Система оподаткування агропромислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи питання

1.1 Сутність, значення податків

1.2 Система оподаткування

1.3 Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств

Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства

2.3 Аналіз фінансових результатів підприємства

2.4 Аналіз фінансового стану товариства

Розділ 3. Особливості оподаткування ТОВ Агрофірми «Злагода»

3.1 Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку

3.2 Розрахунок податку на додану вартість

3.3 Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища

3.4 Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У даній курсовій роботі розглядається сфера застосування, принципи впровадження, умови функціонування, методика розрахунку та особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств України. Розкривається сутність податків, які регулюють сільськогосподарську діяльність.

Актуальність теми полягає у розгляді законів та податків, що регулюють і регламентують всю діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні та забезпечують відповідний контроль над ними, і які покликані внести спрощення у справлянні податків із сільськогосподарських товаровиробників, сприяти їх економічній зацікавленості і зростанню, що на даний момент відповідає основним напрямкам і тенденціям в розвитку пріоритетних галузей економіки.

Метою курсової роботи є: формування уявлення про Фіксований сільськогосподарський податок, ПДВ, земельний податок та інші податки в системі елементів спрощеної системи оподаткування, які сплачують сільгоспвиробники до державного бюджету України та інших фондів.

Завдання курсової роботи:

- ознайомлення з загальними умовами оподаткування сільгоспвиробників, законами та постановами ВР України та КМУ згідно яких проводиться оподаткування цих підприємств.

- розкриття основних правил обчислення і сплати податків сільськогосподарськими підприємствами. Характеристика норм і методів сплати таких податків до державного і цільових фондів.

- шляхи вирішення оподаткування сільгоспвиробників, які пропонують вітчизняні вчені в світлі проблем, що є на сьогодні. Розгляд пропозицій та створення загального уявлення про можливі зміни.

Предметом роботи визначається Фіксований сільськогосподарський податок, ПДВ та інші податки з сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження вважається практика функціонування, справляння і адміністрування даних податків в сучасних реаліях економічного розвитку в Україні.

Методи дослідження: в роботі використовувались теоретичний аналіз останніх періодичних видань для розкриття економічної сутності податків. Під час дослідження використовувались загальні методи: аналіз, індуктивний і дедуктивний методи.

Інформаційна база: в роботі використовувались Закони України, книги, нормативні та інструктивні матеріали, звіти ДПА України та статті з періодичних видань, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії, методології, методики оподаткування, статистичні довідники.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг курсової роботи складає 50 сторінок комп'ютерного тексту і включає 15 таблиці, 9 додатки. Список використаних джерел містить 38 найменувань.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи питання

1.1 Сутність, значення податків

За своєю економічною суттю податки є фінансовими відносинами між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів.

Податки є найбільш адекватним свободі їх платників методом встановлення взаємовідносин держави з платниками податків.

Вони являють собою обов'язкові та за юридичною формою індивідуальні безвідплатні платежі фізичних і юридичних осіб, впроваджені державою з визначенням їх розмірів, порядку та строків сплати до бюджетів різних ланок або до державних цільових фондів.

Кожен вид податків, зборів та обов'язкових платежів має свої специфічні риси та функціональне призначення і займає окреме місце в системі оподаткування.

Закон України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» [5] із змінами до нього передбачає, що під податком, збором та обов'язковим платежем до бюджетів та до державних цільових фондів розуміються обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснювані платниками в порядку та на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.

Таким чином, податки виражають обов'язок всіх юридичних та фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішою складовою фінансової політики держави в сучасних умовах.

Які ж платежі слід вважати податками, а які ні? Адже частина коштів юридичними та фізичними особами вноситься не до бюджету, а до державних цільових фондів.

З позицій платника податків нема ніякої різниці, як називається той чи інший платіж і на що він в подальшому буде спрямований. Так чи інакше для платника податків він є витратами і посередньо або опосередковано збільшує ціну товарів, робіт і послуг. Ці витрати спочатку покладаються на виробника, а потім перекладаються на споживача зазначеної продукції.

У фінансовій термінології застосовуються три терміни, що відображають платежі, -- це плата (збір), відрахування (збори) та податок (збір).

Плата (збір) передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. її розмір залежить від розміру ресурсів, які використовуються платником, а надходження плати визначаються державною власністю на ці ресурси.

Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає й ці доходи.

Прикладом плати є плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, рентні платежі, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, державне мито.

Значною мірою частина цих платежів має відшкодувальний характер, оскільки вони є платою за отримання дозволу на певні види діяльності, а також платою за послуги, які надаються державою.

Платник у відповідь на внесену ним плату державі отримує відповідні дії держави, наприклад видача торговельного патенту.

Відрахування (збори) передбачають цільове призначення платежів.

Використання цих коштів може бути певним або частковим за призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення має збір за геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету, оскільки кошти сплачуються до державного бюджету, в загальній сумі якого це цільове призначення втрачається.

При цьому розміри фінансування з бюджету геологорозвідувальних робіт можуть бути меншими або більшими від проведених відрахувань. Коли фінансування цих робіт менше, ніж надходження від зазначеного збору, то цільове призначення коштів не зберігається.

Прикладом повного цільового призначення коштів є відрахування (збори) до державних цільових фондів.

До державних цільових фондів належать:

Ш збір до Фонду для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

Ш збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

Ш збір на обов'язкове державне соціальне страхування;

Ш збір до Державного інноваційного фонду;

Ш збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства;

Ш єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Використання цих коштів не за цільовим призначенням заборонено.

Розмір відрахувань (зборів) встановлюється законодавством в процентах до певних показників. Так, наприклад, відрахування (збір) на обов'язкове державне соціальне страхування, на обов'язкове державне пенсійне страхування проводиться в процентах до фонду оплати праці.

Відповідно до проведення відрахувань платник одержує певні права. Так, наприклад, за здійснене платником відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування він отримує право на відповідні соціальні послуги.

Згідно Закону України «Про систему оподаткування», податки (збори) не мають цільового призначення і встановлюються для утримання державних структур та для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави -- управління, оборони, соціальної та економічної.

Податок (збір) --"це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини валового внутрішнього продукту на загальнодержавні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство не може існувати.

Податки передбачають наявність встановленого законодавчим шляхом об'єкту оподаткування. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, які має плата, ні повного або часткового конкретного цільового призначення, яке мають відрахування. Хоча треба зазначити, що частково ці елементи в податках також присутні.

Одночасно слід зазначити, що якщо плата та відрахування можуть сплачуватись як державі, так і іншим юридичним або фізичним особам, то податки -- це пріоритет лише держави, і тому вони надходять тільки до бюджету.

В Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"» і в розробленому та 13 червня 2000 року ухваленому Верховною Радою України у першому читанні проекті Податкового кодексу України плата, відрахування та податки відокремлені для конкретизації їх суттєвості, економічного змісту та призначення.

Крім того, податки, плати та відрахування базуються на відмінних принципах, які враховуються при виданні та використанні на практиці нормативно-правових актів з питань оподаткування.

Податки та податкові платежі -- це форма надходження коштів державі від інших форм власності, перехід власності з особистої та колективної форми в державну.

В доходах бюджету виділяється група неподаткових платежів. Відмінність їх від податків проста і випливає з їх функціонального призначення. Податки -- це фіскальний інструмент формування доходів бюджету. Неподаткові ж платежі такого призначення не мають.

Так, наприклад, до неподаткових платежів належать доходи від реалізації конфіскованого майна, фінансові санкції, які мають юридичну, а не фінансову суть.

Для таких платежів немає спеціального фонду, і тому вони надходять до бюджету.

Таким чином, податки - це необхідна умова існування держави і взаємодії держави з платниками податків, тобто з суб'єктами господарювання та громадянами. [24]

1.2 Система оподаткування

Основою фінансової системи в кожній країні є податкова система, базою для створення якої є обсяги бюджетних видатків.

Податкова система -- це сукупність встановлених в країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані між собою, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов'язань.

Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову систему для регулювання ринку та грошового обігу.

Податкова система кожної окремо взятої держави повинна відображати конкретні особливості країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умови країни тощо. Тому форми оподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої, і в світі немає хоча б двох країн з повністю однаковими системами оподаткування. [24]

Зазначимо деякі особливості податкових систем країн Європи.

Система оподаткування в Німеччині, нараховує близько 50 видів зборів і обов'язкових платежів. Надходження прибуткового податку до бюджету становить близько 40% суми доходів. Оподаткуванню прибутковим податком підлягають різні доходи. Максимальна ставка прибуткового податку становить 50%, тоді, як в Україні - 25%. Майновим податком оподатковують майно фізичних та юридичних осіб, в тому числі і на землю. Перевагою в податковій системі Німеччини є те, що, турбуючись про збереження навколишнього середовища, в Німеччині ввели особливий екологічний податок.

Податки в Італійській Республіці є основним джерелом надходжень до державного бюджету і складають понад 80% його дохідної частини. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних та юридичних осіб, на дохід з капіталу, місцевий прибутковий та податок на спадщину, дарування. До основних непрямих податків належать: ПДВ - податок стягується за 5 ставками серед яких основна - 9%, дві знижені - 4% та 0% і дві підвищені - 19% та 38%. Бачимо, як відрізняється оподаткування доданої вартості в Україні від італійського підходу до цього податку.

Податки у Франції становлять близько 90% дохідної бази централізованого бюджету. Переважаючими податками за сумою надходжень є непрямі, і у першу чергу - ПДВ, сплата даного податку залежить від характеру угоди. Операції, пов'язані з зовнішнім ринком, від ПДВ звільнено. Також до податків на споживання відносяться й акцизи, мито. Основне завдання мита - охорона внутрішнього ринку. Значну частину доходів Франції складають податки на власність. [14]

Українські вчені, серед яких Данілов О.Д., Фліссак Н.П вважають, що сучасна податкова система України повинна відповідати перехідному стану економіки, відбивати і формувати відносини між суб'єктами і їхніми інтересами, насамперед між державою, зацікавленою в одержанні фінансових надходжень, трудовим колективом, зацікавленим у підвищенні власних прибутків. [24]

Основи та принципи формування системи оподаткування в Україні, перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків визначаються в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"».

Названим законом, а також Законом України від 18 вересня 1991 року № 1562-ХІІ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» закріплено вичерпний перелік існуючих в Україні податків, зборів та обов'язкових платежів.

Перелік включає не лише податки, а й обов'язкові платежі, які платники зобов'язані сплачувати до бюджету чи до державних цільових фондів. При цьому вони об'єднані в загальне поняття «система оподаткування».

Податки, збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними та міськими радами.

У випадках, коли податки, збори та обов'язкові платежі встановлюються Верховною Радою України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додаткові пільги в оподаткуванні в межах сум, які надходять до їх бюджетів.

Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, за виключенням мита, а також пільги в оподаткуванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування.

Мито стягується на підставі рішень уряду про застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів, прийнятих на базі діючого законодавства України.

Податки, збори та інші обов'язкові платежі, стягнення яких не передбачене Законом України від 18 лютого 1997 року №'77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"», крім визначених Законом України від 18 вересня 1991 року № 1562-ХІІ «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» із змінами і доповненнями, сплаті не підлягають.

Будь-які податки, збори та обов'язкові платежі, які запроваджуються в Україні, обов'язково повинні бути включеними до переліку податків, зборів та платежів, передбачених Законом України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування"».

Податкова система України включає в себе такі загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі:

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі):

Ш податок на додану вартість;

Ш акцизний збір;

Ш податок на прибуток підприємств;

Ш податок на доходи фізичних осіб;

Ш мито;

Ш державне мито;

Ш податок на нерухоме майно (нерухомість);

Ш плата (податок) за землю;

Ш рентні платежі;

Ш податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Ш податок на промисел;

Ш збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

Ш збір за спеціальне використання природних ресурсів;

Ш збір за забруднення навколишнього природного середовища;

Ш збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

Ш збір на обов'язкове соціальне страхування;

Ш збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

Ш збір до Державного інноваційного фонду;

Ш плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Ш фіксований сільськогосподарський податок;

Ш збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

Ш єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі):

Ш податок з реклами;

Ш комунальний податок;

Ш готельний збір;

Ш збір за припаркування автотранспорту;

Ш ринковий збір;

Ш збір за видачу ордера на квартиру;

Ш курортний збір;

Ш збір за участь у бігах на іподромі;

Ш збір за виграш на бігах на іподромі;

Ш збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

Ш збір за право використання місцевої символіки;

Ш збір за право проведення кіно- і телезйомок;

Ш збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

Ш збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

Ш збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

Ш збір з власників собак.

Необхідно зазначити, що в суспільстві постійно відбуваються зміни і тому постійно проявляються певні недоліки існуючої податкової системи. Все це викликає необхідність постійного корегування податкового законодавства. Тому податкова система повинна бути мобільною та еластичною.

Податкова система повинна забезпечити гарантоване та стабільне надходження доходів бюджету, а також забезпечити державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Держава й маневрує податками залежно від ситуацій, які складаються, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Разом з тим податкова політика перебуває під постійним «тиском» платників, які здебільшого розглядають податки як засіб зменшення їхніх особистих доходів.

Таким чином, без налагодженої податкової системи не можливе існування держави.

Податкова система повинна включати в себе такі податки, збори та інші обов'язкові платежі, які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Без цього держава не в змозі безперервно фінансувати свої видатки.

В Україні найкращими помічниками держави в цьому плані є такі непрямі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір та мито, а також такі прямі податки, як податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю.

У загальній структурі доходів Зведеного бюджету України на 2000 рік питома вага податку на додану вартість становили 23,5 відсотка, податку на прибуток підприємств і плати за патент на деякі види підприємницької діяльності -- 17,2 відсотка, податку на доходи громадян -- 11,7 відсотка, акцизного збору з вітчизняних та імпортних товарів -- 5,0 відсотків, зборів до державних цільових фондів -- 8,2 відсотка.

Структура фактичного надходження платежів до Зведеного бюджету України станом на 1 липня 2000 року характеризується такими показниками:

Відповідно до Конституції України кожна юридична і фізична особа зобов'язана брати участь у фінансуванні державних видатків шляхом сплати податків, зборів та обов'язкових платежів у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України. Це святий обов'язок кожного громадянина держави.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначається податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, що виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава пред'являє єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

1.3 Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств

Сiльськогосподарськi підприємства в Україні оподатковуються за двома системами оподаткування незалежно від форми власності:

* на загальних засадах;

* за спрощеною системою оподаткування.

При оподаткуванні на загальних засадах сільськогосподарські пiдприємства-виробники сплачують такі податки та збори:

* податок на додану вартiсть;

* податок на прибуток підприємств;

* податок на землю;

* комунальний податок;

* збiр на геологорозвiдувальнi роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

* збiр на будiвництво, реконструкцiю, ремонт i утримання ав-томобiльних дорiг загального користування України;

* плата за придбання торгового патенту на здiйснення торговельної дiяльностi;

* збір до державного інноваційного фонду;

* збір на спеціальне використання природних ресурсів. [16]

Деякі сільськогосподарські підприємства здійснюють оподаткування своєї діяльності згідно з Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок". Цей Закон визначає механізм сплати фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими виробниками у грошовій формі.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку звільняє сільськогосподарські підприємства від цілого ряду податків та обов'язкових платежів:

- податок на прибуток підприємств;

- плата за землю;

- комунальний податок;

- збору на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- плати на придбання торгового патенту;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів (плата за воду). [21]

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік перевищує 50% загальної суми валового доходу підприємства. [4]

Одним з недоліків фіксованого сільськогосподарського податку є те, що ставки цього платежу не залежать від результатів діяльності аграрних товаровиробників. За рахунок цього, на наше переконання, повністю втрачена стимулююча функція податкової системи в галузі. [32]

Таблиця 1.1 Нарахування та сплата фіксованого податку сільськогосподарськими підприємствами за роками

Показники	Роки
	1990	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Нараховано до сплати ФСП, млн. грн.	486,1	338,8	420,4	475,4	454,9	419,9	157,7	140,2	146,3	144,2
Сплачено
ФСП,	176,1	223,9	341,6	341,6	372,6	382,3	167,8	136,5	138,1	136,5
млн. грн.
Рівень сплати ФСП, %	36,1	66,1	81,3	81,3	82,2	91,0	105,4	97,4	96,5	96,2

Податок на додану вартість (ПДВ) є загальнодержавним, непрямим податком на споживну вартість, що справляється з юридичних та фізичних осіб. ПДВ є відносно молодим податком. [21]

В Україні податок на додану вартість стягується на основі Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. ПДВ є частиною новоствореної вартості, який сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Законом України "Про податок на додану вартість" запроваджується спеціальна реєстрація платників податку на додану вартість у державній податковій інспекції за місцем її розміщення. Податкова інспекція видає платникам свідоцтво про реєстрацію та індивідуальний податковий номер.

Законодавство також містить перелік операцій, що не є об'єктом стягування податку на додану вартість.

Для обчислення податку на додану вартість застосовується дві ставки - 20%-на і нульова ставка. Нульова ставка застосовується при обчисленні податку на додану вартість у разі продажу товарів, робіт, послуг на експорт.

Чинний сьогодні і колишні спеціальні режими оподаткування є однією з форм державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Причому така підтримка є більш ефективною, ніж пряме бюджетне фінансування. Аналогічно до пільгових спецрежимів, які діяли до 01.01.2009р., новий спецрежим оподаткування ПДВ передбачає, що:

- сума ПДВ, що нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається для відшкодування сплаченої (нарахованої) постачальнику суми ПДВ на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей;

- перевищення суми "вхідного" ПДВ, яка сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, над сумою податку, нарахованою за операціями поставок сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає бюджетному відшкодуванню.

- при поставці несільськогосподарських товарів та послуг операції відображаються в загальній декларації з ПДВ, а податкові зобов'язання з ПДВ за такою декларацією підлягають перерахуванню до бюджету на загальних підставах. [20]

Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. [19]

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнодержавним прямим податком, що стягується з юридичних та фізичних осіб. Правові засади його справляння регулюються Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".

Таблиця 1.1 Дефініції поняття “податок з власників транспортних засобів”

№	Автор	Зміст поняття “податок з власників транспортних засобів.”
1	2	3
1	Крисоватий І.Д.[23, 240с.]	Податки з власників деяких наземних і водних транспортних засобів є джерелом фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування і проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
2	Ватуля І.Д.[19,189с.]	Це податок який сплачують юридичні і фізичні особи за умови, що: - вони мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством транспортні засоби; - ці транспортні засоби перебувають у їх власності; - ці транспортні засоби є об'єктом оподаткування.
3	Захожай В.Б.[22, 120с.]	Податок суб'єктами сплати якого є юридичні та фізичні особи, у тому числі іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані транспортні засоби, якщо фізична особа передає право на користування іншій особі, то цей податок сплачує власник цього транспортного засобу, або від його імені особа, якій передано право на користування цим транспортним засобом.
4	Загородній А.В.[21, 343с.]	Податок, що його сплачують фізичні особи та громадяни-власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування
5	Поддєрьогін А.М.[24,111с.]	Це податок, кошти від стягнення якого, спрямовуються на фінансування будівництва, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Платники цього податку - підприємства, установи та організації, що є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби.

Ставки податку визначено в розрахунку на рік: зі 100 см3 об'єму двигуна, з 1 кВт потужності двигуна, зі 100 см довжини транспортного засобу. Усі ставки податку встановлені з 1 січня 2000 р. в грн. за видами транспортних засобів і диференційовані залежно від потужності двигуна, виду транспортного засобу, його призначення й використання.

Сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50%. [20]

Отже, зробимо такі висновки:

ь оподаткування є важливим соціально-економічним інститутом суспільства, завдяки якому держава має можливість акумулювати фінансові ресурси, необхідні для виконання своїх завдань. Тому обов'язком кожного громадянина, а отже і підприємства сумлінно дотримуватися податкового законодавства та своєчасно і в повній мірі сплачувати податки;

ь з іншого боку держава повинна встановлювати такі ставки податків, які б не обтяжували громадян, не сприяли їх бідності. В Україні налагоджується система оподаткування з прийняттям нового Податкового кодексу, що вступив в дію з 1 січня 2011 року.

Розділ 2. Фінансово-економічна характеристика підприємства

2.1 Загальна характеристика підприємства

Юридична назва: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ АГРОФІРМА "ЗЛАГОДА"

ИПН: 308023408118

Код ЕДРПОУ: 30802347

Свідоцтво платника ПДВ: 100193489

Дата видачі свідоцтва: 09.02.2009

Дата реєстрації: 25.04.2000

Статус: зареєстровано

Адреса юридична: Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Світлодолинське, вул. Леніна, 35

Індекс: 72340

Керівник: Краснопер Віктор Петрович

Бухгалтер: Лисенко Тамара Іванівна

Телефони:

керівника: (06142) 61473

бухгалтера: (06142) 69304

Метою створення Підприємства є одержання прибутку на вкладений капітал шляхом здійснення виробничо-господарської з виробництва, збереження, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції та іншої діяльності, а також задоволення на основі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів Власника та членів трудового колективу Підприємства.

Предметом діяльності Підприємства є виробництво, збереження, переробка та реалізація сільськогосподарської і харчової продукції.

Підприємство є юридичною особою згідно законодавства України.

Підприємство володіє відокремленим майном на праві власності, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки, круглу печатку із своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, емблему та товарний знак, зареєстрований у встановленому порядку, бланки та інші реквізити, ідентифікаційний код.

Майно Підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інше майно, вартість якого відображається на самостійному балансі підприємства.

Розмір статутного фонду Підприємства в грошовому еквіваленті складає 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень.

Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток, набутий в результаті здійснення господарської діяльності, кошти, одержані за рахунок внеску Власника та інші фінансові надходження на законних підставах.

Управління діяльністю Підприємства здійснюється Директором Підприємства, яким є Власник Підприємства, або призначеним Власником Директор, з яким укладається контракт. Директор Підприємства самостійно вирішує всі питання поточної діяльності Підприємства і перспективи його розвитку.

Трудова діяльність на Підприємстві здійснюється, як самим Власником так і громадянами на основі трудових договорів /контрактів/, трудових угод.

Припинення діяльності Підприємства здійснюється шляхом його реорганізації/злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення/ або ліквідації. Реорганізація Підприємства відбувається за рішенням Власника. При реорганізації Підприємства його права переходять до правонаступника. Підприємство ліквідується за рішенням Власника, на підставі рішень суду або господарського суду у випадку неплатоспроможності /банкрутства/, на інших підставах, передбачених законодавчими актами України. [14]

2.2 Аналіз ресурсного потенціалу підприємства

Ресурсний потенціал підприємства - це сукупність взаємопов'язаних ресурсів, які використовуються для виробництва продукції. Величина цього потенціалу визначається обсягом окремих видів ресурсів (земельних, матеріальних і трудових), які перебувають у розпорядженні підприємства.

Ресурсний потенціал підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями:

? реальними можливостями підприємства в тій чи іншій сфері діяльності (також і нереалізовані можливості);

? обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві;

? здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства;

? формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва. [22]

Земельний фонд підприємства - це сукупність всіх видів земель підприємства, на яких воно здійснює свою діяльність. Структура земельного фонду - це відношення одного виду землі у відсотковому вираженні до загальної площі земель підприємства. Склад та структура агрофірми «Злагода» зазначені у Таблиці 2.1 «Динаміка складу та структури земельного фонду» [18]

Таблиця 2.1 Динаміка складу та структури земельного фонду

Угіддя	2008 рік	2009 рік	2010 рік
	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %	Площа, га	Структура, %
Всього сільськогосподарських угідь	1393	100	1393	100	1393	100
Із них рілля	1148	82	1075	77	1133	81
Сінокоси	100	7,2	200	14,3	200	14,3
Пасовища	145	10,4	118	8,5	60	4,3

Висновок: у підприємства за останні три роки проща сільськогосподарських угідь не змінювалася - 1393 га, з них основну частину займає рілля, в середньому 80% від загальної площі.

Основні фонди - матеріальні цінності, що використовуються суб'єктом господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Кожне господарство забезпечене основними фондами і тій чи іншій мірі та використовуються вони з різною ефективністю. Для того, щоб досліджувати забезпеченість та ефективність основних фондів існують показники, що зазначені в Таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Показники забезпеченості господарства основними фондами і ефективності їх використання за 2008-2010рр.

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	Відхилення 2010р. від 2008р (+;-)
				Абсол.	%
Вартість валової продукції, тис. грн	1074	1787	2875	1801	167,69
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	527,8	491	473	-54,8	-10,38
Коефіцієнт зношення	0,10	0,15	0,20	0,1	100
Коефіцієнт придатності	0,90	0,85	0,80	-0,1	11,11
Фондовіддача, грн.	2,03	3,64	6,08	4,05	199,51
Фондомісткість, грн.	0,49	0,27	0,16	-0,33	67,35

Висновок: бачимо, що з кожним роком середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшується. Це відбувається за рахунок амортизаційних відрахувань. Коефіцієнт зношення основних засобів в 2010 році перевищує той же коефіцієнт у 2008 році в 2 рази. Коефіцієнт придатності зменшився на 11%. Це свідчить про поступовий занепад основних фондів на підприємстві.

Показники ефективності використання оборотних засобів необхідні для аналізу стану та наявності оборотних засобів, на основі якого будуть прийматися управлінські рішення щодо них.

Таблиця 2.3 Показники ефективності використання оборотних засобів

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 року від 2008 року (+;-)
				Абсол.	%
1	2	3	4	5	6
Виручка від реалізації, тис.грн	1254,6	2144	3450	2195,4	175
Продовження Таблиці 2.3
1	2	3	4	5	6
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн	5083,45	4444	6091	1007,55	19
Наявність оборотних коштів	50	50	50	-	-
Потреба в оборотних коштах	6630,8	5039	9029	2398,2	36
Надлишок (брак оборотних коштів)	-6580,8	-4989	-8979	2398,2	36,44
Коефіцієнт оборотності	0,25	0,48	0,57	0,32	128
Коефіцієнт завантаження	4,05	2,07	1,76	-2,29	57
Тривалість одного обороту, днів	1460	760,42	640,35	-819,65	56
Рентабельність оборотних коштів,%	25	48	57	32	128

Висновок: середньорічна вартість оборотних засобів непостійна: в 2009 році вона найменша. Так як власний капітал підприємства в недостачі, покрити (задовольнити потребу) в оборотних коштах за власний рахунок неможливо. Треба використовувати позичкові кошти.

Фінансові ресурси - це кошти, що знаходяться у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань. Розрізняють власні, залучені та позикові фінансові ресурси. Розглянемо їх склад і структуру в ТОВ «Злагода».

Таблиця 2.4 Показники забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами за 2008-2010 рр.

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 р. від 2008 р. (+;-)
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	Абсол.	%
Власні	-3841,3	-140,2	-3326	-143,5	-3128	-89,3	713,3	50,9
Залучені	6547,1	239	5610	242	6598	188,3	50,9	-50,7
Позикові	33,7	1,23	34	1,5	34	1	0,3	-0,23
Всього	2739,5	100	2318	100	3504	100	764,5	0

Висновок: підприємство має брак власних коштів. Тому вимушене їх залучати та запозичувати.

Отже, бачимо, що фінансовий та ресурсний стан підприємства на даний час незадовільний. Не вистачає власних коштів, основних та оборотних активів. Підприємство потребує зовнішніх інвестицій, державної підтримки.

Проте, брак власних коштів з кожним роком зменшується: у 2009 році в порівнянні з 2008 - на 515,3 тисяч гривень, у 2009 в порівнянні з 2009 - на 108 тисяч гривень.

2.3 Аналіз фінансових результатів підприємства

Фінансові результати - це виражені у грошовій формі економічний підсумок господарської діяльності підприємства в цілому та його окремих підрозділів. Головним вираженням фінансових результатів є чистий прибуток від діяльності. Джерелами формування чистого прибутку є доходи від різних видів діяльності, виробництва різних видів продукції та послуг. [19]

Таблиця 2.5 Формування прибутку від операційної діяльності за 2010 рік

Види продукції	Реалізація продукції (робіт, послуг)
	У фізичній вазі, ц	Собівартість 1ц, грн.	Ціна реалізації, 1 ц, грн	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн	Прибуток (збиток) від операційної діяльності, тис. грн	Питома вага продукції в доході підприємстві, %
1	2	3	4	5	6	7	8
Продукція рослинництва	-	-	-	1634	1704	76	95,36
Пшениця озима	8376	81,78	73,19	685	613	-72	34,30
Жито	215	65,12	65,12	14	14	-	0,78
Ячмінь озимий	4723	64,58	66,91	305	316	11	17,68
Ячмінь ярий	2903	66,48	57,18	193	166	-27	9,29
Овес	50	40,00	40,00	2	2		0,11
Соняшник	2410	172,20	224,48	415	541	126	30,27
Баштанні продовольчі	851	17,63	54,05	15	46	31	2,57
Продукція тваринництва	-	-	-	57	83	26	4,64
ВРХ	38	657,89	789,47	25	30	5	1,68
Свині	13	846,15	1230,77	11	16	5	0,90
Молоко	227	92,51	163	21	37	16	2,07
Усього по підприємству	19808	2106,56	2767,24	1691	1787	102	100

Висновок:

1) щодо продукції рослинництва (95% доходів підприємства): у 2010 році підприємство «Злагода» отримало прибуток від операційної діяльності у розмірі 76 тисячі гривень. По таким видам продукції, як пшениця озима та ярий ячмінь, підприємство отримало збитки (72 та 27 тисяч гривень відповідно). Найбільш прибутковим видом реалізованої продукції у 2010 році був соняшник; прибуток по цій культурі склав 126 тисяч гривень (30,27% від реалізації продукції). Причинами цього є відповідні погодні умови, які мали місце під час вегетаційного періоду кожної культури.

2) щодо продукції тваринництва (всього 4,64 % від операційного доходу): в досліджуваному році підприємство реалізовувало м'ясо ВРХ, м'ясо свиней та молоко. Прибуток від реалізації продукції склав 26 тисяч гривень. Найбільший прибуток підприємство отримало від реалізації молока. Рентабельність виробництва свинини дорівнює 0,45 (5 тис. грн./25 тис. грн), а рентабельність м'яса ВРХ дорівнює всього 0,2 (5 тис. грн/11 тис. грн). Прибуток від реалізації цих видів тварин однаковий (складає 5 тис. грн), але при цьому свиней було реалізовано в 3 рази менше. Тож, свинину виробляти значно вигідніше, ніж м'ясо ВРХ. Підприємство вирощує корів для виробництва молока, яке є дуже вигідним, як видно з таблиці 2.5.

Загалом по всі видам продукції підприємство отримало прибуток у розмірі 102 тисячі гривень.

Розглянемо стан фінансових результатів Агрофірми за останні 3 роки.

Таблиця 2.6 Аналіз фінансових результатів товариства за 2008 -2010 рр., тис. грн.

Показники	Роки	Відхилення (+,-)
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.
				Абсол.	%	Абсол.	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	1254,6	3450	2144	2195,4	174,99	889,4	70,89
Податок на додану вартість	180,6	575	357	394,4	218,38	176,4	97,67
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	1074,0	2875	1787	1801	167,69	713	66,39
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	1282,2	2288	1567	1005,8	78,44	284,8	22,21
Валовий прибуток	-	587	220	587	-	220	-
збиток	208,2			-208,2	-	-208,2	-
Інші операційні доходи	370,6	252	99	-118,6	-32	-271,6	-73,29
Адміністративні витрати	504,7	316	119	-188,7	-37,39	-385,7	-76,42
Інші операційні витрати	5,9	9	2	3,1	52,54	-3,9	-66,1
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток		515	198	515	-	198	-
збиток	348,2			-348,2	-	-348,2	-
Фінансові результати від операційної діяльності до оподаткування:
прибуток		515	198	515	-	198	-
збиток	348,2			-348,2	-	-348,2	-
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток		515	198	515	-	198	-
збиток	348,2			348,2	-	348,2	-
Чистий прибуток		515	198	515		198	-
збиток	-	-	-	-	-	-	-
Рівень рентабельності, %	-	22,5	12,6	22,5	-	12,6	-

Висновок: у 2010 році валовий прибуток підприємства в порівнянні з цим показником у 2008 році збільшився на 71% (проте в порівнянні з попереднім зменшився на 38%). Чистий дохід збільшився на 66%. Собівартість реалізованої продукції збільшилася на 22%. Адміністративні та інші операційні витрати були зменшені на 76 і 66% відповідно. Таке зменшення дозволило не так сильно збільшити собівартість продукції. У 2008 році підприємство мало збиток від звичайної діяльності у розмірі 348,2 тисячі гривень, а в 2010 - прибуток у розмірі 198 тисяч гривень. Бачимо, що підприємство стало працювати значно ефективніше.

2.4 Аналіз фінансового стану товариства

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. [19]

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов'язань.

Таблиця 2.7 Аналіз ліквідності балансу

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2010 року від 2008 року
				(+;-)	(%)
Групування активів балансу	2739,5	2318	3504	845,5	30,86
А1	1,8	1	602	600,2	33344,44
А2	944,3	836	1513	568,7	60,2245
А3	1170,6	876	786	-384,6	-32,8549
А4	622,8	605	603	-19,8	-3,17919
Групування пасивів балансу	2739,5	2318	3504	845,5	30,86
П1	6547,1	5610	6598	423,7	6,86
П2	-	-	-	-	-
П3	33,7	34	34	0,3	0,89
П4	-3841,3	-3326	-3128	6969,3	-18,57

А1 >= П1; А2 >= П2; А3 >= П3; А4 <= П4

2008: А1 ? П1; А2?П2; А3?П3; А4?П4 - баланс не ліквідний

2009: А1?П1; А2?П2; А3?П3; А4? П4 - баланс не ліквідний

2010: А1?П1; А2?П2; А3?П3; А4? П4 - баланс не ліквідний

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством.

В сучасних економічних умовах діяльність кожного підприємства, організації являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства.

Таблиця 2.8 Показники фінансового стану підприємства

Показники	Значення показника	Відхилення 2010 р. від 2008 р.
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	+/-	%
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0003	0,0001	0,0003	-	100
2. Коефіцієнт загальної ліквідності	0,32	0,3	0,44	0,12	138
3. Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності, автономії)	1,4	1,43	0,89	-0,51	64
4. Коефіцієнт структури капіталу (фінансування)	-1,71	-1,98	-2,12	-3,83	138

Проаналізувавши показники фінансового стану агрофірми «Злагода», бачимо, що всі вони не відповідають оптимальним значенням. Наприклад коефіцієнт абсолютної ліквідності настільки малий, тому що у підприємства немає поточних фінансових інвестицій та дуже мало грошових коштів. Така ситуація спостерігається усі три досліджуваних роки.

Коефіцієнт структури капіталу три роки підряд має від'ємне значення через те, що у підприємства недостача власного капіталу.

Таблиця 2.9 Аналіз фінансового стану підприємства

Показники	Значення показника	Відхилення 2010 від 2008 рр. (+,-)
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Абсол.	%
1	2	3	4	5	6
Аналіз майнового стану підприємства
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,1	-0,2	-0,23	-0,33	-230
Коефіцієнт оновлення основних засобів	0,1	0,19	0,21	0,11	210
Коефіцієнт вибуття основних засобів	0,1	0,31	0,22	0,12	220
Аналіз ліквідності підприємства
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,14	0,14	0,31	0,17	221,43
Чистий оборотний капітал (тис. грн.)	-4430,4	-3897	-3697	733,4	83,45
Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	-1,4	-1,4	-0,9	0,5	64,29
Коефіцієнт фінансування	-1,7	-1,7	-2,12	-0,42	124,71
Аналіз ділової активності підприємства
Коефіцієнт оборотності активів	0,09	0,1	0,21	0,12	233,33
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0,04	0,04	0,11	0,07	275,00
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	0,31	0,3	0,5	0,19	161,3
Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)	1177,4	1216,7	730	-447,4	62
Строк погашення кредиторської заборгованості (днів)	9125	9125	3318	-5807	36,36
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	0,16	0,31	0,61	0,45	381,2
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	0,39	0,46	1,19	0,8	305,13
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	-0,06	-0,07	-0,22	-0,16	366,67
Аналіз рентабельності підприємства
Коефіцієнт рентабельності активів	0,05	-0,06	0,04	-0,01	80
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	-0,04	0,04	-0,04	0	100
Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,52	-0,58	0,18	-0,34	34,62
Коефіцієнт рентабельності продукції	0,4	-713	0,1	-0,3	25

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства, бачимо, що коефіцієнт рентабельності продукції у 2010 році в порівнянні з 2008 зменшився на чверть і становив 0,1. Це дуже низький показник, до того ж знаходиться у стані зниження. Коефіцієнти рентабельності активів та рентабельності капіталу також знижуються. Строк погашення кредиторської і дебіторської заборгованості знижуються більш ніж на 50%. Це свідчить про тяжкий фінансовий стан підприємства, і якщо не буде застосована його санація, підприємству загрожує банкрутство.

ТОВ «Злагода» знаходиться на спрощеній систему оподаткування. Проаналізуємо динаміку основних його платежів до бюджету.

Отже, робимо таке узагальнення:

1. За останні три роки проща сільськогосподарських угідь не змінювалася (1393 га), з яких основну частину займає рілля, в середньому 80% від загальної площі.

2. З кожним роком середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшується. Це відбувається за рахунок амортизаційних відрахувань. Коефіцієнт зношення основних засобів в 2010 році перевищує той же коефіцієнт у 2008 році в 2 рази. Коефіцієнт придатності зменшився на 11%. Це свідчить про поступовий занепад основних фондів на підприємстві.

3. В 2009 році середньорічна вартість основних засобів найменша. Власний капітал підприємства має від'ємне значення і задовольнити потребу в оборотних коштах за власний рахунок неможливо. Треба використовувати позичкові кошти. Очевидно, що фінансовий та ресурсний стан підприємства на даний час незадовільний. Проте є позитивна тенденція: брак власних коштів з кожним роком зменшується: у 2009 році в порівнянні з 2008 - на 515,3 тисяч гривень, у 2009 в порівнянні з 2009 - на 108 тисяч гривень.

4. Згідно підрахунків, у 2010 році підприємство «Злагода» отримало прибуток від операційної діяльності у розмірі 102 тисячі гривень. По таким видам продукції, як пшениця озима та ярий ячмінь, підприємство отримало збитки (72 та 27 тисяч гривень відповідно). Найбільш прибутковим видом реалізованої продукції у 2010 році був соняшник (прибуток по цій культурі склав 126 тис. грн.), баштанові культури (31 тис. грн) та молоко (16 тис. грн).

5. Протягом всіх трьох досліджуваних років баланс підприємства не ліквідний.

6. Показники фінансового стану агрофірми не відповідають оптимальним значенням. Наприклад коефіцієнт абсолютної ліквідності має дуже низьке значення, тому що у підприємства немає поточних фінансових інвестицій та дуже мало грошових коштів. Така ситуація спостерігається з 2008 по 2010 рік. Коефіцієнт рентабельності продукції у 2010 році в порівнянні з 2008 зменшився на 25% і становив 0,1. Це дуже низький показник, до того ж знаходиться у стані зниження. Коефіцієнти рентабельності активів та рентабельності капіталу також знижуються. Все це свідчить про тяжкий фінансовий стан підприємства, і якщо не буде застосована його санація, підприємству загрожує банкрутство.

сільгоспвиробник податок фонд вітчизняний

Розділ 3. Особливості оподаткування ТОВ Агрофірми «Злагода»

3.1 Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку

ТОВ Агрофірма «Злагода» оподатковується за спрощеною системою оподаткування, а значить сплачує фіксований сільськогосподарський податок.

Для розрахунку даного податку необхідно враховувати площу та вид сільськогосподарських угідь, їх грошову оцінку та відповідну ставку податку.

Сплату провадять щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі 1/3 суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, в таких розмірах:

· у І кварталі - 10 %;

· у II кварталі - 10 %;

· у III кварталі - 50 %;

· у IV кварталі - 30 %.

Податок перераховують до бюджету на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки. Суму податку визначають виходячи з площі земельних ділянок та їх грошової оцінки і ставок податку в розмірах, передбачених ст. 3 та ст. 4 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок". До земельних ділянок відносять сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) та/або землі водного фонду, які використовують рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). [10]