий діапазон реалізації стратегії;

-- відсутність суттєвих перешкод на шляху до реалізації стратегії;

-- прийнятний рівень інвестиційних і фінансових ризиків;

-- адекватне ресурсне та організаційне забезпечення стратегії [27].

На основі проведеного аналізу та оцінки можливих варіантів приймається остаточне рішення про вибір найбільш доцільною стратегії [24].

Інвестиційно-інноваційна діяльність підприємства спрямована, насамперед, на підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається (послуг). Споживчі властивості і ціна є головними складовими конкурентоспроможності товару (послуги). Однак ринкові перспективи товарів пов'язані не тільки з якістю і витратами виробництва. Причиною успіху або невдачі товару можуть бути й інші нетоварні фактори, такі, як рекламна діяльність, престиж підприємства, пропонований рівень обслуговування [28].

Як показує досвід, невеликі підприємства особливо активно діють у виробництві товарів, що проходять стадії формування ринку і виходу з нього. Справа в тому, що велике підприємство зазвичай неохоче йде першим на виробництво принципово нової продукції. Наслідки можливої невдачі для неї набагато важче, ніж для невеликої знову утвореного підприємства. І якщо мова йде не про фундаментальні розробки в області технології, а про доведення оригінальної ідеї нового виробу до стадії матеріального втілення, то це цілком під силу відносно невеликим підприємствам-новаторам.

Таким чином, спеціалізація малих підприємствах на роботі з товарами, що перебувають на конкретних стадіях життєвого циклу, породжується прагненням підприємства найбільш ефективно використовувати свій потенціал і забезпечити конкурентоспроможність товару на ринку [29]. Методи оцінки ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства - це способи визначення доцільності довгострокового вкладення інвестицій у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності. Інвестиційно-інноваційна діяльність, включаючи пропозиції по розробці нової продукції, повинні піддаватися постійному і детальному аналізу з погляду кінцевих результатів [30].

Процес комплексного оцінювання ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства можна здійснювати за етапами (Рис. 1.2.).

Рис. 1.2 Етапи оцінювання ефективності інвестиційно-інноваційної діяльності фірми

Одним із найскладніших етапів оцінювання ефективності інновацій є побудова системи моніторингу зовнішнього оточення фірми, тобто системи постійного спостереження за напрямами й досягненнями науково-технічного прогресу в конкретній та суміжній галузях. На цьому етапі фахівці фірми вивчають можливості:

- використання нових знань та інтелектуальних продуктів;

- виробництва продукції на основі нових, більш прогресивних технологічних процесів;

- застосування нових видів основних засобів і сировинних ресурсів;

- виготовлення інноваційної продукції;

- зміни продуктового портфеля;

- впровадження сучасних організаційно-технічних рішень виробничого, комерційного характеру тощо [31].

Критеріями для визначення ефективності інвестиційної діяльність підприємства можуть бути: прибуток, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін.

Найбільш розповсюдженими методами оцінки інвестицій є:

- метод окупності;

- метод простої норми прибутку;

- метод дисконтування коштів;

- чистої поточний вартості;

- крапка беззбитковості;

- використання аналізу динамічності й імовірності.

Однак вибір методів і критеріїв оцінки залежить від специфіки діяльності підприємства, закладених у ньому інновацій, типу галузі і ряду інших факторів [30].

Таблиця 1.1 Фінансові показники оцінки інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства

№	Назва коефіцієнта	Формула	Нормативне значення
1	Коефіцієнти ліквідності
1.1	Коефіцієнт поточної ліквідності	Сума оборотних активів, витрати майбутніх періодів / Поточні зобов'язання	1,5
1.2	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Сума грошових коштів, поточні фінансові інвестиції/Поточні зобов'язання	0,2-0,35
1.3	Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Позиковий капітал	> 1
2	Коефіцієнти фінансової стійкості
2.1	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Власний капітал / Баланс	>0,5
2.2	Коефіцієнт фінансової залежності	Баланс / сума власного капіталу, забезпечення подальших виплат і платежів, доходи майбутніх періодів	= 2
2.3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Власний капітал - необоротні активи / Власний капітал	>0,1
2.4	Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Позиковий капітал / Баланс	>0,5
2.5	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Довгострокові пасиви / Довгострокові пасиви + Власний капітал	Зростання показника в динаміці - негативна тенденція
2.6	Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Позикові кошти / Власний капітал	Збільшення показника - зниження фінансової стійкості
3	Коефіцієнти ділової активності
3.1	Коефіцієнт загальної оборотності капіталу	Виручка від реалізації / Баланс	Зростання показника - сприятлива тенденція
3.2	Коефіцієнт оборотності готової продукції	Виручка від реалізації / Середній за період розмір готової продукції	Зростання показника - сприятлива тенденція
3.3	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації / Середньорічна вартість чистої дебіторської заборгованості	Зменшення показника - сприятлива тенденція
3.4	Середній період обороту дебіторської заборгованості	Тривалість періоду / Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Зменшення показника-сприятлива тенденція
3.5	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації / Середньорічна вартість чистої кредиторської заборгованості	Зменшення показника - сприятлива тенденція
3.6	Середній строк обороту кредиторської заборгованості	Тривалість періоду / Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Зменшення показника - сприятлива тенденція
3.7	Коефіцієнт оборотності власних коштів	Виручка від реалізації готової продукції / Середньорічна вартість власних засобів	Зростання показника - сприятлива тенденція
4	Коефіцієнти прибутковості
4.1	Чиста норма прибутку	Прибуток після сплати податків / Чистий обсяг продажу	Зростання показника - сприятлива тенденція
4.2	Загальний дохід на активи	Прибуток після сплати податків / Підсумок балансу по активах	Зростання показника - сприятлива тенденція

Методи оцінки інвестиційних проектів не у всіх випадках можуть бути єдиними, тому що інвестиційні проекти досить значно різняться за масштабами витрат, термінів їх корисного використання, а також по корисним результатам. До дрібних інвестиційним проектам можна застосовувати найпростіші способи розрахунку.

У той же час реалізація більш масштабних інвестиційних проектів (нове будівництво, реконструкція тощо), що вимагають великих інвестиційних витрат, викликає необхідність врахування великої кількості факторів і, як наслідок, проведення більш складних розрахунків, а також уточнення методів оцінки ефективності. Чим масштабніша інвестиційний проект і чим більше значних змін він викликає в результатах господарської діяльності підприємства, тим точніше повинні бути розрахунки грошових потоків і методи оцінки ефективності інвестиційного проекту [23].

Та обставина, що рух грошових потоків, викликане реалізацією інвестиційних проектів, відбувається протягом ряду років, ускладнює оцінку їх ефективності. З урахуванням того, що впровадження інвестиційних проектів протягом тривалого періоду часу впливає на економічний потенціал і результати господарської діяльності підприємства, помилка в оцінці їх ефективності показує значні фінансові ризики і втрати.

Економічній науці відомі кілька основних причин розбіжності між проектними і фактичними показниками ефективності інвестиційних проектів. До першої групи причин належить свідоме завищення ефективності інвестиційного проекту, обумовлене суб'єктивною позицією окремих учених, науковців і фахівців підприємства та їх боротьбою за обмежені фінансові ресурси. Друга група причин обумовлена недостатнім урахуванням факторів ризику та невизначеності, що виникають в процесі використання інвестиційних проектів [32].

1.3 Оцінка інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств в Україні

З підсиленням інтересу дослідників до теорії економічного зростання, особливо до проблем довгострокового зростання, з'явилося декілька теоретичних моделей, в яких науково - технічний прогрес розглядається як один з ендогенних факторів економічного підйому (моделі Н. Стоукі, Р. Лукаса, П. Ромера, Г. Гроссмана, Е. Хелпмана). Зокрема, з дією цього фактора дослідники пов'язують розрив в темпах зростання між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, вважаючи, що саме інвестиції у розвиток науки, техніки та в людський капітал обумовлюють ефект економічного підйому.

Інвестиції відіграють суттєву роль у будь - якій країні, для України ж їх значення важко переоцінити. Одне із завдань, що стоїть перед Україною, полягає в створенні необхідних і сприятливих умов для інтенсифікації економічного зростання, підвищення якості життя населення.

Таблиця 1.2 Прямі іноземні інвестиції в економіці України з країн ЄС (млн. дол. США)

	Обсяги прямих інвестицій на
	01.01.2013	31.12.2013
Всього з країн ЄС	43546,4	44423,0
Австрія	3402,6	3257,5
Бельгія	73,3	73,8
Болгарія	24,0	22,9
Велика Британія	2553,6	2714,1
Греція	466,3	338,2
Данія	197,2	174,0
Естонія	172,7	183,2
Ірландія	168,4	70,9
Іспанія	70,7	68,2
Італія	1027,6	1267,8
Кіпр	17748,6	19035,9
Латвія	80,6	87,4
Литва	344,5	354,0
Люксембург	566,1	680,5
Мальта	41,9	53,2
Нідерланди	5188,5	5561,5
Німеччина	6120,9	6291,8
Польща	917,0	845,4
Португалія	15,6	15,8
Румунія	24,4	25,0
Словаччина	70,4	103,0
Словенія	33,1	36,4
Угорщина	685,8	689,4
Фінляндія	100,4	118,2
Франція	1766,6	1825,8
Хорватія	2,7	2,7
Чехія	81,0	80,8
Швеція	1602,2	445,7
Всього в Україні	55296,8	58156,9

За даними комітету статистики України [33] упродовж останніх років лише незначна частина підприємств України здійснювала інноваційну діяльність. Однією з основних причин цього є те, що пріоритетними джерелами інвестування інновацій є власні кошти підприємств та отримані кредити, що змушує йти на великий ризик в умовах невизначеності [33].

Якщо брати до уваги дані 2013 року, у цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, за 2012 рік склав 40065,6 млн. дол., а в 2013 році збільшився і склав 44423,0. Більша частина інвестицій надійшла з 28 країн світу.

До десятки основних країн - інвесторів входять : Кіпр (17748,6), Німеччина (6120,9), Нідерланди (5188,5), Австрія (3402,6), Велика Британія (2553,6), Франція (1766,6), Швеція (1602,2), Італія (1027,6), Польша (917,0), Угорщина (685,8). Як бачимо, ці країни є основними інвесторами і на сьогоднішній день.

Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.12.2013 рік зображено на Рис.1.3. [34].

Рис. 1.3. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.12.2013 рік

Таблиця 1.3

Прямі інвестиції з України в економіці країн ЄС (млн.дол. США)

	Обсяги прямих інвестицій на
	01.01.2013	31.12.2013
Всього у країни ЄС	6046,6	6060,7
Австрія	5,3	6,1
Італія	0,4	0,4
Кіпр	5811,0	5818,5
Латвія	95,5	98,8
Нідерланди	13,5	14,2
Німеччина	9,1	9,4
Польща	54,2	56,4
Угорщина	4,2	12,2
Франція	0,2	0,2
Всього з України	6483,3	6575,3

Аналізуючи дані комітету статистики України можна побачити, що Україна майже в 7 разів менше проводить інвестиційну політику в інші країни.

До основних країн інвестованих Україною входять : Кіпр (5818,5), Латвія (98,8), Польша (56,4), Нідерланди (14,2), Угорщина (12,2), Німеччина (9,4), Австрія (6,1), Італія (0,4), Франція (0,2).

Рис. 1.4. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.12.2013 рік

Однією з причин уразливості української економіки також є те, що інвестиції направляються, в основному, в сферу послуг. Наприклад, у 2007 році частка вкладень в основний капітал промисловості склала всього 34, 1 % від загальних інвестицій, в сільське господарство - 5, 1 %. У той же час в операції з нерухомістю і будівництво було вкладено 23, 7 % інвестицій, в транспорт і зв'язок - 16, 8 %, в торгівлю - 9, 4 %. Це так само є негативним явищем, оскільки величезну роль в розвитку економіки держави відіграє саме розвиток виробничої сфери [35, c. 10].

У перші 9 місяців 2008 року економікою України освоєно 81 561, 3 млн. грн., з яких 37, 2 % спрямовано в промисловість, 21, 7 % - на операції з нерухомістю, 14, 6 % - у діяльність транспорту та зв'язку, 8, 9 % - у внутрішню торгівлю, 6, 2 % - в сільське господарство, 2, 2 % - у фінансовий сектор [34].

Найбільш інвестиційно привабливими в Україні є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі, металургія та обробка металу, машинобудування, транспорт та зв'язок , фінансова діяльність, харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів [36, с. 39].

У 2012 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6013,1 млн. дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Обсяг унесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 31 грудня 2012 р. становив 54462,4 млн. дол., що на 8,2% більше обсягів інвестицій на початок 2012 р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1199,3 дол. Прямі інвестиції з України були здійснені в 49 країн світу. Найбільші обсяги капіталу ($5 810,5 млн.) спрямовано до Кіпру. До Росії внесено $292,5 млн., Латвії - $95,5 млн., Польщі - $54,2 млн., Грузії - $32,8 млн., Британських Віргінських островів - $25,8 млн., до Казахстану - $25 млн. [37].



Рис. 1.5 Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України та з України в економіку інших країн світу (млн. дол. США) [37]

Проте така динаміка не дає пояснення - чи справді вітчизняна економіка є такою привабливою для іноземних інвесторів. Тому, при визначенні майбутніх векторів інвестиційного розвитку України важливим питанням, що потребує вирішення, є виважена політика держави щодо інвестицій з країн, на території яких діє пільговий режим діяльності, в тому числі й оподаткування, що ставить під сумнів джерела походження інвестицій з таких країн [38].

Науковці виділяють наступні переваги від залучення іноземних інвестицій у національну економіку: вони є джерелом додаткового продуктивного капіталу; ефективний спосіб інтеграції перехідних економік у систему світового гос­подарства; фактор інституціональної трансформації в перехідних економіках; підтримують та активізують інші форми фінансування; сприяють здійсненню реструктуризації економіки, створюють додаткові робочі місця, збільшують реальні доходи працівників [39, с. 69].

Разом з тим, оцінювати важливість іноземних інвестицій для країни, недостатньо лише на основі показників динаміки інвестиційних потоків, адже вони упускають якісний аспект, тобто ефект доцільності та важливості таких інвестицій для національної економіки. Вважаємо, що вкладення іноземних інвестицій повинно мати економічний ефект, причому за своєю економічною суттю не завжди вкладення забезпечують віддачу у той же рік, тобто присутній пролонгований характер. Для такої оцінки використаємо дані про іноземні інвестиції, вкладені в Україну за видами економічної діяльності (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за видами економічної діяльності (млн. дол. США)

	2008 р.	2009 р.	20010 р.	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Сільське господарство та мисливство	557,1	803,2	871,4	833,7	813,4	800,7
Добувна промисловість	1059,5	1001,8	1128,1	1207,7	1492,4	1548,4
Переробна промисловість	6928	6328	7740,8	12488,1	13956,8	14078,7
Виробництво та розподілення електроенергії, газу, води	137,5	126,7	153	346,8	689,5	1539,7
Будівництво	1619,2	2052,9	2212,9	2339,2	2992,7	974,1
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів	3056,4	3718,4	4224,6	4764,5	5193,5	6003
Діяльність транспорту та зв'язку	1276,9	1281	1506,3	1711,2	2931,9	3015,7
Фінансова діяльність	4793,9	7154,8	8968,4	15059,5	16318,5	16105,6
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг, надання послуг підприємцям	2250,6	3570,7	4065	4754,1	5721,5	9058,5
Державне управління	2	0,4	0,5	0,5	0	0,1
Освіта	18,1	13,3	13,8	16,8	9,1	6
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	203,4	123,8	120,8	131,2	134,4	129,7
Інші види економічної діяльності	712,6	921	960,1	1054,7	1085,6	1211,2

Щодо іноземних інвестицій, то їх залучення у сільське господарство має значний вплив на створення доданої вартості, причому ефект зростає з часом, тоді як зайнятість населення зростає лише через три роки після вкладення. Разом з тим, основними факторами, що негативно впливають на інвестування в аграрний сектор економіки України, визначають: фактор сезонності; залежність від кліматичних умов; тривалість періоду обігу капіталу; високий ризик капіталовкладень; великі затрати аграрного виробництва та ін. [40, с. 7].

Впродовж останніх років інвестування у будівництво демонструють нестійку динаміку залучення, про що й свідчать наведені дані про їх обсяги. Щодо іноземних інвестицій, то їх вкладення має більший ефект порівняно із інвестиціями в основний капітал, причому, вплив на валову додану вартість збільшується через рік після вкладення.

Фінансова діяльність є одним із видів економічної діяльності, де обсяги іноземних інвестицій зросли за останні шість років більш ніж у 3 рази, проте їх позитивний вплив на формування валової доданої вартості не виявлено за винятком працевлаштування населення через два роки після інвестування. Очевидно це пов'язано із спекулятивним характером інвестиційних потоків. Аналогічна ситуація і з інвестиціями в основний капітал в операції з нерухомим майном, вони не демонструють позитивного впливу на створення доданої вартості, натомість вплинули на працевлаштування населення у даній сфері [41, с. 183].

Висновки до 1 розділу

Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку). Інновації - це діяльність, спрямована на пошук і реалізацію інновацій в цілях розширення асортименту і підвищення якості продукції , вдосконалення технології та організації виробництва.

Критеріями для визначення ефективності інвестиційної та інноваційної діяльність підприємства можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень.

Однак вибір методів і критеріїв оцінки залежить від специфіки діяльності підприємства, закладених у ньому інновацій, типу галузі і ряду інших факторів. Найбільш розповсюдженими методами оцінки інвестицій є:

- метод окупності;

- метод простої норми прибутку;

- метод дисконтування коштів;

- чистої поточний вартості;

- крапка беззбитковості;

- використання аналізу динамічності й імовірності.

В Україні спостерігається велика різниця між попитом і пропозицією на інвестиції. Найбільш інвестиційно привабливими в Україні є такі види економічної діяльності: оптова торгівля і посередництво в торгівлі, металургія та обробка металу, машинобудування, транспорт та зв'язок , фінансова діяльність, харчова промисловість та переробка сільськогосподарський продуктів. Українські підприємства активніше, ніж в 2005 році, впроваджували на своїх виробництвах інновації у вигляді машин, устаткування, а також майже втричі збільшили кількість придбаних нових технологій.

ризик інвестиційний ефективність інноваційний

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЕМСТВА

2.1 Оцінка ефективності інвестиційно - інноваційної діяльності підприємства ПРАТ «ПОН»

Об'єктом дослідження під час написання бакалаврської роботи обране ПРАТ «ПОН». На загальний зборах 1994 р. було вирішено створити закрите акціонерне товариство «ПОН» . Кількість акціонерів складає 87 осіб, а його статутний фонд - 160 тис. грн.( на даний час за рішенням експертів він сягає більше 1,5 мільйона грн.). Місце знаходження: Україна, Запорізька обл., пгт. Приазовське, вул. Горького 24.

Підприємство включає наступні побутові послуги:

- Ремонт и виготовлення взуття;

- Ремонт і виготовлення текстильних і хутряних виробів, головних уборів;

- Ремонт побутових машин і приладів;

- Побудова і ремонт житлових приміщень на замовлення населення;

- Технічне обслуговування і ремонт радіоелектронної апаратури , телевізорів , програвачів;

- Виготовлення ювелірних виробів;

- Ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, що належать громадянам ;

- Виготовлення і ремонт меблів ;

- Хімічна чистка та фарбування , послуги пралень;

- Послуги переробки сільськогосподарської продукції та сільськогосподарської сировини , інші сільськогосподарські послуги ;

- Послуги перукарень.

Керуючим органом є загальні збори акціонерів, які обирають правління, займаються господарською діяльністю підприємства, здійснюють контроль за діяльністю правління. Підприємство має достатньо потужний технологічний процес, і є досить конкурентоспроможним.

Оцінка фінансового стану підприємства проводиться на базі ПРАТ «ПОН». Для аналізу стану підприємства оцінюємо обсяг і структуру майна. Його майно відображається в активі балансу підприємства і представлено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ПРАТ «ПОН» за 2012 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолют не відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
Майно - всього	6683,2	100	5508	100	-1175	0,00
1. Необоротні активи	2374,2	35,52	2446	44,41	71,8	8,88
1.1.Нематеріальні активи			3,2	0,06	3,2	0,06
1.2. Основні засоби	2374,2	35,52	2442,8	44,35	68,6	8,83
2. Оборотні активи	1071,2	16,03	433,2	7,86	-638	-8,16
2.1. Дебіторська заборгованість	212,4	3,18	164,4	2,98	-48	-0,19
2.2. Грошові активи	651,2	9,74	18,4	0,33	-632,8	-9,41

Майно підприємства складається з оборотних і необоротних активів. За даними таблиці можна сказати, що на початку 2012 року необоротні активи займали 35,52%, а на кінець періоду 44,41%. На кінець періоду їхній обсяг збільшився на 8,88%, що є сприятливим для підприємства, оскільки грошові кошти спрямовуються на його розширення.

Збільшення необоротних активів призвело до зменшення оборотних активів.



Рис. 2.1. Структура майна підприємства у 2012 році

Спостерігається зменшення оборотних засобів (товарні запаси, готова продукція, виробничі запаси) на 8,16%, що є позитивною тенденцією для підприємства. Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 6683,2 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 1175 тис. грн. і складав 5508 тис. грн.

Для подальшого аналізу фінансового стану оцінюємо обсяг, структуру і динаміку основного капіталу підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу ПРАТ «ПОН» за 2012 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	4471,2	100	3145	100	-1326	0,00
1. Власний капітал	3323,6	74,33	2708,8	86,13	-614,8	11,80
1.1. Власний оборотний капітал	947,2	21,18	98,8	3,14	-848,4	-18,04
2. Зобов'язання	95	2,12	164	5,21	69	3,09
2.1.Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	0	0,00
2.2. Поточні зобов'язання	95	2,12	164	5,21	69	3,09
2.2.1.Кредиторсьа заборгованість	10,4	0,23	9,4	0,30	-1	0,07

Капітал підприємства складається з власного капіталу і зобов'язань. За даними таблиці можна сказати, що власний капітал на початку звітного періоду становив 74,33%, а на кінець періоду він зменшився на 11,8% і склав 86,13%. Зобов'язання підприємства порівняно з початком року збільшились на 3,09%.

Проведений аналіз свідчить про неплатоспроможність підприємства і зменшення можливості залучення додаткового капіталу, необхідного для фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.3.

Аналіз обсягу структури і динаміки майна ПРАТ «ПОН» за 2013 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн.	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн	% до підсумку	тис. грн	% до підсумку
Майно - всього	5508	100	11675	100	6167	0,00
1. Необоротні активи	2446	44,41	4687,6	40,15	2241,6	-4,26
1.1.Нематеріальні активи	3,2	0,06	2,8	0,02	-0,4	-0,03
1.2. Основні засоби	2442,8	44,35	4684,8	40,13	2242	-4,22
2. Оборотні активи	433,2	7,86	1246,2	10,67	813	2,81
2.1. Дебіторська заборгованість	164,4	2,98	94	0,81	-70,4	-2,18
2.2. Грошові активи	18,4	0,33	960	8,22	941,6	7,89

Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 5508 тис. грн., а на кінець звітного періоду майно збільшилось на 6167 тис. грн. і становило 11675 тис. грн. За 2013 рік необоротні активи зменшились на 4,26%, на початок періоду займали 44,41%, а на кінець періоду займали 40,15% . Зменшення необоротних активів і збільшення оборотний є негативним для підприємства, оскільки воно не спрямовує кошти на розширення підприємства.

Рис. 2.2 Структура майна підприємства у 2013 році

Спостерігається збільшення оборотних засобів (товарні запаси, готова продукція, виробничі запаси) на 2,81%, що негативно впливає на підприємства, оскільки кошти також не можуть спрямовуються на розширення підприємства. Загальний обсяг майна підприємства на початок звітного періоду становив 6683,2 тис. грн., а на кінець періоду він зменшився на 1175 тис. грн. і складав 5508 тис. грн.

Таблиця 2.4

Аналіз обсягу, структури і динаміки капіталу ПРАТ «ПОН» за 2013 р.

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Абсолютне відхилення по сумі, тис. грн	Абсолютне відхилення по структурі %
	тис. грн.	% до підсумку	тис. грн.	% до підсумку
Капітал підприємства	3345	100	4031	100	686	0,00
1. Власний капітал	2808,8	83,97	2670,8	66,26	-138	-17,71
1.1. Власний оборотний капітал	198,8	5,94	-5271	-130,77	-5470	-136,70
2. Зобов'язання	164	4,90	3254,6	80,74	3090,6	75,83
2.1.Довгострокові зобов'язання					0	0
2.2. Поточні зобов'язання	164	4,90	3254,6	80,74	3090,6	75,84
2.2.1.Кредиторсьа заборгованість	9,4	0,28	122,4	3,04	113	2,756

Зменшення власного капіталу свідчить про недостатню платоспроможність підприємства. Збільшення зобов'язань на початок звітного періоду становить 4,9%, а на кінець періоду вони збільшилися на 75,83% і складав 80,74%. Збільшення зобов'язань більше ніж в 15 разів свідчить про неспроможність підприємства розрахуватися з кредиторами за свої борги.

Для подальшого аналізу фінансової стійкості підприємства розраховується динаміка показників фінансової стійкості.

Таблиця 2.5 Динаміка показників фінансової стійкості ПРАТ «ПОН» за 2012-2013 рік

Показники	Характеристика	Оптим. значення	На початок 2012 року	На кінець 2012 року	На початок 2013 року	На кінець 2013 року
Коефіцієнт автономії	Характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх запозичень. Ф1 р.380:р.640	>0,5	0,96	0,94	0,94	0,45
Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу	Характеризує фінансову стійкість підприємства. р.380:(р.480+ р.620)	>1,0	34,99	17,12	17,12	0,82
Коефіцієнт фінансової залежності	Зростання цього показника обумовлює збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства (р.640-р.380):р.640	<0,5	0,04	0,02	0,02	0,6
Коефіцієнт маневреності	Показує, яке частина власного капіталу використовується для фінансування по точної діяльності. р.380:р.260	>0,4	3,1	6,48	6,48	2,14
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	Показує, яка частина оборотних активів забезпечується за рахунок власних засобів (р.380-р.080): р.260	>0,1	0,89	0,84	0,84	-1,62

За даними таблиці 2.5 можна зробити наступні висновки.

Аналізуючи коефіцієнт автономії, ми бачимо, що на протязі 2012 року він находився в проміжку 0,94-0,96. А в кінці 2013 цей показник був дещо менший від норми, що свідчить про необхідність залучення додаткових коштів.

Коефіцієнт співвідношення власного і залученого капіталу на протязі 2012 року перевищував норму майже в 25 разів, що характеризую фінансову стійкість підприємства. В кінці 2013 року цей показник був нижчий на 0,18 від оптимального значення.

Коефіцієнт фінансування за 2012-2013 року дуже низький, що свідчить про дуже малу залежність підприємства від кредиторів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу на протязі 2012-2013 років перевищує норму і показує, що підприємство має чудовий фінансовий стан та відбувається збільшення його прибутковості.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами в 2012 році перевищує оптимальне значення, а отже оборотні активи фінансуються за рахунок власних засобів. В кінці 2013 року відбувається фінансування активів за рахунок позичкових коштів.

Коефіцієнти ліквідності в оцінці фінансового стану підприємства є найбільш важливими. Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками.

Виходячи з цього, розрізняють:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт швидкої (проміжної)ліквідності;

- коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності.

Проведемо даний аналіз показників ліквідності для ПРАТ «ПОН» за період 2012-2013 року (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка показників ліквідності ПРАТ «ПОН» за 2012-2013 рік

Показники	Характеристика	Оптим. значення	На початок 2012 року	На кінець 2012 року	На початок 2013 року	На кінець 2013 року
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість р.230+р.240/р.620	>0,2	6,85	0,11	0,11	0,29
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів р.260-(р.100+р.110+р.120+р.130+р.140)/р.620	>0,7	9,4	1,43	1,43	0,33
Коефіцієнт поточної ліквідності	Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року р.260/р.620	>1,5	11,28	2,6	2,6	0,38

За даними таблиці 2.6 можна зробити наступні висновки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має погасити негайно. Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. На початок 2012 цей показник вище норми, однак в кінці 2012 і 2013 рік він не нижчий за оптимальне значення, що негативно впливає на підприємство. Оскільки воно не в змозі негайно погасити свої боргові зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, на відміну від попереднього коефіцієнта, враховує якість активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Значення даного показника протягом 2012-2013 років є негативним для підприємства, тобто почали зменшуватись поточні активи. На початку 2012 року цей коефіцієнт становив 9,4, а в кінці 2013 році знизився і становив 0,33. Для підприємства падіння швидкої ліквідності повинно було б послужити першим сигналом погіршення загального фінансового стану.