Удосконалення методів управління державним боргом України

Крім використання інструментів активного управління державним боргом (наприклад, проведення заміни боргових зобов'язань держави на акції підприємства державної власності, викуп державних облігацій на вторинному ринку), слід взяти за мету зниження розміру боргу та сплати процентів перед міжнародними офіційними кредиторами, кредити яких нерідко обумовлюється нав'язуванням додаткових зовнішніх вимог, в тому числі - з політичним підтекстом. Замість цього - розробити стратегію переорієнтації на ринкові джерела запозичень із використанням широкого набору інструментів, випробуваних зарубіжною практикою, сформувавши для цього необхідне правове та інституційне поле [27, с. 73].

Міністерство фінансів повинно проводити постійний аналіз та моніторинг кон'юнктури на міжнародних ринках капіталу, котирувань облігацій зовнішньої державної позики на західних біржах, реакції інвесторів на українські єврооблігації, на ті чи інші економічні та політичні події в країні, здійснювати активну роботу щодо сприяння підвищенню суверенного кредитного рейтингу країни. Комплексний підхід до реалізації стратегії управління державним боргом має знайти своє відображення в зміцненні координації боргової політики з бюджетно-фінансовою та грошово-кредитною політикою, метою чого є підвищення ефективності управління активами та пасивами держави. Важливою характеристикою нових запозичень на міжнародних ринках капіталу є їхній «довгий» характер, що дозволяє використовувати їх для довготермінових інноваційно-інвестиційних проектів. Тому нагальним питанням має стати розробка механізмів спрямування залучених коштів у пріоритетних напрямах наукомісткого розвитку.

Зважаючи на викладене вище, надзвичайно актуальним з точки зору як забезпечення майбутніх боргових виплат у повному обсязі, так і стимулювання прискорених темпів економічного зростання у середньо- та довгостроковій перспективі є підвищення віддачі від державних інвестицій. Це потребує вирішення наступних ключових завдань:

- оптимізації та скорочення переліку державних цільових програм, узгодження обсягів фінансування державних цільових програм із обсягами фінансування бюджетних програм у розрізі головних розпорядників;

- складання проекту інвестиційного бюджету на середньострокову перспективу (3-5 років) та його узгодження із основними параметрами середньострокового бюджетного плану;

- застосування методології аналізу «затрати - вигоди» до всіх без винятку державних інвестиційних проектів із розвитку фізичної інфраструктури, забезпечення прозорості методики вибору об'єктів інвестування та розробки комплексної системи моніторингу виконання бюджетних інвестицій;

- розробки економічних критеріїв для виділення бюджетних інвестицій [15, с. 141].

Як бачимо, державна політика щодо формування та управління державним боргом ще не досконала і має багато прогалин. Вирішення цих проблем дасть можливість підвищення ефективності управління внутрішнім та зовнішнім боргом країни, а також зменшити їх вплив на економічний стан держави в цілому.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

1. Державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг - це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами. Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

Внутрішній та зовнішній державний борг є органічною складовою функціонування економік переважної більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося хаотично. Лише в останні роки розпочалося формування послідовної та виваженої довгострокової державної боргової політики.

2. В процесі виконання курсової роботи було обґрунтовано зміст поняття «управління державним боргом». Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

4. Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування. Перший етап характеризується залученням кредитів Національного банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду. Другий етап - отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

5. Крім класичної форми державного внутрішнього боргу в Україні утворився специфічний внутрішній борг держави з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, що є вкрай небезпечним для держави і може призвести до соціальної напруги. Для недопущення в майбутньому заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат потрібно насамперед вдосконалювати нормативно-правову базу, яка повинна передбачати майнову і адміністративну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та використання нетрадиційних джерел погашення заборгованості.

6. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. При неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це обумовлює необхідність встановлення межі залучення кредитів. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

7. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

8. Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний Кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, №№ 50-51, ст.572).

2. Господарський Кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, (№18, №19-20, № 21-22, ст. 144).

3. Цивільний Кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст. 356).

4. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України. Закон України. (Відомості Верховною Радою України (ВВР), 2012, N 9, ст.63).

5. Бондарук Т. Зарубіжний досвід використання механізму управління і обслуговування державного зовнішнього боргу та можливості його застосування // Збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 34. - С. 187-193.

6. Бондарук Т. Механізм управління та обслуговування державного боргу. Фінанси України. № 4. - 2007. - С. 14-18.

7. Бондарчук К.О. Ретроспективний аналіз формування та управління державним боргом // Науково-дослідний фін. ін-т. Наукові праці. - К., 2006. - Вип. 3. - С. 82-87.

8. Вахненко Т. Державний борг України: поточний стан і ризики // Економіка України. - 2008. - №7. - С. 37-46

9. Верхолаз В.В. Формирование современных механизмов управления государственным долгом: Автореф. дис. экон. наук. - М., 2009. - 25 с.

10. Вісьтак Т.М. Державний борг та шляхи його подолання // Перехідні економічні системи. - Львів, 2007. - Вип. 6. - С. 141-143.

11. Губар В.В. Проблеми використання в Україні світового досвіду управління державним боргом: наукове видання. // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - № 1. - 2008. - С. 244-249.

12. Губар В.В. Проблеми управління державним боргом та його вплив на формування державного бюджету України // Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми. - Ірпінь, 2007. - Ч. 1. - С. 45-48.

13. Заверуха І. Правові проблеми класифікації державного боргу // Право України. - 2007. - № 3. - С. 51-55.

14. Зінченко О. Державний борг: актуальні проблеми для України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2007. - Вип. 29, ч. 3. - С. 165-169.

15. Іваненко Ю., Мамишев А. До питання розкриття інформації про державний борг // Вісник НБУ. - 2007. - №3. - С. 20-22.

16. Калач Г.М. Проблеми створення ефективної системи управління державним зовнішнім боргом України // Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми. - Ірпінь, 2007. - Ч. 1. - С. 73-76.

17. Кириченко О.А. Кудрицький В.Д. Сучасні теорії управління зовнішньою заборгованістю // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №7. - С. 15-27.

18. Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України / Теpноп. деpж. техн. ун-т ім. І. Пулюя. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 238 с.

19. Мних А.М. Механізм оцінки боргового тягаря в Україні як спосіб підвищення ефективності державних запозичень // Економіка. Фінанси. Право. - 2010. - №1. - С. 17-19.

20. Мних А.М. Проблема зовнішньої заборгованості та методи її розв'язання // Економіка та держава. - 2009. - №12. -С. 47-48.

21. Рожко О. Проблеми визначення оптимальної структури державного боргу України // Вісник КНУ Шевченка: Сер. Економіка. - 2007. - №92. - С. 27-30.

22. Свєтлов О. Зовнішній борг та його складові у ракурсі фінансового розвитку держави // Фінансовий ринок України. - 2008. - №7-8. - С. 15-16.

23. Ткаленко С.І. Вплив державного боргу на економічну безпеку України // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - №29. - С. 178-181.

24. Ходжаян А.О. Боргова політика та її роль у забезпеченні макроекономічної стабільності // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №2. - С. 220-228.

25. Офіційний сайт Міністерства фінансів України.

26. Офіційний сайт Державної служби статистики України.

Додаток А

Структура зовнішнього державного боргу України (тис. дол. США)

Размещено на Allbest.ru