Товарна біржа.Ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів забезпечує масовий ха-рактер інвестиційного процесу, даючи змогу будь-яким економічним агентам, які мають вільні грошо-ві кошти, здійснювати інвестиції у виробництво шляхом придбання цінних паперів. Концентрація обороту цінних паперів на фондових біржах або в професійних посередників дозволяє інвесторові по-легшити процедуру здійснення інвестицій.

Ринок цінних паперів дуже чуйно реагує на змі-ни, що відбуваються або очікуються в політичній, соціально-економічній, зовнішньоекономічній і іншій сферах життя суспільства.

4. За допомогою цінних паперів реалізуються принципи демократизму в управлінні економікою на мікрорівні, коли рішення приймається шляхом голосування власників акцій, причому один голос до-рівнює одній акції, тому, чим більше акцій, тим більший вплив має той або інший співвласник на
прийняття управлінських рішень.

Через купівлю-продаж цінних паперів окремих підприємств держава реалізує свою структурну полі-тику, здобуваючи акції «потрібних» підприємств і роблячи, таким чином, інвестиції у виробництва, важливі з погляду розвитку суспільства взагалі.

Ринок цінних паперів є важливим інструмен-том державних цінних паперів, за допомогою якого держава впливає на грошову масу і, отже, на розши-рення або скорочення рівня ВНП.

2.2. Фондова біржа, її суть, ознаки й операції

Фондова біржа являє собою організаційно оформ-лений, постійно діючий ринок, на якому здійснюєть-ся торгівля цінними паперами. Фондова біржа -- це спеціальна організація, що поєднує професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщен-ні для проведення торгів, створює умови для кон-центрації попиту та пропозиції і збільшення ринку.

Концентрація означає, що всім торговцям цінними паперами дається доступ до всіх пропозицій купівлі-продажу, які на даний момент є на ринку. І все-таки між торговцями йде конкурентна боротьба за ту або іншу пропозицію.

Біржа суворо стежить за тим, щоб ніхто з продав-ців або покупців не міг диктувати ціни. Нарешті, всі угоди укладаються методом відкритого торгу і за кожною з них надається повна інформація. Спочат-ку вона надходить на електронне табло біржі, а по-тім публікується в пресі.

Фондова біржа виступає в якості торговельного, професійного і технічного ядра ринку цінних папе-рів.

Усього у світі близько 150 фондових бірж, най-більшими з яких є Нью-Йоркська, Лондонська, То-кійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька і Гонконгська.

У міжнародній практиці існують різні організа-ційно-правові форми бірж. Серед них:

неприбуткова корпорація (Нью-Йоркська біржа);

неприбуткова членська організація (Токійська біржа);

товариство з обмеженою відповідальністю (Лон-донська і Сіднейська біржі);

напівдержавна організація (Франкфуртська біржа).

В Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, які заклали основу для функціонування цінних па-перів. Одним з головних нормативних актів, що ре-гулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України «Про цінні папери і фондову біржу».

Фондова біржа -- організація, що створюється без мсти одержання прибутку і займається винятково ор-ганізацією укладання угод купівлі і продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінни-ми паперами від власного імені і за дорученням клі-єнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства, що зосереджує попит та пропозицію цін-них паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з вказаним зако-ном, іншими актами законодавства України, стату-том і правилом фондової біржі.

Фондова біржа створюється не менше як 20 заснов-никами -- торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними в статутний фонд не менше як 10000 неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян.

Фондові біржі України ґрунтуються на безприбут-кових засадах і повинні діяти на принципах ліквід-ності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансових втрат для власника, стабіль-ності ринку, широкої гласності і довіри. Усе це до-зволяє їй виконувати такі функції:

залучення грошових сум для інвестицій у вироб-ничу і соціальну сферу;

перерозподіл капіталів між різними галузями і підприємствами;

акумуляція вільних заощаджень представників різних прошарків населення;

створення умов для розвитку в країні підприєм-ницької діяльності;

створення постійно діючого ринку;

підтримка професіоналізму торговельних і фінан-сових посередників;

індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Усі зазначені функції фондова біржа може викону-вати тільки при розвинутому ринку цінних паперів. Варто зауважити, що в Україні функціонують такі організатори торгівлі цінними паперами: Українська фондова біржа (УФБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ), При-дніпровська фондова біржа (ПФБ), Позабіржова фон-дова торговельна система (ПФТС), Південноукраїн-ська торгово-інформаційна система (м. Миколаїв).

Першою виникла УФБ. Перші торги на ній відбу-лися 6 лютого 1992 р. Нині відкрито 25 її філій по всій Україні. З 1995 р. її конкурентами стали КМФБ, УМВБ, ДФБ і ПФТС.

На УФБ згідно з чинним законодавством можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недер-жавні цінні папери, укладатися касові угоди й угоди на термін.

Основними ознаками фондової біржі є:

1) фондова біржа -- централізований ринок з фіксо-ваним місцем торгівлі, тобто наявністю торговельної площадки;

процедура добору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фі-нансова стійкість і великі розміри емітента, масо-вість цінного паперу як однорідного і стандартного товару, масовість попиту тощо);

існування процедури добору кращих операторів ринку як членів біржі;

наявність тимчасового регламенту торгівлі цін-ними паперами і стандартними торговельними про-цедурами;

централізація реєстрації угод і розрахунків по них;

встановлення офіційних (біржових) котирувань;

нагляд за членами біржі (з позиції їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Фондова біржа отримує права юридичної особи від дня її реєстрації Державною комісією з цінних папе-рів і фондового ринку.

Статут і правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі містять-ся такі дані:

найменування і місцезнаходження фондової біржі і засновників;

розмір статутного фонду;

умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

права й обов'язки членів фондової біржі;

організаційна структура фондової біржі;

компетенція і порядок створення керівних органів;

порядок і умови відвідування фондової біржі;

порядок і умови застосування санкцій, установле-них фондовою біржею;

порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатися інші положення стосовно створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні передбачати:

види угод, які укладаються на фондовій біржі;

порядок торгівлі на фондовій біржі;

умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

умови і порядок підписки на цінні папери, що ко-тируються на фондовій біржі;

порядок формування цін, біржового курсу і їх публікації;

перелік цінних паперів, що котируються на фон-довій біржі;

обов'язки членів фондової біржі щодо ведення об-ліку й інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

види послуг, надані фондовою біржею, розмір пла-ти за них;

правила ведення розрахунків на фондовій біржі тощо.

Позначення «фондова біржа» або таке, у якому міститься вираз «фондова біржа», може використо-вувати у своєму фірмовому найменуванні або рекла-мі тільки та організація, яка створена в порядку, визначеному статтею 34 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

Особливістю державного регулювання роботи бір-жі є те, що Міністерство фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриман-ням положень статуту і правил фондової біржі і які мають право брати участь у роботі її керівних орга-нів. Така практика має місце в країнах з розвинутою економікою: наприклад, в Англії, США функціо-нують державні комісії з нагляду за фондовими бір-жами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництва стосовно цінних паперів і здійснювати ком-пенсацію втрат від їх знецінювання.

Закон передбачає також особливі умови припи-нення діяльності фондової біржі. Одним з них є ви-никнення ситуації, коли в біржі залишається менше 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавство намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.

На фондовій біржі здійснюються певні операції й угоди, що поділяються на касові і термінові.

За касовими операціями відбувається негайний розрахунок і оформлення.

Найбільш цікаві операції на термін, оскільки во-ни мають завжди спекулятивний характер, тому в деяких країнах подібні угоди заборонені.

Угоди з преміями передбачають, що одна із сторін має право відмовитися від своїх зобов'язань, а в ре-зультаті платить «відступні» іншій стороні.

Продаж без покриття в термін полягає в наступно-му: гравець бере в борг певну кількість акцій з вида-чею боргового зобов'язання. Потім продає їх за бір-жовим курсом, а через термін, очікуючи зниження курсу, він купує їх знову за низькою ціною і повер-тає власникові, одержавши свій дохід.

Організаційна структура фондових бірж відобра-жає виконувані біржами функції, що в узагальнено-му виді виглядає таким чином.

Вищий орган фондової біржі складається з Кон-сультативної Ради (апарат порадників) і Виконавчо-го органу фондової біржі, що містить апарат фондо-вої біржі, який складається з таких підрозділів:

організація ринку -- встановлення правил торгів-лі й організації діяльності ринку, допуск нових членів на біржу, виключення членів, допуск на ринок цінних паперів (листинг);

поточне управління біржовим ринком -- організа-ція поточної роботи ринку (трейдинг);

організація і нагляд за поточною роботою обліково-операцій-них, клірингових і депозитарних систем; збір, аналіз і поширення поточної біржової інформації; організація і нагляд за поточною роботою ринків окремих видів цінних паперів (ф'ючерсні й опціонні секції тощо);

нагляд за станом ринку -- контроль стану і тен-денцій розвитку біржового ринку, зовнішнє спосте-реження й оцінка фінансово-господарського стано-вища компаній-членів фондової біржі, дисциплі-нарне спостереження й адміністративні санкції;

зовнішні зв'язки і послуги -- міжнародні зв'язки; зв'язки з громадськістю; послуги публіці, компаніям-емітентам, компаніям-членам фондової біржі.

розвиток -- маркетинг і управління стратегічним розвитком; розробка нових технологічних й інфор-маційних систем для торговельної, обліково-адміністративної й інформаційної діяльності фондової біржі.

Поряд з торгівлею цінними паперами на фондовій біржі існує позабіржовий ринок, що охоплює ринок операцій з цінними паперами, який функціонує поза фондовою біржею.

Через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівля паперами гіршої якості (порів-няно з зареєстрованими на біржі).

Разом з тим, існують перехідні форми, так звані «прибіржові» ринки, що розмивають чітку межу між біржовими і позабіржовими ринками, -- це «другі», «треті», «рівнобіжні» ринки, які створю-ються фондовими біржами і знаходяться під їх регу-люючим впливом. Як правило, подібні ринки мають більш низькі вимоги до якості цінних паперів, міс-тять у собі акції малих і середніх компаній, підтри-муючи при цьому регулярність торгівлі, котируван-ня і єдність правил.

Виникнення цих ринків було обумовлене прагнен-ням фондових бірж розширити свій ринок, а також бажанням створити упорядкований, регульова-ний ринок цінних паперів для фінансування невели-ких і середніх компаній, що є носіями найбільш су-часних технологій. З іншого боку, з позабіржового обороту виникають організовані системи торгівлі цінними паперами, що мають комп'ютерну основу й аналоги територіально розподіленої електронної біржі. Прикладом можуть бути позабіржові систе-ми Національної асоціації інвестиційних лідерів (США): НАСДАК -- Система автоматичного котиру-вання Національної асоціації інвестиційних лідерів, НМСК -- Цінні папери національного ринку, а також Канадська система позабіржової торгівлі, Система автоматичного котирування при Сінгапурській фон-довій біржі та ін.

Нині ринок цінних паперів в Україні знаходиться в стадії формування і розвитку. Поки ще не існує чіткої системи розміщення цінних паперів як для вітчизняних, так і для іноземних фізичних і юри-дичних осіб, немає чіткого і повного правового за-безпечення функціонування національного ринку цінних паперів, достовірного і докладного інформа-ційного забезпечення, захисту від підробки цінних паперів та ін.

Подальший розвиток українського фондового рин-ку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, основними з яких є такі:

криза української економіки, інфляція, відсут-ність твердої національної грошової одиниці;

відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);

недостатність державного регулювання національ-ного ринку цінних паперів;

слабкий розвиток первинного ринку цінних папе-рів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;

відсутність гарантій щодо операцій з цінними папе-рами, недовіра населення і його психологічна не-підготовленість до операцій на фондовому ринку;

зубожіння більшої частини населення, його низь-ка купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;

відсутність гарантій держави щодо захисту грошо-вих заощаджень населення, у тому числі й у цін-них паперах.

2.3. Цінні папери, їх поняття, види і класифікація

У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 1) вказується, що цінні папери -- це гро-шові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємини між особою, що їх випустила, і їх власником, що перед-бачають виплату доходу у вигляді дивіденду або від-сотка, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.Цінним папером є документ, що засвідчує з дотри-манням установленої форми й обов'язкових реквізи-тів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

В іменних цінних паперах вказується прізвище, ім'я, по батькові власника і його власник має право на всі ті умови, що передбачаються в них. Іншим особам передаються вони шляхом повного індоса-менту (передатним записом, що завіряє перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника можуть свідчити право власника лише при пред'явленні цінного па-перу. Вони вільно обертаються, є засобом платежу, розрахунку, кредиту -- досить лише пред'явити цін-ний папір як документ для здійснення певних опе-рацій.

Цінні папери з фіксованим доходом -- це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується викона-ти відповідні дії. Як правило, це обігова виплата грошової суми і процентної винагороди. Існують та-кі різновиди цінних паперів з фіксованим доходом:

державна позика (позика уряду на створення спеціальних фондів);

комунальна позика (для збалансування держав-них фінансів місцевих органів управління);

комунальні облігації і заставні листи (іпотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних ділянок або під боргове зобов'язання то-вариств);

промислова облігація (боргові зобов'язання з фік-сованим доходом промислової компанії).

Відновлення загублених іменних цінних паперів проводиться державними органами, підприємства-ми, установами й організаціями, що випустили ці папери. Наступність цінних паперів здійснюється згідно з цивільним законодавством України.

Як реальний капітал цінні папери не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначаються від-повідно до доходів у вигляді дивідендів по акціях або відсотків по облігаціях, а також у вигляді вели-чини позичкового відсотка. Курс цінних паперів на біржі визначається пропозицією та попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій переважно великими банками.

Згідно з законодавством на Україні можуть ви-пускатися такі види цінних паперів:

акції;

облігації внутрішніх і зовнішніх державних по-зик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.

Розглянемо більш докладно види цінних паперів.

Акція -- у статутному фонді акціонерного това-риства підтверджує членство в акціонерному това-ристві і право на участь в управлінні ним, надає пра-во її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Як правило, акції зберігаються у брокерів або в спеціалізованих конторах. Власник має тільки свід-чення про кількість акцій. Розрізняють звичайні і привілейовані акції.

Акції можуть бути іменними і на пред'явника, привілейованими і простими.

Прості або звичайні акції надають право власни-кові на один голос на зборах акціонерів. Крім цього, власник звичайної акції має право на одержання частини чистого прибутку у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він одержує те, що залиша-ється після сплати боргів і розрахунків із привілейо-ваними акціонерами.

Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій. Обертання іменної акції фіксується в книзі реєстрації акцій, яка ведеться товариством. У ній повинні бути внесені відомості про кожну іменну акцію, включаючи ім'я власника, час при-дбання акції, а також кількість таких акцій у кож-ного з акціонерів.

Акції на пред'явника реєструється в книзі за за-гальною кількістю.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріори-тетну участь у розподілі майна акціонерного това-риства у випадку його ліквідації. Власники привіле-йованих акцій не мають права брати участь в управ-лінні акціонерним товариством, якщо інше не пе-редбачене його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися з фіксо-ваним у відсотках до їх номінальної вартості щоріч-но виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів проводиться в розмірі, зазначеному в акції, неза-лежно від розміру отриманого товариством прибутку у відповідному році. У тому випадку, коли прибуток відповідного року є недостатній, виплата дивідендів за привілейованими акціями проводиться за раху-нок резервного фонду.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Існують також акції номінальні і безномінальні, вітчизняні й іноземні, платні і преміальні, вільного й обмеженого обертання.

Номінальна і безномінальна акція. У традицій-ному контексті номінальна акція являє собою цін-ний папір, на бланку якої зазначена її номінальна вартість. На бланку ж безномінальної акції номі-нальна вартість не вказується.

Вітчизняні й іноземні акції. Вітчизняними ак-ціями с ті, котрі випущені і с в обігу на території держави, де здійснена державна реєстрація емітен-та. Стосовно інших держав, на території яких будуть укладені угоди з приводу акцій даного емітента, во-ни є іноземними. У 1997--1998 рр. Комісія з цінних паперів прийняла ряд положень, що регламентують рух як вітчизняних, так і іноземних акцій на тери-торії України і за її межами.

Платні акції продаються у власність інвесторів-емітентів безпосередньо або через посередників. Емі-тент здійснює продаж акцій при їх випуску. Інвес-тор, отримуючи акції, сплачує їхню вартість,

Безкоштовні (преміальні) акції. З метою збіль-шення статутного фонду емітент може здійснювати додаткові випуски акцій. Акції додаткового випуску також можуть продаватися або акціонерами, або но-вими інвесторами. Бувають випадки, коли емітент приймає рішення про капіталізацію частини свого накопиченого з роками нерозподіленого прибутку. При цьому засоби нерозподіленого прибутку пере-творюються в засоби статутного фонду і зарахову-ються як оплата акцій додаткового випуску. У свою чергу акції додаткового випуску безкоштовно пере-даються емітентом у власність акціонерів пропор-ційно кількості належних їм акцій.

Акції вільного й обмеженого обертання. У за-кордонній політиці регулювання ринків цінних па-перів немає єдиного кількісного критерію, на основі якого можна було б чітко стверджувати, що певні акції є акціями вільного обертання. Це пов'язано з питанням визначення відкритого і закритого випу-сків акцій. Коли емітент пропонує свої акції до про-дажу всім потенційним інвесторам, а не якійсь пев-ній групі, то такий випуск вважається відкритим. Якщо ж емітент продає свої акції певним і відомим йому інвесторам, то такий випуск називається за-критим.

Незалежно від форми і виду акція повинна місти-ти такі реквізити: фірмова назва акціонерного това-риства і його місцезнаходження, найменування цін-ного паперу -- «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції і її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фон-ду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, термін виплати дивідендів і підпис голови правління ак-ціонерного товариства, печатка.

Власник акції має право на частину прибутку ак-ціонерного товариства (дивіденди), на участь в управ-лінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені законодавчи-ми актами України, а також Статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною, а у випадку, коли одна і та ж акція належить декільком особам, усі вони визна-ються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Випуск акцій акціонерним товариством здійсню-ється за рішенням засновників у розмірі його статут-ного фонду або на усю вартість майна державного підприємства (у випадку перетворення його в акціонер-не товариство). Додатковий випуск акцій можливий у тому випадку, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції цілком оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, пе-редбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпоря-дженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і відсотків по банківському кредиту.

Облігація -- цінний папір, що завіряє внесення її власником коштів і підтверджує зобов'язання від-шкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації усіх видів поширюють-ся серед підприємств і громадян на добровільних за-садах.

Випускаються облігації внутрішніх і місцевих по-зик, облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприєм-ствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними й іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Умови випуску і поширення облігацій підпри-ємств визначаються Законом України «Про цінні па-пери і фондову біржу», іншими актами законодав-ства України і статутом емітента.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільо-вими), що вільно обертаються або з обмеженим ко-лом обертання.

За термінами погашення позики поділяються на: короткострокові, або поточні (до одного року), середньострокові (1--5 років), довгострокові (понад 5 років).

Облігації внутрішніх і місцевих позик випуска-ються на пред'явника.

Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є за-значення товару (послуг), під який вони випуска-ються.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізи-ти: найменування цінного паперу -- «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість обліга-ції; терміни погашення, розмір і терміни виплати відсотків (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис ке-рівника емітента, печатка емітента.

Крім основної частини, до облігації може додава-тися купонний лист на виплату відсотків.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Мі-ністрів України і місцевих Рад.

Облігації усіх видів придбаваються громадянами тільки за рахунок їх особистих коштів. Підприєм-ства придбавають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їхні розпорядження після сплати податків і відсотків по банківському кредиту.

Дохід за облігаціями усіх видів виплачується від-повідно до умов їхнього випуску. Дохід за облігаці-ями цільових позик (безпроцентними облігаціями) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.

Облігації зовнішніх державних позик України -- цінні папери, що розміщуються на міжнародному й іноземному фондовому ринках і підтверджують зо-бов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою до-ходу відповідно до умов випуску облігацій. Ці облі-гації оплачуються тільки в конвертованій іноземній валюті.

На облігаційний ринок країни виходять емітенти трьох категорій: держава в особі тих або інших орга-нів центральної чи місцевої влади, представники приватного бізнесу, іноземні позичальники. Статус емітента тим вище, чим менше ризик його бан-крутства. Держава не може збанкрутувати, і тому її облігації вважаються «еталоном надійності».

Держава може взяти гроші в борг у центральному банку або в населення, що веде або до емісії, або до збільшення їхньої кількості в населення, що загро-жує інфляцією.

Операції, пов'язані з розміщенням і погашенням облігацій, проводяться через установу НБУ, а також через комерційні банки.

В останні роки в Україні стала поширюватися практика проведення муніципальних позик для за-безпечення потреб місцевих бюджетів: будівництва і утримання ряду об'єктів, функціонування яких має велике значення для даної місцевості (міста). Ба-жаючи скоріше вирішити проблему наповнення доходної частини бюджетів і орієнтуючись на багатий досвід розвинутих країн, міські влади стали емітува-ти власні облігації.

Казначейські зобов'язання -- вид цінних паперів на пред'явника, що поширюються тільки на добро-вільних засадах серед населення, вони свідчать про вкладення коштів власником у бюджет і надають право на одержання фінансового доходу.

Бувають такі види казначейських зобов'язань:

довгострокові від 5 до 10 років;

середньострокові -- від 1 до 5 років;

короткострокові -- до одного року.

Казначейські зобов'язання випускаються за рі-шенням Міністерства фінансів України (коротко-строкові казначейські зобов'язання) або Кабінетом Міністрів України (довгострокові і середньострокові казначейські зобов'язання). Такий цінний папір свідчить про те, що її власник вніс у бюджет країни певну суму коштів і має праведна одержання фінан-сового доходу. Вона випускається з метою усунення дефіциту бюджету.

Порядок визначення продажної вартості казна-чейських зобов'язань установлюється Міністерством фінансів України виходячи з часу купівлі. Гроші від реалізації казначейських зобов'язань йдуть на по-криття поточних витрат державного бюджету.

Ощадний сертифікат -- письмове свідчення банку про депонування коштів, що свідчить про право вкладника на одержання після закінчення встанов-леного терміну депозиту і відсотків по ньому.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу -- «ощадний сертифі-кат», назва банку, що випустив сертифікат, і його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску, суму депозиту, термін вилучення внеску (для термінового сертифіката), назва або ім'я власника сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатка банку.

Ощадні сертифікати бувають іменні і на пред'явника, під певний відсоток на термін, і до запитання. Доходи від ощадних сертифікатів виплачуються при їх пред'явленню в банк, що їх випустив.

У випадку, коли власник сертифіката вимагає повер-нення депонованих засобів за терміновим сертифіка-том раніше обумовленого в ньому терміну, то йому виплачується знижений відсоток, рівень якого ви-значається на договірних умовах при внесенні депо-зиту.

Вексель -- цінний папір, що свідчить безумовне грошове зобов'язання векселедавця виплатити після настання терміну визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателеві). У країнах з розвину-тою ринковою економікою вексель застосовується досить широко, сумлінно і надійно виконує функції кредиту, засобу платежу і є об'єктом різних угод. Існують такі види векселів:

простий -- це нічим не обумовлена обіцянка борж-ника сплатити зазначену суму з зазначенням тер-міну і місця оплати, виписується і підписується боржником;

перекладний (тратта) -- передбачає сплату визначе-ної суми грошей третій особі, якій векселедавець дає вказівку оплати цієї суми векселедержателеві;

банківський -- його виставляє банк країни інозем-ним банкам;

комерційний -- видається під заставу товарів при здійсненні торговельної угоди;

ціннісний -- його випускає держава для покриття своїх витрат;

депонований -- видається на забезпечення кредиту;

дружній -- вексель з гарантійним підписом тре-тьої особи.

Порядок випуску і обертання векселів визначаєть-ся Кабінетом Міністрів України.

Приватизаційні папери -- це особливий вид дер-жавних цінних паперів, що підтверджують право власника на безкоштовне одержання в процесі при-ватизації частини державного майна державних під-приємств, державного житлового і земельного фондів. Приватизаційні папери можуть бути тільки іменними, не підлягають продажу, вільному обер-танню, дивіденди на них не нараховуються.

Інвестиційний сертифікат -- це частка в спеціаль-ному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципа-ми -- може включати тільки акції великих компа-ній або тільки облігації. Основною метою формуван-ня такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідних процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвести-ційних сертифікатів максимальних доходів.

У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'яв-ляється ряд нових цінних паперів, причиною чого в основному є необхідність удосконалення організа-ційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції й облігації, ф'ючерси, опціони.

Ф'ючерси -- це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного паперу за заздалегідь зафіксованою ціною.

Опціони -- відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, а не зобов'язання прове-дення тієї або іншої операції, якою керує покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного руху ринкових показників сумою, спла-ченою за контракт.

Одним з різновидів опціонів с варранти, що нада-ють право їх власникові на придбання відповідних фондових цінностей. їх відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив.

В останні роки варранти все частіше випускають-ся з облігаціями, що зробило останні більш приваб-ливими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, влас-ник фактично видає кредит, який повинен принести прибуток, достатній для сплати відсотків і диві-дендів.

Конвертовані облігації відрізняються від облігацій з варрантами тим, що їх власник не може прода-ти право одержання акції за фіксованою ціною на ринку окремо від облігацій.

Висновок

Створення біржових інститутів виступає необхід-ною умовою функціонування ринкового механізму. Організаційно відродження бірж було частково під-готовлене системою аукціонної торгівлі виробничи-ми ресурсами, яка набула розвитку у 1989--1990 ро-ках. Криза планового матеріально-технічного поста-чання призвела до появи натурального обміну. Тому в умовах економічного хаосу перші біржі орієнтува-лися на організацію бартерних обмінів.

Радянська економіка протягом багатьох десяти-літь була економікою дефіциту, тобто грошовий по-пит постійно перевищував товарну пропозицію як засобів виробництва, так і предметів споживання. Надлишок грошових доходів через фінансово-кре-дитну систему перетворювався в нагромадження ве-ликих фінансових засобів у формі не використовува-них фондів розвитку виробництва. Підприємства, одержавши свободу у використанні цих засобів, шу-кали можливість їх застосування. Поява біржових структур обумовлена можливістю вкладення над-лишкових ресурсів. Виникли великі біржові струк-тури, сформувалися регіональні, обласні, міські, ра-йонні біржові комплекси.

Скоротилося число біржових угод, зменшилася кількість товарних бірж. Біржа перестала бути єдиним і неповторним символом ринку, вона поступово відмовляється від невластивих для неї угод з наяв-ним товаром. Відбувається становлення ф'ючерсного ринку, біржі стали продавати суто біржові товари. Створення єдиних біржових просторів на основі угод, що укладаються між біржами про спільні торги, ста-ло важливим внеском у ринкову економіку країни.

Відмітною рисою великих українських бірж завжди була їх універсальність. Кількість бірж, аукціонний принцип торгівлі, біржовий бартер, продаж одинич-них або дрібносерійних партій товарів і послуг -- ос-новні риси, властиві тільки біржовій системі Украї-ни, пов'язані з незвичайною економічною ситуацією в країні, що склалася на сьогоднішній день.

Зараз в Україні біржі вже пройшли ряд етапів: відродження, швидкий ріст, спад біржової активнос-ті, реорганізація бірж (цей етап передбачає вижи-вання в ринкових умовах).

Відродження біржової діяльності відбувалося за відсутності відповідної законодавчої бази, і лише 10 грудня 1991 року був прийнятий Закон України «Про товарну біржу», що передбачає контроль дер-жавних органів за діяльністю бірж. Прийняття Гос-подарського кодексу України (ст. 278--282) допов-нило рядом положень про функціонування товарно-біржової діяльності.

Регулювання біржової діяльності -- певне упоряд-кування роботи біржі, укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

Основною тенденцією розвитку біржі є рух від ре-ального товару до ф'ючерсної форми торгівлі. У зв'язку з тим, що ф'ючерсні біржі -- це своєрід-ні фінансові інститути, що обслуговують торгівлю, однією з визначальних умов їх розвитку є стан ва-лютно-фінансової системи, а також наявність доста-тніх фінансових ресурсів. Як правило, ф'ючерсні біржі створюються в провідних фінансових центрах, де є широкі можливості для фінансування торгівлі і спекуляції біржовими товарами, які при активній ф'ючерсній торгівлі є зручними об'єктами заставних операцій.

Незважаючи на багато проблем, з якими зіткнувся нині український фондовий ринок, слід зазначити, що це молодий, динамічний і перспективний ринок. Він розвивається на основі позитивних процесів, що відбуваються в нашій економіці: масового випуску цінних паперів у зв'язку з приватизацією держав-них підприємств, швидкого створення нових комер-ційних утворень і холдингових структур, що залуча-ють засоби на акціонерній основі тощо. Крім того, ринок цінних паперів відіграє важливу роль у систе-мі перерозподілу фінансових ресурсів держави, а та-кож він необхідний для нормального функціонуван-ня ринкової економіки. Тому відновлення і регулю-вання розвитку фондового ринку є одним з першо-чергових завдань, що стоять перед урядом, для вирі-шення яких необхідне прийняття довгострокової державної програми розвитку і регулювання фондо-вого ринку і строгий контроль за її виконанням.

Список використаної літератури:

1. Конституція України - К.,1996 р.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

4. Закон України від 18.06.1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» // ВВР України. - 1991. - № 38. - Ст. 508.

5. Закон України від 19.09.1991 р. «Про господарські товари-ства» // ВВР України. - 1991. - № 49. -- Ст. 682.

6. Закон України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» // ВВР України. - 1992. - № 10. - Ст. 139.

7. Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулю-вання ринку цінних паперів в Україні» // ВВР України. -- 1996. ---№ 51. -Ст. 292.

8. Закон України від 10 грудня 1997 р. «Про Національну депозитарну систему й особливості обертання цінних паперів в Україні» // ВВР України. -- 1991. ---№ 10. -Ст. 292.

9. Указ Президента України від 27.02.1995 р. «Про участь Україн-ської фондової біржі в приватизаційних процесах» // Комп'ютер-на база даних «Ліга: Закон».

10. Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності: Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового рин-ку від 11.11.1997 р. № 46 (в редакції рішення ДКЦПФР від 22 січня 1998 р. № 19) // Збірник законодавства з підприєм-ницького права України / Укладачі І. М. Грушинський, І. І. Ціка-ло. - К.: Атіка/2000. - С. 1024-1035.

11. Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 15.01.1998 р. № 2 «Щодо приведення організаційно-правової форми Української міжбанківської валютної біржі у відповідність з вимогами чинного законодавства» // Збірник законодавства з підприємницького прана України / Укладачі І. М. Грушинсь-кий, 1. І. Цікало. - К.: Атіка, 2000. - С. 1035-1036.

12. Господарське право: Навч. посібник / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.К. Неживець. - К.: Кондор, 2003. - 400с.

13. Правове й организаційно-економічне регулювання господарської діяльності / За ред. проф. Л. А. Жука .- К.: Кондор 2002. - 348 с.