2

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки

Кафедра економічної кібернетики

Контрольна робота

з дисципліни: «Економічна теорія»

на тему: «Податки і податкова політика держави»

Xарків 2009

Зміст

Вступ

1 Податки - економічна база та інструмент фінансової політики держави

1.1 Сутність та економічні функції податків. Принципи оподаткування

1.2 Види податків, їх ставки

1.3 Податкова система. Особливості податкової системи України

2 Податкова політика держави

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Податки - обов'язкові платежі в бюджет, які вилучаються державою з фізичних та юридичних осіб. Податки виникли одночасно із становленням держави. Це питання є актуальним на цей час, оскільки за допомогою податків і зборів забезпечується близько 90% надходжень у центральний державний бюджет і більше 70%-у місцевий. Таким чином, у бюджеті акумулюється 40-60% національного доходу.

Загалом в Україні налічується майже 35 видів центральних та місцевих податків, сплата яких залежить від виду діяльності підприємства. До прямих податків належать податок на прибуток підприємства, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, плата за майно підприємств. До непрямих - ПДВ, акцизний збір, мито. За внесками до державних пільгових фондів належать такі види податків: внески в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, інноваційний фонд, на будівництво та експлуатацію автомобільних шляхів. Крім того, підприємства виробничого профілю вносять плату за забруднення довкілля, за спеціальне використання природних ресурсів, державне мито, а також місцеві податки і збори.

1 Податки - економічна база та інструмент фінансової політики держави

1.1 Сутність та економічні функції податків. Принципи оподаткування

Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Це важлива складова фінансової системи. За допомогою податків формуються фінансові ресурси держави.

Податкова система регламентується відповідними законодавчими актами, які встановлюють конкретні методи і правила стягнення податків.

Рисунок 1.1 - Структура податкової системи [2, Стор. №230]

Кожний податок має обов`язкові елементи. До них відносяться:

· суб`єкт податку або платник - особа, на яку законом покладено обов`язок сплачувати податок;

· об`єкт податку - доход або майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, прибуток, майно, цінні папери і т. п.);

· джерело податку - дохід, за рахунок якого сплачується податок;

· ставка податку - розмір податку, який припадає на одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі і т. п.). У практиці оподаткування розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні ставки податків. [2, Стор. №229-231].

Тверді ставки встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання незалежно від розміру доходу (наприклад, за тонну нафти, за 1 куб. м газу).

Пропорційні - діють в однаковому відсотковому відношенні до об`єкта податку без врахування диференціації його величини.

Прогресивні ставки - середня ставка прогресивного податку підвищується у міру зростання доходу.

Регресивні ставки - середня ставка регресивного податку знижується у міру зростання доходу.

Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

Універсальний - для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка;

Диференційований - для різних платників існують різні рівні ставок.

· джерело сплати податку - фінансовий фонд суб'єкта оподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку. Як правило, джерелом можуть виступати прибуток, валовий доход, чистий доход фізичної особи тощо.

· податкова пільга - законодавчо закріплене повне або часткове звільнення від сплати податків. зборів та інших обов'язкових платежів.

Накопичені у державі матеріальні блага розподіляються суспільством на користь держави для виконання останньою властивих їй функцій - оборони, охорони правопорядку, підтримки соціальної рівноваги тощо. Таким чином, сутність податків полягає в обов'язковому перерозподілі національного доходу з метою формування державних фінансових фондів. Особливістю податків є їх примусовий, обов'язковий характер, який не потребує зустрічної індивідуальної платності з боку держави.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та економічну.

Фіскальна полягає в формуванні грошових доходів держави. Гроші потрібні їй на утримання державного апарату, армії, розвитку науки і техніки, підтримку дітей, літніх і хворих людей. Із зібраних у вигляді податків і зборів коштів держава покриває витрати на освіту, будує школи, вищі учбові заклади, дитячі будинки, платить зарплату викладачам і стипендію студентам. Частина коштів йде на охорону здоров`я. З цього ж джерела і витрачаються гроші на будівництво державних підприємств, споруд, доріг, захист навколишнього середовища.

Економічна функція податків полягає у впливі через податки на суспільне відтворення, тобто охоплює будь-які процеси в економіці країни, а також соціально-економічні процеси в суспільстві. Податки в цій функції можуть відігравати стимулюючу, обмежуючу і контролюючу роль. Наприклад, не обкладати податком частину прибутку, яка піде на впровадження нової техніки, що сприяє науково-технічному прогресу. А не обкладаючи податком частину прибутку, яка йде на благодійну діяльність, держава стимулює підприємства до вирішення соціальних проблем. Значне підвищення податків здатне не тільки обмежити, але й зробити беззмістовною підприємницьку діяльність.

Функції податків взаємопов`язані. Ріст податкових надходжень до бюджету, тобто реалізація фіскальної функції, створює матеріальну можливість для здійснення економічної ролі держави, тобто економічної функції податків. У той же час досягнуте в результаті економічного регулювання прискорення розвитку і росту дохідності виробництва дозволяє державі отримати більше коштів. Це означає, що економічна функція податків сприяє здійсненню фіскальної, зміцнює її.

Окрім цих функцій існують наступні:

– регулююча (шляхом зміни податкових ставок, запровадження одних податків та зміни інших, зміни джерел та розмірів інвестицій, рівня цін, структури галузей народного господарства та ін.);

– стимулююча (стимулювання впроваджень науки і техніки у виробництво, створення ефективних стимулів діяльності підприємств тощо);

– розподільча (певний перерозподіл національного доходу на користь бідних верств населення).

Основними принципами оподаткування є обов'язковість, стабільність (податки найкраще виконують свої функції за умов незмінності податкових ставок і основних видів податків протягом не менше 5-7 років), прогресивність (податковий тягар повинен відносно рівномірно розподілятись залежно від величини отримуваних доходів), простота (система оподаткування має бути простою, зрозумілою для платників, а утримання податкових служб - недорогим) та ін.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів (в Україні) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

1.2 Види податків, їх ставки

Кожна країна має свою податкову систему, проте існують три основні групи податків, які є спільними для всіх країн: за встановленням, за місцем їх використання і за принципами їх встановлення (рисунок 1.2).



Рисунок 1. 2 - Види податків [2, Стор. №231]

Залежно від встановлення їх ставок податки поділяють на пропорційні - ґрунтуються на твердих ставках, які встановлюють на однаковий у відсотковому відношенні до об'єкта податку доход без урахування диференціації величини; прогресивні-величина ставок залежить від зростання доходу; регресивні - передбачають зниження величини ставки податку зі зростанням доходу.

За місцем використання податки класифікують на загальні, специфічні і місцеві. Загальні податки використовують на фінансування поточних і капітальних вкладень з державного бюджету. Специфічні податки мають цільове призначення (наприклад, відрахування на соціальне страхування).

Місцеві податки стягуються лише в межах певної території. До них належать ринковий збір, плата за паркування машин, готельний збір, податок з реклами тощо.

До загальнодержавних належать такі податки і збори:

- Акцизний збір

- Податок на додану вартість

- Мито

- Державне мито

- Податок на нерухоме майно

- Плата (податок) за землю

- Рентні платежі

- Податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоративними, казенними або комунальними підприємствами

- Податок на доходи фізичних осіб

- Податок на промисел

- Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

- Збір за забруднення навколишнього середовища

- Збір на обов'язкове пенсійне страхування

- Гербовий збір

- Фіксований сільськогосподарський податок

- Збір за спеціальне використання природних ресурсів

- Збір до Державного інноваційного фонду

- Збір за проведення гастрольних заходів

- Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

До місцевих зборів належать:

- Податок з реклами

- Комунальний податок

- Збір на припаркування автотранспорту

- Ринковий збір

- Збір на видачу ордера на квартиру

- Курортний збір

- Збір за право використання місцевої символіки

- Збір з власників собак

- Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей

- Збір за право проведення кіно- і телезйомок. [1, Стор. №185-187]

За принципами встановлення податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямий податок - податок, який вилучають з доходів та майна конкретної фізичної або юридичної особи.

Непрямий податок - податок на товари і послуги, який частково або повністю переносять на їх ціну або фіксують у вигляді тарифів.

До прямих податків належать податки з таких доходів, як заробітна плата, прибуток, відсоток, а також з таких видів майна, як земля, будівлі, цінні папери. Прямий податок з юридичних осіб - податок на прибуток підприємств (фірм, компаній, корпорацій), їх майно, на землю (земельний). Прямий податок з фізичних осіб - подохідний і помайновий податки з населення, податки на спадок і дари, транспортні засоби.

Основним видом непрямих податків на юридичних осіб є податок на додану вартість, тобто податок з підприємств, який вилучається на суму приросту вартості або вартості, яка додається на кожній стадії виробництва і реалізації товарів, а також наданих послуг та виконаних робіт. Податок на додану вартість використовують приблизно у 50 країнах світу, в тому числі в Україні, де основна ставка цього податку становить 20%.

Другим видом непрямих податків на підприємства є акцизи, тобто податки, не пов'язані з отриманням доходу продавцями товарів, які входять у ціну товарів масового вжитку і оплачуються споживачами. Найчастіше цим видом податку оподатковуються спиртні напої, тютюнові вироби, делікатеси, предмети розкоші та автомобілі, а також комунальні, транспортні послуги, інколи - показ кінофільмів.

Третім видом непрямих податків з підприємств є митні тарифи. Водночас ним оподатковується й населення. Цей податок вилучають з товарів, які перевозять через кордон, згідно зі ставками митного тарифу. [3, Стор. №170-174]

1.3 Податкова система. Особливості податкової системи України

Податкова система - сукупність стягнених в державі податків, зборів, мита та інших платежів, а також форми і методи їх побудови.

Законодавством України визначено основні принципи побудови та значення податкової системи (рисунок 1.3). Реалізація цих принципів має спиратися на Податковий кодекс. Саме на його основі відбувається реформування податкової системи. Це забезпечує відчутне зниження податкового навантаження, розширення бази оподаткування, вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок скасування пільг (особливо для тих, що надаються за галузевими і територіальними ознаками).

Рисунок 1.3 - Принципи побудови податкової системи в Україні

Крива Лаффера

Між доходом бюджету, величиною податкової ставки і податком та частиною національного продукту (податковою базою) існує кореляційна залежність, яку вперше встановив американський економіст А. Лаффер. Він дійшов висновку, що підвищення податкових ставок на доходи корпорацій знижує у них стимули до капіталозатрат, гальмує НТП, уповільнює економічне зростання.

Рисунок 1.3 - Крива Лаффера

R - ставка податків; V - надходження податків до бюджету

Ця крива показує, що із підвищенням ставки податку R доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються. Оптимальний розмір ставки R1 забезпечує максимальні надходження до державного бюджету V1. Та коли податкова ставка перевищує певну межу, доходи від податкових надходжень починають зменшуватися. Причина полягає в тому, що зависокі податки знижують у людей бажання працювати в легальній економіці. Чим вища визначена ставка податку, тим менше вони будуть працювати легально і, відповідно, тим меншими будуть доходи держави. Коли ж ставка податку і далі зростатиме, то рано чи пізно вона досягне такого рівня, коли ніхто не захоче працювати і платити податки, і, таким чином, держава зовсім не отримає ніяких податкових надходжень, отже при 100%-ному оподаткуванні дохід держави рівний 0.

Підвищення і пониження податкових ставок надає гальмуючу або стимулюючу дію на динаміку інвестицій.

Податкова система будь-якої держави за своєю суттю не статична, а динамічна. Це пов'язано із зміною економічної кон'юнктури, цілей і завдань економічного зростання.

Отже, при встановленні податкових ставок слід ураховувати їх критичний рівень і не порушувати «заборонену зону». [2, Стор. №231-232]

2 Податкова політика держави

Виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, держава виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об'єкта та суб'єкта державного регулювання соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитні та цінові механізми.

У теорії і практиці податкового регулювання розвинутих країн Заходу податкова політика до 80_х років XX ст. будувалася відповідно до кейнсіанської концепції функціональних фінансів. Згідно з цією концепцією величина видатків і норма оподаткування підпорядковані потребам регулювання сукупного суспільного попиту, який повинен утримуватися на рівні, що забезпечує повне використання робочої сили і капіталу за умови збереження стабільних цін (при цьому бюджетна рівновага приноситься в жертву рівновазі економічній).

Починаючи з 80_х років XX ст., у зв'язку із зниженням частки державного сектора в економіці розвинутих країн і зменшенням економічної ролі держави (скороченням її прямого втручання в економіку здебільшого через зниження державних видатків) податкова політика, крім засобу регулювання, стала ще й засобом забезпечення бездефіцитності бюджету. В умовах розвинутої економіки ця мета досягається не через посилення податкового тягаря, що лягає на виробників і фізичних осіб, а через розширення податкової бази і скорочення державних видатків на тлі широкомасштабного і цілеспрямованого зниження податків.

Окресливши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Історія розвитку системи оподаткування свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів - перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики.

Податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, визначається суть, структура та роль системи оподаткування. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави.

Перехід української економіки на ринкові засади передбачає формування принципово іншої, ніж це було в умовах адміністративно-командної системи, податкової політики. Це, однак, зовсім не означає необхідності механічного запозичення її західних моделей, ефективних тільки в умовах розвинутого ринку. Теоретична база і значний практичний досвід країн Заходу в галузі побудови і використання податкових систем повинні бути переосмислені й адаптовані до наших умов. Причому з урахуванням як нинішнього рівня розвитку, так і тих завдань, які належить вирішувати саме з допомогою податкової політики.

Якщо податки економічно не обґрунтовані, то вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов'язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Найважливішим напрямком діяльності Уряду є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств.

Державне регулювання економіки за допомогою використання податкових важелів в умовах України в першу чергу повинно спрямовуватися на забезпечення і підтримку збалансованого зростання, ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної і підприємницької активності. Ефективною може вважатися тільки та податкова політика, яка стимулює нагромадження та інвестиції.

При провадженні податкової політики держава обов'язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому планах. В широкому плані податкова політика охоплює питання формування доходів за рахунок постійних, тобто податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел. Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати цю ситуацію не можна. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому те, що займи треба повертати, а повертати їх можна лише за рахунок додаткових надходжень тих же самих податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Таким чином, державні займи - це не що інше, як відстрочені на майбутнє податки, збори й обов'язкові платежі. Проблему ідеальної фіскальної системи можна поставити таким чином: який із способів - податки чи займи - краще відповідає найвищим цілям розвитку суспільства, забезпечує оптимальний розподіл наявних та завжди обмежених ресурсів між державою та приватним сектором. Як і податки, збори й обов'язкові платежі займи окремо чи в комплексі впливають на соціально-економічний стан в країні, на суспільне багатство, особисте благополуччя громадян. У зв'язку з цим у фінансовій науці введено поняття «податкові фінанси» та «займані фінанси». У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування - встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

Встановлення високого рівня оподаткування з метою розв'язання насамперед фіскальних завдань і поповнення бюджету не може бути основою податкової стратегії на порівняно тривалий період. Використання принципу формування податків від прибуткової частини бюджету з метою досягнення його бездефіцитності неминуче веде до встановлення завищених норм оподаткування.

При цьому забувають про об'єктивну залежність між величиною податкової ставки і зростанням надходжень до бюджету, що зображено на кривій Лаффера.

І якщо донедавна вважалось, що високий рівень податків і ступінь прогресивності податкової шкали відповідають високому рівню розвитку економіки і соціального захисту населення, то тепер загальною тенденцією в галузі оподаткування у країнах Заходу є зниження фактичного податкового тягаря на прибуток корпорацій і доходи фізичних осіб. Одночасно в ряді провідних країн (США, Японія, Англія та ін.) проходить розширення бази оподаткування, зменшуються кількість і розміри податкових пільг.

З позицій економічних проблем, що стоять перед Україною, і здійснюваних в ній перетворень, цілями податкової політики повинні стати: розкріпачення сил ринку, стабілізація економіки, стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних зрушень.

Створення ефективної податкової системи в Україні має проходити шляхом зниження податкового тиску з одночасним здійсненням таких заходів: розширення сфери оподаткування передусім за рахунок тіньової економіки, зменшення кількості податків, скасування економічно невиправданих податкових пільг, посилення відповідальності за порушення податкової дисципліни, закріплення за регіонами самодостатніх джерел податкових надходжень, забезпечення стабільності податкового законодавства. Важливе значення для реалізації цих заходів матиме прийняття Податкового кодексу. [1, Стор. №193-196]

Висновки

Податки - обов'язкові платежі в бюджет, які вилучаються державою з фізичних та юридичних осіб. Основними функціями податків є фіскальна, економічна, регулююча, стимулююча, розподільча. Основними принципами оподаткування є обов'язковість, стабільність, прогресивність, простота.

Основними видами податків є пропорційні, прогресивні, регресивні, загальні, специфічні, місцеві, прямі та непрямі. Прямими податками з підприємств (вилучаються з його доходів та майна) є податок на прибуток підприємств, їх майно та землю. Непрямими податками (податки на товари і послуги) з підприємств є податок на додану вартість, акцизи, митні тарифи.

Основні види надходжень до Державного бюджету України - податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств та акцизні збори.

Основні джерела надходжень місцевих бюджетів України - прибутковий податок з громадян та податок на прибуток підприємств.

Крива Лаффера відображає об'єктивну залежність між величиною податкової ставки і зростанням надходжень до бюджету. Із підвищенням ставки податку доходи держави за рахунок податків спочатку збільшуються, та коли податкова ставка перевищує певну межу, доходи від податкових надходжень починають скорочуватися.

Податкова політика може стати ефективнішою, якщо здійснити наступне:

1. Необхідно стимулювати підприємницьку діяльність

2. Розширити сфери оподаткування за рахунок тіньової економіки

3. Встановити стабільність щодо ставок податків та податкових пільг

4. Необхідно економічно обґрунтувати встановлення ставок податків

5. Розробити єдиний підхід при розробці податкових законів. Бажано зробити так, щоб норми податкового законодавства були зрозумілими і доступними для платників податків.

Список використаної літератури

1. Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії: Навч. посіб. - Знання, 2006. - 481 с.

2. Єщенко П.С., Палкін Ю. І. Сучасна економіка. Навчальний посібник - К.: Вища школа, 2005. - 327 с.

3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С. І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 280 с.