Особливості діяльності та оподаткування недержавних пенсійних фондів в Україні та за кордоном

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Особливості діяльності та оподаткування недержавних пенсійних фондів в Україні та за кордоном»

Зміст

Вступ

1. Економічна суть та місце недержавного пенсійного забезпечення в пенсійній системі країни

2. Світова практика оподаткування системи недержавного пенсійного забезпечення

3. Оподаткування діяльності установ недержавного пенсійного забезпечення та довгострокового страхування життя в Україні: вади та шляхи покращення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

оподаткування недержавний пенсійний фонд

Діяльність недержавних пенсійних фондів на сьогодні є досить новою як для вітчизняних роботодавців, так і для громадян нашої країни. Тому важливим кроком з боку держави є надання податкових пільг у здійсненні недержавного пенсійного забезпечення. Зміни в податкових законах були потрібні для створення в Україні сприятливого режиму оподаткування коштів, які нагромаджуються в системі недержавного пенсійного забезпечення. Чимало українських підприємств віддали би перевагу українській фондовій біржі перед закордонною, але, на жаль, сьогодні на українському фондовому ринку немає достатніх внутрішніх ресурсів для того, щоб вони змогли ефективно розміщувати власні акції. Саме розвиток недержавного пенсійного забезпечення та недержавних пенсійних фондів сприяє розвитку національної економіки, зокрема ефективно впливає на позитивні зміни на ринку праці і капіталу.

Особливість діяльності пенсійних фондів полягає у тому, що вони зацікавлені здійснювати довготермінові інвестиції для узгодження власних потоків внесків і виплат. Пенсійні фонди є значними інвесторами. А це допомагає розвивати ринок довготермінового запозичення коштів, що в умовах економічної кризи дає змогу захистити вітчизняний фондовий ринок. Тому залучення до недержавних пенсійних фондів юридичних і фізичних осіб набуває сьогодні вагомого значення, це зумовлює актуальність обраної теми.

Виконуючи дане дослідження, варто виділити також наступні завдання:

- розглянути механізм здійснення недержавного пенсійного забезпечення у світі та в Україні ;

- проаналізувати законодавчу базу України в цій сфері;

- визначити процес оподаткування недержавних пенсійних фондів.

1. Економічна суть та місце недержавного пенсійного забезпечення в пенсійній системі країни

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення», що окреслив засади формування та функціонування добровільного недержавного пенсійного забезпечення. Згідно вищезгаданого закону а також Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:

- перший рівень - солідарна система;

- другий рівень - обов'язкова накопичувальна система;

- третій рівень - недержавне добровільне пенсійне забезпечення.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (солідарна система), що ґрунтується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (накопичувальна система пенсійного страхування, що ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат).

Третій рівень -- система недержавного пенсійного забезпечення, що ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, які передбачає законодавство про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні пенсійного забезпечення становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення (Рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Структура пенсійної системи

Третій рівень системи пенсійного забезпечення - система недержавного пенсійного забезпечення, яка гарантуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян, роботодавців та їх об'єднань. Метою цього механізму є одержання громадянами додаткових до загального державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне забезпечення, а також інвестиційного прибутку, нарахованого на них.

Багаторівнева система поєднує переваги солідарної і накопичувальної систем. Перша забезпечує соціальну стабільність у суспільстві, втілену в солідарності поколінь; друга дає можливість здійснювати персоніфіковане накопичення коштів населення завдяки інвестиціям у різні активи, диверсифікувати ризики. Рівноправне співіснування двох систем допоможе збалансувати пенсійне забезпечення наших громадян. Солідарна система менш чутлива до економічних змін (інфляції, фондові та фінансові кризи), але на ній позначається демографічна ситуація в країні. На відміну від цього, на накопичувальну систему не впливає зменшення працездатності населення, однак вона чутлива до економічних коливань.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є: недержавні пенсійні фонди (НПФ); страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику інвалідності або смерті; банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків; вкладники та учасники пенсійних фондів; вкладники пенсійних депозитних рахунків; фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику інвалідності або смерті; засновники пенсійних фондів; роботодавці-платники корпоративних пенсійних фондів; організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення; органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; адміністратори пенсійних фондів; компанії з управління активами; зберігачі; аудитори; особи, які надають консультаційні та агентські послуги.

Відповідно об'єктами державного нагляду виступають недержавні пенсійні фонди, які за типологічними ознаками можуть бути відкритими, корпоративними та професійними (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Характеристика різних видів пенсійних фондів

2. Світова практика оподаткування системи недержавного пенсійного забезпечення

Існує три стадії, на яких можуть оподатковуватися заощадження в накопичувальній пенсійній системі:

· коли роботодавці або працівники роблять пенсійні внески;

· коли нараховується інвестиційний дохід і відбувається приріст пенсійних накопичень у відповідній фінансовій установі (пенсійному фонді, страховій компанії, банку);

· коли робляться пенсійні виплати учаснику системи недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно, якщо розглядати можливі комбінації оподаткування (П) чи звільнення від оподаткування (3) на різних стадіях здійснення пенсійного забезпечення в недержавній накопичувальній системі, можливе існування наступних моделей оподаткування:

· 333 (або "звільнення-звільнення-звільнення")

· ЗЗП (або "звільнення-звільнення-податок")

· ЗПП (або "звільнення-податок-податок")

· ППП (або "податок-податок-податок")

· ППЗ (або "податок-податок-звільнення")

· ПЗЗ (або "податок-звільнення-звільнення")

· ПЗП (або "звільнення-податок-податок")

· ЗПЗ (або "звільнення-податок-звільнення")

Моделі 333 та ППП не набули застосування в світовій практиці (перша через необгрунтований рівень пільг та можливі втрати доходів держави по податках, друга - внаслідок відвертої дискримінаційності).

У світовій практиці найбільшого поширення набули дві системи:

· моделі «податкове прозорих» недержавних пенсійних інститутів;

· моделі оподатковуваних недержавних пенсійних інститутів (моделі "комплексного прибуткового податку").

До першої системи входять:

1. Модель ЗЗП (або класичний "податок на витрати"), в якій від податків звільняються внески та інвестиційний дохід, але оподатковуються пенсійні виплати;

2. Модель ПЗЗ (або "податок на внески"), коли внески робляться з доходу, який підлягає оподаткуванню, але інвестиційний дохід та виплати не оподатковуються.

Варіант ПЗЗ має чимало переваг з погляду держави:

· по-перше, він забезпечує негайні податкові доходи (при класичному податку надходження цих доходів відкладається до виходу на пенсію);

· по-друге, знижується ухилення від сплати податків, тому що держава збирає податки одразу з усього доходу, і він не може бути прихований у "пільгових схемах".

Однак такий податок має серйозний недолік з точки зору громадян, тому що він не захищений від "політичного ризику" (тобто ризику зміни податкової політики держави). Пенсійні заощадження є довгостроковими, а майбутні уряди можуть не вважати себе зв'язаними рішеннями своїх попередників, відповідно до яких поточні пенсії або інвестиційний дохід не підлягали оподаткуванню.

Таким чином, звільнення від податків на початковому етапі, що передбачено в класичному варіанті ЗЗП, виявляється більш надійним для громадянина.

Моделі оподатковуваних недержавних пенсійних інститутів (моделі «комплексного прибуткового податку») передбачають, що інвестиційний дохід (діяльність недержавного пенсійного інституту) підлягає оподаткуванню. При цьому у схемі ППЗ також оподатковуються внески, у другий схемі ЗПП - оподатковується виплати.

Таким чином, у цих схемах («комплексний прибутковий податок») пенсійні накопичення оподатковуються двічі.

З погляду держави комплексний прибутковий податок забезпечує більше надходжень завдяки більш широкій базі оподаткування. Однак у разі використання комплексного прибуткового податку пенсійні заощадження розглядаються як будь-які інші форми інвестування без урахування того, що це в першу чергу довгострокове відкладене споживання.

З точки зору громадянина податок на витрати в цьому випадку є нейтральним, оскільки несуттєво, коли буде здійснюватися споживання - зараз або в майбутньому. Крім того, при використанні комплексного прибуткового податку виникає проблема інфляції, тому що оподатковується номінальний дохід, а при високих темпах інфляції реальний дохід може приймати негативне значення.

На практиці у світі найбільш поширеним податковим режимом є застосування податку на витрати. Він використовується майже в половині країн, що наводяться в таблиці 2.1.

У ряді країн режим оподаткування більш жорсткий, ніж комплексний прибутковий податок, або близький, до нього: у Новій Зеландії діє режим ППЗ, у Бельгії щорічно оподатковується вартість активів фонду, в Ісландії і Японії застосовується система ПЗП (хоча у Японії дозволене одноразове вилучення коштів до визначеного ліміту, які не оподатковуються). У Фінляндії використовується режим ЗЗП, однак із суми, що підлягає оподаткуванню відраховуються тільки 60 % внесків. У Данії і Швеції діє режим ЗПП.

Таблиця 2.1.

Оподаткування пенсій (зарубіжна практика)

В інших країнах режим оподаткування навіть більш пільговий у порівнянні з податком на витрати. В Ірландії, Португалії і Великобританії щорічні платежі оподатковуються, однак передбачена можливість одноразового вилучення коштів, які не оподатковуються. В Австралії діє складна система, при цьому внески лише частково звільнені від оподаткування. Інвестиційний дохід і виплати оподатковуються за спеціальною, більш низького ставкою. В Австрії оподатковується лише одна чверть від щорічних виплат.

Таким чином, можна дійти висновку, що у світовій практиці більшість країн, в яких запроваджена та ефективно функціонує система недержавного пенсійного забезпечення, застосовуються режими оподаткування, близькі до «податку на витрати», як найбільш нейтрального погляду на вплив на споживання та простого в адмініструванні.

3. Оподаткування діяльності установ недержавного пенсійного забезпечення та довгострокового страхування життя в Україні: вади та шляхи покращення

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» установи, які надають послуги недержавного пенсійного забезпечення та довгострокового страхування життя, звільняються від оподаткування внесків, отриманих на здійснення цих послуг. Щодо оподаткування інвестиційних доходів та між страховими компаніями і пенсійними фондами існує певна відмінність. Страхові компанії зобов'язані сплачувати податок на загальних засадах зі своїх інвестиційних доходів - як активних, так і пасивних. Недержавні пенсійні фонди також зобов'язані сплачувати податок з активних доходів, однак, Закон твердить, що їх пасивні доходи оподаткуванню не підлягають. Надаючи характеристику існуючій системі, слід зазначити, що підхід до оподаткування діяльності установ, що власне надають страхові та пенсійні послуги, є лише один із трьох елементів, які формують систему оподаткування послуг довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення.

З погляду оподаткування система надання послуг з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення складається з трьох ключових етапів, на яких грошові потоки переміщаються від одного агента до іншого і можуть бути оподатковані. По-перше, це момент сплати внесків громадянами (особисто або через підприємство-працедавця). По-друге, це період фінансової діяльності установи і отримання нею інвестиційних прибутків. І, нарешті, це етап здійснення виплат на користь учасників або власників страхових полісів. Як і при оподаткуванні інших фінансових послуг, податкова система має оподатковувати цей процес на одному з перерахованих етапів, зберігаючи при цьому принцип недопущення багаторазового стягнення податку. Вибір цього етапу є ключовим рішенням при виборі моделі оподаткування кожного сектора фінансових послуг. Саме тому проблеми та шляхи реформування моделі оподаткування самих установ повинні аналізуватись лише у комплексі із двома згаданими аспектами ширшої системи.

Основною проблемою вітчизняної системи є те, що принцип одноразового оподаткування процесу надання страхової або пенсійної послуги цією системою не витримується. Для послуг, внески на які не перевищують 6 тис. грн, чинне законодавство звільняє від оподаткування здійснення громадянами внесків, однак, оподатковує обидві подальші операції.

Оподаткуванню у повному обсязі підлягають інвестиційні доходи установ-надавачів послуг (за винятком процентів, які отримують недержавні пенсійні фонди), і, крім цього, 60% виплат, які отримують громадяни, оподатковується податком на доходи фізичних осіб. Для послуг, внески на які перевищують 6 тис. грн ситуація є ще більш проблематичною, оскільки процес надання таких послуг фактично оподатковується на кожному із трьох етапів. Окрім описаної проблеми багаторазового оподаткування, вадою існуючої системи є і згадана розбіжність між підходами до оподаткування довгострокового страхування життя та недержавних пенсійних фондів (хоча ця розбіжність і є відносно невеликою). Оскільки згадані види послуг є безпосередніми конкурентами, податкове законодавство повинно ставити ці два ринки у максимально узгоджені податкові умови.

Основне завдання наразі полягає у свідомому і поінформованому рішенні стосовно вибору моделі оподаткування недержавного пенсійного забезпечення та довгострокового страхування життя в Україні. Зокрема, слід сформулювати своє ставлення до багаторазового оподаткування процесу надання таких послуг (цей документ рекомендує відмову від існуючої практики і перехід на одноразове оподаткування), а також визначити етап, на якому відбуватиметься оподаткування. Після того як цей вибір буде зроблено, решта законодавства повинна бути гармонізована з прийнятою моделлю так, аби поставити конкуруючі страхові послуги в рівні податкові умови. З-поміж країн із розвиненими економіками є розбіжності у виборі одного з трьох перерахованих етапів для стягнення податку. Проте більшість європейських країн демонструють тенденцію до стягнення податку на кінцевому етапі, тобто на етапі отримання громадянами пенсійних (або страхових) виплат. З цих причин пропонується запровадити в Україні оподаткування недержавних пенсійних послуг та послуг довгострокового страхування життя на етапі здійснення виплат споживачам. Для цього діяльність установ, що надають такі послуги, має бути чітко звільнена від оподаткування податком на прибуток підприємств (але лише в частині всіх пасивних доходів). При цьому податкове регулювання пенсійних фондів повинно співпадати з підходами до регулювання компаній, що займаються довгостроковим страхуванням життя.

Висновки

Таким чином, з погляду оподаткування, система надання послуг з недержавного пенсійного забезпечення складається з трьох етапів, на яких грошові потоки переміщаються від одного агента до іншого і можуть бути оподатковані. По-перше, це момент сплати внесків громадянами (особисто або через підприємство-роботодавця). По-друге, це період фінансової діяльності установи і отримання нею інвестиційних прибутків. І, нарешті, - це етап здійснення виплат на користь учасників або власників страхових полісів. Як і в разі оподаткування інших фінансових послуг, податкова система має оподатковувати цей процес на одному з перерахованих етапів, зберігаючи при цьому принцип недопущення багаторазового стягнення податку. Вибір цього етапу є ключовим рішенням у виборі моделі оподаткування кожного сектора фінансових послуг.

Насамперед, врегулювання питання оподаткування операцій з недержавного пенсійного забезпечення приведе до зниження обсягів тіньової економіки. Через пільги в оподаткуванні для учасників і вкладників недержавного пенсійного забезпечення (внески до недержавних пенсійних фондів та одержаний інвестиційний доход не оподатковуються, а оподатковуються лише пенсійні виплати) і обмеження на ці пільги (внески до недержавних пенсійних фондів не повинні перевищувати 15 % заробітної плати учасника) учасники недержавного пенсійного забезпечення матимуть додатковий стимул вимагати виплату свого заробітку в офіційному секторі.

Отже можна зробити висновок, що недержавне пенсійне забезпечення повинне стати невід'ємною складовою частиною пенсійної системи в Україні. Це пояснюється насамперед тим, що ефективне його функціонування дозволяє вирішити низку як соціальних так і економічних проблем.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 1057 // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 47-48. - С. 372.

2. Податковий кодекс України: чинне законодавство станом на 10 грудня 2010 року: (Відповідає офіц. текстові) - К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2011. - 584 с.

3. Білик О.І. Особливості оподаткування в системі недержавного пенсійного забезпечення // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008. - №18(10) С. 166-173.

4. Котляр Д. Недержавне пенсійне забезпечення в ЄС: корисний досвід та можливі висновки для України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/index.php?action=magazine&id=9&ar_id=135&iar_id=126&as=2

5. Леонов Д. А. Система оподаткування схем недержавного пенсійного забезпечення // Ринок цінних паперів України. - 2002. - № 11-12. - C. 39-43.

6. Леонов Д. Система оподаткування схем недержавного пенсійного забезпечення. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zpsocinfo.iatp.org.ua

7. Момотюк Л.Є. Роль недержавних пенсійних фондів у системі пенсійного забезпечення // Фінанси України. - 2006. - № 5 - С. 71-77.

8. Саєнко О. Оподаткування діяльності установ недержавного пенсійного забезпечення та довгострокового страхування життя // Юр. бізнес, 28 лютого 2005. - № 3(39).

Размещено на Allbest.ru