Державний бюджет та державний борг України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний бюджет та державний борг України

Зміст

державний бюджет борг управління

Вступ

1. Сутність державного боргу та державного бюджету

1.1 Державний бюджет: економічна сутність, види та функції

1.2 Державний борг: види та причини створення

2. Підходи та механізми управління

2.1 Концепції бюджетної політики

2.2 Проблеми управління державним боргом

3. Динаміка і основні проблеми державного бюджету та боргу в Україні

3.1 Сучасний стан бюджету України

3.2 Аналіз сучасного стану боргу України

3.3 Шляхи щодо оптимізації видатків державного бюджету

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. На сьогоднішній день, для України ця тема є дуже актуальною, адже гостро стоїть питання про державне фінансування. Зараз окрім того, що існує значний брак коштів у державному бюджеті, Україна має досить великий державний борг. Сучасний розвиток України показує, що саме державний бюджет потребує значних змін на краще.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів.

Бюджетна політика - це основа фінансової політики. А Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Бюджет тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетних дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи. Тобто, це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

Останнім часом загострилась проблема відповідності між ресурсами держави і потребами у фінансуванні державних програм. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який, в свою чергу, відображає перевищення бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. При наявності дефіциту бюджету державою позичаються грошові ресурси, що призводить до виникнення та зростання державного боргу.

Враховуючи, що з часу набуття Україною суверенітету державний бюджет затверджувався і виконувався з дефіцитом, з 1991 року відбувається зростання державного боргу.

При розгляді питання слід мати на увазі, що державний борг має дві складові: внутрішню та зовнішню. Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в національній валюті (гривні), зовнішнього - в іноземній, як правило, в доларах США. Тому для співставлення результатів аналізу обидві складові боргу необхідно оцінювати за відповідним курсом валют на кожну конкретну дату о якійсь одній валюті.

Отже, об'єктом моєї курсової є державний бюджет та борг України.

Предметом дослідження - сукупність теоретичних і практичних аспектів державного бюджету та державного боргу в Україні

Мета цієї курсової роботи полягає в тому, щоб висвітлити поняття та суть державного бюджету та боргу, механізми та підходи до них, проаналізувати проблеми фінансування в Україні , а також щоб дослідити стан державного бюджету та боргу України на сьогоднішній день.

Основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати розвиток економічних теорій щодо сутності державного боргу, зокрема, розкрити еволюцію державного боргу.

2. Дослідити економічну природу державного боргу як складової державного боргу та його місце у фінансовій системі держави.

3. Виявити чинники, що впливають на динаміку й структуру державного боргу та зумовлюють особливості механізму його формування в Україні.

4. Проаналізувати механізм управління й обслуговування державного бюджету у фінансовій системі України.

5. Розробити рекомендації щодо вдосконалення методики управління державним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи України та стійкого соціально-економічного зростання.

Методи дослідження - загальнонаукові методи пізнання (індукція і дедукція, аналіз і синтез, аналогія і моделювання, системність і комплексність, деталізація та узагальнення, конкретизація і абстрагування), а також спеціальні прийоми і процедури (порівняння, групування, балансове узагальнення, математична статистика, методи наукових класифікацій, аналіз та інші). Для доказу і аргументування нових положень роботи послужили результати досліджень і спостережень, отримані порівняльно-історичним, аналітико-синтетичним і абстрактно-логічним методами.

1. Сутність державного бюджету та державного боргу

1.1 Державний бюджет: економічна сутність, види та функції

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найбільші прибутки та найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати.

Тобто, державний бюджет - це (англ. budget - сумка) - це річний кошторис державних видатків і джерел їхнього фінансового покриття [1, с. 125].

Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України", бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.

Проаналізуємо функції, які виконує бюджет [4,с 32].

Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний характер, частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів (природоохоронні заходи, архіви, бібліотеки тощо), або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку джерела фінансування (фундаментальні наукові дослідження, оперні театри, музеї тощо).

Розподільча функція бюджету полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат, на структурну перебудову, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення, вирішення соціальних проблем.

Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що, змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури тощо.

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому, що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги тощо.

Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:

- податки;

- відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;

- державна позика (внутрішня та зовнішня);

- емісія грошей;

- продаж державного майна.

Форми виплат із державного бюджету:

- асигнування - видатки на утримання підприємств та установ;

- субсидії - державна допомога організаціям, установам, громадянам;

- субвенції - державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку;

- дотації - допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки.

Надання бюджетних засобів підприємствам, установам та організаціям для повного або часткового покриття їхніх витрат на заходи, передбачені бюджетом, називають бюджетним фінансуванням.

Система бюджетного фінансування містить:

- механізм надання бюджетних засобів розпорядникам асигнувань;

- засоби фінансового контролю за цільовим та ефективним використанням грошових ресурсів.

Однією із форм бюджетного фінансування є бюджетний кредит - надання бюджетних засобів суб'єктам господарювання й органам влади на засадах поворотності та платності.

Важливою формою використання бюджетних ресурсів є бюджетні резерви. Це відособлена у спеціальних фондах частина бюджетних надходжень, призначених для забезпечення безперебійного функціонування передбачених бюджетом витрат, а також покриття не передбачуваних затрат держави (стихійні лиха, серйозні технологічні аварії, епідемії тощо), які зненацька можуть виникнути. Державний бюджет є головною ланкою бюджетної системи держави.

Бюджетна система України - це сукупність бюджетів різних рівнів:

- державного;

- бюджету Автономної Республіки Крим;

- обласних;

- бюджетів міст Києва та Севастополя;

- міських бюджетів;

- районних;

- районних бюджетів у містах;

- сільських та селищних.

Консолідований бюджет - це об'єднаний бюджет центрального уряду і бюджети місцевих органів влади.

За станом розрізняють державний бюджет:

- нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені;

- дефіцитний, коли видатки перевищують доходи(можна покривати за рахунок посилення оподаткування, продажу державних цінних паперів, зовнішньої державної позики);

- профіцитний, коли доходи перевищують видатки (може бути використаний для довгострокових виплат, погашення державного боргу, кредитування або бути переведений у дохід наступного бюджетного періоду).

Чи може держава витрачати більше, ніж вона має? Так, за цих умов держава вдається до проведення додаткової грошової емісії, що є суто інфляційним чинником, або застосовує інше джерело фінансування бюджетного дефіциту - позику. Таким чином, будь-який бюджет має дві основні складові: доходи і витрати (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Головні складові доходів і видатків державного бюджету

Доходи	Видатки
1. Податок на прибуток підприємств, організацій, закладів. Податок на додану вартість. 2. Податок з доходів населення. 3. Доходи від приватизації державного майна. 4. Відрахування на соціальні потреби 5. Відрахування у фонд зайнятості населення 6. Доходи від позик, продажу облігацій, сертифікатів та інших мінних паперів 7. Відрахування для підтримання доріг спільного користування 8 Доходи від зовнішньоекономічної діяльності. 9. Інші доходи.	1. Фінансування розвитку народного господарства, державного сектора економіки. 2. Соціальний захист населення. 3. Фінансування розвитку науки. 4. Фінансування технічного переозброєння і структурної перебудови паливно-енергетичного комплексу 5. Розвиток соціально-культурної сфери 6. Виплата пенсій 7. Утримання державного апарату управління 8. Погашення зовнішнього і внутрішнього боргу 9. Інші видатки

Доходи державного бюджету ще називають фіскальними доходами. Вважають, що з часів Дж. М. Кейнса обов'язкова збалансованість бюджету стала анахронізмом, а концепція "здорових фінансів" (збалансованого бюджету) виявилася недостатньо ефективною. Насправді не кожен дефіцит державного бюджету є небезпечним. Якщо він не перевищує 2-3% ВВП, він не є небезпечним. Якщо ж він перевищує 3%, то існує загроза інфляційних явищ в економіці (абсолютно не інфляційних чинників фінансування державного бюджету немає).

В Україні виникло явище прихованого бюджетного дефіциту, яке проявилося у невчасному та (або) неповному фінансуванні бюджетної сфери економіки. Таким чином, уряд скорочував видатки, зменшуючи відкритий дефіцит бюджету.

Основними причинами бюджетного дефіциту є, зокрема, такі, як:

- спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету;

- збільшення державних витрат на розвиток військово-промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо;

- значний сектор "тіньової економіки" що уникає сплати податків;

- зростання витрат на утримання управлінського апарату;

- непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

- перехід від фінансування до кредитування;

- ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

- зменшення видатків на фінансування ВПК, соціальних програм, державне управління;

- зміна системи оподаткування.

Дефіцит державного бюджету є одним з основних макроекономічних показників, які характеризують стійкість національної економічної системи. Негативними прямими наслідками дефіциту державного бюджету можуть бути інфляція та порушення ринкової мотивації діяльності приватних фінансових інститутів. Тому забезпечення збалансованості бюджету є одним з основних завдань уряду в контексті фінансової політики держави.

Але єдиної думки щодо збалансованості бюджету немає. Так, Солоу вважає, що у сприятливий час для економіки період потрібно вживати заходів для збалансування державного бюджету, а К. Ерроу дотримується думки, що недоцільно прагнути бездефіцитності державного бюджету.

Водночас, для інших економістів, раціональним є балансування державного бюджету на циклічній основі (під час спаду виробництва допустиме перевищення видатків над доходами, а під час економічного підйому - перевищення доходів над видатками), що дає можливість державі формувати так звані стабілізаційно-страхові фонди і проводити антикризову політику, вирівнюючи економічні коливання.

Балансування бюджету, таким чином, здійснюється не щорічно, а залежно від фази ділового циклу. Існує ще один досить важливий аспект бюджетного дефіциту. Розрізняють бюджетний дефіцит:

- фактичний, що відображає реальні надходження і видатки за певний період часу;

- структурний, який показує, якими мають бути надходження, урядові витрати і дефіцит при потенційному обсязі національного виробництва;

- циклічний, котрий відбиває вплив циклічних коливань на надходження, видатки та дефіцит і визначається як різниця між фактичним і структурним дефіцитом, показує, як фаза економічного циклу впливає на доходи, видатки та сальдо бюджету.

1.2 Державний борг: види та причини створення

Боргове фінансування дефіциту бюджету веде до накопичення державного боргу, який потрібно обслуговувати. Борг є важливим елементом кругообігу «доходи-випуск». Коли в економіці зростають доходи, то зростають і заощадження, які мають бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення борг у - механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства і фірми не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків [6,с 428].

Механізм створення боргу можна представити як передачу заощаджень особам, що здійснюють витрати. Якщо приватна заборгованість не абсорбує заощадження, то цю функцію виконує держава.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

· збільшення державних видатків без відповідного зростання доходів;

· циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

· скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

· вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців та збереження влади

У складі державного боргу виділяють внутрішній і зовнішній борги.

Внутрішній державний борг - це заборгованість держави домогосподарствам і фірмам певної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом [6,с. 428 ].

Зовнішній державний борг - заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями [6,с. 428].

Зовнішній борг формують:

* позики на фінансування державного бюджету (переважно кошти, що позичені у міжнародних фінансових організацій) та погашення зовнішнього державного боргу;

* позики на підтримку стабільності національної валюти (поповнення валютних резервів);

* позики на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів національної ваги;

* гарантії іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

* державні гарантії, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Неефективне використання залучених позик може призвести до зростання обсягу державного боргу. У багатьох країнах в бюджетному законодавстві визначена гранична межа величини державного боргу, досягнення якої сигналізує про небезпеку для всієї сфери державних фінансів. В "Бюджетному кодексі України" подібний параметр визначений і для нашої держави: величина державного боргу не повинна перевищувати критичну межу, яка складає 60 % обсягу валового внутрішнього продукту.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів. Загальний обсяг зовнішнього боргу оцінюється в доларах США. Внутрішній борг переважно оцінюється в національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, оцінені в гривні, і розміщуються на внутрішньому фондовому ринку.

За строком розрізняють короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року), середньостроковий (від одного до п'яти років), довгостроковий (від п'яти років і більше).

За терміном виплат державний борг поділяють на капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату, та поточний, який формують платежі за зобов'язаннями, що позичальник повинен погасити у звітному (поточному) періоді.

Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, відсотків по ній та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися у грошовій формі, а за згодою з кредитором -- шляхом постачання товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими засобами відповідно до чинного законодавства України.

Державний борг можна розглядати з двох боків: з одного боку, державне запозичення сприяє економічному зростанню, а з іншого -борг збільшує навантаження на Державний бюджет. Тому вирішення питання про державний кредит має віднайти оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням та внутрішніми і зовнішніми запозиченнями.

Відстрочення погашення боргу означає перенесення термінів виплати заборгованості. За період перенесення погашення боргу виплата доходів не проводиться.

Для оцінки стану державного боргу у міжнародній практиці використовуються різноманітні показники щодо можливості країни з його обслуговування. Так, Світовий банк виходить з того, що критичним рівнем державного зовнішнього боргу є понад 50% від валового внутрішнього продукту. А за вимогою Маастрихтської угоди державний борг не повинен перевищувати 60% валового внутрішнього продукту країни. За оцінками спеціалістів, Україна має середній рівень зовнішнього боргу.

2. Підходи та механізми управління

2.1 Концепції бюджетної політики

Бюджетна політика урядів країн з ринковою економікою може виходити з різних уявлень про взаємозв'язки економічних процесів, а тому, базуватись на різних концепціях. Зокрема є три концепції бюджетної політики.

Згідно з першою концепцією бюджет щороку має бути збалансованим. Повна щорічна збалансованість бюджету деякий час була головною метою фінансової політики. Проте згодом стало очевидним, що такий підхід обмежує можливості уряду проводити антициклічну політику, боротися з інфляцією, тримати курс на довгострокове зростання. Так, за умов кризових явищ зростає безробіття і скорочуються доходи населення, а, отже, падають доходи бюджету. Якщо уряд намагатиметься збалансувати бюджет, то він повинен або підвищити ставки податків, або скоротити державні видатки, або поєднати те й інше. Однак результатом такої політики стануть зменшення обсягу сукупного попиту й активізація кризових явищ.

Друга концепція зводиться до визнання потреби збалансування бюджету за економічний цикл, а не за кожен рік. Правомірність цієї концепції обґрунтовується такою логікою економічних залежностей, коли, наприклад, у країні має місце спад виробництва, то для протидії йому уряд збільшує державні видатки і зменшує податки. Це підвищує сукупний попит, що спричиняє зростання виробництва. Щоправда, збільшується також і бюджетний дефіцит. Якщо вжиті заходи спрацьовують і настає економічне пожвавлення, то уряд скорочує державні видатки й підвищує податки. У результаті виникає позитивне сальдо державного бюджету, яке використовується на покриття дефіциту в попередній фазі циклу. Така політика уряду має антициклічний характер і спрямована на досягнення балансу бюджету за певний цикл.

Однак, в економічній реальності з'являються такі зв'язки, які не вкладаються в схему, описану цією концепцією. Так, якщо економічний спад тривалий, а пожвавлення короткочасне, то дефіцит, що нагромадився за період спаду, не перекривається позитивним сальдо балансу, наявним в період піднесення виробництва. За такого розвитку подій збалансувати бюджет не вдається, що спричинює бюджетний дефіцит.

Третя концепція розвиває ідею функціональних фінансів, згідно з якою, метою фінансового регулювання є збалансованість економіки, а не суто бюджету. При цьому макроекономічна рівновага може супроводжуватись як стійким позитивним сальдо державного бюджету, так і стійким його дефіцитом.

Залежність бюджетної збалансованості від макроекономічних пропорцій пояснюється тим, що, по-перше, макроекономічна рівновага сприяє економічному піднесенню, а за таких умов автоматично збільшуються податкові надходження до бюджету і тим самим знімається проблема бюджетного дефіциту. По-друге, за економічного процвітання державний борг не є серйозною проблемою. По-третє, уряд має у своєму розпорядженні необмежені можливості для покриття бюджетного дефіцити як за рахунок емісії грошей, так і за рахунок підвищення податків.

2.2 Проблеми управління державним боргом

У зарубіжній економічній літературі під управлінням державним боргом розуміють регулювання структури державних боргових зобов'язань при заданому сукупному обсязі заборгованості. Міжнародні та окремі національні дослідження визначають управління державним боргом як комплекс заходів, важелів і шляхів контролю та регулювання державного боргу (внутрішнього і зовнішнього) з метою пошуку надійних джерел його фінансування, а також зменшення і нейтралізації негативних наслідків. Основними напрямами управління держаним боргом є: пошук надійних джерел для виплати боргу та раціональне використання зовнішніх запозичень.

За визначенням експертів Світового банку, ефективне управління державним боргом включає в себе три специфічні взаємопов'язані процеси:

- вибір придатного виду фінансування;

- рішення про розмір запозичень;

- ведення повної та своєчасної звітності про існуючий борг держави.

Критерієм ефективності операцій з державним боргом є досягнення економії коштів державного бюджету. Сьогодні існує значна кількість нормативно-правових актів, які частково регулюють порядок утворення державного боргу, його обслуговування та погашення, проте слід констатувати, що вони не створюють цілісної системи, порядку, форм та методів ефективного управління державним боргом.

Досягнення ліквідності казни. Основним завданням компетентного органу з управління боргом є досягнення ліквідності казни. Це означає не лише гарантування обґрунтованого планування строків оплати державного боргу, а й забезпечення наявності необхідного капіталу для оплати урядом короткострокових зобов'язань, не застосовуючи емісію грошей. Наступні цілі є вторинними стосовно вказаної.

Підтримання балансу між витратами та стабільністю, беручи до уваги ризики, пов'язані з найнижчими витратами. Через те, що боргові зобов'язання з довшим терміном до сплати користуються більшим попитом, досягнути найнижчої вартості можна в основному беручи зобов'язання з коротшими строками сплати. Але це зумовлює підвищені ризики. Чим коротший термін оплати державного боргу, тим вразливіший державний борг до коливань в рівнях інфляції, попиту та грошового обігу.

Розвиток та забезпечення ефективно функціонуючого внутрішнього фінансового ринку. В державах з внутрішнім кредитним ринком, де уряд виступає основним позичальником, гарантування чесності та прозорості торговельних правил та правил кредитування є основним завданням для заохочення і інвесторів, і позичальників користуватися цим ринком.

Управління державним боргом (у широкому розумінні) - це один із напрямів фінансової політики держави в особі органів державної влади і управління щодо визначення боргової стратегії держави, зокрема цілей боргового фінансування; визначення вартості та обсягу державного боргу; організації планування, обліку, звітності та контролю державного боргу, з метою задоволення фінансових потреб держави та суспільства в режимі раціонального використання бюджетних коштів, економії ресурсів, опосередкованих борговими зобов'язаннями Уряду та мінімізації обслуговування боргу.

Управлінням державним боргом (у вузькому сенсі) - повноваження органів державного управління спеціальної компетенції щодо погашення та обслуговування державного боргу; оптимізації структури державного боргу та його динаміки; визначення джерел надходження позичкових коштів та кола позичальників; вибору видів запозичення, визначення їх обсягів, періодичності здійснення емісії та механізму реалізації; регулювання ринку державних цінних паперів; випуск, обслуговування та погашення всіх видів боргових інструментів Уряду; надання гарантій; здійснення заходів із визначення кредитних рейтингів; інформаційного забезпечення; звітності та контролю.

3. Динаміка і основні проблеми державного бюджету та боргу в Україні

3.1 Сучасний стан державного бюджету України

Державний бюджет - це надзвичайно складне соціально-економічне явище, він є головною ланкою фінансової системи держави. В ньому зосереджується понад 70 % усіх фінансових ресурсів і включає в себе різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність і перерозподіл значної частини валового внутрішнього продукту.

Для реалізації своїх функцій держава акумулює фінансові ресурси, тобто таким чином формує свої доходи. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, який і виступає об`єктом перерозподільних відносин. Органи державної влади використовують лише частину валового внутрішнього продукту, яка переходить у вигляді податків, зборів і платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.

Виконання дохідної частини в Україні зведеного бюджету за 2012 рік становило 344,7 млрд грн, що на 33,2 млрд грн, або на 11,9 %, більше аналогічного показника попереднього року (рис. 1.). Річний план виконано на 92,9 %. У 2011 році річний план було виконано на 100,2 %. У 2012 році, порівняно з попереднім роком, номінальний обсяг валового внутрішнього продукту збільшився на 8,2%, у той час як доходи державного бюджету (без трансфертів із місцевих бюджетів) - на 10,5%.



Рис. 1 Співвідношення доходів державного бюджету і валового внутрішнього продукту в 2009-2013 роках [Джерело: Міністерство фінансів України]

Частка перерозподілу валового внутрішнього продукту через державний бюджет (без трансфертів із місцевих бюджетів) у звітному році становила 24,5%, що на 0,6% пункту більше, ніж у попередньому році (23,9 %).

За досліджуваний період спостерігається позитивна динаміка в обсягах надходжень до державного бюджету, оскільки обсяг доходів з 2010 року поступово зростав, хоча у 2009 році мало місце скорочення обсягів доходів на 22 млрд грн (табл. 1)

Щодо структури дохідної частини державного бюджету, то можна побачити, що протягом останніх п'яти досліджуваних років найбільшу частку займали податкові надходження - в середньому це 75%, а найменшу - доходи від операцій з капіталом - 0,5%. У загальному підсумку обсяг доходів у 2012 році зріс на 143 млрд. грн. порівняно з 2009 роком і становив 345 млрд грн, відбулося це за рахунок такої ж динаміки обсягу податкових надходжень, які зросли за чотири роки на 106 млрд грн.

Розглядаючи структуру податкових надходжень можна побачити таку тенденцію, у 2011 році порівняно з 2011 роком обсяг податкових надходжень збільшився на 100 млрд грн, і далі відбувалось поступове збільшення обсягу податкових надходжень до державного бюджету, таким чином обсяг податкових надходжень у 2012 році складав 274 млрд грн, що на 126 млрд більше, ніж у 2009 році. Зростання податкових надходжень забезпечувало зростання податку на додану вартість, оскільки вони мали високі показники зростання і за чотири роки досягли показника 138 млрд грн, що більше на 56 млрд грн за цей показник у 2009 році.

Структура податкових надходжень у відсотковому вираженні характеризувалася наступними показниками: найбільшу частку складав податок на додану вартість (в середньому - 52%), а найменшу - інші податки - 0,2%.

Аналізуючи обсяг неподаткових надходжень спостерігаємо не стабільну динаміку, а постійну зміну, то в бік збільшення, то в бік зменшення. У 2010 році порівняно з 2009 роком - зростання на 14 млрд грн, у 2011 році порівняно з 2010 роком - знову зниження, але вже на 15 млрд грн, а у 2011 році порівняно з 2012 роком знову зростання на 19 млрд грн. В цілому обсяг неподаткових надходжень за чотири роки зріс на 15 млрд грн. Такі зміни відбувались за рахунок зміни обсягів доходів від власності та підприємницької діяльності [5].

Частка неподаткових надходжень коливалася від 15,6% до 27%, так найменший показник був у 2011 році, а найбільший - у 2010 році [8, c.80].

Протягом досліджуваних п'яти років в структурі неподаткових надходжень протягом досліджуваних п'яти років найбільшу частку займали доходи від власності та підприємницької діяльності, найбільше значення цього показника спостерігалося у 2012 році - 47,1%, а найменше - 31,9% у 2009 році. Найменшу частку в структурі неподаткових надходжень становили адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності, їх сукупна частка коливалась від 2,5% до 8,0%.

Державні видатки - сукупність фінансових відносин з приводу використання державних фондів грошових ресурсів із метою фінансування соціально-економічного розвитку держави.

Виконання державою її функцій залежить від рівня їх фінансування та ефективності використання виділених коштів. Аналіз структури видатків бюджету, а саме частки видатків на виконання кожної функції держави у їх загальній сумі дає змогу визначити, які функції є пріоритетними на кожному етапі соціально-економічного розвитку країни.

Видатки державного бюджету України за останні 4 роки зросли на 156 207,3 млн грн, тобто з 249 134,5 млн грн у 2009 році до 395 661,8 млн грн у 2012 році. Видатки державного бюджету України збільшувалися з кожним роком. За 2012 рік видатки державного бюджету збільшились на 62 202,4 млн грн або на 18,7 % у порівнянні з 2011 роком (рис. 2.).

За досліджуваний період обсяг видатків з кожним роком мав тенденцію до збільшення і за період з 2009 року по 2012 рік зріс на 156 млрд грн, зокрема найбільше зросли видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, у 2012 році порівняно з 2009 роком вони зросли на 24 млрд грн і їх обсяг становив 75 млрд грн [Рис. 2].

Рис. 2 Динаміка видатків державного бюджету України за 2009 - 2013 рр., млрд грн.

[Джерело: Міністерство фінансів України]

Видатки на житлово-комунальне господарство то збільшувалися, то зменшувалися і у 2012 році складали 380 млн грн, що на 100 млн грн більше, ніж у 2009 році, але на 550 млн грн менше, ніж у 2011 році. Видатки на житлово-комунальне господарство мали найнижчі показники.

Отже, проведені дослідження вказують, що державний бюджет України як за доходами, так і за видатками має ряд проблем використання бюджетних коштів. Аналіз результатів проведених упродовж останніх років контрольно - аналітичних заходів Рахункової палати України свідчить, що багато проблем із використанням бюджетних коштів є наслідком прямих правопорушень, які повторюються із року в рік. Найбільш характерними за кількістю виявлених випадків та обсягів порушень є наступні:

- використання коштів Державного бюджету України з порушенням бюджетного законодавства;

- втрати Державного бюджету України внаслідок прийняття незаконних управлінських рішень;

- незаконне виділення коштів з резервного фонду державного бюджету;

- порушення нормативно - правових актів, які регламентують порядок закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

- планування видатків державного бюджету з порушенням чинного законодавства та за відсутності правових підстав;

- здійснення видатків на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;

- бюджетні правопорушення, пов'язані з розміщенням та виконанням державного замовлення тощо.

На жаль, неефективне використання бюджетних коштів є досить поширеним явищем у бюджетному процесі. Воно негативно позначається на розвитку не тільки окремих галузей економіки, а й соціальної сфери, оскільки не будуються та не ремонтуються вчасно й у запланованих обсягах будинки, школи, дитячі садки, лікарні, дороги, мости, ще більше розпорошуються бюджетні кошти, знижується рівень соціального захисту населення, зростає кількість об'єктів незавершеного будівництва та ін.

3.2 Аналіз сучасного боргу в України

На шляху інтеграції української держави до ЄС виявилось багато проблем та викликів, особливо небезпечних в умовах зовнішньої агресії та ведення військових дій. Економіка України, як і держава в цілому, на сьогодні переживає надзвичайно складний період та потребує термінових ефективних перетворень. У 2014 році Україна пережила безпрецедентну фінансово-економічну та банківську кризу. Конфлікт на сході України разом із накопиченими у попередні роки макроекономічними дисбалансами зруйнували макрофінансову стабільність держави. Сучасна економічна ситуація в Україні демонструє, що одним із найвпливовіших чинників, який відчутно гальмує розвиток країни, є зростання до загрозливих параметрів боргового навантаження, надмірне залучення коштів на недосить вигідних умовах поряд з нераціональністю їх використання перешкоджають довгостроковому економічному зростанню та торпедують стан фінансової безпеки. Тому вдосконалення управління державним боргом та його обслуговування є актуальною проблемою, оскільки тільки ефективна боргова політика може підвищити рівень боргової безпеки, дозволить знизити розмір дефіциту державного бюджету та сприяти економічній міцності країни.

Тенденція щодо державного боргу зростає упродовж вже декількох

останніх років, її визначають високі валютні ризики зовнішньої заборгованості, нестабільна ситуація з рефінансуванням боргів попередніх років, а також тиск боргових виплат на державні фінанси. Впродовж 2014 року обсяг державного та гарантованого державою боргу зріс з 584,4 млрд грн (40,2 % ВВП) у 2013 році до 1100,8 млрд грн (70,7 % ВВП) у 2014 році, перетнувши граничний рівень індикатора боргової безпеки держави в 60 % ВВП. а державного боргу ? з 480,2 млрд грн (33,0 % ВВП) до 947,0 млрд грн (60,8 % ВВП) відповідно.

Факторами, що зумовили зростання державного боргу в 2014 році стали:

- важка політична криза та військовий конфлікт, що тривав весь 2014 рік та наразі продовжується, це вимагає додаткового фінансування сфери оборони;

- глибока економічна рецесія, викликана необхідністю переформатування економічних зв'язків, пов'язаних із втратою економічного вкладу АРК, частини Донецької та Луганської областей, відходом від економічного кооперування з Російською Федерацією, низкою внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на виконання доходної частини бюджету і вимагають додаткових джерел фінансування;

- наявність соціальних та інших зобов'язань держави, обов'язкових для виконання незважаючи на економічну нестабільність; в першу чергу це забезпечення потреб населення у енергоносіях (природному газі та електроенергії), виконання зобов'язань з виплати пенсій тощо;

- необхідність додаткових коштів для здійснення структурного реформування та стабілізації економічної ситуації;

- фінансування за рахунок державних запозичень значного дефіциту державного бюджету, сформованого під впливом істотного зростання видатків на оборону (на 84,4 %) та на обслуговування боргу (на 51,5 %); дефіцит у 2014 році склав 78,1 млрд грн або 4,95 % ВВП і суттєво перевищив економічно обґрунтоване граничне значення цього показника в 3 % ВВП;

- необхідність подальшої бюджетної підтримки державних підприємств та банків шляхом збільшення їх статутних капіталів. Зокрема, в 2014 році дефіцит НАК «Нафтогаз України», фінансування якого за відсутності інших джерел здійснювалось здебільшого за рахунок державних запозичень, склав 5,7 % від ВВП, а загальний дефіцит (сальдо) сектору загальнодержавного управління та НАК «Нафтогазу України» близько 10,3 % ВВП. Змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачена необхідність подальшого збільшення статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» - на 29,7 млрд грн, банківських установ -36,5 млрд грн, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - на суму 20 млрд грн. В бюджеті Пенсійного фонду України на 2015 рік закладено дефіцит обсягом майже 19,0 млрд грн, що також буде покриватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

Особливо небезпечним є суттєве збільшення в Україні обсягу зовнішнього боргу.

Значна девальвація національної валюти протягом 2014 р. та початку 2015 року (національна валюта девальвувала з 8 до 23-24 грн за долар США) призвела до зростання тієї частини боргу, яка номінована в іноземній валюті та відповідних платежів за ним. Відбулось зростання державного та гарантованого державою зовнішнього боргу з 300,3 млрд грн або 37,6 млрд дол. США (51,4 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) в 2013 році до 612,97 млрд грн (55,6 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 38,8 млрд дол США в 2014 році. Ці процеси посилюють ризики залежності України від іноземного фінансування.

Змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що на 31 грудня 2015 року граничний обсяг державного боргу складе 1394,4 млрд грн. За прогнозами ж МВФ обсяг державного та гарантованого державою боргу в 2015 році складе 1741,6 млрд грн ( 94,1 % ВВП), в т.ч. державного - до 1385 млрд грн (75,4 % ВВП). Все це свідчить про динамічне зниження рівня боргової безпеки держави. Проте, за тими ж прогнозами, до кінця 2020 року показник рівня державного та гарантованого державою боргу знизиться до 71,0 % ВВП.

Необхідно зауважити, що український державний борг є «дорогим» в обслуговуванні. Необхідність фінансування бюджетного дефіциту при відсутності доступу до дешевих фінансових ресурсів на фінансових ринках, змушувала брати кредити під високі відсотки. Тому протягом 2013-2014 років відбулось значне зростання вартості обслуговування державного боргу. Якщо відношення платежів з обслуговування державного боргу до обсягу доходів державного бюджету в 2013 році складало 9,3 %, то в 2014 році ця величина збільшилась до 13,4 % (відношення вартості обслуговування державного боргу до обсягу видатків державного бюджету склало в 2014 році 11,2 %). Необхідність збільшення видатків на обслуговування державного боргу з 31,7 млрд грн в 2013 році до 48,0 млрд грн у 2014 році суттєво зменшила можливості фінансування інших статей та ефективність видаткової частини державного бюджету загалом.

3.3 Шляхи оптимізації видатків державного бюджету України

1. У сфері управління - зменшення до оптимального рівня (стабілізація) видатків на утримання органів державно влади і управління, судів і прокуратури, а також упорядкування структури названих органів. Цей захід є доволі важливим і складним, оскільки видатки на загальнодержавні функції мають тенденцію до зростання, що також впливає і на структуру видатків з Державного бюджету України.

2. У сфері економічної діяльності - збільшення до оптимального рівня видатків державним підприємствам для підтримання їх рівня розвитку та сприяння їх стабілізації. Серед цих видатків першочерговому фінансуванню підлягають сільське господарство, паливно-енергетичний комплекс та обробна промисловість. Фінансування саме цих напрямків обумовлено тим, що в Україні: для сільського господарства є сприятливі кліматичні умови і найкраща земля (чорнозем); для паливно-енергетичного комплексу - велика кількість копалин, але низький рівень їх фінансування, а з тим і видобування, що є причиною залежності від інших країв (приклад, Росія - газ); для обробної промисловості - високоякісна сировина, яка замість обробки експортується в інші країни, а після переробки знову скуповується Україною. Однак з метою зменшення тиску на Державний бюджет України пропонується часткова приватизація підприємств державної власності, тобто продаж частки, яка не перевищує 49 %. Це надасть можливість здійснювати постійний контроль і керівництво з боку держави, а також сприятиме активній підприємницькій діяльності на підприємствах України.

3. У соціальній сфері - раціоналізація видатків на соціальну сферу (перегляд пільг, поширення платних послуг, перегляд рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму); оптимізація видатків бюджету без скорочення пільг за рахунок послідовного впровадження госпрозрахункових форм фінансування установ, зокрема самофінансування; формування системи підтримки культури, передусім недержавних організацій, різних фондів, з метою створення умов для продукування ними національно-культурного продукту, що сприятиме зниженню навантаження на державну скарбницю та реалізації державної політики у сфері культури і духовності. Наприклад, Європа отримує близько 30 % надходжень до бюджету від продажу культурного продукту. Також заходом на шляху до оптимізації соціальних видатків з Державного бюджету України є надання певних переваг при проведені меценатства, спонсорства та благодійності, які будуть полягати в зменшенні податкового навантаження, можливості отримання відстрочки та розстрочки плати податків тощо.

Отже, зменшення рівня видатків на управління надасть змогу спрямувати кошти у сфери, яким необхідні інвестиції для ефективного економічного розвитку з метою підготовки підґрунтя для забезпечення високого рівня соціального захисту та забезпечення населення. Наведені заходи сприятимуть оптимізації складу та структури видатків Державного бюджету України, але не в змозі стовідсотково вплинути на раціональне та економне витрачання коштів. Тому постає необхідність реалізації групи організаційних заходів.

Щодо організаційних заходів, то в останні роки вони набувають важливого значення. Це обумовлено тим, що зниження рівня виконання Державного бюджету України по видатках у переважній більшості пов'язано з процесом розподілу видатків серед розпорядників бюджетних коштів, а також неповним виконанням бюджетних програм. Серед цих заходів важливе значення для оптимізації видатків Державного бюджету України мають такі:

1. Організація державного контролю за використанням бюджетних ресурсів. Слабкість державного контролю спричиняє розвиток негативних явищ в економіці країни. При цьому, перед тим як виділяти фінансову допомогу регіонам, необхідно спочатку перевірити, як вона використовувалася в минулі роки. Якщо було неефективне використання фінансової допомоги, то доцільно таким регіонам допомоги не надавати.

2. Затвердження обґрунтованого та ефективного бюджету. Державний бюджет України «як головний фінансовий план» став віддзеркаленням відповідних поглядів та інтересів, недосконалого менеджменту та відсутності ефективних технологій у прийнятті рішень. Виходячи з цього затвердження Закону України «Про Державний бюджет»[ел. рес.2] на відповідний бюджетний рік часто стає предметом пошуку компромісних рішень різних політичних сил, а не пошуком оптимальних рішень з метою надання суспільних благ з максимальним рівнем ефективності за наявних ресурсів.

3. Оптимізація мережі виконавців бюджетних програм для того, щоб на одне завдання припадала мінімальна їх кількість.

4. Найважливіше - це узгодженість бюджетного і податкового законодавства стосовно тих норм, які забезпечують збалансованість дохідної та видаткової частин та мінімізують кількість внесених змін до діючих законів протягом бюджетного періоду. Оскільки державні видатки «носять публічний характер і виникають виключно на підставі нормативно-правових актів», держава повинна мати дієві правові норми та ефективні методи регулювання та управління потоками державних коштів.

5. Перехід від бюджетного планування до бюджетного прогнозування на основі досвіду багатьох країн світу (США, Австралії), що надасть можливість поставити стратегічні цілі та визначити шляхи їх досягнення. Тому, з'явиться можливість виявлення недоліків в бюджетній політиці та їх усунення.

Таким чином, проведення всіх перелічених заходів сприятиме оптимізації видатків Державного бюджету України і дозволять розробити та впровадити виважену фіскально-бюджетну політику, в якій буде враховано досвід провідних країн світу, що в кінцевому підсумку надасть можливість сформувати в Державному бюджеті прерогативі статті видатків держави.

Висновки

Закінчивши роботу над даною темою, можна зробити висновки щодо проблем і сучасного стану державного фінансування в Україні.

Однієї з основних проблем є відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства, що викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найбільш негативні є такі:

- регулярне недовнесення належних в державний бюджет платежів, в наслідок чого відбувається затримка в фінансуванні окремих видів видатків;

- послаблення контролю за цільовим використанням коштів бюджетних коштів;

- неповне відображення в бюджеті доходів бюджетних установ, органів виконавчої влади, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів та майна;

Тому, щоб хоч трохи стабілізувати економічну ситуацію в нашій країні, потрібно перш за все вирішити саме ці питання.

Проаналізувавши сучасний стан та динаміку бюджету і боргу України, яка приведена в третьому розділі, я зрозуміла, що відбулось суттєве збільшення державного зовнішнього боргу в Україні. Відбулось зростання державного та гарантованого державою зовнішнього боргу з 300,3 млрд грн або 37,6 млрд дол США, в 2013 році до 612,97 млрд грн (55,6 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 38,8 млрд дол США в 2014 році. Ці процеси посилюють ризики залежності України від іноземного фінансування.

Тому для вирішення проблем, повязаних з заборгованістю, уряд України прийняв відповідні закони і положення щодо регулювання державного бюджету і зменшення боргу держави. Наприклад: Закон України «Про зміни до Державного бюджету України на 2015 рік» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», реалізація яких передбачає економію коштів та покриття бюджетного дефіциту.

Так як в даний час дуже гостро стоїть питання боргової політики, Міністерство Фінансів України підготувало «Стратегічний план діяльності Міністерства фінансів України на 2015 бюджетний рік та два бюджетних періоди, що настають за плановим (2016-2017 роки)», де серед основних пріоритетів держави в борговій політиці виділено наступні:

- удосконалення системи управління державним боргом;

- ефективна реалізація національних інтересів на міжнародній арені;

- якісне управління зобов'язаннями та підтримка кредитного рейтингу країни;

- забезпечення ефективності використання інвестиційних коштів бюджету;

- залучення позик, фінансових ресурсів, спільних з МФО на впровадження інвестиційних та інфраструктурних проектів, в т.ч. для економічної реабілітації та відновлення Донецької та Луганської областей.

Отже, підсумовуючи, можна сказати, що для розвитку Україні потрібно позбавлятися від всіх проблем, які вона має зараз у державному фінансування і прямувати до кращого майбутнього шляхом погашення державного боргу.

Список використаної літератури

1. Гордей О.Д. Роль державного бюджету у забезпеченні росту добробуту населення // Вісник національного університету імені Тараса Шевченка. 2012. №60. 384 с.

2. Галабурда М.К. Обґрунтування ролі внутрішнього боргу в Україні.// - Фінанси України. 2011. 234 с.

3. Сова О.Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв'язання // Фінанси України. 2010. 176 с.

4. Невінчаний І.С. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні // Формування ринкових відносин. 2007.

5. Бондарук Т.Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України. 2013. №4. С. 14-15.

6. Мельник А.Ф. Макроекономіка та макроекономічна політика //Київ «Знання». 2008. 699 с.

7. Дяченко Я.Я. Пріоритетні напрями державного впливу на формування доходів бюджету //Фінанси України. 2008. № 7. С. 34-52.

8. Основи економічної теорії: Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко та ін.; За ред. А.А. Чухна. К.: Вища шк., 2008.

9. Базилевич В. Д., Базилевич К. С, Баластрик Л. О. Макроекономіка.

К.: Знання, 2008.

10. Економічна теорія. Національна економіка: Підручник / За ред. В.

М. Тарасевича. К.: "Знання", 2012. 270 с.

11. Круш П. В., Тульчинська С. О. та Ін. Національна економіка: Підручник / За ред. П. В.Круша. К.: Каравела; Піча Ю. В., 2010.

12. Управління державним бюджетом України: підручник / колектив авторів [заг.редакція М. О. Азарова]. К.: Зовнішня торгівля, 2010. 816 с.

Електронні ресурси:

1. Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020» : указ Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015 // Урядовий кур'єр. 2015. № 6.

2. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id=392721.

3. Державна казначейська служба України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477.

4. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

5. Верховна Рада України [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.rada.gov.ua.

6. Національний Банк України[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44464.

7. Світовий Банк [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://data.worldbank.org/indicator/GC.XPN.INTP.CN.

8. МВФ [Електронний ресурс]. режим доступу: https://www.imf.org/external/pubs/ft/scr/2015/cr1569.pdf.