Проаналізуємо депозити домашніх господарств України у розрізі валют в 2005-2011 рр. Обсяг депозити домашніх господарств України у розрізі валют представлений в таблиці 2.3.

За даними таблиці можна побачити, що за визначений період депозити домашніх господарств збільшилися з 74,8 млрд. в 2005 році до 310,4 млрд. грн. в 2011 р. тобто більше ніж в 4 рази.

Таблиця 2.3 - Депозити домашніх господарств України у розрізі валют (залишки коштів на кінець періоду) в 2005-2011 рр [33]. млн.грн.

Період	Усього	у тому числі у розрізі валют
		гривня	долар США	євро	росій-ський рубль	інші валюти
2005	74 778	43 688	26 372	4 615	20	83
2006	108 860	59 889	40 848	7 909	27	186
2007	167 239	102 379	48 808	15 514	57	480
2008	217 860	110 016	75 461	31 134	81	1 169
2009	214 098	101 081	78 627	33 126	133	1 131
2010	275 093	142 924	96 092	34 330	295	1 452
2011	310 390	160 530	114 859	31 620	493	2 889

Обсяг депозитів стабільно збільшувався за винятком 2009 року: зменшився всього на 3,8 млрд. грн. порівняно з 2008 р. в більшій мірі за рахунок зменшення депозитів в національній валюті на 8,9 млрд. грн., що безперечно пов'язано з системною економічною кризою в Україні в цей період, в наслідок чого зменшились доходи населення та відбувся значний відтік депозитів населення.

Темпи приросту депозитів домогосподарств в 2006 році складали 45,6%, в 2007 р. 53,6%, в 2008 р. передчуття кризи вже відобразилося на темпі приросту депозитів - знизився на 23,4%, тобто депозитна активність домашніх господарств різко знизилася, а у згадуваному 2009 р. темп приросту став від'ємним: -1,7%, тобто населення вилучало всі кошти зі своїх рахунків.

В 2011 році можна побачити зменшення депозитів домогосподарств у євро з 34,3 млрд. грн. до 31,6 млрд., але на загальній сумі депозитів це не дуже суттєво відобразилося через те, що всі депозити за всіма іншими видами валют стабільно зростали (темп росту депозитів в гривні: 12,3%, в доларах: 19,5%, в російських рублях: 67,1%). Така ситуація ясно вказує на недовіру населення до європейської валюти та

Розглянемо структуру депозитів домашніх господарств в 2005-2011 рр. у розрізі валют (рис.2.7).

Рисунок 2.7 - Структура депозитів домашніх господарств в 2005 - 2011 рр. Примітка. Складено за даними [29]

Аналіз структури залучених депозитів домашніх господарств в Україні за період 2005-2010 рр. показує, що їх динаміка співпадає з динамікою депозитів резидентів у цілому, але разом з тим спостерігається більша ступінь «доларизації». За п'ять років депозити домашніх господарств в іноземній валюті збільшили свою частку в загальній структурі з 41,58 % до 52,79 % або нат11,21 п. В сумарному вимірі збільшення цієї частки дорівнює 81,927 млрд. грн., що на 24,514 млрд. грн. більше від депозитів у національній валюті (57,413 млрд. грн.). Депозити домашніх господарств у 2009 р. мали у своїй структурі більшість депозитів у іноземній валюті - їх частка складала 52,79 % (депозити резидентів - 48,3 %). Відмінністю 2009 року від попередніх років стала зміна структури депозитів, яка характеризувалася поступовим зростанням частки депозитів в іноземній валюті.

2.4 Аналіз основних мотивів заощаджень домогосподарств в Україні

Мотивами поведінки домогосподарств при прийнятті рішень в області інвестування основний вплив чинить кілька факторів, які є аналогічними мотивам заощаджень, до яких можна додати можливість отримання додаткового доходу від вкладення в різні категорії активів, основна мета якого знизити втрати від інфляції й спробою збільшити первісні вкладення.

Додатковий дохід можна отримати шляхом вкладання коштів на депозитні рахунки, тоді одним з основних мотивів стає процентна ставка по депозитам. Процентні ставки за депозитами представлені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Процентні ставки за депозитами, залученими у звітному періоді на рахунки домашніх господарств, у розрізі видів валют (середньозважені ставки в річному обчисленні, %), [33]

Період	гривня	долар США	євро	російський рубль	інші валюти
2005	7,7	7,2	6,7	0,5	3,8
2006	6,9	6,6	6,2	0,4	2,4
2007	7,4	6,5	6,4	1,2	2,8
2008	8,7	7,2	7,4	3,2	3
2009	12,2	10,2	9,4	8,2	2,4
2010	11,4	9	8,1	3,8	3,8
2011	9,1	6,5	5,3	4,8	2,1

Мотиви, що штовхають людину до заощаджень різних форм, мають на меті забезпечити їй бажаний рівень споживання навіть тоді, коли для цього не буде необхідних поточних доходів. Неорганізована форма заощаджень не є виключенням, відмінність полягає лише в тому, що людина не довіряє фінансовим інститутам, покликаним забезпечити ефективне використання її неспожитих у поточному періоді фінансових ресурсів. Виходячи з цього, логічно припустити, що періоди формування заощаджень повинні змінюватись періодами їх споживання, коли рівень спожитих благ має бути вищим за рівень поточних доходів. В той же час можна спостерігати темпи росту організованих заощаджень і кредитування населення, що перевищують темпи росту готівкових заощаджень.

До організованих заощаджень належать кошти громадян, що накопичуються у фінансово-кредитних установах або спрямовуються на придбання цінних паперів. В останні роки організовані заощадження громадян України досягають майже 30%, а неорганізовані - 70%. При цьому, вклади в банки і фінансові установи становлять приблизно 10%, а на придбання цінних паперів використовується менше 18%. Разом з тим, на придбання іноземної валюти витрачається більше 50%.

Перед населенням постійно постає питання, в якому вигляді доцільніше зберігати кошти. Домогосподарство усвідомлює, що зберігання коштів у банківських установах буде обтяжене депозитним ризиком. Депозитний ризик - можливість повного чи часткового неповернення вкладів або затримка їхнього повернення через імовірне банкрутство банку. Цей ризик може бути спричинений неправильним оцінюванням та невдалим вибором банківської установи для здійснення депозитних операцій. Зниження депозитного ризику можна забезпечити низкою методів та інструментів, зокрема шляхом страхування депозитних вкладів, формуванням депозитного портфеля домогосподарства тощо.

За різними розрахунками, у домогосподарств перебуває 10-15 млрд. долл., тоді як банківською системою України мобілізовано в депозити й цінні папери населення лише частину цих ресурсів.

До головних причин недовикористання інвестиційного потенціалу можна віднести такі [36]:

? великі видатки державного бюджету на обслуговування зовнішнього державного боргу. Платежі по державному боргу відволікають фінансові ресурси від їх використання усередині країни, у тому числі й в інвестиційній сфері, загострюють дефіцит державного бюджету;

? вивіз капіталу із країни приватними фірмами та комерційними банками, значна частина якого не контролюється державою;

? омертвляння частини доларових заощаджень населення поза банківською системою;

? розосередження заощаджень населення у формі гривневої готівки.

Отже, основними проблемами стримання заощаджень і припливу грошей у банківську систему є [35]:

? незначний рівень реальних доходів населення, які залишаються після споживчих видатків і є джерелом для банківських депозитів;

? споживчі видатки збільшуються як із зростанням цін, так і з тим, що багаті люди вкладають гроші у купівлю дорогих речей (автомобілів, квартир), а також у платне навчання, інші дорогі послуги;

? низький рівень заробітку основної маси населення, внаслідок чого строкові депозити мають лише багаті люди та люди із середнім достатком;

? недостатня довіра людей до банківської системи, що спричинена банкрутством багатьох банків і низьким рівнем компенсації заощаджень, розміщених у збанкрутілих банках;

? неналежна довіра до національних грошей, яка спонукає зберігати заощадження в іноземній валюті;

? вищі вимоги до банків, які активно залучають депозити населення (подвійні внески: у Фонд гарантування депозитів населення і у резервні фонди банку; вищі вимоги щодо нормативів кредитного ризику і ліквідності банків, які обслуговують населення; вищій рівень витрат банків на обслуговування населення порівняно їз обслуговуванням юридичних осіб і веденням іншого бізнесу.

Висновки до розділу 2

Заощадження населення мають великий вплив на економічне зростання, паралельна динаміка цих показників вказує на високий ступінь зв'язку між ними. Обсяг капіталу, заощаджень є одним з центральних факторів для забезпечення розширеного економічного зростання, в тому числі безпосередньо залежить від бажання і обсягів вкладень тимчасово вільних коштів населення в грошовий ринок в цілому і в банківський сектор

зокрема. Серед всіх джерел формування інвестиційних коштів інвестиції домогосподарств відіграють особливу роль. Такий інтерес до заощаджень домашніх господарств пояснюється декількома причинами: домогосподарства є одним з найважливіших суб'єктів економічної діяльності; домогосподарства, незважаючи на рівень доходу, прагнуть до заощадження частини отриманого доходу; заощадження домогосподарств є потужною альтернативою іноземному інвестуванню. Основну роль посередників в розподілі інвестиційних ресурсів в українській економіці продовжують виконувати банківські установи через: невиконання основними учасниками інвестиційного процесу покладених на них функцій; низький рівень заощаджень у основних груп населення; високий рівень тінізації економіки; слабка інформованість домогосподарств в області інвестиційних можливостей і негативний досвід, отриманий у ході проведення ваучерної та сертифікатної приватизації.

До головних причин недовикористання інвестиційного потенціалу можна віднести такі: великі видатки державного бюджету на обслуговування зовнішнього державного боргу; вивіз капіталу із країни приватними фірмами та комерційними банками, значна частина якого не контролюється державою; омертвляння частини доларових заощаджень населення поза банківською системою; розосередження заощаджень населення у формі гривневої готівки в домашніх господарствах.

РОЗДІЛ 3. СВІТОВИЙ ДОСВІД ЗАОЩАДЖЕНЬ ДОМОГОСПОДАРСТВ ТА НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ ЗАОЩАДЖЕНЬ В УКРАЇНІ

3.1 Світовий досвід формування та використання заощаджень та їх мотивація

Фінансове значення заощаджень домогосподарств полягає у тому, що

вони формують основне джерело коштів на фінансовому ринку країни. Важливість особистих заощаджень зумовлює актуальність проблем, пов'язаних з їх вимірюванням.

У США регулярно розраховують три базові агреговані показники заощаджень домогосподарств. Перший з них визначають з національних рахунків доходу та продукту (NIPА - Nаtionаl Income аnd Product Аccounts), які вимірюють поточне виробництво, вироблений дохід і його розподіл між секторами домогосподарств, корпорацій та уряду. Особисті заощадження тут обчислюють як різницю між особистим використовуваним доходом і споживчими видатками домогосподарств. Вважають, що саме цей вимірник особистих заощаджень дає достатньо точну оцінку наявних у сектора домогосподарств коштів для інвестицій.

Ще один показник особистих заощаджень розраховують з рахунків потоку коштів (FFА - Flow of Funds Аccounts) Федеральної резервної системи США на основі даних балансів домогосподарств. Заощадження домогосподарств визначають як чисте придбання активів (включно з житлом) сектором домогосподарств за вирахуванням чистого нагромадження його зобов'язань. Ключова відмінність, окрім декількох менш значних, порівняно з попереднім показником полягає у тому, що чисті інвестиції у товари тривалого користування тут враховують як заощадження.

Для полегшення порівняння вимірників особистих заощаджень з національних рахунків доходу та продукту і рахунків потоку коштів Рада Федеральної резервної системи публікує ще один показник. Він відрізняється від показника з рахунків потоку коштів на величину чистих інвестицій у товари тривалого користування.

За останні роки рівень внутрішніх заощаджень у США постійно знижувався. Якщо в 80-х рр. заощадження в США становили 17,9% ВВП, а наприкінці 90-х рр. навіть перевищили 18%, то у 2010 р. - знизились до 13% ВВП. Зазначимо, що в євро-зоні заощадження стабільно перебувають на рівні 21-22%, у Японії - 27-31% ВВП.

Для підтримки необхідного рівня макроекономічної рівноваги в Україні необхідно залучати в народне господарство певний обсяг інвестиційних ресурсів. У більшості країн з розвинутою економікою внутрішні інвестиції складають чималу частку оборотного капіталу держави.

Щоб стимулювати внутрішнього інвестора потрібно надати громадянам країни відповідні гарантії та вдосконалити механізм трансформації заощаджень населення в інвестиційний капітал.

В США саме фондовий ринок став двигуном зростання економіки. Завдяки діяльності фінансових посередників грошові заощадження населення перетворюються на реальне джерело інвестиційних ресурсів. В Україні понад 20% у структурі інвестиційних ресурсів в інституційних секторах припадає на домашні господарства. У Франції, ФРН, Японії заощадження домогосподарств покривають більш як половину чистих капіталовкладень, а в США - дві третини [38].

Слід зазначити, що у розвинених країнах саме заощадження населення відіграють вирішальну роль в інвестиційному процесі. Так, у США населення володіє приблизно 70 % фінансових активів, їхня частка майже в 5 разів перевищує частку держави. За оглядом NYSE, в 1990 р. понад 51 млн. індивідуальних інвесторів безпосередньо володіли акціями, тобто приблизно чверть дорослого населення були акціонерами [39].

Перетворюючи власні заощадження на матеріальні, нематеріальні та фінансові активи домашні господарства збільшують своє багатство. Інвестиційні ресурси, що створюються за участю населення, використовуються для зростання й розвитку економіки, підвищують добробут населення і якість його життя. Тобто люди, які стають учасниками інвестиційного процесу через заощадження, все більшою мірою розвивають соціально-економічну сферу своєї країни [38].

Для власників невеликих заощаджень у міру розвитку фондового ринку сформувалася така особлива модель трансформації заощаджень населення в інвестиції, що відображає також, перш за все, інвестиційні мотиви поведінки людини як колективне інвестування. Чималу роль у розвитку механізму колективного інвестування в розвинених країнах відіграє держава, вчасно усвідомивши, що цей спосіб трансформації заощаджень в інвестиції створює

надійне джерело грошей як для фондового ринку в цілому, так і для державних облігацій. Так, за останнє десятиліття число приватних інвесторів у Західній Європі збільшилося майже в 5 разів, а у США на початок нового тисячоліття учасниками фондового ринку було більш ніж 55 % всього населення країни.

Для того, щоб заощадження населення прийняли організовану форму у вигляді банківських депозитів, останні повинні володіти певними якостями, відмінними від інших інструментів:

– володіти високою ліквідністю;

– бути практично безризиковими, а для дрібних вкладників повинна бути створена система, що гарантує їх повернення;

– надавати можливість поповнення депозитів не лише великими сумами;

– мати гарантовану прибутковість;

– забезпечувати прямий доступ до своїх рахунків на основі сучасних інформаційних технологій.

Заощадження населення, як і заощадження інших економічних суб'єктів, у формі депозитів у банківській системі, включаючись у господарський оборот, дозволяють банкам виконувати свою роль і як основи платіжної системи країни, за безпечуючи рух грошових і фінансових потоків у національному господарстві, формувати необхідний суспільству позиковий капітал, прискорювати економічне зростання і підвищувати ефективність економіки, здійснювати кредитну емісію, впливаючи на грошову масу в обігу [40].

У цілому роль банків у трансформації заощаджень населення в реальні інвестиції можна визначити по співвідношенню об'ємів грошових потоків, отриманих від зберігачів, і розміщених в різні інструменти як від власного імені і за свій рахунок, так і від імені, за рахунок і за дорученням клієнтів. Це відображає подана нижче схема (рис. 3.1)

Рисунок 3.1 - Модель трансформацыї заощаджень населення в інвестиційний процес через фондовий ринок [40].

У цілому заощадження населення у формі банківських депозитів дозволяють людям досягати цілей, які, завдяки своїй трансформації, сприяють реалізації певних мотивів заощаджень [40]:

– безпека зберігання заощаджень у грошовій формі,

– накопичення грошових коштів на придбаннятоварів і послуг, а також на освіту дітей,

– створення резерву на задоволення непередбачених потреб, отримання доходів.

При цьому останній мотив має вирішальне значення лише для тієї групи населення, яка не схильна до вищого ризику або не володіє достатньою інформацією або знаннями про альтернативні способи розміщення своїх заощаджень, а також не готова до активної інвестиційної діяльності. В той же час рівень прибутковості по депозитах навіть для такої категорії населення є істотним стимулом при ухваленні рішення про вкладення заощаджень у банк.

На ринку цінних паперів США обертаються ощадні бони та ноти. Вони належать до ощадних облігацій, які використовують для залучення коштів населення.

Для підвищення попиту населення ощадні облігації мають низьку номінальну вартість. Вони продаються за ціною, що коливається в межах від 50 до 100 відсотків номінальної вартості паперів. Розміщення таких цінних паперів проводиться і в готівковій, і в безготівковій формах одночасно з отриманням заробітної плати. Інвестори можуть продавати такі ощадні облігації фінансовій установі або банку через 6 місяців після їх придбання.

Доходи за ощадними облігаціями можуть сплачуватися (залежно від умов розміщення) двічі на місяць на рахунок у депозитарній установі, під час погашення в термін або під час дострокового погашення.

Запозичення коштів за допомогою різних за термінами обігу боргових паперів дає змогу регулювати структуру федерального боргу. Найбільша питома вага в структурі федерального боргу США припадає на коротко- та середньострокові відсоткові боргові папери [41].

Випуск цільових облігацій для населення - ощадних бондів (sаving bonds) Казначейство США почало здійснювати з метою фінансування витрат Першої світової війни. На сьогодні в обігу перебувають облігації серії EE та І.

Облігації серії ЕЕ випускаються за ціною 50% від номінальної вартості з максимальним строком обігу 30 років. Щомісячно нараховані відсотки додаються до основної суми боргу та сплачуються у випадку погашення облігації. Номінальної вартості дані облігації досягають приблизно за 17 років (4,17%). Із 1997 року по квітень 2005 року була встановлена доходність на рівні 90% від середньої за останні 6 місяців ставки доходності за 5 річними казначейськими векселями. Пізніше за ними було встановлено фіксовану відсоткову ставку, яка залежить від строку обігу, при цьому Казначейство гарантує досягнення номінальної вартості за 20 років. Формами випуску даних облігації є електронна, паперова, та через систему відрахувань роботодавця. Мінімальна сума придбання - 50 дол. США згідно номіналу (фактично 25 дол. США). За рік фізична особа не може придбати облігацій більше ніж на 5000 дол. США [43].

Облігації серії І передбачають встановлення частини фіксованої доходності, а іншої частини - прив'язаної до піврічного індексу інфляції. Формами випуску даних облігації є електронна та паперова. Мінімальна сума придбання ощадних облігацій також 50 дол. США згідно номіналу (фактично 25 дол. США). За рік фізична особа не може придбати облігацій більше ніж на 5000 дол. США за випуском кожної серії.

Можливість дострокового погашення з'являється не раніше ніж через рік. При погашенні облігацій в проміжку між 1 і 5 роками накладаються штрафні санкції - не нараховуються відсотки за останні 3 місяці.

Як видно із рис. 3.2, незважаючи на високу популярність ощадних облігацій в минулому, починаючи з 2002 року Казначейство США взяло курс на поступове закриття програми випуску ощадних облігацій, що відображається у зменшенні відсоткових ставок, зменшенні точок їх реалізації та припинення можливості використовувати кредитні картки з метою придбання облігацій через Інтернет.

Мотивацією послужила необхідність зменшення витрат з розповсюдження цих облігацій, оскільки до 98% ощадних облігацій реалізується фізичним особам, заощадження яких у ощадних облігаціях складають менше 5000 в рік. Оскільки мінімальні ліміти придбання ринкових ДЦП зменшились, це дозволяє фізичним особам інвестувати заощаджені кошти у ринкові фінансові інструменти. Крім того, доходність за ними суттєво перевищує доходність за ощадними облігаціями.

Придбати ринкові державні цінні папери можна на сайті казначейства або через брокера, який справляє за це комісію. При запровадженні нової системи залучення заощаджень домогосподарств, Казначейство найбільше розраховує на розповсюдження через Інтернет [40].

Через нього, в будь-який час доби можна придбати види ринкових ДЦП (крім 1 місячних векселів, 7 -х та 30 -х облігацій з фіксованою доходністю, 20 -х облігацій з індексованою до інфляції ставкою (TIPS) на мінімальну суму в 100 дол. США із кроком у 100 дол. За обслуговування рахунку ДЦП на якому зберігається більш ніж 100000 стягується щорічна плата в 100 дол. США. Водночас фізичні особи втрачають право податкової відстрочки за доходами направленими на фінансування уряду, право дострокового погашення облігацій по завершенні 1 року після придбання із поверненням 100% вкладеної вартості, оскільки ДЦП не викупляються урядом а реалізуються іншим покупцям за ринковими цінами. Крім того за це стягується 45 дол. США за продаж одного цінного паперу незалежно від номіналу.

Рисункок 3.2 підтверджує теоретичні висновки щодо схильності населення до вкладення заощаджень у найбільш безризикові фінансові активи під час збурень на фінансових ринках. Зокрема банківська криза у 1985 році, яка розпочалася після банкрутства «Home Stаte sаvings Bаnk of Cincinnаti”, внаслідок якої тимчасово було закрито сімдесят ощадних інституцій, різко збільшила попит населення на державні цінні папери. Нестабільність функціонування фінансових ринків призвела до подібних, але менших в масштабі, наслідків і у 1994 - 1995 роках (Мексиканська криза), 1998 - 1999 роках (Азійська криза), 2001 - 2002 роках (падіння акцій компаній технологічних галузей).



Рисунок 3.2 - Частка ощадних та звичайних ДЦП придбаних домогосподарствами у структурі внутрішнього державного (public) боргу США [41]

Німеччинa. Німецьке aгентство з упрaвління держaвним боргом зaпровaдило роздрібні облігaції у 1969 році. У 2008 р. (Deutsche Finanzagentur) розпочaло реклaмну кaмпaнію для збільшення чaстки дрібних інвесторів нa ринку облігaцій держaвної позики з 2% до 3-5%, що дорівнювaло приблизно 50 млрд. євро. Хочa aгентство спрямовує свої зусилля нa дрібних інвесторів вже протягом 40 років, остaння кaмпaнія привернулa бaгaто увaги зaвдяки першому зa 30 років оновленню роздрібних продуктів: у липні 2008 р. aгентство зaпровaдило облігaції грошового ринку для дрібних інвесторів, зaлучивши менш, ніж зa рік 3,4 млрд. євро.

Головною мотивaцією остaнніх зусиль зі збільшення чaстки дрібних інвесторів в облігaції держaвної позики є розширення джерел фінaнсувaння. Зaслуговує нa увaгу те, що aгентство тaкож позиціонує себе в якості конкурентa привaтним бaнкaм, реклaмуючи, нaприклaд, безкоштовність депозитів в ньому нa відміну від привaтних бaнків.

Далі було розглянуто деякі інструменти залучення коштів населення в Німеччині. Облігації грошового ринку: облігація грошового ринку може бути придбана лише через агентство з управління державним боргом. Мінімальна сума для інвестування складає 50 євро. Максимальна сума інвестування за один день становить 250000 євро. Зняття коштів можливе кожний робочий день з максимальною сумою 1 млн. євро на день. Інвестувати у цей продукт дозволяється не лише дрібним, але й інституційним інвесторам.

Цінний папір федерального казначейства (Finаnzierungsschatze): цей короткостроковий цінний папір має термін 1 та 2 роки. Це дисконтований папір без виплат за купонами. Цей папір не дозволяється повертати в агентство достроково. Мінімальна сума для інвестування складає 500 євро, а максимальна - 250 000 євро на день. За виключенням банків купувати цей інструмент дозволяється всім. Довгострокове федеральне ощадна облігація (Bundesschаtzbriefe): головною особливістю цього паперу є те, що виплати за купонами зростають кожного року за визначеною схемою. Купувати ці інструменти дозволяється лише фізичним особам та неприбутковим організаціям. Мінімальна сума для інвестування складає 50 євро. Максимальна сума не обмежується. Через 12 місяців інвестор має право зняти кошти достроково у максимальному розмірі до 5000 євро протягом 30 днів. Строк дії інструменту складає 6 років (Тип А) та 7 років (Тип В). За роздрібними облігаціями Типу А виплати за купонами здійснюються щорічно, у той час як за облігаціями типу В виплати за купонами реінвестуються [42]. Великобританія. У Великобританії залученням вільних заощаджень фізичних осіб з метою фінансування уряду займається Національний ощадний банк (Nаtionаl Sаvings аnd Investments), створений ще у 1861 році. Залучені урядом кошти населення ще називають національними заощадженнями. У структурі всього валового боргу центрального уряду, частка національних заощаджень становить від 9 до 15 % (рис. 3.3).

Рисунок 3.3 - Національні заощадження Великобританії у 2000 - 2009 роках [41]

Усі зобов'язання Національного ощадного банку перед позичальниками на 100 % гарантуються Казначейством, що дозволяє йому залучати кошти під низькі відсотки. Національний ощадний банк пропонує ряд фінансових інструментів для інвестицій, які надають можливість за вимогою позичальника повернути основну суму боргу в будь-який час. Більшість із них звільняються від оподаткування. Найбільш поширеним видом цінних паперів є так звані Преміальні облігації.

3.2 Шляхи реформування заощаджень та покращення їх мотивації в Україні

Вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду стимулювання накопичень та особливостей функціонування механізмів залучення заощаджень домогосподарств для вирішення важливіших макроекономічних проблем, дозволяє запропонувати такий комплекс заходів для реалізації в Україні.

По-перше, необхідне вдосконалення існуючої системи гарантування банківських вкладів через [42]:

- підвищення розміру гарантованої суми повернення коштів вкладників кредитних спілок;

- запровадження фонду гарантування повернення коштів вкладникам інвестиційних фондів (наприклад, в Естонії, Латвії та Литві створені гарантійні фонди - державні інститути, кошти яких сформовані за рахунок внесків фінансових установ), що покриватиме зобов'язання не тільки банків, пенсійних фондів, а також інвестиційних компаній перед вкладниками-фізичними особами.

По-друге, дуже важливо поширити практику використання державних

цінних паперів як дієвого фінансового інструменту залучення тимчасово вільних коштів громадян. Запровадити таку практику слід на принципах підвищення простоти, зручності та доступності державних цінних паперів для населення - розгалуження мережі каналів розповсюдження із залученням до неї банків, кредитних спілок, поштово-касових відділень, фінансових посередників, страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній. З цією метою доцільні [43]:

- надання державним цінним паперам для фізичних осіб додаткової економічної функціональності (наприклад, у США в рамках програми здобуття освіти за облігаціями (Educаtion Bond Progrаm), що діє з 1999 року, за рахунок коштів, отриманих за умови погашення державних облігацій серій «EE» та «I» можна оплатити навчання у вищому навчальному закладі);

- розробка різноманітних видів урядових цінних паперів із різними термінами обігу, гнучкими схемами нарахування доходу та умов погашення (наприклад, облігації з гарантованою прибутковістю; з щомісячною виплатою відсотків; інфляційно-індексовані; звільнені від оподаткування; з високою потенційною прибутковістю; накопичувальні на дітей; з регулярними внесками; з можливістю пред'явлення до погашення в будь-який момент тощо);

- стимулювання попиту на ощадні казначейські сертифікати за допомогою податкових важелів (наприклад, у Великобританії не оподатковується дохід за інфляційно-індексованими ощадними сертифікатами; дитячими та виграшними облігаціями; капітальними облігаціями з фіксованою відсотковою ставкою, якщо зобов'язання утримуються менше 5 років).

По-третє, необхідне запровадження державної Програми пенсійних заощаджень (такі програми діють у США (Pаyroll Sаvings Progrаm), Канаді (New Cаnаdа Sаvings Bond Progrаm, Cаnаdа Retirement Income Fund, Cаnаdа

Retirement Sаvings Plаn), Великобританії (Nаtionаl Sаvings) та інших країнах і забезпечують ефективну трансформацію поточних заощаджень населення у резерви майбутнього пенсійного забезпечення) на принципах [43]:

- простоти і доступності для громадян;

- гнучкого індивідуального графіка пенсійних виплат;

- використання державних інвестиційних інструментів;

- безкоштовного здійснення операцій з ощадними облігаціями (за відсутності комісійної винагороди за операціями);

- сприяння з боку роботодавців процесу залучення населення до участі в Програмі.

На основі зарубіжного досвіду можна зазначити, що центральною задачею для України в короткотерміновій перспективі є вдале введення облігації для населення. З метою виконання цього завдання, інструменти мають бути привабливими для населення та легкими в оберті.

Можна представити декілька рекомендацій з започаткування ринку облігацій для дрібних інвесторів Україні [44]:

– облігації для дрібних інвесторів (та державні облігації в цілому) мають бути деноміновані в національній валюті. В цілому, урядовці мають уникати заходів, що можуть потенційно призвести до доларизації економіки країни;

– відсоткова ставка має принаймні покривати поточний рівень інфляції на рівні 15%;

– на доданок до 12-місячної облігації, держава має запропонувати 6-місячні облігації з меншою доходністю. В такий спосіб, уряд зможе вивчити попит, в частині вподобань щодо терміну виплат. Більше того, з метою спрощення процедури продовження цих більш коротких інструментів, що може відноситися до обов'язків Міністерства Фінансів, агенції з продажу повинні весь час мати можливість запропонувати клієнтам нові облігації на заміну тих, строк яких спливає;

– задля збільшення рівня конкуренції серед дистриб'юторів, майбутні первинні дилери державних облігацій повинні також мати право на дистрибуцію та продаж облігацій дрібним інвесторам. Умови для первинних дилерів мають бути такими самими, як і для Ощадбанку;

– з метою зменшення витрат на випуск роздрібних облігацій, пропонується введення безсертифікатних облігацій для населення, так як витрати на їх випуск є значно нижчим ніж на випуск купонних облігацій в документарній формі;

– дистрибуція через Інтернет має бути головною стратегію в довгостроковій перспективі, так як несе в собі значну кількість переваг;

– збільшення періоду виплат по облігаціям є важливою довгостроковою ціллю. Задля збільшення інтересу населення до таких інструментів пропонується запровадження облігацій з поступовим збільшенням купонних виплат (в наперед зазначений спосіб).

Можна зробити наступні висновки щодо ролі заощаджень в економіці країни [45]:

– заощадження домогосподарств є важливішим фактором соціально-економічного розвитку держави та залишаються основним джерелом інвестиційних ресурсів у більшості країн світу. Виконуючи свою відтворювальну функцію, через механізм банківської системи, заощадження відіграють вирішальну роль у процесі розширеного відтворення, створенні доданої вартості;

– потужний інвестиційний потенціал заощаджень домашніх господарств є альтернативою зовнішнім джерелам фінансування розвитку економіки України. Але різке погіршення економічної ситуації останнім часом сприяло відтоку депозитів з банківської системи країни, перевищенню обсягів споживчих кредитів над депозитними внесками фізичних осіб, зниженню накопичень домогосподарств в цілому;

– залучення та раціональне використання заощаджень населення в економіці потребує наявності прозорого, розвиненого ринку дієвих фінансових інструментів, створення якого передбачає участь у цьому процесі інститутів банківського та небанківського секторів, а також держави.

Висновки до розділу 3

Фінансове значення заощаджень домогосподарств полягає у тому, що вони формують основне джерело коштів на фінансовому ринку країни. Важливість особистих заощаджень зумовлює актуальність проблем, пов'язаних з їх вимірюванням.

В США саме фондовий ринок став двигуном зростання економіки. Завдяки діяльності фінансових посередників грошові заощадження населення перетворюються на реальне джерело інвестиційних ресурсів. В Україні понад 20% у структурі інвестиційних ресурсів в інституційних секторах припадає на домашні господарства. У Франції, ФРН, Японії заощадження домогосподарств покривають більш як половину чистих капіталовкладень, а в США - дві третини.

Вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду стимулювання накопичень та особливостей функціонування механізмів залучення заощаджень домогосподарств для вирішення важливіших макроекономічних проблем, дозволяє запропонувати такий комплекс заходів для реалізації в Україні, який включає, по-перше, вдосконалення існуючої системи гарантування банківських вкладів, по-друге, дуже важливо поширити практику використання державних цінних паперів як дієвого фінансового інструменту залучення тимчасово вільних коштів громадян, по-третє, необхідне запровадження державної Програми пенсійних заощаджень.

На основі зарубіжного досвіду можна зазначити, що центральною задачею для України в короткотерміновій перспективі є вдале введення облігації для населення.

Державна політика стимулювання заощаджень населення в Україні повинна ґрунтуватися на вдосконаленні існуючої системи гарантування банківських внесків; поширенні практики використання державних цінних паперів як дієвого фінансового інструменту залучення тимчасово вільних коштів громадян; запровадженні державної Програми пенсійних заощаджень.

ВИСНОВКИ

Фінанси домогосподарств - один із важливих елементів фінансової системи, оскільки формування і використання фінансових ресурсів населення безпосередньо пов'язане з розвитком інших складових фінансової системи (державних фінансів, фінансів підприємств і установ), розвитком банківської системи, страхування та ін. Фінанси домогосподарств відіграють у такій системі провідну роль, тому що розвиток суспільства у цілому багато в чому підпорядкований забезпеченню інтересів громадян, їх груп та об'єднань.

Грошові кошти, що залишаються у розпорядженні домогосподарства після здійснення витрат на споживання, є основою для формування заощаджень, тобто накопичення грошових коштів. Одним із основних чинників впливу на цей процес є дохід домогосподарства.

Заощадження домогосподарств - це джерело капіталу, тобто ключового фактора виробництва, який визначає перспективи розвитку національного господарства в цілому. В свою чергу, досягнення та підтримання стабільних темпів економічного зростання є пріоритетним завданням економічної політики уряду будь-якої країни світу.

Причини для збереження доходу можуть бути найрізноманітнішими. Якщо зробити спробу ці причини класифікувати, то їх можна розділити на дві групи. Одна група - захист доходів, наприклад, прагнення забезпечити себе на «чорний день» у разі виникнення непередбачуваних обставин, бажання покращити взагалі фінансову забезпеченість своєї сім'ї та ін. Друга група причин - спекуляція на біржі, тобто зберігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб у майбутньому отримати прибуток від підвищення їх номінальної вартості.

Мотиви, що штовхають людину до заощаджень різних форм, мають на меті забезпечити їй бажаний рівень споживання навіть тоді, коли для цього не буде необхідних поточних доходів. Неорганізована форма заощаджень не є виключенням, відмінність полягає лише в тому, що людина не довіряє фінансовим інститутам, покликаним забезпечити ефективне використання її неспожитих у поточному періоді фінансових ресурсів. В той же час можна спостерігати темпи росту організованих заощаджень і кредитування населення, що перевищують темпи росту готівкових заощаджень. До організованих заощаджень належать кошти громадян, що накопичуються у фінансово-кредитних установах або спрямовуються на придбання цінних паперів.

На сьогоднішній день ключовим завданням реформування української економіки залишається удосконалення механізму трансформації заощаджень в інвестиції. Домогосподарства направляють свої заощаджені ресурси в більшості на депозити в банки.

Мотивами поведінки домогосподарств при прийнятті рішень в області інвестування основний вплив чинить кілька факторів, які є аналогічними мотивам заощаджень, до яких можна додати можливість отримання додаткового доходу від вкладення в різні категорії активів, основна мета якого знизити втрати від інфляції й спробою збільшити первісні вкладення.

До головних причин недовикористання інвестиційного потенціалу можна віднести такі: великі видатки державного бюджету на обслуговування зовнішнього державного боргу; вивіз капіталу із країни приватними фірмами та комерційними банками, значна частина якого не контролюється державою; омертвляння частини доларових заощаджень населення поза банківською системою; розосередження заощаджень населення у формі гривневої готівки в домашніх господарствах.

На основі зарубіжного досвіду можна зазначити, що центральною задачею для України в короткотерміновій перспективі є вдале введення облігації для населення.

Державна політика стимулювання заощаджень населення в Україні повинна ґрунтуватися на вдосконаленні існуючої системи гарантування банківських внесків; поширенні практики використання державних цінних паперів як дієвого фінансового інструменту залучення тимчасово вільних коштів громадян; запровадженні державної Програми пенсійних заощаджень.

Вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду стимулювання накопичень та особливостей функціонування механізмів залучення заощаджень домогосподарств для вирішення важливіших макроекономічних проблем, дозволяє запропонувати такий комплекс заходів для реалізації в Україні, який включає, по-перше, вдосконалення існуючої системи гарантування банківських вкладів, по-друге, дуже важливо поширити практику використання державних цінних паперів як дієвого фінансового інструменту залучення тимчасово вільних коштів громадян, по-третє, необхідне запровадження державної Програми пенсійних заощаджень.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Лондар, С.Л. Фінанси [Електронний ресурс] : навч. посіб. / С. Л Лондар. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/12090810/finansi/finansi_domogospodarstv

2. Власенко, Н.С. Домогосподарства України [Текст] / Н.С. Власенко, Л.М. Стельмах; за ред. О.Г. Осауленка. - К.: 2004. - 376 с.

3. Теорія фінансів [Текст] : підручник / П.І. Юхименко, В.М.Федосов, Л.Л. Лазебник [та ін.].; за ред. проф. В.М. Федосова, С.І. Юрія. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 576 с.

4. Теоретичні основи фінaнсів домогосподaрств [Електронний ресурс]: / П.І. Юхименко, В.М.Федосов, Л.Л. Лaзебник тa ін.; зa ред. проф. В.М. Федосовa, С.І. Юрія. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/11800912/finansi/teoretichni_osnovi_finansiv_domogospodarstv

5. Грідчіна, М.В. Фінанси (теоретичні основи) [Текст] : підручник / М.В. Грідчіна, В.Б. Захожай, Л.Л. Осіпчук; під кер. і за наук. ред. М.В. Грідчіної, В.Б. Захожая. - 2-ге вид., випр. і допов. - К. : МАУП, 2004. - 312 с. - ISBN 966-608-448-1

6. Кузів І.В. Сутність заощадження домашніх господарств та мотивація їх утворення [Електронний ресурс] / І. В. Кузів // Економічні науки. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/21_NIEK_2007/Economics/24340.doc.htm

7. Кривенко, К.Т. Політична економія [Електронний ресурс] : підручник/ К.Т. Кривенко. - Режим доступу: http://fingal.com.ua/content/view/858/39/1/3/

8. Степанюк О.С. Сутність заощадження домашніх господарств та мотивація їх утворення. [Електронний ресурс]/ О.С. Степанюк. - Режим доступу: ttp://www.rusnauka.com/8_NMIW_2012/Economics/3_104204.doc.htm

9. Алексеєнко, М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики [Електронний ресурс] / М.Д Алексеєнко. - Режим доступу:

http://polka-knig.com.ua/article.php?book=6&article=393

10. Юрій, С.І. Заощадження домогосподарств, їх класифікація, мотиви та чинники [Електронний ресурс] : навч. посібн. / С.І. Юрій, В.М. Федосов. - Режим доступу:

http://pidruchniki.ws/15130616/finansi/zaoschadzhennya_domogospodarstv_klasifikatsiya_motivi_chinniki

11. Кізима Т.М. Домогосподарства як елемент економічної системи: сутність, еволюція та функції в умовах ринку [Текст] / Т.М. Кізима // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2008. - № 3. - с. 22-36 :

12. Солом'янова-Кирильчук К.Н. Економіка [Текст] // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2008. - № 6. - 53 с.

13. Андрющенко, А.М. Економічна теорія. [Електронний ресурс] : навч. посіб./ А.М. Андрющенко, А.П. Бурляй. - Режим доступу: http://ebooktime.net/book_21_glava_44_9.2.%C2%A0%C2%A0_%D0%9C%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC_%D1%83%D0%BF.html

14. Крупка М.І. Основи економічної теорії. Економічна роль домогосподарства, фірми і держави [Електронний ресурс] : навч. посіб. / М.І. Крупка. - Режим доступу:

http://pidruchniki.ws/14720324/politekonomiya/ekonomichna_rol_domogospodarstva_firmi_derzhavi

15. Дорош, В.Ю. Фінансова поведінка домогосподарств в ринкових умовах господарювання [Електронний ресурс] / В.Ю Дорош, К.С. Чапель // Облік і фінанси. - 2012. - № 9. - Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2012_9_1/51.pdf

16. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег [Текст] / Дж.М. Кейнс //Антологія зкономической классики. - М.: Зконов. - 1992. - Т.2. - 486 с.

17. Резник Г.А. Мотивы формирования сбережений в реформируемом обществе [Електроний ресурс]/ Г.А. Резник, С.Г. Спирина. - Режим доступу: http://reznik_spirina.pdf.

18. Кравченко, В.В. Основные направления инвестиционной деятельности домохозяйств в национальной экономике [Текст] / В.В. Кравченко, Т.С. Чунихина // Економічний простір. - №16. - 2008. - С. 27-32.

19. Ватаманюк, О.З. Визначення особистих заощаджень в економіці України [Текст] / О.З. Ватаманюк // Фінанси України. - 2007. - № 1. - С. 75.

20. Мазурок, П.П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях [Електронний ресурс]: навч. посіб./ П.П. Мазурок. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1721101737794/politekonomiya/ekonomichne_vchennya_smita

21. Карковська, В.Я. Заощадження як джерело інвестиційних ресурсів у національній економіці [Електронний ресурс] / В.Я. Карковська // Економічний простір. - 2008. - № 9. - Режим доступу:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2008_9/karkov.pdf

22. Кекух, Б.Ф. Фінанси домашнього господарства [Текст]: навч. посіб. / Б.Ф. Кекух. - Луцьк, 2000. - С. 87.

23. Янель Ю.А. Заощадження домогосподарств України та їх мотивація [Текст] / Ю.А. Янель // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 6. - С. 9-13.

24. Старостенко, Г.Г. Політична економія [Текст] : навч. посіб. / Г.Г. Старостенко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 344 с.

25. Берегуля А.Я. Заощадження населення в умовах економічного зростання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / А.Я. Берегуля ; Одес. держ. екон. ун-т. - Одеса, 2007. - 21 с.

26. Про Всеукраїнський перепис населення : закон України ід 19.10.2000 № 2058-III [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2058-14

27. Ільченко Т.М. Основні чинники формування заощаджень населенням [Текст] / Т.М. Ільченко // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського.- 2009. - № 3. - С.215-226.

28. Архів даних про доходи та витрати населення України Держкомстату [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2007/gdn/dvn_ric/dvn_ric_u/arh_dvn_kv_u.htm

29. Доходи і витрати населення [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. - Режим доступу: http://www.ck.ukrstat.gov.ua/shchoric11/Pdf/18.pdf

30. Білецька, Л.В. Економічна теорія [Електронний ресурс]: підручник / Л.В. Білецька. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1974070438132/politekonomiya/vimiryuvannya_inflyatsiyi

31. Литвин, В.В. Рівень життя та заощадження домашніх господарств [Електронний ресурс] / В.В. Литвин., Н.В. Корольова. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Tiru/2011_31_1/Litvin.pdf

32. Демченко, М.Ю. Волатильність валютних курсів як чинник зменшення заощаджень населення і перешкода економічному зростанню в Україні [Електронний ресурс]: М.Ю. Демченко, ст. викладач. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NvChdieu/2010_4/037-045.pdf

33. Депозити, залучені депозитними корпораціями (крім Національного банку України) [Електронний ресурс]/ Грошово-кредитна статистика НБУ. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44579

34. Вдовиченко А.М. Готівкові заощадження населення та їх вплив на споживчі витрати домогосподарств [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/aprer/2008_4_1/2.pdf

35. Гаршина О.К. Факторы торможения инвестиционной деятельности украинских домохозяйств [Текст] / О. Гаршина, А.А. Хижняк // Научный вестник ДГМА. - 2010. - № 1, С. 255-259.

36. Іващенко М.В. Сучасний стан участі українських домогосподарств в інститутах інвестування національної економіки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2012_3/Ivaschenko_312.htm

37. Швалюк, Л.М. Скільки коштує довіра [Електронний ресурс] / Л. М. Швалюк // Тиждень. - Режим доступу: http://tyzhden.ua/Economics/53475

38. Франченко, О.Л. Використання заощаджень населення в інвестування економіки країни через структури фондового ринку [Електронний ресурс] / О.Л. Франченко // Економіка та управління національним господарством]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ech/2010_9-10/5_Franchenko.pdf

39. Іващенко, М.В. Сучасний стан участі українських домогосподарств в інститутах інвестування національної економіки [Електронний ресурс] / М.В. Іващенко. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2012_3/Ivaschenko_312.htm

40. Франченко, О. Л. Фондовий ринок України як базова структура з перетворення заощаджень населення в інвестиційні ресурси [Електронний ресурс] / О.Л. Франченко. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vbumb/2010_3/21.pdf

41. Міжнародний досвід залучення державою заощаджень населення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ecofin.org.ua/house_saving/

42. Джуччі Р.Д. Як розвинути ринок державних запозичень для дрібних інвесторів? [Електронний ресурс] / Р.Д. Джуччі, Р.Г. Кірхнер, С. Рубіа // Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. - Режим доступу: ttp://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_papers/German_advisory_group/2009/pp_02_2009_ur.pdf

43. Литвин, В.В. Дослідження динаміки заощаджень домогосподарств: світові тенденції, фактори впливу, механізми формування [Електронний ресурс] / В.В. Литвин, Н.В. Корольова. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Tiru/2009_28_1/11.pdf

Размещено на Allbest.ru