Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ІННОВАЦІЙ

Домашня контрольна робота

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання

Котлярова Євгенія Олександровича

Київ 2014

1. Дохідний підхід до оцінювання вартості підприємства

Дохідний підхід до оцінювання вартості бізнесу - це підхід, котрий засновано на застосуванні принципів очікування найбільш ефективного використання і вкладу: вартість об'єкту прирівнюється до сумарної вартості майбутніх доходів, очікуваних від його використання найбільш ефективним чином, який включає дохід від можливого продажу об'єкту [2].

Проаналізуємо переваги та недоліки цього методу (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 - Порівняльна характеристика переваг та недоліків подоходного методу оцінювання

Підхід	Переваги	Недоліки
Дохідний	- вартість оцінки залежить від прибутку, який може принести оцінюваний об'єкт; - враховує ринковий аспект через ставку дисконту; - враховує економічне застарівання; - є універсальним.	- громіздкість розрахунків; - результати мають імовірнісний характер; - складність отримання інформації для проведення розрахунків; - високий ступінь ризику; - суб'єктивізм оцінювання.

Дохідний підхід передбачає використання методів капіталізації доходів і дисконтування грошових потоків, спрямованих на оцінку перспектив бізнесу. Логіка доходного підходу найбільш відображає очікування інвестора. У рамках доходного підходу виділяють два основних методи: метод дисконтування грошових потоків та метод капіталізації доходів.

Метод дисконтування грошових потоків (Discounted Cash-flow = DCF)

Цей метод побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства в розрізі окремих періодів. За своїм економічним змістом він схожий з методикою дисконтування Cash-flow у рамках оцінки доцільності інвестицій.

Згідно з методом дисконтування грошових потоків вартість об'єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow) або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов'язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів [3].

Основні етапи оцінки ділового підприємства методом дисконтування грошових потоків:

1. Вибір моделі грошового потоку.

2. Визначення тривалості прогнозного періоду.

3. Ретроспективний аналіз і прогноз валового виторгу від реалізації.

4. Аналіз і прогноз видатків.

5. Аналіз і прогноз інвестицій.

6. Розрахунок величини грошового потоку для кожного року прогнозного періоду.

7. Визначення ставки дисконтування.

8. Розрахунок величини вартості в після прогнозний період.

9. Розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків і вартості в після прогнозний період.

10. Внесення підсумкових виправлень.

Вибір моделі грошового потоку. При оцінці бізнесу можна застосовувати дві моделі грошового потоку: для власного капіталу або для всього інвестованого капіталу.

Модель грошового потоку для власного капіталу має наступний вигляд:

	Виторг після сплати податків
Мінус	Виробничі витрати
Мінус	Операційні витрати
=	Операційний дохід (ЕВІТ)
Мінус	Відсотки по кредитах і позиках
=	Додатковий прибуток
Мінус	Податок на прибуток
=	Чистий прибуток
Мінус	Амортизація
=	Валовий прибуток
Мінус	Зміна в робочому капіталі
Мінус	Капітальні витрати (інвестиції)
+/-	Зміна боргу
=	Чистий дохід на власний капітал.

Дана модель більш придатна для оцінки багатопрофільного бізнесу. Застосовуючи модель грошового потоку для всього інвестованого капіталу, умовно можна мне розділяти власний і позиковий капітали підприємства і робити розрахунок на сукупний грошовий потік. Виходячи з цього, розрахунок починається не з чистого прибутку, а з прибутку без вирахування податків та зборів, відсотків, тобто умовно приймається, що відсотки теж підлягають оподаткуванню податком на прибуток. Таке трактування зафіксоване в міжнародних стандартах оцінки. Крім того, оскільки не розрізняється позиковий та власний капітал, то і зміна довгострокової заборгованості теж не враховується пр. розрахунку грошового потоку.

Підсумком розрахунку по всьому інвестованому капіталі є ринкова вартість усього такого капіталу. Модель грошового потоку для інвестованого капіталу має такий вигляд:

	Виторг після сплати податків
Мінус	Виробничі витрати
Мінус	Операційні витрати
=	Операційний дохід (ЕВІТ)
Мінус	Податок на прибуток
=	Чистий прибуток (NOPAT)
Мінус	Амортизація
=	Валовий прибуток
Мінус	Зміна в робочому капіталі
Мінус	Капітальні витрати (інвестиції)
=	Чистий дохід на інвестований капітал

В обох моделях грошовий потік може бути розрахований як на номінальній основі (у поточних цінах), так і на реальній основі (з урахуванням фактора інфляції).

Визначення ставки дисконтування.

З технічної, тобто математичної позиції, ставка дисконтування - це відсоткова ставка, яка використовується для перерахування майбутніх грощових потоків, яких може бути декілька, у єдину величину поточної вартості, що є базою визначення ринкової вартості підприємства. Інакше кажучи, це необхідна ставка доходу при наявних варіантах інвестицій з порівнянним рівнем ризику на дату оцінки.

Необхідно враховувати наступні фактори при визначенні ставки дисконтування:

1. Наявність у багатьох підприємств різних джерел залученого капіталу, які потребують різних видів компенсації.

2. Необхідність врахування для інвесторів вартості грошей у часі.

3. Фактор ризику, що визначається як ступінь ймовірності одержання очікуваних у майбутньому доходів.

Існують різні методики для визначення ставки дисконтування, найпоширенішими з яких є:

1. Для грошового потоку власного капіталу: модель оцінки капітальних активів та метод кумулятивної побудови;

2. Для грошового потоку всього інвестованого капіталу: модель середньозваженої вартості капіталу.

Розрахунок ставки дисконтування залежить від того, який тип грошового потоку використовується як база для оцінки [8].

Варто зазначити, що оцінка вартості підприємства повинна, перш за все, починатися з обґрунтування цілей її проведення, обрання підходу і методу для розрахунку необхідного виду вартості. Для більш об'єктивної оцінки слід використовувати декілька підходів і методів, проводячи їх подальше зіставлення для отриманні інтегральної оцінки. Слід також звернути увагу на вигоди і витрати, пов'язані з пошуком інформації для розрахунків, оперативність і трудові витрати для проведення оцінних процедур, адже методики є досить громіздкими.

Найчастіше для оцінки вартості бізнесу в Україні використовується дохідний підхід, але іноді буває вигідніше застосувати майновий чи порівняльний підхід, або всі підходи разом.

2. Бюджетна організація та фінансова структура суб'єкта господарювання

фінансовий грошовий вартість

Під бюджетним фінансуванням прийнято розуміти безповоротний безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевого бюджетів на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування та забезпечення функціонування бюджетних підприємств, установ та організацій.

До специфічних особливостей бюджетного фінансування належать:

1) кошти на покриття витрат відпускаються тільки з одного бюджету за підпорядкованістю підприємства, установи чи організації. Виняток становить фінансування загальнодержавних заходів: боротьба з епідеміями, ліквідація втрат від катастроф і стихійного лиха тощо;

2) бюджетні установи фінансуються на основі встановлених економічно і науково обґрунтованих нормативів залежно від сфер діяльності.

Бюджетне фінансування покладається на спеціально для цього уповноважених посадових осіб (керівників бюджетних установ) -- розпорядників бюджетних коштів.

Бюджетна організація (установа) -- це установа визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Розпорядники бюджетних коштів -- це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів за обсягом наданих прав згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня [1].

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Бюджетне призначення -- повноваження надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування -- повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання і здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

До повноважень головних розпорядників бюджетних коштів належать права:

1) розробляти план своєї діяльності відповідно до завдань і функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляти на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подавати їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу;

3) отримувати бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводити у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечувати управління бюджетними асигнуваннями;

4) затверджувати кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

5) здійснювати внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

6) одержувати звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів та аналізувати ефективність використання ними бюджетних коштів (ст. 22 Бюджетного кодексу України) [4].

Розпорядник бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Бюджетний розпис -- документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Кошторис -- це основний плановий документ бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні установи: установи соціальної сфери; освітні установи -- школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади; установи охорони природи; установи охорони здоров'я; установи культури; установи Міністерства оборони, прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України; органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура [5].

Фінансова структура підприємства - це склад різних видів бізнесу та інших сфер фінансової відповідальності за доходи і витрати та інші визначені фінансові показники, розподілені між структурними підрозділами, що виступають як об'єкти бюджетування й управлінського обліку.

У фінансовій структурі підприємства виділяють такі центри обліку: центри прибутку, центри доходів і центри витрат, центри інвестицій, тощо.

Бюджетування на підприємстві необхідне для правильного оцінювання його фінансового стану, розподілу доходів, витрат та відповідальності за дотримання відповідних показників як за видами бізнесу, так і за структурними його підрозділами.

Фінансова структура формується з центру фінансової відповідальності (ЦФВ), подібно підрозділам у організаційній структурі, які знаходяться у визначеній ієрархічній підпорядкованості. Підпорядкованість центрів визначають в тій же послідовності, в якій знаходяться й зазначені типи центрів.

Рисунок 1

Вищим рівнем є Центр інвестицій. Це або підприємство, або головна компанія багаторівневої корпорації. У нього входять всі інші центри.

На другому рівні - Центр(и) прибутку. Це теж рівень підприємства. Якщо підприємство функціонує як самостійний господарюючий суб'єкт, то воно є Центром прибутку, а якщо в своїй діяльності пов'язано декілька підприємств (наприклад, дочірніх) у холдингу, то кожне з них буде самостійним Центром прибутку.

Кожен Центр прибутку повинний мати свій Центр доходу і Центр витрат. Це третій рівень. При цьому Центри витрат можуть бути як такі, що належать даному Центру доходу (наприклад, ЦФВ витрат ”Маркетинг” у ЦФВ доходу ”Комерція”), так і Центри витрат, що є загальнофірмовими. Це ті центри, що як правило, є відповідальними за витрати загальнофірмового характеру, наприклад, різного роду адміністративні витрати (бухгалтерія, відділ кадрів, логістика, охорона і т.д.).

Безпосередньо Центри доходу можуть мати свою внутрішню ієрархію, наприклад, ЦФВ доходу ”Комерція” має два підлеглих ЦФВ доходу - ЦФВ продажів регіону ”А” і ЦФВ продажів регіону ”Б”.

Аналогічну структуру можуть мати і Центри витрат. Наприклад, ЦФВ витрат ”Виробництво” може містити в собі ЦФВ витрат ”Ливарний” і ЦФВ витрат ”Механічний” або ЦФВ витрат ”Інфраструктура” буде мати у своїй структурі набір ЦФВ витрат ”Енергетика”, ”Механіка”, ”Будсервіс”, ”Ремонтний” тощо. Загальнофірмовий Центр витрат ”Адміністративний” може містити в собі ЦФВ витрат ”Облік”, ”Безпека”, ”АСУ”, ”АГВ” тощо.

Центри маржинального доходу щодо структури нічим не відрізняються від Центрів доходу.

Різні організаційно-правові форми підприємств мають різний склад центрів фінансової відповідальності [3].

3. Форми організації бізнесу

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) партнерство (товариство);

2) одноосібне володіння;

3) корпорація [6].

Рисунок 2

Форми організації підприємницької діяльності розподіляються наступним чином:

· Партнерство (товариство) - це об'єднання двох і більше людей, які ведуть справу як співвласники. У цих областях закони обмежують організацію великих корпорацій представниками однієї професії. Однак деякі послаблення юридичного характеру останніх років приводять до появи корпорацій, створених за професійною ознакою [7].

· Індивідуальне підприємство - означає здійснення її громадянами, тобто фізичними особами, вільними у встановлення своїх прав і обов'язків на основі договору (угоди), що не суперечить чинному законодавству.

· Приватне підприємство - це підприємство, яке засноване на власності фізичної особи, яке набуває статусу юридичної особи. Власником приватного підприємства, є єдина особа, єдиний громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності. Але власник приватного підприємства має право найму будь-якої кількості працівників, котрі є не власниками (господарями) підприємства, а найманими працівниками.

· Колективне підприємство має властивість поєднуватися з приватною власністю на всі фактори виробництва. У товаристві, кооперативі кожен учасник (засновник) може об'єднувати з іншими власні засоби виробництва, кошти, майно, нарешті, свою інтелектуальну власність. Подальше об'єднання коштів, капіталів, зусиль, управління веде до великих інтегративних форм колективного підприємництва у вигляді синдикатів, корпорацій тощо.

· Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

· Державне підприємництво виникає у випадку, коли до здійснення підприємницької діяльності приєднуються державні структури, тобто в ньому беруть участь підприємства і організації, засновані на державній формі власності.

Державне і особливо комунальне підприємництво (як різновид державного підприємництва) може здійснюватися у формі оренди власності відповідної територіальної громади (адміністративно-територіальної одиниці) та державної власності підприємцями.

· Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

· Кредитна спілка - добровільне об'єднання людей з демократичними принципами, що мають на меті самодопомогу, економічний самозахист.

· Спільна діяльність -- господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, котра є об'єктом спільного контролю двох чи більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Розглянемо докладніше змістовну сторону вищезазначених форм бізнесу.

Підприємство -- самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Приватне підприємство -- юридична особа, заснована на власності окремого громадянина -- фізичної особи (у тому числі нерезидента) з правом найму робочої сили.

Товариство з обмеженою відповідальністю - товариство, що має статутний капітал, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасниками можуть буди як фізичні, так і юридичні особи, що не несуть майнової відповідальності і разі неплатоспроможності підприємства.

Товариство з додатковою відповідальністю - господарське товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначається статутом. На відміну від товариств з обмеженою відповідальністю, учасники товариства з додатковою відповідальністю, у разі неплатоспроможності товариства, несуть відповідальність і власним майном. Учасники ТОВ, які не повністю внесли свої частки, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства недонесеною часткою внеску. ТОВ зберігає всі ознаки акціонерного товариства, в якості вартості придбаних акцій виступає вартість внеску учасника в статутний фонд.

Акціонерне товариство - має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. В акціонерних товариствах обов'язковим є створення резервного фонду шляхом щорічних відрахувань з прибутку до досягнення ними встановленого розміру.

Відкрите акціонерне товариство - товариство, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.

Закрите акціонерне товариство - товариство, акції якого розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, конвертуватись і продаватись на біржі.

Акціонерним товариством може стати будь-яке об'єднання відповідно до засновницького договору між підприємствами і організаціями, що входять в систему цього об'єднання як самостійні юридичні особи. Це дасть можливість зміцнити економічну самостійність і відповідальність за результати роботи кожного члена акціонерного товариства.

Асоціація - це добровільне договірне об'єднання підприємств, які з'єднали частини своїх матеріальних і фінансових ресурсів з метою вирішення спільних виробничих завдань. Асоціація створюється для постійної координації господарської діяльності учасників без втручання в їх ділові справи.

Учасники асоціації зберігають ознаки юридичної особи, мають право входити в інші господарські об'єднання. Управління асоціацією здійснює правління, склад якого обирається на загальних зборах учасників.

Командитне товариство - форма організації, при якій крім повних товаришів учасниками є юридичні особи та громадяни, обов'язки яких обмежуються внеском у статутний капітал. З кожним з них укладається окремий договір. Командитне товариство не має на увазі субсидіарної відповідальності.

Корпорація -- договірне об'єднання суб'єктів господарювання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Слід відрізняти корпорацію як об'єднання підприємств, створене відповідно до законодавства України, та правову форму організації підприємницької діяльності в деяких інших країнах (країнах із англосаксонським правом, передусім США).

Консорціум - одна з форм монополій, тимчасова угода між кількома промисловими підприємствами заради спільного розміщення позик, науково-технічних розробок, комерційних операцій великого масштабу, здійснення великого проекту. Форма консорціуму характерна для об'єднання європейських країн з метою реалізації проектів, що мають високу вартість, які протистоять сильній конкуренції монополій.

Виробничий кооператив - це організаційно-правова форма здійснення виробничої діяльності не менше як трьома громадянами, які об'єднали свої трудові, майнові та фінансові ресурси, паї з метою одержання прибутку. Члени кооперативу, крім внесення своїх паїв у загальний статутний фонд, повинні обов'язково виконувати трудові обов'язки, тобто брати безпосередню участь у виробничій діяльності кооперативу.

Орендне підприємство - створюється на підставі угоди між державним органом (Фондом державного майна) і організацією орендарів, яка формується за рішенням трудового колективу. Орендне підприємство є гнучкою і ефективною організаційною формою на етапі переходу до ринку, що найбільше забезпечує організаційну і психологічну підготовку до підприємницької діяльності з її вільними ринковими відносинами і підприємницьким ризиком [9].

4. Ситуаційні завдання

1. Визначити динаміку маси дивідендів ПАТ «Смарт-колд», якщо його акціонерний капітал складається з 330 тисяч простих акцій. Дивіденди на кожну просту акцію становили:

- У 2011 році - 65 грн.; - У 2012 - 65 грн.; - У 2013 - 80 грн. для початку визначимо суму дивідендів з усіх акцій, відповідно до років:

2011р. - 330 тис. акцій * 65 грн., = 21 450 000 грн.,

2012р. - 330 тис. акцій * 65 грн., = 21 450 000 грн.,

2013р. - 330 тис. акцій * 80 грн., = 26 400 000 грн.,

Для визначення динаміки маси дивідендів, скористаємося формулою співвідношення маси дивідендів в грошовому вираженні попереднього року до поточного, помножене на 100%:

1) 2012/2011*100% = 21 450 000 грн./21 450 000 грн. * 100 = 100

2) 2013/2012*100% = 26 400 000 грн./21 450 000 грн. * 100 = 123,08

Висновок: так як вартість однієї акції за 2011-2012 роки не змінювалась, то відповідно і сума дивідендів буд однаковою, що визначило 100% дивідендну динаміку. А от у 2013 році цей показник становив 123,08%, що 23,08% більше, ніж динаміка попередніх років.

2. Підприємство 3 січня 2008 року придбало облігації номінальною вартістю 75000 грн. за 73282 грн. Фіксована ставка відсотка за облігацією встановлена 10% річних. Дата погашення облігації відбудеться через 5 років. Виплата відсотка здійснюється щорічно в кінці року. Ви значити суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка.

Визначимо суму дисконту (знижки), з якою підприємство придбало облігації:

75 000 грн. - 73 282 грн. = 1 718 грн.

Номінальна сума відсотків становить:

75 000 грн. * 10% = 7 500 грн.

Реальна сума відсотків розраховується за формулою:

(Сума % + середня вартість дисконту)/середня вартість облігацій * 100% = (7 500 + 1 718/5)/(75 000 + 73 282)/2 * 100% = 7 500+343,6/74 141 * 100% = 7 843,6/74 141 * 100% = 11% (значення округлене)

Номінальна сума відсотків буде однаковою для всіх п'яти років.

Сума відсотків за ефективною ставкою буде розраховуватись для кожного року:

Сума амортизованої собівартості*ефективну ставку відсотку, наприклад: 73282,00 грн.*11% = 8061,02 грн.

Сума амортизації дисконту це різниця між сумою, визначеною за ефективною ставкою та номінальною сумою відсотків, наприклад:

8061,02- 7500 = 561,02 грн.

Сума амортизованої собівартості розраховується як сума попередньої амортизованої вартості та сума амортизації дисконту.

Розв'язок представимо у таблиці:

Таблиця 2

Дата	Номінальна сума відсотків, грн..	Сума, визначена за ефективною ставкою, грн..	Сума амортизації дисконту, грн..	Сума амортизованої собівартості, грн..
03.01.2008	-	-	-	73282,00
31.12.2009	7 500	8061,02	561,02	73843,02
31.12.2010	7 500	8122,73	622,73	74465,75
31.12.2011	7 500	8191,23	691,23	75156,98
31.12.2012	7 500	8267,27	767,27	75924,25

Список використаних джерел

1. Ефремова Л.В. Оценка имущества предприятия: конспект лекцій [для студ. вис. учеб. зав.] / Л.В. Эфремова, С.Л. Ефремов. - Харьков: изд. ХНЕУ, 2006. - 76 с.

2. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 554 с

3. Бюджетування діяльності суб'єктів господарювання (КНЕУ), 2012 р.

4. Правознавство. Підручник. В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.

5. Основи підприємницької діяльності. //Підручник. Мороз О.М., Невмержицька В.І. - К.: 2005. - 107с.

6. І.А. Ігнатьєва, стаття «Форми організації бізнесу».

7. Оцінка ринкової вартості банку як ділового підприємства. Монографія. В.М. Кочетков, Ю.С. Камарицький. - К.:МУФ, 2009. - 174 с.

Размещено на Allbest.ru