Фінансова діяльність суб’єкта підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вищий начальний заклад Укоопспілки

Полтавський університет економіки і торгівлі

Кафедра фінансів

Звіт

Про проходження виробничої бакалаврської фінансово-аналітичної практики з напряму підготовки 6.030508 «Фінанси та кредит»

Полтава 2012р.

Зміст

Вступ

Розділ І Фінансова діяльність суб'єкта підприємництва

1.1 Особливості фінансування суб'єкта підприємництва ПрАТ «Полтавського лікеро-горілчаного заводу»

1.2 Формування власного капіталу підприємства ПрАТ «Полтавського лікеро-горілчаного заводу»

1.3 Дивідендна політика ПрАТ «Полтавського лікеро-горілчаного заводу»

1.4 Фінансування підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» за рахунок запозичених ресурсів

1.5 Система фінансових взаємовідносин та фінансових розрахунків ПрАТ «Полтавського лікеро-горілчаного заводу»

1.6 Фінансовий контролінг на підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

Розділ ІІ Фінансовий аналіз

2.1 Організація та якість аналітичної роботи на підприємстві ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

2.2 Майновий стан підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» та джерела його формування

2.3 Платоспроможність та ліквідність підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

2.4 Фінансова сталість та ефективність використання капіталу ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

2.5 Ділова активність та інвестиційна привабливість підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах трансформаційної ринкової економіки перед підприємствами постає питання вирішення проблем фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності. Тому необхідна підготовка висококваліфікованих, конкурентоздатних фінансистів. Це можливо за поєднанням теоретичного навчання з проходження практики, яка покликана поглибити теоретичні знання з питань фінансової діяльності суб'єкта підприємництва, фінансового аналізу та організації діяльності підприємства на сучасному етапі економічного розвитку.

Метою проходження практики є:

– Систематизувати та удосконалити володіння прийомами та методами, інструментами фінансового аналізу, розвиток економічного мислення, набути навичок сприймання економічних процесів, що відбуваються на підприємстві.

– Поглибити та закріпити теоретичні знання та набути практичних навичок у сфері організації фінансово-господарської діяльності підприємства.

– Збір та аналіз інформації, необхідної для виконання звіту.

Для досягнення поставленої мети, необхідно виконати ряд таких завдань:

– Ознайомитись з особливостями фінансування суб'єкта підприємництва.

– Дослідити формування власного капіталу підприємства.

– Ознайомитися з дивідендною політикою підприємства.

– Дослідити та проаналізувати фінансування підприємств за рахунок запозичених ресурсів.

– Дослідити систему фінансових взаємовідносин та фінансових розрахунків.

– Здійснити оцінку фінансового контролінгу на підприємстві.

– Провести аналіз організації та якості аналітичної роботи.

– Оцінити майновий стан підприємства та дослідити джерела його формування.

– Здійснити аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства.

– Оцінити фінансову сталість та ефективність використання капіталу.

– Провести аналіз ділової активності та інвестиційної привабливості.

– Самостійне виконання усіх видів розрахунків, аналітичних,звітних та планових робіт, що входять до обов'язків фінансиста.

– Набуття досвіду розробки пропозицій щодо покращення діяльності та фінансового оздоровлення підприємства.

– Закріплення теоретичних знань за період практики і набуття практичних навичок за напрямами: операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження виступає ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод», предметом дослідження є фінансового-господарська діяльність підприємства за 2008-2010 роки.

Дослідження проводились з використанням наступних методів: діалектичного пізнання, порівняння, аналізу, синтезу, теоретичного узагальнення - для вивчення економічних явищ та дослідження основ діяльності підприємства; системного підходу, групування, абстрактно-логічного методу - для формулювання висновків; економіко-статистичного, системного і порівняльного аналізу - для аналізу фінансово-економічних показників діяльності підприємства, структури і динаміки активів (майна); графічного - для наочного представлення матеріалів і результатів дослідження.

Інформаційною базою дослідження були офіційні матеріали фінансової звітності ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод», монографічна, періодична вітчизняна та зарубіжна наукова література.

Розділ І. Фінансова діяльність суб'єкта підприємництва

1.1 Особливості фінансування суб'єкта підприємництва ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

Законом України «Про акціонерні товариства» визначається, що акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. [1, c.1]

Товариство «Полтавський лікеро-горілчаний завод» було створено відповідно до рішення членів трудового коллективу державного підприємства «Полтавський лікеро-горілчаний завод», установчого договору про створення Товариства, рішення установчий зборів акціонерів Товариства від 17 липня 2002 року та було правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого Заводу шляхом приєднання до Товариства відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Полтавський лікеро-горілчаний завод» від 29.12.2002. р. №2-Ц/2002 і наказу державного департаменту продовольства Мінагрополітики України від 10.01.2003 р. №1.

Товариство є приватним акціонерним Товариством, акції якого згідно статуту та установчого договору про його створення, розповсюджені шляхом розподілу між засновниками.

Товариство створене на невизначений термін і діє без обмеженого строку діяльності.

Найменування Товариства:

Повна офіційна назва:

Українською мовою - Приватне акціонерне товариство «Полтавський лікеро-горілчаний завод».

Російською мовою - Частное акционерное общество «Полтавский ликеро-водочный завод».

Скорочена назва:

Українською мовою - ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод».

Російською мовою - ЧАО «Полтавский ликеро-водочный завод».

Юриидична адреса 36009, Україна, м.Полтава, вул..Зінківська, 3.

Основною метою діяльності Товариства є довгострокова прибуткова діяльність за видами, що є предметом діяльності Товариства, іншої діяльності, дозволеної законодавчими актами України та задоволення потреб та інтересів споживачів, соціально-економічних інтересів акціонерів, трудового колективу, прискорення соціально-економічного розвитку і забезпечення на цій підставі зростання добробуту, поліпшення житлових, культурно-побутових умов, забезпечення безпеки праці.

Предметом діяльності Товариства є :

– Виготовлення та реалізація горілки, лікеро-горілчаних виробів, міцних напоїв, напівфабрикатів лікеро-горілчаного виробництва, виноматеріалів, вина, вермуту, шампанського, коньяку, бренді, соків плодово-ягідних заброджених, спиртованих, заброджено спиртованих, слабоалкогольних тихих та газованих напоїв, інших слабоалкогольних напоїв та пива, безалкогольних напоїв;

– Виготовлення та реалізація води питної;

– Оптова, роздрібна та інші види торгівлі продукцією Товариства;

– Імпорт та експорт продукції;

– Надання послуг в зазначених вище напрямах, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, юридичних та інших;

– Навчання та підготовка спеціалістів у зазначених вище нормах;

– Організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів та інших заходів, в тому числі на комерційній основі;

– Закупівля та реалізація, перевезення паливно-мастильних матеріалів;

– Торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність;

– Створення, оренда та експлуатація закладів громадського харчування;

– Виконання посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб'юторських послуг, виробничого та невиробничого характеру;

– Створення, реорганізація філій, відділень та представництв з метою розширення ринків збуту та представлення інтересів товариства в інших регіонах;

– Створення оптово-роздрібних підприємств і надання ними послуг населенню;

– Створення та комплексна експлуатація власної мережі багатопрофільних магазинів;

– Організація виробництва, переробки та реалізації різноманітних видів екологічно чистої сільськогосподарської продукції - рослинництва, тваринництва, рибальства, бджільництва та іншої продукції;

– Впровадження нових технологій, включаючи заходи по захисту навколишнього середовища;

– Створення станцій по технічному обслуговуванню автомобілів, автозаправочних станцій, виготовлення і реалізація відповідного обладнання та автозапчастин;

– Прокат транспортних засобів;

– Купівля, продаж і надання в оренду будівель, приміщень, обладнання та іншої нерухомості;

– Операції з цінними паперами, купівля-продаж патентів і ліцензій на використання патентів;

– Проведення компенсаційнийних, консигнаційних та лізингових операцій;

– Придбання валютних цінностей через уповноважені банки України на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку, а також здійснення обміну валют на підставі агентських угод з уповноваженими банками;

– Внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом;

– Охорона навколишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів.

Товариство здійснює діяльність відповідно до чинного законодавства України , статуту та внутрішніх документів. Товариство має право від свого імені укладати будь-які угоди з юридичними та фізичними особами. Не заборонені законами, незалежно місця ії здійснення, володіти на праві приватної власності відокремленим майном, вартість і кількість якого відображена на самостійному балансі, може набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, що не суперечать його меті і законодавству України, виступати від свого імені в суді.

Товариство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, круглі печатки та штампи зі своєю повною назвою, фірмові бланки, знаки для товарів і послуг, товарний знак та інші реквізити.

Управління Товариством здійснюють:

– Вищий орган Товариства - Загальні збори акціонерів;

– Рада акціонерного Товариства;

– Правління Товариства;

– Ревізійна комісія.

Кожен орган правління уповноважений приймати рішення по своєму відповідному рівні з питань, віднесених Статутом до його компетенції та в порядку, передбаченому статутом або прийнятими відповідно до нього внутрішніми нормативними документами Товариства, з дотриманням чинного законодавства.

У процесі створення товариства його засновники поєднують своє майно на певних умовах, зафіксованих в установчих документах Товариства. На основі такого об'єднаного капіталу надалі ведеться господарська діяльність з метою одержання прибутку. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними загальної діяльності із створення товариства, відповідальність перед третіми особами.

Внеском учасника товариства і об'єднаний капітал можуть бути кошти, а також будь-які інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами ф інші майнові права, в тому числі право на інтелектуальну власність.

При створенні товариства акції поширюються між засновниками товариства.

Акціонер у терміни, встановлені установчими зборами, але не пізніше року, після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язаний сплатити повну вартість акцій. У випадку несплати в установлений термін акціонер, якщо інше не передбачене статутом товариства, сплачує за час прострочення 10% річних від суми простроченого платежу.

При несплаті протягом 3 місяців після встановленого терміну платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку встановленому статутом товариства.

Вихід із товариства здійснюється шляхом відчуження акцій на користь інших осіб, при цьому Товариством фіксується передача акцій від однієї особи до іншої і вносять відповідні зміни до реєстру акціонерів.

В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, називається фінансовою роботою.[6, c.37]

Фінансову роботу на підприємстві виконує фінансовий відділ. Керівник цього підрозділу безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства і одночасно несе відповідальність за фінансовий стан підприємства та фінансову дисципліну на ньому.

Умовно фінансову роботу можна згрупувати за таким чином:

– Фінансове планування;

– Оперативна фінансова робота;

– Контрольно-аналітична робота.

На підприємстві ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» керівником фінансового відділу є фінансовий директор. Йому підпорядковується фінансовий, планово-економічний відділи та бухгалтерія. (рис. 1.1.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1.1 Структура фінансового відділу ПрАТ «Полтавський лікеро- горілчаний завод»

До основних завдань фінансової роботи належать:

* мобілізація фінансових ресурсів у розмірі, необхідному для підтримки нормального виробничого процесу і розширення виробничих фондів в обсягах, встановлених планами;

* пошук шляхів збільшення прибутку і підвищення рентабельності виробництва;

* своєчасне виконання зобов'язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема:

- перед бюджетом -- зі сплати встановлених податків і платежів;

- перед централізованими позабюджетними фондами -- зі сплати встановлених платежів;

- перед банками -- з повернення кредитів і сплати відсотків за ними;

* своєчасне виконання зобов'язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками -- з оплати праці;

* контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту;

* контроль за раціональним і цільовим використанням фінансових ресурсів.

Для виконання своїх функцій з управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємств виконує необхідні розрахунки й на основі них вносить пропозиції керівництву підприємства про розподіл наявних фінансових ресурсів між виробничими структурними підрозділами, функціональними службами; розробляє поточні та оперативні фінансові плани та інші документи; виконує пошук нових резервів збільшення прибутку й надходжень інших фінансових ресурсів для забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціально-культурних потреб; здійснює контроль за виконанням фінансових показників; організовує партнерські угоди; здійснює оперативний контроль за надходженням коштів у ході реалізації продукції, надання послуг, за своєчасними розрахунками з контрагентами; комплексно аналізує роботу всього підприємства та його окремих структурних підрозділів,у процесі чого виявляються причини недовиконання планів, валових доходів, валових витрат, прибутку, що призводить до збитків підприємства та зниження загальної рентабельності; розробляються основні шляхи подолання цих причин; вивчає стан фінансового ринку України та регіону для планування і прийняття рішень в інвестиційній сфері.

Великий обсяг роботи, що обробляється фінансовим відділом потребує залучення достатньої кількості різноманітної інформації. Удосконалення фінансової роботи на підприємстві проводиться за рахунок впровадження електронно-обчислювальної техніки, моделювання фінансових процесів і створення автоматизованих систем управління фінансами.

Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві можлива завдяки висококваліфікованим фахівцям, які здатні швидко реагувати на зміни в ринковому середовищі країни. Однак також необхідною умовою успіху є тісна співпраця з усіма підрозділами на підприємстві та з юридичною службою.

1.2 Формування власного капіталу підприємства ПрАТ «Полтавського лікеро-горілчаного заводу»

Фінансово-господарська діяльність підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм розпочинається з формування власного капіталу. Тобто формування первісного капіталу є важливим етапом створення підприємства, оскільки організація кожної справи потребує відповідного фінансового забезпечення.

Джерелами формування майна підприємства є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал складається із:

– статутного капіталу;

– пайового капіталу;

– додатково вкладеного капіталу;

– іншого додаткового капіталу;

– резервного капіталу;

– нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

– неоплаченого капіталу;

– вилученого капіталу.

Власний капітал підприємства -- це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він -- основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.[14]

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції:

1. Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб'єкта господарювання.

2. Функція відповідальності та гарантії. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

3. Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства.

4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках.

5. База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується.

6. Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні.

7. Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього з боку інвесторів.

Для формування власного капіталу підприємства можуть використовуватися будь-які майнові, корпоративні цінності, грошові кошти.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. (рис. 1.2.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

12.1. Порядок формування власного капіталу

Умовні позначення

Дозволено формування власного капіталу законодавством

Забороняється використовувати для формування власного капіталу

Таблиця 1.2.1 Структура власного капіталу ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

Статті балансу	2008 рік		2009 рік		2010 рік		Відхилення (+,-)
	сума, тис. грн	сума, тис. грн	сума,тис. грн	2009 від 2008	2010 від 2009
Статутний капітал	300		300		300		0	0
Інший додатковий капітал	1465		1349		1234		-116	-115
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-614		383		-1758		997	-2141
Усього власного капіталу:	1151		2032		-224		881	-2256

Дані таблиці 1.2.1 свідчать про значне збільшення власного капіталу підприємства з 2008 року по 2009 рік, а саме на 881 тис. грн. В значній мірі це відбулося за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку, який зріс у порівнянні з попереднім періодом на 997 тис. грн. Протягом 2009-2010 років спостерігається скорочення власного капіталу на 2256 тис. грн, що було спричинено збитковістю підприємства. За аналізований період інший додатковий капітал зменшився з 1465 тис. грн до 1234 тис. грн. Статутний капітал залишився незмінним і становив 300 тис. грн.

Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення.

Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення та збільшення у систематизованому вигляді згруповані в табл. 1.2.2.

Таблиця 1.2.2

Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу

Функції статутного капіталу	Цілі збільшення	Цілі зменшення
Заснування та введення підприємства в дію	Реалізація інвестиційного проекту	Згортання діяльності
Відповідальність і гарантії (забезпечення кредитоспроможності)	Виконання вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу	Підвищення ринкового курсу корпоративних прав
Захисна функція	Проведення санації	Санація балансу (одержання санаційного прибутку)
Управління та контролю	Поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств	Концентрація капіталу в руках активних власників
Фінансування та забезпечення ліквідності	Поліпшення ліквідності та платоспроможності	Приведення у відповідність обсягів власного капіталу та майна
Рекламна (репрезентативна) функція	Родернізація чи розширення виробництва	Вирішення конфліктів між власниками
База для нарахування дивідендів	Оптимізація дивідендної політики	Проведення певної дивідендної політики

Процес управління формуванням капіталу базується на певному механізмі. Механізм управління формуванням капіталу являє собою систему основних елементів, що регулюють процес розробки й реалізації управлінських рішень у цій області. У структуру механізму управління формуванням капіталу входять наступні елементи (рис.1.2.2):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2.2 Складові механізму управління формуванням власного капіталу підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

На величину власного капіталу підприємства впливають:

– інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів власників товариства;

– вилучення коштів власниками підприємства, що зменшує його активи;

– доходи, які призводять до зростання власного капіталу;

– витрати, які зменшують величину власного капіталу.

При плануванні структури капіталу визначальними є такі фактори:

1. Структура активів: окремі активи підходять на роль застави за кредити краще, ніж інші.

2. Величина операційного важеля. Для підприємств із значною величиною фіксованих активів високий рівень операційного важеля дуже небезпечний: в умовах економічної нестабільності при падінні платоспроможності споживачів кожен процент зниження виторгу підприємством тягне за собою падіння прибутків і входження підприємства у зону збитків. Тому підприємство має бути більш консервативне в питаннях, що стосуються використання кредитів.

3. Стабільність продажів: стабільний продаж забезпечує рівномірний потік, грошових надходжень. Тому підприємство зі стабільним обсягом продажів може брати на себе більше кредитних зобов'язань, оскільки його ризик невиплати процентних ставок за кредити є невисокий.

4. Прибутковість підприємства. Підприємство з високим рівнем прибутковості менше потребує фінансування зобов'язань, оскільки має можливість фінансування за рахунок власного капіталу.

5. Фактор оподаткування. Якщо два підприємства мають однакову величину валового прибутку, то витрати на податкові відрахування підприємства з вищим рівнем оподаткування збережуть більше податків, ніж підприємства з нижчим рівнем оподаткування.

6. Ринкові умови. У період високих процентних ставок підприємства слабо використовують можливості довготермінового кредитування. Вони намагатимуться використовувати власний капітал для покриття довготермінових капітальних потреб.

7. Рішення керівництва. Керівники одного типу більше схильні до використання позик, ніж інші, що суттєво впливає па структуру капіталу підприємства.

Отже, ефективність фінансування підприємства за рахунок власного капіталу визначається стратегією формування фінансових ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності, територіального розміщення та інших факторів впливу. Зменшення вартості капіталу на підприємстві ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод», що спостерігається за аналізований період, вказує на деякі збої у роботі підприємства, а саме фінансового відділу; низьку ефективність управління капіталом та фінансовими ресурсами. Необхідно вжити відповідних заходів щодо поліпшення оптимізації структури власного капіталу. (рис. 1.2.3)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2.3 Етапи процесу оптимізації структури власного капіталу підприємства

Оптимальна структура власного капіталу є головною умовою стійкого розвитку будь-якого підприємства, бо вона представляє собою таке співвідношення грошових коштів, за досягненням значення якого критерій наближається до оптимального. Пропонуємо застосувати модель оптимізації власного капіталу, яка надає можливості до управління структурою власного капіталу підприємства з урахуванням впливу чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Розроблена багатофакторна модель оптимізації структури власного капіталу підприємства передбачає такий алгоритм дій:

1. На першому етапі аналізується власний капітал, джерела його формування, динаміка та склад його структури у попередніх періодах.

2. Протягом другого етапу досліджується зовнішнє середовище, фактори якого можуть вплинути на структуру власного капіталу підприємства.

3. На третьому етапі визначається чи орієнтуватися в подальшому на наявну структуру статутного капіталу, чи прагнути максимізувати рентабельність власного капіталу. Для цього за допомогою методу ітерації розраховується показник рентабельності власного капіталу, як один з критеріїв якості управління формуванням оптимальної структури власного капіталу.

4. На четвертому етапі визначається середньозважена вартість власного капіталу.

5. На п'ятому етапі формується оптимальна структура власногокапіталу підприємства виходячи із розрахованих показників.

6. На шостому етапі для визначення ефективності використання власного капіталу і виявлення заходів для стабілізації фінансового стану підприємства проводиться факторний аналіз власного капіталу підприємства. Для цього використовується модель рентабельності власного капіталу за чистим прибутком, яка характеризує віддачу на вкладений власниками капітал. Визначення впливу факторів на кожен з результуючих показників відбувається методом ланцюгових підстановок. Метою даного етапу є виявлення елементів, які найбільше впливають на зміну структури власного капіталу.

7. На сьомому етапі на основі даних факторного аналізу розробляється план заходів і надаються практичні рекомендації, які дадуть змогу досягнути бажаної структури власного капіталу.

Таким чином, запропонована модель оптимізації структури власного капіталу дає можливість врахувати вплив внутрішніх і зовнішніх факторів, виявити, зміна яких елементів власного капіталу має найбільший вплив на його структуру і на основі цього розробити і реалізувати заходи, які забезпечать досягнення очікуваного результату. Поетапний розрахунок забезпечує оперативність розробки заходів щодо підвищення ефективності діяльності підприємства та забезпечує обґрунтування оптимальної структури власного капіталу, що сприяє прогнозуванню фінансової стійкості підприємства в майбутньому.[28]

Отже, для забезпечення оптимальної структури власного капіталу необхідно провести на підприємстві ряд заходів, для визначення плану заходів щодо оптимальної структури власного капіталу.

1.3 Дивідендна політика ПрАТ «Полтавського лікеро-горілчаного заводу»

Дивіденди -- частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивідендна політика -- це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення.

Оптимізація дивідендної політики -- це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість.[15]

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

* виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

* визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

* оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

* визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;

* узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

* вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

* оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

Складовою дивідендної політики підприємства є вибір найприйнятнішої для всіх заінтересованих сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах:

* грошова;

* негрошова;

* змішана форма;

* приховані дивіденди.

Стандартною формою виплати дивідендів є грошова. З прийняттям зборами власників рішення про нарахування дивідендів частина власного капіталу перетворюється на позичковий. Заборгованість підприємства його власникам, пов'язана з нарахуванням дивідендів, відображається за статтею «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками». Виплачуючи дивіденди, підприємство погашає згаданий борг.

На практиці досить часто приймається рішення про виплату дивідендів у негрошовій формі: корпоративними правами, іншими фінансовими інструментами, товарами, знижками на товари тощо. Найпоширенішою негрошовою формою є виплата дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокрема акцій.

Специфічною формою виплати дивідендів у негрошовій формі, до якої досить часто вдаються підприємства в економічно розвинутих країнах, є дивіденди у формі цінних паперів інших емітентів, які є в інвестиційному портфелі підприємства.

Характерною рисою дивідендної політики багатьох вітчизняних підприємств є те, що дивіденди досить часто виплачуються у товарній формі. її використовують як підприємства, що виробляють товари народного споживання, так і ті, які ці товари отримують за бартерними схемами. Зазвичай дивіденди товарами отримують дрібні акціонери, які не можуть впливати на фінансову політику підприємств. Великі акціонери, які контролюють такі підприємства, формально не отримують ніяких дивідендів або віддають перевагу корпоративним правам. Досить часто реальні власники таких підприємств отримують приховані дивіденди за різного роду схемами ухилення від оподаткування.

До виплати дивідендів товарами чи послугами, виробництвом яких займається підприємство, інколи вдаються і підприємства на Заході. Як правило, це транспортні підприємства, які виплату дивідендів оформляють у вигляді різного роду транспортних пільг. З метою стимулювання збуту продукції деякі підприємства виплачують дивіденди у формі знижок на їх товари, наприклад, широковідомими є так звані «винні бони».

Змішана форма виплати дивідендів передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (негрошовими) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів (за їх вибором) одержує дивіденди в грошовій формі, а інша -- у формі корпоративних прав. При цьому можуть порушуватися існуючі пропорції участі всіх власників у статутному капіталі. З метою компенсації збитків окремих власників, які виникають у результаті зменшення їх частки, вони можуть бути наділені додатковими дивідендами в грошовій формі. З іншого боку, можуть передбачатися також стимули для заохочення акціонерів до реінвестування прибутку та виплати дивідендів корпоративними правами. Врешті-решт, власники самі повинні вирішувати, яка форма дивідендів є для них вигіднішою з погляду максимізації капіталу.

Приховані дивіденди. Керівництво підприємства може маніпулювати розміром чистого прибутку, який засвідчується в звітності і є джерелом виплати дивідендів та основою для прийняття рішення про це на зборах власників.

У процесі реалізації обраного типу дивідендної політики підприємства вдаються до специфічних прийомів. Такими прийомами є:

* збільшення статутного капіталу та виплата дивідендів акціями;

* подрібнення акцій;

* викуп акціонерним товариством акцій власної емісії (або зменшення номіналу);

* формування резервів виплати дивідендів.

Важливим інструментом дивідендної політики є збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників. У такому разі відповідна частина прибутку підприємства трансформується у статутний капітал. Причому до статутного капіталу може спрямовуватися як прибуток звітного року, так і залишок нерозподіленого прибутку минулих років.

Враховуючи фактори впливу на дивідендну політику і теоретичні концепції у цій галузі, в практиці використовуються такі основні підходи (методи) нарахування та виплати дивідендів:

* залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат;

* метод стабільних дивідендів;

* метод гнучкої дивідендної політики;

* метод стійкого приросту дивідендів;

* метод стабільної та бонусної частини.

Таблиця 1.3.1

Переваги та недоліки методів нарахування дивідендів

Методи	Переваги	Недоліки
1. Залишковий метод, припинення дивідендних виплат	* забезпечення високих темпів росту підприємства * платоспроможність * фінансова незалежність	* нестабільність дивідендів * відтік дрібних інвесторів
2. Метод стабільних дивідендів	* збільшення довіри до підприємства * стабілізація котировок акцій	* слабкий зв'язок з фінансовими результатами * мінімізація самофінансування
3. Метод гнучкої дивідендної політики	* зв'язок з фінансовими результатами	* нестабільність розмірів дивідендів
4. Метод стійкого приросту дивідендів	* забезпечення зростання ринкового курсу акцій * привабливість для інвесторів при додатковій емісії	* відсутність гнучкості * постійне зростання фінансової напруги
5. Метод стабільної та бонусної частин	* регулярність виплати мінімальної частини * залежність від фінансових результатів	* нестабільність розмірів дивідендів

Залишковий метод. Метод ґрунтується на теоретичних висновках М. Міллера та Ф. Модільяні, згідно з яким за джерела фінансування підприємства насамперед слід використовувати його прибуток. На дивіденди повинна спрямовуватися частина чистого прибутку, що залишилася у підприємства після здійснення всіх необхідних реінвестицій. До переваг методу належать забезпечення високих темпів розвитку підприємства. Головним недоліком є нестабільність дивідендів та відтік у інвесторів, орієнтованих на споживання, зокрема дрібних інвесторів. У рамках цього методу використовують і так звану стратегію припинення дивідендних виплат. При цьому широко застосовується негрошова форма виплати дивідендів (Gratisaktien).

Метод стабільних дивідендів. Зміст методу зводиться до того, що ставка дивідендів та їх абсолютна сума на одну акцію тривалий час залишаються незмінними або коливаються в незначних, заздалегідь визначених межах. Сума дивідендів при цьому не прив'язується до фактичних фінансових результатів за звітний період. Доцільність такого підходу обґрунтовується тим, що стабільні дивіденди відповідають інтересам стратегічних інвесторів, які вкладають кошти в корпоративні права підприємства на тривалий період, і навпаки, обмежують арбітражні можливості біржових спекулянтів, оскільки курс корпоративних прав за такої дивідендної політики матиме тенденцію до стабілізації.

Метод гнучкої дивідендної політики. На противагу до попереднього цей метод ґрунтується на принципі залежності розміру дивідендів від фінансових результатів у періоді, за який виплачуються дивіденди. Метод побудований на тезі про те, що, на відміну від облігацій, корпоративні права є ризикованими вкладеннями і тому винагородою за ризик повинен бути відповідний дохід, який коливається залежно від рівня прибутковості підприємства. В цілому метод є ефективним для підприємств зі стабільними доходами.

Метод стійкого приросту дивідендів. Метод передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встановленому проценті приросту до розміру дивідендів у попередні роки. Аналогічно до методу стабільних дивідендів за цього методу обсяг дивідендів не залежить від прибутків підприємства у відповідному періоді. До переваг методу можна віднести відносне зростання ринкової вартості корпоративних прав, а отже, сприятливі можливості залучення коштів при додатковій емісії. Недоліком такої політики є відсутність гнучкості. [12]

Метод стабільної та бонусної частин. Використовуючи цей метод, підприємство регулярно виплачує стабільні невисокі дивіденди плюс додаткові бонуси за наявності високих прибутків чи у разі святкування знаменних подій, ювілейних дат тощо. Така політика є ефективнішою, ніж у разі виплати стабільно високих дивідендів та їх зниження за незадовільних фінансових результатів.

Ефективність дивідендної політики оцінити надзвичайно складно. Висновки щодо ефективності дивідендної політики можна зробити на основі аналізу показників прибутковості корпоративних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників. До таких показників можна віднести:

1. Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію: розраховується діленням суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на кількість простих акцій.

2. Дивіденди на одну просту акцію: розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

3. Коефіцієнт цінності акцій: розраховується діленням ринкової ціни однієї акції на дивіденд на одну просту акцію.

4. Рентабельність акції -- виражений у процентах показник, який є обернено пропорційним до коефіцієнта цінності акцій.

5. Коефіцієнт дивідендних виплат: відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку.

6. Відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію: характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком підприємства та курсом його акцій і показує, скільки річних прибутків на одну акцію потрібно, щоб окупилися кошти, вкладені в акцію.

7. Відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію: характеризує взаємозв'язки між ринковим курсом і чистим грошовим потоком підприємства.

Щодо дивідендної політики ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод», то можна сказати, що на даному підприємстві вона відсутня. Підприємство здійснило випуск цінних паперів одноразово у вигляді простих іменних акцій кількістю 30000 штук та номінальною вартістю 10 грн кожна.

Таблиця 1.3.2 Показники прибутковості акцій ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

Показник	2008	2009	2010	Відхилення(+,-)
				2009 від 2008	2010 від 2009
Середньорічна кількість простих акцій,шт.	30000,00	30000,00	30000,00	0,00	0,00
Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію, грн	16,63	33,23	-71,37	16,60	-104,60
Дивіденди на одну просту акцію, грн	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00

Аналізуючи дані таблиці 1.3.2. можна побачити, що підприємство не здійснювало випуск акцій. Чистий прибуток на одну просту акцію за аналізований період знизився на 88,00 грн.

Згідно рішення Загальних зборів акціонерів дивіденди за акціями не нараховуються та не сплачуються, а отримані прибутки спрямовуються на розвиток та модернізацію виробництва.

Законодавством України не передбачено обов'язкова виплата дивідендів власникам акцій. Але не виплачувати дивіденди по акціях підприємство нехтує потенційними інвесторами. На фоні низьких ставок по депозитним вкладам цим безперечно можна скористатися та залучати досить дешевий вид капіталу. Таким видом залучення капіталу досить успішно користуються за кордом, цим самим викликаючи довіру у населення та отримуючи виграш на процентних ставка між кредитними відсотками і відсотками за виплатою по акціях, а отже підприємства знижуючи свої витрати на залученні додаткових фінансових ресерсів.

1.4 Фінансування підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» за рахунок запозичених ресурсів

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу.

Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові.

Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства.

Необхідність залучення позикових коштів як джерела фінансування підприємств визначається характером кругообігу основних і оборотних коштів.

Річ у тому, що за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Але потреба в коштах для створення запасів протягом року коливається.

На всіх підприємствах у силу ряду обставин спостерігаються певні коливання розмірів запасів товарно-матеріальних цінностей, отже, й коливання потреби в оборотних коштах.

Позиковому капіталу притаманні такі позитивні риси: збільшення фінансового потенціалу підприємства за необхідності суттєвого піднесення темпів зростання обсягів виробництва; можливість збільшення приросту рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного відтворення виробництва.[11]

Воднораз у використанні позикового капіталу проглядають деякі негативні моменти:

- Складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких негативних обставин узагалі можуть відмовити підприємству у таких коштах;

- Необхідність надання відповідних гарантій, зокрема страхових компаній, інших суб'єктів господарювання, або застави. При цьому гарантії надаються, як правило, на платній основі;

- Зниження норми прибутку активів, оскільки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит;

- Зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства.

Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал (поряд із власним), має вищі фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю.

Позиковий фінансовий капітал підприємств може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів.

Перша група - зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп - зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу.

Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовують зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги.

Зовнішні короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит.

Друга група - внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань. При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового фінансового капіталу.[7]

Підприємства України використовують різні джерела позикових ресурсів: короткострокові кредити банків, короткостроковий комерційний кредит, кредиторська заборгованість, податковий кредит і пільги. Менш поширеними є довгострокові кредити банків, кредити та позики небанківських фінансових установ, облігаційні позики, фінансовий лізинг.

Структуру позикових коштів підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро- горілчаний завод» складають поточні зобов'язання. (табл.1.4.1.)

Таблиця 1.4.1 Склад, структура та динаміка позичкових коштів підприємства ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» за 2008-2010 роки

Показник	2008	2009	2010	Відхилення
				2009 від 2008	2010 від 2009
	тис.грн	ПВ,%	тис.грн	ПВ,%	тис.грн	ПВ,%	тис.грн	п.п.	тис.грн	п.п.
А	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків	2389,00	49,14	2661,00	56,77	3447,00	76,79	272,00	7,64	786,00	20,01
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	902,00	18,55	1525,00	32,54	249,00	5,55	623,00	13,98	-1276,00	-26,99
Поточні зобов'язання за розрахунками: З бюджетом	1025,00	21,08	201,00	4,29	133,00	2,96	-824,00	-16,79	-68,00	-1,33
з оплати праці	274,00	5,64	118,00	2,52	190,00	4,23	-156,00	-3,12	72,00	1,71
зі страхування	63,00	1,30	32,00	0,68	10,00	0,22	-31,00	-0,61	-22,00	-0,46
Інші поточні зобов'язання	209,00	4,30	150,00	3,20	460,00	10,25	-59,00	-1,10	310,00	7,05
Всього:	4862,00	100,00	4687,00	100,00	4489,00	100,00	-175,00	Х	-198,00	Х

За аналізований період поточні зобов'язання зменшилися на 373 тис.грн. Значну частину позикових коштів займають зобов'язання з терміном погашення до 1-го року. У структурі позикових коштів за останні три роки відбулися такі зміни:

- Збільшення частини короткострокових кредитів банків на 7,64 тис. грн у порівнянні 2009 року з 2008 та на 20,1 тис.грн у порівнянні 2010 року з 2009.

- Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги загалом зменшилася на 1276 тис. грн, що становить майже 27% усіх позикових коштів.

- Поточні зобов'язання зменшилися на 1027 тис.грн. Така зміна відбулася загалом за рахунок зменшення заборгованості по оплаті праці (на 84 тис.грн) та зі страхування (на 53 тис. грн).

- Інші поточні зобов'язання у період з 2008 по 2010 роки зросли на 5,95%, що становить 251 тис. грн.

Здійснюючи свою господарську діяльність дуже часто підприємство потребує залучення додаткових коштів у форму кредиту. Перебуваючи у центрі сучасного грошово-фінансового господарства, обслуговуючи інтереси господарюючих суб'єктів, кредит опосередковує зв'язки між державою, банком, підприємством та населенням. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва та прибутковості капіталу.

У результаті цього процесу виникає об'єктивна економічна суперечність між потребами підприємства в грошових коштах та їх наявністю. Поряд з необхідністю кредитних відносин внаслідок утворення тимчасово вільних коштів та їх руху формується можливість надання кредиту. Однак, надані кредити передбачають не лише матеріальне забезпечення. Головною умовою гарантії повернення кредиту є фінансовий стан позичальника, його кредитоспроможність. Саме тому, в оцінці кредитоспроможності підприємства кредиторам приділяється особлива увага.

Щоб проаналізувати кредитоспроможність підприємства ми використовуємо метод визначення класу кредитоспроможності підприємства, на основі якого підприємству буде присвоєно певний рейтинг на основі рейтингової шкали ( табл. 1.4.2), за яким можна буде прийняти попереднє рішення про можливість надання позики та умови кредитування ( табл. 1.4.3).

Таблиця 1.4.2 Рейтингова шкала кредитоспроможності позичальника

Значення інтегрального показника	Клас
понад 200		А
160-200		Б
135-160		В
110-135		Г
менше 110		Д

Таблиця 1.4.3 Залежність можливостей і умов надання кредиту від рейтингу позичальника

Клас	Кредитний рейтинг	Можливість і умови на дання кредиту
А	Дуже високий	Пільговий відсоток за користування кредитом. Надання кредиту без забезпечення. Контроль за фінансовим станом не обов'язковий.
Б	Високий	Відсоток встановлюється на рівні середньої ставки, що діє на ринку. Зменшення форм забезпечення, контроль за фінансовим станом не є обов'язковим.
В	Задовільний	Кредит може біти наданий на загальних умовах і здійснюється поточний контроль за фінансовим станом
Г	Низький	Кредит може бути наданий за більш високою ставкою, що включає премії за ризик; під кілька видів забезпечення, в обмеженій сумі. Здійснюється контроль за документооборотом угоди,що кредитується.
Д	Неприйнятний	Кредит не видається.

Розділемо фінансові показники підприємства за класом

Таблиця 1.4.4

Розподіл показників ПрАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод»

Показник	2010	Розділ за класами
		1	2	3
К абсолютної ліквідності	0,03	0,2 і вище	0,1-0,2	<0,1
К швидкої ліквідності	0,20	0,5 і вище	0,3-0,5	<0,3
К поточної ліквідності	0,39	2 і вище	1-2	<1
К оборотності активів	уповільнення	прискорення	на одному рівні	уповільнення
К автономії	-0,05	0,5 і вище	0,3-0,5	<0,3

Отже, враховуючи фактичне значення показників,всім присвоюється 3 клас.