Проблеми та перспективи пенсійної реформи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ I. Структура пенсійної системи України

1.1 Солідарна система

1.2 Загальнообов'язкова накопичувальна система

1.3 Недержавне пенсійне забезпечення

1.4 Порівняння Пенсійної системи в країнах Європи та СНД

Розділ II. Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Основні положення

2.1 Звичайні пенсії

2.2 Спеціальні пенсії

2.3 Накопичувальна система, її осучаснення

2.4 Причини проведення реформи

Розділ III. Проблеми та перспективи пенсійної реформи

3.1 Очікувані результати пенсійної реформи, згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»

3.2 Наслідки реформи пенсійної системи

Висновки

Список використаних джерел

пенсійна система реформа

Вступ

Події і процеси, що сталися в Україні за останнє десятиліття, характеризуються багатьма змінами в економічній, соціальній і суспільній сфері життя. Їм притаманна стрімка динаміка, яка не оминула і питання національної безпеки України, складовою частиною якої все більше виступає соціальна безпека. Поряд з багатьма іншими соціальними питаннями, які доводиться вирішувати Україні, важливою складовою частиною є пенсійна реформа, яка почалася в 2004 р.

Пенсійна реформа просувається повільно, що пов'язано з економічною та демографічною ситуацією в країні. В цілому проведення пенсійної реформи в повному обсязі має забезпечити зростання і стабільні виплати пенсій, стати потужним фактором інвестування вітчизняної економіки. Однак у зв'язку з впливом певних факторів процес реформування на даному етапі є неефективним. На даному етапі головним завданням уряду була розробка конкретних заходів щодо реалізації пенсійної реформи в Україні.

Головні завдання і цілі пенсійної реформи:

1. Підвищення рівня життя пенсіонерів;

2. Встановилення залежністі розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;

3. Забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;

4. Заохочення громадян до заощадження коштів під старість;

5.Створення більш ефективної та більш дієвої системи адміністративного управління в пенсійному забезпеченні [2, 97].

Розділ I. Структура пенсійної системи в Україні

Україною обрано шлях поступового запровадження трирівневої пенсійної системи:

· Рівень 1 - солідарна система;

· Рівень 2 - загальнообов'язкова накопичувальна система;

· Рівень 3 - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.

1.1 Солідарна система

Реформа солідарної системи передбачає:

1. Охоплення системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян (у тому числі і тих, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки).

2. Запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Причому, пенсіонерам, пенсії яким були призначені за раніше діючим законодавством, надано право на перерахунок призначеної їм пенсії за умовами нового Закону.

3. Збереження права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій від 3 відсотків за один рік відстрочки виходу на пенсію до 85,32 відсотків за десять років більш пізнього виходу на пенсію. Крім того, у разі відстрочки часу виходу на пенсію, збільшиться період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить і розмір її пенсії буде вищим. Таке вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності "працювати на самого себе". Отже у законі закладено економічно стимулюючий підхід до більш пізнього виходу на пенсію.

4. Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі - розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому - поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списками №1 і №2) інших категорій підвищених пенсій у систему недержавних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців.

5. Економічне стимулювання громадян до виходу на пенсію у більш пізньому віці без законодавчого підвищення діючого пенсійного віку.

6. Фінансування з Державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення.

7. Поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників) [3, 105].

Таким чином Перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які мають малий страховий стаж та (або) розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались що досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

1.2 Загальнообов'язкова накопичувальна система

Створення Другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування.

Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи (загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним) накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись), обраними на конкурсній (тендерній основі). При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків на яких можна буде здійснювати інвестиції та вимог щодо диверсифікації (вкладання коштів у різні напрямки) інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку (або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності). Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи [4, 61].

Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить:

- збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків);

- посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;

- зменшити "податковий тиск" на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;

- успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;

- створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;

- розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави;

- підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами [5, 123].

Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

1.3 Недержавне пенсійне забезпечення громадян України

Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

- недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

- банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.

Недержавний пенсійний фонд - це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ - це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники - це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їх роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками.

Недержавні пенсійні фонди можуть бути трьох видів:

§ Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками чи роботодавцями-платниками такого фонду.

§ Професійний НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності. Учасниками такого фонду можуть бути тільки фізичні особи, у яких ознаки їх професійної діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі).

§ Відкритий НПФ створюється будь-якими юридичними особами, крім тих, діяльність яких фінансується за рахунок державного або місцевих бюджетів. Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи [7, 9].

Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою добровільною. З часом, після прийняття відповідного закону, для роботодавців буде запроваджено обов'язкову сплату пенсійних внесків до НПФ на користь тих працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах праці. Такі обов'язкові пенсійні відрахування сплачуватимуться до професійних та корпоративних фондів.

Передбачені податкові пільги для працівників і роботодавців при сплаті внесків на недержавне пенсійне забезпечення, а також при здійсненні пенсійних виплат.

Функції НПФ виконуються відповідно до договорів про обслуговування фонду такими ліцензованими юридичними особами: адміністратор НПФ - укладає пенсійні контракти з вкладниками, веде облік пенсійних внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників, оформляє пенсійні виплати; компанії з управління активами (КУА) - забезпечують примноження пенсійних коштів шляхом їх інвестування в різні фінансові інструменти (акції, облігації, депозити та інші) відповідно до вимог законодавства; банк зберігач - контролює дотримання таких вимог, провадить операції з перерахування пенсійних коштів та забезпечує їх зберігання [22, 15].

Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески - сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу.

Види пенсійних виплат:

Пенсія на визначений строк - виплачується у вигляді щомісячних або інших періодичних платежів по досягненні пенсійного віку. Учасник НПФ сам визначає пенсійний вік (у межах 45-65 р. для жінок, 50-70 р. для чоловіків) та строк виплат (10 або більше років).

Одноразова виплата - усі накопичені кошти виплачуються одноразово на вимогу учасника фонду у таких випадках: медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворювання, інсульт тощо) чи настання інвалідності учасника фонду; якщо сума пенсійних накопичень учасника менше розміру, достатнього для мінімальних виплат протягом 10 років; виїзду учасника на постійне проживання за межі України; смерті учасника (отримують спадкоємці учасника).

Довічна пенсія - виплачується у вигляді періодичних платежів страховими організаціями, з якими учасник може укласти договір страхування довічної пенсії за рахунок коштів, перерахованих страховій організації з НПФ [9, 4].

Держава здійснює постійний нагляд за діяльністю НПФ та суб'єктів системи: діяльність НПФ, адміністраторів та страхових організацій контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, діяльність КУА та зберігачів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, діяльність зберігачів - Національний банк України.

Учасники НПФ можуть контролювати ефективність роботи фонду, отримуючи інформацію про стан своїх накопичень (в тому числі і про інвестиційний дохід), та при необхідності переводити свої кошти до іншого НПФ.

Законодавчі вимоги щодо функціонування НПФ та багатоступеневий контроль у системі недержавного пенсійного забезпечення спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень громадян.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий і третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення [17].

пенсійний реформа европа україна

1.4 Порівняння Пенсійної системи в країнах Європи та СНД

На початку перехідного періоду (1990-1994 роки) всi країни Східної Європи та Середньої Азії мали відреагувати на тиск, спричинений скороченням пенсійних внесків та зростанням чисельності пенсіонерів. У багатьох країнах проблема несплати пенсійних внесків (внаслідок переходу економіки в тіньовий сектор) ще більше загострила финансовi та політичні проблеми. Ці економічні потрясіння були настільки глибокими, що всім країнам довелося вносити зміни до нормативно-правової бази, на яку спиралася солідарна пенсійна система. Причому тягар деяких змін покладався переважно на плечі пенсіонерів і літніх працівників.

Загалом, чим кращим був економічний стан країни на початку перехідного періоду, тим захищенiшими від змін виявилися пенсіонери. Однак усі країни мусили модифікувати правила розрахунку та підвищення пенсій для стримування зростання витрат, іншою важливою зміною стало підвищення пенсійного віку. Більшість країн зуміла розпочати поступове підвищення фактичного віку виходу на пенсію. Так, наприклад, Молдова поступово піднімає пенсійний вік до 65 років для чоловіків і 60 - для жінок, Литва - до 62 і 60 років, Латвія - до 60 і 60 років, Естонія - до 63 і 63 років, Вірменія - до 65 і 63 років, Казахстан - до 63 і 58 років, Угорщина - 62 і 62 років, Словенія - 65 і 60 років, Чехія - 62 і 61 років. В одному випадку - в Грузії - обставини вимагали дуже різкого підвищення пенсійного віку, тому Грузія підняла пенсійний вік для чоловіків до 65 і жінок до 60 років (тобто відразу на п'ять років) протягом однієї доби.

Деякі країни змогли вирішити проблему існування та фінансового забезпечення дострокових (пільгових) пенсій. До проведення реформ такі пенсії майже в усіх країнах виплачувалися пільговим категоріям громадян за рахунок інших громадян. При проведенні багаторівневої пенсійної системи фінансування стало здійснюватися за рахунок роботодавців через приватні пенсійні фонди третього рівня пенсійного забезпечення або за рахунок держави (окремо від фінансування звичайних пенсій, що виплачуються в солідарній системі). Деяким країнам вдалося використати початковий період проведення пенсійної реформи для внесення змін у формули нарахування пенсійних виплат. Інші почали руйнувати державну монополію солідарної системи, впроваджуючи добровільне приватне пенсійне забезпечення, яке заохочувало громадян до відкладання коштів [18].

Країни також приймали рішення про перехід від однорiвневої солідарної пенсійної системи, яка грунтується на тому, що теперішнє покоління працюючих утримує своїми внесками теперішнє покоління пенсіонерів, до багаторівневої пенсійної системи. Розглядаючи можливі шляхи реформування пенсійних систем, східноєвропейські країни мали продумати взаємодію між пенсійним забезпеченням, фіскальною політикою держави та економічним розвитком, а також переглянути соціальні пріоритети. Отож частина обов'язкових внесків із солідарної пенсійної системи була спрямована до приватних фінансових установ - пенсійних фондів, які відкривають для кожного працівника персональний рахунок обліку внесків (система пенсійного забезпечення, яку часто називають "другим рівнем") та інвестують нагромаджені кошти задля отримання прибутку. Таким чином, остаточна пенсія особи складається з виплат "першого рівня" (з солідарної пенсійної системи) і виплат "другого рівня" (за рахунок нагромаджених коштів у приватних пенсійних фондах та отриманого інвестиційного доходу).

Чому більшість країн обрала багаторівневу пенсійну систему? Бо персональні пенсійні рахунки другого рівня стимулювали трудову діяльність та сплату внесків на пенсійне забезпечення. Брався до уваги й той факт, що розмір трудових доходів, котрий впливає на розмір солідарної пенсії, та інвестиційний доход, який суттєво змінює розмір виплат другого рівня, є мінливими впродовж трудової діяльності конкретної особи. Тому багаторівневі пенсійні системи дозволяють зменшити ризик.

Кошти, заощаджені в нагромаджувальній пенсійній системі та розумно інвестовані у виробництво, можуть створити кращі умови для економічного розвитку країни.

Другий рівень пенсійної системи вже запроваджено в чотирьох країнах Центральної та Східної Європи. В Угорщині відповідне законодавство набуло чинності 1998 року. Охоплення нагромаджувальною пенсійною системою працівників, котрі тільки починають працювати, є обов'язковим.

1999 року в Польщі працівникам у віці від 30 до 50 років надали можливість добровільно вирішити, чи направляти п'яту частину своїх загальних пенсійних внесків (7,2 відсотка фонду заробітної плати) новоствореним недержавним пенсійним фондам. Працівники у віці до 30 років автоматично стали учасниками нової пенсійної системи другого рівня. Зараз багаторівневою пенсійною системою у Польщі охоплено понад вісім мільйонів осіб.

У Латвії 2000 року запроваджено другий рівень з відносно меншим обсягом відрахувань - два відсотки фонду заробітної плати. А в Хорватії другий рівень (п'ять відсотків фонду заробітної плати) почне функціонувати з 1 січня 2002 року.

У деяких країнах другий рівень пенсійного забезпечення знаходиться у стадії впровадження або така можливість обговорюється. В Болгарії та колишній югославській республіці Македонія ухвалено закони щодо введення другого рівня в перспективі, але фактичне запровадження цього рівня і розмір внесків до нього залежатимуть від економічного розвитку країни.

Питання про можливість запровадження нагромаджувальної пенсійної системи активно обговорюється також в Естонії, Литві та Словаччині. В Румунії урядова робоча група, яка розробляє законопроект про введення другого рівня пенсійного забезпечення, запропонувала направляти до другого рівня 10 відсотків загального пенсійного внеску. А уряд Росії оприлюднив план реформи, котрий передбачає невеликий відсоток відрахувань до другого рівня пенсійного забезпечення [14].

У третьому рівні беруть участь особи, котрі бажають на пенсію достроково або після виходу на пенсію мати рівень пенсійного забезпечення вищий, ніж той, що можна отримати за рахунок обов'язкових страхових внесків на соціальне забезпечення. Другий рівень має неоднозначний характер. З точки зору методу фінансування пенсій другий рівень, як і третій, є нагромаджувальний. З точки зору виконуваних соціальних функцій він, як і перший, є обов'язковий і фінансується в рамках єдиної ставки страхових внесків на соціальне забезпечення. Хоча другий рівень має ознаки приватної власності, він є часткою загальної системи державного соціального забезпечення.

Третій рівень є повністю приватним, добровільним та грунтується на приватних (недержавних) пенсійних фондах, з якими громадяни за власним бажанням укладають пенсійні контракти. Внески до таких пенсійних фондів можуть робитися як за рахунок працівників, так і за рахунок їхніх роботодавців, або й тих, й інших одночасно. Особливо велику увагу приватні пенсійні фонди мають в Угорщині, Чехії та Польщі. Але й в інших країнах дедалі більша частина населення робить заощадження на старість саме в недержавних інституціях.

Але як і в другому, так і в третьому рівні за державою залишається важлива функція контролю та нагляду за діяльністю у сфері пенсійного забезпечення [6, 26].

Запровадження багаторівневих пенсійних систем посилює відчуття особистої відповідальності працівників за свій майбутній рівень добробуту після виходу на пенсію. Бо у більшості випадків системи другого рівня покладають на працівників функцію вибору інвестиційного менеджера, який управлятиме інвестуванням їхніх пенсійних внесків у рамках фондованої схеми. Працівники, по-перше, самі вибирають той чи інший пенсійний фонд, а по-друге, впливають на рішення пенсійного фонду щодо укладення контракту з тим чи іншим інвестиційним менеджером.

Наслідки пенсійної реформи особливо важливі для молодих працівників, адже вони можуть дозволити їм отримати постійні пенсії в майбутньому, незважаючи на демографічні проблеми країни.

Звісно, Україна може обрати власний шлях пенсійної реформи, але варто оцінити й врахувати досвід інших країн.

Розділ II. Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Основні положення

Президентом Віктором Януковичем було підписано закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" був прийнятий Верховною радою 8 липня цього року за ініціативи Кабінету міністрів України. За прийняття зазначеного закону проголосували 248 народних депутатів України.

Крім терміну набуття чинності, 1 жовтня 2011, Рада уточнила в законі ще 3 положення.

1. Зокрема, парламент вилучив з нього норму про проведення з 1 січня 2012 року перерахунку пенсій із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2006-2008 роки із застосуванням такого показника за 2009 рік.

2. Також Рада уточнила, що чоловіки, котрі досягли 62-річного віку і які перебувають на державній, дипломатичній службі чи службі в органах місцевого самоврядування, які отримали на день набуття законом чинності право працювати на займаних посадах після досягнення ними пенсійного віку, зберігають це право.

3. Парламент також вилучив із закону норму, за якою Пенсійний фонд належав до фінансових установ, зберігши за ним статус органу виконавчої влади [1].

Як повідомлялося раніше, 8 липня Рада прийняла закон про пенсійну реформу, підвищивши пенсійний вік для жінок з 55 до 60 років зі щорічним збільшенням його на 6 місяців, починаючи з 1 вересня.

Попри всі заперечення, в Україні розпочинається поетапне підвищення пенсійного віку для жінок. «Щастя» вийти на пенсію в перехідний період «усміхнеться» нашим співвітчизницям 1956-1961 років народження.

Закон каже, що до досягнення загальновстановленого пенсійного віку право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження й старші.

Звичайно ж, у вас виникло запитання, чому жінка, яка, приміром, народилася 2 квітня 1957 року і мала вийти на пенсію в травні 2012-го, завдяки реформі вийде на пенсію вже в 56 років, тобто в травні 2013-го. Яким чином за шість місяців і два дні після запровадження реформи «намалювався» додатковий рік, коли нам обіцяли зовсім інше: на півроку за рік...

Насправді ж, завдяки «хитрій таблиці», підвищення відбуватиметься зі швидкістю «двічі по півроку за рік». Пігулку спробували підсолодити. Жінкам, які народилися до 31 грудня 1961 року, розмір обчисленої за формулою пенсії підвищується на 2,5% за кожних шість місяців більш пізнього виходу в період із 55 до 60 років.

На жаль, це менше, ніж дуже економні стимули для більш пізнього виходу на пенсію, передбачені законом із 60 років (як для чоловіків, так і для жінок): по 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу при відстроченні виходу в межах 60 місяців і 0,75% -- якщо відстрочення становило понад 60 місяців [11, 18].

До 1 січня 2015 року за жінками зберігається право виходу на пенсію в 55 років. Але за двох умов -- за наявності не менш як 30 років страхового стажу та обов'язкового звільнення з роботи. До того ж у цьому випадку розмір їхньої пенсії знижується на 0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Законом запроваджується максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) -- на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних. Ця норма стосуватиметься тільки тих, кому пенсії призначатимуть після набрання чинності законом, тобто після 1 жовтня ц.р.

Отже, тепер у країні будуть привілейовані пенсіонери вже не тільки залежно від того, за яким законом -- загальним чи спеціальним -- їм призначили пенсію, а й від дати звернення за пенсією.

З 01.10.2011 року 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних становитимуть 784 грн х 10 = 7840 грн.

З 01.12.2011-го -- 800 грн x 10 = 8000 грн.

Згідно з проектом Закону «Про Державний бюджет України на 2012 рік», наступного року прожитковий мінімум для непрацездатних змінюватимуть п'ять разів. І якщо на 1 січня 2012-го він становитиме 822 грн, то на 1 грудня 2012 року -- 884 грн.

Однак є 164 випадки, коли пенсії понад 10 тис. грн призначені на загальних підставах, тобто за законом про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Забігаючи наперед, скажемо, що, згідно із законом, пенсії, що перевищують 10 мінімумів для непрацездатних, виплачуватимуться без індексацій і підвищень доти, доки їх розмір не зрівняється з максимальним, який, у свою чергу, потроху зростатиме. Або доти, доки не скаже своє вагоме слово Конституційний суд.

Законом уніфікуються правила щодо пенсій, які призначаються достроково у зв'язку зі звільненням (за скороченням штатів, станом здоров'я). Право на дострокову пенсію -- і для пільговиків, і для непільговиків -- гарантується лише звільненим за півтора року до досягнення ними нового пенсійного віку. І тільки за наявності нового розміру страхового стажу -- 30/35 років.

Слід мати на увазі, що, згідно із законом, виплата дострокових пенсій припиняється до досягнення пенсійного віку, якщо людина знову влаштувалася на роботу [17].

2.1 Звичайні пенсії

Ціла низка змін торкнеться як порядку призначення, так і порядку перерахунку. Базовими при розрахунках розміру пенсії стають дані системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб: враховуватимуть заробітну плату (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.

Дані про заробітки до 2000 року (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року), причому обов'язково підтверджені первинними довідками, тепер можуть враховуватися лише у двох випадках. Перший -- за бажанням майбутнього пенсіонера (ця норма діє до 1 січня 2016 року). Другий -- якщо після 2000 року майбутній пенсіонер заробив менше 60 місяців страхового стажу.

З 1 січня 2012 року при обчисленні розміру майбутньої пенсії застосовуватимуть показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії. А не за один, як це відбувається нині та відбуватиметься до кінця 2011 року.

Тобто в 2012-му застосовуватимуть показник середньої зарплати за 2009-й, 2010-й та 2011 роки.

Перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних здійснюватиметься тільки непрацюючим пенсіонерам. Тим, хто працює, перерахунок пенсії зроблять лише після звільнення з роботи -- за тим прожитковим мінімумом для непрацездатних, який діятиме на дату звільнення.

Взагалі тема перерахунків містить чимало новел. Як ми вже казали, пенсіонер, який зараз працює, відпрацювавши чергові 24 місяці, може звернутися в Пенсійний фонд за перерахунком пенсії за стажем. Такого перерахунку не треба боятися: до пенсіонера, який оформив пенсію до 1 жовтня ц.р. і не змінював після 1 жовтня місця роботи, не може бути застосована нова норма страхового стажу чи новий пенсійний вік.

Ще одне нововведення стосується пенсій працівників бюджетної сфери. Традиційно вважається, що йдеться про вчителів і лікарів, але в пунктах «е»--«ж» статті 55 закону про пенсійне забезпечення, на які йде посилання в законі, фігурують і спортсмени, й артисти, і деякі інші категорії. Згідно із Законом, їм належить грошова допомога в розмірі десяти призначених пенсій, якщо вони: а) працювали в установах державної або комунальної форми власності; б) раніше не одержували жодного з видів пенсії; в) мають страховий стаж 30/35 років на таких посадах [19].

Виплата грошової допомоги передбачена за рахунок Держбюджету, і її порядок визначатиметься постановою Кабміну. Імовірно, у цій же постанові нам пояснять, що це за звір такий -- «призначена пенсія».

Як відомо, крім пенсій за віком, закон про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулює ще й пенсії по інвалідності та по втраті годувальника. Тут також є зміни.

Наприклад, переглянуто страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності. Для інвалідів першої групи його знизили порівняно з нині чинним законом у молодому віці та підвищили -- у зрілому. Так, 25-річному інвалідові для призначення пенсії тепер достатньо одного року стажу, а 54 -- 59-річним -- десяти років (раніше була «вилка» з двох до п'яти років).

2.2 Спеціальні пенсії

Головне нововведення -- поетапне підвищення пенсійного віку для чоловіків-спецпенсіонерів до 62 років. Але, на відміну від «загального» підвищення пенсійного віку для жінок, воно стартує не за тиждень, а лише з січня 2013 року. І з кроком «на півроку за рік».

У 60 років вийдуть на пенсію ті, хто народився по 31 грудня 1952 року включно;

у 60 років 6 місяців -- …з 1 січня 1953-го по 31 грудня 1953-го;

у 61 рік -- …з 1 січня 1954-го по 31 грудня 1954-го;

у 61 рік 6 місяців -- хто народився з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. У 62 роки -- усі, хто молодше.

Тобто з 1 січня 2013-го чоловіки-держслужбовці будуть виходити на пенсію в 60 років і 6 місяців.

Нововведення стосується держслужбовців і прирівняних до них категорій: народних депутатів, працівників прокуратури, суду та Нацбанку, митників, науковців, журналістів державних і комунальних ЗМІ.

Інститут продовження перебування на держслужбі скасовується. Однак ті держслужбовці та працівники органів місцевого самоврядування, яким уже зараз 62 роки та щодо яких було прийняте рішення про продовження строку перебування на держслужбі до 65 років ще до набрання чинності Законом, зможуть допрацювати до 65. Таке рішення, аби уникнути колапсу держслужби в країні, прийняла Верховна Рада 6 вересня. Розмір спеціальної пенсії скорочується з нинішніх 90 до 80% від заробітної плати.

За аналогією із законом про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування змінюються норми, які регулюють призначення пенсій науковцям. Принаймні за двома пунктами. А саме:

-- при виході на пенсію науковців враховуватимуть заробітну плату (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року;

-- дані про заробітки до 2000 року (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу поспіль до 1 липня 2000 року), причому обов'язково підтверджені первинними довідками, тепер можуть враховуватися лише у двох випадках. Перший -- за бажанням майбутнього пенсіонера (ця норма діє до 1 січня 2016 року). Другий -- якщо після 2000 року майбутній пенсіонер заробив менше 60 місяців страхового стажу.

Новим працюючим спецпенсіонерам пенсію виплачуватимуть у розмірі звичайної, тобто за законом про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Ця норма поширюється на держслужбовців, науковців, депутатів, працівників прокуратури та суду, органів місцевого самоврядування, журналістів. Але тільки на тих, кому пенсію призначено після 1 жовтня ц.р., або тих, хто змінив після цієї дати місце роботи. Після звільнення з роботи пенсію виплачуватимуть у розмірі, передбаченому спеціальним законом.

Достроково (як чорнобильцям, учасникам бойових дій та ін.) спецпенсія не виплачується -- треба чекати загальновстановленого пенсійного віку. Ця норма стосується держслужбовців, науковців, депутатів, працівників прокуратури та суду, органів місцевого самоврядування, журналістів [9,4].

Із 20 до 25 років підвищується вислуга для призначення пенсії військовослужбовцям, працівникам органів МВС, МНС, СБУ та інших силових структур, звільнених зі служби. При цьому запроваджується календарне обчислення вислуги. Щорічно вислуга зростатиме на шість місяців. І якщо звільненому до 30 вересня 2011 року військовослужбовцеві на день звільнення достатньо мати не менш як 20 років вислуги, то з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012-го -- 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012-го по 30 вересня 2013-го -- 21 календарний рік і більше, і т.д., аж до 1 жовтня 2020 року. Після цієї дати розмір вислуги має становити 25 і більше календарних років.

Виняток -- військовослужбовці льотного складу та плавскладу підводних човнів. Вони, як і раніше, виходитимуть на пенсію незалежно від віку за наявності на день звільнення вислуги в 20 років і більше.

Власне кажучи, цим зміни для військовослужбовців і прирівняних до них категорій і вичерпуються. Зберігаються:

-- нинішній порядок, за якого за 20 років вислуги (з урахуванням пільгового обчислення) призначають 50% заробітної плати (55% -- для тих, хто вийшов у відставку) і 3% за кожний рік вислуги понад 20 років;

-- порядок виплати грошової допомоги при звільненні;

-- діючий механізм виплати пенсії працюючим пенсіонерам: у повному розмірі незалежно від заробітної плати [20].

Із 20 до 25 років підвищується вислуга для прокурорів. На день звернення за призначенням пенсії, незалежно від віку, вислуга має становити не менше:

- по 30 вересня 2011 року -- 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року -- 20 років і 6 місяців, у тому числі стажу роботи… не менше 10 років 6 місяців; і т.д., по шість місяців збільшення за рік, аж до 1 жовтня 2020-го. Починаючи з цієї дати для призначення пенсії буде потрібно 25 років вислуги, у тому числі не менше 15 років стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури.

2.3 Накопичувальна система, її осучаснення

Чимало місця в тексті закону відведено питанням другого (обов'язкового накопичувального) рівня пенсійної системи. Але це зовсім не означає, що Україна вже на порозі його запровадження. Тема обов'язкової накопичувальної системи обіцяє стати не менш «довгограючою», ніж сама пенсійна реформа.

Якщо коротко, то головні меседжі від часу першого читання закону залишилися незмінними. Впроваджувати обов'язкову накопичувальну систему в Україні планується з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Чи це буде 2013-й, чи 2014-й -- питання залишається відкритим.

Учасниками накопичувальної системи стануть ті, кому на момент її запуску виповниться не більше 35 років. Починати платити будуть із 2% від заробітку з наступним збільшенням страхового внеску до 7%. Адміністрування впродовж перших двох років здійснюватимуть через Пенсійний фонд, а потім -- через недержавні пенсійні фонди на вибір учасників.

Загалом, у само му законі -- нічого принципово нового. Новини щодо обов'язкової накопичувальної, як неодноразово заявляв віце-прем'єр -- міністр соціальної політики С.Тігіпко, слід чекати ближче до зими.

А от текст проекту держбюджету на 2012 рік, оприлюднений минулого тижня, дає непогану поживу для роздумів. Як бачимо із пояснювальної записки (с. 103--104), дефіцит коштів Пенсійного фонду становитиме наступного року 2,2 млрд грн і знизиться проти плану поточного року на 87,6%. Однак урядові для виконання пенсійних і соціальних зобов'язань, які згідно із законами фінансуються за рахунок Держбюджету, необхідно буде виділити дуже солідну суму -- 46,1 млрд грн Тобто з урахуванням згаданих вище 2,2 млрд на покриття дефіциту Пенсійного фонду -- 48,3 млрд грн.

Це свідчить про те, що, попри записані в законі реально більш жорсткі правила пенсійного страхування, фінансова ситуація в середньостроковій перспективі залишається складною.

Зараз дуже болюча тема -- осучаснення пенсій. Як відомо, поправка №40, яка передбачала перерахунок пенсій за заробітком 2009 року й «тягнула» десь на 50 млрд грн на рік додатково(!), останньої миті, 6 вересня, була вилучена з проголосованого закону.

Сталося це за формальною ознакою -- невідповідності вже існуючим законодавчим нормам. Проте очевидно, що насправді проблема -- у величезних додаткових коштах, яких взяти просто нізвідки. Ні Держбюджету, ні Пенсійному фонду [21].

Крім того, за великим рахунком, запропонований механізм осучаснення -- не найкращий вихід. Проблема загострюватиметься й надалі, з періодичністю в три-чотири роки, допоки не буде розроблено, закріплено законодавчо та запроваджено адекватну систему індексації пенсій.

Тим часом питання осучаснення пенсій з порядку денного не знімається. Віце-прем'єр С.Тігіпко вже заявляв, що нині опрацьовується варіант, у результаті якого пенсіонери одержать у середньому по 100 грн «добавки». Однак від середньої цифри радості небагато. Адже скільки додатково одержить рядовий пенсіонер, і чи не призведе чергове втручання в норми пенсійного законодавства до ще більших диспропорцій і соціальної напруженості, сказати поки що не береться ніхто.

Одне достеменно відомо: 2012-й -- це рік не тільки європейського футбольного чемпіонату, а й парламентських виборів в Україні. А пенсія й вибори завжди тісно пов'язані. Інакше хто ж «правильно» голосуватиме?

2.4 Причини проведення реформи

Необхідність проведення пенсійної реформи спричинена такими факторами, як демографічна й економічна ситуація в Україні, загальносвітові тенденції.

Зокрема, в Україні, як і в усьому світі, тривають процеси старіння населення, при цьому пенсійний вік в Україні - один із найнижчих у світі.

Наприклад, у Німеччині й Сполучених Штатах і жінки, і чоловіки виходять на пенсію у 67 років, в Естонії, Латвії, Канаді - у 65 років відповідно). Україна має вкрай незадовільне співвідношення тих, хто працює, і пенсіонерів. Сьогодні на 100 працівників припадає 88 пенсіонерів, але через 15 років один працівник утримуватиме одного пенсіонера. Якщо нічого не змінювати, якщо не піднімати пенсійний вік, дефіцит пенсійної системи зростатиме, почнуться затримки з виплатами, що остаточно розбалансує солідарну пенсійну систему. (У 2009 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду України становив 30 млрд грн, у 2010-му - 26,6 млрд грн, у 2011-му, за умови відсутності реформ, становитиме 20 млрд грн.

Дефіцит коштів пенсійної системи покривають за рахунок державного бюджету, тобто бюджетні кошти не інвестують в економіку, не використовують на підтримку медичної, освітньої чи соціальної сфери. Для українського суспільства це відчутна втрата [15].

Розділ III. Проблеми та перспективи пенсійної реформи

3.1 Очікувані результати пенсійної реформи, згідно Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»

Закон зводиться до двох основних речей - збільшення пенсійного віку й збільшення трудового стажу для виходу на пенсію. Його арифметика дуже проста й дуже цинічна: з одного боку, люди працюватимуть довше, а тому більше вкладуть у ПФ; з іншого - до пенсії доживе менше людей, а тому Пенсійний фонд витрачатиме менше коштів. При цьому уряд лукаво посилається на досвід європейських країн, які зараз теж піднімають вік виходу на пенсію для своїх громадян.

Нагадаємо, що згідно з дослідженнями USAID дедалі більше європейських країн приходить до збільшення пенсійного віку. Так, у Франції введено систему «автоматичного» пенсійного віку, коли у громадянина є право працювати до 70 років. В Іспанії схвалено план поступового підвищення пенсійного віку з 65 до 67 років, починаючи з 2013 р. У Фінляндії затверджено стратегію уряду поступово підвищити визначений законом пенсійний вік до 65 років за 12 років, починаючи з 2011 [17].

Але в Європі це вже останній крок пенсійної реформи! Перед тим вони зробили дуже багато інших, вкрай необхідних і дуже ефективних кроків, які дозволяли багато років не підвищувати пенсійний вік.

Можна виділити чотири основні, дуже прості моменти, які Україна повинна була б перейняти з досвіду європейських країн перед тим, як піднімати пенсійний вік.

1. Країни ЄС давним-давно вирішили проблему легалізації заробітних плат. В Україні податки, які йдуть до Пенсійного фонду, сплачуються максимум із половини фонду зарплати. За грубими підрахунками, якщо легалізувати всю зарплату в нашій державі, то надходження до ПФ могли б подвоїтися. Це взагалі могло б зняти питання необхідності збільшення пенсійного віку як таке. Втім, Україна навіть не робить спроб рухатися в цьому напрямку.

2. Другий крок, який зробили європейські держави, - збільшення розмірів середньої заробітної плати. У випадку збільшення середньої зарплати в Україні, а для цього є всі підстави, можна всерйоз розраховувати на ще одну хвилю значних поступлень до ПФ.

3. В Європі вирішена проблема легального уникнення сплати податків шляхом "співпраці", назвемо це так, з офшорами. В Україні до цього часу діє практика, коли абсолютно легально можна не сплачувати податки з мільярдних доходів. А тільки уявіть собі, які могли б бути надходження до бюджету й до ПФ.

Особливо цинічно виглядало, коли 15 червня 2011 року провладна більшість у Верховній Раді відмовилася включити до порядку денного законопроект 8498, яким пропонувалося денонсувати угоду з урядом Кіпру про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна. А вже наступного дня, 16 червня, більшість проголосувала за так звану пенсійну реформу у першому читанні.

4. Ще один суттєвий момент, який міг би дати моральне право збільшувати пенсійний вік - проведення реформи системи охорони здоров'я, яку в Україні годі й порівнювати з європейською. Країни ЄС реалізували реформу охорони здоров'я, після чого банально збільшився середній вік життя людей, не лише пенсіонерів. В Україні про реформу охорони здоров'я поки що тільки говорять, та й то не дуже багато. Тому зростання середнього віку нам поки що, на жаль, не загрожує [8, 115].

3.2 Наслідки реформи пенсійної системи

Пенсійна реформа "по-українськи" вже найближчим часом призведе до збільшення безробіття та соціальної напруги в суспільстві.

Найперше постраждають молоді люди, які сьогодні закінчують вищі навчальні заклади. Їм просто неможливо буде знайти перше робоче місце. Ті робочі місця, на які могли б прийти молоді та енергійні працівники, будуть зайняті людьми старшого й похилого віку. Замість притоку молодої крові будемо бачити старі кадри, які просто досиджуватимуть на своїй роботі.

Непереливки буде й людям старшого віку, які шукають роботу. Їм і сьогодні важко знайти місце праці і допрацювати до пенсії. А що буде після прийняття так званої пенсійної реформи? Вони просто будуть кинуті напризволяще.

Тому в результаті так звана пенсійна реформа призведе до ще одного, можливо, основного негативного наслідку. Найбільш активні, амбітні та розумні люди не захочуть роками чекати на роботу в Україні без будь-якої гарантії на її отримання - і просто виїжджатимуть до інших країн. Це прямі й Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Внаслідок здійснення реформи буде впроваджено багаторівневу пенсійну систему, побудовану на засадах соціальної справедливості, солідарності поколінь та соціального страхування. Це розширить можливості для підвищення добробуту людей похилого віку та зміцнення потенціалу економічного зростання.

Створення адекватної ринковій економіці пенсійної системи підвищить рівень відповідальності громадян за свою долю, спонукає їх залишати частину зароблених коштів на старість, допоможе подолати патерналістські настрої та очікування, швидше адаптуватися до нових умов життя [11,22].

Здійснення пенсійної реформи дасть змогу подолати бідність серед людей похилого віку, які все життя добросовісно працювали і створювали національне багатство.

Багаторівнева пенсійна система - це шлях до поступового зближення співвідношення між середніми розмірами пенсій і заробітної плати - з 34 до 65%. Будуть усунуті чинники соціальної несправедливості, перерозподілу коштів Пенсійного фонду на користь пільгових категорій. Доходи пенсіонерів перевищать прожитковий мінімум.

Пенсійна реформа адресується не тільки старшим поколінням, але й молоді, яка набуває завдяки цьому впевненості у своєму майбутньому.

Реформована пенсійна система стане потужним джерелом довготривалих інвестицій в економіку країни. Протягом 10 років їх обсяги можуть досягти близько 25 млрд. гривень. Це сприятиме розширенню зайнятості, зростанню доходів громадян та зміцненню фінансової бази пенсійної системи.

Подальше блокування пенсійної реформи мало б надзвичайно негативні наслідки для держави і людей, законсервувало б неприпустимо низький рівень пенсійного забезпечення. Спроби підвищити пенсії до рівня 50 - 60% заробітної плати без здійснення пенсійної реформи і запровадження багаторівневої пенсійної системи тільки шляхом збільшення нарахувань на фонд оплати праці до 60 - 70% будуть непосильним тягарем для економіки.

Насамперед, зайняте населення буде зацікавлене у власному матеріальному забезпеченні на старість чи на випадок раптової непрацездатності. Крім того, як вже зазначалося, внаслідок зменшення податкового тиску велика кількість підприємств вийде з "тіні", що в свою чергу обумовить зростання надходжень до солідарної пенсійної системи. Звичайно, як і будь-що нове, реформа викличе певне незадоволення, оскільки тимчасово буде обмежено розмір пенсій працюючим пенсіонерам та зменшиться кількість пільгових пенсій.

На мою думку, впровадження пенсійної реформи є однією з найважчих процедур. Це доволі тривалий процес, і необхідно буде мінімум 10, а те й 20 років, щоб перейти від державного монополізму до повноцінного функціонування пенсійних фондів. Цей процес не буде простим, а для багатьох він буде дуже болісним, але життєво необхідним.

Висновки

Впровадження сучасної трирівневої пенсійної системи дасть змогу гідно забезпечити старість людям, які все життя працювали, сплачували податки, а тепер лише бажають бути забезпечені державою, на яку вони трудились кілька десятиліть, і дати надію в майбутньому сучасному поколінню. Усе так і мало б бути, але не в нашій країні.

Потрібна накопичувальна система. Щоб перейти до накопичувальної системи, необхідно здійснити комплексну роботу економічного блоку уряду і соціального блоку. Передбачити інструменти фінансової диверсифікації пенсійних внесків, забезпечити збереження вкладів населення. Без розвитку цих фінансових інструментів, без розвитку фондового ринку, який у нас, на жаль, поки ще не розвинений, це неможливо. Адже світова практика доводить, що ресурси накопичувальної пенсійної системи є серйозним варіантом стимулювання економіки в цілому. Шкода, що чиновники не бачать цього. Все частіше виникає думка у людей : «я не вірю, що моя держава зможе мене забезпечити». І їх можна зрозуміти, адже якщо глянути на наших пенсіонерів та пенсіонерів європейських країн, то хочеться задати запитання: «чому я народився в Україні?». Якщо європейські дідусі і бабусі , дочекавшись пенсії, відправляються в кругосвітні подорожі, то наші пенсіонери, дочекавшись пенсіїї, відправляються на ринок, і не з бажанням тратити гроші, а з надією щось продати, аби добавити до “смішної” суми.