Економічна та правова сутність електронних грошей

Сьогодні не викликає сумніву реальність перспективи переходу до безпаперових банківських технологій і навіть “безпаперового суспільства”, у якому обчислювальна техніка, факсимільна передача документів, відеотекстові системи, мережі автоматизованої передачі, зберігання та обробки інформації переберуть на себе левову частку грошового обігу. До цього суспільство неухильно рухатиметься під тиском явища, яке дістало умовну назву “паперове забруднення середовища”. Його суть полягає в невідповідності традиційних технологій, заснованих на паперових носіях, масштабам інформаційних потоків, якими оперує сучасне суспільство, і, як наслідок, продукування паперових носіїв інформації в обсягах, фізично непридатних для належної обробки. Про масштаби перерозподілу грошової маси поміж паперовими (у традиційному розумінні) й не паперовими носіями можна судити за такими характерними рисами: структура грошового обігу розвинутих країн складається приблизно на 75% з безготівкових розрахунків, на 15% - із вексельних та бартерних операцій, на 10% - з готівкового грошового обігу [10, с. 59].

Необхідною умовою розвитку електронних грошей стала поява так званих віртуальних банків. Ці банки не мають звичних атрибутів банківської установи: офісів, сховищ, охорони, персоналу для безпосередньої роботи з клієнтами. Вони існують усередині глобальної комп'ютерної мережі Інтернет у формі електронних сторінок в Інтернеті, і є, фактично, набором висококваліфікованих комп'ютерних програм з обслуговування безготівкових грошових коштів клієнта, і успішно виконують більшість традиційних функцій банківських установ на фінансових ринках розвинутих країн світу. Віртуальні банки здійснюють розрахункові операції клієнтів, перекази грошових коштів, депозитні операції, кредитування суб'єктів комерційної діяльності, обмінні валютні операції, продаж цінних паперів, виплачують відсотки по вкладах, перераховують гроші на рахунки як в інших віртуальних банках, так і на рахунки в реальній банківській системі. Багато з цих функцій віртуальні банки виконують швидше, надійніше і на більш професіональному рівні, ніж реальні банківські установи.

Електронні гроші належать також до тих фінансово-економічних аспектів, що безпосередньо стосуються діяльності урядів, державних органів, громадського суспільства. Одна з проблем, породжених електронними грошима - це зміни в характері емісії грошей. Очевидно, у перспективі центральні банки втрачатимуть монополізм у сфері грошово-кредитної емісії та організації грошового обігу внаслідок динамічного розвитку інформаційних технологій[9].

Відтак, можна виділити три важливі тенденції у цій сфері:

- по-перше, з являються ознаки ерозії попиту на традиційні “банківські” гроші в якості засобів обігу і платежу;

- по-друге, відбуваються кардинальні зміни в кредитуванні не фінансового сектора, в результаті яких банківські депозити перестають бути головною базою позик для юридичних та фізичних осіб;

- по-третє, формуються більш досконалі механізми приватного клірингу, які у перспективі можуть замінити систему розрахунків між контрагентами через центральні банки [5, с.65].

Отже, у наші дні розпочалася епоха відродження “приватних грошей” (private monies), які, здавалося би, безповоротно “пішли” в минуле, після того як центральні банки отримали виключне право на грошову емісію. Згідно концепції Б. Фрідмена центральні банки в епоху електронних грошей можуть втратити право на емісію грошей і отримання центральним банком доходу завдяки монополії на випуск паперових грошей (т. зв. “сеньйораж”). На думку вченого приватні електронні гроші приховують у собі величезний стимул до розвитку і удосконалення сеньйоражу. Відомий спеціаліст з історії грошей Джек Уззерфорд підтверджує, що ключем до накопичення багатства і влади в XIX ст. буде якраз електронний сеньйораж. Таким чином, поява і поширення електронних грошей у певному розумінні - це нова ера їх еволюції, коли інформація перетворюється у субстанційну основу сучасної економічної реальності. Відповідно банківські технології стають потужною інформаційною системою, що органічно вписується в нову економічну реальність, яку сьогодні все частіше характеризують, як “інформаційну економіку”[17, с.87].

ВИСНОВКИ

На основі вищесказаного можна зробити наступні висновки:

1. Місце і роль електронних грошей в сучасній грошово-платіжній системі будь-якої країни залежить від чіткості їх інтерпретації, ідентифікації форм, властивостей і функцій, які вони виконують. Електронні гроші - вища форма еволюції грошей, найбільш оптимальна форма сучасних розрахунків.

2. Так як не існує єдиного правового закріплення поняття «електронні гроші», існує безліч визначень даного терміну. Найбільш оптимальним з них є наступне, електронні гроші - це емітовані кредитною організацією грошові знаки, представлені у вигляді інформації в пам'яті комп'ютера, що виконують функцію як засобу платежу, так і засобу обігу, а також інші функції грошей і володіють всіма основними властивостями традиційних готівкових кредитних грошей. Процес оплати електронними грошима відбувається шляхом перезапису їх з комп'ютера платника в комп'ютер одержувача.

3. Існує дві основні форми електронних грошей - на базі карт і на базі мереж. Перша група (більш розвинена форма цифрової готівки) - це смарт-картки (smart cards), або карти з збереженої вартістю. Друга група - мережеві гроші (network money), зберігають грошову вартість у пам'яті комп'ютерів на жорстких дисках і являють собою програмне забезпечення, що забезпечує переказ коштів за електронним комунікаційних мереж. Вважається, що з часом електронні гроші першої групи можуть почати витісняти традиційну готівку і чеки, тоді як електронні гроші другої групи прийдуть на заміну кредитних картах, а також стануть брати на себе розрахункові функції в обхід центральних банків.

4. При впровадженні електронних грошей в грошовий обіг виникають наступні основні проблеми: відсутність законодавчої бази для функціонування електронних грошей; розбіжності з окремих питань з центральними емісійними банками; проблеми забезпечення високого рівня безпеки функціонування електронних грошей.

5. Вирішення проблеми безпеки може здійснюватися технічними, функціональними та правовими методами. До технічних методів відносяться використання захищених технічних і програмних пристроїв, кодування інформації, аутентифікація користувачів. До функціональних методів - встановлення обмежень при використанні електронних грошей, періодичне оновлення програмного забезпечення і ряд інших заходів. Правовий метод являє собою законодавчу базу, яка регламентує порядок використання та обробки електронних грошей і встановлює заходи відповідальності за порушення законодавства.

6. Розвиток електронних грошей неминуче поставить питання про створення єдиної загальносвітової валюти з єдиним емісійним центром. При цьому може змінитися роль центральних емісійних банків.

7. Електронні гроші відіграють важливу роль, як в сучасних грошових системах, так і в грошових системах майбутнього. При цьому з розвитком електронних грошей сутність грошей не змінюється; змінюється тільки їх форма.

електронний гроші платіж

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Банківська справа. Під редакцією Лаврушина В.І. - М.: Фінанси і статистика, 2001.

2. Базилевич В. Д. Економічна теорія. Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2008. - 719 с.

3. Волков С. Платёжные механизмы современного Интернет-бизнеса // Деловая панорама. - 2000. - № 13.

4. Воронцов И. Платёжные карточки: микропроцессорная революция // Банковское дело. - 2002. - № 10.

5. Голіков В. І. Інформатизація як фактор постіндустріального розвитку // Економіка і політика. - 2003. - № 1.

6. Директива 2000/46/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про започаткування та здійснення діяльності установами - емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними» від 18 вересня 2000 року;

7. Дмитрик Н. Платежные инструменты., [Електронни ресурс] - www.russianlaw.net/law/doc/a143.htm

8. Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. - К.: Молодь, Ін. Юре, 2001. - 680 с.

9. Ільницька Н. М. Чинники поширення електронних грошей / Н. М. Ільницька // Науковий вісник Ужгородського університету. Збірник наукових праць. - 2010.

10. Івасів Б. С. Гроші та кредит: Підручник. - Вид. 2-ге, змін, й доп. - Тернопіль: «Карт-бланш», 2005. - 528 с.

11. Кочергин Д.А. Мировой опыт регулирования в сфере электронных денег / Д.А. Кочергин // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - № 4.

12. Климко Г. Н. Основи економічної теорії: політ економічний аспект : підручник для студ. екон. спец. вищ. закл. осв. / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко та ін.; ред. Г. Н. Климка. - 2. вид., перероб. і доп. -- К.: Вища школа, 1999. - 743с.

13. Ковальчук С. В. Фінанси : навч. посіб. / С. В. Ковальчук, І. В. Форкун. - Львів: "Новий Світ - 2000", 2005. - 568 с.

14. Невіжена В. П. Електронні гроші: накопичення, використання, зберігання, безпека : підручник / за ред. В. П. Невіженої. - М., 1995. - 364 с.

15. Науменко Д. Електроні гроші в Україні. Аналітичний звіт / Д. Науменко, В. Кравчук, А. Глибовець. - K. : Альфа-ПІК, 2012. - 64 c.

16. Морозов А. С. Вплив електронних грошей на характер особистого споживання / А. С. Морозов, В. В. Турський // Гроші, фінанси і кредит. - 2010. - № 11-12.

17. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 10 /П.М.Сенищ, В.М.Кравець, В.І.Міщенко, О.О.Махаєва, В.В.Крилова, Н.В.Грищук - К.: Національний банк України. Центр наукових досліджень. 2008. - 145 с.

Размещено на Allbest.ru