Сутність недержавної пенсійної системи

12% НПФ ДКЦПФР продовжено терміни виходу на режим диверсифікації. У частини фондів проблеми, пов'язані із диверсифікацією пенсійних активів, є наслідком неефективної діяльності адміністратора по залученню вкладників та учасників і акумулюванню пенсійних внесків. Є, зокрема, фонди, які протягом більше 2-х років взагалі не уклали жодного пенсійного контракту та не здійснювали ніякої діяльності, спрямованої на залучення вкладників і пенсійних внесків. Відстрочення терміну диверсифікації активів саме для таких фондів не є доцільним. В цілому, станом на 01.07.11 серед 104 недержавних пенсійних фондів, які виконали всі вимоги законодавства щодо початку діяльності, тільки 39 фондів виконали вимоги щодо структури активів.

Аналіз свідчить, що частка активів, яка розміщена на банківських депозитних рахунках, при сталому зростанні активів пенсійних фондів, поступово зменшується (з 64% у І кварталі 2010 року до 35,3% - на кінець І кварталу 2011 року). Це пов'язано як з диференціацією інвестування, так і зі зниженням доходності банківських депозитів. Переважна частина пенсійних активів інвестована в банківські депозити розміщена саме на довгострокових банківських депозитних рахунках - строком від 1 до 3 років (81%), решта депозитів короткострокові - від 3 місяців до 1 року (19%). [21,с.46]

Виходячи з інвестиційних декларацій, недержавні пенсійні фонди застосовують різну інвестиційну політику, що дало можливість населенню вибирати недержавні пенсійні фонди як із консервативною, так і з агресивною інвестиційною політикою.

Зниження ризиків пенсійних фондів у відповідності до Закону забезпечується шляхом диверсифікації на законодавчо встановлений рівень їх активів.Структура консолідованого портфеля недержавних пенсійних фондів відображена на рис.2.4



Рис. 2.4.Структура консолідованого портфеля недержавних пенсійних фондів та напрямки інвестицій його активів.[32]

У 2010 році проти 2009 року в консолідованому портфелі НПФ у 4,4 рази збільшилася частка акцій українських емітентів.

Аналізуючи Додаток 6 слід виокремити що за рахунок пенсійних коштів покривається оплата послуг з адміністрування пенсійного фонду, управління його активами, а також відшкодовуються витрати послуг зберігача, аудиторські послуги, послуги торговців цінними паперами.

Винагорода з надання послуг з управління активами пенсійного фонду складає 6 млн.20 тис грн. або 39,7%

Оплата послуг зберігача 444,2 тис.грн., або 2,9% .

Оплата аудиторських послуг - 59,2 тис.грн., або 0,4.

Оплата послуг торговців цінними паперами - 606,8 тис.грн, або 4%.

Оплата інших послуг - 117,9 тис.грн., або 0,8%.

В цілому за час існування пенсійних фондів витрати склали 15129 тис. грн., в тому числі, у 2010 році - 9044,4 тис.грн. Але в той же час вони залишаються в межах встановлених нормативів. Найбільші витрати припадають на оплату послуг з адміністрування і складають 52,1% від загального обсягу витрат. Залишаючись відносно великими у процентному відношенні до активів НПФ, ці витрати є невеликими в абсолютному значенні відносно витрат з обслуговування пенсійних фондів в інших країнах світу, що пояснюється невеликими обсягами активів недержавних пенсійних фондів в Україні та операцій з ними.[29,с.59]

Одна з проблем якості інвестування полягає в тому, що облігації підприємств - емітентів, які відповідно до біржових процедур свого часу були включені до 3 рівня лістингу, складають в структурі „облігаційного” портфелю пенсійних фондів 96%. Починаючи з жовтня поточного року вони вже не відносяться до таких, що мають право знаходитись в реєстрі біржі і підлягають виведенню з нього. Належної кількості альтернативних цінних паперів, якими треба замінити нелістинговані інструменти, не має .

Акції українських емітентів, які включені до Котирувальних листів 1 та 2 рівня лістингу, складають в структурі портфелю пенсійних фондів 42%, решта - 58,0% - включена до 3 рівня лістингу і також підлягає виведенню з інвестиційних портфелів НПФ.

В цілому динаміка зміни структури інвестованих пенсійних активів протягом 2008 - 2010 років відображені в Додатку 7.

Привертає увагу низький рівень інвестування пенсійних активів в державні боргові цінні папери, чим вітчизняні НПФ суттєво відрізняються не лише від країн з розвинутою економікою але і від сусідів з країн Східної Європи та СНД.

Так, зокрема в Угорщині, більше 70% активів НПФ інвестовано в державні цінні папери, в Болгарії та Чехії - біля 50%, в той час, коли в Україні лише 1,1% при ліміті 50%. Для України це пов'язано з доходністю державних цінних паперів, яка є нижчою за рівень інфляції.

Зовсім не використовуються вітчизняними НПФ можливості диверсифікації активів шляхом інвестування в іноземні цінні папери (норматив до 20 %), що пояснюється відсутністю нормативних актів та механізмів такого інвестування. Їх розробка належить до компетенції НБУ та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. [32]

Сукупний інвестиційний дохід НПФ за 2010 рік склав 14396 тис. грн., за перше півріччя 2011 року - 15432 тис. грн. На звернення Держфінпослуг ДКЦПФР, до компетенції якої відноситься це питання, займається вирішенням цієї проблеми шляхом доопрацювання Положення про порядок визначення чистої вартості активів НПФ. Аналіз звітності НПФ свідчить, що витрати, які відшкодовуються за рахунок пенсійних фондів знаходяться в межах нормативів, визначених законодавством і станом на 01.07.10 складають 11347,99 тис. грн. або 5,7% від загальної суми активів. Основна частина витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів, припадає на оплату послуг адміністратора (6022,0 тис. грн. або 53,1% від загальної суми витрат). При цьому, середнє значення тарифів на оплату послуг адміністратора - 3,38% від пенсійних внесків, що на 2,62 процентних пункти менше визначених законодавством тарифів на оплату послуг адміністратора. Витрати на сплату винагороди компанії з управління активами за надання послуг з управління активами пенсійного фонду становлять 3671,5 тис. грн (32,4% від загальної суми витрат). Витрати на оплату послуг зберігача, який здійснює відповідальне зберігання активів пенсійного фонду - 265,7 тис. грн (2,0% від загальної суми витрат). [39]

Структура витрат, що відшкодовуються за рахунок активів недержавних пенсійних фондів наведена в Додатку 8.

В той же час слід зазначити, що діяльність адміністраторів НПФ в перші роки роботи НПФ є збитковою. В 2009 році консолідований збиток адміністраторів в процесі обслуговування фондів склав 3867,8 тис. грн. Це є об'єктивним процесом не лише для вітчизняного ринку пенсійних послуг.

В цілому сукупні активи НПФ, які спрямовуються на інвестування хоча і збільшилися за останній рік майже в 2 рази склали станом на 01.07.10 лише 185,2 млн. грн. Враховуючи, що інвестиції в основний капітал склали 125 254 млн. грн., можливо зробити висновок, що активи недержавних пенсійних фондів поки що не мають вирішального впливу на інвестиційний клімат в Україні.

Практика роботи НПФ інших країн свідчить про їх велике значення для інвестування в національні економіки.

Сьогодні накопичення недержавних пенсійних фондів майже в 9 разів перевищують рівень 2010 року - першого повноцінного року існування недержавних пенсійних фондів,

Загальна сума активів НПФ зросла з 137,4 у 2009 році до 280,6 млн.грн. у 2010 році. Та до 404,0 млн.грн. у І кварталі 2011 року, або на 44%.[22,с.45]

Розрахуємо модель щоквартальної динаміки обсягів пенсійних активів НПФ в млн. грн. відповідно до щоквартальних даних обсягів активів НПФ за 2008-2011 роки

Таблиця 2.1.Поквартальна динаміка обсягів пенсійних активів НПФ .[32]

поквартальна динаміка обсягів пенсійних активів НПФ
КВАРТАЛ	Загальні активи НПФ, млн. грн...
1 кв. 2008	13,4
2 кв. 2008	21,4
3 кв. 2008	33,8
4 кв. 2008	46,2
1 кв. 2009	67
2 кв. 2009	94,7
3 кв. 2009	118,3
4 кв. 2009	137,3
	Продовження таблиці 2.1.
1 кв. 2010	160,7
2 кв. 2010	199,9
3 кв. 2010	226,5
4 кв. 2010	281
1 кв. 2011	402,5
2 кв. 2011	480,8
3 кв. 2011	552,1
4 кв. 2011	612,2

Рис. 2.5. Щоквартальна динаміка обсягів пенсійних активів НПФ.

Спостерігається стрімка динаміка обсягів пенсійних активів НПФ з 2008-2011 роки. Особливо в останні два роки.

Побудова однофакторної моделі від часу по цим даним недоцільна через те, що в системі присутня додатня автокореляція залишків. Застосуємо модель розподіленого лагу. В якості незалежної змінної крім часового фактора використовується лагова змінна величини загальних активів по кварталам.

Модель 1. Розрахунок багатофакторної моделі розподіленого лагу.

В якості незалежних змінних використаємо величину часового фактору та лагову змінну ( запізнення 1 період) величини загальних активів. Модель має вигляд:

Aktiv NPF_t= в₀+ в₁* Aktiv NPF_t-1+ в₂*t+е_t

Таблиця 2.2. Розрахунок багатофакторної моделі розподіленого лагу.

Multiple Regression Analysis

R-squared = 98,4938 percent

R-squared (adjusted for d.f.) = 98,22 percent

Standard Error of Est. = 20,7729

Mean absolute error = 11,6238

Durbin-Watson statistic = 1,69301

Lag 1 residual autocorrelation = 0,127788



Рис. 2.2.6. Модель розподіленого лагу динаміки обсягів пенсійних активів НПФ.

Модель має прекрасні статистичні характеристики зокрема, коефіцієнт детермінації R² = 95,03% показує, що варіація величини кредитів залежить від варіації величини кредитів минулого періоду та часового фактора на цю величину. Оцінки параметрів моделі є значимими для відповідного (б=0,01)

В моделі відсутня мультиколінеарність. Параметр VIF = 8,48, а це як відомо, менше порогового значення.

Модель має вигляд

Aktiv NPF = -27,1278 + 0,917819*Aktiv NPFmin1 + 8,97791*t (2.1.)

Вона може бути пояснена наступним чином: із збільшенням величини обсягів пенсійних активів НПФ в минулому періоді на одну одиницю (1 млн.грн.), при постійному часовому факторі, призведе до збільшення величини обсягів пенсійних активів НПФ в теперішньому періоді на 0,918 одиниць (0,918 млн.грн.); із збільшенням величини часового фактора на одну одиницю (1квартал), при постійній величини обсягів пенсійних активів НПФ в минулому періоді, призведе до збільшення величини обсягів пенсійних активів НПФ в теперішньому періоді на 8,98 одиниць (млн.грн.).

Недолік даної моделі для прогнозу в тому, що модель лінійна, тому прогнозні значення не враховують змін які відбуваються на фінансових ринках.

Модель 2. Авторегресійна модель часового ряду величини обсягів пенсійних активів НПФ

Таблиця 2.3.Розрахунок часткової автокореляційної функції.

Estimated Partial Autocorrelations for Aktiv NPF

Рис. 2.18. Розрахунок автокореляційної

Рис. 2.7. Розрахунок часткової автокореляційної функції.

Виходячи з даних висновок,що часовий ряд скоріш за все стаціонарний; в ряду присутня автокореляція залишків першого порядку.

Таблиця.2.4.Розрахунок сезонного індексу

Рис. 2.8.. Розрахунок сезонного індексу.

Індекс сезонності величини обсягів пенсійних активів НПФ на протязі року в основному показує збільшення на кінець першого та другого кварталів, максимальне значення фіксується в кінці другого, а мінімальне - в четвертому кварталі.

Таким чином будемо розраховувати авторегресійну модель ковзного середнього.

Вибір оптимальної моделі.

Таблиця 2.5. Вибір оптимальної моделі

* = marginally significant (0.01 < p <= 0.05)

Найкращої з поміж інших виявилась модель ARIMA(2,1,1)x(2,0,1)4, яка відповідає всім тестовим статистикам, які пред'являються до адекватних моделей.

Таблиця 2.6.Розрахунок моделі ARIMA(2,1,1)x(2,0,1)4.

Analysis Summary

Data variable: Aktiv NPF

Number of observations = 16

Start index = 1,0

Sampling interval = 1,0

Length of seasonality = 4

Forecast Summary

----------------

Nonseasonal differencing of order: 1

Forecast model selected: ARIMA(2,1,1)x(2,0,1)4 with constant

Number of forecasts generated: 4

Number of periods withheld for validation: 0



Рис.2.9. Модель ARIMA(2,1,1)x(2,0,1)4.

Модель має задовільні статистичні характеристики і може бути використана для прогнозу.

Прогноз за моделлю ARIMA(2,1,1)x(2,0,1)4.

Таблиця 2.7.Розрахунок прогнозних показників

За цією моделлю (зважаючи на експоненційний ріст величини обсягів пенсійних активів НПФ) можна вибрати прогноз песимістичний або ж сценарій розвитку фінансового ринку. Для цього використовуємо дані в середині таблиці, які ще зменшимо на 20%.



Рис. 2.10. Напрями інвестування активів НПФ

У порівнянні з 2010 роком у І кварталі 2011 року зменшилася частка інвестування в акції з 25% до 20%, разом з тим, спостерігається збільшення коштів на банківських депозитних рахунках 52%(з 38%).

Особливістю національного консолідованого портфеля є низький рівень інвестування пенсійних активів у державні боргові цінні папери ( до 1,3% при максимальному можливому рівні - 50%) та в іпотечні цінні папери - 0,2% .

Зазначимо, що витрати на обслуговування пенсійних накопичень у цілому не виходять за межі встановлених нормативів. [30,с.6]

2.3 Порівняння діяльності на фінансових ринках українських та зарубіжних недержавних пенсійних фондів

Обсяг активів недержавних пенсійних фондів по відношенню до ВВП варіює в різних країнах світу: від 100% в деяких країнах ОЕСР до 10% у країнах Латинської Америки та Центральної і Східної Європи. Основна причина - різна давність впровадження в цих країнах НПФ. При цьому варто зазначити, що більшість цих країн реформували свої пенсійні системи таким чином, що законодавчо визначили участь в недержавних пенсійних фондах обов'язковою для працівників. Саме це посприяло наявності такого високого рівня активів НПФ. В Україні розглядуваний показник становить лише 0,10% від ВВП на кінець 2010 року. Цьому є 3 основні, на мою думку, причини:

1) Участь в НПФ є добровільною, а не обов'язковою, як в аналізованих країнах;

2) НПФ є відносно новим явищем в Україні, яке знайшло своє законодавче оформлення лише у 2003 році;

3) Більша частина населення не ознайомлена з діяльністю не лише НПФ, а й фондового ринку та інститутів спільного інвестування в цілому; до кінця не усвідомлює необхідність створювати додаткові заощадження на старість.

Середня вартість активів НПФ в Україні становить близько 8млн. грн., а коефіцієнт витрат - 1,6% до вартості активів. Закордоном середня вартість активів недержавного пенсійного фонду значно більша, коефіцієнт витрат для НПФ в таких країнах як Угорщина, Польща, Данія, Великобританія складає близько 0,5% . Це має позитивний вплив на прибутковість фонду, оскільки витрати вираховуються з чистих активів фонду. Для України вартість активів 8 млрд. грн. є середньою по НПФ, а це означає, що існують НПФ меншого розміру, які мають вищий коефіцієнт витрат, що негативно впливає на прибутковість. Через те з розвитком ринку недержавного пенсійного страхування в Україні буде відбуватися укрупнення НПФ та витіснення найдрібніших фондів.[27,с.34]

Одними із показників, за якими можна оцінити роль пенсійних фондів на фінансовому ринку, є відношення сукупних активів НПФ до загальної капіталізації внутрішнього фондового ринку і відношення сукупних активів НПФ до сукупної вартості цінних паперів, що знаходяться у вільному обігу на фондовому ринку. Другий показник для України порахувати складно, а щоб обрахувати перший, скористаємось даними про капіталізацію Української біржі. Отже, на кінець 2010 року активи українських НПФ становили близько 0,4% капіталізації Української біржі (яка навіть не репрезентує весь фондовий ринок України, а сам ринок є дуже малим у порівнянні з іншими країнами), в той час, як в країнах із зрілою системою, наприклад, Чилі, цей показник сягає 10% . І тоді, коли пенсійні фонди того ж Чилі тримають до 60% державних облігацій , українські НПФ не змогли б поглинути десятої відсотка.

Портфель українських НПФ, як ми уже зазначали, на кінець 2010 року складався на 40% із депозитів, 19% із корпоративних облігацій, 9% акцій, 17% державних облігацій та до 5 % цінних металів, в портфелі не було іноземних активів.

Якщо порівняти його із портфелями НПФ країн Центрально-Східної Європи, Балтики та СНД, які провели реформу пенсійної системи, то можемо зробити висновок, що частка облігацій в структурі українських фондів є нижчою, а депозитів - вищою (в згаданих країнах в середньому облігації та депозити складають 60% та 20% портфелю відповідно), акцій - приблизно на тому ж рівні . Якщо висока частка депозитів є характерною для пенсійних фондів, які функціонують відносно недавно, що бачимо у випадку України, то частка акцій, на нашу думку, є зависокою. Також є високою частка "інших активів" - нерухомості, металів, поточних рахунків - яка для України становить більше 10%, а для НПФ розглядуваних країн - до 2%.

Варто окремо зупинитися на такій складовій портфелю, як іноземні цінні папери. В активах українських НПФ вони відсутні, оскільки унеможливлює їх придбання не лише для НПФ, а й для усіх інститутів спільного інвестування та інших суб'єктів економіки України. Разом з тим середня частка іноземних активів у портфелях НПФ аналізованих країн складає більше 20%. Різними є обмеження щодо можливої частки іноземних активів у портфелі. В Україні, як ми вже зазначали, це обмеження становить 20%, в країнах центральної та Східної Європи - від 5% до 70%, а у країнах Балтії, наприклад, через нерозвиненість фондового ринку, обмежень на інвестиції в країни ОЕСР взагалі не встановлені .[23,с.97]

Ми вже піднімали питання впливу НПФ на розвиток національних фондових ринків, і навпаки, впливу ринків на діяльність НПФ, у першому розділі. Як бачимо, у країнах Балтії держави вирішили не перекладати на вкладників ризики, пов'язані з недиверсифікованістю і малими обсягами фондових ринків, разом з тим вони не використали можливість про стимулювати розвиток фондових ринків за рахунок населення. Не даючи економічну оцінку, скажемо, що кожна держава це питання вирішує індивідуально. Але зрозуміло одне, і про це говорять все більше економістів: ці рамки потрібно лібералізовувати, інакше населення нестиме на собі ризики, пов'язані з недосконалістю внутрішніх ринків.

Рис.7. Прогнозна динаміка "рівня залежності" для перехідних економік.[31]

В економіці України існує потреба в проведенні пенсійної реформи, про що свідчать постійні дефіцити Пенсійного Фонду і існуюча тенденція до погіршення ситуації. За прогнозами ООН рівень залежності населення - співвідношення населення непрацездатного віку до населення працездатного віку - ростиме в перехідних економіках з кожним роком . Пенсійна реформа базуватиметься на введенні 3-ох подушкової моделі пенсійної системи, основу якої складають пенсійні фонди.

В Україні фондовий ринок є значно волатильним та неліквідним, а досить висока, як на перших порах, частка акцій в портфелях НПФ значно збільшує ризики їх учасників.[32]

Отже, провівши аналіз ми прийшли до таких висновків:

1. ринок недержавних пенсійних послуг в Україні є надзвичайно малим, в тому числі через об'єктивні причини:

-відносно короткий час функціонування;

-несвідомість населення;

-необов'язковість участі в НПФ;

2.невелика вартість активів фонду сприяє тому, що:

- рівень витрат на обслуговування є високим, у порівнянні з іншими країнами;

- в деяких випадках портфелі важко диверсифікувати.

пенсійна реформа, яку необхідно провести і яка базуватиметься на участі населення в НПФ піднімає питання:

-потреби диверсифікувати активи, що важко зробити в умовах українського фінансового ринку;

-потреби удосконалити українське законодавство про недержавне пенсійне забезпечення.

Розділ 3. Основні напрями підвищення ефективності функціонування пенсійних фондів

3.1 Зарубіжний досвід функціонування недержавного пенсійного забезпечення і можливості його використання в Україні

У розвинених ринкових економіках світу реформування системи пенсійного забезпечення, яке розпочалося наприкінці ХХ сторіччя, відбувається шляхом заміщення солідарної системи пенсійного забезпечення накопичувальною. Так, пенсійна система Великобританії складається з трьох рівнів: система державного страхування, система професійних пенсій, система персональних пенсійних планів і пенсій. Пенсійна система Німеччини має в своїй основі трирівневу модель: державне обов'язкове пенсійне страхування, виробниче пенсійне страхування (добровільна справа керівників фірм і підприємств) та приватне страхування.

Динаміка розвитку недержавних пенсійних фондів (НПФ) за останні 15 років свідчить, що вартість активів НПФ збільшилась з 3.8 трильйонів до 18 трильйонів доларів США або майже в 5 разів. Їх частка в активах інституціональних інвесторів зросла за цей час до 30.2 %. Такий стан розвитку НПФ дозволяє розвинутим країнам інвестувати в національну економіку величезні інвестиції, які забезпечують конкурентоздатність їх підприємств .

Пенсійна система Швейцарії складається з державного, трудового та особистого пенсійного страхування. Пенсійна система Швеції складається з трьох рівнів - розподільчого, накопичувального і добровільного. В Україні, як відомо, з 1 січня 2004 року також діє трирівнева система пенсійного забезпечення, яка складається з Пенсійного фонду України, Державного накопичувального пенсійного фонду та системи недержавних накопичувальних пенсійних фондів. Зростання активності та кількості інвесторів на розвинутих ринках пов'язаний зі значним зростанням та структурними змінами на ринках капіталу.

В чилійській системі всі особи, які розпочинають трудову діяльність, отримують пенсію у повному обсязі із загальнообов'язкової накопичувальної системи. В 1981 р. особи, що вже працювали на той час, мали вибір залишитись в реформованій солідарній системі або вступити до нової системи. Заохочувальні засоби на користь нової системи були запроваджені урядом. Він також надав гарантію мінімальної пенсії у разі, коли розміри пенсій у новій системі виявляться низькими. Учасники старої системи отримали облігації, які підлягали погашенню при виході на пенсію в залік їх пенсій, на які вони мали право за старою системою. Першочерговим наслідком введення в дію цієї системи є те, що з часом всі пенсії будуть сплачуватись з приватної пенсійної системи, а солідарна система, яка до цього існувала, повністю зникне .

Нашу увагу привертає досвід пенсійних реформ країн Латинської Америки, яка пережила «пенсійну революцію». Існує одна характерна риса, яка зумовлює латиноамериканських підхід як унікальний: введення важливого другого рівня у пенсійну систему, який базується на внесках на індивідуальних рахунках у пенсійних фондах. Ці кошти інвестуються на фінансових ринках та знаходяться на керуванні приватних компаній.

Переглядаючи українські та зарубіжні публікації, можна прийти до загального висновку, що всі країни Латинської Америки при проведенні пенсійних реформ наслідують чилійську модель. В латиноамериканських пенсійних системах присутній великий рівень різноманітності.

У всіх державах Латинської Америки загальнообов'язкова накопичувальна система є принаймні пропозицією на вибір для осіб, які розпочинають трудову діяльність, і деяких груп працівників. На цьому і закінчується подібність.

Громадяни, які вже беруть участь в пенсійній системі, мають право вибору залишитись в старій солідарній системі або приєднатись до нової системи, яка містить у собі реформований солідарний компонент. Особи, що розпочинають трудову діяльність, автоматично стають учасниками реформованої солідарної системи. Кожний новий учасник цієї системи має право вибрати загальнообов'язкову накопичувальну систему або додаткову пенсію з солідарної системи. Рішення про це він повинен прийняти під час вступу до системи.

Деякі елементи болівійської пенсійної системи є навіть радикальнішими, ніж чилійської. Пенсійна система Болівії має ще дві цікаві риси. Вибір приватних пенсійних фондів здійснюється на основі тендеру, який проводить держава. Сьогодні в країні функціонують лише два фонди, з яких учасники мають вибрати один. Інша цікава відмінність даної системи - це використання надходжень від приватизації для забезпечення через приватні фонди додаткових пенсій для осіб, які вже мають трудовий стаж. [36]

Отже, програми пенсійної реформи в країнах Латинської Америки значно відрізняються одна від одної (а також від інших регіонів світу). Деякі з них, такі як: Аргентина і Уругвай, головним чином залишили в дії солідарні системи. Інші, Болівія і Чилі, перейшли головним чином до приватних пенсійних систем. Середню позицію займають Перу і Колумбія, оскільки вони дають працівникам можливість залишитись в солідарній системі або вступити до накопичувальної .

Як бачимо, на законодавчому рівні встановлено досить широке поле інвестиційних можливостей пенсійних фондів. Вони мають право вкладати кошти не лише в інвестиційні активи на фінансову ринку Україні, а й на інших фінансових ринках світу. Слід зазначити, що це звичайна світова практика, оскільки можливості ринку однієї країни залежно від певних обставин мають обмежені інвестиційні можливості. Крім того, географічна диверсифікація активів фонду, як відомо з теорії інвестицій, є одним з високоефективних методів зниження інвестиційних ризиків фонду.

У Великобританії станом на кінець 2011 року активи пенсійних фондів становили €1,06 трлн. При цьому 30 % цих активів пенсійних фондів Великобританії були розміщені в державних цінних паперах уряду цієї країни, 37 % - в іноземних цінних паперах, решта активів - це інвестиції в нерухомість, хеджові фонди або банківські депозити .

Виходячи із законодавчо встановлених норм у процесі реалізації пенсійної реформи на фінансовому ринку України з'являються нові потужні інститути спільного інвестування, як мають достатньо великий інвестиційний потенціал. Пенсійні активи створюються за рахунок накопичення пенсійних внесків і доходу від їх інвестування, а пенсійні виплати здійснюються лише після досягнення платником внесків пенсійного віку.

Ці обставини зумовлюють досить великий строк розпорядження цими коштами і дозволяють у межах накопичувальної системи нагромаджувати значні обсяги інвестиційних ресурсів. Наприклад, у Нідерландах станом на 2011 рік пенсійні активи накопичувальних пенсійних фондів становили 113 % ВВП, у Швейцарії - 102, в країнах, що пізніше розпочали пенсійну реформу, цей ресурс поки що значно менше, наприклад, в Угорщині - 5 %, а в Чехії - 4 % .

Пенсійна галузь у всьому світі в останні п'ятнадцять років розвивається швидкими темпами завдяки переходу від солідарної системи пенсійного забезпечення до накопичувальної. Наприклад, активи пенсійних фондів країн великої сімки у 2010 році становили 45 % їхнього кумулятивного ВВП, а в 1991 році - лише 29 %. Тобто відбувся приріст пенсійних заощаджень на рівні майже 4,4 % щорічно.

У Додатку 10 можна побачити вражаючу динаміку зростання активів глобальних пенсійних фондів. При цьому, частка трьох - США, Великобританія та Японія - становить понад 80 % станом на 2010 рік. Це пов'язано з тим, що дані країни найбільше здійснили перехід до накопичувальної системи пенсійного страхування. За останніми даними, в світовій пенсійній індустрії у розпорядженні пенсійних фондів на кінець 2011 року знаходиться близько $15 трлн пенсійних активів . Розвинені країни Західної Європи, Північної Америки, Південно-східної Азії почали реформаційний процес на фоні макроекономічної стабільності та економічного росту. Країни з перехідною економікою, зокрема, Східної Європи не мали таких умов і здебільшого реформування розпочалося за економічної кризи. Для порівняння можна навести дані щодо динаміки зростання активів пенсійних фондів у деяких країнах Східної Європи. У Болгарії з початку реформи обсяги активів пенсійних фондів зросли до $121 млн, у Чехії - з 1998 до 2011 р. до $1,4 млрд, в Угорщині - з 2009 до 2011 р. до $3,4 млрд, в Польщі - з 2009 до 2011 р. до $6,7 млрд.

Якщо брати до уваги інший аспект діяльності глобальних пенсійних фондів, а саме, інвестиційну політику пенсійних фондів, то ці пріоритети простежуються в Додатку 11.

Як видно з поданих даних найбільшу частку коштів, що знаходяться в управлінні пенсійних фондів світу, інвестовано в цінні папери - акції та облігації (майже 70 %). Тому для розвитку фінансових ринків перехідних економік світу пенсійні фонди мають велике значення не лише з погляду перспектив інвестиційного потенціалу, а й виходячи зі специфіки інвестиційної політики цих фінансових інститутів.

Так, в Японії загальний обсяг вкладень у цінні папери сягає майже 90 % загального обсягу інвестицій. При цьому близько чверті становлять інвестиції в цінні папери інших країн. З Додатку 12 видно, що в США лише за один рік обсяг інвестицій пенсійних фондів зріс на 7 %. Таким чином, пенсійні фонди по всьому світу стають вагомим елементом фінансових ринків не лише в межах національних ринків, а й на глобальному ринку фінансів.

При цьому головною перевагою пенсійних фондів як суб'єктів фінансового ринку є їх інвестиційна політика, яка характеризується високим рівнем вимог при визначенні напрямів інвестування та конкретних об'єктів вкладень.[34]

У вітчизняному законодавстві, що регулює інвестиційну діяльність пенсійних фондів, існують певні обмеження щодо використання їх активів. Так, у статті 49 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, зокрема, зазначено, що особа, яка здійснює управління активами пенсійного фонду під час провадження нею такої діяльності, не має права:

1) тримати на банківських депозитних рахунках та в ощадних сертифікатах банків більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів пенсійного фонду, при цьому не більше як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів у зобов'язаннях одного банку;

2) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більш як 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

3) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери доходи, за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України більше як 50 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

4) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, та облігації місцевих позик більше як 20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

5) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України, більше як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

6) придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

7) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери іноземних емітентів більше як 20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

8) придбавати або додатково інвестувати в іпотечні цінні папери, визначені законодавством України, більше як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

9) придбавати або додатково інвестувати в об'єкти нерухомості більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

10) придбавати або додатково інвестувати в банківські метали більше як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів.

В Україні порівняно зі світовими стандартами функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення встановлено досить ліберальні вимоги щодо інвестиційної політики пенсійних фондів.

У світі НПФ поділяють на автономні та неавтономні. Автономні НПФ визначаються як незалежні юридичні особи, відмінні від страхових компаній та інших фінансових установ, або відокремлена сукупність активів без статусу юридичної особи, які використовуються для пенсійного забезпечення і здійснення відповідних виплат. Автономні НПФ існують у всіх країнах Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, за винятком Словаччини і Туреччини, де законодавство не передбачає існування таких утворень. Усі автономні пенсійні фонди мають орган управління чи адміністратора, який є особою (особами), відповідальною за здійснення операцій фонду. Орган управління може бути внутрішнім чи зовнішнім залежно від юридичної форми організації фонду. Неавтономні пенсійні фонди складаються з резервів чи інших активів, які юридично не відокремлені від вкладника чи адміністратора, та інших активів, власниками яких є вкладники.

У світовій практиці існує два типи автономних пенсійних фондів:

-інституційний тип, у якому фонд є незалежною юридичною особою з правоздатністю і дієздатністю;

-контрактний тип, у якому пенсійний фонд складається з юридично відокремленої сукупності активів без права і дієздатності .[26,с.66]

Інституційні фонди мають внутрішні органи управління. Контрактні фонди управляются зовнішніми особами, якими можуть бути стандартна фінансова установа або спеціалізована компанія з управління пенсійним фондом, активи якої є юридично відокремленими від активів, що становлять пенсійний фонд.

За правовим титулом, на якому пенсійні активи належать чи не належать учасникам пенсійного фонду, інституційні фонди поділяють на створені у:

- корпоративній формі -- якщо пенсійні активи належать учасникам на певному титулі. Орган управління є внутрішнім, як правило, це рада директорів. Такими є НПФ в Угорщині, Бельгії, Італії, Швейцарії, Мексиці, Австрії та Чеській Республіці;

- засновницькій формі -- якщо учасники не мають правового титулу щодо активів пенсійного фонду, за винятком, можливо, випадків банкрутства вкладника. З іншого боку, учасники отримують прибуток від інвестування таких активів і можуть володіти правами стосовно прибутку, який отримує пенсійний фонд. Орган управління є також внутрішнім. Окремі пенсійні фонди таких видів існують у Бельгії, Італії, Швейцарії, а також Данії, Фінляндії, Нідерландах і Швеції;

- трастовій формі -- якщо права на пенсійні активи передаються на праві довірчої власності довіреним, які управляють фондом. Довірені повинні управляти трастовими активами лише в інтересах учасників фонду, які отримують прибутки від інвестування активів. Основним принципом при організації фондів таких видів є те, що активи, передані довіреному на праві довірчої власності одними довірителями, мають бути відокремлені від активів, переданих іншими довірителями, і від активів самого довіреного. У с і країни англосаксонської правової сім'ї (Австралія, Канада, Ірландія, Нова Зеландія, Великобританія, США) передбачають трасти як єдино можливу правову форму існування пенсійних фондів.

Пенсійні фонди контрактного типу можуть створюватися у двох правових формах:

- індивідуальній, відповідно до якої учасники володіють певним правовим титулом щодо пенсійних активів. Закриті й відкриті пенсійні фонди Польщі, Португалії, Іспанії та відкриті пенсійні фонди Італії засновуються у такій формі. У Польщі та Португалії пенсійними фондами управляють компанії з управління пенсійними фондами, виключним видом діяльності яких саме і є управління пенсійними фондами. В Італії та Іспанії в ролі управляючої компанії може виступати вже існуюча фінансова компанія, наприклад банк або страхова компанія;

- колективній формі, відповідно до якої учасники є одержувачами прибутку від інвестування пенсійних активів. Окремі пенсійні фонди такого виду існують у Кореї та Японії .

Відповідно до зазначеної вище класифікації, НПФ України є автономними, інституційними, оскільки є юридичними особами, та створеними у корпоративній формі, бо пенсійні активи належать учасникам на праві власності.

Якщо проблема збереження та примноження вартості активів накопичувальних пенсійних фондів на теоретично-методологічному рівні є центральною проблемою теорії інвестування, яка достатньо ґрунтовано розроблена в науковій літературі, то проблема оцінки інвестиційного потенціалу накопичувальних фондів є новою. Принаймні у вітчизняній літературі фактично не існує фундаментальних досліджень за даною темою.

Така система вже давно працює в усьому світі. Її поступово вводили всі країни, у тому числі й найбільш економічно розвинуті, а тепер ввела й Україна. Жодна країна не в змозі за рахунок солідарної пенсійної системи забезпечити гідний рівень життя своїх громадян на пенсії. Тому довелося вигадувати надійну систему, що дозволила б людині самій накопичити собі гроші протягом життя й з них одержувати потім додаткову пенсіюЗараз у Європі в середньому солідарна пенсія людини становить близько 30% всієї суми, яку вона одержує, коли перестає працювати. Близько 70% доходів європейця на пенсії - це виплати саме з її суми, що він сам накопичив собі протягом трудового життя.

Світовий банк на замовлення Держфінпослуг здійснив дослідження стану розвитку вітчизняної системи недержавного пенсійного забезпечення, повідомляє сайт Комісії. За п'ять роки, що минули з початку запровадження в Україні добровільного третього рівня пенсійної системи, численність НПФ наблизилася до ста. Питання щодо участі в НПФ як для громадян, так і для роботодавців є справою добровільною, але водночас потребує певної обізнаності про види НПФ та особливості їхньої діяльності. . [28,с.54]

Таким чином, порівняно з іншими країнами світу ми значно відстаємо від світових темпів розвитку пенсійної системи. В Україні тільки починають створюватися нові інститути з великим інвестиційним потенціалом (що видно з наведених вище даних), які здатні суттєво прискорити не лише розвиток фінансового ринку України, а й реального сектора економіки. Це дозволяє в межах пенсійної системи нагромаджувати значні обсяги інвестиційних ресурсів та відповідно створити передумови для довгострокового економічного зростання.

3.2 Заходи спрямовані на покращення рівня розвитку діяльності недержавних пенсійних фондів України

При аналізі діяльності українських НПФ ми виявили проблеми, які, передусім пов'язані з відносно коротким періодом функціонування в нових законодавчих рамках НПФ в Україні, несвідомістю населення, нерозвиненістю фондового ринку. Існує необхідність проведення пенсійної реформи, основою якої є участь громадян в НПФ, яка виявить всі проблеми, які існують в секторі, і щоб уникнути одночасних негативних ефектів, потрібно поступово вирішувати наявні проблеми і удосконалювати роботу НПФ.

Об'єм ринку послуг НПФ в Україні сьогодні є відносно малим через недостатність попиту на дані послуги, що впливає розмір фондів, їх відносні витрати та спроможність диверсифікувати активи. Разом з тим потенціал росту ринку досить високий, оскільки учасниками НПФ є до 500 тис. працівників при чисельності працюючих більше 30 млн. Основною причиною цього є несвідомість населення, нерозуміння принципів функціонування фінансових ринків, не усвідомлення потреби відкладати кошти на старість.

Оскільки вкладниками НПФ можуть бути як працівники, так і роботодавці, то існують, відповідно, 2 шляхи вирішення даної проблеми, при чому їх обидва і потрібно застосовувати.

По-перше, необхідно інформувати населення про принципи діяльності НПФ та необхідність заощаджувати. Методи, якими це можна робити:

1. соціальна реклама (адже рекламних ресурсів самих КУА для цього недостатньо, тим більше, що люди можуть їм не довіряти);

2. інформування людей на місцях, наприклад, через відділ кадрів при прийнятті на роботу, через біржі праці.

Роботодавці мають право відносити на валові витрати внески до НПФ на користь своїх працівників, що не перевищують 15% сукупної заробітної плати працівника в рік . Таким чином, 25% внеску до НПФ для роботодавця покривається за рахунок економії на податках. Роботодавців потрібно інформувати про дану можливість, а також створювати додаткові, в тому числі податкові, стимули для здійснення роботодавцями внесків у НПФ на користь працівників.

Ще одним стримуючим чинником вкладень населенням у НПФ є відсутність джерел інформації, за допомогою яких можна було б зробити вибір серед більше сотні українських НПФ, а також відсутність постійного моніторингу за сектором, а, відповідно, і його прозорості. Звітів, які 1 раз на 3 місяці публікує Держфінпослуг абсолютно недостатньо, тому нашою наступною пропозицією є створення інтернет-ресурсу, де б доступно описано принципи функціонування НПФ та вигоди від участі в них, а також зібрана статистична інформація по усіх НПФ України за кожен місяць.

Ці заходи, на нашу думку, сприятимуть збільшенню кількості внесків до пенсійних фондів, що допоможе вирішити проблему високих відносних витрат фондів і неможливості диверсифікації активів при малих розмірах фонду. Також відбудеться "природний відбір", адже економічні суб'єкти вибиратимуть найбільш дохідні і стабільні фонди, що збільшить конкуренцію між фондами.[35]

Основний принцип діяльності недержавних пенсійних фондів - добровільність участі в них. Вкладники й отримувачі виплат (учасники пенсійних фондів) можуть обирати найпривабливіші пенсійні схеми здійснення внесків та отримання виплат. Вони також мають змогу оцінювати надійність напрямів інвестування коштів. Зберігаючи гроші в банках, вкладники, на відміну від учасників пенсійних фондів, таких можливостей позбавлені.

Уже сьогодні в Україні існує понад 300 юридичних осіб, котрі задекларували пенсійне забезпечення як основний вид своєї діяльності. Щоб уникнути втрат коштів вкладників таких установ, необхідно створити законодавчу базу для регулювання їхньої діяльності.

Основна мета ухвалення відповідного рамкового закону - надання працівникам можливості здійснювати додаткові пенсійні заощадження та отримувати більші пенсійні виплати за рахунок пенсійних накопичень та інвестиційного доходу від їхнього розміщення. Недержавна пенсія має стати додатком до пенсій, що виплачуватимуться з державної солідарної та обов'язкової накопичувальної систем. Це дозволить збільшити співвідношення пенсійних виплат до заробітної плати працівника майже до 60%. НПЗ також надає можливість роботодавцеві додатково заохочувати своїх працівників із допомогою запровадження пенсійних програм і відрахування частини доходу на пенсійні рахунки працівників.

Досі більша частина заощаджень не повертається на фінансові ринки й перебуває у вигляді готівкових коштів. Тому відповідне удосконалення пенсійного законодавства слід спрямувати на створення альтернативного шляху довготермінового збереження коштів. Ця проблема досить актуальна в Україні. Коливання обмінних курсів світових валют, цін на ринку житла та державних цінних паперів демонструють, що реально захистити кошти можна лише за рахунок диверсифікації (шляхом розподілу за кількома напрямами вкладень). Акумулювання активів великим фінансовим посередником дозволяє диверсифікувати інвестиції та зменшувати ризики.

Необхідно також створити нормативно-правову базу для діяльності установ, котрі вже фактично здійснюють недержавне пенсійне страхування. Це єдино прийнятний спосіб впорядкувати цей процес, стихійний розвиток якого може призвести до втрат пенсійних накопичень учасників таких пенсійних фондів. Також необхідно забезпечити збереження пенсійних активів учасників недержавних пенсійних фондів через створення відповідної системи взаємовідносин на ринку пенсійних коштів. Діяльність пенсійних фондів повинна регулюватися спеціальним державним уповноваженим органом. Збереження коштів гарантуватиме розділення функцій розпорядження, управління та зберігання. Усі ці функції мають виконувати окремі юридичні особи. Крім того, активи пенсійного фонду залишаються відокремленими від активів зазначених компаній, що гарантує їх збереження навіть у разі погіршення фінансового становища цих компаній.

До сфери регулятивного впливу відповідного закону, крім діяльності власне недержавних пенсійних фондів і фінансових установ, котрі надають йому відповідні послуги в сфері НПЗ (адміністратор пенсійного фонду, компанія з управління його активами та зберігач), потрібно віднести й діяльність банківських установ - надавачів послуг громадянам з відкриття й обслуговування пенсійних депозитних рахунків, і страхових організацій, що здійснюють страхування життя та страхування довічної пенсії.[36]

Виходячи з міжнародного досвіду, суб'єктами системи додаткового (недержавного) пенсійного забезпечення, як правило, є засновники та платники пенсійних фондів; вкладники й учасники пенсійних фондів; недержавні пенсійні фонди; компанії з управління пенсійним фондом; компанії з управління активами пенсійного фонду; зберігачі пенсійних фондів; страхові організації, яким дозволено здійснювати страхування життя та страхування довічної пенсії; банківські установи, що надають послуги з відкриття та обслуговування пенсійних депозитних рахунків; саморегульовані організації у сфері недержавного пенсійного забезпечення; особи, котрі надають консультаційні й агентські послуги; органи державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; незалежні актуарії; аудитори.

Активи пенсійного фонду складаються з власне пенсійних активів, що формуються за рахунок пенсійних внесків і доходу від їхнього розміщення; коштів для забезпечення діяльності пенсійного фонду, які призначені для покриття адміністративних видатків фонду та формуються за рахунок внесків засновників або юридичних осіб, котрі приєднуються до раніше створеного фонду (платники фонду); призначеного для гарантування виконання фондом своїх пенсійних зобов'язань перед учасниками страхового резерву, який формується з частини доходу від розміщення пенсійних активів і коштів для забезпечення діяльності фонду.[38]

Слід передбачити обмеження на інвестиційну діяльність з пенсійними активами. Це має убезпечити пенсійні заощадження від ризикованих операцій і максимально мінімізувати ймовірність їхньої втрати. Слід визначити й перелік об'єктів інвестування, а також вимоги до диверсифікації, тобто обмеження за напрямами й обсягами розміщення пенсійних активів. Вказані обмеження повинні бути спрямовані на закріплення таких правил інвестування пенсійних активів, які забезпечували б гарантований доход за мінімального ризику вкладень.

Умови здійснення пенсійних внесків і виплат мають передбачати широкі можливості вибору для вкладників пенсійних фондів. При цьому вкладником може бути і роботодавець - юридична особа, котра сплачує внески на користь своїх працівників, і будь-яка фізична особа, котра сплачує внески на свою користь, на користь своїх батьків, дітей, подружжя.

Нормативна база повинна надавати й роботодавцеві можливості для сплати пенсійних внесків на т.зв. солідарні пенсійні рахунки, де обліковуються неперсоніфіковані пенсійні накопичення. Відповідно до умов укладеного таким роботодавцем пенсійного контракту з фондом, після настання пенсійних підстав кошти у визначених обсягах із солідарного рахунку переводяться на персональний рахунок працівника такого роботодавця, з якого безпосередньо здійснюються пенсійні виплати. Існування солідарних пенсійних рахунків дозволяє роботодавцеві створювати нові ефективні стимули для працівників, зокрема, через додаткове заохочення у вигляді пенсійних відрахувань на їхню користь (це - важливий інструмент кадрової політики підприємства). Крім того, солідарні рахунки забезпечують додаткову пенсію для працівників похилого віку, котрі не встигають накопичити достатню суму коштів на персональних пенсійних рахунках, проте зробили вагомий внесок у розвиток підприємства. При цьому наявність солідарного рахунку роботодавця не обмежує працівника в самостійній сплаті пенсійних внесків на свою користь. Особливості сплати роботодавцем пенсійних внесків на солідарні й персональні рахунки можуть визначатися пенсійною програмою, що є складовою колективного договору, укладеного роботодавцем зі своїми працівниками .[34]

Створення недержавних пенсійних фондів найдоцільніше передбачити у формі неприбуткових юридичних осіб, які за своїми типами поділяються на відкриті, професійні й корпоративні. Критерієм поділу на зазначені типи є коло можливих учасників відповідного фонду за місцем і характером їхньої роботи.

Необхідно також законодавчо визначити вимоги до адміністратора пенсійного фонду, компанії з управління активами фонду та його зберігача, порядок їхнього створення та ліцензування, встановити відповідальність за виконання зобов'язань перед пенсійним фондом і його учасниками, порядок ліквідації. Пенсійний фонд будує свої відносини з установами, що надають фінансові послуги, пов'язані з НПЗ, на договірній основі (укладаються відповідно договори про управління пенсійним фондом, управління активами фонду та зберігання його активів). Слід встановити обов'язкове ліцензування діяльності з управління фондом, управління та зберігання активів фонду, окремі вимоги до звітності пенсійного фонду й інших установ, які задіяні в системі НПЗ, а також порядок оприлюднення інформації про їхню діяльність і доступу учасників пенсійного фонду до даних про їхні пенсійні заощадження та діяльність фонду загалом.

Державний нагляд за системою НПЗ доцільно покласти на спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Його має бути створено відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, нагляд за діяльністю компаній з управління та зберігання активів пенсійного фонду мають здійснювати Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку та Національний банк України.

У зв'язку з тим, що пенсійні внески є соціально значущими платежами, та з метою уникнення подвійного (подекуди потрійного) оподаткування пенсійних накопичень необхідно запровадити систему податкових пільг для вкладників та учасників пенсійного фонду. Приміром, звільнити від оподаткування пенсійні внески незалежно від того, хто їх робить (для роботодавців - до 25% сукупного оподатковуваного доходу, отриманого працівниками, на користь котрих сплачуються внески; для фізичних осіб - до 25% сукупного оподатковуваного доходу такої особи). При цьому слід реалізувати принцип оподаткування пенсійних виплат учасникам у джерела виплати (це стосується пенсійних фондів, страхових організацій й банківських установ, які здійснюють недержавне пенсійне забезпечення). Також не слід оподатковувати інвестиційний доход, отриманий від розміщення активів пенсійного фонду, та виключити з об'єктів оподаткування податком на додану вартість послуги з управління пенсійним фондом. [29,с.34]

Механізми добровільного додаткового пенсійного забезпечення в Україні існують досить довго. До них можна віднести як традиційні форми пенсійних заощаджень через страхування життя так і пенсійні накопичення в існуючих недержавних пенсійних фондах. З деякими застереженнями до цієї категорії заощаджень населення можна віднести також окремі види ощадних вкладів. Однак, слід зазначити, що зі зниженням реальної вартості поточних доходів громадян України і відповідно їх купівельної спроможності вилучення навіть не дуже значних сум у довгострокові накопичення стає для більшості з них обтяжливим. Тому, чим менш гнучкою є схема накопичення заощаджень та чим менше у громадянина можливостей скористатися заощадженнями у разі потреби, ти меншим попитом у порівнянні з іншими фінансовими послугами буде користуватися ця схема. Схеми пенсійного забезпечення є в цьому плані найменш гнучкими в частині можливості дострокового використання накопичень і тому без суттєвих економічних стимулів стають найменш конкурентоспроможними у переважної більшості споживачів, об'єктивно зорієнтованих на поточне споживання. Відповідно, для того, що б недержавне пенсійне забезпечення дійсно зайняло вагоме місце в системі пенсійного забезпечення в Україні необхідно державне стимулювання добровільних пенсійних накопичень за рахунок всіх зацікавлених осіб. Безумовно, одним з найпотужніших важелів економічного стимулювання є система оподаткування. Але цей механізм для держави є "витратним" оскільки передбачає відмову від частки поточних надходжень до бюджету, тому він має бути економічно обгрунтованим та комплексним, для того що б не тільки помірковано стимулювати накопичення пенсійних заощаджень, але й створювати рівні умови функціонування різних груп фінансових установ, які здійснюють накопичення та управління пенсійними активами. При розробці механізму податкового стимулювання добровільного пенсійного забезпечення слід враховувати: