Політика управління фінансовими ризиками

Тенденції розвитку промислових підприємств у ринковій економіці. Сутність, види й класифікація фінансових ризиків. Організаційно-методичне забезпечення мінімізації впливу ризиків на підприємстві. Аналіз методів оцінки фінансової стійкості підприємства.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.02.2010
Размер файла 109,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1

Міністерство освіти і науки України

Приватний вищий навчальний заклад

Європейський університет

Запорізька філія

Кафедра фінансів, обліку та аудиту

Курсова робота

з дисципліни: Фінансовий менеджмент

тема: Політика управління фінансовими ризиками

Виконала:

Керівник:

Запоріжжя,

2007р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємства в умовах ризику

1.1. Тенденції розвитку промислових підприємств у ринковій економіці

1.2. Сутність, види й класифікація фінансових ризиків

2. Фінансова стабільність підприємства й методичні аспекти її оцінки

2.1. Аналіз методів оцінки фінансової стійкості підприємства

2.2. Оцінка фінансового стану промислового підприємства

3. Організаційно-методичне забезпечення мінімізації впливу

ризиків на підприємстві

3.1. Реалізація моделі антикризового керування підприємством

3.2. Стратегія розвитку підприємства в умовах ризику

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

В Україні здійснюються глибокі економічні перетворення, які спричиняються реформування механізму функціонування підприємства в напрямку його адаптації до динамічних умов ринкових відносин.

Перехід до ринкової економіки послужив причиною стійкої тенденції росту кількості фінансово неплатоспроможних підприємств, які перебувають на грані банкрутства. У той же час, банкрутство підприємства і його ліквідація означає не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, партнерів, споживачів продукції, але й зменшення розмірів податкових платежів у бюджет, а також збільшення безробіття, що, у свою чергу, може служити одним з факторів макроекономічної нестабільності.

Загальна ситуація в економіці й стан фінансів підприємств у цей час не є досить сприятливими для стабільного розвитку промислових підприємств. Однієї із причин наявності збиткових підприємств, великої кількості банкрутів можна вважати недосконалу систему керування підприємствами, у зв'язку із чим існує необхідність удосконалення механізму керування підприємством на основі обліку фінансових ризиків.

Перехід до нових умов господарювання, формування нової стратегії підприємств, що орієнтована на економіку ринкового типу, вимагає розробки ефективного механізму керування фінансовим ризиком на підприємстві. Виключити ризик у діяльності підприємства неможливо навіть за умови найбільш ефективних планів і оптимальних рішень. Тому необхідно враховувати ризик на всіх етапах формування й функціонування системи керування підприємством, що дає можливість не тільки зменшити ймовірність і розмір можливих і реальних збитків, але й створити умови для одержання найкращих фінансових результатів. Це активізує з розробки науково обґрунтованих підходів до прийняття управлінських рішень на підприємствах в умовах ризику, чіткої ідентифікації, точного аналізу й оцінки ризиків, а також до ефективного керування ними.

Функціонування підприємства в ринкових умовах супроводжується високою ймовірністю виникнення різних видів ризиків, тому стають важливими завдання оцінки ступеня їхнього впливу на фінансовий стан підприємств. У ряді інститутів НАН України, вузів створені й функціонують наукові школи по керуванню підприємствами, у тому числі в умовах фінансових ризиків. Разом з тим деякі аспекти проблеми ефективного керування підприємствами в умовах ризику мають потреба в більше детальному дослідженні, конкретизації методологічних підходів до їхнього керування, обґрунтуванні показників фінансової діагностики і їхніх розмірів.

Значна кількість робіт економістів присвячено організації антикризового керування й фінансового менеджменту на підприємстві, прогнозуванню кризового стану підприємства. Серед них роботи: І.А. Бланка, В.В. Витлинского, Н.Н. Внуковій, С.І. Наконечного, Г.А. Семенова, В.П. Сударєва, А.А. Терещенко й інших. Вивчення питань аналізу фінансової сталості підприємства розглядається в роботах М.І. Баканова, В.В. Ковальова, А.В. Савицькій, А.Д. Шеремета й інших. У них вирішені питання класифікації фінансових ризиків, керування ними, методи аналізу фінансового стану, діагностування ризику банкрутства.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИЗИКУ

1.1 Тенденції розвитку промислових підприємств у ринковій економіці

Низька ефективність виробництва, відсутність стимулів підприємницької активності, несприятливий вплив факторів зовнішнього середовища є для багатьох підприємств причинами кризи. Підприємства виявилися на грані банкрутства, не зумівши адаптуватися до сучасних умов.

Відсутність державного втручання в процес прийняття господарських рішень означає, що відповідальність за результати підприємницької діяльності лежить на самих суб'єктах господарювання. Вони повинні вибрати ту сферу діяльності, такий спосіб виробництва, таку систему збуту, яка б забезпечувала конкурентоспроможність продукції, задовольняла потреби споживачів, збільшила прибуток у даний момент і в довгостроковому періоді. Тому важливим є виробництво тільки тих товарів, на які є попит. Неефективна діяльність, відсутність прибутку може привести до погіршення фінансового стану підприємства й до його ліквідації. Успішне функціонування на ринку пов'язане з розробкою стратегії його розвитку, у якій визначаються мети й завдання, ресурсне забезпечення, шляхи досягнення цілей і методи рішення виникаючих проблем.

Робота підприємства в сучасних умовах вимагає постійного контролю, його фінансовий стан повинне бути стійким, щоб за рахунок власних коштів формувати власні активи, не допускати необґрунтований дебіторської й кредиторської заборгованості, вчасно розраховуватися за своїми обов'язками. Однак фінансові кризи приводять до погіршення фінансового стану підприємств, росту кількості збиткових підприємств, збільшується дебіторська заборгованість, затримуються або не виконуються платіжні зобов'язання, тобто створюються умови для банкрутства підприємств. У банкрутстві підприємств не зацікавлений жоден суб'єкт макро- і мікроекономічної системи.

Банкрутство, як одна з юридичних причин ліквідації підприємств, регулювалася Законом "Про підприємства в Україні " (ст. 24, 34). Порядок і умови визначення яких-небудь юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулювався Законом України від 14 травня 1992 р. "Про банкрутство", відповідно до якого банкрутство - це підтверджена документально нездатність суб'єкта господарювання платити по своїх боргових зобов'язаннях і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність засобів. Однак практика використання даного законодавчого акту підтвердила його недосконалість, оскільки в нього не було діючої процедури визначення боржника банкрутом, не були враховані певні обставини, які виникали в процесі ведення справ про банкрутство.

Банкрутство є наслідком спільної дії внутрішніх і зовнішніх факторів. По ступені значимості для вітчизняних підприємств пріоритетним є зовнішні фактори.

Аналіз причин банкрутства суб'єктів дозволяє класифікувати банкрутство: по видах - випадкове, простої, злочинне й по формах - примусове й ініціативне.

Діагностика фінансової ситуації й погрози банкрутства є елементом механізму антикризового керування для оцінки фінансової ситуації, що формується на підприємстві.

Незважаючи на позитивні зрушення в економіці України, вплив реформування на неї не є достатнім. Для промисловості в останні роки характерним є недовикористання виробничих потужностей, цінові й структурні диспропорції, випуск неконкурентоспроможної продукції, зниження продуктивності праці, низька рентабельність, наявність дебіторської й кредиторської заборгованості, що ставить підприємства перед погрозою банкрутства внаслідок зниження рівня платоспроможності. Збільшення кредиторської й дебіторської заборгованості, у тому числі простроченої, є однією із причин можливого банкрутства підприємства.

Проблема неплатежів в економіці Донецької області й далі залишається актуальної, оскільки взаємна заборгованість між підприємствами в 2005 році виросла. За період з 2002 по 2005 р. дебіторська заборгованість збільшилася на 7872,8 млн. грн., кредиторська заборгованість на 16533,6 млн. грн. У той час як обсяг промислової продукції в порівнянних цінах збільшився в 2005 р. на 27422,3 млн. грн. у порівнянні з 2002 р. Борги споживачів за товари, роботи й послуги в 2005 році склали 68,2 % проти 65,5 % в 2002 році, а постачальникам не виплачено в 2005 році 58,2 % проти 53,78 % в 2002 році. Важливим є зниження в 2005 році боргів підприємств перед бюджетом на 1250,5 млн. грн. В 2005 році в порівнянні з 2002 роком сума невиплаченої заробітної плати зменшилася на 301,3 млн. грн. Позитивним є скорочення обсягів простроченої заборгованості [11,86].

Виходячи із цього, можна відзначити, що, з одного боку, збільшення обсягів виробництва й, з іншого боку, систематичне збільшення кредиторської й дебіторської заборгованості, у першу чергу простроченої, є одним із факторів виникнення кризових ситуацій, які можуть привести до погіршення платоспроможності, фінансової стійкості й, в остаточному підсумку, до банкрутства більшої частини підприємств.

Однієї з передумов втрати фінансової стійкості й можливого банкрутства підприємства є хронічна недостача оборотних коштів, систематичні збитки, стійко низькі значення показників ліквідності. Усе це є характерним для підприємств регіону.

Незважаючи на збільшення обсягів випуску промислової продукції в 2004 році, промислові підприємства Донецької області одержали прибутки від звичайної діяльності до оподатковування на 542,1 млн. грн. більше чим в 2003 році. В 2004 році підприємства машинобудування одержали фінансовий результат у сумі 195,3 млн. грн. При цьому 44,7% підприємств дістали прибуток у сумі 311,5 млн. грн., а 55,3% - зазнали збитків у сумі 116,2 млн. грн. Частка машинобудівного комплексу в загальному обсязі прибутку в промисловості склала в 2004 році 14,8% проти 16,5% в 2003 році.

Рентабельність операційної діяльності машинобудівних підприємств склала 4,4% (у цілому по промисловості - 0,9%). В 2004 році з кожної гривні активів у машинобудуванні отримано 82 коп. доходу, у цілому по промисловості - 84 коп. Однак за цей же період кількість промислових підприємств, що одержали збитки, збільшилося на 3,3% (від загальної кількості).

Промислові підприємства одержали збитків в 2004 році на суму 2306,6 млн. грн. Фінансовий результат (сальдо) їхньої діяльності в 2003 році склав 944,3 млн. грн., а в 2004 році спостерігається негативне значення (-231,5 млн. грн.) [15,41].

Підприємствами машинобудівного комплексу в 2005 році був отриманий позитивний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування в сумі 149,4 млн. грн. При цьому 54,9% підприємств дістали прибуток у сумі 306,6 млн. грн., а 45,1% - допустили збитки в сумі 157,2 млн. грн. Рентабельність операційної діяльності підприємств машинобудування в 2005 році склала 2,1%, знизилися проти 2004 року на 2,3 пункти.

Власний капітал підприємств машинобудівного комплексу перевищує позиковий на 12,5%, з початку року позиковий капітал виріс в 1,9 рази, у його складі ріст кредиторської заборгованості склав 97%. Забезпеченість власними оборотними коштами підприємств машинобудівного комплексу склала на кінець 2005 р. 747,2 млн. грн. (по Донецькій області недолік власних оборотних коштів склав 7275,5 млн. грн., по промисловості - 5251,3 млн. грн.).

У першому півріччі 2006 р. був отриманий позитивний фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування в сумі 123,2 млн. грн., що в 1,9 рази більше, ніж у першому півріччі минулого року. Частка прибуткових підприємств у загальній їхній кількості збільшилася на 9,1 процентних пункту й склала 59,4%, а отримана ними прибуток - 165,7 млн. грн. Рентабельність операційної діяльності підприємств машинобудування виросла з 1,8% у першому півріччі 2005 року до 2,3% в 2006 році.

Власний капітал підприємств перевищує позиковий на 16,1%, що свідчить про фінансову незалежність підприємств від позикових засобів. Забезпеченість власними оборотними коштами підприємств склала на кінці звітного періоду 663,1 млн. грн. (по Донецькій області недолік власних оборотних коштів склав 10048 млн. грн., у тому числі по промисловості - 8247,6 млн. грн.).

Наявність систематичних збитків є одним з ознак підвищення ймовірності банкрутства підприємства.

Таким чином, проблеми підприємств пов'язані з їхньою з, недосконалістю системи керування, неефективним використанням засобів. У результаті підприємства виявляються на грані банкрутства.

Об'єктивною закономірністю ринкової економіки є циклічність її розвитку з наявністю етапів кризових ситуацій. Це визначає необхідність удосконалювання механізму створення системи діагностики й захисти підприємств від фінансової кризи й зниження впливу фінансових ризиків.

У цей час фінансовий аналіз стає одним з елементів розробки й реалізації фінансової стратегії підприємства. Істотну роль може грати аналіз фінансової діяльності для визначення економічного потенціалу підприємства й оцінки його позицій.

Таким чином, однієї із ключових проблем у процесі ефективного керування підприємством є аналіз його фінансового стану й тенденцій розвитку. Виникає необхідність у розробці моделі антикризового керування підприємством.

1.2 Сутність, види й класифікація фінансових ризиків

У процесі своєї діяльності підприємство в умовах ринку вступає у фінансові відносини з різними економічними суб'єктами (банками, підприємствами, державними органами при сплаті податків і інших платежів і т.д. ).

Діяльність підприємства завжди супроводжується невизначеністю в різних формах і різних сферах. Таким чином, економічний ризик породжується невизначеністю (невідомістю, невірогідністю, неоднозначністю), випадковістю. Тобто ризик виникає за умови наявності альтернативних рішень, планів, інвестиційних і інноваційних проектів і т.д. Якщо немає альтернатив, немає й ризику [40, 43].

У сучасній літературі поняття "ризик" має різне трактування. Одне з них являє собою "імовірність (погроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходу або прояву додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої й фінансової діяльності" [46].

Дж. М. Кейнс у своїй роботі [40] затверджує, що ризик - це частина вартості, пов'язана з можливими втратами, викликаними непередбаченою зміною ринкових цін, надмірною спрацюванням устаткування або руйнівних наслідків катастроф. У зв'язку із цим Кейнс говорить про "втрати ризику", які покривають різницю між існуючим і очікуваним виторгом. Він виділяє три основних види ризиків:

- ризик підприємця або боржника, що виникає через непевність у реальності одержання тієї перспективної вигоди, на яку він розраховував;

- ризик кредитора - виникає при проведенні кредитних операцій, під якими Кейнс розуміє надання позик (цей ризик пов'язаний із можливістю навмисного або ненавмисного банкрутства боржника або з недостатньою забезпеченістю позик);

- ризик, пов'язаний із можливістю зниження цінності грошової одиниці, тобто з інфляцією.

Дж. М. Кейнс уважає, що всі види ризиків є непрогнозованими. У своїй теорії Кейнс виділяє саме фінансові ризики й приділяє особливу увагу одному з них - кредитному.

Найбільш повним і сучасним є визначення ризику, дане Кирейцевим Г. Під ризиком варто розуміти можливість виникнення збитків внаслідок дії переважно зовнішніх факторів, які при оцінці ситуації (перед ухваленням рішення) були невідомі і їхній вплив може змінити ймовірність досягнення бажаного результату [43, 288].

По об'єктивних ознаках ризики класифікуються на пов'язані з розміром компанії й на обумовлені галузевою приналежністю.

По суб'єктивних ознаках ризики діляться на властивій країні в цілому; пов'язані з акціонуванням і приватизацією підприємств; ризики неефективності внутрішнього контролю; фінансові ризики; інвестиційні ризики; ризики неефективності обліку; внутрішньогосподарських розрахунків; ступеня платоспроможності дебіторів; технологічні ризики.

Бланк І. А. [7, 433] пропонує наступну класифікацію фінансових ризиків.

По видах фінансові ризики можна класифікувати на: ризик зниження фінансової стійкості, що пов'язаний з недосконалою структурою капіталу (надмірне використання позикових засобів); ризик неплатоспроможності (пов'язаний з низькою ліквідністю активів); інвестиційний ризик (непередбачені фінансові втрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю) та інші види ризиків - інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний, податковий.

По характеризуемому об'єкті виділяють наступні види ризиків: ризик окремої фінансової операції; ризик різних видів фінансової діяльності; ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.

По сукупності використовуваних інструментів фінансові ризики підрозділяють на наступні групи: індивідуальний фінансовий ризик і портфельний фінансовий ризик.

По джерелах виникнення виділяють наступні групи: ринкові й специфічні ризики.

По фінансових наслідках всі ризики підрозділяються на такі групи: ризик, що влече тільки реальної економічної втрати або упущену вигоду; ризик, що влече як економічні втрати, так і додатковий дохід.

По характері прояву в часі виділяють постійний і тимчасовий фінансовий ризик.

За рівнем фінансових втрат ризики підрозділяють на: припустимі, критичні й катастрофічний фінансові ризики.

По можливості передбачення ризики ділять на: прогнозовані й непрогнозовані. По можливості страхування фінансові ризики підрозділяються на: страхові й не страхові.

Така класифікація включає всі основні групи ризиків, що дозволяє неї використати в процесі розробки стратегії по їхньому зниженню.

Існують різні точки зору й підходи щодо класифікації ризиків. Класифікація являє собою систему угруповання ризиків на основі єдиних критеріїв, ознак, характерних рис і залежно від цілей здійснення ефективного керування ними.

По об'єкті виникнення можна виділити три групи фінансових ризиків: ризик окремої фінансової операції; ризик різних видів фінансової діяльності; ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.

По можливості подальшої класифікації виділяють: прості (неможливо розділити на окремі підвиди); складні (ризики, що включають підвиди). Однак дана класифікація не враховує ризику банкрутства, що характерний для підприємств в умовах економічної кризи й мінливої ринкової кон'юнктури.

Гранатуровим В. М., Шевчуком О. Б. [20] запропонована наступна класифікація ризиків:

за часом виникнення: ретроспективні, поточні й перспективні;

по сфері виникнення: виробничий, комерційний, фінансові й ризик страхування;

по основних факторах виникнення: політичні (зміна політичного середовища), економічні (несприятливі основи в економіці держави й підприємства);

по характері обліку: зовнішні (політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні), внутрішні (обумовленою діяльністю підприємства);

по характері наслідків: чисті, спекулятивні.

Дана класифікація не дає повної можливості чітко визначитися з виникненням ризику, його оцінкою щодо його зниження або ліквідації.

Трохи іншу представляє класифікацію фінансових ризиків Сідух В. [140], характеризуючи їх по типу втрат і розділяючи на прямі майнові ризики й ризики, пов'язані із зобов'язаннями.

Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства підприємства. Фінансові ризики найбільш рухливі й різноманітні. Серед них виділяють ризики: процентної, кредитної, валютний, неплатоспроможності, ліквідності, ринкових, інфляційний, фінансових зловживань.

Виходячи з вище викладеного, під фінансовим ризиком варто розуміти ризик фінансової стратегії, що приводить до одержання збитків, тобто погрозі банкрутства підприємства внаслідок впливу переважно зовнішніх факторів, або одержанню позитивного результату діяльності підприємства.

Таким чином, можна зробити висновок, що існує велика розмаїтість видів ризиків і їхніх класифікацій. Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства підприємства.

Передумовою для вибору видів фінансових ризиків, що приводять до банкрутства підприємств, послужив кризовий стан багатьох

Ризиком можна управляти, використовуючи різноманітні методи, що дозволяють аналізувати настання ризикового випадку й вчасно робити заходи щодо його зниження.

Для рішення проблеми мінімізації несистематичних ризиків перед нами коштує завдання вдосконалювання методичного підходу до аналізу фінансового стану підприємства, що дозволить оцінити ймовірність виникнення кризової ситуації й ступінь залежності виникнення банкрутства підприємства від ризику неплатоспроможності, ризику зниження фінансової стійкості й інших видів ризиків. Необхідно враховувати виникнення, ступінь впливу на діяльність підприємства систематичних ризиків. З їхньої оцінки лежить аналіз зовнішнього середовища діяльності підприємства, що дозволяє оцінити взаємини з банками, іншими кредиторами, контрагентами й з напрямку вдосконалювання діагностики банкрутства підприємства.

Трактування поняття й запропонована класифікація фінансових ризиків дає можливість більше обґрунтована розробити механізм керування їм, що є однієї із завдань дисертаційної роботи.

2. ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА Й МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЇЇ ОЦІНКИ

2.1 Аналіз методів оцінки фінансової стійкості підприємства

Платоспроможність і фінансова стійкість є найважливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами в залученні інвестицій, одержанні кредитів, виборі постачальників і т.д.

Балабанів І.Т. [8] уважає фінансово стійким таке підприємство, що за рахунок своїх власних засобів покриває, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданий дебіторської й кредиторської заборгованості й розраховується в строк за своїми обов'язками. Для оцінки фінансової стійкості підприємства Балабанів І.Т. пропонує використати коефіцієнт автономії, що визначається співвідношенням власного капіталу й пасивів, і коефіцієнт фінансової стійкості, що визначається співвідношенням власних засобів до суми позикових засобів і кредиторської заборгованості.

Під фінансовою стійкістю підприємства [7, 267] розуміють платоспроможність одночасно з умовою фінансової рівноваги між власними й притягнутими засобами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що з, вкладені у виробничу діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечить самофінансування й незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.

Стабільність роботи підприємства пов'язана із загальною його фінансовою структурою, ступенем його незалежності від зовнішніх кредиторів. Багато підприємств у процесі своєї діяльності змушені, крім власного капіталу, використати й позиковий капітал.

Залежно від величин показників матеріально-виробничих запасів, оборотних коштів і інших джерел формування запасів Ковальов А.І. і Привалів В.П. виділяють чотири рівні фінансової стійкості: абсолютну стійкість фінансового стану, нормальну стійкість, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Абсолютна стійкість фінансового стану зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості. Вона задається умовою:

Ез < Ес + Скк (2.1)

де Eз - запаси;

Cкк - короткострокові активи й позикові засоби;

Ес - власні оборотні кошти.

Нормальна стійкість фінансового стану, що гарантує його платоспроможність:

Ез = Ес + Скк (2.2)

Нестійкий фінансовий стан, сполучений з порушенням платоспроможності, при якій зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення власних оборотних коштів:

Ез < Ес + Сккр (2.3)

де Ср - джерела, що послабляють фінансову напруженість.

Фінансова стійкість уважається нормальної, якщо величина приваблюваних для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позикових засобів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готово продукції.

Кризовий фінансовий з, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, тому що в цьому випадку кошти , короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства не покривається:

Ез > Ес + Скк (2.4)

Сутність фінансової стійкості визначалася як забезпеченість запасів і витрат джерелами формування засобів, тобто:

Ез < (Ис + Сдк ) - F (2.5)

де F - основні засоби й вкладення;

Cдк - довгострокові активи й позикові засоби.

Таким чином, з умови платоспроможності підприємства випливає два напрямки оцінки фінансової стійкості підприємства.

1) Оцінка фінансової стійкості підприємства зі ступеня покриття запасів і витрат джерелами засобів, тобто з умови:

Ез ? (Ис + Сдк ) - F (2.6)

2) Оцінка фінансової стійкості підприємства, виходячи зі ступеня покриття основних засобів і інших внеоборотних активів джерелами засобів, тобто з умови:

F ? (Ис + Сдк ) - Ез, (2.7)

де (Ис + Сдк ) - величина капіталу підприємства.

Обоє напрямку оцінки фінансової стійкості виходять із умови загальної формули стійкості:

F + Ез < (Ис + Сдк ), (2.8)

яке означає, що вкладення капіталу в основні засоби й матеріальні запаси не повинні перевищувати величину власного й прирівняного до нього капіталу.

Таким, образом, фінансова стійкість підприємства є найважливішою характеристикою діяльності підприємства. Стійкий фінансовий стан - це гарантія подальшого ефективного функціонування підприємства, одержання прибутку.

На практиці оцінку фінансової стійкості й вплив фінансового ризику на фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомогою показника фінансового левериджа.

На думку Бланка І.А., показник фінансового левериджа, характеризує використання підприємством позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Таким чином, фінансовий левериджа - це показник, що виникає з появою в обсязі капіталу підприємства позикових засобів, що дозволяють йому дістати додатковий прибуток.

Ковальов В.В. поняття фінансового левериджа визначає як процес керування активами, спрямований на зростання прибутку. Аналогічне визначення поняттю левериджа дає Савицька Г.В., що характеризує як процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

Таким чином, леверидж відбиває потенційну можливість приросту прибутку за рахунок зміни обсягу й структури довгострокових пасивів.

Виходячи із цього, можна зробити висновок, що в економічній теорії й практиці існує велика кількість методичних рекомендацій з визначення фінансової стійкості підприємства, що розрізняються системами показників і способами їхнього розрахунку. Найбільш істотними їхніми недоліками є: відсутність єдиного підходу й досить об'єктивної бази для розрахунку; включення в систему взаємозалежних показників причин і наслідків, що не мають верхніх границь вимірюваного фактора; відсутність обґрунтованості принципів формування системи показників і визначення їхньої значимості.

Тому для оцінки фінансового стану підприємства виникає необхідність комплексної порівняльної оцінки. Під комплексною оцінкою розуміється одночасне й погоджене вивчення сукупності показників, що відбивають багато аспектів фінансової діяльності підприємства, що містить узагальнюючі висновки про результати діяльності підприємства на основі виявлення якісних і кількісних відмінностей від бази порівняння.

З огляду на різноманіття показників, що характеризують фінансовий стан підприємств, розходження в рівнях їхніх критичних оцінок і виникаючі у зв'язку із цим складності в оцінці ризику банкрутства, рекомендується проводити рейтингову оцінку фінансового стану підприємства.

Ця методика полягає в класифікації підприємств по ступені ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансового стану й рейтингу підприємства.

І клас - підприємства з гарним фінансовим станом і мінімальним ступенем ризику.

ІІ клас - підприємства, що має відхилення від норми за окремими показниками, які характеризують їхній фінансовий стан і припустимим ступенем ризику.

ІІІ клас - підприємства підвищеного ризику, здатні перебороти напружений фінансовий стан за рахунок зміни форми власності, диверсифікованості, відновлення продукції й т.д.

ІV клас - підприємства з високим ступенем ризику банкрутства, незадовільним фінансовим становищем і відсутністю перспектив його стабілізації.

По кожному класі розраховуються граничні рейтинги фінансового стану підприємства. Для дослідження взяті машинобудівні підприємства.

Вихідні дані являють собою матрицю з елементами аіj, по рядках якої записані номери показників І = 1,..., n (у цьому випадку 9), а по стовпцях - номера підприємств j = 1,..., m (у цьому випадку 3).

Кількісні значення граничних рейтингів визначені на основі даних зведених балансів і звітів про фінансові результати машинобудівних підприємств.

Методика розрахунків кількісних значень рейтингів включає кілька етапів:

1. По кожному фінансовому показнику встановлюється среднеотраслевой діапазон його зміни.

2. Визначається інтервальний коефіцієнт зміни граничних рейтингів по класах по формулі [48,35]:

, (2.9)

де Д - діапазон зміни фінансового показника; n - кількість класів.

3. Граничні значення фінансового показника по першому класі за даними вибірки на рівні максимальних середньоотраслевих значень, а по наступних класах визначені з обліком інтервального коефіцієнта.

Для одержання більше точного положення підприємства рекомендується використати для аналізу дві модифікації рейтингової оцінки.

4. Перша модифікація є найпоширенішої , тому що вона реалізує принцип порівнянності підприємства з показниками самого успішно функціонуючого конкурента. При цьому базою для одержання рейтингової оцінки є, що зложилися в реальній конкуренції найбільш високі результати із всієї сукупності порівнюваних об'єктів.

По кожному показнику перебуває найбільше значення. Потім граничні значення матриці аіj стандартизуються шляхом їхнього розподілу на відповідний показник еталонного підприємства по формулі [13, 291]:

, (2.10)

де Xіj - стандартизовані показники фінансового стану j - того підприємства.

5. Потім для кожного аналізованого підприємства визначається значення граничного рейтингу фінансових показників по формулі [14, 291]:

(2.11)

Вищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням Rj. Достоїнством цього методу є порівняльний характер, тому що тут ураховуються й зіставляються реальні показники всіх конкурентів. Цей метод має й недолік. Еталонне підприємство, характеризуемое найвищими значеннями показників, може й не бути типовою базою для аналізу, тому що максимальна величина окремого параметра зовсім не тотожна оптимальному рекомендувати значення, що.

Друга модифікація визначення рейтингової оцінки фінансового стану заснована на використанні формули среднеквадратического відхилення по формулі [44, 55]:

, (2.12)

де а0 іj - оптимальне значення й - того показника.

У цьому випадку рекомендується проводити порівняння не із середньою величиною, а з оптимальним значенням. При цьому розглядаються тільки ті відхилення, які характеризують негативну тенденцію [44, 45]. Вищий рейтинг має підприємство з мінімальним відхиленням показників. Запропонований розрахунок рейтингової оцінки є відносно трудомістким, але він дозволяє врахувати показники, зниження яких є позитивною характеристикою бізнесу, відхилення від якого в обидва боки небажано.

Методика рейтингової оцінки фінансового стану має наступні переваги: базується на даних публічної звітності підприємств; для оцінки використаються найбільш важливі показники фінансової діяльності, застосовувані на практиці в ринковій економіці; ураховує результати всіх конкурентів. Така оцінка може використатися для порівняння підприємств у динаміку.

У загальному виді алгоритм рейтингової оцінки фінансового стану підприємства доцільно представити в такий спосіб (малюнок 2.1.).

Незважаючи не переваги застосування даної рейтингової оцінки, вона не дозволяє провести прогнозування фінансового стану підприємства з урахуванням фактора ризику. Для цього пропонується проводити комплексну кількісну оцінку фінансового стану підприємства з урахуванням фактора ризику.

Доцільність використання методичного підходу даного типу для визначення погрози фінансового ризику полягає в тому, що фінансовий стан характеризується більшою кількістю показників і тільки їхнє об'єднання дає точний результат; дозволяє визначити зміну фінансового стану й розробити найбільш ефективну фінансову стратегію підприємства.

Цільова спрямованість розробленого методичного підходу полягає у визначенні динаміки узагальнюючого показника фінансового стану й ступеня погрози виникнення фінансового ризику на підприємстві.

Рис. 2.1. Алгоритм комплексної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства

2.2 Оцінка фінансового стану промислового підприємства

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства в ринкових умовах визначається, у першу чергу, його фінансовим станом.

Більшість методик оцінки платоспроможності й фінансової стійкості засновані на розрахунку коефіцієнтів, які визначаються шляхом співвідношень окремих статей бухгалтерського балансу й інших форм звітності кожного конкретного підприємства.

Діюча "Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій" [95] розглядає основні показники, що дозволяють комісії Агентства з питань попередження банкрутства визначити фінансово неспроможні підприємства. У табл. 2.2. наведені основні фінансово-економічні показники, використовувані офіційною методикою.

Таблиця 2.2.

Методика розрахунку фінансово-економічних показників підприємства

Показники

Економічні характеристики

Алгоритм розрахунку

Нормативне

значення

1

2

3

4

Коефіцієнт покриття Кn

Оцінка наявності оборот

них засобів для погашення боргів у плині року

Поточні активи

>1

короткострокові

зобов'язання

Коефіцієнт забезпечення власними засобами Кcc

Оцінка забезпечення підприємства власними засобами, удільна вага власних джерел фінансування оборотних активів

(Реальний власний капітал - внеоборотні активи)

>0,1

оборотні кошти

Коефіцієнт абсолютної ліквідності Kал

Оцінка термінової готовності підприємства ліквідувати краткосрокову заборгованість

Грошові засоби

>0,2

поточні пасиви

Коефіцієнт автономії Кавт

Оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел

Джерела власних засобів

>0,5

підсумок балансу

Коефіцієнт фінансової стабільності Кфс

Оцінка фінансової стійкості

Власні засоби

>1

позикові засоби

Показник фінансового левериджа Кл

Оцінка залежності підприємства від довготермінових зобов'язань, рівень фінансового ризику

Довгострокові

зобов'язання

Зменшення

джерела власних засобів

Робочий капітал РК

Оцінка здатності продовження деятельності й інвестування після сплати поточних боргів

Оборотні активи -короткострокові зобов'язання

Незначне збільшення

Маневреність робочого капіталу МК

Оцінка ступеня матеріалізації капіталу

Товарно-матеріальні запаси

Розрахункове середньо галузеве

робочий капітал

Коефіцієнт оборотності засобів Ко

Оцінка швидкості обороту в разах

Виторг від реалізації без ПДВ і акцизу

Збільшення

оборотні кошти

Час обороту оборотних коштів То

Оцінка тривалості одного періоду обороту

Кількість календарних днів

Зменшення

коефіцієнт оборотності оборотних коштів

Коефіцієнт оборотності запасів Коз

Кількість разів поповнення запасів у плині аналізованого періоду

Собівартість реалізованої продукції середня вартість запасів

Збільшення

Час оборотазапасів Тоз

Оцінка продолжитель-ности одного обороту запасів

Кількість календарних днів

Зменшення

коефіцієнт оборотності запасів

Фондовіддача Фв

Ефективність використання основних засобів

Виторг від реалізації (без ПДВ і акцизу)

Середньоотраслевої

середня вартість основних фондів

Аналізуючи наведені показники, можна відзначити, що деякі з них є сполученими й визначають взаємні значення один одного. Зіставлення показника покриття й коефіцієнта забезпеченості власними засобами показує їхній тісний взаємозв'язок: чим вище останній, тим вище перший, і навпаки. Тому одночасне використання зазначених показників недоцільно. Також існує взаємозв'язок між коефіцієнтом автономії й коефіцієнтом фінансової стабільності.

Істотним недоліком є, то, що в методиці не визначено, яка кількість фактичних показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства, повинне не відповідати нормативним значенням для того, щоб підприємство було визнано неспроможним.

Аналіз показує, що система коефіцієнтів, які використаються для оцінки фінансового стану потенційного банкрута, повинна характеризувати:

- платоспроможність і фінансову стійкість підприємства;

- причини розвитку кризи й банкрутства підприємства;

- наслідку розвитку кризи й визнання підприємства банкрутом;

- можливість виходу підприємства із кризи.

Найбільш важливої є група показників по оцінці платоспроможності й фінансової стійкості підприємства.

У світовій практиці [17, 17] платоспроможність означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент всіх своїх короткострокових зобов'язань перед кредиторами. Перевищення ліквідних активів над зобов'язаннями даного виду означає фінансову стійкість.

Чим вище фінансова стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури й, отже, тим менше ризик виявитися банкрутом.

Неплатоспроможність підприємства також не може трактуватися однозначно. З одного боку, неплатоспроможність може бути тимчасовий, а з іншого боку - може носити хронічний характер. Тимчасова неплатоспроможність характеризується недостатністю оборотних коштів, а точніше тимчасовою відсутністю засобів. Хронічна неплатоспроможність - це часткова або повна відсутність можливостей здійснювати які-небудь платежі протягом тривалого часу [15].

Основною метою оцінки розвитку кризи підприємств є встановлення причин втрати платоспроможності підприємства. Саме визначення причин виникнення погрози банкрутства є головним, тому що дає можливість випередити причини й проблеми, які необхідно вирішити.

Для цього рекомендується використати наступні показники: рівень диференціала фінансового левериджа по окремих ризикових операціях; обсяг і рівень штрафів за порушення податкового, валютного й іншого видів законодавства.

Розвиток кризового стану можна оцінити за допомогою коефіцієнтів, які дозволяють визначити такі явища, як: можливість покриття зобов'язань по рахунках; прогнозування напрямків подальшої діяльності після розрахунку з усіма кредиторами.

При проведенні аналізу необхідно оцінювати боргові зобов'язання підприємства й можливості висновку угод із кредиторами (світової угоди, угоди по відстрочці платежу). Для цього рекомендується розраховувати й аналізувати наступні коефіцієнти: покриття зобов'язань; втрати власного капіталу після розрахунку із кредиторами; концентрації боргу й інших.

Показники, які характеризують можливість підприємства по виходу із кризи, орієнтовані на оцінку внутрішніх джерел відновлення платоспроможності. Ці показники цікавлять як керівництво підприємства-банкрута, так і його санаторів.

Для того, щоб мати повне подання про фінансовий стан підприємств, необхідно зробити аналіз у динаміку. Тенденції зміни коефіцієнтів наведені на прикладі машинобудівних підприємств, тому що за результатами їхньої діяльності можна говорити про стан економіки України.

Виходячи з вищевикладеного, пропонується проводити фінансовий стан підприємств за коефіцієнтами, представленим у табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Показники, що характеризують фінансовий стан підприємств

Показники

Економічна характеристика

Алгоритм

розрахунку

Нормативне значення

1

2

3

4

1 коефіцієнти ліквідності й платоспроможності

1.1 абсолютна ліквідність (платоспроможності)

Оцінка термінової готовності підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість

0,2 - 0,35

1.2 поточна ліквідність

Характеризує платежі підприємства на період середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів

>

1.3 покриття загальний

Оцінка наявності оборотних коштів для погашення боргів у плині року

1-0,5

2 коефіцієнти фінансової стійкості й стабільності

2.1 автономії

(незалежності)

Оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел

?0,5

2.2 коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами

Характеризує можливість зміни активів у ліквідну форму

>0,1

2.3 коефіцієнт концентрації позики капіталу

Характеризує кількість позикового капіталу, що припадає на одиницю сукупних джерел

?0,5

2.4 коефіцієнт

фінансової стабільності

Характеризує забезпеченість заборгованості власними засобами

>1

2.5 показник

фінансового

левериджа

Оцінка залежності підприємства від довгострокових зобов'язань, рівень фінансового ризику

?0,25

2.6 співвідношення позикових і власних засобів

Ріст показника характеризує зниження фінансової стійкості

Коефіцієнти ліквідності визначають здатність підприємства розраховуватися по своїх боргах.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається, як відношення найбільш ліквідних і швидкореализуемих активів до поточних зобов'язань, і характеризує платоспроможні можливості підприємства, які оцінюються за умови не тільки сучасних розрахунків з дебіторами, але й реалізації наявних запасів, а так само платоспроможність підприємства на період рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів. Значення, що рекомендує, не менш 1. При Кт.л < 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення показника Кт.л >1 свідчить, що підприємство зможе вчасно розрахуватися по боргових зобов'язаннях. Фактичне значення цього показника представлене в табл. 2.4. і 2.5.

Зіставляючи фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності з результатами розрахунку, можна зробити висновок, що спостерігається нестабільна тенденція зміни даного коефіцієнта по ряду промислових підприємств. По деяких підприємствах даний коефіцієнт значно вище нормативного, що є негативною тенденцією. Також спостерігається й зворотна ситуація, що свідчить про високий рівень заборгованості перед бюджетом, по заробітній платі своїм працівникам.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності Ка.л. характеризує співвідношення суми коштів і короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокової заборгованості. Цей коефіцієнт оцінює готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість. Граничне значення коефіцієнта 0,2 - 0,35.

Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок про те, що з 2002 по 2004 р. на ряді підприємств спостерігається незначне збільшення даного коефіцієнта, однак його значення не відповідає нормативному рівню. Це свідчить про неплатоспроможність підприємства.

Коефіцієнт покриття (Кп), дорівнює співвідношенню всіх оборотних коштів підприємства (поточних активів) до величини поточних пасивів. Цей коефіцієнт показує платоспроможні можливості підприємства погасити свої борги в плині року. Нормативне значення перебуває в межах між 1 - 0,5. Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути досить для погашення поточних пасивів, інакше підприємство може виявитися неплатоспроможним. При розгляді табл. 2.4.,2.5. видно, що не всі підприємства Донецької області в стані негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Наведені дані ще раз підтверджують, що значне перевищення поточної ліквідності над верхнім граничним значенням свідчить про збільшення запасів готової продукції й виробничих запасів, тобто підприємство протягом декількох років робить продукцію незалежно від її реалізації (виробництво заради виробництва).

Коефіцієнт автономії підприємства (Кав.) визначається як співвідношення капіталу й резервів до загальної величини пасивів. Даний коефіцієнт оцінює фінансову незалежність від зовнішніх джерел. Ріст коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових утруднень у майбутніх періодах. Нормативне значення коефіцієнта повинне бути більше 0,5.

У табл. 2.4., 2.5. наводяться фактичні дані за коефіцієнтом, які свідчать про нестабільну тенденцію зміни даного показника. За період з 2002 по 2004 р. даний показник незначно знизився, однак перебуває в межах нормативного значення. Хоча на ряді підприємств даний коефіцієнт має негативне значення. Це говорить про нерівномірну ситуацію в розвитку промислових підприємств Донецької області.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними засобами (Ко.а) характеризує фінансову стабільність підприємства й означає можливість перетворення активів у ліквідні засоби. Визначається даний коефіцієнт, як співвідношення власних оборотних коштів і оборотних активів. Нормативне значення коефіцієнта > 0,1. Реальні дані значення цього коефіцієнта по підприємствах Донецької області наведені в табл. 2.4., 2.5.

Тенденція зміни коефіцієнта, з одного боку, характеризує погіршення фінансового стану підприємств Донецької області, а з іншого боку - про економічну стабільність, тобто підприємства одержують кредити банків, що є позитивним чинником в умовах недостачі фінансових ресурсів.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує частку власного капіталу й довгострокових зобов'язань у загальній сумі активів. Нормативне значення коефіцієнта більше 0,1. Цей коефіцієнт розраховується, як співвідношення власних і прирівняних до них засобів і довгострокових позикових засобів до активу балансу.

Аналіз і оцінка фактичних значень коефіцієнта показує, що на ряді підприємств даний показник не відповідає нормативному значенню, підприємства мають високий ступінь ризику втрати платоспроможності.

Таблиця 2.4

Показники, що характеризують фінансовий стан підприємств

Показники

АТ СЗВІ

АТ НКМЗ

АТ СКМЗ

АТ Энергомашспецсталь

АТ БЕТОНМАШ

00

01

02

00

01

02

00

01

02

00

01

02

00

01

02

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

1 коефіцієнти ліквідності й платоспроможності

1 абсолютна ліквідність (платежі здатність)

0,0009

0,02

0,001

0,255

0,047

0,196

0,0002

0,0002

0,001

0,0063

0,029

0,034

0,0003

0,06

0,059

2 поточна ліквід-ть

2,3

3,9

2,28

1.47

1.18

1.82

1,3

1,8

1,9

0,974

1,5

0,7

3,6

3.6

3.6

3 покриття загальне

2,3

3,9

2,2

2,5

2.3

4

1,33

1,81

1,95

1,46

0,84

0,982

3,6

3.6

3.6

2 коефіцієнти фінансової стійкості й стабільності

1 автономії (незалежності)

0,8

0,8

0,77

0,85

0,81

0,89

0,70

0,76

0,8

079

0,8

0,66

0,9

0,94

0,93

2 коефіцієнт забезпеченості оборотних активів собствен засобами

0,52

0,62

0,52

0,61

0,57

0,75

0,22

0,38

0,47

-0,13

0,11

0,12

0,71

0,87

0,85

3 коефіцієнт концентрації позика ного капіталу

0,2

0,2

0,23

0,145

0,184

0,108

0,3

0,42

0,2

0,003

0,008

0,34

0,095

0,058

0,06

4 коефіцієнт фінансової стабільності

0,843

0,886

0,79

0.85

0.81

0.89

0.79

0.7

0.82

0.79

0.8

0.67

0.9

0.94

0.93

5 показник фин.левериджа

0,018

0,064

0,0266

0,0006

0

0

0,016

0,033

0,01

0,003

0,009

0,014

0,002

-

-

6 співвідношення позикових і власних засобів

0,207

0,2

0,29

0,15

0,22

0,22

0,29

0,23

0,23

0,26

0,24

0,51

0,1

0,06

0,06

Таблиця 2.5

Показники, що характеризують фінансовий стан підприємств

Показники

АТ ТІСО

АТ Сілур

АТ КЗВВ

АТ ДМЗ

00

01

02

00

01

02

00

01

00

01

02

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1 коефіцієнти ліквідності й платоспроможності

1.1абсолютна ліквідність (платоспроможність)

0,0002

0,00002

0,0093

0,024

0,00527

0,002016

0,0118

0

0

0

0,035

1.2 поточна ліквідність

0,29

0,404

0,157

0,429

0,337

0,223

0

0

0,32

0,52

0,34

1.3 покриття загальний

0,87

0,76

0,67

0,935

0,752

0,495

0,98

0,86

0,475

2,03

1,96

2 коефіцієнти фінансової стійкості й стабільності

2.1 автономії

0,52

0,33

0,28

0,434

0,394

0,226

0,543

0,548

0,64

0,75

0,75

2.2 коефіцієнт забезпечений ности оборотних активів власними засобами

-

-

-

-

-

-

-

-

0,246

0,43

0,41

2.3 коефіцієнт концентрации позикового капіталу

0

0,66

0,71

0,565

0,605

0,773

0,456

0,549

0,36

0,556

0,23

2.4 коефіцієнт фінансової стабільності

0,52

0,34

0,28

0,237

0,528

0,333

0,548

0,459

0,75

0,78

0,78

2.5 показник фінансового левериджа

0

0,017

0,00252

0,446

0,34

0,469

0,0086

0,0104

0,177

0,045

0,046

2.6 співвідношення позикових і власних засобів

0

1,99

2,519

1,3

1,53

3,4

0,838

1,22

0,56

0,33

0,33

Показник фінансового левериджа (Кф.л.), розрахований як відношення довгострокових зобов'язань і величини власних засобів, оцінює залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Збільшення рівня показника свідчить про підвищення фінансового ризику. Нормативне значення показника Кф.л ? 0,25. У періоді з 2002 по 2004 р. по аналізованих підприємствах даний показник не відповідає нормативному значенню, що підтверджує підвищення фінансового ризику.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (Кк.з) Коефіцієнт концентрації позикового капіталу Кк.з.? 0,5. Ріст значення коефіцієнта свідчить про ріст величини фінансового ризику, тобто про можливості втрати платоспроможності.

Аналізуючи дані табл. 2.4, 2.5, можна зробити висновок, що коефіцієнти поточної ліквідності, абсолютної ліквідності, забезпечення оборотних активів власними засобами за аналізований період не відповідають їхньому нормативному значенню. Виходячи із цього можна, відзначити, що дані підприємства перебувають у недостатньо стійкому положенні.

З огляду на різноманіття показників фінансової стійкості, розходження в рівні їхніх критичних оцінок і виникаючі у зв'язку із цим складності в оцінці ризику банкрутства, рекомендується проводити інтегральну оцінку фінансового стану підприємства.

Ця методика полягає в класифікації підприємств по ступені фінансового ризику, виходячи з рейтингу кожного показника, вираженого в балах.

Розрахунок граничних рейтингів фінансового стану машинобудівних підприємств представлений у таблиці 2.6, 2.7, 2.8

Граничні рейтинги фінансового становища підприємств машинобудівної галузі представлені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.6 Граничні значення фінансової стійкості й ліквідності машинобудівних підприємств

Коефіцієнти

Діапазон змін

Граничні значення

Підприємства

Значення, що рекомендує

max

min

1

2

3

4

ІКМЗ

СКМЗ

ДМЗ

ТІСО

Сілур

Абсолютної ліквідності

0,047

0,00001

0,047

0,003

0,0002

<0,0002

0,81

0,76

0,75

0,33

0,394

>0,2-0,35

Поточної ліквідності

1,8

0,337

1,8

1,03

0,587

<0,587

0,22

0,23

0,33

1,53

1,53

?1

Покриття (загальний)

2,3

0,75

2,3

1,648

1,1

<1,1

0,57

0,38

0,43

-

-

> 1

Автономії

0,81

0,33

0,81

0,6

0,44

<0,44

0,184

0,42

0,556

0,66

0,605

? 0,5

Забезпечення оборотних активів власними засобами


Подобные документы

  • Поняття і класифікація фінансових ризиків, методи їх оцінки на ринку. Способи управління та вимірювання фінансових ризиків. Факторний та коефіцієнтний аналіз результату операційної діяльності, тривалості операційно-фінансового циклу підприємства.

    курсовая работа [185,2 K], добавлен 27.01.2011

  • Сутність, задачі і функції, контролінгу як функціонально відособленого напряму економічної роботи на підприємстві. Поняття, характеристика і класифікація фінансових ризиків підприємства. Основні методи нейтралізації і мінімізації фінансових ризиків.

    курсовая работа [42,5 K], добавлен 19.05.2011

  • Сутність, класифікація і політика управління фінансовими ризиками. Форми та види кредиту в ринковій економіці. Поняття та види пенсій. Аналіз ліквідності балансу. Функції банкрутства та його види. Політика залучення коштів. Метод балансової вартості.

    шпаргалка [1,9 M], добавлен 02.10.2014

  • Поняття та сутність фінансових ризиків на підприємстві, їх класифікація та різновиди, фактори розвитку та можливі наслідки для організації. Кредитні ризики в системі фінансових ризиків. Стратегія і тактика управління кредитними ризиками на підприємстві.

    контрольная работа [163,3 K], добавлен 18.06.2010

  • Теоретичні основи управління, економічний зміст фінансових ризиків підприємства, їх сутність та класифікація. Аналіз фінансових результатів, зміни формування власних обігових коштів, вплив дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансовий стан.

    дипломная работа [124,4 K], добавлен 03.03.2011

  • Сутність, чинники виникнення та види валютних ризиків. Аналіз експортної діяльності підприємства та визначення ступеня впливу валютних ризиків на його діяльність. Основні методи прогнозування валютного курсу як інструмента управління валютними ризиками.

    реферат [123,9 K], добавлен 20.10.2013

  • Формування і реалізація стратегії управління фінансовими ресурсами, яка сприятиме їх фінансовому забезпеченню, значним темпів зростання прибутку, мінімізації фінансових ризиків, забезпечення ліквідності. Напрями гармонізації державної фінансової політики.

    статья [22,4 K], добавлен 31.08.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.