Фінансові бюджети підприємств

Основи формування фінансового бюджету підприємства. Аналіз особливостей фінансового бюджетування діяльності суб’єктів підприємництва. Напрями підвищення ефективності фінансового бюджетування діяльності підприємств у посткризовий період розвитку економіки.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 19.09.2014
Размер файла 497,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Зважаючи на посилену конкуренцію в господарюванні, для успішної роботи підприємствам доводиться випереджати своїх конкурентів не тільки за рівнем технологій і показниками основної операційної діяльності, але й за якістю систем управління, які забезпечують швидку реакцію суб'єктів господарювання на зміни, що відбуваються.

Нині підприємства зацікавлені в тому, щоб реально уявляти своє фінансове становище не тільки сьогодні, а й на найближчу перспективу. Це необхідно для того, щоб ефективно розвивати свою господарську діяльність і своєчасно виконувати свої зобов'язання перед державою, партнерами по бізнесу та іншими підприємствами та організаціями. В умовах ринкової економіки, якій притаманні самостійність суб`єктів господарювання та власна відповідальність підприємств за результати фінансово-господарської діяльності, виникає об`єктивна потреба у постійному контролі, аналізі, коригуванні й прогнозуванні змін фінансового стану та оцінки фінансових можливостей підприємства на майбутнє.

Система управління підприємством повинна вдосконалюватись з урахуванням накопиченого світового досвіду, новітніх теоретичних і практичних досягнень у сфері менеджменту. Як один з ефективних напрямків удосконалення системи управління на мікрорівні для вітчизняних підприємств є бюджетування, яке позитивно зарекомендувало себе в країнах із розвиненою ринковою економікою.

Питання впровадження бюджетування як однієї з складових фінансового планування на підприємствах України є дуже актуальним. У даний момент окрім нестійкого фінансового стану виникла небезпека відставання українського менеджменту від менеджменту лідируючих країн світу. Це відлякує потенційних інвесторів, позбавляючи підприємства можливості росту та розширення, що призводить до гальмування росту економіки взагалі.

Таким чином, використання бюджетування сприяє не тільки оздоровленню тих фірм, на яких воно використовується, але й має неабиякий вплив на глобальні процеси зміцнення і збагачення національної економічної системи. Тому головним призначенням бюджетування стає передбачення надходження доходів підприємства, визначення видатків, результативності кожної господарської і фінансової ситуації, обґрунтування найвірогіднішого напрямку використання фінансових ресурсів підприємства. Саме це зумовлює актуальність нашого дослідження.

Метою курсової роботи є дослідження фінансового бюджетування на підприємстві, його особливостей та принципів побудови, а також напрямків підвищення ефективності його застосування.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1) розкрити суть поняття «бюджетування»;

2) визначити функції бюджетування;

3) дослідити принципи фінансового бюджетування;

4) здійснити огляд методів створення фінансових бюджетів на підприємстві;

5) дослідити призначення та характеристики інвестиційного бюджету;

6) розглянути особливості побудови бюджету руху грошових коштів;

7) здійснити аналіз особливостей бюджетного балансу підприємства;

8) виділити основні причини, що стримують фінансове планування на підприємствах;

9) визначити напрями підвищення ефективності фінансового бюджетування.

Предметом дослідження є фінансове бюджетування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Для розв'язання усіх поставлених завдань використовувались такі методи як аналіз і синтез, узагальнення для поєднання думок різних вчених, порівняння при розгляді різних класифікацій бюджетів підприємств, опис фінансових бюджетів.

Інформаційною базою в ході дослідження послужили підручники і навчальні посібники, наукові праці провідних вітчизняних фахівців в області теорії і практики фінансового планування та бюджетування, в яких опис фінансових бюджетів дано в найбільш повній і доступній формі, матеріали конференцій.

1. Теоретичні основи формування фінансового бюджету підприємства

Термін «бюджет» дуже близький до терміна «план», тому у вузькому трактуванні «бюджет підприємства» ототожнюється з «фінансовим планом». Бюджет та фінансовий план поєднує те, що в обох випадках визначають обсяги інвестування, цільову структуру капіталу, напрями фінансування, формують план руху грошових коштів, плановий баланс, для яких розробляють плани виробництва, запасів, з праці, накладних витрат та ін. Однак бюджетування як система планування є більш глибокою і гнучкою системою управління фінансами тому, що вона має більш широкий діапазон планів, а не тільки плани фінансової спрямованості і з цього погляду наближається до бізнесу-планування. Така широта охоплення плануванням усіх сторін роботи підприємства дозволяє обґрунтувати та зробити бюджет дійсно ефективним інструментом управління, здатним швидко відреагувати на зміни у бізнесовому середовищі.

Бюджетування - це адаптована до динамічних ринкових умов система планування, обліку та контролю ресурсів і результатів діяльності комерційного підприємства по центрах відповідальності (сегментам бізнесу), яка дозволяє аналізувати прогнозні та отримані економічні показники з метою управління бізнес-процесами. Планування за центрами відповідальності означає, що зведений (генеральний, головний) бюджет підприємства формується з часткових (функціональних) бюджетів [21, с.245].

Для організації ефективного фінансового менеджменту на підприємстві рекомендується створення сучасної системи бюджетування, яка б була заснована на розробці і контролі виконання цілої низки взаємозв'язаних бюджетів.

Згідно із сучасними трактуваннями бюджет - кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання. Бюджет стає частиною системи управлінського контролю, оскільки фактичні результати порівнюють із плановими для вживання необхідних заходів.

Процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням отримав назву - бюджетування. До основних характеристик бюджетування можна віднести [21, с. 245-246]:

- короткостроковість (до одного року);

- внутрішню спрямованість;

- високий рівень конкретизації;

- тісний взаємозв'язок з контролем та аналізом відхилень.

У літературі, присвяченій контролінгу, можна зустріти різні підходи до формування функцій бюджетування. Найвдалішою на думку О.О. Терещенко і на нашу також, є класифікація функцій, яка запропонована німецькими експертами в галузі контролінгу А. Цюндом та П. Хорвачем:

1) Функція регулювання фінансових компетенцій (визначення потреби у фінансових ресурсах, необхідних для досягнення поставлених цілей окремими підрозділами підприємства);

2) Функція прогнозування (в бюджетах знаходять свій фінансовий вираз майбутні операції підприємства);

3) Функція координації (наявні та мобілізовані фінансові ресурси повинні спрямовуватися на досягнення цілей, визначених у стратегії розвитку підприємства);

4) Функція мотивації (виконання бюджетних показників є критерієм ефективності діяльності окремих осіб, структурних підприємств тощо).

При розробці фінансових бюджетів необхідно забезпечити дотримання певних правил і принципів планування. Вперше загальні принципи планування були сформульовані А. Файоль. В якості основних вимог до розробки програми дій та планів підприємства ним були названі п'ять принципів: необхідність, єдність, безперервність, гнучкість і точність.

Принцип необхідності планування означає повсюдне та обов'язкове застосування планів при виконанні будь-якого виду трудової діяльності. Всяка праця, як відомо, - це доцільна діяльність, спрямована на перетворення природних ресурсів у готову продукцію або послуги і задоволення потреб людей. Питання про необхідність плану на кожному підприємстві, мабуть, навіть не повинен ставитися: програма майбутніх дій є безумовно необхідною [21, с.340].

Принцип єдності планів передбачає розробку загального або зведеного плану соціально-економічного розвитку підприємства. На вітчизняних підприємствах поряд з так званим техпромфінплані існують окремі плани виробництва і продажу продукції, плани витрат і доходів, а також плани технічного, організаційного та фінансового розвитку всього підприємства або часткові плани виробничих підрозділів і функціональних служб. Єдність планів передбачає спільність економічних цілей та взаємодію різних підрозділів підприємства на горизонтальному і на вертикальному рівнях планування та управління.

Принцип безперервності планів полягає в тому, що на кожному підприємстві процеси планування, організації та управління виробництвом, як і трудова діяльність, є взаємопов'язаними між собою і повинні здійснюватися постійно і без зупинки. У процесі безперервного планування відбувається помітне зближення фактичних і планових показників виробничо-економічної діяльності на кожному підприємстві.

Принцип гнучкості планів тісно пов'язаний з безперервністю планування і припускає можливість коригування встановлених показників і координації планово-економічної діяльності підприємства. Постійні зміни в техніці, технології та організації виробництва призводять зазвичай до зниження витрат запланованих ресурсів і до необхідності уточнення первинних планів

Принцип точності планів визначається багатьма як внутрішньофірмових факторами, так і зовнішнім її оточенням. Високий ступінь точності планів, мабуть, видається взагалі не дуже необхідною нашим підприємствам в умовах вільних ринкових відносин. Тому кожен план повинен складатися з такою точністю, яку бажає досягти саме підприємство, з урахуванням його фінансового стану і положення на ринку і багатьох інших факторів. Інакше кажучи, ступінь точності планів можлива будь-яка, але при забезпеченні допустимої ефективності виробництва [21, с.340-342].

У сучасній вітчизняній науці та практиці планування, крім розглянутих класичних вимог, широку популярність мають загальноекономічні принципи: системність, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, ефективність, конкретність, об'єктивність, динамічність та ін. [32].

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціонального його використання;

- виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

- здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів [12].

Для багатоваріантного аналізу з метою пошуку найоптимальнішого шляху досягнення намічених цілей та реалізації певних заходів визначення планових показників формування бюджетів повинно відбуватися за допомогою різних методів. Методи бюджетного планування представляють собою способи і прийоми розроблення планових бюджетів підприємства. З практики бюджетування на вітчизняних та зарубіжних підприємствах, а також узагальнення літературних джерел можна зробити висновок, що бюджети - це розпис надходжень і видатків на певний період, який пов'язаний із функціонуванням конкретного об'єкта або сфери виробничо-господарської діяльності.

Для повного уявлення про методи розробки планових бюджетів необхідно їх класифікувати за істотними ознаками, сукупність яких дає комплексне уявлення про них (рис. 1.1). Проведені дослідження комплексної класифікації методів бюджетного планування дають змогу: визначити порядок розроблення бюджетів; рівень пристосування бюджетного планування до змін середовища функціонування підприємств; рівень централізації бюджетного планування; його вихідну базу; спосіб розрахунку планових бюджетних показників; вибір об'єктів бюджетного планування.

Рис. 1.1 Класифікація методів бюджетування

В основі розроблення усіх бюджетів лежить балансовий метод, який допомагає узгодити потреби і ресурси залежно від виду балансу. Зміст такого методу полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники надходжень і видатків, а й для кожної статті витрат визначаються джерела покриття.

Отже, класифікація балансових методів бюджетного планування може відбуватися за такими ознаками [11]:

- порядком розроблення бюджетів - метод: синхронного і послідовного бюджетного планування;

- вибором об'єктів бюджетного планування - метод: поопераційного, за центрами відповідальності, видами бізнесу, проектно- та програмно-цільовий, змішаний;

- рівнем пристосування бюджетного планування до змін середовища функціонування підприємств - метод: стабільного, гнучкого, неперервного бюджетного планування;

- рівнем централізації - метод: централізований «згори вниз», децентралізований «знизу вгору», або метод бюджетних замовлень та комбінований;

- вихідною базою - метод бюджетного планування: «від нуля», від досягнутого (нарощування, пріоритетності, факторний, індексний);

- способом розрахунку планових бюджетних показників - метод: нормативний, екстраполяційний, оптимізаційно-варіантний, бюджетної еластичності та економіко-математичне моделювання.

Представлена вище класифікація методів бюджетного планування, на думку автора, допомагає вірно обрати методи бюджетного планування з урахуванням сфери застосування і способів формування бюджетів підприємства. При цьому вибір конкретних методів бюджетного планування залежить від сукупності чинників:

- розміру підприємства;

- етапу життєвого циклу підприємства;

- стабільності середовища функціонування;

- рівня розвитку бюджетної системи на підприємстві;

- особливості внутрішньо-організаційної побудови;

- рівня централізації управління на підприємстві;

- наявності розробленої внутрішньо-організаційної системи норм і нормативів;

- рівня диверсифікації діяльності;

- рівня кваліфікації працівників, залучених до бюджетного процесу;

- рівня застосування сучасних інформаційних технологій і програмного забезпечення [11].

Бюджетування є послідовною реалізацією логічно побудованої сукупності етапів. У сучасній економічній літературі немає єдиного підходу щодо складу зазначеної сукупності етапів і послідовності їх реалізації, тому вважаємо за доцільне запропонувати такий підхід до побудови структурно-логічної схеми бюджетування підприємств [10]:

- аналіз існуючих бізнес-процесів планово-бюджетного й фінансового управління;

- розроблення схеми бюджетування, що відображає основні бізнес-процеси;

- виділення центрів фінансового обліку;

- розроблення правил, процедур, які реалізують та регламентують бюджетне управління;

- створення бюджетних форм, необхідних для управління організацією через бюджет;

- розроблення й оптимізація бізнес-процесів планово-бюджетного управління (у т.ч. на основі функціонально-вартісного аналізу);

- розроблення взаємодії центрів фінансової відповідальності (структурних підрозділів) при постановці бюджетування;

- розроблення форм бюджетного контролю й регламентів взаємодії;

- постановка фінансової політики;

- інтеграція з існуючою системою планування;

- впровадження системи бюджетного управління [10].

Управління бюджетним процесом здійснює бюджетний комітет - орган, що постійно діє і займається детальною перевіркою стратегічних виробничих та фінансових планів, дає рекомендації, розв'язує протиріччя і оперативно вносить корективи в діяльність компанії. У нього, як звичайно, входять керівники верхньої ланки, які утворюють консультативну групу, до діяльності якої також можуть бути залучені і зовнішні консультанти., які можуть бути залучені до такої діяльності.

Бюджетний комітет як головний орган виконує такі функції:

- вибір бюджетної політики;

- вивчення бюджетних показників, підготовлених керівниками підрозділів;

перегляд бюджетних показників (якщо необхідно) та їх затвердження;

аналіз запропонованих бюджетів і підготування рекомендацій.

Наприкінці звітного періоду неодмінно складають звіти про виконання бюджетів (у структурних підрозділах і на підприємстві загалом), які є основою для здійснення бюджетного контролю. У звітах порівнюють фактичні показники із запланованими, розраховують відхилення від бюджету і дають пояснення до них.

Складений бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Але в процесі господарської діяльності можуть бути відхилення, тобто різниця між бюджетними та фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень і відповідного реагування на них, здійснює бюджетний контроль. [25, с.316]

Бюджетний контроль полягає у співвідношенні фактичних результатів з бюджетом, аналізі причин відхилень і внесені відповідних коректив.

Звіт про виконання бюджету містить порівняння запланованих і фактичних показників та розрахункових відхилень із вказанням їх причин.

Бюджети можуть бути складені для підприємства загалом чи окремо для структурних підрозділів, які потім зводять в основний (зведений) бюджет.

Основний бюджет - це фінансове та кількісне відображення виробничих планів усіх підрозділів підприємства, необхідних для досягнення поставлених цілей. Основний бюджет складається з:

- операційних бюджетів;

- фінансових бюджетів [15].

Бюджети розробляють менеджери усіх підрозділів підприємства, але головну роль в консолідації та аналізі цих розробок відіграє фінансова служба. Вона визначає напрями вдосконалення розрахунків, для забезпечення необхідного фінансового результату [14].

Отже, бюджети є інструментом ефективного оперативного управління підприємством, а також засобом прогнозування на підставі розроблення різних сценаріїв розвитку підприємства з урахуванням змін та впливу як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

2. Аналіз особливостей фінансового бюджетування діяльності суб'єктів підприємництва

Фінансовий бюджет - сукупність бюджетів, які відображають заплановані кошти і фінансовий стан підприємства [15].

Фінансовий бюджет складається з:

- бюджету капіталовкладень (інвестиційний бюджет);

- бюджету руху грошових коштів;

- бюджетного балансу активів і пасивів.

Кожен з наведених фінансових бюджетів розробляють ураховуючи їх призначення та рівень фінансової відповідальності. Якщо за інвестиції відповідальним є не структурний підрозділ, а підприємство, то і бюджет інвестицій складають у цілому по підприємству. Бюджетування грошових коштів здійснюють по підприємству в цілому, а також відповідно до центрів фінансової відповідальності. Бюджет активів і пасивів розробляють по підприємству в цілому і по філіях, які знаходяться на окремому балансі.

Однією з найскладніших проблем є визначення форматів фінансових бюджетів. По-перше, ці формати мають бути сумісними з діючою на підприємстві системою бухгалтерського обліку та звітності; по-друге, інформація, що міститься в них, має відповідати принципам своєчасності, корисності щодо використання в управлінні фінансами [5, с.213].

Розроблення фінансових бюджетів дає змогу підприємству:

· здійснювати облік руху грошових коштів не тільки по підприємству в цілому, а й у розрізі центрів фінансової відповідальності;

· оперативно контролювати грошові потоки у плановому періоді;

· використовувати інформацію про рух грошових коштів для управління активами і пасивами підприємства;

· оцінювати вплив прибутку на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства (при використанні непрямого методу для розрахунку грошових потоків);

· здійснювати оперативні заходи щодо усунення недоліків у фінансово-господарській діяльності.

Кожен із фінансових бюджетів розробляють відповідно до поставлених завдань, які мають бути вирішені під час їх виконання.

Проаналізуємо формування фінансових бюджетів підприємства на прикладі ТОВ «24 Елемент».

Товариство спеціалізується на поставках листового, сортового і трубного металопрокату з корозійностійких сталей провідних зарубіжних виробників. Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу та використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства яка фактично є основою його виробничо-господарської діяльності, правильна організація якої і вимагає фінансового бюджетування.

Інвестиційний бюджет - це фінансовий документ, що передбачає планування та управління довгостроковими інвестиціями підприємства.

В інвестиційному бюджеті (додаток А) визначають об'єкти інвестування, обсяг інвестицій, строки здійснення капітальних інвестицій.

Особливу увагу у процесі розроблення бюджетів приділяють окупності капітальних інвестицій. Вибираючи напрями використання фінансових ресурсів, ураховують рівень отриманої віддачі. Фінансові витрати співвідносять зі строками їх окупності. Вибирають такі напрями інвестування, які забезпечують гранично високу рентабельність.

Недостатня величина капітальних інвестицій означає, що підприємство не зможе освоїти поточний обсяг продажу. Надлишкові капітальні інвестиції підприємства призведуть до простоїв устаткування та зниження ефективності праці. Необоротні активи призводять до зростання постійних витрат, що, у свою чергу, підвищують поріг беззбитковості.

Вихідні умови для формування інвестиційного бюджету підприємства дають можливість висновити, що у разі основних засобів у період придбання кредиторська заборгованість не виникає, а сума витрат на придбання постійних активів автоматично потрапляє в бюджет руху грошових коштів.

В інвестиційному бюджеті окремим рядком показують суму витрат на капітальний ремонт, яку розраховують окремо. Якщо аналіз цих витрат виявляє надзвичайно високу його вартість, то слід придбати нове обладнання, а у разі недозавантаження функціонуючого обладнання доцільного його продати [5, с.215].

Як видно у додатку А, перші три квартали весь чистий прибуток спрямовується на капітальні вкладення, у І кварталі власних коштів для фінансування інвестицій підприємству не вистачає. Це викликає потребу в отриманні короткострокової позики в банку. В ІV кварталі потреба в інвестуванні зменшується, а сума чистого прибутку збільшується, у підприємства з'являються можливості розподілити прибуток в іншому напрямі.

По закінченні розроблення інвестиційного бюджету складають кредитний план. Для цього необхідно:

1. із загального обсягу інвестицій відняти суму амортизаційних відрахувань і прибутку, що може бути направлений на фінансування;

2. визначити суму довгострокового кредиту, необхідного для фінансування капітальних інвестицій;

3. розрахувати ймовірну відсоткову ставку за користування кредитом і уточнити погашення основної суми боргу та нарахування відсотків.

Кредитний план складають після розробки бюджету руху грошових коштів, коли визначено потреби у фінансуванні не тільки необоротних активів, а й чистого оборотного капіталу.

Наступним фінансовим бюджетом є бюджет руху грошових коштів.

Бюджет руху грошових коштів (далі - БРГК) - це план руху коштів на поточному рахунку й у класі підприємства та його структурних підрозділів, що відображає всі прогнозовані надходження і витрати коштів у результаті їхньої діяльності. Призначення бюджету руху грошових коштів полягає у забезпеченні збалансованості надходжень коштів (відповідно до плану доходів) і їх використання (відповідно до плану витрат) за бюджетними періодами.

Бюджет руху грошових коштів (додаток Б) відображає також потребу в зовнішньому фінансуванні - кредитах, інвестиціях - і забезпечує обґрунтоване їх визначення.

БРГК показує передбачувані умовами договорів надходження передоплати за продукцію, що поставляється, затримку надходжень за відвантажену раніше продукцію - дебіторську заборгованість, використання негрошових форм платіжних документів - фінансових сурогатів (заліків, казначейських зобов'язань, векселів тощо).

Якщо залишки коштів на початок бюджетного періоду (вступне сальдо) й очікувані надходження коштів протягом цього періоду будуть недостатні для покриття витрат відповідно до бюджету доходів і витрат, а також інших витрат у відповідний бюджетний період (наприклад, на капітальні інвестиції), то необхідно залучати додаткові джерела коштів (кредит чи іншу форму зовнішніх фінансових джерел), здійснити залік для зниження дебіторської чи кредиторської заборгованості тощо [5, с.217-218].

Особливості складання бюджету руху грошових коштів [2, с.74]:

· Грошові кошти у розпорядженні обчислюються як сума прогнозних грошових надходжень і залишку грошових коштів на початок періоду;

· Надлишок (дефіцит) грошових коштів розраховується як різниця між грошовими коштами у розпорядженні та витратами грошових коштів;

· Залишок грошових коштів на кінець розрахункового періоду переноситься як залишок грошових коштів на початок наступного періоду .

Розрахунок залишку грошових коштів на кінець періоду (ГКК.П.) здійснюється за формулою 2.1 і наведений у таблиці 2.1.

ГКК.П = ГКП.П +ГКНАДХ - ГКВИТР (2.1)

де ГКП.П - залишок грошових коштів на початок періоду; ГКНАДХ - усі надходження грошових коштів; ГКВИТР - витрачання грошових коштів.

Таблиця 2.1 Бюджет руху грошових коштів ТОВ «24 Елемент» без залучення додаткового фінансування

Показник

Квартал

За рік

І

ІІ

ІІІ

ІV

Залишок ГК на початок періоду

42 500

-116 198

-119 410

-149 562

х

Надходження від реалізації продукції

Обсяг продажу

1 378 400

1 297 600

1 230 400

2 361 000

6 267 400

Передоплата

77 970

61 520

118 050

47 220

304 760

Оплата в період поставки

857 650

908 320

861 280

1 888 800

4 561 050

Оплата за продукцію відвантажену в попередньому періоді

243 340

330 861

317 912

207 938

1 100 006

Безнадійна дебіторська заборгованість

87 682

12 976

6 152

2 361

109 171

Прогнозні грошові надходження

1 266 642

1 313 632

1 303 394

2 146 319

6 029 987

ГК в розпорядженні

1 309 142

1 317 434

1 377 984

2 290 757

х

Витрачання грошових коштів

На основні матеріали

44 733

48 060

79 164

57 604

229 561

На оплату праці основного персоналу

153 320

160 840

135 600

284 780

734 540

Виробничі накладні витрати

404 810

410 543

412 139

552 873

1 780 365

Витрати на управління

167 000

167 000

167 000

167 000

668 000

Комерційні витрати

147 720

141 240

178 500

197 400

664 860

Податок на прибуток

57 757

39 161

11 143

176 952

285 013

Будівництво цехів і купівля устаткування

350 000

250 000

250 000

150 000

1 000 000

Дивіденди

100 000

100 000

100 000

100 000

400 000

Усього витрат ГК

1 425 340

1 316 844

1 333 546

1 686 609

5 762 339

Надлишок (дефіцит) ГК

-116 198

-119 410

-149 562

310 148

х

Фінансування:

0

0

0

0

0

Отримання позики

0

0

0

0

0

Погашення позики

0

0

0

0

0

Виплата відсотків

0

0

0

0

0

Залишок ГК на кінець періоду

-116 528

-119 410

-149 562

310 148

х

У ТОВ «24 Елемент» залишок грошових коштів має від'ємне значення (дефіцит грошових коштів), необхідно передбачити джерела покриття дефіциту ГК. Для цього до залишку грошових коштів на початок періоду слід додати суму додаткового фінансування на покриття дефіциту грошових коштів.

У наведеному в табл.2.1 Бюджеті руху грошових коштів можна побачити, що протягом І - ІІІ кварталів підприємство відчуватиме брак грошових коштів. Однак у 4-му кварталі передбачаються значні надходження грошей. Тому підприємству доцільно взяти кредит терміном до 1 року забезпечуючи таким чином покриття дефіциту ГК протягом перших трьох кварталів. Відповідні розрахунки наведені в Додатку Б.

Таким чином, проблема дефіциту грошових коштів усувається. За надлишку грошових коштів їх можна використати для короткотермінових інвестицій.

Залежно від специфіки діяльності підприємства форми БРГК можуть бути різними, але в усіх випадках статті БРГК взаємопов'язані з формою бюджету доходів і витрат (БДіВ), планом капітальних витрат і кредитним планом. Відмінність формату бюджету руху грошових коштів від бюджету доходів і видатків полягає в тому,що в останньому всі статті витрат відображені за методом їх нарахування залежно від обсягу продажу (тобто відповідають планам-графікам відповідних операційних бюджетів), а в першому - за касовим методом залежно від оплати (тобто відповідають графікам оплати дебіторської і кредиторської заборгованості).

Розроблення бюджету руху грошових коштів починається з визначення джерел надходження коштів у бюджетному періоді. Ураховують тільки ті кошти, які реально можуть надійти на поточний рахунок чи в інший спосіб у даний бюджетний період. Ці джерела можуть бути як зовнішніми,так і внутрішніми. Зовнішні надходження - це кредити й інвестиції; внутрішні - доходи від реалізації виготовленої продукції (робіт,послуг), а також доходи від інвестиційної та фінансової діяльності [5, с.218-220].

Розроблення бюджету руху грошових коштів - один з найважливіших і складних етапів у бюджетуванні. Способи розроблення можуть бути різними.

Бюджет руху грошових коштів дає змогу оцінити, скільки коштів і в якому періоді буде потрібно підприємству. Цей бюджет охоплює сукупність грошових потоків, що являють собою безперервний процес руху грошових коштів.

У складанні бюджету руху грошових коштів основою прийняття рішень є аналіз грошових потоків. Завданнями руху грошових коштів є:

· оцінити перспективну можливість підприємства щодо формування грошових потоків, забезпечення перевищення грошових доходів над витратами;

· оцінити спроможність підприємства погасити свої зобов'язання за всіма розрахунками;

· визначити потребу в додаткових джерелах фінансування;

· провезти аналіз структури надходжень коштів (розглянути співвідношення власних і позикових джерел, виявити ступінь залежності від позикових джерел);

· провести аналіз структури витрат (визначити частку надходжень у результаті запозичення та частку витрат з обслуговування боргу);

· виявити причини розбіжностей між надходженнями та витратами коштів.

Підприємства, які здійснюють господарську діяльність за кордоном, на попередньому етапі складання бюджету руху грошових коштів паралельно розробляють Платіжний баланс у гривнях і Платіжний баланс у валюті (залишки грошей, надходження і витрати), а потім - на етапі зведеного планування ці показники об'єднують у зведеному бюджеті руху грошових коштів. Використовують такі методичні підходи до збалансування платіжних балансів.

Управлінський персонал може прийняти рішення про перенесення строку платежу чи надходження коштів. Для перенесення строку платежу необхідно погодити це рішення зі структурним підрозділом, що є власником або виконавцем за відповідними договорами, які повинні або самостійно прийняти рішення на основі досвіду взаємин з контрагентом, або досягти з ним необхідних домовленостей щодо можливості перенесення платежу на пізніший строк чи отримання оплати раніше обговореного строку.

Після внесення необхідних корегувань здійснюють повторне балансування. У разі отримання задовільного результату бюджет руху грошових коштів можна вважати сформованим.

Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) і сформованої практики для підготовлення звіту про рух грошових коштів використовують два основних методи - прямий і непрямий, які різняться повнотою подання даних про грошові потоки підприємства.

Прямий метод заснований на вирахуванні надходжень (виручка від реалізації продукції та інші надходження; доходи від інвестиційної та фінансової діяльності) і витрати коштів (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих позикових коштів тощо). Вихідний елемент прямого методу - виручка.

Непрямий метод приводить до такого самого результату, але іншим чином. Починаючи із чистого прибутку (величини, отриманої за методом нарахувань), непрямий метод передбачає певні коригування. Ці коригування призначенні для того, щоб перетворити чистий прибуток у грошові потоки від операційної діяльності, тобто у чистий дохід.

Переваги прямого методу - безпосередній розрахунок і охоплення всього грошового потоку. Обчислення за допомогою непрямого методу повніше показують співвідношення руху грошових коштів і господарської діяльності підприємства в цілому, розкривають взаємозв'язок між бюджетом доходів і витрат та бюджетом руху грошових коштів.

Бюджет руху грошових коштів можна скласти за прямим чи непрямим методом. На практиці поширенішим є прямий метод, використовуючи який, бюджет руху грошових коштів розробляють на основі бюджету продажу.

Бюджет руху грошових коштів відображає надходження та витрати коштів за трьома видами діяльності, які очікують одержати протягом бюджетного періоду (одного року). Сальдо за кожним видом діяльності представляють різницю підсумкових величин трьох розділів дохідної частини плану та відповідних розділів видаткової частини. За допомогою такої форми бюджету руху грошових коштів підприємство може перевірити реальність джерел надходження засобів і обґрунтованість витрат, синхронність їх виконання, визначити можливу величину потреби в позикових засобах у разі виникнення дефіциту засобів. Бюджет вважають остаточно складеним, якщо в ньому передбачені джерела покриття дефіциту.

З метою забезпечення ефективності використання коштів грошові потоки планують по підприємству в цілому, за основними напрямами діяльності та окремими підрозділами.

Завершальним етапом у складанні бюджету підприємства є прогнозування балансу підприємства.

Прогноз балансу - це документ, що відображає зміну балансової вартості підприємства в результаті здійснення ним фінансово-господарської діяльності протягом планового періоду.

Прогнозний баланс активів і пасивів - це звичайний бухгалтерський баланс, який підприємство складає в укрупненому вигляді. Він включає статті, найбільш важливі з позиції фінансового обліку. Значення прогнозного балансу полягає в тому, що він дає змогу підприємницьким структурам оцінити фінансовий стан підприємства. Прогнозний баланс уможливлює:

1. з'ясування можливих негативних для підприємства фінансових наслідків рішень, прийнятих на плановий період;

2. перевірку правильності розроблення бюджету руху грошових коштів;

3. проведення прогнозного оцінювання фінансового стану підприємства на кінець розрахункового періоду;

4. визначення майбутніх джерел фінансових ресурсів і зобов'язань підприємства за їхньою структурою.

Методика прогнозування балансу активів і пасивів на кінець планового періоду така: зі складеного для цілей бюджетування укрупненого бухгалтерського балансу визначають початкове сальдо по кожному рахунку, проводять спеціальні розрахунки, які відображають рух грошових коштів по ньому, виводять загальний оборот та кінцеве сальдо. На основі визначених у такий спосіб кінцевих сальдо по рахунках складають прогнозний баланс на кінець планового періоду (кварталу) [5,с.230-231].

Прогноз балансу підприємства розробляють на основі балансу на початок періоду з урахуванням передбачуваних змін кожної з його статей. Основою для визначення змін у статтях балансу є інформація, що міститься в бюджеті доходів і витрат (БДВ) і бюджеті руху грошових коштів (БРГК). Сальдо на кінець періоду визначають відповідно до такого алгоритму (формула 2.2.) [5, с.231]:

Сальдо Сальдо Нарахування Надходження Виплати

на кінець = на початок + з БДВ + з БРГК - з БРГК (2.2)

періоду

Для ув'язування бюджету доходів і витрат з відповідним прогнозом балансу аналізують зміну суми оборотних активів залежно від збільшення (зменшення) обсягів продажу.

Для цього оцінюють такі статті активу балансу:

· записи матеріалів і готової продукції (визначенні раніше при складанні бюджету виробничих запасів);

· дебіторську заборгованість;

· готівку в касі, кошти на поточних рахунках, що відображають залишок коштів на кінець періоду.

Майбутню балансову вартість необоротних активів визначають, додавши до наявної балансової вартості заплановані витрати на основні засоби та нематеріальні активи й віднімаючи від цієї суми знос за період і балансову вартість реалізованих основних засобів. Витрати з придбання основних засобів плановому періоді наведені в інвестиційному бюджеті.

При налаштуванні пасиву балансу оцінюють такі статті:

· кредиторську заборгованість постачальникам матеріалів;

· заборгованість по заробітній платі (відсутня);

· нараховані податки (розрахунки з бюджетом), які розраховують, додаючи до поточного залишку податки за період і віднімаючи виплати по податках);

· власний капітал на кінець планового періоду (він дорівнює власному капіталу на початок періоду плюс прибуток після спати податків за період і мінус сума виплачених дивідендів);

· розмір статутного капіталу (залишився без змін);

· нерозподілений прибуток (показаний у бюджеті доходів і витрат).

· довгострокові пасиви (різниця між активом балансу та власним капіталом). Найбільш важливі активи і зобов'язання зводять у прогноз балансу [5, с. 231-232].

Складений таким чином прогнозний баланс ТОВ «24 Елемент» наведено у додатку Г.

Отже, прогнозний баланс є формою фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній стан підприємства, який очікується внаслідок запланованих операцій.

Для того щоб оцінити стан підприємства, його стійкість та платоспроможність, фінансові менеджери разом із складанням прогнозного балансу, також проводять аналіз фінансового стану підприємства, що здійснюється на основі бюджетних фінансових коефіцієнтів.

За допомогою бюджетних балансових коефіцієнтів визначають співвідношення між окремими статтями балансу підприємства, що дає можливість порівняти їх у динаміці і з нормативними значеннями.

З великої кількості балансових коефіцієнтів, що використовуються для аналізу бюджетного балансу, найбільш повно відображають прогнозний фінансовий стан підприємства коефіцієнти, що наведені в таблиці 2.2.

При складанні розрахунку бюджетних балансових коефіцієнтів необхідно виходити з того, що [19]:

- високоліквідні активи (ВлА) - це активи, які підприємство в змозі мобілізувати у вигляді грошових коштів протягом бюджетного періоду. До їх складу входять кошти підприємства (каса, поточні рахунки, валютні рахунки, інші грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення);

- активи середньої ліквідності (СлА) - це активи, які підприємство зможе мобілізувати у вигляді грошових коштів протягом шести календарних місяців. До активів середньої ліквідності відносять: короткострокову дебіторську заборгованість (з терміном погашення менше 12 місяців), готову продукцію і товари для реалізації;

- повільно ліквідні активи (ПлА) - це активи, які підприємство в змозі мобілізувати у вигляді грошових коштів за період від б до 12 місяців. До їх складу входять: сировина, матеріали та інші подібні цінності, витрати на незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, інші запаси і витрати, податковий кредит з ПДВ, інші оборотні активи;

- поточні активи (ПА) - вартість всіх оборотних засобів;

- низьколіквідні активи (НлА) - це активи, які не мають певного терміну мобілізації у вигляді грошових коштів. До складу НлА входять: нематеріальні активи, основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові фінансові вкладення, інші необоротні активи;

- короткострокові зобов'язання (КЗ) - це джерело формування активів підприємства з терміном погашення від 1 до 12 місяців. До складу КЗ входять: позики і кредити, кредиторська заборгованість (постачальники і підрядники, векселі до сплати, заборгованість перед дочірніми та залежними товариствами, заборгованість перед працівниками, заборгованість перед бюджетом, аванси отримані, інші);

- довгострокові зобов'язання (ДЗ) - це джерело формування активів підприємства з терміном погашення більше 12 місяців. До їх складу входять позички і кредити банків, що підлягають погашенню більше ніж через 12 місяців після звітної дати, інші довгострокові зобов'язання [19];

- власний капітал (ВК) - власні джерела формування активів підприємства, тобто частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Власний капітал створюється за рахунок статутного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку минулих бюджетних періодів. Загальна сума власних джерел формування активів зменшується на суму непокритих збитків минулих бюджетних періодів і звітного року [19].

Таблиця 2.2

Розрахунок бюджетних балансових коефіцієнтів ТОВ «24 Елемент»

Назва показника

Порядок обчислення

На початок бюджетного року

На кінець бюджетного року

Нормативне значення показника

Коефіцієнт робочого капіталу

(Поточні активи - Короткострокові зобов'язання) / Поточні активи

-0,83

-0,48

0,6-0,8

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами

(Власний капітал - низько ліквідні активи) / Поточні активи

-1,10

-0,62

>=0,1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Високоліквідні активи / Короткострокові зобов'язання

0,06

0,29

>0,2

Коефіцієнт проміжного покриття

(Високоліквідні активи + Активи середньої ліквідності) / короткострокові зобовязання

0,45

0,62

0,8-1,0

Коефіцієнт поточної ліквідності

Поточні активи/ Короткострокові зобов'язання

0,55

0,68

>=0,2

Коефіцієнт боргу

(Короткострокові зобов'язання + Дебіторська заборгованість) / Власний капітал

0,30

0,41

<=1,0

Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість

0,38

0,37

=1,0

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

( Власний капітал - Низьколіквідні активи) / Власний капітал

-0,13

-0,13

-

Коефіцієнт власного капіталу

Власний капітал / (Поточні активи + Низьколіквідні активи)

0,80

0,75

-

Коефіцієнт неліквідних активів

Низьколіквідні активи / ( Поточні активи + Низьколіквідні активи)

0,90

0,84

-

Коефіцієнти, що наведені в таблиці 2.2, призначені:

- коефіцієнт робочого капіталу (Крк) характеризує наявність на підприємстві робочого капіталу, що є тією частиною оборотних активів, які сформовані за рахунок власного й залученого довгострокового капіталу. На бюджетний період задіяний у ньому робочий капітал вільний від зобов'язань, як нестача робочого капіталу так і його надлишок можуть бути негативною ознакою. Оптимальне значення коефіцієнта для підприємств знаходиться у діапазоні 0,6 - 0,8. В даному випадку показник є значно меншим за його нормативне значення, але зростання оборотного капіталу майже у 2 рази за бюджетний рік призводить і до зростання значення коефіцієнта на кінець року;

- коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами (Кзвоз) показує, яка сума поточних активів залишається в обороті підприємства у випадку одночасного погашення всієї короткострокової заборгованості. Нормативне значення цього коефіцієнта рівне або більше 0,1. При значенні коефіцієнта нижче нормативного структура балансу визнається незадовільною;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, які підприємство може погасити негайно за рахунок активів швидкої реалізації. Для забезпечення нормальної платоспроможності підприємства значення цього коефіцієнта є достатнім у межах 0,2-0,35, а якщо він менше 0,2, то це вважається ознакою неплатоспроможності. На початок бюджетного періоду значення коефіцієнта показує неспроможність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання, але на кінець року стан значно покращується, і показник знаходиться в межах допустимих значень, тобто підприємству забезпечена нормальна платоспроможність;

- коефіцієнт покриття (Кп) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і показує, які можливості має підприємство для відновлення (втрати) своєї платоспроможності протягом бюджетного періоду. Значення цього коефіцієнта, при якому підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, повинно перевищувати 1;

- коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл) поряд з коефіцієнтом забезпечення власними оборотними засобами є одним із критеріїв оцінки задовільності структури балансу. При значенні коефіцієнта менше 0,2 виникають підстави для визнання структури балансу незадовільною. Структура балансу ТОВ «24 Елемент»» на бюджетний рік є задовільною;

- коефіцієнт боргу (Кб) характеризує співвідношення між позиковими і власними засобами підприємства. Він використовується при оцінці кредитоспроможності підприємства. Значення цього коефіцієнта не повинно перевищувати 1,0, тобто на 1 грн власних засобів підприємство може залучити коштів не більше 1 грн На кінець бюджетного року ТзОВ «Мрія» може залучити 0,37 грн на 1 грн власних коштів;

- коефіцієнт маневреності власного капіталу (Кмвк) показує, яка частка власного капіталу знаходиться в обороті. Нормативних значень для даного коефіцієнта не існує, тому що кожне підприємство самостійно визначає свою інвестиційну політику;

- коефіцієнт власного капіталу (Квк) оцінює частку власного капіталу у формуванні основних і оборотних засобів підприємства і показує міру залежності підприємства від кредиторів. Підприємство зберігає свою фінансову незалежність, якщо значення його складає не менше 0,5. Хоча значення показника перевищує нормативне значення, але ми спостерігаємо тенденцію до його зменшення, а, отже, і до зростання фінансової залежності.

Отже, фінансовий стан ТОВ «24 Елемент» є нестійким, але має тенденцію до покращення стійкості, за рахунок зростання оборотного капіталу.

3. Напрями підвищення ефективності фінансового бюджетування діяльності підприємств у посткризовий період розвитку економіки

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб'єкта, є його візитною карткою. Тому однією з найважливіших проблем на підприємствах є недостатня ефективність та організація управління фінансовими ресурсами, що, в першу чергу, пов'язано з недостатнім розвитком та впровадженням фінансового бюджетування.

У посткризовий період розвитку економіки сучасні українські підприємства опинилися в складних умовах нестабільного економічного та соціально-політичного середовища, в якому неможливо обійтись без ефективної та адаптивної до зовнішніх умов системи планування.

В умовах невизначеності зовнішнього середовища підприємства не можуть повністю контролювати своє майбутнє і тому вимушені постійно пристосовуватися до зовнішнього середовища (вимог ринку, політики держави) та враховувати непередбачувані зміни на самому підприємстві, де процес планування здійснюється на основі неповної інформації, тобто в умовах відносної невизначеності ринкового середовища.

Таке значне підвищення рівня невизначеності, яка породжується нестабільністю, підвищує роль планування в організації діяльності та управлінні підприємством.

Фактори, які обмежують використання фінансового планування на підприємствах [16]:

1. Високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);

2. Незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення власних резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

- виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства [16].

Аналіз існуючої практики складання фінансових планів дозволяє виділити основні причини, що стримують впровадження фінансового планування на підприємствах України:

- високий рівень невизначеності на ринку, пов'язаний з тривалими глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (непередбачуваність цих змін ускладнює фінансове планування);

- загальне зниження рівня та ролі планування на підприємствах, що зумовлене об'єктивними і суб'єктивними причинами. Об'єктивні причини полягають в недоліках централізованої системи планування, існуючої створеної в умовах планової економіки, яка не є адекватною в ринкових умовах функціонування підприємств. Фактично, по своїй суті фінансове планування на промислових підприємствах залишається результатом перерахуванням виробничих показників у фінансові, стимулюючи і мотиваційні фактори при цьому незадіяні.

Ринкові вимоги змінюють зміст фінансового планування, оскільки, раніше підприємства орієнтувались на збільшення обсягу виробництва продукції відповідно до плану, а зараз на збільшення прибутку. У зв'язку з цим, потрібен значно вищий, ніж ми маємо сьогодні, науково - обґрунтований рівень планування фінансового - господарської діяльності підприємств [16].

Проблеми, пов'язані з організацією системи фінансового планування на сучасних українських підприємствах, можна згрупувати за ступенем важливості:

- нереальність фінансових планів;

- оперативність складання планів;

- прозорість планів для керівництва;

- відрив довгострокових планів від короткострокових;

- реалізація планів;

- комплексність.

Майже третина проблем пов'язана з нереальністю фінансових планів, що викликано, як правило, необґрунтованими даними щодо збуту, великої питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні. Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.

Порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні формуються за своїми законами і потребують розділу дефіцитних оборотних коштів підприємства за напрямками і проектами. Звичайно, зараз є підприємства, де ця проблема значною мірою розв'язана, але для більшості з них вона й надалі залишається актуальною [12, с.54].

Існує ще дві проблеми - реалізація планів та їх комплексність. Під реалізацією планів маємо на увазі ступінь їх виконання з точки зору забезпечення необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами, відсутність дефіцитів. Комплексність планів означає, що крім фінансових розділів плану за доходами і витратами, необхідні також реальні плани за прибутками та збитками, рухом заборгованості, плановим балансом. Усі вони повинні складатися у формі, зручній для керівників.[12, с.54]

Крім того, доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових показників. Для більшості українських підприємств такими показниками під час складання річного плану є виручка, собівартість і прибуток. Водночас не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темпи економічного зростання компанії.


Подобные документы

  • Сутність і основні принципи бюджетування. Технологія формування бюджету. Аналіз фінансового стану та збутової діяльності ТОВ "Енергоресурси – 7". Пріоритети бюджетного періоду. Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ "Енергоресурси – 7".

    дипломная работа [230,7 K], добавлен 01.02.2010

  • Прийняття рішень у системі фінансового контролінгу. Організаційно-економічні складові діяльності управлінського апарату. Функції, задачі та концепція фінансового контролінгу на сучасному етапі розвитку. Аналіз процесу бюджетування на підприємстві.

    курсовая работа [145,3 K], добавлен 13.07.2014

  • Сутність і основні принципи, організація та технологія формування бюджету. Аналіз фінансового стану та збутової діяльності на прикладі ТОВ "Енергоресурси–7". Основні методологічні аспекти бюджетування для підвищення ефективності роботи організації.

    дипломная работа [265,7 K], добавлен 29.01.2010

  • Сутність бюджетування, його функції та значення для підприємств. Класифікація бюджетів підприємства за строком, характером та рівнем планування. Структура зведеного бюджету підприємства будівельної організації. Принципи та етапи бюджетування підприємств.

    дипломная работа [80,9 K], добавлен 22.03.2011

  • Особливості фінансового планування на підприємстві. Необхідність фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів. Характерні риси стратегічного фінансового планування. Процес бюджетування на прикладі підприємства "Енергоресурси-7".

    дипломная работа [157,8 K], добавлен 07.06.2011

  • Основні поняття фінансового планування, історія його виникнення та розвитку. Бюджетування як інструмент внутрішньофірмового планування. Дослідження шляхів удосконалення планування та бюджетної оцінки ефективності діяльності підприємства "Ніжинський Хліб".

    курсовая работа [74,8 K], добавлен 08.11.2014

  • Напрями удосконалення системи бюджетування діяльності торговельних підприємств за сучасних умов господарювання. Покращення контролю за виконанням бюджетів з метою оперативного надзору за діяльністю компанії. Аналіз концепції регламентування фірми.

    статья [23,1 K], добавлен 07.02.2018

  • Бюджетування витрат як сучасний метод оцінки ефективності діяльності цеху допоміжного виробництва підприємства. Контролінг бюджетного кошторису фактичних та планових витрат. Шляхи удосконалення планування та бюджетної оцінки ефективності діяльності цеху.

    дипломная работа [324,5 K], добавлен 06.07.2010

  • Значення фінансового забезпечення для досягнення ефективності функціонування суб'єктів господарювання будь-якої галузі економіки. Сукупність форм і методів, принципів і умов фінансування підприємств. Форми фінансового забезпечення підприємництва.

    реферат [17,2 K], добавлен 24.04.2016

  • Бюджетування як технологія фінансового планування. Загальна характеристика підприємства. Підвищення ефективності планування ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" з використанням методів економіко-математичного моделювання і трендового аналізу.

    дипломная работа [360,6 K], добавлен 17.06.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.