Система управління державним боргом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення такого компонента державних фінансів як державний борг. Гострою фінансовою проблемою є державний борг для України. В структурному плані він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній державний борг. Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державі, боргу держави підприємствам за продукцію. Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно розвиватися країні. Великий тягар лягає на державний бюджет. Він постійно знаходиться у кризі, яка чим раз більше поглиблюється. Це й зумовлює формування в Україні значної частини внутрішнього боргу, який дедалі більше зростає.

Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також зростання витрат по його обслуговуванню посилює як актуальність самої проблеми державного боргу, так і пошуку шляхів вдосконалення його управління. Як свідчить досвід розвинутих країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній та внутрішній борг, тим його обслуговування істотніше включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.

В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми, яка прямо пов'язана з проблемою економічної безпеки країни. Важливого значення набуває питання управління та обслуговування державного боргу в контексті тих економічних труднощів, які переживає Україна.

Усі ці обставини обумовлюють актуальність вибраної теми курсової роботи.

Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі основних тенденцій та специфічних особливостей формування державного боргу України, а також розробці на цій основі практичних рекомендацій щодо механізму його управління та обслуговування.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається ряд завдань головними з яких є:

виявлення основних тенденцій в розвитку державного боргу України, його сучасних розмірів;

аналіз структури, основних принципів формування державного боргу України та механізму його обслуговування;

дослідження місця і ролі держави на фінансовому ринку;

виявлення економічних передумов формування державного боргу;

проведення аналізу структури окремих компонентів державного внутрішнього боргу та його специфіки;

дослідження механізму управління державним боргом;

обґрунтування шляхів удосконалення управління державним боргом в Україні.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ

1.1 Економічний зміст та види державного боргу

Державний борг - це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогоспо-дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

відношення боргу до ВВП;

відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватиметься, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

Залежно від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.

Державний борг формується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку.

Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров'я країни.

1.2 Завдання та методи управління державним боргом

Для оптимізації витрат, пов'язаних з фінансуванням дефіциту державного бюджету, держава здійснює управління державним боргом. Під управлінням державним боргом слід розуміти комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Державний борг можна розглядати з двох позицій: з одного боку, державне запозичення сприяє економічному зростанню; з іншого - борг збільшує навантаження на державний бюджет. Тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням та внутрішнім і зовнішніми запозиченнями. Умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням здатності країни обслуговувати внутрішній та зовнішній борг за раніше прийнятими зобов'язаннями.

Управління державним боргом в цьому контексті може розглядатися в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні, під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта. Під управлінням боргом у вузькому розумінні мається на увазі сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску, розміщення боргових зобов'язань держави, надання гарантій, а також проведення операцій з обслуговування та погашення боргових зобов'язань.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни. Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись

наступних принципів:

- безумовності - забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики,,

- зниження ризиків - розміщення і погашення позик таким чином, щоби максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань,,

- оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення,,

- зберігання фінансової незалежності -підтримка оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами,

- прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

У процесі управління державним боргом необхідно враховувати економічну та політичну ситуацію в країні; рівень інфляції; ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності; ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.

Для ефективного управління державним боргом, розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави використовують різноманітні методи. Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу, тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідно, щоб держава мала високу репутацію держави-позичальника. її досягнення та підтримка являється важливим фактором для успішного управління державним боргом. На сьогодні репутація позичальників на світовому фінансовому ринку виражається в рейтингах, які присвоюються певній державі спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування. З позиції інвесторів, найбажанішим варіантом є повне, безумовне і своєчасне виконання державою своїх зобов'язань. Однак за умови неспроможності держави через певні причини забезпечити погашення позик і виплат за ними процентів, можуть прийматися рішень щодо новації, уніфікації, конверсії, консолідації, відстрочки погашення боргів або ж анулюванні державного боргу.

Новація - домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов'язанням.

Уніфікація позик - об'єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

Конверсія - одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою.

Консолідація - зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов'язаннях на пізніший термін.

Обмін облігацій за регресивним співвідношенням - кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації.

Відстрочення погашення позик - провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик

Анулювання боргу - відмова держави від усіх зобов'язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

Слід мати на увазі, що застосування цих методів порушує перший принцип управління державним боргом - принцип безумовності. Тому їх використання вимагає глибокого попереднього вивчення та аналізу подальших економічних і політичних наслідків. Це може бути:

1. Скорочення споживання населення країни;

2. Збільшення податків для обслуговування державного боргу виступає антистимулом економічної активності;

3. Перерозподіл доходу на користь власників державних облігацій.

4. Іноземні кредити, отримані вітчизняними підприємствами під гарантії уряду.

Світова криза заборгованості, що вибухнула в кінці 70-х - на початку 80-х років дала змогу накопичити значний досвід з управління борговим тягарем. Є декілька варіантів розв'язання боргової проблеми. Один із них - визнати свою неспроможність сплачувати борги в строк і в повному обсязі, тобто оголосити дефолт і шукати шляхів пом'якшення його наслідків. Інший варіант - перевести все в площину "дрібного фолу", політики розділу боргів, переговорів із реструктуризації, вимог часткового списання, технічної та юридичної тяганини.

Відмова від платежів не тільки принизлива, вона загрожує втратою активів за кордоном, іншими міжнародними санкціями. Оголошення дефолту може принести лише тимчасове полегшення для державного бюджету, але призведе до глобальних наслідків, пов'язаних із зменшенням обсягів іноземних інвестицій в економіку країни, до зменшення обсягів зовнішньої торгівлі, зробить неможливим надалі здійснювати зовнішні запозичення.

Будь-яка програма реструктуризації потребує проведення відповідних розрахунків стосовно кожного випадку. При цьому аналіз можливих варіантів повинен враховувати не тільки економічні, але й політичні наслідки тих чи інших дій щодо суверенного боргу. Крім того, при використанні ринкових механізмів завжди залишається можливість управління державним боргом і оптимізації структури боргових виплат.

Використовується кілька варіантів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які пропонуються кредиторами, залежно від виду зовнішнього боргу та рівня доходу на душу населення.

Один з них - реструктурування міжурядових позик і позик, які гарантовані урядом у рамках Паризького клубу офіційних кредиторів. Програма реструктуризації передбачає одержання боржником відстрочки виплати основної частини боргу терміном до трьох років.

Х'юстонські умови, які введені в дію у 1990 році, дозволяли країнам - боржникам Паризького клубу із середнім рівнем доходу на душу населення проводити конверсію відповідних боргів на акції, національну валюту чи обмінювати борги за ринковим курсом для їх вкладення у національні фонди на різноманітні доброчинні цілі.

З 1989 року по лінії Паризького клубу започатковується спосіб реструктуризації боргів комерційних банків на основі плану Брейлі. Згідно з цим планом банки йдуть на реорганізацію певної частини боргу (як правило, це зниження процентних ставок). При цьому реорганізація здійснювалася тільки в тому разі, якщо уряд країни-боржника почне виконувати радикальну програму макроекономічних та структурних перетворень у своїй країні.

Спочатку формула Брейлі "зниження боргу та його обслуговування" застосовувалася в операціях зі зниження боргу на 50%. До числа нових технічних засобів увійшли викуп країною-боржником деякої частини своїх зобов'язань (10-15%) за різко зниженим валютним курсом. Далі формула Брейлі передбачала обмін боргових зобов'язань із основного боргу та відсотки на спеціальні облігації (облігації Брейлі). Ці облігації можуть обмінюватися за трьома технічними варіантами зниження боргу і банки-кредитори можуть вибирати для себе заходи, які найбільше їх задовольняють.

Таким чином, однозначного способу розв'язання боргової проблеми не існує. Використання різноманітних методів реструктуризації зовнішньої заборгованості, які застосовуються у світовій практиці, дає можливість країнам-боржникам, з одного боку, значно полегшити свій борговий тягар перед міжнародними фінансовими організаціями, а з другого, у них з'являються можливості отримати нові кредити. Необхідною передумовою забезпечення максимально сприятливих умов врегулювання зовнішнього боргу, при цьому, є створення переконливої програми дій, спрямованої на продовження і прискорення ринкових реформ у державі, поліпшення інвестиційного клімату, зміцнення демократичних інститутів.

1.3 Правова база управління державним боргом

Правовою основою управління державним боргом є Конституція України, в якій передбачено, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи.

Згідно з Конституцією України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні і уповноважена затверджувати:

* Державний бюджет України та вносити зміни до нього в частині зовнішнього та внутрішнього боргів;

* рішення про надання Україною позики та економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.

Управління державним боргом здійснюється при тісній взаємодії і співпраці різних міністерств та відомств, які несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії держави. В управлінні державним боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України.

Кабінет Міністрів України в частині управління державним боргом виконує такі функції:

* визначає порядок та умови здійснення державного запозичення та надання державних гарантій;

* змінює умови угод щодо державного запозичення та державних гарантій. Міністерство фінансів України розробляє програму державного

запозичення, яка подається Кабінету міністрів України на розгляд та затвердження Верховною Радою України.

На Департамент державного боргу Міністерства фінансів України покладено такі функції:

* розробка стратегії та боргової політики;

* розрахунок планових показників, що свідчать про заборгованість держави, а також проведення моніторингу державного боргу;

* визначення доцільності залучення коштів на внутрішніх та зовнішніх ринках капіталів;

* аналіз та супроводження кредитних проектів та визначення доцільності укладання гарантійних угод.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 42 від 22.01.2001р "Про порядок ведення Міністерством фінансів України державного боргу та операцій, пов'язаних з ним" Департамент є відповідальним за

* оперативний облік та надання оперативної звітності щодо стану державного боргу;

* підготовку та обґрунтування розрахунків до проекту державного бюджету за операціями, пов'язаними з державним боргом.

Національний банк України здійснює обслуговування операцій Міністерства фінансів України щодо випущених облігацій на підставі договору, відповідно до якого він:

* відкриває та веде рахунки Міністерства фінансів України у цінних паперах, а також окремого рахунку стосовно викуплених ним облігацій;

* зберігає глобальні сертифікати;

* контролює обсяг облігацій та їх кількість в обігу;

* надає за запитом виписки про стан рахунку Міністерства фінансів України в цінних паперах та виконання операцій з ними;

* надає довідкову інформацію стосовно проведених операцій за облігаціями;

* здійснює кліринг, по-перше, взаємних боргових зобов'язань між учасниками торгів за придбані облігації, по-друге, з Міністерством фінансів України при сплаті доходів або погашенні облігації за умови, що строки проведення платежів збігаються;

* здійснює платежі по сплаті доходу та погашення облігацій за дорученням та за рахунок коштів Державного казначейства України.

На Державне казначейство в системі управління державним боргом покладається виконання таких функцій:

* разом з Національним банком України та Міністерством фінансів України здійснює управління внутрішнім державним боргом і проведення його обслуговування відповідно до чинного законодавства;

* фінансує витрати з Державного бюджету з обслуговування державного боргу в терміни згідно з графіком;

* забезпечує фінансування витрат з Державного бюджету щодо погашення державних цінних паперів і сплати доходу по них;

* веде облік випуску та погашення державних цінних паперів за термінами обігу згідно з вимогами бюджетної класифікації;

* нараховує проценти та здійснює облік за кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету;

* здійснює контроль за відшкодуванням збитків бюджету по юридичних особах, які отримали іноземні кредити під гарантії Уряду України;

* інформує Міністерство фінансів та Національне агентство України з реконструкції та розвитку про суми, відшкодовані державному бюджету підприємствами-позичальниками, які одержали кредити в іноземній валюті під гарантії Уряду України, та про застосовані до них санкції.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 42 від 22.01.2001 р "Про порядок ведення Міністерством фінансів України державного боргу та операцій, пов'язаних з ним" Державне казначейство України на підставі розпоряджень Департаменту державного боргу та первинних документів здійснює відображення операцій, пов'язаних з державним боргом та використанням залучених коштів у бухгалтерському обліку виконання державного бюджету.

1.4 Напрями управління державним боргом

Зазвичай казначейство зображають як охоронця основних аспектів грошової й фінансової рівноваги: рівновага державних коштів і грошових каналів, рівновага ринків капіталів, рівноваги зовнішніх платежів (платіжний баланс, валютні ринки, управління зовнішнім боргом). Інакше функції казначейства можна сформулювати наступним чином: казначейство виступає як "скарбник" держави і в цьому плані воно сприяє постійній рівновазі державних коштів, забезпечує потреби держави у фінансуванні та управляє державним боргом. Управління державним боргом складається з трьох стадій:

* залучення державних запозичень;

* використання коштів;

* погашення та обслуговування боргу.

Залучення коштів може здійснюватися шляхом випуску державних цінних паперів та отримання позик.

Кошти від державних запозичень можуть використовуватись на:

* підтримку інвестиційних програм та розвиток матеріального виробництва (фінансове розміщення);

* задоволення поточних потреб бюджету, тобто покриття його дефіциту, в тому числі обслуговування та погашення державного боргу (бюджетне використання);

* покриття дефіциту платіжного балансу.

Можливий також змішаний спосіб використання державних запозичень, коли частково кошти спрямовуються на розвиток економіки, розв'язання проблем бюджету та платіжного балансу.

У залученні та розміщенні коштів беруть участь Міністерство фінансів України та Національний банк України, а функцію погашення та обслуговування державного боргу безпосередньо виконує Державне казначейство України.

Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

Погашення боргу - виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

Обслуговування боргу - це комплекс заходів держави з погашених позик, виплати процентів за ними, уточнення і змін умов погашених позик.

Проценти -це дохід, що сплачується на користь кредитора за умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.

Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися в грошовій формі, а за згодою кредитора - шляхом поставки товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими шляхами відповідно до чинного законодавства України.

Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути: кошти, отримані державою в процесі приватизації; державні запозичення; кошти бюджету; золотовалютні резерви.

Розробка стратегії та боргової політики пов'язана з:

* вивченням макроекономічного становища України з точки зору боргового навантаження та визначення оптимальної середньо- та довгострокової боргової політики;

* визначенням нових боргових інструментів та підготовкою нормативної бази їх застосування;

* вдосконаленням структури державного боргу в розрізі інструментів позичання, ринків розміщення, валют позичання, відсоткових ставок та строків погашення;

* організацією роботи щодо підвищення кредитного рейтингу України.

Розділ 2. МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГОБОРГУУ ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз державного боргу України за 2005-2010 роки

Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випещеними її урядом. Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного корегування (зменшення) державних витрат;

вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів.Напрямки використання внутрішніх запозичень 2009 року зображені в Додатку 1.

Розглянемо розмір державного боргу на 13.12.2010 року за даними Міністерства фінансів.

Таблиця 2.1 - Розмір державного боргу 2005-2010 р., тис. од.

Рік	Внутрішній	Зовнішній
	дол.США	грн.	дол.США	грн.
2005	3 799 661,57	19 188 290,90	8 704 222,93	43 956 325,90
2006	3 288 655,86	16 607 712,12	9 803 183,83	49 506 078,42
2007	3 526 017,09	17 806 386,34	10 591 661,77	53 487 891,96
2008	5 800 850,34	44 666 547,59	11 171 831,40	86 023 101,79
2009	11 405 144,25	91 070 076,77	17 022 696,28	135 926 229,69
2010	16 960 834,29	134 219 562,19	21 832 282,75	172 769 769,60

У 2005 році сума державного боргу становила 12503884,5 тис. дол. США, у т.ч. зовнішній - 8704222,93 тис. дол. США і внутрішній -3799661,57 тис. дол. США. А до 2010 р. загальний борг зріс до 38 793 117,04 тис. дол. США. причому зовнішній становив 16 960 834,29 тис. дол. США, а внутрішній - 21 832 282,75 тис. дол. США.

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме:

відношення боргу до ВВП;

відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

Відносна величина державного боргу (“борг / ВВП”) залежить від таких факторів, як рівні реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. На рис. 2.1 зображено відношення державного боргу до ВВП в Україні за останні роки.



Рис. 2.1

З даного малюнку ми бачимо, що за останні 5 років відношення державного боргу до ВВП значно знизилось (особливо низький рівень був у 2007 році - 7%).

Сукупний державний борг України на кінець 2009 року складав 18,9% ВВП порівняно з 13,7% на кінець 2008 року і 10% - на кінець 2007 року. "Показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені", - повідомило Міністерство фінансів.

Крім того, прямий держборг України в 2009 році збільшився з 13,7% ВВП до 18,9% ВВП, гарантований - з 6,2% ВВП до 9,8% ВВП.

За даними таблиці 2.2 зробимо розрахунки абсолютного приросту боргу як вцілому, так і в розрізі видів заборгованості, питому вагу зовнішнього та внутрішнього боргу в загальній сумі заборгованості та динаміку державного боргу за останні 5 років.

Таблиця 2.2 - Аналіз державного боргу України 2005-2010 р., тис. од.

Показники	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Загальний борг, в т.ч.	63 144 616,80	66 113 790,54	71 294 278,30	130 689 649,38	226 996 306,46	306 989 331,79
внутрішній борг, грн	19 188 290,90	16 607 712,12	17 806 386,34	44 666 547,59	91 070 076,77	134 219 562,19
зовнішній борг, грн	43 956 325,90	49 506 078,42	53 487 891,96	86 023 101,79	135 926 229,69	172 769 769,60
Абсолютний приріст (зменшення) боргу за рік в т. ч	-	2 969 173,74	5 180 487,76	59 395 371,08	96 306 657,08	79 993 025,33
Внутрішнього	-	-2 580 578,78	1 198 674,22	26 860 161,25	46 403 529,18	43 149 485,42
Зовнішнього	-	5 549 752,52	3 981 813,54	32 535 209,83	49 903 127,90	36 843 539,91
Динаміка, % в т. ч за рахунок	-	4,7	7,8	83,3	73,7	35,2
внутрішнього боргу, %	-	-13,4	7,2	150,8	103,9	47,4
зовнішньогоборгу, %		12,6	8,0	60,8	58,0	27,1
Частка внутрішнього в загальному борзі, %	30,4	25,1	25,0	34,2	40,1	43,7
Частка зовнішнього в загальному борзі, %	69,6	74,9	75,0	65,8	59,9	56,3

З даної таблиці видно, що з 2005 по 2010 рік державний борг виріс майже в 5 разів, особливо високі темпи приросту були за останні 3 роки. Так, з 63 144 616,80 тис. грн. заборгованість переросла в 306 989 331,79 тис. грн.

В загальному борзі держави основну частину становила з 2006 року зовнішня заборгованість, питома вага якої на той момент складала 74,9%, проте на протязі наступних років мала тенденції до зниження, і вже в 2010 році майже порівнялась з внутрішнім боргом, що зараз становить 43,7%.

Особливо високі показники динаміки внутрішнього боргу були відмічені з 2007 по 2009 рік, якщо за 2007 рік борг зріс на 1 млрд. грн, то в 2009 році на 46 млрд. грн. Також за цей період щороку зовнішній борг збільшувався вдвічі.

2.2 Управління та обслуговування внутрішнього боргу України

Під управлінням державним внутрішнім боргом необхідно розуміти сукупність державних заходів, що пов'язані з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державним цінним паперам, проведенням конверсій та консолідації, встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов і випуску нових державних цінних паперів.

Внутрішній борг держави може виникати в результаті емісії цінних паперів: облігацій, казначейських зобов'язань тощо.

Законодавством України передбачено, що обсяг емісії облігацій визначається в межах встановленого бюджетом на поточний рік граничного розміру внутрішнього державного боргу та обсягу дефіциту Державного бюджету.

Казначейські зобов'язання - цінні папери на пред'явника, що розповсюджуються тільки на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їхніми власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. В Україні казначейські зобов'язання поки що не випускаються. Дефіцит державного бюджету покривається за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики.

Так, в Україні за останні 3 роки з 2007 по 2010 рік сума внутрішнього боргу зросла майже в 7 разів, що говорить про великий дефіцит бюджету. (Табл. 2.3)



Рис. 2.2 - Приріст внутрішнього боргу за 2005-2010 р.

Як ми бачимо, в 2006 році розмір внутрішнього боргу був найменший.

Розглянемо детальніше структуру внутрішнього державного боргу цього року.

Таблиця 2.3 - Структура внутрішнього державного боргу 2006 р., тис. од.

Показники	дол. США	грн.	%
Внутрішній борг	4 293 946,61	22 753 623,09	100,00%
1. Заборгованість перед юридичними особами	2 461 126,32	13 041 508,36	57,32%
Казначейські зобов'язання	9 265,59	49 098,35	0,22%
ОВДП (5 - річні)	701 056,24	3 714 897,01	16,33%
ОВДП (4 - річні)	34 790,15	184 353,00	0,81%
ОВДП (3 - річні)	126 251,37	669 006,00	2,94%
ОВДП (2 - річні)	138 237,40	732 520,00	3,22%
ОВДП (18 - місячні)	243 447,07	1 290 026,00	5,67%
ОВДП (12 - місячні)	38 464,80	203 825,00	0,90%
ПОВДП 2000 року	1 169 613,70	6 197 783,00	27,24%
2. Заборгованість перед банківськими установами	1 832 820,29	9 712 114,73	42,68%
Національний банк України	1 832 820,29	9 712 114,73	42,68%

В структурі внутрішнього боргу основне місце займає заборгованість перед юридичними особами, яка становить 57,32%, причому з них 16,33% становлять 5-ти річні ОВДП, в меншій кількості 18-ти місячні - 5,67%, інші облігації розприділились в незначних відсотках. Слід також відмітити, що казначейські зобов'язання в Україні майже не практикуються. Іншу частину внутрішньої заборгованості становлять банківські структури в обличчі Національного банку України - 42,68%.

З таблиці видно, що на той момент частка внутрішнього боргу в загальній заборгованості держави становила приблизно четверту частину (26%), тоді як зараз майже половина боргу - внутрішній (44%). Причиною високої вартості державних внутрішніх запозичень була низька ліквідність державних цінних паперів. Недостатній попит на них з боку вітчизняних інвесторів та трейдерів, повільна торгівля на вторинному ринку свідчать про незаінтересованість вітчизняних фінансових установ у середньостроковому вкладенні фінансових ресурсів у цінні папери з низьким рівнем поточної ліквідності. Крім того, ємність внутрішнього ринку капіталу не достатня для задоволення потреб у фінансуванні державного бюджету, внаслідок чого план державних внутрішніх запозичень протягом 2005 - 2009 років не виконувався.

Таблиця 2.4 - Державні внутрішні запозичення на фінансування державного бюджету (без урахування випусків облігацій внутрішньої державної позики, що здійснювалися за окремими рішеннями)

Рік	План, млрд. грн.	Факт, млрд. гривень	Різниця, млрд. грн.	Невиконання плану, %
2005	4,5	4,13	-0,37	8,22
2006	6,24	3,97	-2,27	36,38
2007	4,55	1,58	-2,97	65,27
2008	3,83	3,57	-0,26	6,79
2009	7,77	3,74	-4,03	51,87

За таких умов Кабінет Міністрів України був змушений здійснювати запозичення в іноземних валютах.

Управління державним внутрішнім боргом в Україні здійснює Міністерство фінансів у порядку, погодженому з Національним банком. Національний банк України, як безпосередній учасник ринку державних цінних паперів виконує обов'язки: генерального агента Міністерства фінансів України з обслуговування розміщення ОВДП та проведення платежів за ними; контролюючого органу; депозитарію за облігаціями внутрішньої державної позики, що випущені у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів; дилеру на вторинному ринку.

Національний банк України виконує на підставі договору з Міністерством фінансів також функції генерального агента з обслуговування випуску ОВДП та проведення платежів за ними. НБУ також організовує продаж ОВДП на первинному ринку, який може проводитись у формах аукціону з оголошенням та без оголошення обсягу ОВДП, що виставлені на продаж, а також продажу з оголошенням та без оголошення обсягу реалізації облігацій за фіксованими цінами, які встановилися на попередньому аукціоні. Проведення аукціонів без попереднього оголошення обсягів емісії ОВДП не дає змоги інвесторам визначити стратегію і структуру вкладення коштів і сприяє непрозорості ринку.

Покупцями державних зобов'язань на торгах, які проводяться Національним банком України є комерційні банки, їх філії та небанківські фінансові установи.

В Україні система оформлення та розміщення випуску ОВДП наступна.

Емітує облігації внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України. Гарантом своєчасності погашення державних облігацій від імені Кабінету Міністрів України також виступає Міністерство фінансів. Генеральним агентом по розміщенню та обліку прав власності на облігації є Національний банк України. У ньому зберігається глобальний сертифікат на весь випуск, ним же через комерційні банки здійснюється обслуговування випуску. Емісія визнається здійсненою вже при 20% розміщення. Причому НБУ може, за спеціальною домовленістю з Міністерством фінансів України, скупити ту частину випуску, яка залишилася для подальшого перепродажу.

Загальний обсяг випуску державних цінних паперів регулює Верховна Рада України, характер і умови випуску визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням із НБУ.

Виділяють наступні організаційні етапи проведення торгів ОВДП: підготовчий; формування та розповсюдження інформаційного повідомлення щодо проведення торгів; здійснення торгів; проведення платежів за результатами розміщення ОВДП. Міністерство фінансів України за погодженням із Національним банком приймає рішення про час, місце і форму проведення торгів, обсяг та умови розміщення ОВДП, що пропонуються на продаж у межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України. До початку проведення торгів Міністерство фінансів надає Національному банку погоджене з ним повідомлення про їх проведення. Механізм проведення торгів державними борговими зобов'язаннями ґрунтується на чіткому розподілі повноважень між Міністерством фінансів України та його генеральним агентом Національним банком України. Міністерство фінансів України встановлює цінові умови придбання державних боргових зобов'язань, а НБУ організовує торги ОВДП і здійснює грошові розрахунки за їх результатами.

Згідно Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” обслуговування обігу державних цінних паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів здійснює Національний банк України. На спеціальних рахунках депозитарного обліку у депозитарії НБУ ведеться облік прав власності на ОВДП окремо щодо кожного учасника в розрізі державних боргових зобов'язань, що перебувають у власності Національного банку та власності клієнтів. Депозитарій НБУ обслуговує розміщення, укладання угод купівлі-продажу на вторинному ринку, сплати процентів та погашення ОВДП у системі електронного обігу цінних паперів. Депозитарій НБУ виконує функції: ведення рахунків депозитарного обліку депонентів, при розміщенні й обігу ОВДП на біржовому та позабіржовому ринку; відповідального зберігання ОВДП; проведення розрахунків з урахуванням вимог поставки цінних паперів проти платежу між депонентами - учасниками угод з ОВДП; організації грошового клірингу та перерахування належних коштів на відповідні рахунки учасників ринку ОВДП при здійсненні розрахунків за результатами торгів, а також оплаті доходу та погашення облігацій. Облігації внутрішньої позики, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб можуть бути предметом купівлі-продажу на біржовому та позабіржовому ринках. Здійснення НБУ функцій платіжного агента Міністерства фінансів у процесі погашення ОВДП і сплати доходу за ними пов'язані із функціонуванням депозитарію. Кошти за ОВДП перераховуються депонентам, що зареєстровані у депозитарії Національного банку України.

Управління державним внутрішнім боргом безпосередньо пов'язане із управлінням грошово-кредитною сферою. До статутної діяльності НБУ належить виконання функцій дилеру на вторинному ринку ОВДП. Ці функції пов'язані із регулюванням обсягів грошової маси, що знаходиться в обігу. Такий вплив на обсяги грошової маси здійснюється шляхом укладання угод купівлі-продажу державних зобов'язань на біржовому та позабіржовому ринках.

Стрімке зростання обсягів боргових зобов'язань уряду у 2005-2010 роках при збереженні високого рівня державних витрат знижують довіру до уряду з боку кредиторів, а отже призводить до зменшення терміну залучення коштів і зростання процентних ставок та вартості обслуговування боргу.

Здійснення внутрішніх державних запозичень наштовхується на складнощі низького рівня розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів. Наразі уряд здійснює заходи розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів.

2.3 Управління зовнішнім державним боргом

державний борг управління механізм

Високий розмір зовнішнього боргу України як в абсолютному, так і в відносному виразі, велика кількість ресурсів, які відвертаються на його обслуговування, надають особливу гостроту вирішення проблеми управління зовнішньої заборгованості. Ефективне управління зовнішнім боргом неможливе без постановки чітких цілей і створення механізму для їх реалізації. Це можна вважати однією з пріоритетних задач економічної політики, вирішення якої дозволило б зменшити навантаження на бюджет по обслуговуванню зовнішньої заборгованості і оптимізувати політику залучення нових запозичень.

Управління зовнішнім боргом є одним із елементів макроекономічної політики. Ефективне використання зовнішнього боргу може стати потужним фактором економічного росту, який дасть додаткові фінансові ресурси. Стабільна позиція країни на міжнародному ринку капіталу, своєчасне виконання боргових зобов'язань - усе це сприяє зміцненню міжнародного авторитету і забезпечує додатковий приплив інвестицій на більш вигідних умовах. Крім того, зростає довіра до її валюти, зміцнюються зовнішньоторговельні зв'язки. З іншого боку, зовнішній борг може стати серйозним негативним фактором не лише економічного, але і політичного значення. Непомірно високі виплати із державного бюджету по боргах відвертають кошти від фінансування соціальних, економічних, оборонних і інших програм уряду.

Основні цілі управління державним боргом в найбільш загальному вигляді можна розділити на декілька груп.

До економічних цілей відносяться перш за все мінімізація вартості зовнішніх запозичень, які привертаються, покращення умов рефінансування і, (або) переоформлення заборгованості, зниження загальних витрат по обслуговуванню зовнішнього боргу, підвищення ефективності використання залучених ресурсів. В цю групу можна включити також бюджетні цілі, такі, як згладжування нерівномірності податкових надходжень і фінансування поточних бюджетних витрат. В цілому економічні цілі визначаються ступенем обтяженості країни зовнішнім боргом.

Політичні цілі управління зовнішнім боргом - підтримка стабільності функціонування політичної системи.

До соціальних цілей відносяться перш за все своєчасне фінансування соціальних програм, забезпечення соціальної стабільності.

Управління зовнішнім боргом - процес циклічний і багатостадійний. Цикл управління зовнішнім державним боргом, як і кожним боргом взагалі, включає три стадії: залучення, розміщення (використання) і погашення (виплата процентів і основної частини боргу). Відповідно система управління зовнішнім державним боргом означає управління всіма стадіями циклу.

Управління залученням зовнішнього боргу може базуватись як на прямому державному управлінні, так і на побічних методах, які включають державні гарантії і нормативно-адміністративне регулювання залучення негарантованих кредитів приватними фірмами. Проте державне управління залученням зовнішнього боргу, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, який визначає граничні розміри зовнішніх державних запозичень і державних гарантій на поточний бюджетний рік.

Необхідно підкреслити, що політика, яку проводить український уряд, орієнтується на значні зовнішні запозичення. В нижче наведеній таблиці розглянемо динаміку валового зовнішнього боргу на протязі останніх 5 років.

Таблиця 2.5 - Зовнішній борг України 2005-2010 р., млн. дол. США

Показники	на	на	на	на	на	на
	01.01.2005	01.01.2006	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010
Сектор державного управління	10058	10506	10924	11884	11959	17806
Короткострокові	0	0	0	0	0	29
Інструменти грошового ринку	0	0	0	0	0	29
Кредити	0	0	0	0	0	0
Довгострокові	10058	10506	10924	11884	11959	17777
Облігації та інші боргові цінні папери	4440	5496	6248	7414	6997	5747
Кредити	5618	5010	4676	4470	4962	10105
Інші боргові зобов'язання*	0	0	0	0	0	1925
Органи грошово-кредитного регулювання	1690	1254	880	462	4725	6210
Короткострокові	5	0	0	0	0	0
Кредити	5	0	0	0	0	0
Довгострокові	1685	1254	880	462	4725	6210
Облігації та інші боргові цп	0	0	0	0	0	0
Кредити	1685	1254	880	462	4725	6082
Інші боргові зобов'язання	0	0	0	0	0	128
Банки	2662	6112	14089	30949	39471	30861
Короткострокові	1652	3084	6465	11723	9377	4731
Інструменти грошового ринку	11	24	98	0	0	0
Кредити	858	1861	5381	9815	7850	2939
Валюта і депозити	783	1199	986	1908	1480	1683
Інші боргові зобов'язання	0	0	0	0	47	109
Довгострокові	1010	3028	7624	19226	30094	26130
Облігації та інші боргові цінні папери	356	1232	3304	6998	6124	4908
Кредити	566	1230	3515	10633	19157	17634
Валюта і депозити	88	566	805	1595	4813	3588
Інші сектори	15678	20913	26676	33581	41255	43441
Короткострокові	8783	7860	8747	8954	10924	14301
Кредити	471	634	736	838	800	525
Торгові кредити	7565	5976	7277	7463	9006	10870
Інші боргові зобов'язання	747	1250	734	653	1118	2906
Довгострокові	6895	13053	17929	24627	30331	29140
Облігації та інші боргові цінні папери	990	1383	1963	2124	1634	2462
Кредити	5905	9384	13575	21286	27963	26483
Торгові кредити	0	2286	2391	1217	734	195
Прямі інвестиції: міжфірмовий борг	559	834	1943	3079	4249	5078
Валовий зовнішній борг	30647	39619	54512	79955	101659	103396

Аналізуючи зовнішній борг за останні роки, слід відмітити, що з 2005 по 2010 роки валовий зовнішній борг зріс більш як втричі, причому беруть кошти в основному сектор державного управління - 17 806 млн. дол. США, банки - 30 861млн.дол.США та інші сектори - 43 441 млн. дол. США. Основна маса боргу у всіх секторів економіки довгострокова. Короткостроковий борг окремо за секторами економіки та інструментами зображені в Додатку 2.

Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень валютного ризику, так як кредити беруться в доларах і на довгостроковий термін. Розглянемо валютну структуру зовнішнього боргу.

Таблиця 2.6 - Валютна структура зовнішнього боргу станом на 01.10.10р. в розрізі секторів економіки та за початковим терміном до погашення, %

Сектори економіки	Долар США	ЄВРО	Спец. права запозичення	Рос. рубль	Укр. гривня	Інші
Сектор державного управління	53,4	6,4	33,2	-	4,6	2,4
Короткострокові	84,6	-	-	-	15,4	0,0
Довгострокові	49,9	7,2	36,9	-	3,4	2,6
Органи грошово-кредитного регулювання	0,1	-	99,9	-	-	-
Довгострокові	0,1	-	99,9	-	-	-
Банки	89,6	5,3	-	0,3	3,0	1,8
Короткострокові	68,4	13,7	-	1,2	14,0	2,7
Довгострокові	93,6	3,7	-	0,1	1,0	1,6
Інші сектори	78,2	16,6	-	3,5	0,9	0,8
Короткострокові	77,5	14,3	-	8,0	0,0	0,2
Довгострокові	78,7	17,9	-	0,9	1,4	1,1
Прямі інвестиції: міжфірмовий борг	66,6	30,7	-	1,4	-	1,3
Валовий зовнішній борг	70,5	11,2	13,3	1,6	2,1	1,3

Отже на валовий зовнішній борг на 70,5% складається з долару, 11,2% - з ЄВРО і лише - 2,1% гривня. В розрізі секторів економіки видно, що найбільше кредитів в доларах беруть банки - 89,6%, а найменше органи грошово-кредитного регулювання, які на 99,9% користуються спеціальними правами запозичення. Дуже малий відсоток запозичень у гривнях, а прямі інвестиції: міжфірмовий борг взагалі у гривнях не береться. Якщо розглядати за строковістю кредитів в доларах, то в секторі державного управління переважають короткострокові кредити - 84,6%, в банках довгострокові - 93,6%, а в інших секторах майже однаково і короткострокових і довгострокових кредитів в доларах.

Стратегію щодо залучення коштів від іноземних кредиторів розробляє Міністерство фінансів України, яке є єдиним позичальником від імені уряду, крім кредитів Міжнародного валютного фонду. Розпорядником кредитів, що надає Україні МВФ, є Національний банк України.

На прохання України у квітні 1992 року міжнародні фінансово-кредитні установи прийняли рішення про членство України в цих авторитетних фінансових організаціях. А 3 червня 1992 року Верховна Рада України ухвалила відповідний Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій». З вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ та МБРР.

Міжнародні фінансові організації надають урядам країн-позичальників кредити на підтримку платіжного балансу, національної валюти, фінансування дефіциту державного бюджету, критичного імпорту, проектів, що сприяють соціально-економічному розвитку. Особливість цих кредитів полягає в тому, що міжнародні фінансові організації не ставлять собі за мету максимізувати прибуток, а зосереджують свої операції у тих сферах, які можуть забезпечити трансформацію і розвиток економіки. Кредити у більшості випадків довгострокові. Однією з важливих рис кредитів міжнародних фінансових організацій є те, що вони мають як економічний, так і політичний характер, оскільки отримання таких кредитів характеризує надійність країни позичальника, міжнародне визнання її кредито- і платоспроможності, являє собою певну гарантію для інших кредиторів, відкриває країні-позичальнику доступ до запозичень на світовому ринку капіталів за сприятливими умовами.

Обсяг зовнішнього боргу України протягом усього періоду, з часу отримання перших кредитів включно до 2010 року, постійно зростав, причому, найбільший приріст відбувся в 1993 та 1995 роках, після того як вступила до МВФ, МБРР. Зокрема, у з 2007 року обсяг зовнішнього боргу почав зростати дуже високими темпами, в тому числі, і за рахунок отримання нових кредитів та розміщення на зовнішніх фінансових ринках державних боргових зобов'язань. Розглянемо структуру зовнішнього боргу України в розрізі кредиторів.

Таблиця 2.7 - Державний прямий та гарантований борг України в розрізі кредиторів станом на 31.12.2007 р.

	дол. США	грн.	%
Загальна сума державного прямого та гарантованого боргу	14 541 199,79	77 526 406,70	100,00
Прямий борг	12 404 302,07	66 133 536,50	85,30
внутрішній борг	3 849 532,44	20 523 782,16	26,47
зовнішній борг	8 554 769,63	45 609 754,34	58,83
1.Заборг-ть за позиками, наданими міжн.орг-ми екон. розвитку	2 527 156,85	13 473 536,74	17,38
Європейське Співтовариство	289 907,18	1 545 640,14	1,99
ЄБРР	24 282,18	129 460,43	0,17
Світовий Банк	2 212 967,49	11 798 436,17	15,22
2.Заборг-ть за позиками, наданими закордонними органами управління	2 886 045,82	15 386 953,31	19,85
Італія	92 233,11	491 740,85	0,63
Німеччина	420 860,96	2 243 820,23	2,89
Росія	1 681 105,86	8 962 815,89	11,56
США	248 205,87	1 323 309,59	1,71
Туркменистан	246 499,99	1 314 214,67	1,70
Франція	34 782,43	185 442,52	0,24
Японія	162 357,60	865 609,56	1,12
3.Заборг-ть за позиками, наданими іноземними комерційними банками	2 479,22	13 217,99	0,02
Bankers Trust Luxembourg S.A.	873,56	4 657,40	0,01
ChaseManhattan Bank Luxembourg S.A.	63,89	340,64	0,00
E.M.Sovereіgn Іnvestments B.V.	263,95	1 407,25	0,00
Баварський об'єднаний банк	1 277,82	6 812,70	0,01
4. Заборгованість, не віднесена до інших категорій	3 139 087,74	16 736 046,30	21,59
ОЗДП 1995 року	150 405,00	801 884,26	1,03
ОЗДП 2001 року	1 988 682,74	10 602 662,04	13,68
ОЗДП 2005 року	1 000 000,00	5 331 500,00	6,88
Гарантований борг	2 136 897,72	11 392 870,20	14,70
Внутрішній борг	181,24	966,25	0,00
Зовнішній борг	2 136 716,48	11 391 903,95	14,69
1. Заборго-ть за позиками, наданими міжн. організ-ми екон. розвитку	2 070 784,78	11 040 389,08	14,24
ЄБРР	183 524,35	978 460,09	1,26
МВФ	1 829 274,05	9 752 774,61	12,58
Світовий Банк	57 986,38	309 154,38	0,40
2. Заборг-ть за позиками, наданими закордонними органами управління	29 075,88	155 018,06	0,20
Німеччина	29 075,88	155 018,06	0,20
3. Заборг-ть за позиками, наданими іноземними комерційними банками	36 855,82	196 496,81	0,25
Баварський об'єднаний банк	36 855,82	196 496,81	0,25

Отже, найбільшим кредитором серед міжнародних організацій економічного розвитку є Світовий банк, який надав 15,22% зовнішніх запозичень та МВФ - 12,58%. Серед заборгованості за позиками, наданими закордонними органами управління найбільшу частку становить Росія- 11,56%. Іноземні комерційні банки майже не кредитують Україну.