Фінансове управління Черняхівської районної державної адміністрації

2.4 Характеристика видатків бюджету Черняхівської РДА

Видатки місцевих бюджетів відображають ті самі соціально-економічні відносини, що й видатки Державного бюджету, але на місцевому рівні й з урахуванням регіональних особливостей.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що і доходи місцевих бюджетів. Так, ст.64 Закону Украйни „ Про місцеве самоврядування в Україні ” передбачає поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини - видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Видатки місцевих бюджетів передбачені ст. 70 Бюджетного кодексу. Вони включають бюджетні призначення, установлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією відповідних програм.

Перелік програм залежить від рівня місцевого бюджету. Згідно Бюджетного Кодексу України ст. 89 до видатків, що здійснюються з районних бюджетів можна віднести :

1) державне управління:

Ш органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

Ш органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

Ш дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та містах обласного значення);

Ш загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

Ш інші державні освітні програми;

Ш вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності) відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

3) охорону здоров'я:

Ш первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти, в тому числі ті, що знаходяться на території сіл, селищ, міст районного значення відповідного району);

Ш програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

Ш державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають в цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

Ш державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

Ш державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

Ш районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) культуру і мистецтво:

Ш державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей);

Ш сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки;

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту:

утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення. Розглянемо асигнування на прикладі Черняхівської дитячо - юнацької спортивної школи (ДЮСШ), її кошторис та помісячний план асигнувань (див. додаток 5 та 6)

7) місцеву міліцію.

Таким чином розглянемо структура видатків бюджету Черняхівського району (див. рис. 2).

Рис. 2 - Структура видатків бюджету Черняхівського району

Найбільшу частку у структурі видатків у районі займає освіта - це зумовлене збільшенням дітей у школах, будівництвом нових та реконструкцію старих шкіл, підвищення заробітної плати працівникам освіти. Наступне місце займає соціальний захист, адже в районі велика кількість безробітних та чимала частка людей, які потребують державної допомоги. Провідне місце займає державне управління та охорона здоров'я і найменшу частку складає видатки на культуру. Охарактеризувавши структуру видатків, я ознайомився із звітом про виконання бюджету Черняхівського району станом на 01.07.2010 року (див. додаток 7). Прослідковується цікава тенденція, що виконання відбувається лише на половину, а інша половина це офіційні трансферти, які надає держава переважно в другій половині року. Для кращого ознайомлення з видатками району, я переглянув річний розпис зведений на 2010 рік, який засвідчує що найбільша частка у видатках складає асигнування в освіту та соціальний захист населення (див. додаток 8), адже в Державному бюджеті 2010 більша частина видатків - 92 % передбачена на “соціалку” і лише 8% на розвиток.

Розділ 3. Міжбюджетні відносини на 2010 рік та шляхи покращення роботи фінансового управління Черняхівської РДА

3.1 Міжбюджетні відносини на 2010 рік

Міжбюджетні відносини є невід'ємною частиною бюджетного процесу. Через цей механізм центральні, регіональні та місцеві органи влади реалізують свої повноваження з дотриманням вимог незалежності бюджетної політики від вищестоящого керівництва, але за обов'язкової умови соціальної спрямованості бюджетної політики усіх рівнів.

Головними механізмами міжбюджетних відносин є відрахування в регіональні бюджети (від основних загальнодержавних податків) і міжбюджетні трансферти. Під основними загальнодержавними податками маємо на увазі податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток підприємств (ППП), прибутковий податок з громадян (ППГ) і акцизний збір (АКЦ). Як відомо , бюджетна система кожної країни представляє сукупність усіх бюджетів; вона функціонує як єдине ціле, на певних організаційних засадах, що визначаються державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом. Між бюджетами різних ланок і видів обов'язково виникають різноманітні взаємозв'язки, які зумовлені:

1) необхідністю досягнення збалансованості усіх бюджетів;

2) забезпечення виконання завдань центральних органів влади та управління і місцевого самоврядування;

3) здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів в зв'язку із розбіжностями у рівнях податкового потенціалу і відмінностями у обсягах видатків в територіальному розрізі.

В основу формування показників міжбюджетних відносин держави і територій до проекту Закону України “ Про Державний бюджет України на 2010 рік ” були покладені вимоги Бюджетного кодексу України та іншого базового законодавства України завдання бюджетної політики наступного року, визначенні постановами Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2010 р. N 315 “ Про схвалення проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2011 рік ” та Верховної Ради України від 4 червня 2010 р. № 2318 “ Про Основні напрями бюджетної політики на 2011 рік ”, іншими програмними документами, що визначають бюджетну політику у наступному році.

Збереження соціальної спрямованості бюджету, підтримання позитивної динаміки зростання реальних доходів населення, включаючи зростання реальної заробітної плати і пенсій, у поєднанні з покращенням соціально-економічного розвитку регіонів - є основною характеристикою бюджетної політики наступного року.

Тому, побудова міжбюджетних відносин на наступний рік ґрунтується на нормативного чинного законодавства із застосуванням нових якісних підходів у наповненні бюджетів усіх рівнів та реалізації видаткових повноважень. Основними складовими міжбюджетних відносин є:

Ш розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядування і на цій основі розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів;

Ш надання фінансової допомоги бюджетам тих територій, які мають недостатній податковий потенціал, т. б. здійснення бюджетного регулювання;

Ш забезпечення перерахування надлишкових коштів з бюджетів територій-донорів;

Ш здійснення фінансового вирівнювання як гарантії задоволення потреб населення усіх територіальних громад на однаковому рівні.

В збалансуванні бюджетів велике значення має бюджетне регулювання, яке полягає у наданні коштів з Державного бюджету України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету. Частина доходів може передаватись у вигляді відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, які справляються на певній території або у вигляді дотацій і субвенцій.

Найбільшого розповсюдження набув метод відсоткових відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Сутність його полягає у наступному. Для цілей бюджетного регулювання всі доходи бюджетів поділяються на дві групи:

1) закріплені, які повністю надходять у той чи інший бюджет;

2) регулюючі, які діляться у певному співвідношенні між бюджетами різних рівнів.

Наприклад, за Державним бюджетом України в останні роки закріплені: податок на додану вартість, мито, акцизний збір, поступлення коштів від державних внутрішніх та зовнішніх позик тощо.

За місцевими бюджетами закріплені такі доходи:

Ш місцеві податки і збори;

Ш податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Ш податок на промисел;

Ш державне мито;

Ш плата за торговий патент;

Ш надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;

Ш кошти від муніципальних позик тощо.

Звичайно, що поступлення від закріплених доходів недостатньо для фінансування видатків місцевих бюджетів, і тому для їх збалансування використовуються регулюючі доходи. До них належать такі, які достатньо у великих сумах, а також рівномірно в часі і по території надходять у бюджети. В останні роки це: податок на прибуток підприємств, акцизний збір з вироблених в Україні товарів, прибутковий податок з громадян. До 1997 р. основним регулюючим податком був податок на додану вартість.

Нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів визначаються Верховною Радою України у щорічних Законах про Державний бюджет України. При визначенні конкретного розміру відрахувань враховуються показники, які характеризують економічний, соціальний, природний та екологічний стан відповідних територій.

Звичайно, що використання індивідуальних нормативів, особливо по такому регулюючому доходу, як ПДВ давало можливість збалансувати місцеві бюджети з мінімальним використанням дотацій. Але, слід пам'ятати, що індивідуальні нормативи відрахувань ставлять місцеві бюджети різних територій в нерівні умови стосовно фінансування покладених на них видатків. В умовах ринку перевага повинна віддаватись єдиним та груповим нормативам.

Крім використання методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів збалансування місцевих бюджетів може здійснюватися шляхом надання із державного бюджету допомоги у певній визначеній сумі. Такі виплати одержали назву офіційних трансфертів. Термін “ офіційні трансферти ” запроваджений у вітчизняну практику разом із введенням у 1996 р. нової бюджетної класифікації.

Всі бюджетні трансферти, згідно даного документу, поділяються на дві групи в залежності від цільового спрямування коштів:

1) поточні;

2) капітальні.

До поточних офіційних трансфертів належать грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при недостатності доходних джерел, т.б. метою надання поточних офіційних трансфертів є збалансування даних бюджетів.

На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти (субвенції) передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують.

В залежності від джерел одержання офіційні трансферти поділяються на:

ь офіційні трансферти від органів державного управління;

ь офіційні трансферти одержані із-за кордону;

ь офіційні трансферти з недержавних джерел.

Найбільш розповсюдженими видами бюджетних трансфертів є дотації і субвенції. В 2010 році у складі видатків місцевого бюджету Черняхівського району передбачені дотації селищним та сільським радам в розмірі 9 030 608 грн. а також додаткова дотація в розмірі 40 000 грн. (див. додаток 9). Також передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям і т.д. в сумі 19995,1 тис грн. та дотації вирівнювання, що надаються з державного бюджету в сумі 56 млн. грн.

3.2 Шляхи покращення роботи фінвідділу та реформи у формуванні та виконанні місцевих бюджетів

Серед шляхів покращення фінансової діяльності Черняхівської РДА можна виділити такі:

1. Відсутність сучасного обладнання та оргтехніки в установах підпорядкованих фінансовому управлінню не дає можливості централізовано та швидко обробляти матеріал. Встановлення комп'ютерної мережі між цими установами дало б змогу швидше і якісніше здійснювати обмін та передачу інформації, складення звітів і т. ін.

2. Програма для складання бюджету розроблена в цілому для районів, а поділу на нижчестоящі бюджети не має, що значно ускладнює процес складення бюджету і фактично виконується подвійна робота. Розроблення нового, сучасного програмного забезпечення і швидке впровадження його в дію дало б змогу значно підвищити ефективність роботи фінансового управління.

3. Фінансове управління при виявленні порушень, які допускають розпорядники коштів, не має права накладати штрафи. Цим займається Контрольно-ревізійне управління та подає інформацію фінансового управління. Втрата оперативності веде до зниження ефективності роботи управління.

4. Постійні зміни у формах звітності та законодавстві фінансового управління негативно відображається на ефективності роботи. Постійна зміна їх вигляду, а подекуди і змісту унеможливлює своєчасне їх надходження у продаж, і тому установа своїми силами повинна шукати ці бланки, робити їх у невеликих кількостях. Якщо б установу було попереджено на деякий час раніше, вона змогла б замовити повний необхідний комплект, і зекономити бюджетні кошти.

У сучасній ринковій економіці головне знаряддя управління державними фінансами - формування і виконання державного і місцевого бюджетів. До цього часу форми і методи управління державними фінансами не приведені конституційно до визначеного регулювання відносин між державою і місцевими державними адміністраціями та місцевими органами самоврядування - це перша проблема.

Друга проблема - це недосконалість або повна відсутність законодавства щодо чіткого, єдиного порядку нормування витрат державних коштів. При формуванні і виконанні бюджетів дохідна частина нормується. І, водночас, дохідна частина постійно не виконується через несвоєчасну сплату податків, систематичні відстрочки платежів. Видаткова частина нормується тільки в загальному обсязі, а її складові (тим більше в натуральному виразі - харчування, медикаменти, придбання обладнання, господарські витрати, енергоносії тощо) визначаються без норм витрат, а при фактичному витрачанні бюджетних коштів єдиним чинником розміру витрат (крім зарплати і соціальних допомог) є ринок.

Бюджет не виконується не лише тому, що неправильно сплановані його показники, і не тому, що платники податків хронічно не розраховуються з бюджетом, а ще й тому, що відсутня нормативна база витрат, не створений фінансовий механізм системного контролю витрат бюджету, відсутній короткотерміновий механізм відповідальності посадових осіб, причетних до розподілу та фактичного витрачання бюджетних коштів.

Для втілення в життя законності проведення державних витрат і зменшення боргів необхідно:

· визначити норми витрат в абсолютному виразі та єдиний порядок нарахування витрат на всі види послуг;

· доцільно законодавчо заборонити керівникам бюджетних установ використовувати державні кошти понад затверджені бюджети і кошториси та затвердити механізм стягнення із посадових осіб усієї суми кредиторської заборгованості бюджетної установи, яка перевищує затверджені кошториси.

Необхідне реформування управління державними фінансами. Для цього необхідно здійснити такі заходи:

1. Реорганізацію структури Міністерства фінансів і місцевих фінорганів, територіальних казначейств.

2. Перегляд і підготовку змін всіх прийнятих законодавчих і нормативних актів стосовно використання і контролю бюджетних коштів.

3. Затвердження законодавчих і нормативних актів про:

· повноваження головних розпорядників кредитів, другорядних усіх рівнів бюджетів та їхнє розмежування;

· повноваження міністра фінансів, керівника Державного казначейства з державних коштів, із законодавчого і нормативного забезпечення та організації роботи місцевих органів влади в частині формування і використання бюджетних коштів;

· повноваження керівників місцевих органів влади, регіональних відділень державних казначейств та їх виконавців із повним і конкретним затвердженням єдиних документів, що є обов'язковими від розгляду пропозицій на фінансування до прийняття остаточного висновку про проведення розрахунків;

· перелік і характеристику можливих операцій щодо доходів і видатків, усі види розпоряджень, звітності, розрахунків.

4. Створення єдиної нормативної бази витрат бюджетних установ у розрізі кожної галузі як обов'язкової для формування обсягу місцевих бюджетів при затвердженні державного, місцевих бюджетів і відповідно до їх виконання.

Сьогодні ні законом, ні нормативними актами Міністерства фінансів не визначено функції та роль місцевих фінансових органів як у формуванні, так і виконанні місцевих бюджетів. Це все вимагає негайного вирішення питання реформування структури Міністерства фінансів і місцевих фінансових органів та внесення необхідних змін до чинного законодавства і прийняття нового. Основними завданнями зі створення нової системи управління державними фінансами є такі:

· зміцнення керівної ролі Міністерства фінансів у проведенні та організації на місцях єдиної фінансової і бюджетної політики;

· створення єдиної вертикальної виконавчої структури управління державними фінансами на базі об'єднання місцевих фінансових органів і місцевих органів Державного казначейства, КРУ з підпорядкуванням міністру фінансів;

· створення єдиної системи кадрового, методологічного, програмного забезпечення працівників системи Міністерства фінансів;

· відповідність системи контролю бюджетних коштів чинному законодавству з урахуванням прийняття надалі бюджетного кодексу та інших головних бюджетних законодавчих актів;

· забезпечення трирівневого контролю за формуванням і виконанням бюджету кожною посадовою особою, яка готує і приймає рішення про використання бюджетних коштів.

Складність вирішення питання про реорганізацію фінансової системи управління полягає у тому, що його неможливо вирішити без визначення переліку функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади України.

Враховуючи це, пропонуємо об'єднати органи казначейства і фінансові органи на обласному, міському (міст обласного підпорядкування), районному рівнях. Об'єднання названих структур - це розв'язання завдань, пов'язаних із виконанням місцевих бюджетів, приведенням їх в єдиний законодавчо визначений порядок, забезпеченням законності використання бюджетних коштів їх розпорядниками, а також кадрового забезпечення кваліфікованими спеціалістами.

Доцільно покласти виконання повноважень місцевих органів влади в галузі бюджету та фінансів, визначених Конституцією України та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування", на управління, відділи економіки.

Це дасть змогу значно поліпшити виконання та ефективність втілення тих функцій фінансових органів, які продиктовані завданнями реформування бюджетного процесу, а саме:

· безперервність бюджетного процесу, який охоплює, окрім поточного та планового наступного року, перспективний кількарічний період;

· взаємозв'язок і взаємозалежність бюджетів різних рівнів - це підготовка узгоджених пропозицій щодо бюджету області Міністерству фінансів й Міністерству економіки та обґрунтування бюджетного забезпечення, а також перерозподіл фінансових ресурсів;

· відслідковування в ході виконання бюджету та плану соціально-економічного розвитку шляхів забезпечення фінансової стабільності регіонів;

· розв'язання проблем економічного інвестування з метою зменшення навантаження на бюджет.

Пропонуємо контроль за виконанням бюджетного законодавства упорядкувати наступним чином:

4. Контроль за дотриманням затвердженого порядку формування і виконання місцевих бюджетів місцевими органами влади. Його проведення покласти на Міністерство фінансів України та на комітети місцевих рад.

5. Контроль за використанням державних бюджетних коштів, у т.ч. місцевих, розпорядниками коштів. Покласти на КРУ, фінансові, казначейські органи.

6. Контроль за дотриманням правил проведення всього комплексу операцій щодо оплати рахунків, бухгалтерського обліку та контролю, який проводиться на місцях, покласти на Генеральну фінансову інспекцію Міністерства фінансів.

Висновок

Метою фінансово-бухгалтерської практики в фінансовому управлінні Черняхівської районної державної адміністрації є отримання досвіду на базі другого курсу практичної роботи в фінансових органах управління, тобто я, ознайомився з роботою фінвідділу - його основними завданнями, функціями, роллю в бюджетному процесі, з'ясував склад та структуру доходів та видатків в бюджеті району; переглядав специфіку фінансової звітності по виконанню бюджету по доходам та асигнування з нього, визначив міжбюджетні відносини на 2010 рік. Згідно з положення про управління, фінансове управління є структурним підрозділом РДА, що утворюється головою районної державної адміністрації, підпорядковується та звітує голові районної державної адміністрації, головному фінансовому управлінню ОДА.

Районна державна адміністрація в межах району забезпечує:

Ш виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

Ш законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

Ш виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля;

Ш підготовку та виконання відповідних бюджетів;

Ш звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

Ш взаємодію з органами місцевого самоврядування;

Ш реалізацію інших наданих державою, а також делегованих Черняхівською районною радою повноважень.

В фінансовому управлінні Черняхівської районної державної адміністрації працює 13 працівників.

Формування районного бюджету є процесом, який включає такі стадії: складання проекту бюджету , розгляд та затвердження бюджету на сесії районної ради за присутності голови РДА та начальників фінансового управління, виконання, складання звітності про виконання бюджету. Кожен з цих етапів має певну послідовність дій, завдань та процедуру:

1. Прогнозування доходів та видатків.

2. Визначення граничних обсягів асигнувань .

3. Розробка та доведення до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

4. Розроблення бюджетних запитів

5. Подання на розгляд до місцевої державної адміністрації.

6. Схвалення бюджету рішенням про районний бюджет місцевими депутатами .

Проведенням цих процедур займаються всі відділи фінансового управління Черняхівської РДА. Фінансове управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, розпорядженнями голів обласної і районної державних адміністрацій, наказами начальника головного фінансового управління обласної державної адміністрації, рішеннями районної ради, а також положенням про фінансове управління Черняхівської районної державної адміністрації.

Фінансове управління слідкує за правильністю заповнення кошторисів, виконання планів по наповненню бюджету за доходами та виконанням за видатками про що свідчать додатки, що в установи повний кошторис.