Сутність недержавної пенсійної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

35

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність недержавної пенсійної системи

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України

1.1 Сутність недержавних пенсійних фондів та їх роль в економіці

1.2 Законодавчі основи функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні

1.3 Організація діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України

РОЗДІЛ 2. Оцінка діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України

2.1 Динаміка розвитку недержавного пенсійного забезпечення на фінансовому ринку України

2.2 Аналіз управління активами недержавних пенсійних фондів України

2.3 Порівняння діяльності на фінансових ринках українських і зарубіжних недержавних пенсійних фондів

РОЗДІЛ 3. Основні напрями підвищення ефективності недержавних пенсійних фондів

3.1 Зарубіжний досвід функціонування недержавного пенсійного забезпечення і можливості його використання в Україні

3.2 Заходи спрямовані на покращення рівня розвитку дяльності недержавних пенсійних фондів в Україні

3.3 Пропозиції щодо удосконалення,законодавства, яке регулює діяльність недержавних пенсійних фондів в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

недержавний пенсійний фонд

Процес старіння населення та зростання частки осіб пенсійного віку посилило соціальне та фінансове навантаження на працююче населення країни і стало причиною підвищеної уваги сучасного суспільства до розвитку системи недержавних пенсійних фондів. Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає створення нового потужного механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальних стандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів для прискореного розвитку національної економіки.

Тому роль недержавних пенсійних фондів в Україні є надзвичайно важливим напрямом досліджень на фінансовому ринку. Рівень розвитку недержавного пенсійного забезпечення є показником економічного та соціального становища населення країни.

Недержавна пенсійна система, а в свою чергу недержавні пенсійні фонди, відіграє надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення. Вона є безпечним, а у більшості випадків і пільговим, засобом забезпечення гідного рівня життя після виходу на пенсію. Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи, полягає у тому, що являє собою джерело довготермінових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни.

Дана тема є досить актуальною темою сьогодення , адже враховуючи сучасне економічне становище нашої країни потрібно зазначити , що фінансова криза зачіпає всі ланки суспільного життя , зокрема недержавну пенсійну систему , а в свою чергу недержавні пенсійні фонди.

У вітчизняній економічній науці проблема недержавного пенсійного страхування практично не висвітлювалася. Першими серед країн, де найбільшого розвитку набули розробки у сфері недержавного пенсійного забезпечення, є Росія і Казахстан. Це праці таких науковців, як В.В. Басов, ОТ. Морозов, А.З. Астапович, В. Воскобойников, Д. Леонов, Д. Снелбекер, Д. Хігінс, Є. Берковіц, Є. Кассалоу, Є. Ролкер, К. Кларк, Л. Макклеменс. Серед українських вчених та практиків над цією проблематикою активно працюють О.В. Гаряча, В.В. Гордієнко, Б.О. Зайчук, В.І. Кравченко, М.В. Лазебна, Л. Позднякова, О. Ткач, О. Мозговий та інші. Вчені аналізують нормативно-правову базу створення недержавних пенсійних фондів, механізм їх функціонування, досліджують зарубіжний досвід роботи недержавних пенсійних фондів. Утім, на сьогодні залишаються невирішеними ціла низка питань щодо забезпечення ефективності діяльності НПФ зокрема й розвитку фінансового ринку в цілому. Також досі актуальною є розробка комплексу заходів щодо подальшого розвитку даного сегмента фінансового ринку для стимулювання зростання числа учасників та обсягів пенсійних накопичень.

Дослідження зарубіжних авторів, в яких детально аналізуються питання формування систем соціального захисту та приватних додаткових механізмів пенсійного забезпечення, розраховані на умови розвинених економічних систем, які не задовольняють вимоги сучасного українського економічного середовища і тому вимагають додаткового аналізу та коригування основних положень. Праці вітчизняних вчених в основному представлені у засобах періодичних видань і не дають цілісної картини управління недержавними пенсійними фондами, фрагментарно розглядаючи окремі їх особливості чи етапи розвитку. Крім того, трансформаційні процеси, що відбуваються в нашій країні, потребують подальшого вивчення та дослідження механізму функціонування недержавних пенсійних фондів, з детальним розглядом їх економічної сутності та аналізу специфіки діяльності, обґрунтування можливих змін системи управління та формування нових теоретичних концепцій для їх подальшої апробації.

Метою даної дипломної роботи є наукове обґрунтування ролі недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку, виявлення особливостей його функціонування в країнах світу та розробка рекомендацій щодо шляхів покращення їх подальшого розвитку.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

- дослідити основні теоретичні основи діяльності недержавних пенсійних фондів,обґрунтувати їх сутність в економіці та законодавчі основи функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні ;

- обґрунтувати організацію діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України;

- дати оцінку діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України;

- порівняти діяльність на фінансових ринках українських і зарубіжних недержавних пенсійних фондів;

- проаналізувати управління активами НПФ;

- розглянути зарубіжний досвід функціонування недержавного пенсійного забезпечення і можливості його використання в Україні;

- розробити заходи спрямовані на покращення рівня розвитку діяльності недержавних пенсійних фондів .

Об'єктом досліджень виступають недержавні пенсійні фонди.

Предметом дослідження є роль та ефективність розвитку недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України.

В ході дослідження даної теми були використані кілька груп методів: загальнонаукові методи, що й стали методологічною основою даної роботи, а саме:

1)спостереження і узагальнення (для виявлення особливостей недержавних пенсійних фондів та їх сутності в економіці);

2)аналіз і синтез (для розкриття оцінки діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України, а також при розробці заходів ,спрямованих на покращення рівня розвитку НПФ);

3)методи експертної оцінки (для розробки основних напрямів підвищення ефективності недержавних пенсійних фондів);

Інформаційною базою дипломної роботи є законодавчі та нормативні акти, що регламентують діяльність недержавних пенсійних фондів, періодичні видання, офіційні статистичні матеріали, дані звітності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, статті з інтернет-сайтів.

Розділ 1. Теоретичні основи діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України

1.1 Сутність недержавних пенсійних фондів та їх роль в економіці

Недержавне пенсійне забезпечення (НПЗ) -- фінансовий продукт, метою якого є забезпечення високого рівня життя громадян у період їхнього пенсійного віку. НПЗ широко поширено в розвитих країнах світу і з 01.01.2004 року впроваджується в Україні відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» і законам про пільгове оподатковування цієї системи.[1]

Для того, щоб забезпечити людині достатній життєвий рівень після закінчення активної трудової діяльності, в Україні запроваджується сучасна трирівнева пенсійна система. Вона базується на трьох незалежних один від одного рівнях, два з яких - обов'язкові, а один - добровільний.

Перший рівень - це солідарна система, в якій усі кошти, що перераховуються підприємствами та застрахованими особами до Пенсійного фонду України, одразу ж виплачуються нинішнім пенсіонерам.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Частина обов'язкових пенсійних відрахувань буде спрямована на персональні рахунки громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в українську економіку, а інвестиційний дохід збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення. В цій системі можуть брати участь добровільно як фізичні особи, так і юридичні особи-роботодавці.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Необхідність упровадження системи НПЗ в Україні:

1.незбалансованість солідарної системи;

2.високий рівень демографічного навантаження на працездатне населення;

3.наявність пільг зі сплати внесків у солідарну систему загальнообов'язкового пенсійного страхування у значної частини працюючих;

4.низька заробітна плата;

5.дефіцит коштів на виплати пенсій, що здійснюються за рахунок державного бюджету;

6.поширення тіньової зайнятості і тіньових доходів;

7.масштабна трудова міграція;

8.обмеженість бюджетних ресурсів для рішення соціальних потреб і, як наслідок, - зменшення ролі держави в забезпеченні соціальних гарантій населення;

9.посилення мотивації людей до продуктивної праці, результат якої гарантує їм матеріальну забезпеченість після закінчення трудової діяльності.

Перший і другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Основне призначення недержавних пенсійних фондів - пенсійне забезпечення населення. В пенсійних системах країн Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, а віднедавна і країн південної Америки, Центральної і Східної Європи, Казахстану та інших пенсійні фонди займають вагоме місце, акумулюючи в собі активів у розмірі від декількох до більш як 50% ВВП і забезпечуючи значну частину пенсійних виплат.

Виконуючи функцію свою основну функцію в економіці, пенсійні фонди виконують також ряд інших. За поглядами різних вчених це:

1.збільшення рівня приватних заощаджень в економіці,

2.поглиблення фінансових ринків,

3.забезпечення економіки довгостроковими фінансовими ресурсами,

4.сприяння економічному зростанню.[4,с 67.]

Все це було аргументами Світового Банку у 90-х роках, коли останній пропагував розвиток пенсійних фондів, в які громадянами робляться обов'язкові внески, в рамках трьох-подушкової пенсійної системи. Після наукових дискусій офіційна опозиція Світового Банку дещо змінилася. Визнаючи роль пенсійних фондів в економічному розвитку країни, Світовий Банк визнає, що на даний момент цьому існує недостатньо емпіричних доказів . Варто зазначити, що здебільшого тут йдеться саме про недержавні пенсійні фонди, внески в які є обов'язковими згідно із законодавством.

Розглянемо детальніше кожну з цих функцій пенсійних фондів. Головний економіст ЄБРР, врахувавши свій власний досвід і праці вчених з усього світу, стверджує, що сукупні заощадження населення при впровадженні в країні обов'язкових пенсійних фондів за інших рівних умов зростуть лише в тому випадку, якщо у населення буде обмежений доступ до кредиту, яким воно змогло б компенсувати зменшене споживання. Разом з тим К. Нікель вказує на більш вагомий ефект впровадження пенсійних фондів, який вона назвала "ефектом знання". Справа в тому, що при впровадженні пенсійних фондів населення буде більш свідоме того, що потрібно заощаджувати на старість, і саме це може збільшити кількість приватних заощаджень в економіці .

З точки зору розвитку фінансових ринків багато економістів погодились на тому, що існує поріг розвитку останніх, нижче якого пенсійні фонди будуть нести ризики, пов'язані з недостатньою розвиненістю фінансових ринків, але вище якого розвиток фінансових ринків та обов'язкових пенсійних фондів буде взаємодоповнюючим. В останньому випадку пенсійні фонди також сприятимуть розвитку інших інституційних інвесторів, таких як страхові компанії та взаємні фонди .

Заощадження населення, що тримаються у пенсійних фондах, є довгостроковими, оскільки їх не дозволено забирати з фонду до досягнення певного віку. Таким чином, активи пенсійних фондів є джерелом довгострокових фінансових ресурсів для економіки країни. Чим більший обсяг активів пенсійних фондів, тим більше довгострокових ресурсів вони можуть надати економіці.

Що ж до останньої з перелічених нами функцій - сприяння економічному зростанню - Світовий Банк стверджує, що виконуючи три попередні функції, пенсійні фонди автоматично сприяють економічному зростанню країни .

Зазвичай основні ланки системи недержавного пенсійного забезпечення трактуються в такий спосіб:

1.вкладник -- юридична або фізична особа, яка є стороною пенсійного договору і перераховує пенсійні внески на користь призначених нею учасників;

2.пенсійний договір -- угода між фондом і вкладником фонду на користь учасника фонду, у чинність якого вкладник зобов'язується перераховувати пенсійні внески до фонду у встановлений термін і в певних розмірах, а фонд зобов'язується при настанні пенсійних підстав виплачувати учасникові встановлену пенсію;

3.учасник -- фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином або особою без громадянства, якому в чинність укладеного договору між вкладником і фондом повинні проводитися або проводяться пенсії. Учасник може бути вкладником на свою користь;

4.керуюча компанія -- комерційна організація у формі господарчого товариства, яка одержала у встановленому порядку необхідні дозволи (ліцензії) і здійснює управління пенсійними резервами фонду на підставі договору;

5.депозитарій -- професійний учасник ринку цінних паперів, який здійснює депозитарну діяльність, яка припускає надання послуг зі зберігання сертифікатів цінних паперів і (або) обліку і переходу прав на цінні папери. Депозитарієм може бути тільки юридична особа;

6.незалежний актуарій -- юридична особа або індивідуальний підприємець, який має дозвіл (ліцензії) і здійснює актуарне оцінювання прийнятих фондом зобов'язань перед вкладниками і учасниками, порядку формування пенсійних резервів, акумулювання пенсійних внесків і виплати недержавних пенсій і викупних сум.

Кожна ланка в системі недержавного пенсійного забезпечення виконує свої певні функції. Функції недержавних пенсійних фондів такі:

1.розробка умов недержавного пенсійного забезпечення учасників і висновок пенсійних договорів;

2.акумулювання пенсійних внесків;

3.ведення пенсійних рахунків, інформування вкладників і учасників про стан зазначених рахунків;

4.висновок договорів з керуючим (керуючими);

5.формування і розміщення самостійно або через керуючого (керуючих) власних коштів, включаючи пенсійні резерви;

6.ведення у встановленому порядку бухгалтерського обліку й актуарних розрахунків;

7.здійснення контролю за своєчасним і повним надходженням коштів до фонду;

8.надання контролюючим органам інформації про свою діяльність.[3, с.87]

Нарешті, слід визнати й той факт, що і держава зацікавлена в успішному розвиткові НПФ, позаяк саме через них розраховує залучити до економіки чималі інвестиційні ресурси. За прогнозами експертів, в Україні за перші 5-7 років фонди акумулюють близько 10 млрд грн. Тому й до законодавчого регулювання всіх відносин щодо недержавного пенсійного забезпечення, й до його податкового стимулювання, й до формування належного контролю за діяльністю НПФ державні органи підійшли більш ніж ретельно, уважно вивчивши накопичений досвід інших країн.

Система недержавних пенсійних фондів дасть можливість залучати і кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень їхніх працівників. Недержавне пенсійне забезпечення - це традиційна діяльність НПФ, розвинена в усьому світі, проте не дуже звична для нашої країни. Ви укладаєте пенсійний контракт з Фондом, сплачуєте внески в добровільному режимі, а по досягненню пенсійного віку отримуєте додаткову пенсію. Для кожного учасника НПФ відкриваються іменні рахунки, на яких обліковуються перераховані кошти у розмірах, що визначені в пенсійному контракті. Ви можете обрати будь-який варіант здійснення внесків. Щорічно Ваші пенсійні накопичення збільшуються за рахунок Ваших особистих додаткових внесків та за рахунок інвестиційного прибутку, який Фонд нараховує на пенсійні рахунки протягом усього терміну дії пенсійного контракту. Крім того, Ви самостійно обираєте періодичність виплати пенсії. Таким чином, учасник НПФ поряд з державною пенсією буде отримувати й додаткову недержавну пенсі.[8,с.162]

На практиці все дуже просто - працює принцип накопичення. Регулярні внески не тільки накопичуються, але й приносять щорічний прибуток за рахунок розміщення Фондом пенсійних коштів в різні цінні папери та інвестиційні проекти. В результаті на Вашому пенсійному рахунку накопичується суттєва сума, з якої Вам буде виплачуватись додаткова пенсія. Розмір пенсії у такій системі залежатиме від розміру страхових внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувались, та розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» встановлено жорсткі вимоги до процедури заснування недержавних пенсійних фондів. Окреслено і вимоги до банків-зберігачів, визначено їхні функції та межі відповідальності за цільове використання добровільних пенсійних заощаджень.[9,с.120]

Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески - сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу. [10,с.75-82]

Держава здійснює постійний нагляд за діяльністю НПФ та суб'єктів системи: діяльність НПФ, адміністраторів та страхових організацій контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, діяльність КУА та зберігачів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, діяльність зберігачів - Національний банк України.

Учасники НПФ можуть контролювати ефективність роботи фонду, отримуючи інформацію про стан своїх накопичень (в тому числі і про інвестиційний дохід), та при необхідності переводити свої кошти до іншого НПФ.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:

1.недержавні пенсійні фонди;

2.страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

3.банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

4.вкладники та учасники пенсійних фондів;

5.вкладники пенсійних депозитних рахунків;

6.фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування, довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

7.засновники пенсійних фондів;

8.роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів;

9.саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

10.органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

11.адміністратори пенсійних фондів;

12.компанії з управління активами;

13.зберігачі;

14.аудитори;

15.особи, які надають консультаційні та агентські послуги .[6,с.143]

Отже, ми розглянули роль, яку виконують пенсійні фонди для економіки в цілому та фінансових ринків зокрема. Разом з тим варто взяти до уваги, що вищенаведене стосується здебільшого обов'язкових пенсійних фондів, коли в Україні участь у пенсійних фондах є добровільною.Система добровільного недержавного пенсійного забезпечення є важливим моментом у загальному компенсаційному пакеті соціального забезпечення працівника поряд із заробітною платою, преміями, бонусами за період праці, медичним страхуванням тощо. Слід визнати й той факт, що і держава зацікавлена в успішному розвиткові НПФ, позаяк саме через них розраховує залучити до економіки чималі інвестиційні ресурси. За прогнозами експертів, в Україні за перші 5-7 років фонди акумулюють близько 10 млрд грн. Тому й до законодавчого регулювання всіх відносин щодо недержавного пенсійного забезпечення, й до його податкового стимулювання, й до формування належного контролю за діяльністю НПФ державні органи підійшли більш ніж ретельно, уважно вивчивши накопичений досвід інших країн.

1.2 Законодавчі основи функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні

В Україні діяльність НПФ отримала законодавче оформлення в червні 2003 року Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Згідно із цим законом НПФ - це юридична особа, створена відповідно до Закону, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

В Україні НПФ можуть бути відкритими, корпоративними та професійними.

Засновниками НПФ можуть бути:

1.відкритого пенсійного фонду - будь-які одна чи кілька юридичних осіб, крім тих, діяльність яких фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів;

2.корпоративного пенсійного фонду - юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців;

3.професійного пенсійного фонду - об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності.[2,с.125]

Вкладник та учасник НПФ можуть бути різними особами. Вкладник - це той, хто робить внески, а учасник - той, на чию користь робляться внески.

Учасниками НПФ можуть бути:

1)відкритого пенсійного фонду - фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи;

2)корпоративного пенсійного фонду - виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду;

3)професійного пенсійного фонду - виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.

Обов'язковими документами НПФ є статут, інвестиційна декларація (визначає інвестиційну політику НПФ) та пенсійна схема (документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників НПФ).

Внутрішніми органами управління НПФ є рада НПФ (здійснює контроль за поточною діяльністю НПФ і вирішує основні питання його роботи) та збори засновників НПФ. Для забезпечення діяльності НПФ використовуються на договірних засадах послуги таких осіб, діяльність яких підлягає ліцензуванню:

а) адміністратора;

б) зберігача (комерційний банк, який провадить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів);

в) компанії з управління активами (КУА) (юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами);

НПФ функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої Законом, забороняється. Як бачимо, НПФ не реалізує свою господарську компетенцію, тобто господарські права та обов'язки самостійно. Практично усі права та обов'язки фонду від імені фонду та в інтересах його учасників здійснюються адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем. Вони ж несуть відповідальність за невиконання зобов'язань НПФ. У цьому полягає так званий „трикутник сили”, який дозволяє максимально гарантувати збереження внесків учасників.Це показано в схемі функціонування НПФ.(Додаток 1)

Відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” НПФ не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за українським законодавством про банкрутство.

Усі витрати, пов'язані зі створенням НПФ і оплатою членів Ради НПФ несуть його засновники. Усі поточні витрати на підтримання діяльності НПФ (оплата послуг адміністратора, зберігача, КУА, комісії брокерам тощо) покриваються за рахунок активів самого фонду.[11,с.245]

Пенсійні внески НПФ може інвестувати в цінні папери (з певними якісними обмеженнями, такими як лістинг на біржі, певний інвестиційний рейтинг тощо) та інші класи активів, при чому існують кількісні обмеження напрямів інвестування. Перелік активів, доступних для інвестування, та їх кількісні обмеження наведений в Додатку 2.

Цінними паперами, в які мають право інвестувати НПФ, згідно із Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення", є:

1)цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами;

2)акції та облігації українських емітентів;

3)цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав;

4)облігації іноземних емітентів;

5)акції іноземних емітентів.

Разом з тим НПФ не мають права інвестувати в:

1.цінні папери, емітентами, яких є зберігач, особи, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор аудитор та особи, що надають консультаційні, агентські або рекламні послуги, з якими пенсійним фондом укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи, засновники пенсійного фонду (крім передбачених законом випадків);

2.цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування,

3.векселі;

4.похідні цінні папери.[5.с.616]

1.3 Організація діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України

Створення недержавного пенсійного фонду починається з прийняття рішення зборами засновників-юридичних осіб, яке оформлюється протоколом.

Наступним кроком засновників є розробка Статуту НПФ.

Статут пенсійного фонду має містити:

1) повне і скорочене найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження (юридичну адресу) ради фонду;

2) відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси);

3) порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;

4) порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

5) порядок укладання пенсійних контрактів;

6) права та обов'язки фонду і порядок їх реалізації, права й обов'язки засновників, роботодавців-платників, вкладників і учасників пенсійного фонду;

7) порядок формування порядку денного, скликання, проведення зборів засновників та їх компетенцію;

8) повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів;

9) умови набуття статусу учасника фонду;

10) умови сплати внесків до пенсійного фонду;

11) порядок використання пенсійних активів фонду;

12) види дозволених витрат, пов'язаних з діяльністю пенсійного фонду;

13) порядок організації персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду та звітності;

14) порядок ліквідації та реорганізації пенсійного фонду;

15) умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігана та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;

16) порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду;

17) порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду;

18) порядок виходу засновників пенсійного фонду;

19) інші положення, що не суперечать законодавству.[12,с.68]

Право на здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення фонд отримує з моменту його державної реєстрації в Держфінпослуг і одержання відповідного свідоцтва. Після державної реєстрації фонд може розпочинати діяльність з оформлення пенсійних контрактів та отримування пенсійних внесків за умов виконання таких вимог:

1. засновники НПФ зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду;

2. рада фонду має укласти договори з адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем пенсійного фонду.

Рада фонду є єдиним органом управління НПФ, яка здійснює контроль за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішує основні питання його діяльності . Рада фонду створюється у чисельності не менше п'яти осіб. Члени ради НПФ обираються на три роки з правом переобрання на наступний строк.

Отже, для організації функціонування НПФ, слід розробити такі обов'язкові документи:

-статут НПФ;

-пенсійні схеми як невід'ємний додаток до статуту;

-інвестиційну декларацію;

-типовий пенсійний контракт;

-договір з адміністратором;

-договір з компанією з управління активами;

- договір зі зберігачем;

-договір з інвестиційним консультантом.

Крім того, пенсійні схеми фонду та інвестиційну декларацію рада має зареєструвати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.[28,с.86]

Інвестиційна декларація -- документ, який визначає інвестиційну політику фонду. В ньому відображено основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами.

Пенсійна схема -- документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду.

Така схема має відображати:

- опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

- порядок визначення розміру пенсійних виплат;

-строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та порядок їх здійснення;

- порядок і строки сплати пенсійних внесків, у тому числі можливість їх зміни за умовами пенсійного контракту;

-умови та порядок участі у пенсійній схемі;

-права та обов'язки вкладника, учасника фонду за цією пенсійною схемою;

-інші умови, що не суперечать законодавству.[17,с.16]

Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем. Запровадження нових схем, а також внесення змін чи анулювання пенсійних схем можливе за умов:

1)якщо немає пенсійних контрактів, укладених за пенсійними схемами, що змінюються або анулюються;

2)отримання письмової згоди всіх вкладників фонду, з якими укладені пенсійні контракти за пенсійною схемою, яка змінюється.

Учасники недержавного пенсійного фонду -- фізичні особи, па користь яких сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і які мають право на одержання пенсійних виплат з такого фонду.

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.Вкладники недержавного пенсійного фонду -- особи, які здійснюють пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.

Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду. Вкладники фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, а також право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на шість місяців.

Функціонування недержавного пенсійного фонду обумовлює виконання обслуговуючими суб'єктами відповідних функцій .[18,с.111]

Адміністратор недержавного пенсійного фонду -- юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів.

Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути:

1.юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор);

2.юридична особа -- одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

3.компанія з управління активами.

Свою діяльність адміністратор здійснює винятково на підставі ліцензії Держфінпослуг.

Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду в письмовій формі. Адміністратор діє від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників. Він заповнює та подає до Держфінпослуг форми звітності, відповідно до Положення про подання адміністратором недержавного пенсійного фонду звітності з недержавного пенсійного забезпечення.Компанія з управління активами -- юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.[20,с.54]

Така ліцензія видається ДКЦПФР.

Управління активами пенсійного фонду здійснюється згідно з умовами договору про управління активами пенсійного фонду. Управління активами НПФ може здійснювати:

- компанія з управління активами (КУА);

- банк щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

- професійний адміністратор, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Ліцензія на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів видається особі за умови, що вона має оплачений грошовими коштами статутний капітал на день державної реєстрації, не менший ніж:

1) для компанії з управління активами -- сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ;

2) для професійного адміністратора -- сума, еквівалентна 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Компанія з управління активами, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів, зобов'язана підтримувати розмір власного капіталу на рівні, не меншому ніж сума, еквівалентна 200 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ, а особа, яка одержала таку ліцензію -на рівні не меншому ніж сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом НБУ.

Розмір винагороди особі, що здійснює управління активами пенсійного фонду, визначає рада фонду, він зазначається у договорі про управління активами пенсійного фонду.[19,с.123]

Договір про управління активами пенсійного фонду може включати зобов'язання особи, яка здійснює управління активами пенсійного фонду, щодо забезпечення мінімальної дохідності на рівні офіційного індексу інфляції.

Сума винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду визначається як відсоток чистої вартості активів пенсійного фонду, що перебувають в управлінні цієї особи. Винагорода виплачується в грошовій формі. Граничні розміри такої винагороди встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Зберігач пенсійного фонду -- банк, який провадить депозитарну діяльність зберігана цінних паперів.

Зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслуговування пенсійного фонду.

Банк-зберігач відкриває поточні рахунки пенсійного фонду та зберігає пенсійні активи фонду у вигляді цінних паперів та документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах. Усі операції з пенсійними активами пенсійного фонду здійснюються через зберігача.

Щоб виконувати функції зберігача пенсійного фонду, банк мас відповідати таким вимогам.

- мати ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;

- депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

- не бути пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду;

- не здійснювати управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

- не бути кредитором адміністратора або осіб, котрі здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Зберігач не може надавати послуги торговця цінними паперами (посередника) пенсійному фонду, з яким він уклав договір про обслуговування, протягом строку дії такого договору. Він також не може використовувати активи пенсійного фонду, які перебувають на рахунках цього фонду як кредитні ресурси.[14,с.213]

Заміна зберігача може здійснюватися:

- після закінчення строку дії відповідного договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем;

- у разі дострокового розірвання такого договору за ініціативою ради пенсійного фонду;

- у разі дострокового розірвання такого договору за ініціативою зберігача.

Дострокове розірвання договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем провадиться за ініціативою ради фонду у випадку:

1) анулювання Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку ліцензії на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

2) повідомлення органів державної влади про порушення зберігачем законодавства про недержавне пенсійне забезпечення;

3) порушення зберігачем умов договору про обслуговування пенсійного фонду;

4) порушення справи про банкрутство зберігача, прийняття рішення про його ліквідацію або введення щодо нього режиму санації.[31,с.78]

Виходячи з викладеного, можна дійти таких висновків та узагальнень: по-перше, недержавна пенсійна система відіграє надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення, вона є засобом гарантування гідного рівня життя після виходу на пенсію; по-друге, кошти недержавних пенсійних фондів є джерелом довготермінових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни; по-третє, для запровадження та належного функціонування накопичувальних рівнів пенсійної системи в Україні потрібно забезпечити формування і розвиток відповідної законодавчої та нормативно-правової бази,стимулювання вкладників для участі в системі накопичувального пенсійного забезпечення,сформувати додаткові механізми захисту пенсійних накопичень з метою захисту прав та інтересів вкладників й учасників, створити систему надійного інвестування пенсійних коштів, запровадити порядок складання звітності недержавними пенсійними фондами з метою забезпечення прозорості їхньої діяльності, створити систему моніторингу та аналізу діяльності суб'єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення, а також роботи з громадськістю щодо надання інформації про реформування у сфері недержавного пенсійного забезпечення та сформувати позитивний імідж діяльності цих небанківських фінансових установ.

Розділ 2. Оцінка діяльності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку України

2.1 Динаміка розвитку недержавного пенсійного забезпечення на фінансовому ринку України

Ринок недержавного пенсійного забезпечення залишається найбільш динамічним серед ринків небанківських фінансових послуг. Про це свідчать стрімке зростання всіх основних показників діяльності НПФ. Також позитивним явищем є поступова концентрація ринку НПФ.

Протягом 9 місяців 2011 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено 8 новостворених недержавних пенсійних фондів (станом на 30.09.11р. налічувалося 104 НПФ та 1 фінансова установа - НПФ, що реорганізується). Станом на 30.09.11р. налічувалося 49 адміністраторів НПФ.

Станом на 30.09.11 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62 998 пенсійних контрактів з 49 152 вкладниками, з яких 2 187 юридичні особи (4,45%) та 46 965 фізичні особи (95,55%) .

Про збільшення популярності недержавного пенсійного забезпечення на кінець 9 місяців 2011 року свідчило зростання кількості учасників НПФ відповідно до укладених контрактів: протягом кварталу (на 30.06.11 - 428,3 тис. осіб) вона зросла на 28,6 тис. осіб і на 30.09.11 складала 456,9 тис. осіб.

Як і в попередні роки, серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 40 до 55 років - 43,4% (2010р. - 41,9%, 2009р. - 43%). Разом з тим слід відзначити збільшення частки вікової групи старше 55 років - 9,4% (9,3% у 2010 р., 7% у 2009 р.) та зростання частки учасників НПФ віком від до 25 до 40 років - 36,6% (34,0% у 2010 році, 14% у 2009), що можна розцінювати як прояв підвищення довіри людей до перспективності системи недержавного пенсійного забезпечення, яка ще перебуває в стадії свого становлення (Додаток 3).

Разом із зростанням учасників НПФ, зростають і обсяги сплачених пенсійних внесків. Так, станом на кінець 9 місяців 2011 року всіма вкладниками недержавних пенсійних фондів було сплачено 520,95 млн. грн. пенсійних внесків, що на 122,2% більше, ніж було сплачено на кінець 2010 року.

Станом на 30.09.11 пенсійними фондами було сукупно здійснено виплат на суму 19568,6 тис. грн. (одноразових та виплат на визначений строк) 8941 особам та 226 спадкоємцям, тобто біля 2,01% учасників від загальної їх кількості отримали пенсійні виплати.

В той же час, 2010 рік характеризувався найбільш високою динамікою створення перш за все професійних фондів, кількість яких за рік зросла на 33%, в той час, як кількість корпоративних зросла на 30%, а відкритих - на 19% .[15,с.55]

З 96 зареєстрованих недержавних пенсійних фондів уклали угоди на обслуговування з адміністраторами та компаніями з управління активами і зберігачами 81 недержавний пенсійний фонд. На початок цього року фактично розпочали роботу з формування пенсійних активів 66 недержавних пенсійних фондів. Кількість таких фондів за останній рік збільшилась на 50%. При цьому динаміка виходу пенсійних фондів у робочий режим у двічі перевищує динаміку створення нових пенсійних фондів, що є позитивним результатом.

За кількістю суб'єктів, які надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення, Україна вже випередила ряд країн, які стартували значно раніше. Позитивним також є поступова концентрація ринку НПФ. Кількість фондів, у яких вартість активів вже перевищує 10 млн. грн., зросла за минулий рік у три рази.

Сума активів десяти найбільших фондів за останній рік збільшилась на 115% і складає 76 % від вартості активів усіх недержавних пенсійних фондів.

Особливістю створення НПФ є їх нерівномірне розміщення за територіальним принципом. У Києві зосереджено 67% усіх фондів, в той час у таких областях, як Вінницька, Волинська. Житомирська, Закарпатська. Київська, Кіровоградська, Луганська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська до цього часу не створено жодного фонду.

Аналіз свідчить, що динаміка створення інфраструктури НПФ сьогодні в цілому відповідає динаміці розвитку недержавних пенсійних фондів що відображено у рис 2.1.

Рис. 2.1. Інформація щодо кількості адміністраторів НПФ станом на 01.09.11, які було внесено до Державного реєстру фінансових установ

Підписана спільна угода між Держфінпослуг, Федераціями профспілок та роботодавців України про співпрацю в провадженні системи недержавного пенсійного забезпечення. Вжиті заходи сприяли певній активізації населення в системі недержавного пенсійного забезпечення, Найбільша кількість учасників пенсійних фондів зосереджена сьогодні у відкритих НПФ (88% від загальної кількості) аналізуючи з рис. 2.2. . Найменша кількість учасників зосереджена в корпоративних НПФ (5%).



Рис 2.2. Кількість учасників та вкладників НПФ у 2010р

При цьому, за останній рік кількість учасників відкритих НПФ збільшилася на 52%, в той час як у професійних НПФ - на 10,4%, а в корпоративних зменшилася на 2%.

Така тенденція пов'язана з більшою гнучкістю відкритих фондів для учасника щодо можливості входу і виходу з цих фондів. Аналіз укладених адміністраторами недержавних пенсійних фондів контрактів з вкладниками свідчить, по-перше, про їх збільшення за останній рік майже на третину, по-друге, про нерівномірну динаміку їх збільшення в професійних, корпоративних та відкритих фондах. Найбільш високий приріст нових контрактів забезпечено в професійних недержавних пенсійних фондах. У той же час, найменша кількість контрактів у 2010 році укладена вкладниками корпоративних недержавних пенсійних фондів.[16,с.1147]

В абсолютному виразі найбільша кількість контрактів укладається з вкладниками відкритих НПФ. Аналізуючи рис. 2.4. , вони складають 81% від загальної кількості укладених контрактів.



Рис. 2.3. Кількість вкладників НПФ за видами НПФ у 2010 році [12]

Одним із основних якісних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення, є сплачені пенсійні внески. Аналізуючи динаміку сплачених пенсійних внесків за 2009-2010 роки слід зазначити, що надходження пенсійних внесків за минулий рік збільшилось більш ніж у двічі і на кінець 2010 року становило 234,4 млн. грн.

Найбільш високими темпами зростали у звітному періоді внески у відкриті пенсійні фонди, про це можна стверджувати з результатів Додатка 4.Найнижчою була їхня динаміка в корпоративних НПФ. Надходження пенсійних внесків від юридичних осіб за минулий рік у цілому зросли майже вдвічі (для відкритих НПФ цей приріст становить 114%, для корпоративних - 79%, та 99 % - для професійних НПФ). В той же час, надходження пенсійних внесків від фізичних осіб зросло лише для відкритих НПФ (на 171%).

Середній сукупний пенсійних внесок з розрахунку на одного учасника НПФ за 2010 рік склав 434 грн. і збільшився проти аналогічного показника 2009 року на 7%. Найбільш високого значення він має в корпоративних фондах, де досяг 2026 грн. У професійних фондах біля 1000 грн.[40]

У 2010 році на фінансовий ринок у ролі активного позичальника вийшов уряд, розмістивши за рік облігацій на 74 млрд. грн., пропонуючи ставки за своїми облігаціями подекуди вищі, ніж ставки за депозитами тієї ж строковості . Цією ситуацією скористалися НПФ і збільшили свої активи у ОВДП до 19% від сукупного портфелю активів або приблизно до 150 млн. грн. Тому можемо сказати, що у 2010році відбулося часткове витіснення банківських депозитів в активах НПФ за допомогою ОВДП. Варто відмітити, що ця тенденція є позитивною для НПФ, адже ОВДП вважаються низько ризиковим активом, який сьогодні пропонує досить високу річну дохідність .[25,с.45]

У 2011 році значно зросла частка акцій українських емітентів у структурі портфелю НПФ. Головним чином це відбулося за рахунок зростання українського фондового ринку у 2009 році. У 2010 році відбувся раптовий спад фондового ринку України, з чим пов'язане зменшення частки акцій у сукупному портфелі українських НПФ до 9%. Такий же рівень акцій у портфелі залишився , оскільки НПФ почали насторожено ставитись до цього класу активів. Варто відмітити, що загалом акції є ризиковим активом, а акції, що торгуються на українському фондовому ринку - і поготів, адже, як відомо, український фондовий ринок є одним із найбільш волатильних у світі. Банківські метали є низько ризиковим активом, який особливо цінується в часи економічної нестабільності, тому НПФ наростили їх частку в портфелі майже до 5% у 2011 році. Нерухомість, за словами практиків, має займати мінімальну частку у структурі активів. Як бачимо, цього притримуються НПФ.

Ми бачимо, що в структурі портфеля активів НПФ жодного разу з 2007 по 2011 рік не було іноземних цінних паперів, хоча їх наявність дозволена законодавством в обсязі до 20% від портфеля. В консультативній службі КУА одного з НПФ дали пояснення, що для здійснення інвестиційної діяльності за кордоном та використанні при цьому іноземної валюти НПФ має щоразу отримувати індивідуальну ліцензію Національного Банку України, а це надто ускладнює інвестиційний процес, при тому, що фондовий ринок дуже динамічний і неможливо чекати декілька днів від прийняття інвестиційного рішення до його реалізації, оскільки ситуація може змінитися. Через це НПФ зовсім відмовились від інвестицій закордон, що, на нашу думку, є негативним явищем, оскільки ми вважаємо, що за інших умов НПФ могли би інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів (тим більше, що існує 20% обмеження), цим самим диверсифікуючи країнні та секторні ризики. За інших умов вкладники українських НПФ несуть ризик, пов'язаний із недостатньою диверсифікацією портфелю НПФ. Разом з тим в деяких випадках недостатня диверсифікованість портфелю деяких фондів є також наслідком їх невеликих розмірів.

Проаналізуємо дохідність українських НПФ. Офіційна статистика не дає даних щодо річної дохідності НПФ, тож обрахуємо її, використовуючи наявні дані. Розрахунок дохідності українських НПФ представлений у Додатку 9.

Як бачимо, оскільки інфляція в країні в усі роки була високою (близько 10% і вище), це створило тиск на реальну дохідність НПФ, особливо у 2008 році. Це означає, що при інвестуванні менеджерам, управляючим активами НПФ, варто звертати увагу на показник інфляції, аби забезпечити додатні реальні доходи. Середньорічна номінальна дохідність НПФ за нашими підрахунками склала 16,2%, що є досить високим показником, але врахувавши інфляцію, ми отримали середньорічну номінальну дохідність на рівні 1,2%. На жаль, історія функціонування НПФ в Україні дуже коротка, а доступна статистика їх функціонування охоплює ще менший період часу, щоб робити певні висновки з приводу дохідності наших НПФ. Варто також врахувати, що на результати діяльності НПФ у 2010 та 2011 роках вплинули підйом та спад на фондовому ринку України. За інших умов можна було скоригувати показники дохідності НПФ на вплив цих подій, але ми не впевнені, що вони не повторяться в найближчому майбутньому. За словами практиків, в перші роки діяльності пенсійні фонди взагалі можуть бути збитковими.

Разом з пенсійними внесками протягом звітного періоду здійснювалися і пенсійні виплати, які в цілому склали 9 млн. грн., збільшившись проти 2010 року на 129%. Серед них, одноразові виплати склали 8,2 млн. грн. пенсійні виплати на визначений строк - 894 тис. грн..[33]

Водночас, найбільш висока динаміка приросту щорічного пенсійного внеску була у відкритих фондах, де перевищувала за динамікою приросту щорічний внесок у корпоративних фондах у в три рази. У професійних фондах - у два рази.

Підсумовуючи можна зазначити що діяльність українських недержавних пенсійних фондів на відміну від розвинених країн світу, суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Однак проблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третього рівня пенсійної системи, який би суттєво мобілізував діяльність НПФ.

2.2 Аналіз управління активами недержавних пенсійних фондів України

Джерелами формування активів НПФ є пенсійні внески та інвестиційний дохід ( пасивний дохід, отриманий на активи пенсійного фонду відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”).

З метою захисту пенсійних активів на законодавчому рівні встановлені вимоги до напрямків інвестування пенсійних активів та загальні обмеження за окремими напрямками.

Враховуючи необхідність часу для акумулювання активів в обсягах, які дають можливість диверсифікації інвестування, вимоги законодавства до складу та структури активів застосовуються до недержавних пенсійних фондів лише після 18 місяців з дати реєстрації НПФ. В той же час, аналіз даних щодо диверсифікації активів свідчить, що частина фондів і після 18 місяців роботи не виконали вимоги щодо диверсифікації своїх активів або внаслідок неефективної діяльності рад фондів щодо здійснення контролю за інвестиційною політикою фонду, або за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами фонду. [24,с.43]